Бореліоз після укусу кліща: симптоми і лікування

У середині 1970-х у трьох сусідніх громадах біля містечка Лайм у штаті Коннектикут (США) лікарі помітили дивну «епідемію» артриту. Обстежили 51 хворого, з них 39 дітей: на чотирьох вулицях хворіла кожна десята дитина, а чверть пацієнтів за кілька тижнів до артриту бачила на шкірі червону пляму, що розширювалася кільцем^[1]. Так описали нову хворобу, яку назвали на честь містечка. Збудника, бактерію борелію, знайшли згодом, а винуватцем виявився крихітний кліщ.

Як виникає хвороба Лайма

В українській медицині цю інфекцію називають Лайм-бореліозом або іксодовим кліщовим бореліозом. Збудники: бактерії-спірохети з групи Borrelia burgdorferi sensu lato. У Північній Америці це переважно Borrelia burgdorferi, а в Європі та Азії частіше Borrelia afzelii і Borrelia garinii^[2]. Переносять їх іксодові кліщі: у США це Ixodes scapularis (оленячий, або чорноногий кліщ), а в Європі, зокрема в Україні, лісовий кліщ Ixodes ricinus^[3]. На відміну від укусу бджоли, укусу кліща зазвичай не помічають: кліщ дуже малий, а його слина містить знеболювальні речовини, тож місце прикріплення майже не відчувається.

Кліщ заражається, коли п'є кров дрібних тварин, зокрема мишей або білок, у яких борелії живуть без шкоди для господаря. Після цього він може передати бактерії людині під час наступного живлення.

Що варто знати про механізм передачі:

• Основне джерело зараження: укус інфікованого іксодового кліща (Ixodes ricinus у Європі, Ixodes scapularis у Північній Америці).
• Резервуари збудника: гризуни (лісові миші, полівки, білки), а також інші дрібні тварини й птахи.
• Сприятливе середовище: місця, де ліс межує з відкритими ділянками: узлісся, зарослі стежки, кущі поблизу житла.

Зараження не відбувається миттєво. У більшості випадків кліщ має бути прикріплений до шкіри понад 24 години, щоб бактерія потрапила в організм, тому видалення кліща протягом першої доби значно знижує ризик^[4]. Причина в тому, що борелії спочатку живуть у кишківнику кліща і лише після початку живлення кров'ю переходять у його слинні залози^[3].

Після потрапляння в шкіру борелії можуть поширитися з кров'ю до суглобів, нервової системи та серця. Іноді інфекція розвивається повільно, і перші помітні проблеми з'являються через тижні чи місяці, що ускладнює розпізнавання.

Стадії хвороби Лайма

Перебіг бореліозу зазвичай поділяють на три стадії. Вони не завжди чітко відмежовані й можуть накладатися одна на одну^[2].

Рання локалізована стадія

Перші прояви з'являються в середньому через тиждень після укусу, загалом у проміжку від 3 до 30 днів^[5]. У цей час бактерія ще не поширилася далеко від місця укусу.

• Класичний симптом: мігруюча еритема (erythema migrans), червона пляма, що поступово розширюється. Вона буває приблизно у 70–80% інфікованих^[5].
• Додаткові прояви: підвищена температура, біль у м'язах і суглобах, головний біль, втома, збільшені лімфатичні вузли.

Рання дисемінована стадія

Цей етап настає через тижні або кілька місяців після укусу. Борелії вже поширилися з кров'ю до різних органів («дисемінована» означає «розсіяна»).

• Шкірні прояви: нові осередки висипу в інших частинах тіла.
• Неврологічні симптоми: параліч мімічних м'язів обличчя з одного або обох боків (лицьовий парез), Лайм-менінгіт, корінцевий біль, порушення чутливості^[6].
• Кардіологічні ускладнення: Лайм-кардит, тобто ураження серця з порушенням провідності (атріовентрикулярна блокада). Він трапляється приблизно в 1 зі 100 зареєстрованих випадків^[7].

Пізня стадія

Настає через місяці або навіть роки після зараження, якщо хворобу не діагностували або не лікували.

