У 1932 році нью-йоркський гастроентеролог Беррілл Крон разом із двома колегами-хірургами описав 14 пацієнтів із запаленням кінцевого відділу тонкої кишки і назвав хворобу «регіонарним ілеїтом». Оперував усіх цих людей головний хірург лікарні Альберт Берг, проте його імені в публікації немає. Крім того, хворобу «відкривали» й раніше: Джованні Морганьї у 1769 році, Антоній Лесньовський у 1903-му і Томас Далзіел у 1913-му[1]. Назва «хвороба Крона» прижилася швидко, а от розпізнати саму хворобу досі непросто. Симптоми то зникають, то повертаються, і початок легко сплутати з харчовим розладом чи реакцією на стрес. Згодом ці «дрібниці» починають впливати на роботу, стосунки й плани. Діагноз означає, що з хворобою доведеться жити довго, але він не скасовує активного життя: просто харчування, ліки й звички доведеться переглянути.

Що таке хвороба Крона

Хвороба Крона є хронічним запальним захворюванням травного тракту. Імунна система помилково підтримує запалення в стінці кишки, і воно може з'явитися в будь-якому відділі, від порожнини рота до заднього проходу. Найчастіше уражаються клубова кишка (кінцевий відділ тонкої) і товста кишка[2]. У побуті таку хворобу часто називають просто «запаленням кишківника» або «колітом». Слово «коліт» тут неточне: воно означає запалення лише товстої кишки, тоді як хвороба Крона буває і в тонкій кишці, і навіть у шлунку.

Хвороба належить до групи запальних захворювань кишківника: саме так називається й уніфікований клінічний протокол МОЗ України 2023 року[3]. Інший поширений представник цієї групи, виразковий коліт, уражає тільки слизову оболонку товстої кишки. При хворобі Крона запалення охоплює всю товщу кишкової стінки, а уражені ділянки чергуються зі здоровими. Це називають сегментарним ураженням[2]. Через глибоке запалення частіше виникають звуження і свищі, а ускладнення можуть зачіпати й інші органи.

Хвороба Крона не передається від людини до людини, це не отруєння і не рак. Одного збудника чи одного продукту, який би її спричиняв, не знайдено. Запалення запускає поєднання спадкової схильності та чинників довкілля[4], і з роками симптоми можуть посилюватися або змінювати характер.

Хвороба хронічна і сама не минає. Вона потребує постійного контролю, а в періоди загострень активного лікування. У 2017 році запальні захворювання кишківника у світі мали близько 6,8 мільйона людей[5]. Завдяки сучасній діагностиці й лікуванню більшість із них можуть підтримувати звичний ритм життя.

Види хвороби Крона

Хворобу класифікують за тим, де саме розташоване запалення. Від цього залежать симптоми, перебіг і навіть вибір ліків. Локалізація може змінюватися: у 6–14% людей запалення з часом «переходить» на інші відділи, наприклад з тонкої кишки на товсту[2].

За місцем ураження

Основні форми хвороби Крона виділяють залежно від того, яка частина травного тракту запалена:

  • Ілеоколіт: запалення клубової кишки (останньої частини тонкої кишки) і товстої кишки. Це одна з найчастіших форм: у великих дослідженнях ураження тільки клубової кишки, тільки товстої і обох разом трапляються приблизно порівну[2].
  • Коліт Крона: уражена лише товста кишка. Проявляється болем і діареєю, часто з кров'ю.
  • Ілеїт: запалена тільки клубова кишка. Може спричиняти схуднення, біль унизу живота праворуч і порушення засвоєння їжі.
  • Гастродуоденальна форма: запалення в шлунку та дванадцятипалій кишці. Трапляється рідше, але може спричиняти нудоту, блювання й біль у верхній частині живота.
  • Єюноілеїт: вогнища запалення в порожній кишці, тобто у верхній частині тонкої. Уражені ділянки слизової чергуються з нормальними.
  • Періанальна форма: ураження тканин навколо заднього проходу (ануса) з тріщинами, гнійниками й анальними свищами. Протягом 5 років після діагнозу свищ або абсцес біля заднього проходу з'являється приблизно в 10,4% людей із хворобою Крона[6]. Така форма часто потребує окремого лікування за участі проктолога.

У деяких людей уражені одразу кілька відділів. Тоді лікування складніше, а спостереження має бути ретельнішим, щоб вчасно помітити зміни.

