Бореліоз (хвороба Лайма) після укусу кліща: як розпізнати і що робити

Бореліоз (хвороба Лайма)— це інфекційне захворювання, яке виникає після укусу зараженого кліща. Вона вражає шкіру, суглоби, нервову систему та серце, іноді з затримкою в кілька місяців.

Перші випадки хвороби Лайма були описані в середині 1970-х у маленькому містечку в США. Тоді у кількох дітей діагностували ювенільний артрит, але згодом виявилося, що причиною був укус зараженого кліща. Саме цей випадок став відправною точкою для вивчення нового інфекційного захворювання, яке отримало назву за місцем походження. З того часу про хворобу дізналися набагато більше, але вона й досі залишається однією з найпідступніших інфекцій, що передаються через укуси комах.

Як виникає хвороба Лайма

Збудником хвороби Лайма є бактерія Borrelia burgdorferi. Вона потрапляє в організм людини під час укусу зараженого кліща виду Ixodes scapularis, також відомого як оленьовий або чорноногий кліщ. Укусу зазвичай не помічають: кліщ дуже малий, а його слина містить знеболювальні речовини, через що місце прикріплення майже не відчувається.

На відміну від звичайних "лісових" або "собачих" кліщів, які не переносять борелії, саме Ixodes є головним переносником інфекції. Він заражається, коли харчується кров’ю дрібних тварин, зокрема мишей або білок, які виступають природними резервуарами бактерій. Після цього кліщ може передати борелії людині.

Щоб краще зрозуміти механізм передачі, варто звернути увагу на декілька ключових фактів:

• Основне джерело зараження: укус інфікованого кліща Ixodes scapularis.
• Резервуари збудника: гризуни — переважно лісові миші, полівки, білки.
• Сприятливе середовище: місця, де перетинаються ліс і відкриті ділянки — узлісся, зарослі стежки, зарості в житлових районах.

Важливо знати, що зараження бореліями не відбувається миттєво. Кліщ має бути прикріплений до тіла людини щонайменше 24 години, перш ніж бактерія потрапить у кров [джерело]. Це пов’язано з тим, що збудник спочатку мешкає у кишківнику кліща і лише через певний час мігрує у його слинні залози. Саме тому швидке виявлення та видалення кліща значно знижує ризик інфікування.

Після потрапляння в організм борелії здатні швидко поширюватися через кров, досягаючи суглобів, нервової системи та серцевого м’яза. Але іноді інфекція мігрує повільно, що створює враження «відкладеної» реакції і значно ускладнює раннє виявлення.

Стадії хвороби Лайма

Перебіг бореліозу (хвороби Лайма) зазвичай поділяють на три основні стадії. Вони не завжди чітко відмежовані й можуть накладатися одна на одну, що іноді ускладнює діагностику. 

Рання локалізована стадія

Перші прояви з’являються протягом одного-четирьох тижнів після укусу. Це період, коли бактерія ще не поширилася далеко від місця проникнення.

• Класичний симптом: кільцеподібний висип (erythema migrans), який поступово розширюється.
• Додаткові прояви: підвищена температура, біль у м’язах і суглобах, головний біль, втома, збільшені лімфатичні вузли.

Рання дисемінована стадія

Цей етап настає протягом першого-четвертого місяців. До цього моменту борелії вже поширилися через кров до різних органів.

• Шкірні прояви: поява нових осередків висипу в інших частинах тіла.
• Неврологічні симптоми: однобічний параліч м’язів обличчя (переважно у вигляді парезу), порушення чутливості.
• Кардіологічні ускладнення: порушення серцевого ритму через ураження провідної системи (так званий "серцевий блок").

Пізня стадія

Настає через кілька місяців або навіть років після первинного зараження, якщо хворобу не було діагностовано або вона залишилася недолікованою.

• Артрит: періодичні запалення великих суглобів, найчастіше колін.
• Когнітивні порушення: труднощі з концентрацією, пам’яттю, відчуття "мозкового туману".
• Полінейропатії: ураження периферичних нервів, що може викликати порушення чутливості шкіри, м’язовий дискомфорт, відчуття поколювання чи оніміння.

Чим довше борелії залишаються в організмі без лікування, тим глибше вони вражають різні системи і тим складніше повністю відновити здоров’я.

