Реактивний артрит: причини, симптоми та лікування

Кишкова інфекція минула, живіт давно не болить, а через два-три тижні раптом розпухає коліно або щиколотка. Так часто починається реактивний артрит. Після сальмонельозу він розвивається в 1–8% людей, після кампілобактеріозу в 1–6%, після єрсиніозу до 13%, а серед тих, хто заразився хламідіями, у 3–8%^[1]. Збудника в суглобі вже немає, але імунна система продовжує боротися й створює запалення там, де воювати вже ні з ким. Звідси й назва: це реакція організму на минулу інфекцію, а не сама інфекція. Хвороба буває виснажливою і на місяці змінює звичний ритм життя.

Читайте:

Остеоартрит і артрит: у чому різниця

Остеоартрит і артрит часто вважають одним і тим самим: чим зношення суглоба відрізняється від запалення, як р...

Що таке реактивний артрит

Реактивний артрит є запальним ураженням суглобів, тобто артритом, яке розвивається після бактеріальної інфекції, найчастіше кишкової або статевої. Імунна система помилково атакує суглоби, хоча сама інфекція вже минула чи майже минула^[2]. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) він належить до групи «реактивні артропатії». Крім суглобів, запалення може зачіпати сухожилля, очі, шкіру та сечові шляхи.

Багато хто досі знає цю хворобу як синдром Рейтера, або хворобу Рейтера. Так історично називали поєднання артриту, уретриту і кон'юнктивіту, але воно описує лише частину випадків, і ревматологи від цієї назви відмовилися^[1]. Є й етична причина: Ганс Рейтер був нацистським воєнним злочинцем, відповідальним за жорстокі злочини проти людяності^[3].

Найчастіше уражаються суглоби ніг: коліна, гомілковостопні суглоби (у побуті кажуть «щиколотки») і стопи, рідше кисті, лікті та хребет^[2]. Людина відчуває біль, скутість або обмеження рухів. Часто запалюються місця, де сухожилля і зв'язки кріпляться до кістки. Лікарі називають це ентезитом і вважають однією з головних ознак реактивного артриту^[1]. Усі ці прояви пов'язані з імунною відповіддю, а не з присутністю самої бактерії в суглобі.

Хвороба належить до групи спондилоартритів, запальних хвороб суглобів і хребта зі схожим механізмом розвитку. До цієї ж родини входять анкілозивний спондиліт і псоріатичний артрит. Хворіють переважно молоді дорослі від 18 до 40 років. Після статевих інфекцій чоловіки хворіють значно частіше за жінок, до 9 разів, а після кишкових різниці між статями майже немає. За рік хвороба виникає в 0,6–27 людей на 100 тисяч, тож вона порівняно рідкісна^[1].

Симптоми реактивного артриту

Перші ознаки зазвичай з'являються через 1–4 тижні після інфекції. Сама інфекція могла бути настільки легкою, що людина про неї вже не пам'ятає^[2]. Хвороба найчастіше уражає суглоби ніг, але може проявлятися й в інших органах. Характерні симптоми такі:

• Біль і скутість суглобів: болять і набрякають зазвичай кілька суглобів, найчастіше коліна і стопи^[2].
• Запалення очей (кон'юнктивіт): очі червоні, сльозяться або злипаються. Біль в оці, світлобоязнь і затуманений зір можуть означати увеїт, запалення судинної оболонки ока, при якому лікування призначає офтальмолог^[2].
• Порушення сечовипускання: біль під час сечовипускання, у чоловіків іноді виділення зі статевого члена^[2].
• Проблеми з травленням: діарея і біль у животі здебільшого є проявами тієї кишкової інфекції, яка запустила хворобу^[2].
• Висипання та виразки: неболючі виразки в роті, лущення шкіри на підошвах і долонях (бленорагічна кератодермія), сірувато-білі плями на голівці статевого члена (кільцеподібний баланіт), зміни нігтів, схожі на псоріатичні^[1].
• Біль у п'ятах: запалюється місце, де ахіллове сухожилля або підошовна фасція кріпиться до п'яткової кістки, тобто той самий ентезит^[1].
• Набряк пальців («сосископодібні» пальці): палець руки чи ноги набрякає повністю. Лікарі називають це дактилітом, і трапляється він рідше за ентезит^[1].
• Загальні прояви: сильна втома і нездужання^[2].