Реклама

Симптоми хвороби Крона

Прояви хвороби залежать від місця й активності запалення. В одних людей симптоми наростають поступово, в інших хвороба починається раптово, із сильного загострення. Між загостреннями вона може «затихати» на місяці чи роки (це називають ремісією), а потім повертатися. Нерідко симптоми виходять за межі кишківника.

З боку травної системи

Ці симптоми трапляються найчастіше, особливо під час загострення[7]:

  • біль або спазми в животі, найчастіше внизу чи праворуч
  • діарея (частий рідкий стілець, у побуті «пронос»), іноді до кількох разів на день
  • кров або слиз у калі
  • іноді, навпаки, закреп
  • втрата апетиту або швидке насичення після їжі
  • ненавмисна втрата ваги
  • виразки або болючі ранки в роті (афти)
  • постійна втома, яка не минає навіть після сну
  • підвищення температури без явної причини
  • біль, дискомфорт або виділення в ділянці заднього проходу, можливе утворення гнійників.

Позакишкові прояви

У деяких людей хвороба Крона спричиняє запалення в органах поза травною системою. Ці прояви можуть з'являтися разом із кишковими або навіть раніше за них[8]:

  • біль і запалення суглобів, найчастіше колін, гомілковостопних суглобів (щиколоток) чи кистей; іноді уражається й хребет (анкілозивний спондиліт)
  • висипання або запалення шкіри, наприклад болючі червоні вузли на гомілках (вузлувата еритема) чи глибокі виразки (гангренозна піодермія)
  • проблеми з очима: почервоніння, біль, світлобоязнь або погіршення зору; найсерйозніше з них увеїт, запалення судинної оболонки ока
  • камені в нирках, пов'язані з порушеним обміном речовин
  • остеопороз, тобто зниження щільності кісток: ризик переломів при хворобі Крона на 30–40% вищий[8]
  • первинний склерозувальний холангіт, хронічне запалення жовчних проток, яке може проявлятися болем або змінами в печінкових аналізах
  • м'які шкірні складки біля заднього проходу (маріски), які не болять, але можуть заважати; їх легко сплутати з гемороєм.

Особливості перебігу в дітей

У дітей хвороба Крона часто проявляється інакше, ніж у дорослих. Батьки помічають, що дитина відстає в рості чи вазі або пізніше починає статеве дозрівання[7]. Тому скарги підлітка на живіт разом із втомою, поганим апетитом чи схудненням не можна ігнорувати. Дітей лікують за окремими європейськими настановами, де серед цілей лікування окремо названо нормальний ріст[9].

Ускладнення

Хронічне запалення поступово пошкоджує кишку, тому з роками ризик ускладнень зростає. За даними метааналізу популяційних досліджень, протягом 10 років після діагнозу операцію на кишківнику потребували 46,6% людей із хворобою Крона, хоча з десятиліттями цей ризик знижується[10]. Частина ускладнень виникає в самій кишці, інші пов'язані з впливом хвороби на весь організм.

Місцеві ускладнення

Запалення може змінити будову кишки й порушити її роботу. Серед місцевих ускладнень:

  • Абсцеси: гнійники в черевній порожнині або біля заднього проходу. Часто супроводжуються болем і лихоманкою, можуть потребувати дренування.
  • Анальні тріщини: дрібні, але болючі надриви шкіри біля заднього проходу. Можуть спричиняти печіння, свербіж і кров під час дефекації.
  • Свищі (нориці): патологічні ходи між кишкою та іншими органами або шкірою. Це одне з найскладніших ускладнень, яке часто повертається.
  • Стриктури: звуження кишки через запалення або рубцеву тканину. Вміст гірше проходить кишкою, аж до непрохідності. У 19% людей звуження або свищі виявляють уже протягом 90 днів після діагнозу[2].
  • Кишкова непрохідність: повне або часткове блокування кишки, яке потребує негайної медичної допомоги. У побуті її іноді називають «заворотом кишок», хоча заворот є лише одним із різновидів непрохідності.