• Артрит: напади болю й набряку великих суглобів, найчастіше колін. Без лікування можливе стійке ушкодження суглоба^[8].
• Когнітивні порушення: труднощі з концентрацією, пам'яттю, відчуття «туману в голові».
• Полінейропатії: ураження периферичних нервів, що може спричиняти порушення чутливості шкіри, поколювання чи оніміння.

Чим довше інфекція залишається без лікування, тим більше систем вона зачіпає і тим довше триває відновлення.

Поширеність та сезонність

Лайм-бореліоз є найчастішою інфекцією, яку переносять кліщі, у Європі та Північній Америці^[9]. Частина випадків залишається поза статистикою, особливо коли симптоми минають самі або нагадують інші хвороби.

Ризик зараження найбільший у теплу пору року, з пізньої весни до початку осені. Саме тоді найактивніші німфи, тобто молоді кліщі розміром з макове зернятко^[4]. Їх майже неможливо помітити, але вони вже здатні переносити інфекцію. У дослідженні з профілактичним доксицикліном мігруюча еритема після укусів німф без лікування розвивалася у 5,6% випадків, а після укусів дорослих самок не розвинулася жодного разу^[10].

Частка заражених кліщів дуже залежить від місцевості: від нуля до понад 50%^[4]. За метааналізом європейських даних (112 579 кліщів Ixodes ricinus), борелії в середньому мали 10,1% німф і 18,6% дорослих кліщів, а найвищі показники були в Центральній Європі^[11].

• Сприятливе середовище для кліщів: парки, змішані ліси, зарості, узлісся та лісосмуги поблизу житла.
• Місця з меншою загрозою: відкриті, добре освітлені й сухі простори.

Знання про те, де і коли кліщі найактивніші, допомагає реально оцінити ризик після прогулянки і вчасно помітити тривожні ознаки.

Симптоми хвороби Лайма

Прояви залежать від стадії інфекції. Деякі симптоми типові й добре відомі, інші неспецифічні або з'являються із запізненням, особливо якщо укусу ніхто не помітив.

Симптоми ранньої стадії

Найхарактерніша ознака перших тижнів: шкірна реакція навколо місця укусу.

• Мігруюча еритема: починається з червоної плями, яка за кілька днів розширюється в коло чи овал діаметром щонайменше 5 см^[12]. У центрі часто залишається світліша ділянка, тому висип схожий на мішень, хоча буває й рівномірно червоним. Пляма може сягати 30 см і більше^[5].
• Підвищення температури: субфебрилітет (до 38 °C) або помірна гарячка.
• Слабкість, біль у тілі: як під час вірусної інфекції.
• Напруження потиличних м'язів: іноді виникає скутість шиї.
• Головний біль: різної інтенсивності.
• Збільшення лімфовузлів: переважно поблизу місця укусу.

Коротко: червона пляма понад 5 см, що росте протягом кількох днів після перебування на природі, є підставою для лікування без аналізів крові: на цій стадії вони часто ще негативні.

Ознаки поширення інфекції

Якщо хворобу не виявили на ранньому етапі, борелії можуть поширитися по організму. Зазвичай це відбувається протягом тижнів або кількох місяців після зараження.

• Множинні висипи: нові вогнища мігруючої еритеми в різних частинах тіла.
• Неврологічні симптоми: парез лицьового нерва, найчастіше з одного боку (ознака ураження черепного нерва).
• Серцеві порушення: ураження провідної системи серця, так звана атріовентрикулярна блокада, яка проявляється перебоями в серцевому ритмі, серцебиттям, запамороченням^[5].
• Периферична нейропатія: поколювання, оніміння або незвичні відчуття в руках чи ногах.

Симптоми пізньої форми

Без лікування захворювання може перейти в пізню стадію з ураженням кількох систем. Це трапляється через місяці або роки після укусу.

