Що таке пневмонія і як її лікують

2019 року пневмонія забрала життя 740 180 дітей до 5 років, це 14% усіх смертей у цьому віці^[1]. Дорослі через неї теж часто потрапляють до лікарні, і тут медицина стикається з парадоксом. У великому дослідженні госпіталізованих дорослих збудника вдалося знайти лише в 38% випадків, причому віруси траплялися вдвічі частіше за бактерії^[2]. Тому лікар зазвичай починає лікування, ще не знаючи точного «винуватця», і орієнтується на тяжкість стану, вік і супутні хвороби. Та сама інфекція в однієї людини минає за тиждень удома, а в іншої за кілька днів приводить до кисневої маски.

Що таке пневмонія

Пневмонія (у побуті «запалення легень») це гостра інфекція, за якої запалюється легенева тканина, насамперед альвеоли: дрібні повітряні мішечки, де кисень переходить у кров. У нормі вони заповнені повітрям, а при пневмонії в них накопичуються рідина й гній^[3]. Через це людині важче дихати, кров гірше насичується киснем, а самопочуття помітно погіршується.

Пневмонію можуть спричинити віруси, бактерії, грибки, рідше паразити. Імунна система бореться зі збудником, але під час запалення страждає й власна легенева тканина. Перебіг буває різним: від легкого, коли людина лікується вдома, до загрозливого для життя^[3].

Запалення може охоплювати частину однієї легені або обидві. Ураження обох легень лікарі називають двобічною, або білатеральною, пневмонією^[4]. Така форма часто перебігає тяжче, бо газообмін порушується з обох боків.

При бронхіті запалюються трахея й бронхи, тобто повітроносні шляхи, а при застуді переважно ніс і горло. Пневмонія уражає саму легеневу тканину, тому майже завжди потребує огляду лікаря, а нерідко рентгена й антибіотиків.

Міф: запалення легень «ловлять» на протязі або від переохолодження. Насправді: пневмонію спричиняє інфекція, найчастіше бактеріальна чи вірусна, а ще її може спровокувати потрапляння їжі чи рідини в легені^[5].

Причини пневмонії

Пневмонія виникає, коли збудник потрапляє в нижні відділи легень і долає їхній захист. Найчастіше це віруси або бактерії, а в людей із дуже ослабленим імунітетом також грибки чи паразити. Нерідко пневмонія розвивається як ускладнення грипу, респіраторно-синцитіальної інфекції або COVID-19^[5]. Сама пневмонія не заразна, заразні мікроби, які її спричиняють: вони поширюються під час кашлю й чхання або через спільний посуд^[6]. Більшість людей, які захворіли на грип чи COVID-19, пневмонії так і не отримують^[4].

Запалення починається в альвеолах. Імунна система надсилає туди лейкоцити та інші клітини, стінки альвеол набрякають, усередині накопичуються рідина або гній, і дихати стає важче.

Найпоширеніші збудники

Перелік збудників залежить від віку, стану здоров'я та місця, де людина заразилася.

• Бактерії: Streptococcus pneumoniae (пневмокок), Mycoplasma pneumoniae, Haemophilus influenzae, Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, а також золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus)^[7].
• Віруси: вірус грипу, SARS-CoV-2, риновірус, вірус парагрипу, метапневмовірус, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ).
• Грибки: Pneumocystis jirovecii, Cryptococcus, Histoplasma, найчастіше в людей із тяжкими імунодефіцитами.
• Паразити: Toxoplasma gondii, рідкісна, але можлива причина в людей із порушеним імунним захистом.

Довго вважалося, що в дорослих пневмонію майже завжди спричиняють бактерії. Швидкі сучасні тести показали, що віруси мають більшу вагу, ніж здавалося: вони бувають єдиною причиною хвороби або першою ланкою, після якої приєднується бактеріальна інфекція, найчастіше пневмокок чи золотистий стафілокок^[7]. У дітей, госпіталізованих із пневмонією, збудника знаходили у 81% випадків, і в 66% це були віруси^[8]. Респіраторно-синцитіальний вірус у малюків до 5 років виявляли в 37% випадків, а мікоплазма, навпаки, частіше уражала дітей від 5 років: 19% проти 3% у молодших^[8]. Грибкові та паразитарні форми рідкісні, але їх не виключають у людей з ослабленим імунітетом.