Загальні наслідки

Наслідки хвороби відчуває й увесь організм. Серед таких ускладнень:

  • Анемія, або недокрів'я: зниження кількості еритроцитів або гемоглобіну через втрату крові й нестачу заліза чи вітаміну B12. Проявляється слабкістю, запамороченням і задишкою.
  • Недостатність харчування: порушення всмоктування поживних речовин, особливо небезпечне при тривалому перебігу хвороби і в дітей.
  • Підвищений ризик колоректального раку: у метааналізі 27 популяційних досліджень він був у 2,2 раза вищим, ніж у загальній популяції, а при ураженні товстої кишки в 3,3 раза. Рак тонкої кишки лишається рідкісним, але при хворобі Крона трапляється в рази частіше[11].
  • Тромбози: утворення згустків крові в судинах. Ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболії легеневої артерії приблизно втричі вищий, ніж у людей без цієї хвороби[8], найбільше під час загострень.

Ускладнення можуть з'явитися навіть при відносно спокійному перебігу, тож лікування й контроль не можна відкладати.

Причини та фактори ризику

Точна причина хвороби Крона досі не встановлена. Основне пояснення: у людей зі спадковою схильністю імунна система помилково реагує на вміст кишківника і підтримує запалення. Пусковими можуть бути чинники довкілля. Після гострого кишкового гастроентериту ризик хвороби Крона в перший рік був у 6,6 раза вищим[12], а в людей, які їли 5 і більше порцій ультраоброблених продуктів на день, запальні захворювання кишківника траплялися в 1,82 раза частіше[13]. Це спостережні дані, які не доводять, що їжа чи інфекція самі спричиняють хворобу, тому однакові симптоми бувають у людей з дуже різним способом життя.

Фактори ризику

Є обставини, за яких імовірність хвороби Крона зростає. Вони не гарантують її появу, але можуть впливати на виникнення чи перебіг:

  • Вік: хворобу найчастіше виявляють у 15–30 років, другий, менший пік припадає на 40–60 років[2].
  • Спадковість: родичі із запальним захворюванням кишківника є приблизно у 8–12% пацієнтів, а в родичів першого ступеня спорідненості ризик у 4–8 разів вищий[4]. Якщо хворобу Крона має один з однояйцевих близнюків, другий хворіє в половині випадків[14].
  • Куріння: у тих, хто курить, шанси захворіти приблизно в 1,8 раза вищі[15], а перебіг хвороби тяжчий.
  • Видалення апендикса (апендектомія): у метааналізі ризик хвороби Крона був найвищим у перший рік після операції і повертався до звичайного через 5 років. Автори пояснюють це тим, що початок хвороби Крона легко сплутати з апендицитом, і частину випадків просто розпізнали під час операції[16].
  • Місце проживання: у містах і промислових регіонах хворіють частіше. У дослідженні в країнах Північної Європи люди, які перші 5 років життя росли на тваринницькій фермі, мали майже вдвічі нижчий ризик запальних захворювань кишківника, ніж міські жителі[17].
  • Хронічний стрес: Міф: хворобу Крона спричиняє стрес. Насправді: доказів цього немає, проте високий рівень відчутого стресу пов'язаний із загостреннями вже наявної хвороби[18].

Навіть кілька чинників ризику разом не означають, що хвороба обов'язково з'явиться. А от стійкі симптоми є приводом не відкладати обстеження.

Реклама

Як діагностують

Одного аналізу, який підтвердив би хворобу Крона, немає. Лікар поєднує розпитування, аналізи, знімки й огляд кишки зсередини та виключає інші причини схожих симптомів. Порядок обстеження описують спільні настанови 2025 року з діагностики й моніторингу запальних захворювань кишківника, які Європейська організація з вивчення хвороби Крона і коліту (ECCO) підготувала разом з радіологами, патологами та фахівцями з ультразвукового дослідження кишківника[19]. Підозру зазвичай викликають стійка діарея, біль у животі або схуднення.

Аналізи

На першому етапі роблять аналізи крові, щоб знайти ознаки запалення та інші відхилення:

  • Підвищений рівень лейкоцитів: може свідчити про запалення або інфекцію.
  • Знижений гемоглобін або кількість еритроцитів: ознака анемії, яка часто буває через хронічну втрату крові або погане всмоктування поживних речовин.
  • С-реактивний білок (СРБ): показник, що зростає при активному запаленні.

