Що варто знати про камені в нирках

Камені в нирках — це тверді утворення, що з’являються, коли сеча перестає бути просто рідиною. Кристали накопичуються, злипаються, і замість непомітного процесу — починається болісна історія, яка часто застає зненацька.

Сечокам’яна хвороба — це не лише про нирки. Камені можуть утворитися в будь-якому місці сечовидільної системи: у нирках, сечоводах, сечовому міхурі, уретрі. Інколи вони не дають про себе знати, а інколи — викликають біль, якого важко забути. Причини залежать від типу каменю: у когось це реакція на дієту, в іншого — на метаболічні порушення або інфекцію. Немає універсального винуватця і немає однакового перебігу.

Типи каменів і чинники утворення

Камінь у нирці — це не завжди однаковий камінь. Вони відрізняються не лише формою й розміром, а насамперед тим, з чого зроблені. І саме склад визначає, чому саме він утворився, що на це вплинуло, та чи буде шанс на повторення.

Кальцієві камені

Найчастіше зустрічаються камені, що складаються з кальцію. У більшості випадків це кальцій оксалат, рідше — фосфат або малеат. Утворення таких каменів не обов’язково пов’язане з надлишком кальцію в їжі. Навпаки: дефіцит кальцію в раціоні може посилювати схильність до утворення саме таких кристалів. Що справді має значення — це кількість оксалатів.

Оксалати — це речовини, які надходять з їжею. Вони можуть зв’язуватись із кальцієм у сечі й утворювати нерозчинні сполуки. Чим більше оксалатів, тим більше шансів на камінь.

До продуктів, які мають багато оксалатів, належать:

• картопляні чипси
• арахіс
• шоколад
• шпинат.

Камені із сечової кислоти

На другому місці за поширеністю — камені, що виникають через накопичення сечової кислоти. Вони частіше зустрічаються у людей з подагрою, цукровим діабетом, ожирінням або метаболічними порушеннями. Головна умова для їх утворення — кисле середовище в сечі.

Однією з причин закислення є надлишок пуринів — речовин, які містяться в продуктах тваринного походження. Надлишок пуринів → підвищення рівня сечової кислоти → камені.

Продукти, що можуть сприяти утворенню таких каменів:

• риба
• молюски
• м’ясо.

Струвітні камені

Цей тип каменів зазвичай пов’язаний із хронічними або повторними інфекціями сечовивідних шляхів. Струвіт може швидко наростати у великий конкремент, який частково або повністю перекриває прохід сечі. Він часто виникає у людей, які мають схильність до бактеріальних уражень нирок або сечового міхура.

Лікування інфекції — ключ до запобігання повторній появі таких каменів. Струвітні утворення мають схильність до зростання й можуть перетворитись на серйозну перешкоду для відтоку сечі.

Цистинові камені

Рідкісний, але важливий варіант — камені з цистину. Вони трапляються у людей, які мають спадкове порушення, що називається цистинурія. Це генетичний стан, при якому амінокислота цистин у великій кількості виводиться з організму через сечу. Цистин погано розчиняється — і осідає в кристалічному вигляді.

Ці камені не вибирають стать або вік — вони однаково виникають і в чоловіків, і в жінок. Але майже завжди — у тих, хто вже знає про свою хворобу.

Симптоми та ускладнення

Про існування каменя в нирці можна навіть не здогадуватись — поки він не почне рухатись. Саме тоді біль з'являється раптово, різко й без попередження. Його неможливо сплутати з чимось іншим. Цей біль має свою назву — ниркова колька.

Біль і ниркова колька

Коли камінь зрушує з місця й починає просуватись сечоводом, виникає спазм. Це й викликає той самий напад болю — сильного, хвилеподібного, що не дає спокою. Біль локалізується внизу спини або в боці, часто з одного боку. У чоловіків може іррадіювати в пах. Характерна ознака — постійне бажання змінити положення тіла, бо жодне не приносить полегшення. Людина стає знервованою, дратівливою, іноді — майже панікує.

