Паразити та інфекції у людини: види, симптоми і ризики

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), кишкові черв'яки, що передаються через ґрунт, живуть приблизно в 1,5 мільярда людей, тобто майже в кожного четвертого мешканця планети. При невеликій кількості паразитів людина зазвичай нічого не відчуває, а важке зараження спричиняє біль у животі, діарею, слабкість і затримку росту в дітей^[1]. Це лише одна група. Паразитом називають будь-який організм, який живе на тілі або всередині іншого організму (хазяїна) і харчується за його рахунок^[2]. Одні з них розмножуються в крові, інші мешкають у кишківнику, ще інші живуть на шкірі та у волоссі. Кожна група заражає по-своєму і спричиняє свої хвороби, тому від того, з ким саме має справу організм, залежать і аналізи, і лікування.

Читайте:

Очні паразити: види, симптоми та як уберегти зір

Очні паразити: які найпростіші, черви та кліщі здатні уразити око, як вони потрапляють в організм, за якими оз...

Інфекції в подорожі: як знизити ризик

У дорозі легко почати боятися кожного поручня. Але чому одні інфекції пов’язані з руками та їжею, а від інших ...

Типи паразитів

Паразитів, які спричиняють хвороби в людини, поділяють на три основні групи: найпростіші, гельмінти та ектопаразити^[2]. Вони відрізняються будовою, місцем існування та способом зараження. Одні мешкають усередині організму, інші лише на його поверхні. Одні розмножуються в тілі людини, а інші потрапляють у нього лише на певному етапі свого життєвого циклу.

Загальна класифікація виглядає так:

• Найпростіші (протозої): одноклітинні організми. Деякі з них живуть вільно у воді чи ґрунті, інші є паразитами, але всі хвороботворні види здатні розмножуватися в організмі людини, тому серйозна інфекція може початися навіть з однієї клітини^[2]. Уражають кров, мозок, печінку, серце, очі, кишківник.
• Гельмінти: паразитичні черви, яких у побуті називають глистами, а хворобу, яку вони спричиняють, гельмінтозом. Дорослих черв'яків зазвичай видно неозброєним оком. Потрапляють в організм із ґрунтом, їжею, водою або через переносників. У дорослій формі вони не розмножуються в тілі людини^[2], тому кількість черв'яків зростає лише з новими зараженнями. Виняток становить кишкова вугриця (стронгілоїд): вона здатна до самозараження і може роками залишатися в організмі^[3].
• Ектопаразити: кліщі, воші, блохи та інші членистоногі, які прикріплюються до шкіри або вгризаються в її верхній шар^[2]. Вони живуть на поверхні тіла, у волоссі або в одязі й спричиняють свербіж, алергічні реакції, запалення, а деякі переносять збудників системних інфекцій.

Кожна з цих груп пов'язана зі своїми хворобами, шляхами зараження й наслідками для здоров'я, тому далі вони описані окремо.

Коротко: одна клітина найпростішого може дати тяжку інфекцію, бо розмножується в тілі, а кількість більшості глистів зростає лише з кожним новим зараженням.

Інфекції, спричинені найпростішими

Найпростіші потрапляють в організм через укуси комах, воду, їжу, статевим шляхом або через брудні руки. Ті, що живуть у кишківнику, зазвичай передаються фекально-оральним шляхом, тобто з частинками випорожнень, які потрапляють до рота. Найпростіших, які живуть у крові й тканинах, переносять членистоногі: комарі, клопи, кліщі, москіти^[2]. Перебіг буває гострим або хронічним.

Малярія

Збудник малярії (стара народна назва: пропасниця) належить до одноклітинних паразитів роду Plasmodium. Людину заражають п'ять видів: P. falciparum, P. vivax, P. ovale, P. malariae і P. knowlesi. Найнебезпечніший з них P. falciparum: він швидко розмножується в крові, може спричинити тяжку анемію і закупорити дрібні судини мозку, а P. vivax і P. ovale здатні місяцями чи роками «дрімати» в печінці й спричиняти повторні напади^[4]. Переносником є комар роду Anopheles. Паразит руйнує еритроцити, і найчастішими симптомами стають гарячка й озноб, часто з головним болем, болями в м'язах, слабкістю, блюванням чи діареєю^[5]. За оцінкою ВООЗ, у 2024 році у світі було 282 мільйони випадків малярії і 610 тисяч смертей від неї^[6]. Без лікування хвороба може закінчитися смертю.