Аналіз калу виключає кишкові інфекції. Найкорисніший тест тут фекальний кальпротектин, білок лейкоцитів, рівень якого зростає при запаленні кишки; у побуті його називають «аналізом калу на запалення». У дорослих чутливість цього тесту становить 93%, а специфічність 96%, і його використання дає змогу уникнути двох третин непотрібних колоноскопій[20]. Кальпротектин корисний і після встановлення діагнозу. У дослідженні CALM лікування посилювали, щойно зростали кальпротектин або С-реактивний білок, навіть якщо людина почувалася добре, і загоєння слизової через 48 тижнів досягли 46% пацієнтів проти 30% у групі звичайного спостереження[21].

Коротко: нормальний кальпротектин робить запалення кишківника малоймовірним, підвищений є приводом для колоноскопії, а при вже відомій хворобі Крона цей аналіз допомагає вчасно помітити загострення.

Читайте:

Синдром подразненого кишківника (СПК): причини і лікування
Синдром подразненого кишківника (СПК): причини і лікування
Синдром подразненого кишківника (СПК): що це за розлад, які в нього форми, чому він виникає, як його діагностую...

Целіакія: що це, симптоми і лікування
Целіакія: що це, симптоми і лікування
Целіакія є аутоімунною хворобою, за якої непереносимість глютену пошкоджує слизову тонкої кишки й порушує з...

Візуалізація

Щоб оцінити поширеність ураження й ускладнення, застосовують методи зображення:

  • Комп'ютерна томографія (КТ): показує стан кишки й навколишніх тканин. Варіант із контрастом, КТ-ентерографія, дає змогу краще побачити тонку кишку.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ): найкраще показує свищі й абсцеси, особливо в ділянці малого таза і заднього проходу. МРТ-ентерографія досліджує тонку кишку без опромінення.
  • Ультразвукове дослідження кишківника: безболісний метод без опромінення, який європейські настанови включають і в діагностику, і в подальший контроль[19].

Ендоскопія

Для огляду слизової зсередини використовують гнучкий прилад із камерою:

  • Колоноскопія з ілеоскопією: огляд товстої кишки й кінцевого відділу тонкої. Під час процедури беруть зразки тканини (біопсію). Характерну знахідку, гранульоми, бачать лише в третини пацієнтів, тому їхня відсутність не виключає діагнозу[2].
  • Езофагогастродуоденоскопія: огляд стравоходу, шлунка й дванадцятипалої кишки, у побуті «гастроскопія». Її роблять, якщо є підозра на ураження верхніх відділів травного тракту.
  • Капсульна ендоскопія: людина ковтає мініатюрну камеру, яка фотографує травний тракт дорогою. Метод показує тонку кишку, до якої звичайні ендоскопи не дістають.

Результати всіх обстежень лікар оцінює разом. Лише так можна підтвердити діагноз і відрізнити хворобу Крона від інших станів зі схожими проявами.

Лікування

Хворобу Крона поки не можна вилікувати остаточно, проте її перебіг можна надійно контролювати. Лікування підбирають індивідуально, залежно від активності й поширеності запалення, ускладнень і реакції на попередню терапію. Сучасна ціль ширша за полегшення симптомів: стійка ремісія і загоєння слизової, щоб кишка не руйнувалася далі. Люди, які через рік лікування були в глибокій ремісії, надалі значно рідше мали прогресування хвороби[22]. Для цього застосовують ліки, лікувальне харчування, а в окремих випадках операцію.

Медикаментозне лікування

Основу терапії становлять препарати, що гасять запалення або змінюють роботу імунної системи. Їхній вибір спирається на європейські настанови з лікування хвороби Крона 2024 року[23]:

  • Кортикостероїди (гормональні препарати): будесонід при легкому й помірному загостренні, системні кортикостероїди, як-от преднізолон, при тяжчому. Їх призначають коротким курсом для швидкого зменшення запалення, а для тривалої підтримки ремісії вони не підходять через побічні ефекти.
  • Імуносупресанти (імуномодулятори): тіопурини (азатіоприн, меркаптопурин) і метотрексат приглушують надмірну активність імунної системи. Тіопурини як єдиний засіб для зняття загострення не рекомендують, їх застосовують для підтримки ремісії; метотрексат при хворобі Крона вводять ін'єкціями.
  • Біологічні препарати: білкові ліки, які пацієнти між собою називають «біологіками». Вони блокують окремі молекули запалення. До них належать блокатори фактора некрозу пухлини інфліксимаб і адалімумаб, ведолізумаб, який не пускає імунні клітини саме в кишківник, а також устекінумаб і ризанкізумаб, що блокують запальні білки інтерлейкіни. Усі вони рекомендовані і для зняття загострення, і для підтримки ремісії при помірній та тяжкій хворобі Крона, а інфліксимаб на старті радять поєднувати з тіопурином.
  • Інгібітори JAK: препарати в таблетках. Упадацитиніб у двох дослідженнях фази 3 приводив до клінічної ремісії 49,5% і 38,9% пацієнтів проти 29,1% і 21,1% на плацебо, а серед побічних ефектів частішим був оперізувальний герпес[24].
  • Антибіотики: застосовують при інфекційних ускладненнях, зокрема при свищах чи абсцесах.
  • Протидіарейні засоби: при сильній діареї лікар може дозволити препарати на кшталт лопераміду.
  • Знеболювальні: підбирає лікар, бо деякі популярні засоби від болю можуть провокувати загострення.

