Що таке енцефаліт і які його симптоми

Енцефаліт — це запалення головного мозку, яке може виникнути через інфекцію чи помилкову атаку імунної системи. Хвороба небезпечна й здатна залишати тривалі наслідки.

Коли мозок починає працювати не так, як звично, життя змінюється раптово. З’являється виснаження, слабкість, втрата сил, навіть прості дії стають непосильними. Замість буденності на перший план виходить боротьба з хворобою, що змушує зосередитися лише на відновленні та поверненні контролю над собою.

Що таке енцефаліт

Енцефаліт — це гостре запалення головного мозку. У медичних термінах йдеться про ураження мозкової тканини з набряком, який порушує роботу нервових клітин. У побутовому розумінні це означає, що мозок «розбухає» і через це перестає виконувати свої функції належним чином.

Причини можуть бути різними: від інфекційних агентів, що проникають у нервову систему, до збоїв імунної відповіді, коли власний захист організму помилково атакує клітини мозку. У будь-якому випадку наслідки є серйозними, адже запалення зачіпає життєво важливі центри, відповідальні за рухи, пам’ять, поведінку і мовлення.

Типи енцефаліту

Енцефаліт класифікують за тим, як він виникає і які механізми залучені. Це допомагає зрозуміти відмінності перебігу хвороби та вибрати правильне лікування.

Первинний і вторинний

Первинний енцефаліт розвивається тоді, коли вірус безпосередньо вражає мозок і спинний мозок. Вторинний виникає тоді, коли інфекція починається в іншій частині тіла і згодом поширюється до мозкової тканини.

Інфекційний енцефаліт

Цей тип пов’язаний із дією збудників — вірусів, бактерій чи грибів. Його особливість у тому, що симптоми з’являються швидко і можуть бути дуже вираженими.

Аутоімунний енцефаліт

У цьому випадку імунна система помилково атакує клітини власного мозку. Це призводить до запалення і порушення роботи нервових структур. Іноді він пов’язаний із пухлинами, що отримало назву паранеопластичний синдром.

Причини

Енцефаліт найчастіше виникає через вірусні інфекції, рідше — через бактерії чи гриби. У частини випадків запалення з’являється як ускладнення іншої інфекції, коли збудник поширюється до мозку. Ризик особливо високий у людей зі зниженим імунітетом, адже організм не здатен швидко зупинити поширення інфекції.

Поширені віруси

Найчастішим збудником вважається вірус простого герпесу. У більшості людей він викликає звичайні висипи на губах, але іноді через нервові шляхи потрапляє до мозку. Такий герпетичний енцефаліт уражає переважно скроневу частку, що відповідає за пам’ять і мовлення, або лобну частку, яка контролює емоції та поведінку. Значно рідше до хвороби призводить вірус простого герпесу типу 2, зазвичай у новонароджених.

Окрім герпесу, енцефаліт можуть викликати й інші віруси. До них належать кір, краснуха, вітряна віспа, паротит, вірус Епштейна–Барр, цитомегаловірус та ВІЛ. Кір і краснуха відомі передусім як «дитячі хвороби», але вони небезпечні і для дорослих, особливо якщо людина не має щеплення. Паротит і вітряна віспа також здатні ускладнюватися запаленням мозку, хоча сьогодні такі випадки значно рідкісні завдяки вакцинації.

Арбовіруси

Арбовірусні енцефаліти передаються через укуси комах і кліщів. Вони утворюють велику групу інфекцій, і тяжкість перебігу може бути різною — від легких симптомів до смертельно небезпечних станів.

• Кліщовий вірусний енцефаліт: поширений у лісових районах Європи, зокрема в Карпатах і на Поліссі. Передається через укуси кліщів, а також через сире молоко інфікованих тварин. Може призводити до тяжких неврологічних наслідків.
• Енцефаліт Західного Нілу: переноситься комарами. В Україні періодично реєструються випадки, переважно в теплих областях. У більшості викликає симптоми, схожі на грип, але у літніх або ослаблених людей може мати тяжкий перебіг.
• Каліфорнійський (Ла-Крос) енцефаліт: передається комарами, найчастіше уражає дітей. Має від легкого перебігу до безсимптомного.
• Сент-Луїський енцефаліт: також переноситься комарами, зазвичай має помірний перебіг.
• Східний кінський енцефаліт: рідкісний, але небезпечний. Передається комарами, рівень смертності може досягати третини випадків.
• Лісова хвороба Кьясанур: трапляється в окремих регіонах Азії. Передається кліщами, також можливе зараження через сире молоко від кіз чи корів.