• Артрит: переважно колінні суглоби, з болем, набряком і повторними загостреннями. Серед випадків, про які повідомляють до Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC), приблизно кожен четвертий припадає на Лайм-артрит^[8].
• Когнітивні порушення: труднощі з концентрацією уваги, пам'яттю, відчуття «розмитості» мислення, так званий «туман у голові».
• Полінейропатія: ураження периферичних нервів із порушенням чутливості, болем або м'язовою слабкістю.

Прояви не завжди йдуть у логічній послідовності: іноді першими помітними симптомами стають ураження нервової системи або серця, а висипу людина не бачила.

Діагностика

Діагноз Лайм-бореліозу ставлять за поєднанням клінічної картини і, коли це потрібно, лабораторних тестів. Багато пацієнтів не знають, що їх укусив кліщ, а перші симптоми легко сплутати з грипом, мігренню чи перевтомою.

Перш за все лікар оцінює:

• Наявність симптомів: типовий висип, біль у м'язах і суглобах, температура, неврологічні прояви.
• Контакт із природою: відвідування лісів, парків, сільської місцевості або робота в таких зонах.
• Поширеність кліщів у регіоні: навіть якщо укусу не помічено, ризик може бути високим.

Типову мігруючу еритему діагностують за зовнішнім виглядом, без аналізів: так радять настанови IDSA 2020 року^[13]. Якщо ж картина нетипова або є ознаки поширеної інфекції, призначають аналіз крові на антитіла до борелій. Це двоетапне тестування^[14]:

• Перший тест: скринінговий імуноферментний аналіз (ІФА, ELISA).
• Другий тест: проводять лише за позитивного або сумнівного першого результату. Зазвичай це імуноблот, який підтверджує або спростовує результат ІФА.

Діагноз підтверджують два позитивні етапи. Але антитіла з'являються через кілька тижнів після зараження, тому на початку хвороби тест може бути хибно негативним. А після одужання антитіла можуть зберігатися місяцями й роками, тож позитивний аналіз сам по собі не доводить, що інфекція активна^[14].

Лікування

Лайм-бореліоз добре лікується антибіотиками, особливо на ранній стадії: більшість людей, які отримали лікування вчасно, швидко й повністю одужують^[15].

Стандартні схеми залежать від форми інфекції:

• Мігруюча еритема (рання стадія): доксициклін 10–14 днів або амоксицилін чи цефуроксиму аксетил 14 днів. Доксициклін застосовують і в дітей; азитроміцин залишають для тих, хто не переносить інших ліків, бо він діє слабше^[16]. Коротші курси обирають, коли вони не поступаються довшим: так менше побічних ефектів.
• Поширена форма: при паралічі лицьового нерва доксициклін 14–21 день, при Лайм-кардиті 14–21 день^[6]. При Лайм-артриті курс таблеток триває 4 тижні, тобто 28 днів^[8].
• Тяжкі ураження нервової системи або серця: менінгіт чи високий ступінь блокади серця лікують внутрішньовенним цефтріаксоном 14–21 день; після покращення можна перейти на таблетки^[7].

Міф: доксициклін дітям до 8 років заборонений, бо псує зуби. Насправді: у дослідженні 58 дітей, які до 8 років отримували короткі курси доксицикліну, жодних плям на зубах не виявили^[17]. Настанови IDSA вважають його безпечним для малих дітей щонайменше на курс до 14 днів^[13].

Схему і дозу підбирає лікар. Курс треба пройти повністю, навіть якщо стало краще.

Окремо про вагітність. Нелікований бореліоз може вражати плаценту, а передача інфекції плоду можлива, хоча трапляється рідко. За належного лікування антибіотиками ризик несприятливих наслідків для дитини не зростає^[18]. Вагітним зазвичай не призначають доксициклін^[3]; лікар обере інший антибіотик, наприклад амоксицилін.

Після завершення курсу більшість пацієнтів одужують без наслідків. Але в частини людей симптоми зберігаються ще деякий час (про це нижче, в розділі про пост-лікувальний синдром).

Що робити при укусі кліща

Укус кліща не завжди означає зараження, але від того, як швидко й правильно ви зреагуєте, залежить ризик. Головне: не панікувати й видалити кліща якомога швидше.

