Що таке деменція: види, симптоми, діагностика та підтримка

Деменція — це не одна хвороба, а стан, при якому людина поступово втрачає здатність запам’ятовувати, орієнтуватися в подіях, спілкуватися та ухвалювати рішення. У багатьох випадках вона прогресує й змінює усе життя — і самої людини, і її близьких.

Хоч деменція найчастіше асоціюється зі старінням, вона не є його невід’ємною частиною. Це результат ураження клітин мозку — іноді повільного й майже непомітного, іноді стрімкого. І хоча вилікувати деменцію сьогодні неможливо, розуміння її природи, форм і перебігу допомагає підтримати людину з таким діагнозом, зберегти якість її життя та не вигоріти тим, хто поруч.

Що таке деменція

Деменція — це загальний термін, яким описують поступове погіршення розумових здібностей. Вона впливає на пам’ять, мислення, мовлення, орієнтацію, емоції та навіть рухи. Це не окрема хвороба, а радше наслідок ураження мозку різними процесами — від нейродегенеративних змін до судинних порушень.

Найвідоміший тип деменції — хвороба Альцгеймера, але є й інші форми. Усі вони мають спільну рису: клітини мозку відмирають або перестають нормально працювати, що й призводить до типових симптомів. І хоча когнітивні зміни можуть бути частиною природного старіння, деменція — це щось більше. Це стійке порушення, яке заважає людині виконувати щоденні завдання та взаємодіяти з навколишнім світом.

У міжнародній класифікації хвороб (МКХ-11), яка чинна й в Україні, деменція має офіційне визначення як синдром, що виникає внаслідок захворювання головного мозку і супроводжується зниженням когнітивних функцій поза межами нормального старіння. Це може торкатися пам’яті, уваги, розуміння, мови, орієнтації, розрахунку, навчання, мислення та суджень.

Важливо: деменція — це не завжди про «старість». Вона може виникати і в 40, і в 50 років, особливо у випадках спадкових або рідкісних форм. Проте найбільше випадків фіксується у людей віком понад 65 років.

Ознаки й симптоми деменції

Прояви деменції можуть бути дуже різними — усе залежить від її типу, віку людини, швидкості прогресування. Але є спільне: когнітивні функції поступово слабшають, а щоденні справи викликають дедалі більше труднощів. Симптоми зазвичай поділяють на три стадії — ранню, середню й пізню. Їх варто розглядати як умовний поділ, оскільки межі між етапами не завжди чіткі.

Рання стадія деменції

На цьому етапі ознаки часто залишаються непоміченими або списуються на втому, вік, стрес. Людина ще може жити самостійно, але починаються тонкі зміни:

• Проблеми з пам’яттю: важко згадати нещодавні події, забуваються слова або обов’язки.
• Порушення орієнтації в часі: людина губиться в днях, плутає події або час.
• Невпевненість у знайомих місцях: можуть з’являтися труднощі з маршрутом додому, навіть якщо він звичний.
• Зниження ініціативи: менше бажання спілкуватися, займатися улюбленими справами, уникання нових завдань.

Середня стадія деменції

Симптоми стають виразнішими, і самостійне життя починає вимагати допомоги. Зазвичай це період, коли близькі вперше помічають, що «щось не так».

• Забуття імен і подій: навіть дуже знайомі люди або події можуть випадати з пам’яті.
• Повторення питань: одна й та сама інформація запитується багато разів поспіль.
• Порушення мовлення: людині важко підбирати слова або формулювати речення.
• Зміни настрою: з’являється дратівливість, тривожність, навіть агресія.
• Проблеми зі сном: нічне блукання, зворотний добовий ритм, безсоння.

Пізня стадія деменції

Це найбільш тяжкий етап, коли людина повністю залежить від догляду. Мовлення часто зникає або стає дуже обмеженим, можливість пересування й самообслуговування різко знижується.

• Нетримання сечі або калу: людина не контролює фізіологічні потреби.
• Галюцинації та марення: може бачити або чути те, чого немає, вірити в небезпеку, якої немає.
• Параноїдальні ідеї: наприклад, впевненість, що її переслідують або крадуть речі.
• Втрати у русі: важко ходити, їсти, ковтати, переодягатися.
• Втрата зв’язку з реальністю: людина не впізнає рідних, не орієнтується у просторі чи часі.

Причини й фактори ризику

Деменція виникає тоді, коли певні ділянки головного мозку — зокрема ті, що відповідають за пам’ять, мовлення, логіку, увагу — зазнають ушкодження. Пошкоджені клітини гинуть або перестають передавати сигнали. Але чому це відбувається — залежить від типу деменції. У кожному випадку порушення має свою природу.

