ЗПСШ: які аналізи здати і як захиститися

За оцінкою ВООЗ, щодня у світі люди підхоплюють понад мільйон статевих інфекцій, які можна вилікувати, і більшість із них не дає жодних симптомів^[1]. Тобто про свою інфекцію більшість дізнається з аналізу, бо болю чи висипу може й не бути. Це звичайна частина сексуального життя дорослих людей, тому знання тут корисніші за сором чи страх.

Що таке статеві інфекції (ІПСШ)

Статеві інфекції (ІПСШ, інфекції, що передаються статевим шляхом) об'єднують багато різних збудників: бактерії, віруси й найпростіші (одноклітинні паразити). Вони потрапляють в організм через слизові оболонки або дрібні мікротріщини шкіри. Лікарі сьогодні частіше кажуть «інфекції», ніж «венеричні хвороби», бо збудник може жити в організмі без жодних проявів і все одно передаватися партнерам. Про окремі інфекції докладно йдеться в довіднику захворювань, що передаються статевим шляхом, а тут мова про практичні кроки.

Коли інфекція нічим себе не видає, запідозрити її складно. Тим часом вона може місяцями лишатися в тканинах, поширюватися вище статевими шляхами або передаватися іншим. Висип, біль, виразки чи печіння під час сечовипускання означають, що інфекція вже перейшла в захворювання.

Людина може почуватися цілком здоровою і водночас заражати партнерів. Так часто буває з хламідіозом і вірусом папіломи людини. Хламідії здатні тривалий час не давати симптомів, але й без них пошкоджують репродуктивну систему жінки: через запалення органів малого таза маткові труби рубцюються, і завагітніти стає важко або неможливо^[2].

Тому тест на ІПСШ є звичайною медичною перевіркою, як аналіз крові на цукор. Самі ці інфекції зазвичай не минають, а тривале мовчання лише дає їм час на ускладнення.

Як передаються статеві інфекції

Основний шлях передачі статевих інфекцій становлять сексуальні контакти: вагінальний, анальний та оральний секс. Збудник проникає через слизові або непомітні мікротравми. Деякі інфекції передаються навіть без проникнення, при контакті шкіри зі шкірою.

Міф: без проникнення чи еякуляції заразитися не можна. Насправді: герпес і вірус папіломи людини передаються через шкірний контакт, а від герпесу і сифілісу, що дають виразки поза зоною, яку закриває презерватив, він захищає не повністю^[1]. Існує й вертикальний шлях: від матері до дитини під час вагітності або пологів.

Типові ситуації, у яких можливе зараження:

• незахищений вагінальний, анальний або оральний секс
• контакт із біологічними рідинами (сперма, вагінальні виділення, кров)
• контакт інфікованої шкіри зі шкірою партнера (наприклад, при герпесі або бородавках)
• інфікування новонародженого під час проходження через родові шляхи
• у поодиноких випадках через погано стерилізовані інструменти або спільні голки.

Симптоми статевих інфекцій

Більшість статевих інфекцій минає непоміченою, бо перебігає безсимптомно^[1]. Навіть коли ознаки є, їх легко сплутати з подразненням, алергією, циститом, молочницею чи бактеріальним вагінозом.

Прояви залежать від статі, збудника й стадії. Інколи симптоми з'являються за кілька днів, інколи лише разом з ускладненнями. Особливо довго мовчать хламідіоз і ВПЛ. У чоловіків ознаки мають свої особливості, вони зібрані в огляді ознак статевих інфекцій у чоловіків.

Найпоширеніші симптоми, які можуть свідчити про інфекцію:

• виділення зі статевих органів з незвичним запахом, кольором або консистенцією
• біль, свербіж або печіння під час сечовипускання
• виразки, тріщини, бородавки або висипання на геніталіях, анусі або в ділянці рота
• дискомфорт або біль унизу живота
• зміни менструального циклу, кров'янисті виділення між менструаціями або болісні менструації (у жінок)
• набряк, почервоніння або чутливість у паху чи на геніталіях
• підвищення температури тіла при гострій формі інфекції.

Ці ознаки можуть з'являтися окремо або разом. Міф: якщо симптоми зникли, інфекція минула. Насправді: твердий шанкр при сифілісі загоюється сам, а хвороба переходить у наступну стадію^[3]; хламідії без лікування так само продовжують шкодити^[2].

