Що таке енцефаліт і які його симптоми

Коли в Каліфорнії роками досліджували причини енцефаліту в молодих людей, найчастішим «винуватцем» виявився зовсім не вірус. Аутоімунний анти-NMDA-рецепторний енцефаліт, за якого імунна система атакує білки нервових клітин, траплявся понад вчетверо частіше, ніж вірус простого герпесу 1 типу, вірус Західного Нілу чи вірус вітряної віспи окремо, а 65% таких хворих мали 18 років або менше^[1]. Тож запалення мозку не завжди означає інфекцію, і від цього залежить, які ліки людина отримає в перші години.

Що таке енцефаліт

Енцефаліт — це запалення речовини головного мозку, у побуті його часто називають просто «запаленням мозку». Тканина мозку набрякає, і нервові клітини перестають нормально працювати. Це рідкісний, але серйозний стан, який загрожує життю і потребує термінової допомоги в лікарні^[2].

Причини бувають різними: від інфекцій, що проникають у нервову систему, до збоїв імунної відповіді, коли власний захист організму помилково атакує клітини мозку. Запалення зачіпає ділянки, що керують рухами, пам'яттю, поведінкою і мовленням, тому навіть кілька днів хвороби можуть позначитися на них надовго. Якщо запалення переходить і на оболонки мозку, говорять про менінгоенцефаліт, а чим енцефаліт відрізняється від менінгіту, залежить саме від того, що запалено: тканина мозку чи його оболонки.

Типи енцефаліту

Енцефаліт класифікують за тим, як він виникає і що саме пошкоджує мозок. Від цього залежать перебіг хвороби і вибір лікування.

Первинний і вторинний

Первинний енцефаліт розвивається тоді, коли збудник, найчастіше вірус, безпосередньо уражає головний, а іноді й спинний мозок. Вторинний (постінфекційний) енцефаліт виникає інакше: після інфекції в іншій частині тіла чи зрідка після щеплення імунна система помилково атакує мієлінову оболонку нервових волокон. Найвідоміший його приклад, гострий розсіяний енцефаломієліт (ГРЕМ), частіше вражає дітей^[3].

Інфекційний енцефаліт

Цей тип спричиняють збудники: насамперед віруси, рідше бактерії, гриби чи паразити. Симптоми зазвичай наростають швидко, протягом годин або днів^[4]. Сам енцефаліт від людини до людини не передається, хоча віруси, які його спричиняють, можуть бути заразними^[2].

Аутоімунний енцефаліт

У цьому випадку імунна система помилково атакує клітини власного мозку. Найчастіший варіант, анти-NMDA-рецепторний енцефаліт, переважно вражає молодих жінок: у першій великій серії зі 100 хворих жінок було 91, а пухлину знайшли в 59% обстежених, найчастіше тератому яєчника^[5]. Коли енцефаліт пов'язаний із пухлиною, його називають паранеопластичним синдромом. Тому курці мають вищий ризик: куріння підвищує ймовірність раку легень, а з ним і паранеопластичних уражень мозку^[6].

Причини

Енцефаліт найчастіше спричиняють віруси, рідше бактерії чи гриби. Проте навіть після ретельного обстеження причину знаходять не завжди: у великому дослідженні в Англії її не встановили в 37% хворих, ще 21% мали енцефаліт імунної природи^[7]. Ризик вищий у маленьких дітей, людей похилого віку, людей з ослабленим імунітетом (наприклад, при ВІЛ-інфекції чи прийманні імуносупресантів) і тих, хто вже має аутоімунну хворобу^[6].

Поширені віруси

Найчастішою встановленою причиною спорадичного (не епідемічного) енцефаліту у світі є вірус простого герпесу 1 типу^[8]. В англійському дослідженні на нього припало 19% усіх випадків^[7]. У більшості людей вірус 1 типу спричиняє звичайну «застуду на губах», але зрідка нервовими шляхами потрапляє до мозку. Такий герпетичний енцефаліт уражає переважно скроневу частку, що відповідає за пам'ять і мовлення, або лобну частку, яка керує емоціями та поведінкою. Він трапляється в будь-якому віці й у будь-яку пору року, а вірус простого герпесу 2 типу спричиняє менше ніж 10% випадків, переважно в новонароджених і людей з ослабленим імунітетом^[9].

Окрім герпесу, енцефаліт можуть спричиняти й інші віруси. До них належать кір, краснуха, вітряна віспа та її повторна активація у вигляді оперізувального лишаю, епідемічний паротит (у побуті «свинка»), вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус та ВІЛ. Вірус вітряної віспи в Англії був другою за частотою інфекційною причиною, на нього припало 5% випадків^[7]. Кір і краснуха відомі передусім як «дитячі хвороби», але вони небезпечні й для дорослих без щеплення. Окремо стоїть сказ: його вірус зазвичай передається через укус тварини^[6].

