Деменція: види, перші ознаки і лікування

У 2021 році з деменцією жили 57 мільйонів людей у світі, і щороку додається майже 10 мільйонів нових випадків^[1]. Водночас експерти комісії журналу Lancet підрахували, що майже половину випадків можна відкласти або відвернути, якщо вчасно взятися за 14 чинників, на які людина здатна впливати. Серед них є несподівані: погіршення слуху та «поганий» холестерин у середньому віці^[2].

Деменція виникає через ураження клітин мозку, іноді повільне й майже непомітне, іноді стрімке. Вилікувати більшість її форм поки неможливо. Проте розуміння її природи, форм і перебігу допомагає підтримати людину з таким діагнозом, зберегти якість її життя і не вигоріти тим, хто поруч.

Міф: забудькуватість і плутанина в думках у літньому віці неминучі, це просто старість. Насправді: деменція не є неминучою частиною старіння, вона означає спад розумових здібностей понад те, чого можна очікувати від звичайного біологічного старіння^[1].

Що таке деменція

Деменція (від латинського «без розуму») це загальна назва для поступового погіршення розумових, або когнітивних, здібностей: пам'яті, мислення, мовлення, орієнтації, емоцій і навіть рухів. Окремою хворобою вона не є. Це синдром, тобто набір ознак, до якого призводять різні процеси в мозку, від нейродегенеративних змін (поступової загибелі нервових клітин) до судинних порушень.

Найвідоміший тип деменції це хвороба Альцгеймера, на яку припадає 60–70% випадків^[1]. Є й інші форми. Усі вони мають спільну рису: клітини мозку відмирають або перестають нормально працювати. З віком дрібні збої пам'яті трапляються в багатьох, але деменція глибша: це стійке порушення, яке заважає людині впоратися з повсякденними справами і спілкуватися з людьми.

У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-11), яка чинна і в Україні, деменцію визначено як синдром, що виникає внаслідок захворювання головного мозку і супроводжується зниженням когнітивних функцій поза межами нормального старіння. Це може торкатися пам'яті, уваги, розуміння, мови, орієнтації, лічби, навчання, мислення та суджень.

Коротко: деменція трапляється і в доволі молодих людей. Приблизно до 9% випадків починаються до 65 років^[1], і в світі живуть близько 3,9 мільйона людей віком 30–64 роки з так званою ранньою деменцією^[3].

Ознаки й симптоми деменції

Прояви деменції дуже різні: усе залежить від її типу, віку людини, швидкості прогресування. Спільне одне: когнітивні функції поступово слабшають, а щоденні справи дають дедалі більше труднощів. Симптоми зазвичай поділяють на три стадії, ранню, середню й пізню. Поділ цей умовний, межі між етапами не завжди чіткі.

Рання стадія деменції

На цьому етапі ознаки часто лишаються непоміченими або їх списують на втому, вік, стрес. Людина ще може жити самостійно, але з'являються тонкі зміни:

• Проблеми з пам'яттю: важко згадати нещодавні події, забуваються слова або обов'язки.
• Порушення орієнтації в часі: людина губиться в днях, плутає події або час.
• Невпевненість у знайомих місцях: можуть з'являтися труднощі з маршрутом додому, навіть якщо він звичний.
• Зниження ініціативи: менше бажання спілкуватися, займатися улюбленими справами, уникання нових завдань. Близькі часто сприймають це як лінощі чи апатію.

Середня стадія деменції

Симптоми стають виразнішими, і самостійне життя вже потребує допомоги. Зазвичай саме тоді близькі вперше помічають, що «щось не так».

• Забування імен і подій: навіть дуже знайомі люди або події можуть випадати з пам'яті.
• Повторення питань: одне й те саме людина перепитує багато разів поспіль.
• Порушення мовлення: важко підбирати слова або будувати речення.
• Зміни настрою: з'являються дратівливість, тривожність, навіть агресія.
• Проблеми зі сном: нічне блукання, переплутаний добовий ритм (сонливість удень і неспокій уночі), безсоння.

Пізня стадія деменції

Це найтяжчий етап, коли людина повністю залежить від догляду. Мовлення часто зникає або стає дуже бідним, здатність пересуватися й обслуговувати себе різко знижується.

• Нетримання сечі або калу: людина не контролює фізіологічні потреби.
• Галюцинації та марення: може бачити або чути те, чого немає, вірити в небезпеку, якої немає.
• Параноїдні ідеї: наприклад, упевненість, що її переслідують або в неї крадуть речі.
• Порушення рухів: важко ходити, їсти, ковтати, переодягатися.
• Втрата зв'язку з реальністю: людина не впізнає рідних, не орієнтується у просторі чи часі.