Поширеність та сезонність

Хвороба Лайма — не така вже й рідкісна, як може здатися. Багато заражень залишаються поза статистикою, особливо коли симптоми минають самостійно або нагадують інші захворювання.

Ризик зараження найбільший у теплу пору року — з пізньої весни до початку осені. Саме в цей період активні найменші стадії розвитку кліщів — німфи. Вони майже непомітні, але вже здатні переносити інфекцію. 

Існують зони з підвищеним ризиком, де зараження трапляються частіше, ніж деінде. У таких регіонах частка інфікованих кліщів може перевищувати 50%:

• Сприятливе середовище для кліщів: парки, змішані ліси, зарості, зарослі узлісся та лісосмуги поблизу житлових територій.
• Місця зниженої загрози: відкриті, добре освітлені простори з низькою вологістю.

Після прогулянок у таких місцевостях ризик укусу зростає в рази. Саме тому знання про регіональну специфіку поширення хвороби має практичне значення — воно допомагає оцінити реальний ризик і своєчасно діяти.

Симптоми хвороби Лайма

Клінічні прояви хвороби Лайма залежать від того, на якому етапі перебуває інфекція. Деякі симптоми є типовими й добре відомі, інші — неспецифічні або проявляються із запізненням. Це ускладнює розпізнавання хвороби, особливо якщо не було помітного укусу.

Симптоми ранньої стадії

У перші тижні після зараження можуть з’явитися перші ознаки. Найбільш характерною є шкірна реакція навколо місця укусу:

• Erythema migrans: починається з червоної плями, яка розширюється, утворюючи кільце або овал. У центрі часто залишається світла ділянка — тому висип має вигляд мішені. Розміри можуть варіювати від кількох сантиметрів до діаметру спини.
• Підвищення температури: субфебрилітет або помірна лихоманка.
• Слабкість, біль у тілі: подібно до стану під час вірусної інфекції.
• Напруження потиличних м’язів: іноді виникає скутість шиї.
• Головний біль: різної інтенсивності.
• Збільшення лімфовузлів: переважно в зоні укусу.

Ознаки поширення інфекції

Якщо хворобу не виявлено на ранньому етапі, борелії можуть поширитися на інші частини тіла. Це відбувається зазвичай протягом кількох місяців після зараження.

• Множинні висипи: нові вогнища erythema migrans в різних частинах тіла.
• Неврологічні симптоми: парез лицьового нерва, найчастіше з одного боку (ознака ураження черепного нерва).
• Серцеві порушення: ураження провідної системи, що призводить до так званого атріовентрикулярного блоку — перебоїв у серцевому ритмі.
• Периферична нейропатія: поколювання, оніміння або незвичні відчуття в руках чи ногах.

Симптоми пізньої форми

Без лікування захворювання може перейти у пізню стадію — з системними ураженнями. Це стається через кілька місяців або навіть років після укусу.

• Артрит: переважно колінні суглоби, з болем, набряком, рецидивами запалення.
• Когнітивні порушення: труднощі з концентрацією уваги, пам’яттю, відчуття "розмитості" мислення — так званий “мозковий туман”.
• Полінейропатія: симетричне ураження периферичних нервів із втратою чутливості, болями або м’язовою слабкістю.

Прояви не завжди йдуть у логічній послідовності, іноді перші симптоми з’являються вже з боку нервової системи або серця. Тому важливо знати не лише “типові” ознаки, а й можливі варіанти перебігу.

Діагностика

Діагностування хвороби Лайма — це завжди поєднання клінічного мислення й лабораторного підтвердження. У реальному житті багато пацієнтів не знають, що їх укусив кліщ, а перші симптоми можна сплутати з грипом, мігренню або нервовим перенапруженням.

Перш за все, лікар оцінює:

• Наявність симптомів: типові висипи, м’язово-суглобовий біль, температура, неврологічні прояви.
• Контакт з природою: відвідування лісів, парків, сільської місцевості або робота в таких зонах.
• Поширеність кліщів у регіоні: навіть якщо укусу не помічено, ризик може бути високим.