Месалазин, який добре працює при виразковому коліті, європейські настанови для лікування хвороби Крона не рекомендують ні для зняття загострення, ні для підтримки ремісії[23]. Чіткої черговості біологічних препаратів настанови не встановлюють, тож лікар обирає їх з урахуванням ураження, супутніх хвороб і побажань пацієнта, а потім коригує схему за результатом.

Коротко: кортикостероїди гасять загострення, але не утримують ремісію; для тривалого контролю помірної й тяжкої хвороби Крона сьогодні основними є біологічні препарати та інгібітори JAK.

Лікувальне харчування

Харчування доповнює ліки, а іноді саме стає лікуванням. При загостренні може знадобитися ентеральне харчування, тобто живлення спеціальними сумішами, які п'ють або вводять через зонд. Дорослим із легким і помірним загостренням виключне ентеральне харчування можна запропонувати замість кортикостероїдів, якщо людина вмотивована і має підтримку дієтолога[23]. У дітей із невисоким ризиком ускладнень воно разом зі спеціальною виключною дієтою є методом першого вибору[9].

Також лікар виправляє виявлені дефіцити: заліза, вітаміну B12, фолієвої кислоти, кальцію чи вітаміну D. Конкретні рекомендації щодо раціону залежать від стану й форми хвороби.

Хірургія

Операція не вилікує саму хворобу, зате усуває її ускладнення: стриктури, непрохідність, перфорацію кишки, хронічні свищі чи великі абсцеси. Хірург видаляє уражену ділянку кишківника або дренує гнійники. При обмеженому запаленні в кінці клубової кишки операцію можна розглядати й як альтернативу біологічним лікам. У дослідженні LIR!C через 10 років без жодного лікування в ремісії залишалися 35,8% прооперованих проти 13,2% тих, хто отримував інфліксимаб, хоча загальна частка ремісії в обох групах була подібною[25]. Після операції хвороба може повернутися в іншому місці кишківника, тому лікування і спостереження тривають.

Життя з хворобою Крона

Діагноз змінює повсякденність, але не скасовує її. За правильно підібраного лікування й регулярного контролю більшість людей ведуть активне життя. Тим, хто приймає ліки, що пригнічують імунітет, радять щеплення від грипу й пневмококової інфекції, а живі вакцини можуть бути протипоказані[26].

Тривалість життя

Більшість людей із хворобою Крона живуть довге повноцінне життя. Проте твердження, що хвороба зовсім не впливає на тривалість життя, неточне: у популяційних дослідженнях загальна смертність при хворобі Крона в середньому в 1,4 раза вища, ніж у загальній популяції[8]. Найбільше ризик зростає в тих, хто захворів молодим або переніс великі чи повторні операції на кишківнику[27]. Тому вчасне лікування й контроль ускладнень мають реальне значення.

Вагітність

Більшість жінок із хворобою Крона можуть виносити й народити здорову дитину[26]. Найкраще планувати вагітність у стійкій ремісії: активна хвороба пов'язана з гіршими наслідками для матері й дитини, зокрема з вищим ризиком викидня. Більшість ліків продовжують, а блокатори фактора некрозу пухлини зазвичай не скасовують усю вагітність. Метотрексат шкодить плоду, тому його припиняють за 1–3 місяці до зачаття, інгібітори JAK щонайменше за 4 тижні, а при активному ураженні навколо заднього проходу радять кесарів розтин[28]. Лікування узгоджують гастроентеролог і акушер-гінеколог. Ті самі принципи діють, коли планують вагітність при виразковому коліті.