Види пневмонії

Пневмонію класифікують за тим, де відбулося зараження, і за типом збудника. Від цього залежить, які ліки лікар обере першими і наскільки високий ризик ускладнень.

За умовами зараження виділяють:

• Негоспітальна пневмонія: виникає поза лікарнею, у звичайному житті, і трапляється найчастіше^[3]. У деяких текстах її називають «позалікарняною». Типові збудники: пневмокок, респіраторні віруси, мікоплазма.
• Госпітальна (нозокоміальна) пневмонія: розвивається через 48 годин і більше після госпіталізації, якщо при надходженні її не було^[9]. Вона буває тяжчою, бо її частіше спричиняють бактерії, стійкі до антибіотиків, а пацієнти вже ослаблені іншою хворобою^[3].
• Пневмонія, пов'язана з медичною допомогою: виникає в мешканців закладів тривалого догляду або в людей, які регулярно отримують амбулаторне лікування, наприклад діаліз^[3].
• Вентилятор-асоційована пневмонія: розвивається в людей на штучній вентиляції легень більш ніж через 48 годин після її початку^[10], зазвичай у відділенні інтенсивної терапії.
• Аспіраційна пневмонія: виникає, коли в дихальні шляхи потрапляють їжа, напої, блювотні маси чи слина. Ризик вищий при ослабленому блювотному рефлексі після травми мозку, при дисфагії (порушенні ковтання), а також після вживання великої кількості алкоголю чи наркотиків^[3].

Бактеріальна пневмонія

Серед бактерій головний збудник пневмонії в дорослих це пневмокок^[2]. Бактеріальна пневмонія проявляється по-різному залежно від конкретного мікроба. Найпоширеніші форми:

• Типова бактеріальна пневмонія: її спричиняють пневмокок, Haemophilus influenzae, золотистий стафілокок та інші бактерії^[7]. Коли запалення охоплює цілу частку легені, говорять про часткову (лобарну) пневмонію; у старих підручниках і в побуті її досі називають «крупозною».
• Атипова пневмонія: зазвичай перебігає м'якше, із сухим кашлем, головним болем, втомою та невисокою температурою. Її спричиняють Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae або Legionella^[6]. Легіонельозна пневмонія, навпаки, часто буває тяжкою: навіть при лікуванні від неї помирає близько 10% хворих^[11]. Легку атипову пневмонію в побуті називають «ходячою», бо людина часто переносить її на ногах, але медичним терміном ця назва не є^[6].
• Легіонельозна пневмонія (легіонельоз): тяжка форма атипової пневмонії, зараження якою найчастіше пов'язане з водою в системах водопостачання чи кондиціонування. Характерні гарячка, кашель, біль у грудях, діарея.

Вірусна пневмонія

Найчастіше вірусна пневмонія розвивається як ускладнення сезонних респіраторних інфекцій. Особливо вразливі діти, літні люди та люди з ослабленим імунітетом. Спочатку хвороба нагадує застуду, але може швидко ускладнитися. Типові збудники: вірус грипу, вірус парагрипу, риновірус, респіраторно-синцитіальний вірус і SARS-CoV-2. Вірусна пневмонія частіше перебігає легше за бактеріальну, проте в людей із хронічними хворобами або слабким імунітетом може бути тяжкою.

Читайте:

Що насправді ховається за ГРВІ

ГРВІ пишуть у довідках так часто, що це слово здається синонімом застуди. Але за чотирма літерами ховається ц...