Якщо клінічна картина дозволяє запідозрити хворобу Лайма, призначається аналіз крові на антитіла до Borrelia burgdorferi. Це двоетапне тестування, яке складається з:

• Перший тест: скринінговий аналіз (ELISA або імуноблот).
• Другий тест: проводиться лише в разі позитивного або сумнівного першого результату — імуноблот із точнішим підтвердженням.

Для встановлення остаточного діагнозу потрібні два позитивні результати. Один негативний тест — підстава для виключення хвороби. При цьому варто враховувати, що антитіла можуть з’являтися із запізненням, особливо на ранніх стадіях. Тому діагноз у перші дні може ґрунтуватися винятково на клінічних ознаках і епідеміологічному анамнезі.

Лікування

Хвороба Лайма (бореліоз) добре піддається антибактеріальній терапії, особливо якщо її виявлено на ранній стадії. Найчастіше використовують антибіотики широкого спектру, які пригнічують ріст Borrelia burgdorferi і зменшують ризик ускладнень.

Стандартні схеми лікування відрізняються залежно від фази інфекції:

• Рання стадія: призначають доксициклін (у дорослих) або амоксицилін (у дітей, вагітних і тих, кому протипоказані тетрацикліни) на курс від 14 до 21 дня.
• Поширена форма: той самий підхід, але курс може бути довшим — до 28 днів.
• Пізня стадія з ураженням нервової системи або серця: можливе внутрішньовенне введення цефтріаксону протягом 2–4 тижнів.

Усі препарати, згадані вище, є доступними в аптеках. Важливо дотримуватися повного курсу: не припиняти прийом ліків після покращення самопочуття, не змінювати дозування без погодження з лікарем.

Окрема увага — вагітним. Якщо в цей період жінка інфікувалася, лікування обов’язкове. На сьогодні не існує доказів, що Borrelia може передаватися плоду, однак терапія рекомендована для мінімізації ризиків. Застосування амоксициліну в таких випадках вважається безпечним.

Після завершення курсу більшість пацієнтів одужують без наслідків. Але іноді залишкові симптоми зберігаються — про це буде окремо в наступних розділах.

Що робити при укусі кліща

Укус кліща не завжди означає зараження, але саме від того, як швидко та правильно ви зреагуєте, залежить ризик розвитку хвороби. Головне — не панікувати і діяти чітко. Видалити кліща потрібно якомога швидше, але без шкоди собі.

Алгоритм дій у разі укусу виглядає так:

• Захопіть кліща пінцетом біля самого рівня шкіри: саме біля “голови”, а не за тіло. Потягніть рівномірно й без ривків — це зменшує шанс відірвати частину кліща або втиснути інфіковану рідину під шкіру.
• Не роздавлюйте кліща пальцями: це може спричинити контакт із потенційно зараженим матеріалом.
• Не застосовуйте народні методи: вазелін, масло, сірники або спирт — неефективні й можуть призвести до часткового вивільнення інфекції в тіло.
• Після видалення: промийте місце укусу водою з милом або обробіть антисептиком. Ретельно вимийте руки.

Кліща бажано зберегти — помістити в герметичний контейнер і залишити в холодильнику. Це може допомогти у подальшій діагностиці, якщо з’являться симптоми. Також після укусу протягом найближчих тижнів слід спостерігати за самопочуттям і станом шкіри. При появі кільцеподібного висипу, температури чи болів — негайно звертайтесь до лікаря.

Профілактика

Запобігти хворобі Лайма набагато простіше, ніж лікувати її. Найефективніший захист — уникнення укусів кліщів. Звучить просто, але в природних умовах це потребує уважності й системного підходу.

Найбільший ризик укусу припадає на період активності кліщів — із травня по вересень. Особливо обережними варто бути у вологих лісах, на узліссях, у високій траві та заростях. Але кліщі можуть траплятися і в міських парках, на дачах, у садках, особливо якщо там мешкають дикі тварини.