Медичний контроль

Людям із хворобою Крона, у яких уражена товста кишка, призначають регулярні контрольні колоноскопії, щоб рано помітити передракові зміни, навіть у ремісії[29]. Частоту обстежень визначають індивідуально, залежно від тривалості хвороби, її активності та поширеності ураження. Між колоноскопіями стан контролюють аналізами крові й калу, а за потреби МРТ чи ультразвуковим дослідженням кишківника[19].

Профілактика загострень

Загострення часто починаються несподівано, але на частину чинників можна вплинути. Допомагають регулярне приймання призначених ліків, зміни способу життя й обережність з іншими препаратами.

Поведінкові фактори

Є звички, які найбільше впливають на перебіг хвороби:

  • повна відмова від куріння: у тих, хто кинув курити більш ніж на рік, ризик загострень не відрізнявся від ризику людей, які ніколи не курили, і був нижчим, ніж у тих, хто продовжував курити[30]
  • регулярна фізична активність: у помірному режимі, з урахуванням самопочуття
  • контроль стресу: методи релаксації або допомога психолога, якщо емоційне навантаження стало постійним.

Харчування

Універсальної дієти при хворобі Крона немає, і великі зміни раціону без поради лікаря робити не радять[26]. Щоб знайти власні тригери, корисно вести щоденник, де записують їжу, симптоми, зміни в ліках і стрес. Зазвичай радять:

  • обмежувати молочні продукти лише при підтвердженій лактозній непереносимості: у метааналізі порушене засвоєння лактози при хворобі Крона частіше знаходили тільки при ураженні тонкої кишки, а відмова від молочного «про всяк випадок» може шкодити кісткам[31]
  • при стриктурах обмежувати газовані напої, жирну їжу та продукти з великим вмістом грубої клітковини
  • їсти невеликими порціями кілька разів на день
  • пити достатньо рідини протягом доби, особливо під час діареї.

Медикаменти

Не всі ліки безпечні при хворобі Крона. Нестероїдні протизапальні засоби, тобто популярні знеболювальні на кшталт ібупрофену, можуть провокувати загострення, тому їх приймають лише за рекомендацією лікаря[26]. Антибіотики самі по собі загострень зазвичай не спричиняють, але можуть призвести до кишкової інфекції Clostridioides difficile, яка дає схожі симптоми[18]. Будь-яке нове лікування, зокрема добавки й трави, краще узгодити з гастроентерологом.

Коли звертатися до лікаря

Деякі симптоми можуть вказувати на загострення або ускладнення хвороби Крона. Якщо з'явився будь-який із них, зверніться до лікаря якнайшвидше:

  • кров у калі, кривава діарея, чорний або темно-червоний кал[7]
  • тривалий або раптовий сильний біль у животі
  • підвищення температури тіла
  • нудота або блювання, які не минають
  • різке схуднення без змін у харчуванні
  • частий рідкий стілець, який не вдається контролювати
  • сильна слабкість або запаморочення.

Підсумок

Хвороба Крона є хронічним запаленням, яке може зачепити будь-який відділ травного тракту, тому діарея, біль у животі, втома й схуднення, що тривають тижнями, потребують обстеження, а не самолікування. Фекальний кальпротектин допомагає швидко зрозуміти, чи є запалення, а колоноскопія з біопсією підтверджує діагноз. Сучасне лікування спрямоване на загоєння кишки, і для помірної та тяжкої хвороби основою стали біологічні препарати й інгібітори JAK, а кортикостероїди лишаються короткою «швидкою допомогою». Найбільше на перебіг впливають відмова від куріння, обережність зі знеболювальними, планування вагітності в ремісії й регулярний контроль.