Поширені види інфекцій

Частину статевих інфекцій лікують антибіотиками за тиждень, інші залишаються в організмі на все життя і потребують контролю. Без уваги будь-яка з них може дати ускладнення.

Бактеріальні інфекції

Ці інфекції спричиняють бактерії, і вони виліковуються антибіотиками. Вчасне лікування запобігає ускладненням.

Хламідіоз. Часто безсимптомний, але може спричиняти запалення шийки матки, уретри, маткових труб або яєчників. У чоловіків буває біль під час сечовипускання і виділення з уретри. Без лікування загрожує безпліддям і хронічним тазовим болем^[2].

Гонорея. Симптоми схожі: печіння, гнійні виділення, запалення. Крім статевих органів, гонокок уражає горло, пряму кишку, очі. Ускладнення включають запальні захворювання органів малого таза, позаматкову вагітність і безпліддя^[4]. Гонокок швидко набуває стійкості до антибіотиків, тому схеми лікування регулярно переглядають.

Сифіліс. Має кілька стадій. Спершу з'являється безболісна виразка (твердий шанкр), яка минає сама. Потім настає вторинна стадія з висипом, збільшенням лімфовузлів і ураженням слизових. Без лікування хвороба переходить у приховану фазу, а згодом у третинну, з тяжкими наслідками для нервової системи, серця й судин^[3].

Мікоплазма геніталіум (Mycoplasma genitalium). Менш відома бактерія, яка спричиняє приблизно 15–20% негонококових уретритів у чоловіків і близько 40% стійких або повторних; у жінок її знаходять при цервіциті (запаленні шийки матки) і запальних захворюваннях органів малого таза^[5]. Без симптомів її не перевіряють; тест потрібен при повторному уретриті чи цервіциті.

Вірусні інфекції

Ці збудники залишаються в організмі назавжди. Більшість із них можна контролювати ліками, але повністю вилікувати поки неможливо.

Генітальний герпес. Спричиняє свербіж, печіння, пухирці на шкірі та слизових. Загострення повторюються, часто на тлі стресу або ослаблення імунітету.

Вірус папіломи людини (ВПЛ). Одні його типи спричиняють бородавки на статевих органах, інші пов'язані з ризиком раку шийки матки, анального каналу, статевого члена. Часто перебігає безсимптомно.

ВІЛ. Вражає імунну систему. Початок може нагадувати грип: температура, збільшені лімфовузли, слабкість. Без лікування розвивається СНІД (синдром набутого імунодефіциту). Сучасна терапія дозволяє контролювати вірус і жити повноцінно.

Інфекції, спричинені найпростішими

Трихомоніаз. Збудник трихомонада, одноклітинний паразит. Приблизно 70% інфікованих не мають жодних симптомів^[6]. У жінок можуть бути рясні пінисті виділення, свербіж, печіння. У чоловіків інфекція часто безсимптомна або спричиняє уретрит. Лікується протипротозойними препаратами.

Частина цих інфекцій здається «легкою», але саме пропущені ранні форми ведуть до ускладнень.

Діагностика статевих інфекцій

Скарг і огляду для діагнозу замало, бо симптомів часто немає. Сам аналіз нескладний, але важливо правильно вибрати тест і момент, коли його здавати.

Те, що в побуті називають «аналізами на інфекції», насправді включає різні методи: від мазків до молекулярних тестів. Для кожної інфекції свій матеріал: кров, сеча, мазок. Також треба зважати на період «вікна», тобто час від зараження до моменту, коли тест уже здатен виявити інфекцію.

Методи діагностики, які використовують найчастіше:

• аналіз крові: виявлення антитіл або антигенів (наприклад, при ВІЛ, сифілісі, гепатитах)
• мазок із шийки матки, піхви, уретри, прямої кишки або горла: для хламідіозу, гонореї, трихомоніазу; горло й пряму кишку беруть, якщо був оральний чи анальний секс
• аналіз першої порції ранкової сечі: зручна альтернатива мазку, особливо для чоловіків
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) та інші методи ампліфікації нуклеїнових кислот: знаходять ДНК чи РНК збудника навіть у мізерних кількостях; для хламідіозу це найчутливіший і рекомендований тест, а найкращий матеріал для нього дають перша порція сечі у чоловіків і вагінальний мазок у жінок^[7]
• візуальний огляд: допомагає при бородавках, герпесі, виразках із характерним виглядом.