Хвороба Шагаса

Збудник цієї хвороби, Trypanosoma cruzi, передається переважно через триатомових клопів, яких називають «поцілунковими». Інфіковано приблизно 6–7 мільйонів людей, переважно в 21 країні Латинської Америки, але хвороба поширилася й на інші континенти іншими шляхами^[7]. Паразит уражає серцевий м'яз, травний канал і нервову систему. На початку симптоми можуть бути непомітними, а ураження накопичуються роками.

Токсоплазмоз

Збудник токсоплазмозу, Toxoplasma gondii, потрапляє в організм із недостатньо просмаженим м'ясом чи молюсками, немитими овочами, через контакт із котячими випорожненнями або забрудненим ґрунтом. Більшість здорових людей не мають жодних симптомів, у деяких буває стан, схожий на грип, зі збільшеними лімфовузлами та болями в м'язах. Тяжкий перебіг загрожує людям із різко ослабленим імунітетом (наприклад, при ВІЛ, після пересадки органів чи під час хіміотерапії), у яких паразит може уразити мозок, очі та інші органи. Якщо жінка вперше заражається під час вагітності або незадовго до неї, паразит може передатися дитині^[8].

Акантамеба

Акантамеби належать до вільноживучих амеб: вони живуть у ґрунті, прісній воді, пилу й водопровідних системах і лише іноді уражають людину. Вони спричиняють кератит (запалення рогівки ока), а також гранулематозний амебний енцефаліт (повільне запалення мозку), ураження шкіри та легень^[9]. Особливо вразливі ті, хто носить контактні лінзи. У дослідженні акантамебного та грибкового кератиту в користувачів лінз ризик підвищували купання чи робота з водою з відкритих водойм (у 9,1 раза) і промивання лінз водою з-під крана (у 3,3 раза)^[10].

Трихомоніаз

Збудник трихомоніазу, Trichomonas vaginalis (у побуті просто «трихомонада»), передається статевим шляхом і належить до поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом. Близько 70% інфікованих не мають жодних симптомів. У жінок бувають свербіж, печіння, почервоніння статевих органів і виділення з неприємним запахом, у чоловіків свербіж чи подразнення в статевому члені, печіння після сечовипускання і виділення. Лікують таблетками, і щоб не заразитися повторно, лікування одночасно проходять статеві партнери^[11].

Інші поширені протозойні інфекції

Інфекції, що трапляються в людей:

• Лямбліоз: ураження тонкого кишківника лямбліями, порушення травлення.
• Амебіаз (амебна дизентерія): утворення виразок у товстій кишці, можливі абсцеси печінки.
• Криптоспоридіоз: водяниста діарея, небезпечна при ослабленому імунітеті.
• Цистоізоспороз (ізоспороз): гостра діарея без крові зі спастичним болем у животі, яка може тривати тижнями і найчастіше вражає людей з ослабленим імунітетом^[12]. Лікують антибактеріальним препаратом триметоприм/сульфаметоксазол, а за передчасного припинення курсу інфекція може повернутися^[13].
• Циклоспороз: кишкова інфекція, спричинена найпростішим Cyclospora, родичем криптоспоридій і цистоізоспори з групи кокцидій; такі паразити уражають слизову кишківника і спричиняють водянисту діарею та порушення всмоктування, а в людей з ослабленим імунітетом хвороба триває довше і тяжче^[14].
• Балантидіаз: інфекція товстої кишки, спричинена паразитичними інфузоріями.
• Лейшманіоз: переносять укуси самок москітів. Шкірна форма, найпоширеніша, залишає виразки і рубці, слизово-шкірна руйнує слизові оболонки носа й рота, а вісцеральна (кала-азар) уражає внутрішні органи і без лікування закінчується смертю більш ніж у 95% випадків^[15].
• Бабезіоз: паразит руйнує еритроцити і передається через укуси кліщів, рідше при переливанні крові. Тяжко хворіють переважно люди без селезінки, літні та люди з ослабленим імунітетом^[16]. Кліщі можуть переносити й інші хвороби, зокрема бореліоз (хворобу Лайма).
• Сонна хвороба: африканський трипаносомоз, порушує сон, координацію і психіку.
• Первинний амебний менінгоенцефаліт: блискавичне запалення мозку, яке спричиняє амеба Naegleria fowleri, відома в новинах як «амеба, що їсть мозок»^[9]. У США з 1962 по 2017 рік вижили лише 4 зі 143 відомих хворих^[17].
• Риноспоридіоз: утворення поліпів на слизових оболонках, найчастіше в носі. Його збудника, Rhinosporidium seeberi, довго відносили то до найпростіших, то до грибів, а аналіз ДНК показав, що він належить до окремої групи одноклітинних організмів^[18].