Причини й фактори ризику

Деменція виникає, коли ушкоджуються ділянки головного мозку, що відповідають за пам'ять, мовлення, логіку, увагу. Пошкоджені клітини гинуть або перестають передавати сигнали. Чому так стається, залежить від типу деменції.

Що викликає деменцію

Найпоширеніша причина це нейродегенеративні захворювання, за яких нервові клітини поступово відмирають. До них належать:

• Хвороба Альцгеймера: у мозку накопичуються бляшки з білка бета-амілоїду та клубки з білка тау, що руйнують нервові клітини^[4].
• Лобно-скронева дегенерація: аномальні білки, зокрема тау, накопичуються в лобних і скроневих частках мозку^[4], що порушує поведінку, емоції, мову.
• Хвороба Паркінсона на пізніх стадіях: окрім рухових симптомів, може спричинити когнітивні розлади.
• Деменція з тільцями Леві: у клітинах мозку накопичуються грудочки білка альфа-синуклеїну^[4].

Також деменція може виникати з інших причин:

• Судинні ураження: один інсульт, повторні «мікроінсульти» або звуження дрібних судин зменшують приплив крові до мозку, і нейрони гинуть^[4].
• Дефіцит вітаміну B1 (тіаміну): частий у людей із розладом вживання алкоголю^[5], призводить до синдрому Верніке-Корсакова. Без швидкого лікування тіаміном зміни в мозку можуть залишитися назавжди.
• Хвороба Гантінгтона: спадкове захворювання, за якого поступово руйнуються нейрони певних структур мозку; симптоми зазвичай з'являються у 30–40 років^[5].
• Пріонові хвороби: зокрема хвороба Крейтцфельдта-Якоба, рідкісне, але смертельне ураження мозку, яке зазвичай починається після 60 років і пов'язане з аномальними білками-пріонами^[5].

Фактори ризику

Частина чинників від нас не залежить, але багато інших можна змінити. Звіт комісії Lancet 2024 року назвав 14 таких чинників упродовж життя. Разом вони пов'язані майже з половиною (близько 45%) випадків деменції^[2].

• Вік: ризик зростає з віком, особливо після 65 років^[5], хоча деменція трапляється й у молодших людей.
• Спадковість: деменція в родині підвищує ризик, але багато людей із таким сімейним анамнезом ніколи не захворюють^[5].
• Серцево-судинні чинники: гіпертонія, високий рівень холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності, «поганого» холестерину) приблизно з 40 років, цукровий діабет 2 типу, ожиріння і куріння^[2]. Сам лише високий ЛПНЩ пов'язують приблизно із 7% випадків деменції у світі.
• Погіршення слуху і нелікована втрата зору: на слух припадає ще близько 7% випадків, на зір близько 2%^[2].
• Черепно-мозкові травми: ризик тим вищий, чим тяжчі й частіші удари в голову^[5].
• Алкогольна залежність: розлад вживання алкоголю пов'язаний із вищим ризиком деменції, особливо ранньої^[5].
• Соціальна ізоляція та депресія: обидва чинники є в переліку комісії Lancet, так само як низька освіта, мала фізична активність і забруднене повітря^[2]. У метааналізі 8 досліджень посттравматичний стресовий розлад підвищував ризик деменції на 61%, хоча більшість цих робіт були ретроспективними^[6].
• Порушення дихання уві сні: у людей із апное сну ризик когнітивних порушень був на 26% вищим^[7].

Коротко: перевірити слух і за потреби носити слуховий апарат, лікувати тиск і стежити за холестерином з 40 років це реальні кроки, які, за оцінкою комісії Lancet, можуть зсунути ризик деменції.

Види деменції

Деменція це збірне поняття. Існує кілька основних типів, кожен зі своїми механізмами розвитку, перебігом і особливостями. На практиці часто трапляються і поєднані форми, так звана змішана деменція.

Хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера починається поступово, з порушень короткочасної пам'яті, потім додаються мовні труднощі, дезорієнтація, зміни особистості. Амілоїдні бляшки та нейрофібрилярні клубки заважають нейронам працювати. За даними ВООЗ, саме ця форма становить 60–70% усіх випадків деменції^[1].

Судинна деменція

Розвивається через порушення кровопостачання мозку: після інсультів, транзиторних ішемічних атак (короткочасних «мініінсультів») або хронічної нестачі кровотоку. Симптоми можуть з'явитися раптово або наростати повільно, часто сходинками: різке погіршення, потім період відносної стабільності^[8]. На початку частіше страждають швидкість мислення, планування, концентрація і настрій, тоді як пам'ять може довго лишатися відносно збереженою. Це одна з найпоширеніших форм деменції^[8].

