Рясні місячні: причини і лікування

Менструальну кров удома ніхто не міряє мілілітрами. Тому британські клінічні настанови NICE оцінюють рясні місячні за тим, наскільки кровотеча заважає жінці фізично, емоційно й соціально^[1]. А за «просто такими місячними» іноді ховається хвороба крові: в окремих дослідженнях хворобу фон Віллебранда знаходили у 5–20% жінок із рясними менструаціями^[2].

За рясними менструаціями стоять гормональні порушення, зміни в матці, хвороби крові чи прийом ліків. Без лікування поступово розвивається анемія, хоча більшість причин добре піддаються лікуванню.

Що таке менорагія?

Менорагія, тобто надмірно рясне менструальне кровотечення, означає місячні, які тривають довше за звичайні або забирають більше крові, ніж зазвичай^[3]. Як виглядає звичайна менструація і скільки крові під час неї втрачається, допомагає зрозуміти, де закінчується норма. Це одна з проблем менструації поряд із болем, нерегулярним циклом і ПМС.

Практичні орієнтири Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS): прокладку чи тампон доводиться міняти кожні 1–2 години, потрібні два засоби одночасно, місячні тривають понад 7 днів (за міжнародною класифікацією FIGO тривалою вважають кровотечу понад 8 днів^[4]), виходять згустки, більші за 2,5 см (приблизно розмір монети), кров протікає на одяг чи постіль, а через місячні доводиться пропускати роботу, навчання або звичні справи^[5].

Міф: рясні місячні є особливістю організму, яку треба просто терпіти. Насправді: для лікарів головний критерій саме вплив на якість життя, і якщо кровотеча її погіршує, це привід обстежитися й лікуватися^[1].

Через страх протекти жінки уникають подорожей, спорту й важливих подій. Втрата крові понад норму поступово виснажує запаси заліза, звідси втома, слабкість і задишка^[6].

Кровотеча буває проявом гормонального збою, структурних змін у матці або системних хвороб^[6]. Тому лікування починають із пошуку причини.

Ознаки та симптоми

Менорагія проявляється як самою кровотечею, так і її наслідками для організму. Ознаки включають:

• Довготривала менструація понад сім днів^[5].
• Потреба змінювати прокладки або тампони кожні 1–2 години, зокрема вночі^[6].
• Відчуття виснаження, втоми та слабкості, задишка.
• Біль у животі та інтенсивні спазми^[3].

Інші симптоми можуть включати:

• Кровотечі між менструаціями або кровотеча під час сексу, з якими варто піти до лікаря навіть без рясних місячних^[5].
• Виділення кров'яних згустків розміром понад 2,5 см.
• Запаморочення і головний біль через анемію, спричинену нестачею заліза^[6].
• Зниження концентрації, роздратованість або зміни настрою.

Деякі ситуації не можна відкладати до планового візиту. Кровотеча, що просочує одну чи кілька прокладок або тампонів щогодини кілька годин поспіль, вимагає швидкої медичної допомоги^[3]. Запаморочення, різка слабкість чи непритомність на тлі кровотечі свідчать про велику крововтрату, яка може загрожувати життю^[3]. Будь-яка кровотеча після менопаузи потребує огляду лікаря^[6]. Якщо можлива вагітність, рясна кровотеча може означати викидень чи позаматкову вагітність^[3].

Причини менорагії

Різноманітні фактори можуть призводити до розвитку менорагії: гормональні порушення, структурні зміни в матці, інфекції, системні захворювання та ліки.

Гормональний дисбаланс

Коли рівні естрогену та прогестерону розбалансовані, слизова оболонка матки (ендометрій) надмірно потовщується, а потім відшаровується з рясною кровотечею^[6]. Такий дисбаланс виникає через:

• Ановуляцію, коли яйцеклітина не дозріває або не виходить, і організм виробляє менше прогестерону^[6].
• Проблеми зі щитоподібною залозою, що впливають на гормональний баланс.
• Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), який зумовлює нерегулярні та важкі менструації.
• Надмірну вагу або ожиріння: індекс маси тіла від 30 є фактором ризику рясних місячних^[3].