Для нашого регіону актуальними залишаються кліщовий вірусний енцефаліт та енцефаліт Західного Нілу. Інші варіанти трапляються в різних частинах світу, але демонструють спільний механізм зараження через укуси комах або кліщів.

Інші причини

Рідко енцефаліт може бути спричинений бактеріями чи грибами. Такі випадки трапляються значно рідше, ніж вірусні, але зазвичай перебігають тяжко і потребують складного лікування. Наприклад, у людей з ослабленим імунітетом грибкові інфекції здатні проникати в мозок і викликати серйозне запалення.

Симптоми

Прояви енцефаліту можуть відрізнятися залежно від причини, але в цілому вони коливаються від легких до дуже тяжких. Інфекційний енцефаліт зазвичай розвивається швидко, тоді як аутоімунний — поступово, із наростанням неврологічних розладів. У будь-якому випадку захворювання може становити загрозу для життя.

Симптоми інфекційного енцефаліту

Цей тип зазвичай проявляється гостро і включає як загальні ознаки інфекції, так і неврологічні порушення. Серед характерних симптомів:

• Висока температура: інколи понад 39,4 °C.
• Головний біль: різної інтенсивності, часто стійкий.
• Нудота та блювання: пов’язані з подразненням мозкових оболонок.
• Ригідність шиї: напруження м’язів при спробі руху.
• Судоми: можуть з’являтися на різних етапах хвороби.
• Порушення свідомості: від сонливості й сплутаності до повної втрати свідомості та коми.
• Галюцинації: зорові або слухові, вказують на глибоке ураження мозку.
• Світлобоязнь: підвищена чутливість до яскравого світла.
• Сповільнені рухи: зниження швидкості та координації.
• Дратівливість: зміни поведінки без видимої причини.
• Виснаження (летаргія): різке падіння сил і неможливість зосередитися.

Поєднання цих ознак є загрозливим і потребує негайної медичної допомоги, оскільки стан може погіршуватися дуже швидко.

Симптоми аутоімунного енцефаліту

При аутоімунному варіанті симптоми з’являються поступово і здебільшого пов’язані з роботою нервової системи:

• Проблеми з пам’яттю: забування навіть нещодавніх подій.
• Різкі зміни поведінки: агресивність чи інші нетипові реакції.
• Порушення мовлення: можуть проявлятися як афазія (труднощі з підбором слів чи розумінням мови) або дизартрія (нечітка, спотворена вимова).
• Слабкість чи параліч: ураження окремих частин тіла.

Такі зміни часто непомітно прогресують і можуть ускладнювати діагностику на ранніх етапах.

Симптоми у дітей

У немовлят і маленьких дітей перебіг енцефаліту має свої особливості. Тривожними ознаками є:

• Блювання: повторне та без інших причин.
• Вибухання тім’ячка: набряк «м’якої ділянки» на голові немовляти.
• Постійний плач: монотонний, який не вдається зупинити.
• Ригідність тіла: надмірна напруга м’язів.
• Втрата апетиту: відмова від годування.

У дітей ці прояви розвиваються швидше, ніж у дорослих, тому навіть поодинокі симптоми є сигналом для термінової перевірки.

Діагностика

Щоб підтвердити енцефаліт, лікарі поєднують клінічні спостереження з лабораторними й інструментальними дослідженнями. Це дає змогу з’ясувати причину запалення та визначити його вплив на мозок.

Першим кроком є фізикальний огляд і збір інформації про симптоми: коли вони з’явилися, як швидко прогресують, які хвороби передували. Далі застосовують лабораторні аналізи, зокрема загальний аналіз крові, що показує ознаки запалення, та розширений біохімічний аналіз, який відображає роботу органів і електролітний баланс.

Важливу роль відіграють методи візуалізації мозку: комп’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) допомагають виявити набряк і структурні зміни, а магнитоенцефалографія (МЕГ) дозволяє оцінити активність мозку.

