Реактивний артрит — це запалення суглобів, що з’являється після бактеріальної інфекції. Імунна система починає атакувати власні тканини, викликаючи біль, набряк і запалення в суглобах, очах та шкірі.

Іноді здається, що після звичайної інфекції організм повинен повністю відновитися, але імунна система поводиться інакше. Замість того щоб заспокоїтися, вона продовжує боротися, створюючи запалення там, де вже немає збудника. Саме так виникає реактивний артрит — стан, який поєднує наслідки минулої інфекції та власну реакцію організму. Це не хронічна хвороба, але її симптоми можуть бути виснажливими, впливаючи на рухливість і звичний ритм життя. Вона показує, наскільки тонким буває баланс між захистом і надмірною реакцією нашої імунної системи.

Що таке реактивний артрит

Реактивний артрит, або синдром Рейтера, — це запальне захворювання суглобів, яке розвивається після бактеріальної інфекції, навіть коли сама інфекція вже минула. Імунна система зазвичай бореться зі збудниками, створюючи запалення, але іноді ця реакція не вимикається вчасно. Тоді вона починає атакувати власні тканини, спричиняючи біль і набряк у суглобах, очах чи шкірі.

Найчастіше уражаються суглоби нижньої частини тіла — коліна, стопи, щиколотки. Людина може відчувати біль, скутость або обмеження рухів. У деяких випадках з’являються симптоми з боку очей і шкіри, іноді — порушення в сечовидільній системі. Ці прояви пов’язані з імунною відповіддю, а не з присутністю самої бактерії.

Реактивний артрит належить до групи спондилоартритів — запальних захворювань, що мають подібні механізми розвитку. У більшості випадків цей стан тимчасовий: симптоми поступово зникають, а запалення стихає протягом року без постійного ураження суглобів. Саме тому реактивний артрит вважають рідкісним і самообмежуваним захворюванням, яке зникає після того, як імунна система повертається до рівноваги.

Симптоми реактивного артриту

Перші ознаки реактивного артриту зазвичай з’являються через кілька тижнів після інфекції. Хвороба найчастіше уражає суглоби нижньої частини тіла, але може проявлятися і в інших органах. Щоб зрозуміти, як виглядає цей стан, варто звернути увагу на характерні симптоми:

  • Біль і скутість суглобів
  • Запалення очей (кон’юнктивіт)
  • Порушення сечовипускання
  • Проблеми з травленням
  • Висипання та виразки
  • Біль у п’ятах
  • Набряк пальців (“сосископодібні”)
  • Загальні прояви.

Іноді реактивний артрит проявляється лише болем у суглобах, а в інших випадках поєднує запалення очей, сечових шляхів чи шкіри. Симптоми можуть зникати і повертатися, але з часом поступово слабшають.

Класична тріада симптомів

Хворобу часто розпізнають за трьома характерними ознаками, які називають класичною тріадою:

  • Артрит: біль і запалення суглобів, найчастіше нижніх кінцівок.
  • Кон’юнктивіт: подразнення й почервоніння очей.
  • Уретрит: запалення сечівника, що спричиняє неприємні відчуття під час сечовипускання.

Не кожна людина має всі три прояви одночасно — симптоми можуть змінюватися, з’являтися окремо або в різний час.

Причини реактивного артриту

Основою розвитку реактивного артриту є бактеріальна інфекція, після якої імунна система продовжує працювати надто активно. Навіть коли збудник уже зник, запальна реакція не зупиняється й переходить на власні тканини суглобів.

Найчастіше пусковим фактором стають такі мікроорганізми:

  • Chlamydia trachomatis: збудник статевих інфекцій, одна з найчастіших причин хвороби.
  • Neisseria gonorrhoeae: бактерія, що викликає гонорею та може спричинити ускладнення у вигляді артриту.
  • Salmonella, Shigella, Campylobacter, Yersinia: викликають харчові отруєння й кишкові інфекції, після яких можливе запалення суглобів.
  • Mycoplasma: іноді стає причиною запалення після інфекцій у статевих або дихальних шляхах.
  • Clostridium difficile: активується після прийому антибіотиків і здатна запускати реактивну імунну відповідь.
  • Streptococcus: може стати причиною після ангіни або фарингіту.

Хвороба виникає лише в частини людей, які перенесли інфекцію. Ризик підвищується, якщо людина має ген HLA-B27 — він робить імунну систему більш схильною до надмірного запалення. Проте наявність цього гена не гарантує розвитку артриту, а лише збільшує ймовірність сильної реакції після зараження.