Деменція з тільцями Леві

Ця форма має багато спільного з хворобою Паркінсона. Її відрізняє поєднання когнітивних порушень із руховими симптомами: сповільненість, скутість, тремор. Часто бувають зорові галюцинації, коливання уваги та ясності думок, а ще людина може «проживати» сни, вимахуючи руками й ногами уві сні^[5]. У мозку виявляють патологічні білкові відкладення, тільця Леві.

Лобно-скронева деменція

Цей тип трапляється рідше, але починається у відносно молодому віці, найчастіше в 45–65 років, і частіше передається в родинах^[4]. Основні прояви пов'язані з поведінкою, пам'ять страждає менше: байдужість до почуттів інших, грубість, імпульсивність, агресія, а також порушення мови. Уражаються лобні та скроневі частки головного мозку. Часто цей тип деменції розпізнають не одразу, бо його плутають із психічними розладами.

Змішана деменція

У деяких людей поєднуються ознаки кількох типів деменції одночасно. Найчастіше це комбінація хвороби Альцгеймера і судинної деменції^[4]. Такий стан складніший у діагностиці та лікуванні, бо різні механізми уражають мозок одночасно.

Як діагностують деменцію

Немає одного тесту, який остаточно підтвердив би діагноз. Лікарі складають мозаїку: симптоми, аналізи, сканування мозку, оцінку психічного стану. Нормальний результат короткого когнітивного тесту не виключає деменцію^[9].

Стани, які маскуються під деменцію

Перед тим як говорити про деменцію, лікар шукає оборотні причини забудькуватості та сплутаності. Деякі з них повністю лікуються:

• Делірій: раптова гостра сплутаність свідомості, яку часто провокують інфекція, зневоднення чи нові ліки. Якщо незрозуміло, делірій це, деменція чи обидва стани, спершу лікують делірій^[9].
• Депресія: тяжка депресія в літньому віці може сповільнювати мислення і погіршувати пам'ять так, що це схоже на деменцію^[9].
• Дефіцит вітаміну B12 та інших вітамінів: нестача B1, B6, B12 або міді може давати симптоми, схожі на деменцію^[5].
• Гіпотиреоз та інші ендокринні порушення: хвороби щитоподібної залози і низький рівень цукру в крові можуть спричиняти подібні зміни мислення та особистості^[5].
• Нормотензивна гідроцефалія: накопичення рідини в шлуночках мозку, яке проявляється тріадою: хитка хода, нетримання сечі, погіршення пам'яті^[5]. У метааналізі чотирьох рандомізованих досліджень шунтування (операція, що відводить зайву рідину) покращувало ходу, самостійність і результати когнітивних тестів^[10].
• Ліки та інші причини: побічна дія чи взаємодія препаратів, субдуральна гематома (крововилив під оболонку мозку після травми), пухлини мозку^[5].

Перший етап: загальна оцінка стану

Спершу сімейний лікар або невролог розпитує пацієнта і близьких: коли почалися симптоми, як змінювалися, які ліки людина приймає. Оцінюють здатність до самостійного життя, мовлення, орієнтацію в часі та просторі.

• Фізичний огляд: перевірка рефлексів, координації, рухів, мовлення, а також зору і слуху, бо їхнє погіршення теж може імітувати когнітивний спад^[9].
• Аналізи крові та сечі: виключають анемію, дефіцит вітаміну B12, порушення функції щитоподібної залози, інфекції^[9].
• Огляд медикаментів: когнітивні функції можуть пригнічувати снодійні й заспокійливі, препарати з вираженою антихолінергічною дією, зокрема старі антигістамінні на кшталт дифенгідраміну та оксибутинін для сечового міхура^[5].

Наступний етап: нейровізуалізація

Щоб оцінити стан мозку, проводять інструментальні дослідження:

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): виявляє атрофію (зменшення) мозкових структур, сліди мікроінсультів, пухлини, гідроцефалію.
• Комп'ютерна томографія (КТ): альтернатива, коли МРТ неможлива. Дає менш детальну, але корисну інформацію.
• Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ): показує обмін речовин у мозку або, з особливим маркером, амілоїдні бляшки. Застосовується в складних випадках, в Україні рідше.

Оцінка когнітивного статусу

Застосовують стандартизовані тести, які перевіряють пам'ять, увагу, орієнтацію, мовлення, мислення:

• MMSE (Mini-Mental State Examination): коротка шкала загальної оцінки когнітивних функцій.
• MoCA (Монреальська шкала когнітивної оцінки): чутливіша до ранніх змін, містить складніші завдання.
• Гериатрична шкала депресії (GDS): допомагає виявити депресію, яка може маскуватися під деменцію.