Грибкова пневмонія

Трапляється рідко і переважно в людей з вираженим імунодефіцитом: при ВІЛ-інфекції, після трансплантації органів або під час лікування онкологічних хвороб^[12]. Основні збудники: Pneumocystis jirovecii (пневмоцистна пневмонія), Cryptococcus і Coccidioides. Початок зазвичай повільний: поступово з'являються задишка й сухий кашель, наростає втома, погіршується загальний стан.

Паразитарна пневмонія

Рідкісний тип, що виникає при зараженні деякими паразитами, зокрема Toxoplasma gondii. Частіше його виявляють у людей з імунодефіцитом. Він супроводжується задишкою, гарячкою, кашлем і загальною інтоксикацією, іноді уражаються й інші органи.

Симптоми пневмонії

Прояви пневмонії залежать від збудника, віку, загального стану організму й супутніх хвороб. Симптоми можуть з'явитися раптово або наростати протягом кількох днів^[5]. Найуважнішими треба бути до дітей до 2 років, людей від 65 років і тих, хто має ослаблений імунітет^[3].

Бактеріальна пневмонія

Симптоми часто з'являються раптово, перебіг гострий, з яскравою клінічною картиною. Типові ознаки:

• Висока температура: до 40 °C, нерідко з ознобом^[4].
• Кашель із мокротинням: жовтим, зеленим або з домішками крові (кровохаркання).
• Задишка: особливо під час фізичного навантаження, а в тяжких випадках і в спокої.
• Біль у грудній клітці: посилюється на глибокому вдиху чи під час кашлю^[3].
• Пітливість: особливо вночі.
• Прискорене серцебиття: тахікардія.
• Слабкість і втомлюваність: різко знижена працездатність.
• Синюшність губ і нігтів (ціаноз): ознака гіпоксії, тобто нестачі кисню.
• Погіршення апетиту: аж до відмови від їжі; іноді приєднуються нудота, блювання чи діарея^[3].
• Сплутаність свідомості: особливо в людей літнього віку.

Вірусна пневмонія

Зазвичай розвивається поступово, протягом кількох днів, і спершу нагадує грип чи застуду^[4]. Часто симптоми м'якші, але при тяжкому перебігу вони схожі на бактеріальну форму. Характерні:

• Сухий або вологий кашель: часто з невеликою кількістю слизу.
• Помірне підвищення температури: зазвичай нижче, ніж при бактеріальній пневмонії.
• Загальна слабкість: відчуття виснаження.
• М'язовий біль і головний біль: на тлі гарячки^[4].
• Нежить або біль у горлі: особливо на початку хвороби.
• Порушення сну: через кашель або утруднене дихання.

Симптоми в дітей

У немовлят і маленьких дітей ознаки пневмонії часто неспецифічні, а іноді їх майже немає^[3]. ВООЗ для дітей до 5 років із кашлем чи утрудненим диханням радить насамперед дивитися на дихання: прискорене дихання або втягування нижньої частини грудної клітки на вдиху є головними ознаками пневмонії^[1]. Часті прояви:

• Відмова від їжі: навіть без нудоти чи блювання.
• Утруднене дихання: прискорене, із втягуванням грудної клітки.
• Млявість (знижений м'язовий тонус): дитина малорухома, «обм'якла».
• Пітливість і блідість шкіри: ознаки інтоксикації.
• Дратівливість або сонливість: зміна звичної поведінки.
• Менше сечі: сухі підгузки чи рідше сечовипускання.
• Шумне дихання або стогін: на кожному видиху.

Симптоми в людей віком понад 65 років

У літніх людей симптоми часто нетипові. Температура може бути нормальною або навіть нижчою за норму^[3]. Типові ознаки:

• Раптове погіршення самопочуття: слабкість, апатія.
• Сплутаність свідомості або дезорієнтація: часто перший симптом.
• Задишка навіть у спокої: без вираженого кашлю.
• Погіршення апетиту та сну: зміни поведінки.