Ці інфекції можуть перебігати безсимптомно або спричиняти гострі й хронічні стани. Що раніше лікар запідозрить конкретного збудника, то точніше він підбере аналіз і препарат.

Гельмінтозні інфекції

Гельмінти (глисти) потрапляють в організм людини з ґрунтом, водою, їжею або через укуси комах. Вони можуть роками жити в організмі й спричиняти ускладнення з боку травної, дихальної, нервової чи лімфатичної систем. Симптоми залежать від виду гельмінта, але часто це біль у животі, нудота, діарея, втрата ваги, висипання або загальна слабкість. При легкому зараженні ознак може не бути зовсім^[1].

Аскаридоз

Аскаридоз спричиняють великі круглі черви, людські аскариди. Людина заражається, ковтаючи яйця паразита з немитими овочами, водою або брудними руками^[1]. На початку личинки мігрують через легені. Зазвичай це минає непомітно, але іноді спричиняє гарячку, кашель, біль у грудях і задишку^[19]. Згодом дорослі черв'яки живуть у кишківнику. Можуть спричиняти алергічні реакції, а дуже масивне зараження іноді закупорює кишківник і потребує операції^[1].

Анкілостомоз

Збудники анкілостомозу (у зоологічних довідниках: кривоголовка дванадцятипала та некатор) відкладають яйця, які розвиваються в ґрунті, а личинки проникають в організм крізь шкіру, найчастіше під час ходіння босоніж^[1]. На місці проникнення з'являється свербіж, згодом черв'яки оселяються в кишківнику. Вони постійно спричиняють невелику кровотечу з кишкової стінки, тож хронічна інфекція призводить до анемії, особливо в дівчат-підлітків і жінок дітородного віку^[1].

Теніоз і цистицеркоз

Теніоз виникає, коли людина з'їдає сиру або недостатньо приготовлену свинину чи яловичину з личинками свинячого або бичачого ціп'яка, і в кишківнику з личинки виростає дорослий стрічковий черв'як^[20]. У побуті ціп'яка називають «солітером», бо в кишківнику найчастіше живе одна особина. Цистицеркоз має інший механізм: людина ковтає яйця свинячого ціп'яка через брудні руки, забруднену їжу чи воду, і личинки осідають у м'язах, шкірі, очах і мозку. Через це хворобу може отримати навіть той, хто не їсть свинини. Ураження мозку (нейроцистицеркоз) у регіонах, де поширений свинячий ціп'як, спричиняє близько 30% випадків епілепсії^[20].

Токсокароз

Збудник токсокарозу, круглі черви роду Toxocara, живе в кишківнику собак і котів. Людина заражається, випадково ковтаючи яйця паразита із землею чи брудом. Личинки можуть потрапити в очі, печінку, мозок. Інфекція часто перебігає безсимптомно, але іноді спричиняє запалення органів або втрату зору.

Трихоцефальоз (трихуроз)

Трихоцефальоз спричиняє волосоголовець, який мешкає в товстій кишці. Людина заражається, ковтаючи яйця паразита з немитими овочами чи землею^[1]. Може призводити до хронічної діареї, болю в животі, іноді анемії.

Філяріоз

Лімфатичний філяріоз поширюється через укуси комарів. Дорослі черв'яки утворюють скупчення в лімфатичній системі і порушують відтік лімфи. У результаті розвивається слоновість (слонова хвороба): сильний набряк кінцівок (лімфедема) або статевих органів. У багатьох інфікованих видимих симптомів немає, а всього, за оцінкою ВООЗ, інфіковано близько 120 мільйонів людей у тропічних і субтропічних країнах^[21].

