Хвороба Альцгеймера: симптоми, лікування

Зміни в мозку при хворобі Альцгеймера починаються за десять і більше років до перших симптомів^[1]. У носіїв спадкової мутації PSEN1 рівень білка p-tau217 у крові зростає вже з 25 років, приблизно за 20 років до перших порушень пам'яті^[2]. Людина ще нічого не помічає, хоча хвороба вже триває.

За даними ВООЗ, у 2021 році з деменцією жили 57 мільйонів людей, щороку додається майже 10 мільйонів нових випадків, і хвороба Альцгеймера становить 60–70% з них^[3]. Головна ознака хвороби: поступова втрата пам'яті та інших когнітивних здібностей. Людям стає важко говорити, орієнтуватися в просторі, планувати й ухвалювати рішення. Перші прояви, як-от забудькуватість, здаються дрібницею, але з часом поглиблюються і роблять людину залежною від сторонньої допомоги.

Захворювання описав німецький психіатр Алоїс Альцгеймер: у 1906 році він дослідив мозок померлої пацієнтки і знайшов у ньому характерні зміни^[1]. Пізніше з'ясувалося, що це скупчення двох білків: бета-амілоїдні бляшки і тау-протеїнові клубки. Вони руйнують зв'язки між нейронами, клітини гинуть, і когнітивні функції знижуються.

Вилікувати хворобу поки неможливо. Ліки, психосоціальна підтримка, реабілітація та когнітивні заняття полегшують симптоми і допомагають довше зберігати якість життя, а з 2023–2025 років з'явилися перші препарати, що впливають на сам механізм хвороби.

Що таке хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера належить до нейродегенеративних розладів: нервові клітини поступово ушкоджуються і втрачають зв'язки між собою. Основним механізмом вважають накопичення в тканині мозку двох типів білкових структур:

• Бета-амілоїдні бляшки. Ці утвори розташовані між нейронами і заважають передаванню нервових сигналів. Роль бета-амілоїду досі активно вивчають. Його надлишок підтримує запалення, яке ушкоджує клітини мозку.
• Тау-протеїнові клубки. Ці аномальні скупчення формуються всередині нервових клітин. Коли білок тау набуває патологічної структури, він порушує транспорт речовин, потрібних для життя нейрона.

Через загибель клітин і втрату зв'язків з'являються порушення пам'яті, поведінки та мовлення. Людина гірше керує емоціями, неправильно оцінює ситуації, забуває, як виконувати звичні дії, і врешті потребує постійного догляду.

Етапи хвороби Альцгеймера

Хвороба в кожної людини перебігає по-своєму, але лікарі виділяють три стадії: легку, помірну і тяжку^[1]. Цей поділ допомагає родині зрозуміти, чого чекати, і заздалегідь спланувати догляд.

Легка стадія

Перші симптоми часто непомітні. Людина забуває недавні події, плутає розклад, кілька разів перепитує про одне й те саме. З'являються проблеми з пошуком слів у розмові, оплатою рахунків, завданнями з кількох кроків. Дехто на цьому етапі стає пригніченим чи дратівливим, бо відчуває, що з пам'яттю щось не так. Більшість повсякденних справ людина ще виконує сама і зберігає відносну незалежність.

Помірна стадія

Проблем із пам'яттю та мисленням стає більше. Людина може не впізнавати старих друзів і навіть родичів, забуває слова, плутає назви предметів. Вона губиться навіть у рідному районі. Додаються зміни поведінки: дратівливість, підозрілість, звичка ховати речі й звинувачувати інших у крадіжках. Можливі галюцинації, тривожність, депресія. Самостійно вести господарство, платити за комунальні послуги, готувати їжу чи виходити в місто без супроводу людина вже здебільшого не може.

Тяжка стадія

На тяжкій стадії страждає майже вся когнітивна сфера. Людина перестає впізнавати рідних, втрачає мовлення, не може їсти й пересуватися без допомоги, не контролює сечовипускання та дефекацію і проводить більшу частину дня в ліжку. Організм стає вразливим до інфекцій, особливо до пневмонії, яка часто стає безпосередньою причиною смерті. Потрібен цілодобовий догляд.