Пневмонію легко сплутати із застудою чи загостренням хронічної хвороби, тому зважають на поєднання ознак і на те, як змінюється стан. Тривожний знак, якщо симптоми не минають або швидко наростають. Швидку допомогу викликають негайно, коли людина задихається і не може говорити, шкіра чи губи посиніли або зблідли, з'явилася кров у мокротинні чи раптова сплутаність^[5].

Діагностика пневмонії

Підтвердити, що симптоми спричинила саме пневмонія, можна лише після обстеження. Лікар розпитує про скарги, вислуховує легені, оцінює дихання й пульс, а потім вирішує, які дослідження потрібні. Вони підтверджують запалення, показують його поширеність і насичення крові киснем, а іноді допомагають знайти збудника.

Методи діагностики

Для підтвердження пневмонії та пошуку її причини можуть призначити:

• Фізикальне обстеження: лікар вислуховує вологі хрипи, крепітацію (характерне потріскування на вдиху) та ослаблене дихання над ураженою ділянкою.
• Рентгенографія грудної клітки: стандартний метод, який підтверджує запалення та показує його розташування, поширеність і ускладнення, наприклад плевральний випіт. За настановою британського Національного інституту охорони здоров'я та досконалості допомоги (NICE) у лікарні діагноз із рентгеном і перше лікування мають відбутися протягом 4 годин після надходження^[13]. Американська настанова 2025 року визнала прийнятною альтернативою рентгену ультразвукове дослідження легень, якщо його виконує досвідчений лікар^[14].
• Комп'ютерна томографія (КТ) грудної клітки: у складних випадках або при сумнівному рентгені. Показує глибші чи нетипові вогнища.
• Пульсоксиметрія: безболісне вимірювання насичення крові киснем (сатурації) датчиком на пальці. Зниження сатурації свідчить про порушення газообміну в легенях.
• Загальний аналіз крові: кількість лейкоцитів і швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) показують, наскільки виражене запалення.
• С-реактивний білок: ще один маркер запалення. Коли сімейний лікар сумнівається в діагнозі, NICE радить орієнтуватися на нього: нижче 20 мг/л антибіотики зазвичай не призначають, при 20–100 мг/л можна дати «відкладений» рецепт на випадок погіршення, понад 100 мг/л антибіотик призначають^[13].
• Біохімічний аналіз крові: оцінює роботу печінки й нирок і ступінь інтоксикації. Рівень сечовини входить до лікарняної шкали тяжкості CURB-65^[15].
• Бактеріологічне дослідження (посів) мокротиння: допомагає знайти збудника і визначити його чутливість до антибіотиків. Американська настанова не радить робити його всім, хто лікується вдома; посіви мокротиння й крові потрібні насамперед при тяжкій пневмонії в лікарні^[16].
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): виявляє віруси або мікоплазму, особливо при підозрі на атипову пневмонію. У сезон грипу дорослим із пневмонією радять тест на грип, бажано молекулярний^[16].
• Посів плевральної рідини: роблять при плевральному випоті, щоб знайти збудника.
• Аналіз газів артеріальної крові: дає точні показники кисню, вуглекислого газу та кислотно-лужного балансу.
• Бронхоскопія: за потреби дозволяє оглянути дихальні шляхи зсередини і взяти матеріал для аналізу.

Навіть після повного обстеження збудник часто лишається невідомим^[4]. Тоді лікування призначають емпірично, тобто з урахуванням найімовірніших причин і клінічної картини.

Лікування пневмонії

Підхід до лікування залежить від причини, тяжкості перебігу, супутніх хвороб і загального стану людини. Легку пневмонію лікують удома, тяжку в стаціонарі. Перший антибіотик зазвичай обирають під найімовірнішого збудника, не чекаючи результатів аналізів.

Вдома чи в лікарні: шкала CRB-65

Сімейний лікар оцінює тяжкість негоспітальної пневмонії за простою шкалою CRB-65, яку NICE радить поєднувати з клінічним судженням. За кожну ознаку нараховують 1 бал^[15]:

• C (confusion): сплутаність свідомості.
• R (respiratory rate): частота дихання 30 за хвилину і більше.
• B (blood pressure): низький артеріальний тиск.
• 65: вік від 65 років.