Додаткові методи

Іноді проводять:

• Люмбальну пункцію: аналіз рівнів бета-амілоїду й тау-білка в спинномозковій рідині, який допомагає підтвердити хворобу Альцгеймера. Підтверджена амілоїдна патологія (за пункцією або ПЕТ) обов'язкова перед лікуванням антиамілоїдними антитілами^[11].
• Генетичні тести: у разі підозри на спадкові форми, переважно в молодих людей із сімейним анамнезом. Проводять лише після консультації генетика. Перед антиамілоїдною терапією визначають також ген ApoE4^[12].

Діагноз деменції ставлять, коли інші причини когнітивного спаду виключено, а порушення стійкі й заважають повсякденному життю. Підтип деменції визначає спеціаліст, до якого направляють після перевірки оборотних причин^[9]. Родина при цьому важлива як джерело відомостей про те, як змінювалася людина.

Лікування та підтримка

Більшість форм деменції поки незворотні, а стани-«двійники» з попереднього розділу лікуються. Проте і при справжній деменції зробити можна багато: є методи, які полегшують симптоми, покращують якість життя, зменшують дратівливість, тривогу, апатію. Лікування залежить від типу деменції, стадії та загального стану людини.

Медикаментозна терапія

В Україні зареєстровано кілька препаратів, які найчастіше використовують при хворобі Альцгеймера. Вони не виліковують деменцію, але можуть на певний час полегшити симптоми:

• Донепезил: інгібітор холінестерази, тобто підвищує в мозку рівень ацетилхоліну, речовини, через яку нейрони передають сигнали. Призначається при легкій і помірній хворобі Альцгеймера^[9].
• Ривастигмін: інгібітор холінестерази у вигляді капсул і трансдермального пластиру, для легкої та помірної стадії^[9].
• Галантамін: також інгібітор холінестерази, застосовується при легкій і помірній деменції^[9].
• Мемантин: блокує надмірну дію глутамату на NMDA-рецептори нейронів; призначається при помірній і тяжкій хворобі Альцгеймера, у тяжкій стадії часто разом з інгібітором холінестерази^[9].

Ці препарати можуть викликати побічні ефекти: нудоту, зниження апетиту, безсоння, запаморочення. Їх призначає невролог або психіатр після детальної оцінки стану. При деменції з тільцями Леві донепезил і ривастигмін рекомендовані, а при суто судинній деменції ці засоби та мемантин розглядають лише тоді, коли є підозра на супутню хворобу Альцгеймера чи тільця Леві^[9].

Новий клас ліків це антиамілоїдні антитіла, які виводять бляшки з мозку. У дослідженні 1795 людей із ранньою хворобою Альцгеймера леканемаб за 18 місяців помірно сповільнив погіршення пам'яті та повсякденних навичок, проте в 12,6% учасників спричинив набряк мозку на МРТ^[13]. У ЄС леканемаб дозволили у квітні 2025 року^[11], донанемаб у вересні 2025-го^[12]. Обидва лише для людей з легкими когнітивними порушеннями або легкою деменцією через хворобу Альцгеймера, з підтвердженим амілоїдом і не більше ніж однією копією гена ApoE4. Протипоказані тим, хто приймає антикоагулянти, і потребують регулярних МРТ через ризик набряку і мікрокрововиливів у мозку^[12].

У випадках вираженої тривоги, депресії або збудження лікар може додатково призначити:

• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): наприклад, есциталопрам або сертралін. Їх призначають обережно: у рандомізованому дослідженні при депресії на тлі деменції сертралін і міртазапін полегшували симптоми не більше за плацебо, зате давали більше побічних реакцій^[14].
• Антипсихотики: лише коли є ризик шкоди людині чи оточенню або коли збудження, галюцинації чи марення викликають тяжкі страждання^[9]. У людей із деменцією вони пов'язані з підвищеним ризиком смерті^[15], а у великому когортному дослідженні з удвічі вищим ризиком пневмонії, на 61% вищим ризиком інсульту і на 43% частішими переломами^[16]. При деменції з тільцями Леві антипсихотики можуть викликати тяжку реакцію гіперчутливості^[9].