Основні симптоми

Симптоми Альцгеймера частково збігаються з проявами інших форм деменції, але мають характерні риси. Вони наростають повільно і з часом стають дедалі очевиднішими.

• Проблеми з пам'яттю. Людина забуває нещодавні події, імена, адреси, місця, де поклала речі. У розмові повторює те саме запитання, іноді одразу після відповіді.
• Утруднене мислення та ухвалення рішень. Прості завдання, які раніше виконувалися швидко, стають складними: планування покупок, керування грошима, приготування їжі.
• Зміни в поведінці та настрої. Дратівливість, перепади настрою, образливість, безпричинна тривожність чи підозрілість. Іноді з'являються галюцинації, марення, нав'язливі ідеї.
• Дезорієнтація у просторі та часі. Пацієнт плутає дні тижня, забуває, де перебуває, не може згадати дорогу додому з найближчого магазину.
• Труднощі з мовленням і розумінням. У розмові виникають паузи через пошук слів, людина неправильно називає предмети або не розуміє, що їй кажуть.
• Порушення зорово-просторової орієнтації. Це проявляється падіннями, проблемами з одяганням (наприклад, людина надягає річ навиворіт), труднощами з читанням і оцінкою відстані до предметів.

Окремі з цих ознак час від часу бувають у будь-кого, особливо через стрес чи перевтому. Насторожувати має набір симптомів, які повторюються і з часом поглиблюються. За сумнівів варто звернутися до невролога або геріатра: вони проведуть тести й обстеження.

Чим хвороба Альцгеймера відрізняється від деменції

Деменція є загальною назвою стану, коли через ушкодження клітин мозку знижуються пам'ять, мислення і здатність справлятися з повсякденними справами. Хвороба Альцгеймера є лише однією з її причин, хоча найпоширенішою і найкраще вивченою. Інші види: судинна деменція, деменція з тільцями Леві, лобно-скронева деменція. Причини в них різні, а прояви часто схожі.

Міф: деменція є нормальною частиною старіння. Насправді: після 65 років вона трапляється частіше, але не є неминучим наслідком віку^[3]. Випадкова забудькуватість буває в багатьох людей похилого віку, а стійке прогресуюче зниження пам'яті є хворобою, яку треба обстежити.

Коротко: хвороба Альцгеймера, на відміну від інсульту, розвивається роками. Повторювана забудькуватість, проблеми з добором слів або розгубленість у знайомому місці є приводом звернутися до невролога чи геріатра, а не списувати все на вік.

Причини та фактори ризику

Повної ясності щодо першопричин хвороби Альцгеймера в науковців поки немає. Відомі фактори, що підвищують її ймовірність: частину з них змінити не можна, інші піддаються корекції звичками та лікуванням супутніх хвороб.

Незмінні фактори:

• Вік. Головний чинник ризику: у більшості людей симптоми з'являються в похилому віці^[1].
• Спадковість. Хвороба Альцгеймера в батьків, брата чи сестри підвищує ризик. Міф: якщо хворіли батьки, захворієш неминуче. Насправді: багато людей із сімейною історією хвороби не захворюють, а багато хворих не мають такої історії^[4].
• Генетична схильність. Рідкісні мутації в генах APP, PSEN1 і PSEN2 спричиняють сімейні форми з раннім початком. Ранній Альцгеймер становить менш як 10% усіх випадків, і ці гени пояснюють лише 10–15% з них. Найпоширеніший генетичний маркер ризику для пізньої форми: варіант APOE4: одна копія підвищує ризик, дві підвищують його ще більше, але носійство APOE4 не означає, що хвороба обов'язково розвинеться^[4].