Інші симптоми

Окрім болю, є низка інших ознак, які можуть свідчити про наявність каменю. Вони з’являються залежно від місця, де він застряг, та розміру. Деякі з них прямо пов’язані з пошкодженням сечовивідних шляхів, інші — з реакцією організму.

До таких симптомів належать:

• Кров у сечі: колір може бути червоним, рожевим або коричневим
• Нудота або блювання
• Сеча з неприємним запахом або незвичним забарвленням
• Озноб
• Тремтіння
• Підвищена температура
• Часті позиви до сечовипускання
• Малі об’єми сечі під час кожного сечовипускання.

Безсимптомне проходження

Не всі камені поводяться однаково. Якщо утворення має дуже маленький розмір, воно може пройти по сечоводу майже непомітно. У таких випадках людина дізнається про наявність каменя лише тоді, коли побачить його у сечі або за результатами обстеження. Але навіть дрібний камінь у невдалому місці може спричинити біль чи інші неприємні симптоми — усе залежить від анатомії конкретної людини.

Причини та фактори ризику

Камені в нирках не виникають з повітря. І хоча точний механізм їх формування залежить від конкретного типу каменю, є кілька факторів, які помітно збільшують ризик. Це не завжди про щось глобальне. Іноді достатньо кількох дрібниць, які складаються у велику проблему.

Кому загрожує найбільше

Найчастіше сечокам’яна хвороба розвивається у людей віком від 20 до 50 років. Чоловіки мають вищий ризик, ніж жінки. Роль відіграє і спадковість: якщо у когось із близьких родичів були камені, імовірність збільшується. 

Поведінкові та медичні чинники

Серед головних причин — ті, на які людина може частково впливати самостійно. Це спосіб життя, харчування, режим пиття. Але є й медичні стани, що прямо пов’язані з утворенням каменів.

До поведінкових і побутових чинників належать:

• Зневоднення: коли організм отримує замало рідини
• Ожиріння: особливо абдомінальне
• Дієта з надлишком білків
• Надлишок в раціоні солі або цукру.

Серед захворювань і фізіологічних станів, що підвищують ризик:

• Гіперпаратиреоз
• Запальні захворювання кишківника, що посилюють всмоктування кальцію: хвороба Крона, виразковий коліт
• Операції типу шлункового шунтування
• Цукровий діабет
• Подагра.

Окремо варто згадати про лікарські препарати. Є дані про зв’язок між утворенням каменів і вживанням деяких сечогінних засобів, протисудомних препаратів та антацидів на основі кальцію. Якщо такі ліки призначені на тривалий період, важливо регулярно контролювати стан нирок.

Діагностика

Біль у боці ще не означає камінь. Щоб з’ясувати, у чому справа, потрібне обстеження. У діагностиці сечокам’яної хвороби головне — зібрати всі частини мозаїки: симптоми, аналізи, зображення, а іноді — сам камінь. Лише тоді можна точно сказати, з чим саме має справу пацієнт.

Лабораторні методи

Перш за все проводять аналіз сечі. Він може показати наявність кристалів, крові, бактерій або підвищеної кількості лейкоцитів. Аналіз крові дозволяє перевірити рівень кальцію, фосфору, сечової кислоти та електролітів. Також важливо оцінити функцію нирок — для цього визначають рівень сечовини та креатиніну в крові.

Інструментальні методи

Щоб побачити сам камінь і оцінити його розмір та розташування, використовують візуалізаційні методи. Найчастіше — ультразвукове дослідження (УЗД), бо воно безпечне, швидке й не потребує опромінення. Якщо потрібна точність, призначають комп’ютерну томографію. Також можуть використовуватись інші методи — за клінічною потребою.