Щоб зменшити ризик укусу, варто дотримуватись таких правил:

• Захищайте шкіру: надягайте закритий одяг — довгі штани, сорочки з довгим рукавом, шкарпетки поверх штанин, щільне взуття, головний убір.
• Обирайте правильний колір: світлий одяг полегшує виявлення кліщів.
• Використовуйте репеленти: засоби з DEET можна наносити на шкіру або одяг, а перметрин — лише на одяг. Дотримуйтесь інструкцій, не перевищуйте дозу.
• Ходіть стежками: уникайте контактів із високою травою та чагарниками.
• Оглядайте себе: після кожного перебування на природі уважно перевіряйте тіло, особливо зони пахв, паху, шиї, за вухами, під колінами. Дрібні кліщі можуть залишитися непоміченими.
• Прийміть душ: протягом 2 годин після повернення додому — це знижує ймовірність укусу, якщо кліщ ще не встиг прикріпитися.
• Обробляйте одяг: сушка в машинці протягом 15 хвилин на високій температурі знищує кліщів.
• Захистіть тварин: домашні улюбленці також можуть переносити кліщів. Консультуйтесь з ветеринаром щодо засобів профілактики.

Навіть якщо всі заходи безпеки дотримані, це не дає 100% гарантії. Але ризик зараження знижується в рази — а отже, і ймовірність тривалого лікування чи ускладнень.

Що таке пост-лікувальний синдром

У більшості випадків симптоми хвороби Лайма зникають після курсу антибіотиків. Проте деякі люди ще місяцями після лікування відчувають втому, головний біль, болі в суглобах чи труднощі з концентрацією. Такий стан називають пост-лікувальним синдромом хвороби Лайма. Це не означає, що інфекція залишилась — бактерія вже знищена, але організм ще не повністю відновився.

Пост-лікувальний синдром не потребує повторного курсу антибіотиків — вони не допоможуть, бо інфекції вже немає. Симптоми пов’язані, найімовірніше, з тривалою імунною реакцією організму. У більшості випадків вони минають поступово — протягом трьох-шести місяців.

Такий перебіг трапляється нечасто: приблизно у 5–15% людей, які лікувались від хвороби Лайма. Це не ускладнення й не повторне зараження, а просто індивідуальна реакція, яка вимагає часу, щоб повністю зникнути.

Хронічна форма: чи існує вона?

Іноді можна почути про так звану “хронічну хворобу Лайма”. Цей термін використовують для опису випадків, коли симптоми зберігаються довше, ніж очікується, або коли людина впевнена, що має Лайм, хоча діагноз не був підтверджений. Але в офіційних медичних рекомендаціях такого діагнозу немає.

Насправді більшість таких випадків — це або пост-лікувальний синдром, або зовсім інші захворювання, які співпали за симптомами. Є дані, що деякі люди отримують діагноз “хронічна форма” навіть без лабораторного підтвердження хвороби Лайма або без наявності укусу кліща.

Інколи пацієнти, які тривалий час не відчувають полегшення, наполягають на додатковому курсі антибіотиків. Але наукові дослідження показують, що тривале застосування антибіотиків у таких випадках не покращує стан, а іноді навіть призводить до побічних ефектів. Саме тому повторне лікування без підтвердженої активної інфекції не рекомендується.

Ще один міф — нібито хвороба Лайма може передаватися іншими шляхами, наприклад, через укуси комарів. Таких доказів немає. Кліщ залишається єдиним достовірно підтвердженим шляхом передачі збудника.

Коли звертатися до лікаря

Не всі укуси кліщів призводять до хвороби Лайма. Але є ситуації, коли зволікати не можна. Якщо після прогулянки в лісовій або сільській місцевості ви відчуваєте зміни в самопочутті, варто проконсультуватися з лікарем — навіть якщо не пам’ятаєте самого укусу.

Звернення до фахівця обов’язкове у таких випадках:

• Поява кільцеподібного висипу: особливо якщо він розширюється з дня на день.
• Температура, біль у тілі, головний біль: що не минають кілька днів і виникли після перебування на природі.
• Параліч м’язів обличчя, порушення зору, запаморочення: неврологічні симптоми, які можуть з’явитися вже через кілька тижнів.
• Порушення серцевого ритму: раптове серцебиття, перебої чи слабкість — ознака ураження провідної системи серця.
• Симптоми зберігаються після курсу антибіотиків: якщо пройшло кілька тижнів після завершення лікування, а самопочуття не нормалізувалось.

Навіть якщо симптоми здаються незначними, краще звернутися завчасно. Лікар може оцінити ризики, провести обстеження або — при потребі — призначити лікування, не чекаючи погіршення.

Лямбліоз: симптоми, причини, лікування