Модифіковані фактори:

• Куріння та зловживання алкоголем. Куріння і розлад вживання алкоголю ушкоджують судини й нервові клітини.
• Погана фізична форма. Надмірна вага, мала рухливість і незбалансоване харчування пов'язані з порушеннями кровообігу та обміну речовин.
• Серцево-судинні захворювання та діабет. Підвищений тиск, атеросклероз і цукровий діабет погіршують кровопостачання мозку.
• Недостатні інтелектуальні навантаження. Нижчий рівень освіти і брак розумових викликів (читання, вивчення нового, гра на музичних інструментах) пов'язані з вищим ризиком когнітивного спаду.
• Втрата слуху і зору без корекції. Мозок отримує менше стимулів, а людина рідше спілкується.
• Депресія та соціальна ізоляція. Обидва стани пов'язані з вищим ризиком деменції.

Комісія журналу Lancet у звіті 2024 року налічила 14 факторів ризику, які можна змінити: низька освіта, втрата слуху, високий рівень ЛПНЩ-холестерину, депресія, черепно-мозкова травма, мала фізична активність, діабет, куріння, гіпертензія, ожиріння, надмірне вживання алкоголю, соціальна ізоляція, забруднене повітря і нескоригована втрата зору. За оцінкою комісії, усунення цих факторів теоретично могло б запобігти або відтермінувати близько 45% випадків деменції^[5].

Профілактика найкраще працює, коли охоплює кілька сфер одночасно. У фінському дослідженні FINGER 1260 людей похилого віку з підвищеним ризиком протягом двох років поєднували раціональне харчування, вправи, когнітивні тренування й контроль судинних факторів. У цій групі когнітивні показники були кращими, ніж у контрольній, хоча різниця була невеликою^[6].

Міф: алюміній із посуду, банок чи дезодорантів спричиняє хворобу Альцгеймера. Насправді: переконливих і послідовних доказів такого зв'язку немає. Із антиперспірантів через шкіру всмоктується мало алюмінію, а метааналізи не знайшли зв'язку з прийомом антацидів чи професійним контактом з алюмінієвим пилом^[7].

Діагностика

Ранні ознаки легко сплутати зі звичайною забудькуватістю чи перевтомою, тому діагноз ставлять за поєднанням кількох методів:

• Клінічне оцінювання. Лікар (найчастіше невролог чи геріатр) аналізує скарги і розпитує родичів про зміни пам'яті, мислення, поведінки та їхню тривалість.
• Нейропсихологічні тести. Стандартизовані методики об'єктивно оцінюють пам'ять, увагу, мовлення та інші функції. Найвідоміші з них: Mini-Mental State Examination (MMSE) і Montreal Cognitive Assessment (MoCA).
• Візуалізаційні дослідження. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп'ютерна томографія (КТ) допомагають виключити інші причини (пухлини, наслідки інсульту) і показують зменшення об'єму мозкової тканини. Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) дає змогу побачити накопичення бета-амілоїду.
• Лабораторні аналізи. Їх роблять, щоб виключити інші стани, які погіршують пам'ять і мислення: захворювання щитоподібної залози, анемію, дефіцит вітаміну B12.
• Генетичне тестування. Його проводять лише за підозри на сімейну форму або коли в близьких родичів хвороба почалася рано. Для діагностики чи прогнозу звичайної форми генетичні тести рутинно не використовують^[4].

Поєднання цих методів дає змогу встановити діагноз. Від нього залежить, чи може людина отримати нові протиамілоїдні препарати, які діють лише на ранніх стадіях.

Лікування та підтримка

Повністю вилікувати хворобу медицина поки не може, але різні підходи помітно полегшують життя пацієнтів і їхніх близьких. Лікування підбирають з урахуванням стадії, тяжкості симптомів, інших хвороб і загального стану людини.

Медикаменти для полегшення симптомів

Основні ліки для полегшення симптомів: інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, ривастигмін) і мемантин. Інгібітори підвищують рівень ацетилхоліну, медіатора, потрібного для пам'яті та уваги. Мемантин регулює дію глутамату.