Додатково проводять люмбальну пункцію для аналізу спинномозкової рідини, яка може містити сліди інфекції. Важливим методом є також електроенцефалографія (ЕЕГ): вона не визначає сам вірус, але показує характерні зміни мозкових хвиль, що вказують на інфекційне ураження й можуть пояснити походження судом або коми.

У виняткових випадках, коли всі інші тести не дають відповіді або лікування не працює, застосовують біопсію мозку. Це дослідження передбачає взяття зразка мозкової тканини, але використовується дуже рідко через високий ризик ускладнень.

Таке поєднання досліджень дозволяє відрізнити енцефаліт від інших хвороб зі схожими проявами, наприклад від інсульту чи пухлини, і вибрати найбільш ефективне лікування.

Лікування

Терапія енцефаліту спрямована як на усунення причини, так і на полегшення симптомів. У більшості випадків пацієнтів госпіталізують, щоб контролювати стан і вчасно реагувати на ускладнення. Складність у тому, що підхід залежить від конкретного збудника й тяжкості перебігу.

Якщо встановлено вірусну природу хвороби, лікарі застосовують противірусні засоби. Найчастіше призначають ацикловір, який особливо ефективний при герпетичному енцефаліті. Для бактеріальних або грибкових форм використовують антибіотики чи протигрибкові препарати.

Щоб зменшити набряк мозку і знизити тиск усередині черепа, застосовують кортикостероїди. При тяжких випадках може знадобитися підтримка дихання — від кисневої терапії до штучної вентиляції легень. Якщо свідомість порушена, пацієнтам забезпечують ентеральне харчування через зонд.

Важливим напрямком є симптоматичне лікування:

• Жарознижувальні й знеболювальні: допомагають контролювати температуру та полегшують біль.
• Протисудомні препарати: застосовуються при судомах для запобігання повторним нападам.
• Седативні засоби: призначаються при збудженні, агресивності чи сильному безсонні.
• Губкові обтирання: теплі або прохолодні, щоб знизити температуру й покращити самопочуття.
• Інфузійна терапія: внутрішньовенні рідини для підтримки водно-електролітного балансу.

В окремих випадках застосовують плазмаферез або внутрішньовенний імуноглобулін — ці методи корисні при аутоімунному варіанті захворювання. Після гострої фази часто потрібна фізіотерапія, реабілітація мови та психологічна підтримка.

Ускладнення

Перебіг енцефаліту часто залишає наслідки, навіть після успішного лікування. Вони залежать від тяжкості запалення, швидкості надання допомоги, віку та загального стану здоров’я людини. Особливо високий ризик у літніх пацієнтів, немовлят і тих, хто мав тривалу втрату свідомості.

Найчастіші ускладнення пов’язані з нервовою системою та можуть суттєво впливати на якість життя:

• Порушення пам’яті: від труднощів із запам’ятовуванням нової інформації до серйозної амнезії.
• Зміни поведінки та особистості: підвищена дратівливість, агресивність або емоційна нестабільність.
• Епілепсія: повторні судоми, що потребують постійної медикаментозної терапії.
• Хронічна втома і м’язова слабкість: зниження витривалості навіть у повсякденних справах.
• Порушення координації: труднощі з рівновагою, ходою й точними рухами.
• Зниження інтелектуальних функцій: проблеми з мисленням, концентрацією й навчанням.
• Порушення зору та слуху: часткова втрата або стійке зниження чутливості органів чуття.
• Розлади мовлення: від труднощів у вимові до афазії, коли людина не може формулювати чи розуміти мову.
• Порушення дихання: у тяжких випадках — втрата здатності самостійно дихати.
• Кома та смерть: можливі у випадках дуже агресивного перебігу хвороби.

Такі наслідки частіше виникають у тих, хто не отримав допомоги одразу або переніс тяжку форму хвороби. Навіть після одужання пацієнтам часто потрібна тривала реабілітація, щоб відновити пам’ять, мовлення, рухові та соціальні навички.

