Ниркова колька — це раптовий, інтенсивний біль у боці або попереку, який виникає через закупорку сечоводу каменем. Напад може супроводжуватись нудотою, ознобом чи зміною вигляду сечі.

Ниркова колька — це одна з причин найгострішого болю, з яким люди звертаються до ургентної допомоги. Вона може розвинутися раптово, без попередніх симптомів, і різко обмежити повсякденну активність. Інтенсивність болю настільки висока, що потребує термінового втручання. Такий стан може тривати від кількох хвилин до кількох годин і супроводжуватись іншими тяжкими відчуттями. Нерідко напад кольки стає першим проявом серйозних змін у сечовидільній системі.

Що таке ниркова колька

Ниркова колька — це інтенсивний біль, що виникає, коли камінь у сечовивідних шляхах перекриває нормальний потік сечі. Найчастіше це трапляється у сечоводі — вузькому каналі між ниркою та сечовим міхуром. Перешкода розтягує стінки сечоводу, викликає локальне запалення й м’язові спазми. Внаслідок цього швидко зростає внутрішній тиск, що й запускає напад болю. Колька може розвинутися як при русі каменя, так і при його фіксації в одному місці.

Основні симптоми

Прояви ниркової кольки залежать від розміру каменя та його локалізації. Невеликі камені можуть вийти непомітно, викликаючи лише легкий дискомфорт. Але більші утворення здатні повністю заблокувати прохід, провокуючи яскраво виражені симптоми.

Найхарактерніше відчуття — гострий, нестерпний біль з одного боку тіла, зазвичай у попереку або боці, нижче ребер. Біль іррадіює до нижньої частини живота, пахової ділянки або внутрішньої поверхні стегна. Він зазвичай носить хвилеподібний характер, посилюючись і вщухаючи з інтервалами від 20 до 60 хвилин.

Окрім самого болю, ниркова колька часто супроводжується додатковими ознаками порушення відтоку сечі або вторинного запалення. Можуть з’явитися:

  • Утруднене або болісне сечовипускання: камінь перешкоджає нормальному відтоку сечі
  • Кров у сечі: сеча стає рожевою, червоною або бурою через подразнення слизової
  • Зміна запаху сечі: сеча має різкий, незвичний запах
  • Нудота і блювання: реакція на інтенсивний біль або подразнення нервових закінчень
  • Дрібні частинки у сечі: можливі при розпаді каменя або піску
  • Відчуття постійного позиву до сечовипускання: навіть при незначній кількості сечі
  • Каламутна сеча: свідчить про можливу інфекцію або наявність домішок
  • Порушення частоти сечовипускання: сеча може виділятись рідше або частіше за норму.

У разі приєднання інфекції можуть виникнути гарячка понад 38,3°C, озноб, слабкість і холодний піт. Якщо ці симптоми супроводжують ниркову кольку, потрібна негайна медична допомога.

Причини та фактори ризику

Ниркова колька виникає, коли камінь блокує прохід сечі, найчастіше в сечоводі. У момент проходження крізь вузькі ділянки сечовивідних шляхів камінь спричиняє розтяг тканин, подразнення слизової та локальні м’язові спазми. Це призводить до різкого зростання тиску в ділянці вище перешкоди, що й запускає напад болю.

Фізіологічні механізми

Камінь, що зупинився в сечоводі, розтягує його стінку. У відповідь м’язові волокна спазмуються, а накопичена сеча підвищує тиск у чашково-мисковій системі нирки. У поєднанні це спричиняє сильний, пульсуючий біль, що не зникає в стані спокою.

Типи каменів

Камені можуть утворюватися з різних речовин. Тип визначається тим, які саме сполуки накопичуються в сечі та формують тверду масу. Основні типи сечових каменів:

  • Кальцієві камені: найпоширеніші, зазвичай складаються з оксалату кальцію
  • Уратні камені: утворюються при високій концентрації сечової кислоти в сечі, зокрема за подагри
  • Струвітні камені: формуються під дією бактерій у сечовивідних шляхах, особливо при інфекціях
  • Цистинові камені: рідкісні, виникають при вродженому порушенні — цистинурії

Чинники формування

Формуванню каменів сприяє низка чинників:

  • Надлишок кальцію в сечі: підвищена кальціурія сприяє утворенню кальцієвих каменів
  • Захворювання травної системи: хвороба Крона, виразковий коліт, мальабсорбція після операцій
  • Підвищена сечова кислота: накопичення уратів у сечі сприяє формуванню уратних каменів
  • Вроджена цистинурія: рідкісний спадковий стан, за якого утворюються цистинові камені
  • Вживання певних медикаментів: деякі препарати можуть змінювати склад сечі
  • Ожиріння: пов’язане з порушенням обміну речовин і збільшенням ризику каменеутворення
  • Зневоднення: недостатнє споживання води призводить до концентрованої сечі
  • Операції на шлунково-кишковому тракті: зокрема шунтування шлунка
  • Спадкова схильність: підвищений ризик у близьких родичів з уролітіазом

Методи лікування

Першим етапом лікування є підтвердження наявності каменя. Для цього використовують УЗД, комп’ютерну томографію або рентгенографію. Також проводяться аналізи сечі й крові для оцінки рівня мінералів і наявності запалення. Подальша тактика залежить від розміру, складу та локалізації каменя.

Лікування малих каменів

Камені розміром до 5 мм часто виходять самостійно. У таких випадках призначають рясне пиття, спостереження та засоби для знеболення. Медикаментозний супровід допомагає зменшити спазм і полегшити проходження каменя.

Лікування більших утворень

Камені понад 6–7 мм рідко виходять самостійно й часто потребують інструментального або хірургічного втручання. Обраний метод залежить від розташування й твердості каменя.

Методи видалення великих каменів включають:

  • Уретероскопію: через сечовід вводять тонкий ендоскоп, камінь захоплюється або подрібнюється
  • Ударно-хвильову літотрипсію: неінвазивне руйнування каменів ультразвуком через шкіру
  • Перкутанну нефролітотомію: хірургічне втручання з доступом до нирки через невеликий розріз у попереку
  • Встановлення стента: тимчасова трубка в сечоводі полегшує відтік сечі та вихід фрагментів
  • Відкрита операція: застосовується рідко, у випадках складних каменів або ускладнень.

Медикаментозне лікування

Для полегшення симптомів призначають засоби для знеболення, зменшення запалення, розслаблення сечоводу або корекції кислотно-лужного балансу сечі.

Залежно від стану пацієнта можуть застосовуватись:

  • Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): ібупрофен, диклофенак, кетопрофен
  • Спазмолітики: дротаверин, піневеріум
  • Антибіотики: при підтвердженій бактеріальній інфекції
  • Препарати для підлуження сечі: калію цитрат або натрію гідрокарбонат
  • Альфа-1-адреноблокатори: тамсулозин для полегшення проходження каменів
  • Блокатори кальцієвих каналів: ніфедипін — рідше, для розслаблення сечоводу.

Профілактика та зміна способу життя

Щоб уникнути повторної ниркової кольки, необхідно зменшити ймовірність утворення нових каменів. Конкретні рекомендації залежать від типу каменя, що вже сформувався, однак існують загальні підходи до зниження ризику.

Основою профілактики є контроль складу сечі шляхом зміни раціону та способу життя. У деяких випадках лікар може призначити препарати для корекції порушеного обміну речовин.

Найчастіші рекомендації включають:

  • Збільшити об’єм рідини: споживання достатньої кількості води знижує концентрацію солей у сечі
  • Обмежити натрій: надлишок кухонної солі підвищує виведення кальцію й утворення каменів
  • Вживати більше цитрусових: цитрати в лимонах, апельсинах і грейпфрутах гальмують кристалізацію солей
  • Зменшити тваринний білок: надмірне споживання м’яса сприяє утворенню сечової кислоти
  • Виключити надлишковий цукор і газовані напої: фосфати й фруктоза можуть змінювати склад сечі
  • Дотримуватися збалансованого раціону: овочі, фрукти, цільні злаки й нежирні білки підтримують стабільний обмін речовин
  • У разі кальцієвих каменів — прийом тіазидних діуретиків: лише за призначенням лікаря.

Підсумок

Ниркова колька — це завжди наслідок конкретного фізичного процесу, а не абстрактне явище. Раптовий біль — сигнал про гостру обструкцію, яка потребує не просто знеболення, а усунення причини. Після купірування нападу завжди варто зосередитись на діагностиці типу каменя та профілактиці його повторного утворення. Саме так можна уникнути нового болю.