0 балів відповідає низькій тяжкості, 1–2 бали помірній, 3–4 бали високій^[15]. Що більше балів, то вищий ризик і то частіше людині потрібна лікарня. У стаціонарі до шкали додають рівень сечовини в крові, і вона стає CURB-65.

Основні напрямки лікування

Лікування пневмонії може поєднувати кілька підходів, спрямованих на боротьбу з інфекцією, полегшення симптомів і підтримку організму:

• Антибіотики: застосовують при бактеріальній пневмонії. За настановою NICE при легкій і помірній негоспітальній пневмонії дорослим першим обирають амоксицилін, а при алергії на пеніцилін доксициклін або кларитроміцин; при тяжкій формі призначають амоксицилін із клавулановою кислотою, а за підозри на атипові збудники додають кларитроміцин^[15]. Американська настанова Американського торакального товариства та Товариства інфекційних хвороб Америки (ATS/IDSA) 2019 року для здорових дорослих теж ставить на перше місце амоксицилін або доксициклін, а азитроміцин радить лише там, де стійкість пневмокока до макролідів нижча за 25%. Людям із хронічними хворобами серця, легень, печінки чи нирок призначають амоксицилін із клавулановою кислотою або цефалоспорин разом із макролідом чи доксицикліном, а левофлоксацин та інші фторхінолони використовують обережно, особливо в літніх^[16]. Якщо в здорової дорослої людини, яка лікується вдома, тест виявив вірус, оновлена настанова 2025 року пропонує обходитися без антибіотиків, хоча лікар зважає й на рентгенівську картину^[14].
• Противірусні засоби: при грипі лікар може призначити озельтамівір або занамівір, при COVID-19 ремдесивір. Для більшості інших вірусних пневмоній специфічних ліків немає, а противірусні засоби здебільшого лише скорочують хворобу^[4].
• Протигрибкові препарати: лише при підтвердженій грибковій інфекції, наприклад флуконазол або амфотерицин B^[4]. Пневмоцистну пневмонію, попри грибкову природу збудника, лікують ко-тримоксазолом (сульфаметоксазол із триметопримом)^[17].
• Жарознижувальні й знеболювальні: парацетамол або ібупрофен знижують температуру, полегшують біль у м'язах і голові; ібупрофен приймають лише тоді, коли лікар не заперечує. Удома потрібні відпочинок і достатньо рідини, а ліки від кашлю Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) не радить, бо кашель допомагає виводити інфекцію з легень^[5].
• Оксигенотерапія: кисень через носові канюлі або маску призначають при зниженій сатурації чи вираженій задишці^[4].
• Інфузійна терапія: внутрішньовенні розчини вводять при зневодненні або тяжкому стані, щоб підтримати об'єм циркулюючої рідини.
• Кортикостероїди: американська настанова 2025 року пропонує їх дорослим із тяжкою пневмонією в стаціонарі, а при нетяжкій не рекомендує^[14].
• Фізіотерапія та дихальні вправи: їх часто призначають під час одужання, щоб полегшити відходження мокротиння. Проте в кокранівському огляді 8 досліджень із 974 учасниками фізіотерапія грудної клітки майже не впливала на смертність і швидкість одужання, а якість доказів була дуже низькою^[18].
• Дренування плевральної порожнини: при значному скупченні рідини виконують пункцію або встановлюють дренаж^[3].

Тривалість і ефективність лікування

Час, за який стане легше, залежить від виду пневмонії, віку, імунітету та ускладнень. При бактеріальній формі покращення зазвичай настає за 1–2 дні від початку антибіотиків^[4]. Якщо через 3 дні полегшення немає або стан різко погіршився, слід знову звернутися до лікаря^[19]. Курси антибіотиків стали коротшими: NICE радить завершувати лікування після 5 днів, якщо аналізи не вимагають довшого курсу і стан стабільний^[15], а американська настанова 2025 року при нетяжкій пневмонії і стабільному стані допускає навіть 3–4 дні^[14].