Ці препарати не зупиняють хворобу, і їхній ефект невеликий. За даними кокранівського огляду 30 досліджень (8257 учасників), донепезил дає невелике покращення мислення, повсякденної активності та загального стану при легкій, помірній і тяжкій формі хвороби^[8]. Мемантин має невелику користь при помірній і тяжкій стадії, а при легкій користі не виявили^[9]. Серед побічних ефектів інгібіторів трапляються нудота, запаморочення, безсоння.

При агресії, депресії чи галюцинаціях лікар може призначити антидепресанти або антипсихотики. Лікування підбирають індивідуально і регулярно переглядають.

Новітні препарати, які впливають на механізм захворювання

Леканемаб і донанемаб є моноклональними антитілами, які виводять бета-амілоїд із мозку. У дослідженні CLARITY AD (1795 пацієнтів із ранньою стадією) за 18 місяців показник за шкалою CDR-SB погіршився на 1,21 бала з леканемабом проти 1,66 з плацебо, тобто приблизно на 27% повільніше. Набряк мозку чи випіт (ARIA-E) виник у 12,6% учасників, інфузійні реакції в 26,4%^[10]. У дослідженні TRAILBLAZER-ALZ 2 (1736 пацієнтів) донанемаб за 76 тижнів уповільнив погіршення за CDR-SB на 0,7 бала (1,72 проти 2,42), а ARIA-E виникли у 24% учасників^[11].

У Європейському Союзі леканемаб схвалили у квітні 2025 року^[12], донанемаб у вересні 2025 року^[13]. Обидва дозволені лише при легкому когнітивному порушенні або легкій деменції з підтвердженим амілоїдом і лише людям, які мають не більше однієї копії APOE4: у носіїв двох копій ризик ARIA вищий. Під час лікування потрібні регулярні МРТ, а донанемаб не можна поєднувати з антикоагулянтами. Третій препарат цієї групи, адуканумаб, виробник зняв з виробництва у 2024 році^[14].

Коротко: протиамілоїдні антитіла сповільнюють хворобу приблизно на чверть-третину, але не зупиняють її і не повертають втрачене. Вони підходять лише на ранній стадії, тому ранній візит до лікаря тепер має практичне значення.

Поведінкова та психологічна підтримка

Психологічні та поведінкові методи доповнюють ліки. Вони допомагають людині довше зберігати відчуття контролю над життям, спілкуватися і почуватися спокійніше. Застосовують «орієнтацію в реальності», коли людині регулярно нагадують дату, імена та події, і «терапію спогадами» з переглядом фотографій та розповідями про минуле. За кокранівським оглядом, терапія спогадами дає невеликий і непостійний, але позитивний вплив на якість життя, мислення, спілкування і настрій^[15].

Створення безпечного середовища

Через порушення пам'яті та орієнтації людина може забути вимкнути плиту, загубитися надворі чи травмуватися. Родичам варто прибрати зайві меблі, поставити на двері додаткові замки, розвісити записки, де лежать речі і які ліки та коли приймати. Сталий розпорядок дня зменшує стрес і непередбачуваність.

Фізична активність і реабілітація

Гімнастика, ходьба, танці, йога чи плавання корисні, якщо навантаження відповідає можливостям пацієнта. Вони підтримують м'язи, координацію і настрій.

Кокранівський огляд показав, що програми вправ можуть покращувати здатність людей із деменцією самостійно виконувати повсякденні справи. Впливу на пам'ять і мислення, поведінкові симптоми чи депресію огляд не виявив^[16].

Для здорових людей фізична активність має профілактичне значення. За метааналізом проспективних досліджень (117 410 учасників), висока фізична активність пов'язана з нижчими шансами захворіти на хворобу Альцгеймера: відношення шансів 0,62^[17].

Профілактика та здоровий спосіб життя

Повністю запобігти хворобі Альцгеймера неможливо, але здоровий спосіб життя знижує ризик. За оглядами досліджень, здорові моделі харчування, особливо середземноморська дієта з овочами, фруктами, рибою, оливковою олією та горіхами, дають мозку більше користі, ніж окремі продукти^[18]. Окремої дієти, яка доведено захищає мозок, поки немає: у рандомізованому дослідженні дієти MIND (604 людини з сімейною історією деменції) за три роки мислення і показники МРТ не відрізнялися від контрольної групи на помірно зниженій калорійності^[19].