Алгоритм дій у разі укусу:

• Захопіть кліща пінцетом із тонкими кінчиками якомога ближче до шкіри: за «голову», а не за тіло. Тягніть угору рівномірно, без скручування та ривків^[19].
• Не роздавлюйте кліща пальцями: так можна контактувати з потенційно зараженим вмістом.
• Міф: кліщ «сам вилізе», якщо намастити його олією, вазеліном, лаком для нігтів або підпалити. Насправді: це лише дратує кліща і може змусити його виштовхнути інфіковану рідину в шкіру^[19]. Настанови IDSA прямо радять не припікати кліща сірником чи іншим джерелом тепла^[13].
• Після видалення: промийте місце укусу водою з милом або обробіть спиртом чи антисептиком. Ретельно вимийте руки.

Кліща можна покласти в закритий контейнер, загорнути в скотч або залити спиртом. Міф: кліща обов'язково треба здати на аналіз, щоб дізнатися, чи буде хвороба. Насправді: настанови IDSA не радять перевіряти знятого кліща на борелії, бо результат ненадійно передбачає, чи заразилася людина^[13]. Негативний аналіз може дати хибне заспокоєння, а лікування за появи симптомів не повинне чекати результату^[19]. Протягом 30 днів після укусу стежте за шкірою й самопочуттям. Якщо з'явилися висип, що розширюється, температура чи біль у тілі, зверніться до лікаря.

У деяких випадках лікар може призначити одноразову профілактичну дозу доксицикліну. Настанови IDSA 2020 року радять її лише тоді, коли виконано всі умови: кліщ точно іксодовий, укус стався в місцевості з високою поширеністю бореліозу, кліщ був прикріплений щонайменше 36 годин, і з моменту його видалення минуло не більше 72 годин. Доза для дорослих становить 200 мг, для дітей 4,4 мг/кг (не більше 200 мг)^[13]. У рандомізованому дослідженні така доза знизила частоту мігруючої еритеми з 3,2% до 0,4% (ефективність 87%), хоча нудоту й блювання вона спричиняла частіше, ніж плацебо^[10]. Якщо умови не виконано, лікар радить спостерігати.

Коротко: чим раніше знято кліща, тим менший ризик. Більшість заражень відбувається після доби присмоктування, тому щоденний огляд тіла після прогулянок захищає краще за будь-який аналіз кліща.

Профілактика

Запобігти хворобі Лайма набагато простіше, ніж лікувати її. Найнадійніший захист: уникати укусів кліщів, а це потребує уважності й кількох простих звичок.

Найбільший ризик укусу припадає на теплий сезон. Особливо обережними варто бути у вологих лісах, на узліссях, у високій траві та заростях. Але кліщі трапляються і в міських парках, на дачах, у садках, особливо якщо там мешкають дикі тварини. Ті самі кліщі переносять і інші інфекції.

Читайте:

Кліщовий енцефаліт і як від нього захиститися

Кліщовий енцефаліт: що це за вірусна інфекція, як нею заражаються через укус кліща чи сире молоко, які симптом...

Щоб зменшити ризик укусу, дотримуйтеся таких правил:

• Захищайте шкіру: надягайте закритий одяг: довгі штани, сорочки з довгим рукавом, шкарпетки поверх штанин, щільне взуття, головний убір.
• Обирайте правильний колір: на світлому одязі кліщів легше помітити.
• Використовуйте репеленти: на шкіру наносять засоби з DEET, пікаридином, IR3535 або олією лимонного евкаліпта, а одяг і спорядження обробляють засобами з 0,5% перметрину^[20]. Перметрин на шкіру не наносять. Дотримуйтеся інструкції.
• Ходіть стежками: уникайте контакту з високою травою та чагарниками.
• Оглядайте себе: після кожного перебування на природі уважно перевіряйте тіло, особливо пахви, пах, шию, ділянку за вухами, під колінами і волосисту частину голови. Дрібні кліщі легко пропустити.
• Прийміть душ: протягом 2 годин після повернення додому. Це знижує ризик хвороби Лайма і допомагає змити кліщів, які ще не встигли прикріпитися^[20].
• Обробляйте одяг: 10 хвилин сушіння в сушильній машині на високій температурі знищують кліщів на сухому одязі; вологий одяг потребує більше часу^[20].
• Захистіть тварин: собаки й коти теж приносять кліщів додому. Запитайте ветеринара про засоби профілактики.