Коротко: тривалість курсу визначає лікар за станом людини. Кидати таблетки, щойно стало легше, не можна, але й додавати дні «про запас» сучасні настанови не радять.

Більшості людей стає краще за 2–4 тижні^[5], але повне відновлення триває довше. NICE описує для дорослих такі орієнтири^[19]:

• 1 тиждень: минає гарячка.
• 4 тижні: значно зменшуються біль у грудях і кількість мокротиння.
• 6 тижнів: помітно слабшають кашель і задишка.
• 3 місяці: більшість симптомів минула, але може зберігатися втома.
• 6 місяців: людина почувається як до хвороби.

У дітей гарячка й утруднене дихання зазвичай минають за 3–4 дні, а кашель може триматися до 4 тижнів^[19]. Знаючи ці терміни, легше не панікувати через кашель на третьому тижні і вчасно помітити справжнє погіршення.

Ускладнення пневмонії

Пневмонія не завжди минає за кілька днів. Якщо імунітет ослаблений, лікування почали пізно або збудник особливо агресивний, хвороба може дати серйозні ускладнення. Частина з них загрожує життю й потребує госпіталізації, а іноді інтенсивної терапії.

Легеневі ускладнення

Ці ускладнення безпосередньо пов'язані з ураженням дихальної системи і можуть розвиватися навіть попри лікування.

• Плеврит: запалення оболонки, що вкриває легені. Може супроводжуватися сильним болем у грудях і скупченням рідини, тобто плевральним випотом, який іноді доводиться дренувати^[3].
• Гнійний плеврит (емпієма плеври): скупчення гною в плевральній порожнині. Потребує дренування й антибактеріальної терапії.
• Абсцес легені: гнійна порожнина в легеневій тканині. Лікують антибіотиками, іноді дренуванням або операцією^[3].
• Дихальна недостатність: легені не забезпечують достатнього газообміну, зокрема при гострому респіраторному дистрес-синдромі^[4]. Людині потрібні кисень або штучна вентиляція легень.
• Фіброз або потовщення легеневої тканини: після тяжкої пневмонії можуть лишатися рубці, що зменшують дихальний об'єм.
• Тривала слабкість після хвороби: втома, задишка й знижена витривалість, які тримаються тижнями після одужання; у вітчизняній практиці цей стан часто називають «постпневмонічною астенією».

Позалегеневі ускладнення

Пневмонія може вийти за межі легень і пошкодити інші органи.

• Сепсис (у побуті «зараження крові»): бактерії потрапляють у кровоплин, і реакція організму на інфекцію порушує роботу життєво важливих органів^[3].
• Септичний шок: критичне падіння артеріального тиску на тлі сепсису.
• Гостре ураження нирок або печінки: через порушення кровопостачання на тлі тяжкої інфекції.
• Серцеві ускладнення: в огляді досліджень серйозні серцеві події протягом 30 днів мали 17,7% дорослих із пневмонією, переважно госпіталізованих: нову чи посилену серцеву недостатність 14,1%, гострий коронарний синдром 5,3%, порушення ритму 4,7%^[20].
• Перикардит або ендокардит: запалення оболонок серця, рідкісне при поширенні інфекції з легень.
• Тромбоемболії: тромби утворюються через малорухомість і запалення. Найнебезпечніша тромбоемболія легеневої артерії.
• Погіршення перебігу хронічних хвороб: пневмонія може спровокувати декомпенсацію серцевих, ниркових або ендокринних захворювань.

Найвищий ризик ускладнень мають діти до 2 років, люди похилого віку, пацієнти з хронічними захворюваннями серця, легень, нирок, а також люди з імунодефіцитом^[3]. У них навіть помірна пневмонія може перейти в критичний стан.

Профілактика пневмонії

Запобігти пневмонії вдається не завжди, але є перевірені способи зменшити ризик зараження й тяжкого перебігу. Найбільше вони важать для дітей, літніх людей, людей із хронічними хворобами та ослабленим імунітетом.