Арбовіруси

Арбовірусні енцефаліти передаються через укуси комарів і кліщів. Це велика група інфекцій, і їхня тяжкість різна: від легких симптомів до смертельно небезпечних станів.

• Кліщовий енцефаліт: поширений у лісових районах Європи та Азії, а основними осередками в Україні називають Волинь і Крим^[10]. На Волині лише за пів року 2026-го лабораторно підтвердили 6 випадків^[11]. Передається через укуси кліщів, зрідка через сире молоко кіз, овець чи корів^[12].
• Енцефаліт Західного Нілу: переноситься комарами. В Україні вірус циркулює щонайменше з 1970-х років, а на Полтавщині гарячку Західного Нілу вперше зареєстрували у 2011 році^[13]. Близько 80% заражень минають безсимптомно, а ураження нервової системи розвивається менш ніж в 1% інфікованих, частіше в людей після 65 років^[14].
• Каліфорнійський (Ла-Кросс) енцефаліт: передається комарами. Більшість заражень безсимптомні, а тяжкий перебіг частіше буває в дітей до 16 років^[15].
• Енцефаліт Сент-Луїс: також переноситься комарами, більшість інфікованих не мають жодних симптомів^[16].
• Східний кінський енцефаліт: рідкісний, але дуже небезпечний. Передається комарами, і приблизно 30% людей із тяжкою формою помирають^[17].
• Хвороба К'ясанурського лісу: трапляється в кількох штатах Індії. Передається кліщами або через контакт із зараженими тваринами, у 10–20% хворих настає друга хвиля з сильним головним болем, тремтінням і порушеннями психіки^[18].

Для нашого регіону актуальні кліщовий енцефаліт і енцефаліт Західного Нілу. Інші варіанти трапляються в різних частинах світу, але механізм зараження в них спільний: укус комара або кліща.

Інші причини

Рідко енцефаліт спричиняють бактерії, гриби чи паразити. Такі випадки трапляються значно рідше за вірусні, але зазвичай перебігають тяжко: туберкульозний енцефаліт в англійському дослідженні мав летальність 30%^[7]. У людей з ослабленим імунітетом гриби та паразити, наприклад збудник токсоплазмозу, здатні проникати в мозок і спричиняти тяжке запалення.

Симптоми

Прояви енцефаліту залежать від причини і коливаються від легких до дуже тяжких. Часто все починається як грип: гарячка, головний біль, ломота в м'язах і суглобах. Серйозніші ознаки приєднуються протягом годин, днів або тижнів^[4]. Інфекційний енцефаліт зазвичай розвивається швидко, тоді як аутоімунний частіше поступово, протягом тижнів.

Симптоми інфекційного енцефаліту

Цей тип зазвичай починається гостро і поєднує загальні ознаки інфекції з неврологічними порушеннями. Серед характерних симптомів^[4]:

• Гарячка: висока температура, з якої хвороба часто починається.
• Головний біль: різної інтенсивності, часто стійкий.
• Нудота та блювання: часто з'являються ще на ранньому, «грипоподібному» етапі.
• Ригідність м'язів потилиці: скутість шиї, через яку важко притиснути підборіддя до грудей; особливо типова, коли запалення зачіпає й оболонки мозку.
• Судоми: можуть з'являтися на різних етапах хвороби.
• Порушення свідомості: від сонливості й сплутаності до повної втрати свідомості та коми.
• Галюцинації: людина бачить або чує те, чого немає.
• Світлобоязнь: підвищена чутливість до яскравого світла та інші проблеми із зором, зокрема мимовільні рухи очей.
• Слабкість або втрата рухів: в окремих частинах тіла, іноді з утратою чутливості.
• Дратівливість і збудження: зміни поведінки та особистості без видимої причини.
• Млявість (летаргія): різке падіння сил, сонливість і неможливість зосередитися.

Поєднання гарячки чи головного болю зі сплутаністю, судомами, змінами поведінки або втратою свідомості означає невідкладний стан: треба викликати швидку за номером 103 або 112^[4].