Іноді реактивний артрит проявляється лише болем в одному-двох суглобах, а іноді поєднує запалення очей, сечових шляхів і шкіри. Симптоми можуть зникати й повертатися, але з часом поступово слабшають.

Класична тріада симптомів

Хворобу часто розпізнають за трьома характерними ознаками, які називають класичною тріадою:

• Артрит: біль і запалення суглобів, найчастіше нижніх кінцівок.
• Кон'юнктивіт: подразнення й почервоніння очей.
• Уретрит: запалення сечівника (уретри) з печінням і неприємними відчуттями під час сечовипускання.

Повна тріада буває лише в частини хворих^[1]. Тому відсутність, наприклад, кон'юнктивіту діагнозу не виключає: симптоми можуть з'являтися окремо або в різний час.

Причини реактивного артриту

Пусковим чинником є бактеріальна інфекція поза суглобом, найчастіше в кишківнику або сечостатевих шляхах, у людини з генетичною схильністю. Сам суглоб при цьому стерильний, тобто живих бактерій у ньому немає^[4].

Найчастіше пусковим чинником стають такі мікроорганізми:

• Chlamydia trachomatis: збудник хламідіозу і найчастіша причина реактивного артриту^[1].
• Neisseria gonorrhoeae: бактерія, що спричиняє гонорею та може дати ускладнення у вигляді артриту.
• Salmonella, Shigella, Campylobacter, Yersinia: збудники кишкових інфекцій і харчових отруєнь, після яких можливе запалення суглобів^[1].
• Mycoplasma та Ureaplasma: іноді запускають хворобу після інфекцій статевих або дихальних шляхів^[1].
• Clostridioides difficile (колишня назва Clostridium difficile): бактерія, яка розмножується в кишківнику після курсу антибіотиків. Артрит після неї рідкісний: огляд літератури 2025 року зібрав 61 описаний випадок. 89% хворих перед тим приймали антибіотики, а суглоби запалювалися в середньому через 8,5 дня після кишкової інфекції^[5].
• Streptococcus: після ангіни (гострого тонзиліту) або фарингіту буває постстрептококовий реактивний артрит. Його вважають окремою хворобою, яка відрізняється і від класичного реактивного артриту, і від гострої ревматичної гарячки^[6].

Хвороба виникає лише в частини людей, які перенесли інфекцію. Ризик підвищується, якщо людина має варіант гена HLA-B27, який робить імунну систему схильнішою до надмірного запалення. Проте носійство цього гена не гарантує розвитку артриту, а частина хворих його взагалі не має^[1].

Діагностика

Окремого аналізу, який би підтвердив реактивний артрит, немає. Лікар розпитує, чи була протягом останніх тижнів діарея, біль під час сечовипускання або незахищений статевий контакт, оглядає суглоби, очі й шкіру. Завдання полягає в тому, щоб підтвердити запалення й виключити хвороби зі схожими проявами: ревматоїдний артрит, подагру, гнійний (септичний) артрит^[1].

Для уточнення діагнозу застосовують кілька методів:

• Рентген: показує зміни в суглобах при тривалому запаленні.
• Комп'ютерна томографія (КТ): допомагає детально оцінити структуру кісток і суглобових поверхонь.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): виявляє ранні ознаки запалення у зв'язках і м'яких тканинах.
• Пункція суглоба (артроцентез): забір рідини з ураженого суглоба, щоб виключити бактеріальний артрит. Це особливо потрібно, коли раптово сильно розпух один суглоб або біль у суглобі супроводжується високою температурою^[2].
• Аналіз сечі: дозволяє знайти сліди інфекції в сечових шляхах, зокрема хламідії й гонокок^[7].
• Аналіз калу: допомагає виявити кишкового збудника, якщо діарея була нещодавно^[1].
• Мазок із горла на посів: допомагає виявити стрептококову інфекцію як можливу причину.
• Аналіз крові: швидкість осідання еритроцитів і С-реактивний білок часто підвищені, але вони показують лише наявність запалення, без його причини. Тут же можна визначити HLA-B27^[1].

Результати цих досліджень розглядають у комплексі, щоб встановити зв'язок між перенесеною інфекцією і запаленням суглобів. Збудника вдається знайти приблизно в половини хворих, тож негативні аналізи на інфекцію діагнозу не виключають^[1].