Інші гельмінти

До цієї групи належить і багато інших паразитів. Ось довідковий перелік, який допомагає зорієнтуватися в назвах і базових характеристиках:

• Ехінококоз: спричиняє стрічковий черв'як ехінокок, личинки якого утворюють кісти в печінці, легенях та інших органах.
• Дифілоботріоз (лентець широкий, Diphyllobothrium latum): стрічковий гельмінт із групи цестод, яким заражаються через сиру або недостатньо оброблену прісноводну рибу.
• Анізакіоз: ураження, пов'язане з личинками анізакід із сирої морської риби.
• Байлісаскаридоз (єнотова аскарида): круглий черв'як, якого переносять дикі тварини.
• Клонорхоз: трематодоз (хвороба, спричинена сисунами) з ураженням жовчних шляхів.
• Діоктофімоз: рідкісна нематодна інфекція.
• Дракункульоз (гвінейський черв'як, «ришта»): у 1986 році реєстрували 3,5 мільйона випадків, а у 2024 році лише 15, у Чаді й Південному Судані, тож хвороба близька до повного викорінення^[22].
• Гіменолепідоз: інфекція, спричинена карликовим ціп'яком та іншими дрібними цестодами.
• Ентеробіоз (гострики): поширене ураження, особливо в дітей.
• Фасціольоз (печінковий сисун, печінкова двоустка): трематодоз із залученням печінки.
• Фасціолопсидоз (кишковий сисун): трематодна інфекція тонкого кишківника.
• Гнатостомоз: нематодна інвазія з міграцією личинок у тканинах.
• Лоаоз (філярія Loa loa): нематода, що мігрує під шкірою.
• Мансонельоз: філяріатозна інфекція.
• Онхоцеркоз (річкова сліпота): ураження шкіри й очей філяріями.
• Парагонімоз (легеневий сисун): трематодоз із залученням легеневої тканини.
• Шистосомоз (більгарціоз, «гарячка равликів»): трематоди, пов'язані з прісною водою.
• Спарганоз: тканинний цестодоз (личинка спарганум).
• Стронгілоїдоз (кишкова вугриця): нематодна інфекція, особливо небезпечна для людей, які приймають кортикостероїди або мають пригнічений імунітет: у них паразит розмножується масово, і цей синдром гіперінфекції має високу смертність^[3].
• Трихінельоз: ураження, пов'язане з круглими червами роду Trichinella.

Міф: стригучий лишай спричиняють черв'яки, адже англійською його називають ringworm, «кільцевий черв'як». Насправді: це грибкова інфекція шкіри, і ніякого черв'яка за нею немає^[23].

Ектопаразити

Ця група паразитів живе зовні: на шкірі, у волоссі, у складках одягу і білизни. Вони харчуються кров'ю або клітинами шкіри і спричиняють свербіж, подразнення, висипання та запалення. Деякі з них переносять збудників небезпечних хвороб. Найчастіше заражаються при тісному контакті з людиною або через побутові предмети.

Клопи

Постільні клопи (по-народному блощиці) активні вночі. Вони ховаються в меблях, білизні, швах матраців і виходять на поверхню, щоб живитися кров'ю. Їхні укуси часто розташовуються лінією або дугою і спричиняють свербіж, почервоніння, іноді припухлість. Відомих випадків, щоб ці комахи переносили якусь хворобу, немає^[24], але постійне розчухування укусів може призвести до бактеріального запалення шкіри.

Воші

На людині паразитують три види вошей: головні, платтяні (тілесні) та лобкові, яких у побуті називають площицями. Ураження вошами лікарі називають педикульозом, а в народі вошивістю. Усі воші харчуються кров'ю. Головні й лобкові чіпляються за волосся, а платтяні живуть і відкладають гниди у швах одягу та в постільній білизні. Передаються при прямому контакті або через речі: гребінці, рушники, подушки. Основні симптоми: свербіж і подразнення шкіри, а при масивному зараженні з'являються ранки та вторинні інфекції. Платтяні воші небезпечніші за інших, бо переносять окопну гарячку, епідемічний висипний тиф і поворотний тиф^[25].