Методи, які допомагають визначити наявність або відсутність обструкції:

• рентген органів черевної порожнини
• внутрішньовенна пієлографія (із введенням контрасту)
• ретроградна пієлографія
• ультразвукове дослідження нирок
• МРТ черевної порожнини
• КТ нирок і сечовивідних шляхів.

Контрастна речовина, яку вводять під час КТ або пієлографії, може впливати на функцію нирок. Тому перед обстеженням важливо повідомити лікаря, які препарати ви приймаєте, щоб уникнути взаємодії.

Проходження каменю

Якщо камінь починає рух, це завжди відчувається. Але сам процес проходження — не одномоментна подія, а ціла послідовність. І на кожному етапі — свої відчуття, ризики, зміни в сечовипусканні. Час, який потрібен, залежить від розміру каменя та особливостей будови сечовивідної системи.

Стадії проходження

Коли камінь з’являється в нирці, він ще не викликає жодних відчуттів. Справжнє починається, коли організм намагається його позбутись. Кожна стадія має характерні прояви, і розуміння цього може допомогти зорієнтуватись у тому, що відбувається.

Етапи, через які проходить камінь:

• Вихід із нирки: виникає спазм і різкий біль у боці або попереку
• Рух сечоводом: з’являється сильний тиск, біль, іноді нудота
• Досягнення сечового міхура: біль слабшає, але частішають позиви до сечовипускання
• Вихід через уретру: виникає потреба сильно тужитись, може бути відчуття гострого напруження

Тривалість

Якщо камінь має невеликий розмір, він може вийти самостійно за 1–2 тижні. Великі утворення проходять повільніше — до 3–4 тижнів. Якщо камінь не вийшов протягом чотирьох тижнів, потрібне втручання. У таких випадках зволікати небезпечно: камінь може перекрити відтік сечі, спричинити інфекцію або пошкодити тканини.

Лікування

Тактика лікування залежить від багатьох факторів: типу каменя, його розміру, місця розташування, наявності ускладнень і загального стану людини. Є ситуації, коли достатньо лише пити більше води й чекати. А бувають випадки, коли без операційного втручання не обійтись. Камінь каменю не рівня — тому підхід завжди індивідуальний.

Консервативне лікування

Коли камінь невеликий, не перекриває сечовід і не викликає інфекційних ускладнень — можна спробувати дати організму впоратись самостійно. Рекомендують пити від шести до восьми склянок води на день, щоб збільшити об’єм сечі й прискорити виведення каменя. Якщо є нудота або зневоднення — потрібне внутрішньовенне введення рідини.

Медикаментозна терапія

Для кожного типу каменя — свій підхід. Мета — або зменшити симптоми, або вплинути на склад сечі, щоб запобігти утворенню нових конкрементів. Усі препарати підбираються залежно від біохімічного аналізу та лабораторно підтвердженого типу каменя.

Найпоширеніші медикаменти:

• Алопуринол: використовується при сечокислих каменях, знижує рівень сечової кислоти
• Тіазидні діуретики: зменшують виведення кальцію із сечею, що допомагає запобігти кальцієвим каменям
• Натрію цитрат або натрію бікарбонат: лужнять сечу, зменшуючи ризик утворення сечокислих каменів
• Фосфатні препарати: застосовуються для зниження рівня кальцію в сечі
• Ібупрофен, ацетамінофен, напроксен: знеболювальні препарати для полегшення симптомів.

Процедури

Якщо камінь не проходить самостійно, викликає інфекцію, порушує відтік сечі або занадто великий — потрібне втручання. Один із найчастіших методів — літотрипсія (ударно-хвильове руйнування каменів за допомогою звуку). Процедура може бути неприємною, іноді потрібне легке знечулення. Після неї можливі синці на шкірі або крововиливи навколо нирки.

Інший варіант — уретероскопія. Через сечівник і сечовий міхур вводять тонкий інструмент із камерою. Камінь захоплюють спеціальним кошиком і витягують. Якщо це неможливо — проводиться дроблення на місці.