Міф: якщо аналіз на HLA-B27 негативний, реактивного артриту бути не може. Насправді: цей ген лише підвищує схильність. Аналіз може підтримати діагноз, але для нього не обов'язковий^[1].

Лікування

Лікування реактивного артриту спрямоване на зменшення запалення, а якщо інфекція ще триває, то й на її усунення^[8]. Терапію підбирають індивідуально, враховуючи джерело інфекції, вираженість болю й тривалість симптомів. Основні групи препаратів такі:

• Антибіотики: потрібні, якщо інфекція ще активна, насамперед хламідійна чи гонококова^[8]. Тоді лікують і статевих партнерів, а від сексу утримуються, доки всі не завершать курс, інакше людина знову заразиться^[7]. На перебіг артриту після кишкових інфекцій антибіотики не впливають^[1]. При хронічному артриті, спричиненому хламідіями, у плацебо-контрольованому дослідженні 6-місячний курс доксицикліну або азитроміцину разом із рифампіцином покращив стан у 63% пацієнтів, а плацебо в 20%^[9].
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): такі як індометацин, ібупрофен або напроксен. Це перша лінія лікування гострого артриту: вони зменшують біль, набряк і скутість суглобів^[1].
• Хворобомодифікувальні протиревматичні препарати (у побуті їх називають «базисними»): сульфасалазин призначають, якщо симптоми тримаються кілька тижнів і нестероїдні засоби не дають достатнього ефекту. При тяжкому стійкому перебігу застосовують метотрексат або біологічні препарати, інгібітори фактора некрозу пухлини^[1].
• Глюкокортикоїди (кортикостероїди): застосовують у вигляді місцевих кремів на уражену шкіру або ін'єкцій у великий суглоб, якщо запалення в ньому не минає. Таблетки призначають лише при тяжкому перебігу через можливі побічні дії^[1].

Схему лікування підбирають поступово: спершу призначають нестероїдні засоби, а за потреби додають інші препарати.

Коротко: після хламідіозу чи гонореї лікують і інфекцію, і партнера; після кишкової інфекції антибіотики артрит не скорочують, тут працюють протизапальні засоби.

Прогноз

Перебіг здебільшого сприятливий. Це самообмежуване захворювання: симптоми здебільшого минають протягом 6 місяців, хоча можуть тривати й довше^[2]. За даними StatPearls, більшість пацієнтів одужують за 6–12 місяців^[1]. Лікування на цей час полегшує біль і скутість.

У частини пацієнтів хвороба повертається після нової інфекції, яка знову запускає імунну реакцію. Приблизно в 30% хворих артрит стає хронічним або рецидивним, тобто триває понад 6 місяців або повторюється. Після хламідійної інфекції рецидиви трапляються частіше, ніж після кишкової. За 10–20 років у 15–30% хворих розвивається хронічний спондилоартрит, зокрема анкілозивний спондиліт, який у побуті називають хворобою Бехтерєва^[1].

Тому після одужання головне завдання полягає в тому, щоб не підхопити нову кишкову чи статеву інфекцію і своєчасно лікувати ту, що все ж трапилася. Для профілактики хламідіозу, гонореї та інших статевих інфекцій лікарі радять користуватися презервативом^[7].

Коротко: кожна нова кишкова чи статева інфекція може знову розбудити реактивний артрит, тож гігієна їжі й захищений секс тут працюють як профілактика загострень.

Як жити з реактивним артритом

Під час відновлення після реактивного артриту треба зберігати рухливість, але не перевантажувати уражені суглоби. Симптоми можуть тривати кілька місяців, тому підтримувальна терапія допомагає зменшити дискомфорт і запобігти скутості.

Для цього лікар може рекомендувати кілька способів полегшення стану:

• Фізична терапія: вправи для відновлення рухливості, зміцнення м'язів і підтримки гнучкості, які підбирає фізичний терапевт^[8]. Регулярні помірні навантаження не дають м'язам слабнути.
• Ортопедичні засоби: устілки, бандажі або шини зменшують навантаження на хворі суглоби та полегшують рух.
• Теплові й холодові процедури: холодний компрес, загорнутий у рушник, на набряклий болючий суглоб і тепло на скуті м'язи^[8].
• Помірний відпочинок: відпочивати достатньо, але рухатися щодня, бо тривале лежання сприяє скутості суглобів^[8].

Під час загострення навантаження зменшують, а коли запалення стихає, поступово повертають, дотримуючись порад лікаря чи фізичного терапевта.