Прогноз

Відновлення після енцефаліту може тривати від кількох тижнів до багатьох місяців. У легких випадках симптоми зникають протягом кількох днів, але при тяжких формах одужання затягується й може залишати стійкі наслідки. Частині пацієнтів доводиться жити з постійними проблемами з пам’яттю, мовленням чи поведінкою.

Статистика свідчить, що приблизно 5% людей помирають під час лікування в лікарні. Рівень смертності особливо високий при герпетичному енцефаліті та енцефалітах, викликаних небезпечними арбовірусами, наприклад східним кінським. Водночас більшість людей виживає, хоча й не завжди повністю повертається до звичного рівня життя.

Подальша тривалість життя після перенесеного енцефаліту залежить від кількох факторів:

• Причина захворювання: інфекції герпесу зазвичай мають кращий прогноз, ніж рідкісні агресивні віруси.
• Рівень запалення: чим сильніше уражений мозок, тим вищий ризик довготривалих ускладнень.
• Вік: діти мають більше шансів на відновлення, ніж люди старшого віку.
• Загальний стан здоров’я: наявність хронічних хвороб або ослаблений імунітет ускладнюють одужання.
• Швидкість діагностики та лікування: чим раніше розпочата терапія, тим менший ризик тяжких наслідків і смертності.

Навіть після клінічного одужання людина може ще довго відчувати втому, розлади концентрації чи перепади настрою. Повне відновлення іноді триває роками й потребує підтримки з боку медицини та близького оточення.

Профілактика

Запобігти енцефаліту повністю неможливо, але можна значно знизити ризик завдяки вакцинації й захисту від укусів комах. Це особливо важливо для людей із послабленим імунітетом, дітей і літніх.

Вакцинація дозволяє попередити вірусні інфекції, які найчастіше стають причиною енцефаліту. Щеплення проти кору, краснухи, паротиту та вітряної віспи зробили випадки цих ускладнень набагато рідкіснішими. Для порівняння: до впровадження вакцинації ризик енцефаліту після кору становив близько 1 на 1000 випадків, тоді як після вакцини він оцінюється приблизно як 1 на 3 мільйони щеплених дітей.

Окремої уваги потребує захист від арбовірусних інфекцій, які переносять комахи й кліщі. Ризик зараження зростає влітку та восени, коли вони найбільш активні. Знизити ймовірність укусів допоможуть прості заходи:

• Захисний одяг: легкі довгорукавні сорочки, штани й головні убори прикривають відкриті ділянки тіла.
• Засоби від комах: репеленти з діючими речовинами на основі ДЕТ або інших ефективних компонентів.
• Контроль території: усунення стоячої води у відрах, квіткових горщиках чи сміттєвих баках, де розмножуються комарі.
• Сітки та вентилятори: москітні сітки на вікнах і рух повітря від вентиляторів зменшують кількість укусів у приміщеннях.

Якщо планується перебування в районах, де поширений кліщовий енцефаліт, може бути рекомендоване профілактичне щеплення проти цього вірусу. А під час подорожей у країни з високим ризиком інших арбовірусних інфекцій варто заздалегідь уточнити актуальні рекомендації щодо щеплень.

Життя з енцефалітом

Відновлення після енцефаліту часто триває місяцями, а іноді й роками. Це не швидкий процес, адже мозку потрібно багато часу для регенерації. Людина може виглядати здоровою, але все ще мати труднощі з пам’яттю, увагою чи поведінкою.

Щоб полегшити цей період, лікарі рекомендують поступово повертатися до активності. Важливо дотримуватися режиму відпочинку та уникати перевантаження. Нерідко пацієнтам потрібна підтримка кількох спеціалістів:

• Фізична терапія: допомагає відновити силу, координацію й гнучкість тіла.
• Логопедична терапія: необхідна при мовних розладах, щоб заново тренувати м’язи й відновлювати мовлення.
• Психологічна підтримка: робота з психотерапевтом допомагає впоратися з емоційними змінами, тривогою чи депресією.
• Трудова терапія: спрямована на повернення навичок самообслуговування та повсякденних дій.

Також важливо повідомляти близьким про свій стан, навіть якщо зовні він не помітний. Людина може швидко втомлюватися, потребувати більше сну й часу для відновлення. Збалансоване харчування, регулярні легкі фізичні вправи та чіткий режим сну прискорюють повернення до звичного життя.