Метод лікар обирає з огляду на скарги, види сексуальних контактів і супутні чинники. Без симптомів тест варто здавати при новому партнері, після незахищеного контакту, а людям із кількома партнерами регулярно, щороку або частіше^[8].

Коли здавати тест після контакту

Надто ранній аналіз може дати хибнонегативний результат. Орієнтовні періоди «вікна»^[9]:

• хламідіоз і гонорея: до 2 тижнів
• сифіліс: 12 тижнів
• ВІЛ: лабораторний тест на антиген і антитіла виявляє інфекцію через 18–45 днів, швидкий тест на антитіла через 23–90 днів, тест на РНК вірусу через 10–33 дні^[10].

Якщо є симптоми, до лікаря йдуть одразу, не чекаючи кінця «вікна». Після ризикованого контакту можна здати аналіз зараз і повторити його, коли мине потрібний термін.

Аналізи під час вагітності

Усім вагітним на першому візиті рекомендують тести на ВІЛ, сифіліс і гепатит B, незалежно від попередніх результатів; жінкам до 25 років ще й на хламідіоз і гонорею^[8]. Сифіліс і ВІЛ передаються дитині, а вчасне лікування майбутньої мами цьому запобігає. За оцінкою ВООЗ, у 2022 році сифіліс мали близько 1,1 млн вагітних у світі^[1].

Методи лікування

Із лікуванням не варто зволікати. Частина інфекцій виліковується повністю, інші вдається лише контролювати. Схему підбирають за збудником, стадією, вагітністю та алергіями. Самолікування небезпечне: неправильна доза чи препарат залишають інфекцію живою, а бактерії вчаться опиратися антибіотикам.

Призначення завжди робить лікар, але загалом лікування виглядає так:

• Хламідіоз: препарат першого вибору доксициклін 100 мг двічі на день протягом 7 днів; азитроміцин одноразово лишається запасним варіантом^[7]. При хламідіозі прямої кишки тиждень доксицикліну вилікував 100% чоловіків у дослідженні, одна доза азитроміцину 74%^[11]
• Гонорея: одна ін'єкція цефтріаксону 500 мг внутрішньом'язово; азитроміцин до нього більше не додають через зростання стійкості гонокока до нього. Доксициклін призначають додатково лише тоді, коли хламідіоз не виключено^[4]
• Сифіліс: одна ін'єкція бензатину бензилпеніциліну внутрішньом'язово на ранніх стадіях; при алергії на пеніцилін можливий доксициклін 14 днів, а вагітним проводять десенсибілізацію і все одно лікують пеніциліном^[12]
• Герпес: противірусні засоби валацикловір або ацикловір; вони не знищують вірус, але зменшують симптоми і частоту рецидивів. Щоденний валацикловір у парах, де герпес мав лише один партнер, удвічі знижував ризик передачі: 1,9% проти 3,6%^[13]
• ВІЛ: антиретровірусна терапія (АРТ) пригнічує розмноження вірусу до невизначуваного вірусного навантаження (настільки низького, що тест його не знаходить). Діє правило «Н=Н» (невизначуваний = непередаваний, англ. U=U): у дослідженні 782 пар чоловіків, де ВІЛ-позитивний партнер мав невизначуване навантаження, за 76 088 актів анального сексу без презерватива не було жодного зараження всередині пари^[14]
• Вірус папіломи людини (ВПЛ): лікують прояви: бородавки видаляють хірургічно, хімічно або лазером, але сам вірус не усувається; імунна система часто справляється з ним самостійно
• Трихомоніаз: жінкам метронідазол двічі на день 7 днів, чоловікам одноразова доза; альтернатива тинідазол^[15]
• Мікоплазма геніталіум: спершу 7 днів доксицикліну, потім моксифлоксацин або азитроміцин залежно від чутливості; одна доза азитроміцину не підходить, бо стійкість до нього вже має від 44% до 90% штамів^[5].

Після лікування хламідіозу від сексу утримуються 7 днів після одноразової дози або до кінця тижневого курсу й зникнення симптомів. Партнерів за останні 60 днів теж обстежують і лікують, інакше «рецидив» насправді виявиться повторним зараженням. Через 3 місяці аналіз радять повторити^[7].