Симптоми аутоімунного енцефаліту

При аутоімунному варіанті симптоми з'являються поступово і здебільшого стосуються психіки та нервової системи. При анти-NMDA-рецепторному енцефаліті всі хворі в першій великій серії починали з психічних симптомів або проблем із пам'яттю, а згодом у більшості з'являлися судоми, мимовільні рухи та порушення дихання й тиску^[5]:

• Проблеми з пам'яттю: забування навіть нещодавніх подій.
• Різкі зміни поведінки: тривога, агресивність, марення чи галюцинації, які нерідко спершу приймають за гострий психічний розлад.
• Порушення мовлення: можуть проявлятися як афазія (труднощі з підбором слів чи розумінням мови) або дизартрія (нечітка, спотворена вимова).
• Слабкість чи параліч: ураження окремих частин тіла.

Такі зміни часто прогресують непомітно, тому на ранньому етапі людина може потрапити до психіатра раніше, ніж до невролога.

Симптоми у дітей

У немовлят і маленьких дітей перебіг енцефаліту має свої особливості. Тривожними ознаками є^[6]:

• Блювання: повторне та без інших причин.
• Вибухання тім'ячка: випинання «м'якої ділянки» на голові немовляти.
• Постійний плач і дратівливість: монотонний плач, який не вдається заспокоїти.
• Скутість усього тіла: надмірна напруга м'язів.
• Погане смоктання: відмова від годування або дитина не прокидається, щоб поїсти.

Маленька дитина не може пояснити, що в неї болить голова чи двоїться в очах, тому навіть кілька таких ознак разом із гарячкою є приводом для термінового огляду.

Діагностика

Щоб підтвердити енцефаліт, лікарі поєднують огляд із лабораторними та інструментальними дослідженнями. Це дає змогу з'ясувати причину запалення і відрізнити енцефаліт від хвороб зі схожими проявами, наприклад інсульту чи пухлини.

Першим кроком є огляд і розпитування: коли з'явилися симптоми, як швидко наростали, чим людина хворіла перед цим, чи були укуси кліщів або подорожі. Далі беруть аналізи крові, сечі та інших рідин, щоб шукати інфекцію й оцінити роботу органів^[19].

Методи візуалізації мозку, комп'ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ), показують набряк і структурні зміни^[19]. При герпетичному енцефаліті обидва методи виявляють зміни приблизно у 80% хворих, а при ГРЕМ комп'ютерна томографія не показала змін у жодного, МРТ лише у 20%^[20]. Тому МРТ вважають основним методом.

Ключове дослідження, люмбальна (спинномозкова) пункція, дає змогу взяти спинномозкову рідину (ліквор) і перевірити її на віруси методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та на антитіла, що атакують мозок^[19]. Електроенцефалографія (ЕЕГ) записує електричну активність мозку: вона не визначає збудника, але показує характерні зміни мозкових хвиль і допомагає виявити приховані судоми як можливу причину коми.

У виняткових випадках, коли інші тести не дають відповіді або лікування не діє, вдаються до біопсії мозку, тобто взяття крихітного зразка тканини. Колись саме так підтверджували герпетичний енцефаліт: у класичному дослідженні 1980-х років біопсію зробили 208 хворим, і лише в третини діагноз підтвердився^[21]. Сьогодні її замінив аналіз ліквору, і до біопсії вдаються дуже рідко.

Коротко: результатів аналізів при підозрі на енцефаліт не чекають. Противірусне лікування починають одразу, а за ознак аутоімунного процесу імунотерапію призначають ще до того, як надійдуть результати тесту на антитіла^[22].

Лікування

Терапія енцефаліту спрямована і на причину, і на полегшення симптомів. Пацієнтів госпіталізують, часто у відділення інтенсивної терапії, а перебування в лікарні може тривати від кількох днів до кількох місяців^[23]. Нові британські настанови 2026 року наголошують: у перші 24–72 години лікарі мають паралельно шукати і інфекційну, і імунну причину, щоб не згаяти час^[24].

Якщо можлива вірусна природа хвороби, одразу вводять ацикловір внутрішньовенно і не скасовують його, доки не виключать вірус простого герпесу та вірус вітряної віспи; препарат вводять тричі на добу, зазвичай 2–3 тижні^[23]. Лікарям радять не відкладати його навіть тоді, коли перший аналіз ліквору нормальний або ПЛР негативна, якщо картина нагадує герпетичний енцефаліт^[25]. Ацикловір змінив прогноз: у порівняльному дослідженні смертність на ньому становила 28% проти 54% на попередньому препараті видарабіні^[21]. Для бактеріальних або грибкових форм застосовують антибіотики чи протигрибкові препарати.