Демодекоз

Кліщі Demodex мешкають у сальних залозах і волосяних фолікулах, особливо на обличчі та віях. У побуті їх називають «підшкірним кліщем», хоча живуть вони у фолікулах, а не під шкірою. Здебільшого їхня присутність непомітна: у 10-річному дослідженні кліщів знайшли в 24,3% людей без жодних скарг на повіки і в 62,4% людей із блефаритом (запаленням країв повік)^[26]. За сприятливих умов кліщі активно розмножуються. Це може спричинити демодекоз: запалення повік, почервоніння шкіри, свербіж і відчуття стороннього тіла в оці. Загострення частіше бувають при порушеннях імунітету.

Короста

Коростяний кліщ проникає у верхній шар шкіри, де риє вузькі ходи й відкладає яйця. У народі коросту ще називають свербячкою. Основний симптом: сильний свербіж, який зазвичай посилюється вночі і з'являється через 4–6 тижнів після зараження. Ходи й висип зазвичай розташовані на пальцях, зап'ястках, руках, ногах і в ділянці пояса, а в немовлят можуть бути на долонях, підошвах і голові. Короста дуже заразна: вона передається при тісному контакті шкіра до шкіри, наприклад у родині, і людина може заразити інших ще до появи симптомів. За оцінкою ВООЗ, у кожен момент нею хворіють щонайменше 200 мільйонів людей у світі. Розчухування відкриває шлях бактеріям, а це загрожує гнійничковим ураженням шкіри і навіть зараженням крові^[27].

Міаз («гвинтовий черв'як»)

Так називають ураження тканин личинками мух. «Гвинтовим черв'яком» називають личинку мухи Cochliomyia hominivorax. Самки відкладають яйця на рани або біля природних отворів тіла: носа, очей, вух, рота, статевих органів, пупка новонародженого. Для цього достатньо навіть крихітної ранки, наприклад від укусу кліща. Личинки вгризаються в тканини, рана швидко збільшується, болить, неприємно пахне і кровить, а людина може відчувати в ній рух^[28]. У занедбаних випадках можливі глибокі ушкодження тканин. Цей паразит поширений у тропіках і субтропіках Америки, зараз він знову поширюється в Центральній Америці й Мексиці, а у США траплялися випадки в мандрівників, які повернулися з цих регіонів^[28].

Як підтверджують паразитарну інфекцію

Самостійно визначити паразитарну інфекцію неможливо: це робить лікар за скаргами, історією подорожей і харчування та результатами аналізів^[29]. Для кожної групи паразитів існують свої методи. Малярію підтверджують мікроскопією пофарбованого мазка крові або швидким тестом^[5]. Лямблії шукають в аналізі калу на антиген або методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР, пошуку ДНК паразита), а аналіз крові на антитіла для цього не підходить^[30]. Гострики виявляють за допомогою липкої стрічки, яку зранку, до вмивання і туалету, прикладають до шкіри біля заднього проходу три дні поспіль^[31].

Міф: біорезонансна діагностика, Vega-тест чи інші прилади, що вимірюють електричний опір шкіри, «знаходять паразитів» в усьому організмі. Насправді: у сліпому рандомізованому дослідженні Vega-тест не зміг відрізнити навіть людей з алергією від людей без неї, а результати тестування не збігалися зі шкірними пробами^[32]. Діагноз ставлять лише за лабораторними аналізами, які виявляють самого паразита, його яйця, антигени або ДНК.

Міф: «чистка від паразитів» травами, дієтами чи клізмами виводить глистів і очищає організм. Насправді: жодних наукових доказів того, що такі чистки або трав'яні добавки позбавляють від паразитів, немає. Вони можуть спричинити діарею зі зневодненням, нестачу вітамінів і поживних речовин, а склад і дозування добавок часто невідомі^[29]. Так само без доказів залишаються й інші детокс-програми, зокрема «очищення» печінки.

Міф: протиглисні таблетки треба пити всій родині «для профілактики» раз на пів року. Насправді: ВООЗ рекомендує регулярне масове лікування альбендазолом або мебендазолом без аналізів лише в регіонах, де кишкові глисти дуже поширені, і лише для груп ризику, наприклад дітей^[1]. В інших випадках виявлену інфекцію лікують препаратом на рецепт, який призначає лікар, часто однією дозою, і за потреби повторюють аналіз^[29].

Коротко: паразита підтверджує лабораторний аналіз, який шукає саме цього збудника, а «чистки» і прилади для «діагностики паразитів» лише відтягують справжню причину скарг.