Діагностика

Діагностика реактивного артриту ґрунтується на поєднанні симптомів і даних обстежень. Лікар оцінює, чи була нещодавно інфекція, та перевіряє характер ураження суглобів. Завдання — підтвердити наявність запалення й виключити інші типи артритів, що мають подібні прояви.

Для уточнення діагнозу застосовують кілька методів:

  • Рентген: показує зміни в суглобах при тривалому запаленні.
  • Комп’ютерна томографія (КТ): допомагає детально оцінити структуру кісток і суглобових поверхонь.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ): виявляє ранні ознаки запалення у зв’язках і м’яких тканинах.
  • Артроцентез: забір рідини з ураженого суглоба для виключення бактеріального артриту.
  • Аналіз сечі: дозволяє знайти сліди інфекції в сечовидільних шляхах.
  • Посів із горла: допомагає виявити стрептококову інфекцію як можливу причину.
  • Аналіз крові: використовується для визначення маркерів запалення та наявності гена HLA-B27.

Результати цих досліджень розглядають у комплексі, щоб встановити зв’язок між перенесеною інфекцією і поточним запаленням суглобів.

Лікування

Лікування реактивного артриту спрямоване на усунення залишкової інфекції та зменшення запалення. Терапію підбирають індивідуально, враховуючи джерело інфекції, вираженість болю й тривалість симптомів. Для цього використовують кілька груп препаратів із різними механізмами дії:

  • Антибіотики: використовують, якщо інфекція ще активна. Найчастіше призначають доксициклін або рифампіцин. Вони знищують бактерії, що могли спричинити хворобу, і запобігають повторному зараженню.
  • Нестероїдні протизапальні засоби: такі як індометацин, ібупрофен або напроксен. Вони зменшують біль, набряк і скутість суглобів, полегшуючи рухливість.
  • Препарати, що модифікують перебіг хвороби: сульфасалазин або інші засоби, які пригнічують надмірну активність імунної системи, коли звичайні протизапальні препарати не дають достатнього ефекту.
  • Кортикостероїди: застосовують у вигляді місцевих кремів або ін’єкцій у суглоб. Вони швидко знімають запалення, але використовуються короткочасно через можливі побічні дії.

Схему лікування підбирають поступово: спершу призначають нестероїдні засоби, а за потреби додають інші препарати. Це допомагає контролювати запальний процес, уникати ускладнень і скоротити період відновлення.

Прогноз

Реактивний артрит зазвичай має сприятливий перебіг. Це самообмежуване захворювання, тобто запалення минає самостійно без постійного пошкодження суглобів. У більшості людей симптоми зникають протягом трьох–дванадцяти місяців. Правильне лікування допомагає скоротити цей період і зменшити інтенсивність болю.

У частини пацієнтів хвороба може повторитися після нової інфекції, що знову активує імунну реакцію. Іноді реактивний артрит переходить у тривалішу форму запалення, подібну до спондилоартриту, коли суглоби залишаються чутливими або болючими навіть після зникнення гострих симптомів.

Такі випадки трапляються рідко, але важливо знати, що одна аутоімунна реакція може впливати на інші. Тому після одужання варто уважно ставитися до нових інфекцій і своєчасно лікувати їх, щоб запобігти повторному запуску запалення.

Як жити з реактивним артритом

Під час відновлення після реактивного артриту важливо зберігати рухливість, але не перевантажувати уражені суглоби. Симптоми можуть тривати кілька місяців, тому підтримувальна терапія допомагає зменшити дискомфорт і запобігти скутості.

Для цього лікар може рекомендувати кілька перевірених способів полегшення стану:

  • Фізична терапія: легкі вправи для відновлення рухливості, зміцнення м’язів і підтримки гнучкості. Регулярні, але помірні навантаження знижують ризик атрофії м’язів.
  • Ортопедичні засоби: устілки, бандажі або шини зменшують навантаження на хворі суглоби та полегшують рух.
  • Теплові й холодові процедури: холодні компреси зменшують набряк і біль, а теплі — розслаблюють м’язи та покращують кровообіг.
  • Помірний відпочинок: короткі перерви й денний сон допомагають відновити сили, але тривале лежання погіршує стан суглобів і сприяє їхній скутості.

Підтримка фізичної активності у поєднанні з відпочинком допомагає організму швидше відновитися. Збалансоване навантаження зменшує запалення, повертає суглобам гнучкість і знижує ризик повторних проявів артриту.

Підсумок

Реактивний артрит виникає тоді, коли імунна система продовжує діяти після перенесеної інфекції. Хоча прояви можуть бути болючими та непередбачуваними, у більшості людей запалення минає повністю. Поступове відновлення активності, контроль інфекцій і турбота про суглоби допомагають уникнути повторних проявів і повернути тілу звичну гнучкість.