Джерела31
  1. Огляд. Van Hootegem P. та ін. Is Crohn's Disease a Rightly Used Eponym?. J Crohns Colitis, 2020.
  2. Довідник. NCBI Bookshelf
  3. МОЗ затвердило клінічний протокол «Запальні захворювання кишечника». Медична справа.
  4. Огляд. Santos MPC. та ін. Familial and ethnic risk in inflammatory bowel disease. Ann Gastroenterol, 2018.
  5. Мета-аналіз. The global, regional, and national burden of inflammatory bowel disease in 195 countries and territories, 1990-2017: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2017. Lancet Gastroenterol Hepatol, 2020.
  6. Дослідження. Everhov ÅH. та ін. Cumulative incidence and prevalence of perianal diseases in patients with inflammatory bowel disease and in the population: a nationwide Swedish study. Scand J Gastroenterol, 2025.
  7. Crohn's disease. NHS.
  8. Огляд. Peyrin-Biroulet L. та ін. Long-term complications, extraintestinal manifestations, and mortality in adult Crohn's disease in population-based cohorts. Inflamm Bowel Dis, 2011.
  9. Довідник. Shouval DS. та ін. Management of pediatric Crohn's disease: an ECCO-ESPGHAN guideline update. J Crohns Colitis, 2026.
  10. Мета-аналіз. Frolkis AD. та ін. Risk of surgery for inflammatory bowel diseases has decreased over time: a systematic review and meta-analysis of population-based studies. Gastroenterology, 2013.
  11. Мета-аналіз. Giusto EA. та ін. Risk of intestinal cancer in Crohn's disease: re-analysis and meta-regression of population-based cohort studies. J Crohns Colitis, 2026.
  12. Дослідження. García Rodríguez LA. та ін. Acute gastroenteritis is followed by an increased risk of inflammatory bowel disease. Gastroenterology, 2006.
  13. Дослідження. Narula N. та ін. Association of ultra-processed food intake with risk of inflammatory bowel disease: prospective cohort study. BMJ, 2021.
  14. Дослідження. Halfvarson J. та ін. Inflammatory bowel disease in a Swedish twin cohort: a long-term follow-up of concordance and clinical characteristics. Gastroenterology, 2003.
  15. Мета-аналіз. Mahid SS. та ін. Smoking and inflammatory bowel disease: a meta-analysis. Mayo Clin Proc, 2006.
  16. Мета-аналіз. Kaplan GG. та ін. The risk of developing Crohn's disease after an appendectomy: a meta-analysis. Am J Gastroenterol, 2008.
  17. Дослідження. Timm S. та ін. Place of upbringing in early childhood as related to inflammatory bowel diseases in adulthood: a population-based cohort study in Northern Europe. Eur J Epidemiol, 2014.
  18. Огляд. Singh S. та ін. Do NSAIDs, antibiotics, infections, or stress trigger flares in IBD?. Am J Gastroenterol, 2009.
  19. Довідник. Kucharzik T. та ін. ECCO-ESGAR-ESP-IBUS Guideline on Diagnostics and Monitoring of Patients with Inflammatory Bowel Disease: Part 1. J Crohns Colitis, 2025.
  20. Мета-аналіз. van Rheenen PF. та ін. Faecal calprotectin for screening of patients with suspected inflammatory bowel disease: diagnostic meta-analysis. BMJ, 2010.
  21. Дослідження. Colombel JF. та ін. Effect of tight control management on Crohn's disease (CALM): a multicentre, randomised, controlled phase 3 trial. Lancet, 2017.
  22. Дослідження. Ungaro RC. та ін. Deep Remission at 1 Year Prevents Progression of Early Crohn's Disease. Gastroenterology, 2020.
  23. Довідник. Gordon H. та ін. ECCO Guidelines on Therapeutics in Crohn's Disease: Medical Treatment. J Crohns Colitis, 2024.
  24. Дослідження. Loftus EV Jr. та ін. Upadacitinib Induction and Maintenance Therapy for Crohn's Disease. N Engl J Med, 2023.
  25. Дослідження. Oldenburg L. та ін. Ileocaecal resection versus infliximab for ileal Crohn's disease: retrospective 10-year follow-up of the LIR!C trial. Lancet Gastroenterol Hepatol, 2026.
  26. Crohn's disease. NHS.
  27. Огляд. Selinger CP. та ін. Mortality from inflammatory bowel diseases. Inflamm Bowel Dis, 2012.
  28. Огляд. practicalgastro.com
  29. Довідник. East JE. та ін. British Society of Gastroenterology guidelines on colorectal surveillance in inflammatory bowel disease. Gut, 2025.
  30. Дослідження. Cosnes J. та ін. Smoking cessation and the course of Crohn's disease: an intervention study. Gastroenterology, 2001.
  31. Мета-аналіз. Szilagyi A. та ін. Systematic review and meta-analysis of lactose digestion, its impact on intolerance and nutritional effects of dairy food restriction in inflammatory bowel diseases. Nutr J, 2016.