Щеплення

Вакцинація належить до найнадійніших способів зменшити ризик пневмонії та її ускладнень. ВООЗ називає щеплення проти гемофільної інфекції типу b (Hib), пневмокока, кору й кашлюку найефективнішим способом захистити від пневмонії дітей^[1]. Від збудників пневмонії захищають кілька вакцин:

• Пневмококова вакцина: захищає від Streptococcus pneumoniae. Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) рекомендують кон'юговані пневмококові вакцини всім дітям (4 дози до 15 місяців), усім дорослим від 50 років і молодшим людям із певними хронічними хворобами^[21]. У великому дослідженні людей від 65 років кон'югована вакцина на 45,6% зменшила кількість пневмоній, спричинених типами пневмокока, які вона охоплює, але загальної кількості пневмоній від усіх причин суттєво не змінила^[22].
• Протигрипозна вакцина: грип часто ускладнюється пневмонією, тому щорічне щеплення особливо радять людям від 65 років, вагітним і тим, хто має хронічні хвороби^[5].
• Вакцина проти кашлюку, дифтерії та правця (АКДП): особливо важлива для дітей і дорослих, які контактують з немовлятами.
• Вакцина проти кору: кір може спричинити тяжку пневмонію, тому профілактика включає вакцинацію за календарем щеплень.
• Вакцина проти респіраторно-синцитіального вірусу: CDC радить одну дозу всім людям від 75 років і людям 50–74 років із підвищеним ризиком, зокрема з хронічними хворобами серця чи легень, ослабленим імунітетом або тим, хто живе в будинку догляду. Щорічно її не повторюють^[23].
• Вакцина проти COVID-19: ВООЗ відносить до групи найвищого пріоритету людей старшого віку, людей із хронічними хворобами чи ослабленим імунітетом і вагітних, а літнім радить повторну дозу через 6 або 12 місяців після останньої^[24].

Коротко: жодна вакцина не захищає від усіх пневмоній, бо збудників багато. Тому людям старшого віку радять одразу кілька щеплень: проти пневмокока, грипу, COVID-19 і респіраторно-синцитіального вірусу. Які з них доступні й безоплатні, підкаже сімейний лікар.

Гігієна та уникання інфекцій

Збудники пневмонії часто передаються повітряно-крапельним шляхом. Зменшити ризик допомагають базові правила:

• Регулярне миття рук з милом, особливо після відвідування громадських місць. У метааналізі 30 досліджень покращення гігієни рук зменшувало кількість респіраторних інфекцій на 21%, і звичайне мило працювало не гірше за антибактеріальне^[25].
• Прикривання рота й носа під час кашлю чи чхання, бажано одноразовою серветкою або згином ліктя^[5].
• Уникання близького контакту з людьми, які мають симптоми респіраторних інфекцій.
• Регулярне провітрювання приміщень, особливо в опалювальний сезон.

Підтримка здоров'я дихальної системи

Спосіб життя теж має значення. Деякі звички помітно підвищують ризик захворіти на пневмонію.

• Відмова від куріння: куріння ушкоджує природний захист легень від мікробів^[3].
• Обмеження алкоголю: у метааналізі 14 досліджень вживання алкоголю або більших його кількостей підвищувало ризик негоспітальної пневмонії на 83%, а кожні додаткові 10–20 г на добу додавали ще 8%^[26]. При зловживанні алкоголем зростає й ризик аспірації.
• Фізична активність, сон і збалансоване харчування: підтримують імунну систему, тому їх радять як частину профілактики^[3].

Профілактика у медичних закладах

Щоб запобігти госпітальній пневмонії, особливо в пацієнтів на штучній вентиляції легень або з катетерами, застосовують протоколи інфекційного контролю: стерильність під час маніпуляцій, антисептику, часту зміну положення тіла, відсмоктування секрету з дихальних шляхів і догляд за ротовою порожниною.