Ановуляторні цикли часто бувають і нерегулярними, тому рясні кровотечі нерідко чергуються із затримками, як буває при нерегулярних місячних. Корекція гормонального балансу може включати медикаментозну терапію, схуднення при ожирінні та, за потреби, консультацію ендокринолога разом із гінекологом.

Читайте:

Гормональний збій: симптоми і причини

Гормональний збій, або гормональний дисбаланс, може виявлятися акне, набором ваги, труднощами із зачаттям чи ...

Структурні зміни в матці

Доброякісні утворення можуть також бути причиною рясних місячних. Найпоширеніші з них:

• Поліпи, які утворюються на внутрішній стінці матки.
• Фіброміоми (міоми), доброякісні м'язові пухлини матки.
• Аденоміоз, коли тканина, схожа на ендометрій, вростає в м'язовий шар матки^[6].

Ці утворення збільшують площу слизової або заважають матці скорочуватися, тому кровотеча стає ряснішою. Частину з них видаляють хірургічно, але не всі потребують операції.

Фіброміоми трапляються часто й нерідко нічим себе не виявляють, тож жінка може роками не знати про них. Коли вони ростуть, з'являються рясні чи болісні місячні, біль у животі й попереку, часте сечовипускання^[7].

Аденоміоз зазвичай дає поєднання рясних менструацій і сильного болю, а також може заважати завагітніти^[8]. Схожі симптоми бувають при ендометріозі, коли подібна тканина росте поза маткою.

Інфекційні захворювання

Статеві інфекції та інші запальні процеси в органах малого таза можуть викликати менорагію. До таких інфекцій належать^[3]:

• Трихомоніаз.
• Хламідіоз.
• Гонорея.
• Хронічний ендометрит, тобто тривале запалення слизової матки.

Запалення пошкоджує слизову оболонку матки й спричиняє аномальні кровотечі. Без лікування такі інфекції можуть перейти в запальне захворювання органів малого таза, яке саме по собі є однією з причин рясних місячних^[5]. Тому разом із тестом на вагітність лікар може запропонувати аналізи на ІПСШ^[9].

Системні захворювання

Менорагію можуть викликати хвороби, які порушують згортання крові або обмін гормонів^[3]:

• Хвороба фон Віллебранда, спадкове порушення згортання крові.
• Захворювання печінки, яка виробляє білки, необхідні для згортання крові.
• Захворювання нирок.
• Гематологічні порушення, зокрема лейкемія та хвороби тромбоцитів.

Якщо причина в загальному захворюванні, менорагія буває лише одним із його симптомів, і кровотеча зменшується, коли лікують основну хворобу.

Коротко: якщо місячні рясні від самого першого циклу, а в жінки чи її родичів траплялася незвична кровоточивість, NICE радить перевірити згортання крові, зокрема на хворобу фон Віллебранда^[1].

Медикаменти та зовнішні фактори

Деякі ліки можуть викликати рясні менструації як побічний ефект^[3]:

• Антикоагулянти (засоби проти зсідання крові) та аспірин^[9].
• Гормональна терапія, зокрема замісна гормональна терапія і тамоксифен.
• Засоби контрацепції, насамперед мідна внутрішньоматкова спіраль без гормонів^[6], а також імплант, ін'єкційні контрацептиви й таблетки; кровотечу може спричинити і спіраль чи імплант, які вчасно не видалили.

Сильний стрес, різкі зміни ваги чи виснажливі тренування можуть збивати цикл, але переконливих даних, що вони самі по собі роблять кровотечу ряснішою, немає.

Діагностика менорагії

Діагностика починається з детальної розмови. Лікар збирає інформацію про:

• Тривалість і інтенсивність менструацій.
• Сімейний анамнез рясних менструацій і кровоточивості.
• Наявність супутніх захворювань.
• Використання медичних засобів та методів контрацепції.
• Зміни у вазі та спосіб життя.

Після опитування лікар проводить огляд та може призначити наступні обстеження:

• Тест на вагітність і загальний аналіз крові для виявлення анемії^[10]; за показаннями аналізи на згортання крові або гормони щитоподібної залози.
• Ультразвукове дослідження органів малого таза, яке дозволяє оцінити стан матки, яєчників та виявити утворення. При сильному болю чи збільшеній болючій матці NICE радить трансвагінальне УЗД^[1].
• Гістероскопію, тобто огляд порожнини матки тонкою камерою, для виявлення поліпів чи фіброміом^[1].
• Біопсію ендометрія (взяття шматочка слизової матки) для виключення гіперплазії та раку. Її проводять жінкам від 45 років і молодшим, якщо є фактори ризику, наприклад тривала дія естрогену без прогестерону^[10], постійні міжменструальні кровотечі, прийом тамоксифену або неефективність лікування^[1].