У складних випадках застосовують перкутанну нефролітотомію — видалення каменя через невеликий розріз у попереку. Такий метод обирають, якщо камінь великий, ускладнений інфекцією або викликає порушення функції нирки.

Знеболення

Проходження каменя часто супроводжується сильним болем. Для його полегшення призначають нестероїдні протизапальні засоби або парацетамол. Якщо біль не знімається — використовують сильніші препарати, а іноді — ін’єкції протизапальних засобів, наприклад, кеторолаку.

Також тимчасове полегшення може дати теплий душ або грілка на поперек. Ці засоби не впливають на сам камінь, але можуть зменшити дискомфорт під час очікування або виведення.

Дієта і профілактика

Щоб зменшити ризик утворення нових каменів, не обов’язково вживати медикаменти — іноді достатньо правильно пити й обережно їсти. Вода відіграє тут головну роль: чим більше сечі — тим менше шансів, що кристали злипнуться в камінь. Але є ще нюанси — і про них варто знати.

Гідратація

Пити треба стільки, щоб на добу виділялось не менше 2,5 літра сечі. Це означає, що загальний об’єм спожитої рідини має бути навіть більшим — залежно від погодних умов, активності й особливостей організму. Якщо вода не йде — можна частково замінити її лимонадом, соками або газованими напоями без фосфатів. При низькому рівні цитратів у сечі варто додати цитрусові соки — вони можуть знизити ризик утворення деяких типів каменів.

Обмеження у харчуванні

Їжа також має значення. Надлишок деяких речовин у раціоні прямо пов’язаний із підвищеним ризиком каменеутворення. Це стосується не лише солі чи білка, а й багатьох звичних продуктів.

Продукти, які можуть сприяти утворенню каменів:

• М’ясо (яловичина, курка, свинина): підвищує рівень сечової кислоти в сечі
• Органи тварин (печінка, нирки): містять велику кількість пуринів
• Риба та молюски: джерело тваринних білків, що закислюють сечу
• Молочні продукти (молоко, сир, йогурт): містять кальцій, що може впливати на склад сечі
• Ковбаси, фастфуд, заморожені страви: мають багато натрію
• Солоні снеки: сприяють затримці рідини та зміні сольового балансу.

Медикаментозна профілактика

У деяких випадках, особливо при повторному утворенні каменів, лікар може призначити препарати. Це ті самі засоби, що й для лікування, але з іншим режимом прийому. Головна мета — зменшити концентрацію проблемних речовин у сечі або змінити її кислотність.

Коли звертатися по допомогу

Не кожен камінь потребує медичного втручання. Якщо він невеликий, не викликає сильного болю, температура нормальна, а знеболювальні дають ефект — можна дати організму час упоратись. Але є ситуації, які не терплять зволікання. І про них треба знати наперед, бо коли біль накриє — часу на роздуми вже не буде.

Симптоми, за яких слід звертатися до лікаря або в стаціонар:

• Кров у сечі: незалежно від інтенсивності або відтінку
• Підвищена температура: навіть незначне підвищення може бути ознакою інфекції
• Озноб або тремтіння: вказують на запальний процес
• Мутна або різко пахуча сеча: може свідчити про наявність бактерій
• Блювання: особливо у поєднанні з болем
• Сильний біль у боці або попереку: який не минає після прийому знеболювального
• Болісне сечовипускання: можливий запальний процес або механічне подразнення
• Труднощі з сечовипусканням: коли потік слабкий, переривчастий або взагалі відсутній.

Якщо камені з’являються не вперше, варто обговорити з лікарем індивідуальний план дій і профілактики, навіть якщо наразі немає симптомів.

Біль у боці: причини, симптоми, лікування

Протеїнурія: причини, прояви, лікування

Біль у попереку: причини, симптоми та методи лікування