Вакцини від Лайм-бореліозу для людей поки немає. Найближча до схвалення вакцина-кандидат VLA15 (PF-07307405), яка діє на шість серотипів борелій^[21]. У третій фазі випробувань VALOR її ефективність у другий сезон після чотирьох доз становила 73,2%^[22]. У серпні 2026 року Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) прийняло заявку на її реєстрацію до розгляду^[23].

Що таке пост-лікувальний синдром

У більшості людей симптоми хвороби Лайма зникають після курсу антибіотиків. Проте частина пацієнтів ще місяцями відчуває втому, біль у м'язах і суглобах чи труднощі з концентрацією. Такий стан називають пост-лікувальним синдромом хвороби Лайма. За оцінками, він розвивається у 10–20% пролікованих, а симптоми можуть тривати 6 місяців і довше^[3].

Повторний курс антибіотиків тут не допомагає. У двох рандомізованих дослідженнях 90 днів внутрішньовенних і пероральних антибіотиків покращили самопочуття не більше, ніж плацебо^[24]. У ще одному дослідженні 280 пацієнтів 12-тижневий курс доксицикліну чи кларитроміцину з гідроксихлорохіном не дав переваги над плацебо^[25]. Настанови IDSA не радять додаткових антибіотиків, якщо немає об'єктивних ознак активної інфекції^[13].

Точна причина синдрому досі не встановлена; серед версій розглядають тривалу імунну реакцію. Це не повторне зараження, і з часом стан у більшості людей поступово покращується.

Хронічна форма: чи існує вона?

Іноді можна почути про так звану «хронічну хворобу Лайма». Цим терміном описують випадки, коли симптоми зберігаються довше, ніж очікується, або коли людина впевнена, що має бореліоз, хоча діагноз не був підтверджений. В офіційних медичних настановах такого діагнозу немає.

Більшість таких випадків виявляються або пост-лікувальним синдромом, або іншими захворюваннями зі схожими симптомами. Трапляється, що діагноз «хронічна форма» ставлять навіть без лабораторного підтвердження і без укусу кліща в анамнезі.

Міф: якщо симптоми не минають, потрібно пити антибіотики місяцями. Насправді: тривалі курси в контрольованих дослідженнях не покращили стан порівняно з плацебо^[25], зате несуть ризик побічних ефектів. Тому повторне лікування без підтвердженої активної інфекції не рекомендоване.

Міф: хворобою Лайма можна заразитися через укуси комарів. Насправді: немає жодних доказів передачі через комарів, мух, бліх чи вошей, а також через повітря, їжу чи воду^[4]. Єдиний підтверджений шлях: укус інфікованого кліща.

Коли звертатися до лікаря

Не всі укуси кліщів призводять до хвороби Лайма. Але є ситуації, коли зволікати не можна. Якщо після прогулянки в лісі чи за містом змінилося самопочуття, проконсультуйтеся з лікарем, навіть якщо не пам'ятаєте самого укусу.

Звернення до фахівця обов'язкове в таких випадках:

• Кільцеподібний висип: особливо якщо він розширюється з дня на день.
• Температура, біль у тілі, головний біль: якщо не минають кілька днів і виникли після перебування на природі.
• Параліч м'язів обличчя, порушення зору, запаморочення: неврологічні симптоми, які можуть з'явитися через кілька тижнів.
• Порушення серцевого ритму: раптове серцебиття, перебої, слабкість, задишка як ознаки ураження провідної системи серця.
• Симптоми зберігаються після курсу антибіотиків: якщо минуло кілька тижнів після лікування, а самопочуття не нормалізувалося.

Навіть якщо симптоми здаються незначними, краще звернутися раніше. Лікар оцінить ризики, за потреби призначить обстеження чи лікування, не чекаючи погіршення.