Аденоміоз біопсією ендометрія не підтверджують: його діагностують за трансвагінальним УЗД або МРТ^[8].

Лікування менорагії

Лікування залежить від причини, віку, планів щодо вагітності та загального стану здоров'я. Можливі медикаментозні й хірургічні методи.

Медикаментозне лікування

Якщо серйозної патології не знайшли, міоми менші за 3 см не деформують порожнину матки або є аденоміоз, NICE радить першою спробувати гормональну внутрішньоматкову систему з левоноргестрелом (ЛНГ-ВМС)^[1]. Основні варіанти включають:

• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): мефенамова кислота, напроксен та ібупрофен зменшують і біль, і крововтрату, якщо приймати їх під час місячних^[5]. У Кокранівському огляді вони працювали краще за плацебо, але слабше, ніж транексамова кислота чи ЛНГ-ВМС^[11]. Міф: аспірин, як і інші знеболювальні, зменшує кровотечу. Насправді: аспірин пригнічує зсідання крові й може робити місячні ще ряснішими^[9].
• Гормональні засоби: ЛНГ-ВМС, комбіновані оральні контрацептиви та циклічні прогестини зменшують кровотечу й регулюють цикл^[1].
• Антифібринолітики: транексамова кислота уповільнює розпад кров'яних згустків і приймається лише в дні місячних. У Кокранівському огляді 13 досліджень на тлі антифібринолітиків покращення наставало в 43–63% жінок проти 11% без лікування^[12].
• Препарати заліза: для лікування або профілактики залізодефіцитної анемії, спричиненої тривалими рясними менструаціями^[5].

Лікар підбирає лікування з урахуванням протипоказань. Негормональні засоби підходять тим, хто планує вагітність, бо не діють як контрацепція.

Хірургічні методи

Якщо медикаментозна терапія не дає бажаного результату або встановлено структурні причини менорагії, пропонують процедури^[5]:

• Гістероскопія: малотравматична процедура, під час якої можна видалити поліпи, фіброміоми чи інші утворення всередині матки.
• Абляція ендометрія: руйнування внутрішнього шару матки, що зменшує або припиняє менструальні кровотечі. Після неї вагітність не планують.
• Міомектомія: видалення фіброміом зі збереженням матки.
• Гістеректомія: повне видалення матки, остаточний метод для важких випадків, коли інші способи не допомогли.

Вибір методу залежить від віку, бажання мати дітей та загального стану здоров'я.

Зміна способу життя та профілактика

Звички не замінять лікування, але допомагають впоратися з наслідками:

• Харчування, багате залізом, для запобігання анемії.
• Регулярні фізичні вправи для загального тонусу.
• Контроль ваги при ожирінні, яке є фактором ризику рясних місячних.
• Управління стресом через медитацію, йогу або роботу з психологом.

Щоденник менструацій із датами, кількістю змінених прокладок і згустками допомагає лікарю оцінити кровотечу та простежити, чи діє лікування.

Ускладнення при невиліковуваній менорагії

Без належного лікування менорагія може призводити до серйозних наслідків:

• Анемія: постійна втрата крові виснажує запаси заліза, що веде до втоми, слабкості, головного болю й задишки^[6].
• Погіршення якості життя: рясні менструації обмежують роботу, навчання й відпочинок.
• Пропущені захворювання: серед причин менорагії бувають гіперплазія ендометрія, рак матки чи шийки матки, які без обстеження можуть прогресувати^[3].

Психологічний аспект проблеми

Постійний страх перед кровотечею в невідповідний момент породжує тривогу. Ось що може допомогти:

• Підтримка родини та друзів.
• Групи підтримки, де можна поділитися досвідом.
• Консультація психолога чи психотерапевта.
• Техніки релаксації та когнітивно-поведінкова терапія для подолання страхів.