Кортикостероїди призначають насамперед при аутоімунному енцефаліті, а іноді при енцефаліті, спричиненому вірусом вітряної віспи^[23]. При герпетичному енцефаліті їхня користь не доведена: у метааналізі рандомізованих досліджень додавання стероїдів не змінило ні смертності, ні частки поганих наслідків^[26]. Щоб знизити тиск усередині черепа, застосовують спеціальні ліки, а в рідкісних випадках, коли вони не допомагають, хірурги знімають частину кістки черепа. При тяжкому перебігу може знадобитися підтримка дихання, від кисню до штучної вентиляції легень^[23]. Якщо свідомість порушена, пацієнта годують через зонд.

Важливим напрямком є симптоматичне лікування^[23]:

• Жарознижувальні й знеболювальні: допомагають контролювати температуру та полегшують біль.
• Протиепілептичні (протисудомні) препарати: зупиняють судоми і запобігають повторним нападам.
• Седативні засоби: призначаються при сильному збудженні чи агресивності.
• Обтирання губкою: теплою або прохолодною водою, щоб збити температуру й полегшити самопочуття.
• Інфузійна терапія: внутрішньовенні розчини для підтримки водно-електролітного балансу.

При аутоімунному енцефаліті, крім стероїдів, імунну атаку на мозок гасять плазмаферезом (очищенням крові від антитіл) або внутрішньовенним імуноглобуліном, а якщо знайдено пухлину, її видаляють^[23]. Такий підхід дає добрі результати: серед 501 хворого на анти-NMDA-рецепторний енцефаліт 94% отримали імунотерапію першої лінії або операцію з видалення пухлини, і через 24 місяці 81% мали добрий результат, тобто могли самостійно себе обслуговувати^[27]. Після гострої фази часто потрібні фізична терапія, відновлення мовлення та психологічна підтримка.

Ускладнення

Енцефаліт часто залишає наслідки навіть після успішного лікування. Вони залежать від тяжкості запалення, швидкості допомоги, віку та загального стану здоров'я. Особливо високий ризик у літніх пацієнтів, немовлят і тих, хто тривалий час був без свідомості.

Найчастіші ускладнення пов'язані з нервовою системою і можуть суттєво впливати на якість життя^[28]:

• Порушення пам'яті: від труднощів із запам'ятовуванням нової інформації до серйозної амнезії.
• Зміни поведінки та особистості: підвищена дратівливість, агресивність або емоційна нестабільність, а також тривожність і депресія.
• Епілепсія: повторні судоми, що потребують постійного лікування.
• Постійна втома (астенія) і м'язова слабкість: зниження витривалості навіть у повсякденних справах.
• Порушення координації: труднощі з рівновагою, ходою й точними рухами.
• Зниження інтелектуальних функцій: проблеми з увагою, концентрацією, плануванням і навчанням.
• Порушення зору та слуху: часткова втрата або стійке зниження зору чи слуху.
• Розлади мовлення і ковтання: від труднощів у вимові до афазії, коли людина не може формулювати чи розуміти мову, а також порушення ковтання (дисфагія).
• Порушення дихання: у тяжких випадках втрата здатності самостійно дихати.
• Кома та смерть: можливі при дуже агресивному перебігу хвороби.

Окреме несподіване ускладнення спостерігають після герпетичного енцефаліту. У проспективному дослідженні 27% хворих протягом наступних тижнів і місяців отримали ще й аутоімунний енцефаліт, у 64% з них виявили антитіла до NMDA-рецепторів^[29]. Тому, якщо після одужання стан раптом погіршується, це не обов'язково повернення вірусу, і таке погіршення лікують інакше.

Прогноз

Відновлення після енцефаліту може тривати від кількох тижнів до багатьох місяців. У легких випадках симптоми зникають за кілька днів, але при тяжких формах одужання затягується і може залишати стійкі наслідки. Частина пацієнтів живе з постійними проблемами пам'яті, мовлення чи поведінки^[2].

Під час госпіталізації помирає приблизно кожен двадцятий: в аналізі понад 263 тисяч госпіталізацій у США летальність становила 5,8%, а серед людей із ВІЛ чи після трансплантації органів була в 2–3 рази вищою^[30]. Найнебезпечніший серед поширених варіантів, герпетичний енцефаліт, без лікування дає летальність до 70%^[9], а навіть із лікуванням забирає життя приблизно кожного п'ятого^[28]. Висока смертність і при енцефалітах, спричинених небезпечними арбовірусами, наприклад східним кінським.

Те, як людина житиме після енцефаліту, залежить від кількох факторів:

• Причина захворювання: при анти-NMDA-рецепторному енцефаліті більшість хворих із часом добре відновлюються, тоді як герпетичний і рідкісні агресивні вірусні енцефаліти частіше залишають тяжкі наслідки.
• Рівень запалення: чим сильніше уражений мозок, тим вищий ризик довготривалих ускладнень.
• Вік: діти мають більше шансів на відновлення, ніж люди старшого віку.
• Загальний стан здоров'я: хронічні хвороби та ослаблений імунітет ускладнюють одужання.
• Швидкість діагностики та лікування: при анти-NMDA-рецепторному енцефаліті раннє лікування і відсутність потреби в реанімації були головними передвісниками доброго результату^[27].