Немедикаментозні підходи

Терапія без ліків не менш важлива, особливо при легкій і помірній деменції:

• Когнітивна стимуляція: групові заняття на увагу, логіку, пам'ять під керівництвом психолога чи іншого фахівця. Кокранівський огляд 37 досліджень показав невелике короткочасне покращення мислення, а також спілкування і соціальної взаємодії^[17].
• Терапія спогадами: фото, музика, знайомі запахи або предмети допомагають пробудити спогади і приємні емоції.
• Музикотерапія й арттерапія: допомагають зменшити тривогу і підняти настрій, навіть коли людина вже погано говорить.
• Залучення родичів: людина має відчувати, що її не залишили. Близьким, які доглядають, рекомендовано навчальні програми з навичками догляду, і найкраще вони працюють у групах^[9].

У пізніх стадіях основне завдання це комфорт, запобігання ускладненням, контроль болю, догляд і гідність.

Роль способу життя

Харчування, фізична активність, режим сну мають значення. Середземноморську дієту з овочами, рибою, оливковою олією й горіхами часто радять для мозку, проте в 3-річному рандомізованому дослідженні 604 літніх людей близька до неї дієта MIND не дала переваги в пам'яті й мисленні порівняно зі звичайною дієтою з помірним обмеженням калорій^[18]. Для серця і судин такий раціон корисний, але чудодійним захистом від деменції вважати його не варто.

Фізична активність у міру можливостей: щоденні прогулянки, легка зарядка, водна гімнастика. Для тих, хто ще може, настільні ігри, рукоділля, садівництво. Усе, що дає відчуття участі в житті, працює на користь.

Міф: пазли, судоку і кросворди захищають від деменції. Насправді: такі вправи тренують переважно ті навички, які в них задіяні. У Кокранівському огляді комп'ютерних тренувань пам'яті в здорових літніх людей невеликий ефект був одразу після курсу, але через рік не зберігався^[19]. Водночас ВООЗ у настановах 2026 року рекомендує когнітивне тренування й когнітивну стимуляцію разом із соціальною активністю серед способів знизити ризик деменції^[20]. Не менше важать освіта, спілкування, рух і контроль судинних чинників ризику.

Догляд за людиною з деменцією

Догляд за людиною з деменцією охоплює значно більше, ніж нагадування поїсти чи вдягнутися. Це постійне стеження за безпекою, настроєм, реакціями. Із часом потреба в допомозі зростає, тож родині треба вчасно чесно оцінити, що вона може забезпечити сама, а де потрібна стороння допомога. Неформальні доглядальники, переважно рідні, в середньому витрачають на догляд і нагляд близько 5 годин на день, і 70% цих годин припадає на жінок^[1].

Адаптація простору

Що раніше пристосувати побут до нових потреб, то краще. Безпечний і передбачуваний простір знижує тривожність і зменшує ризики.

• Прибрати зайве: зайві меблі, килимки, дроти, усе, об що можна перечепитися і впасти.
• Контролювати доступ: небезпечні предмети, як-от ножі, ліки, газ, мають бути недоступними.
• Позначити двері: великі наклейки, стрілки, кольорові наліпки допоможуть краще орієнтуватися вдома.
• Встановити нічне освітлення: це знижує ризик падінь уночі, особливо в коридорах і ванній кімнаті.

Підтримка режиму

Людині з деменцією важко пристосовуватися до змін. Тому дуже допомагає стабільний розпорядок: однаковий час для їжі, прогулянок, гігієни, відпочинку. Повторювані щоденні дії дають відчуття контролю й безпеки.

Спілкування

Говорити просто й чітко. Одна дія, одне речення. Уникати складних запитань. Якщо щось забуто, не докоряти і не виправляти щоразу. Краще підтримати настрій і запропонувати спільну дію: «Ходімо разом», «Ось твоє місце», «Я з тобою».

Турбота про доглядальника

Догляд за близькою людиною виснажує. Не ігноруйте власне здоров'я: сон, харчування, емоційне розвантаження потрібні і вам. Ознаки виснаження часто з'являються непомітно: дратівливість, втрата мотивації, почуття провини, ізоляція. Якщо ви помічаєте їх у себе, зверніться по підтримку.

• Розподіл обов'язків: не намагайтеся зробити все самі. Навіть один вільний день на тиждень уже полегшення.
• Допомога соціальних служб: у багатьох громадах є денні центри або програми догляду вдома.
• Групи підтримки: онлайн або офлайн, це спосіб проговорити свої труднощі без осуду.

Якщо ви більше не можете самостійно піклуватися про людину, у цьому немає провини. Залучення фахівців або переїзд у спеціалізований заклад не означає, що ви здалися. Іноді це найкращий спосіб зберегти гідність людини і стосунки в родині.

Читайте:

Кава, пам’ять та ризик деменції: дослідження

Нове дослідження свідчить, що вживання кофеїну може зменшити ризик втрати пам’яті, пов’язаної з деменцією а...