Фізична активність підтримує кровообіг у мозку і зміцнює серцево-судинну систему.

Розумові тренування, як-от читання, гра на музичних інструментах чи вивчення мов, тримають мозок у тонусі. Міф: кросворди та ігри для мозку запобігають хворобі Альцгеймера. Насправді: когнітивні тренування покращують саме тренований навик, а доказів, що вони чи комерційні застосунки запобігають деменції, недостатньо^[20].

Соціальна взаємодія з друзями, волонтерство, культурні заходи підтримують гнучкість мислення і знижують ризик депресії, яка може прискорювати погіршення пам'яті.

Міф: гінкго білоба чи капсули омега-3 запобігають хворобі Альцгеймера. Насправді: у великому рандомізованому дослідженні за участю людей похилого віку гінкго по 120 мг двічі на день не знизило частоту ні деменції, ні хвороби Альцгеймера^[21]. Добавки омега-3 не показали переконливої користі при хворобі Альцгеймера; позитивні дані стосуються радше споживання риби^[22].

Читайте:

Кава, пам’ять та ризик деменції: дослідження

Нове дослідження свідчить, що вживання кофеїну може зменшити ризик втрати пам’яті, пов’язаної з деменцією а...

Що таке "розкладання мозку" і як цього уникнути?

Години в соцмережах і нескінченні короткі відео можуть позначатися на здатності зосереджуватися, запам'ятов...

Життя з хворобою Альцгеймера та поради з догляду

Коли хвороба приходить у родину, допомога потрібна і хворому, і близьким. Людина може ставати розгубленою, агресивною, недовірливою або надмірно емоційною, і це вимагає терпіння.

Кілька порад, які часто дають фахівці:

• Тримайтеся сталого розкладу. Повторюваний розпорядок дня зменшує тривожність. Коли дії йдуть у звичному порядку (прокинутися, вмитися, поснідати, погуляти), людині легше контролювати свої реакції.
• Будьте уважними в спілкуванні. Говоріть повільніше, простими реченнями, без емоційного тиску. Запитуйте про щось одне і дайте час на відповідь.
• Залучайте до посильних справ. Легкі хатні справи чи просте приготування їжі під наглядом допомагають людині почуватися корисною.
• Тримайте важливі речі на видному місці. Ключі, гаманець, документи мають лежати в одному місці. Допомагають і підписи на шафах та шухлядах.
• Звертайтеся по допомогу до фахівців. Невролог, геріатр, психолог чи психотерапевт допоможуть скласти індивідуальну програму догляду. У тяжких випадках може знадобитися доглядальниця або спеціалізований заклад.

Ті, хто доглядає, мають дбати і про власне здоров'я. Постійний стрес може призвести до вигорання і депресії, тому корисно шукати групи підтримки, спілкуватися з родинами з подібним досвідом і ділитися переживаннями з фахівцем.

Нові перспективи в лікуванні та дослідженнях

Діагностика переходить від дорогих досліджень до аналізів крові. Білок p-tau217 у плазмі відрізняє хворобу Альцгеймера від інших нейродегенеративних захворювань з точністю, порівнянною з ПЕТ та аналізом спинномозкової рідини (AUC 0,96)^[2]. У травні 2025 року Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило перший аналіз крові для діагностики хвороби Альцгеймера, що вимірює співвідношення pTau217 і бета-амілоїду 1-42. Він призначений для людей від 55 років із симптомами когнітивного спаду: у 91,7% позитивних результатів амілоїдні бляшки підтвердилися, у 97,3% негативних були відсутні^[23].

Поява антитіл проти бета-амілоїду довела, що на механізм хвороби можна впливати. Вчені продовжують випробовувати препарати проти тау-білка, вакцини та лікування на доклінічній стадії, коли симптомів ще немає.

Досліджують також стимуляцію мозку та використання штучного інтелекту в реабілітації, але ці методи поки експериментальні.