Навіть після клінічного одужання людина може ще довго відчувати втому, розлади концентрації чи перепади настрою. Покращення триває місяцями: при анти-NMDA-рецепторному енцефаліті стан хворих продовжував поліпшуватися до 18 місяців після початку хвороби^[27].

Профілактика

Повністю запобігти енцефаліту неможливо, але ризик можна суттєво знизити щепленнями й захистом від укусів комах. Це особливо важливо для людей з ослабленим імунітетом, дітей і літніх.

Вакцинація попереджає частину інфекцій, які спричиняють енцефаліт. Щеплення проти кору, краснухи, паротиту та вітряної віспи зробили такі ускладнення набагато рідкіснішими. Кір ускладнюється енцефалітом приблизно в 1 з 1000 хворих дітей^[31]. В Україні з 1 січня 2026 року першу дозу вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК) вводять у 12 місяців, а другу в 4 роки^[32].

Міф: щеплення КПК саме може спричинити енцефаліт. Насправді: кокранівський огляд досліджень за участю понад 13 мільйонів дітей не виявив зв'язку між цією вакциною та енцефалітом чи енцефалопатією^[33].

Окремої уваги потребує захист від арбовірусних інфекцій, які переносять комарі й кліщі. Ризик зараження зростає влітку та восени, коли вони найактивніші. Знизити ймовірність укусів допоможуть прості заходи^[6]:

• Захисний одяг: легкі сорочки з довгим рукавом, штани й головні убори, особливо від вечора до ранку; одяг можна обробити перметрином, але не наносити його на шкіру.
• Засоби від комах: репеленти з DEET (діетилтолуамідом), пікаридином, IR3535 або олією лимонного евкаліпта; останню не застосовують у дітей до 3 років^[34], а немовлятам до 2 місяців репеленти не наносять узагалі.
• Контроль території: усунення стоячої води у відрах, квіткових горщиках чи сміттєвих баках, де розмножуються комарі.
• Сітки та вентилятори: москітні сітки на вікнах і рух повітря від вентиляторів зменшують кількість укусів у приміщеннях.

Якщо ви живете або подорожуєте там, де поширений кліщовий енцефаліт, лікар може порадити щеплення проти цього вірусу: у країнах Балтії повна вакцинація запобігала хворобі в 97,4–99,6% випадків^[35]. Перед поїздками до частини країн Азії варто запитати про вакцину від японського енцефаліту, а туди, де медична допомога малодоступна, про щеплення від сказу^[2].

Читайте:

Бореліоз після укусу кліща: симптоми і лікування

Бореліоз (хвороба Лайма) після укусу кліща: як відбувається зараження, які стадії й симптоми має хвороба, як ї...

Життя з енцефалітом

Відновлення після енцефаліту часто триває місяцями, а іноді й роками. Мозку потрібно багато часу, щоб відновити втрачені зв'язки. Людина може виглядати здоровою, але все ще мати труднощі з пам'яттю, увагою чи поведінкою.

Щоб полегшити цей період, лікарі радять повертатися до активності поступово, дотримуватися режиму відпочинку та уникати перевантаження. Ще до виписки складають план реабілітації, і нерідко пацієнтам потрібна підтримка кількох фахівців^[28]:

• Фізична терапія: допомагає відновити силу, координацію й гнучкість тіла.
• Логопедична терапія: потрібна при мовних розладах і порушенні ковтання, щоб заново тренувати м'язи й відновлювати мовлення.
• Психологічна підтримка: нейропсихолог чи психотерапевт допомагає впоратися з емоційними змінами, тривогою чи депресією.
• Ерготерапія: спрямована на повернення навичок самообслуговування та повсякденних дій.

Також допомагає розповісти близьким про свій стан, навіть якщо зовні він непомітний. Людина може швидко втомлюватися, потребувати більше сну й часу на відновлення. Збалансоване харчування, регулярні легкі фізичні вправи та чіткий режим сну підтримують повернення до звичного життя.

Коротко: якщо після одужання від герпетичного енцефаліту знову з'являються сплутаність, судоми, мимовільні рухи чи різкі зміни поведінки, слід негайно звернутися до лікаря, бо це може бути аутоімунне ускладнення, яке лікують імунотерапією^[29].