Коротко: гонорею сьогодні лікують одним уколом цефтріаксону, хламідіоз тижнем доксицикліну. Якщо вам пропонують старі схеми з азитроміцином, запитайте лікаря чому, а через 3 місяці перездайте аналіз.

Профілактика і захист

Знизити ризик статевих інфекцій цілком реально. Ідеться про кілька звичок, які разом дають сильний захист, без підозри до партнера. Навіть один партнер не гарантує безпеки: інфекція з попередніх стосунків може роками нікого не турбувати.

Що реально знижує ймовірність зараження:

• Презервативи: один із найефективніших способів захисту від ІПСШ, включно з ВІЛ^[1]; у парах, де їх використовували завжди, ризик ВІЛ знижувався приблизно на 80%^[16]. Від інфекцій, що передаються через шкіру, вони захищають частково
• Вакцинація: існують ефективні вакцини проти ВПЛ і гепатиту B. Щеплення від ВПЛ найкраще робити до початку статевого життя: у великому дослідженні жінки, вакциновані до 17 років, хворіли на інвазивний рак шийки матки на 88% рідше за невакцинованих^[17]
• Домовленості з партнером: обговорити попередні тести, обстежитися разом перед відмовою від презервативів і спільно вирішити, як захищатися
• Регулярне тестування: при новому партнері, зміні в статевому житті або після перерви між стосунками
• PrEP (доконтактна профілактика ВІЛ): препарати, які людина без ВІЛ приймає заздалегідь, щоденними таблетками або ін'єкціями. При правильному прийманні вони знижують ризик зараження ВІЛ через секс приблизно на 99%^[18]. Таблетки досягають максимального захисту приблизно через 7 днів для рецептивного (того, хто приймає) партнера при анальному сексі і через 21 день при вагінальному^[19]
• ПКП (постконтактна профілактика ВІЛ): курс ліків після можливого зараження, наприклад після сексу без презерватива з людиною, чий ВІЛ-статус невідомий, або після насильства. Розпочати його треба якнайшвидше і не пізніше ніж через 72 години, приймати 28 днів^[20]. З цим ідуть у відділення невідкладної допомоги або до інфекціоніста
• Доксі-ПКП: одна доза доксицикліну 200 мг протягом 72 годин після сексу. Вона знизила частоту гонореї, хламідіозу й сифілісу приблизно втричі у чоловіків, які мають секс із чоловіками, і трансгендерних жінок^[21]. Її рекомендують цим групам, якщо за останній рік уже була бактеріальна ІПСШ^[22]; рішення ухвалюють разом із лікарем, бо можливе зростання стійкості бактерій
• Без спільних голок, лез, інтимних і медичних інструментів: ризик рідкісний, але реальний, особливо для вірусних інфекцій.

Читайте:

Видалення лобкового волосся і ризик статевих інфекцій

Видалення лобкового волосся і ризик статевих інфекцій: чим відрізняються бритва, віск, креми та лазер, як дог...

Почати розмову з партнером про тести найважче, тож допомагає простий тон: «Я перевіряюся перед новими стосунками. Давай зробимо це обоє». Якщо інфекцію вже знайшли, партнера треба попередити. Коли йому важко швидко дістатися лікаря, при хламідіозі лікар може видати ліки й для партнера: такий підхід зменшує кількість повторних заражень у жінок^[7]. Це звичайна медична інформація, без звинувачень.

Коли звертатися по допомогу

Інколи інфекція розвивається тихо, інколи заявляє про себе раптовим болем. Привід для обстеження дають незвичні симптоми: свербіж, виділення, біль, висип. Так само важать ризиковані ситуації: новий партнер, секс без презерватива, контакт із кров'ю чи біологічними рідинами.

Звернутися до лікаря без симптомів цілком нормально. Особливо, якщо:

• плануються нові стосунки, а про здоров'я партнера нічого не відомо
• стався випадковий контакт без захисту або презерватив порвався (через ризик ВІЛ звертатися варто того ж дня)
• попередній чи теперішній партнер має діагностовану інфекцію
• з'явилися незвичні прояви, особливо в ділянці статевих органів, рота чи ануса
• були ситуації підвищеного ризику: спільні голки, переливання крові поза контрольованими умовами, контакт із кров'ю людини з ВІЛ або гепатитом.

Більшість бактеріальних інфекцій виліковується швидко, якщо звернутися вчасно. І навпаки, навіть начебто дрібне подразнення без уваги може обернутися ускладненнями.