Що викликає деменцію

Найпоширеніша причина — нейродегенеративні захворювання. Це стани, при яких відбувається прогресивне відмирання нервових клітин. До них належать:

• Хвороба Альцгеймера: утворення бета-амілоїдних бляшок та тау-білків, що ушкоджують структуру мозку.
• Лобно-скронева дегенерація: зменшення об’єму передніх часток мозку, що порушує поведінку, емоції, мову.
• Хвороба Паркінсона на пізніх стадіях: окрім рухових симптомів, може спричинити когнітивні розлади.
• Деменція з тільцями Леві: накопичення патологічного білка альфа-синуклеїну в клітинах мозку.

Також деменція може виникати через інші причини:

• Судинні ураження: перенесені інсульти або хронічні порушення мозкового кровообігу призводять до загибелі нейронів.
• Дефіцит вітаміну B1 (тіаміну): призводить до синдрому Верніке — Корсакова, який спричиняє незворотні зміни в мозку.
• Хвороба Гентінгтона: спадкове захворювання з поступовим руйнуванням нейронів у певних структурах мозку.
• Інфекції: зокрема хвороба Крейтцфельдта-Якоба — рідкісне, але агресивне ураження центральної нервової системи.

Фактори ризику

Хоча не всі причини деменції можна запобігти, існують чинники, які достовірно підвищують ризик її розвитку:

• Вік: деменція рідко виникає до 60 років, але після 65 ймовірність різко зростає.
• Спадковість: якщо у близьких родичів була хвороба Альцгеймера або інші форми деменції, ризик вищий.
• Серцево-судинні захворювання: гіпертонія, високий рівень холестерину, цукровий діабет 2 типу впливають на мозковий кровообіг.
• Черепно-мозкові травми: особливо багаторазові або тяжкі удари в голову.
• Алкогольна залежність: зловживання алкоголем може спричинити токсичне ушкодження мозку.
• Соціальна ізоляція та депресія: хронічна відсутність спілкування та пригнічений стан — окремі незалежні фактори ризику.

Види деменції

Деменція — це не одна конкретна хвороба. Існує кілька основних типів, кожен із яких має свої механізми розвитку, перебіг і особливості. У клінічній практиці часто зустрічаються і поєднані форми — так звана змішана деменція. Нижче — короткий огляд найпоширеніших типів.

Хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера - це найвідоміший і найпоширеніший тип деменції. Починається поступово, з порушень короткочасної пам’яті, потім додаються мовні труднощі, дезорієнтація, зміни в особистості. У мозку утворюються амілоїдні бляшки та нейрофібрилярні клубки, які перешкоджають роботі нейронів. Згідно з даними МОЗ, саме ця форма трапляється майже у 60–70% випадків деменції в Україні.

Судинна деменція

Розвивається внаслідок порушень кровопостачання мозку — після інсультів, транзиторних ішемічних атак або хронічної ішемії. Симптоми можуть з’являтися раптово або наростати поступово. Часто порушується увага, мислення, здатність планувати, але при цьому пам’ять на початкових етапах залишається відносно збереженою. Такий тип деменції є другим за поширеністю після Альцгеймерової хвороби.

Деменція з тільцями Леві

Ця форма має багато спільного з хворобою Паркінсона. Її відрізняє поєднання когнітивних порушень із руховими симптомами: сповільненість, нестійкість, тремор. Часто спостерігаються зорові галюцинації, коливання рівня свідомості, порушення сну. У мозку виявляють патологічні білкові відкладення — тільця Леві.

Лобно-скронева деменція

Цей тип трапляється рідше, але розвивається у відносно молодому віці — іноді в 45–60 років. Основні прояви пов’язані не з пам’яттю, а з поведінкою: байдужість до емоцій, грубість, імпульсивність, агресія, а також порушення мови. Уражаються лобні та скроневі частки головного мозку. Часто цей тип деменції не одразу розпізнається, бо його плутають із психіатричними розладами.

Змішана деменція

У деяких випадках в людини поєднуються ознаки кількох типів деменції одночасно. Найчастіше — це комбінація хвороби Альцгеймера і судинної деменції. Такий стан складніший у діагностиці та лікуванні, оскільки різні механізми впливають на мозок одночасно.

Як діагностують деменцію

Немає одного тесту, який би остаточно підтвердив діагноз деменції. Лікарям доводиться збирати мозаїку: симптоми, аналізи, сканування мозку, оцінка психічного стану. Важливо виключити інші стани, які можуть маскуватися під деменцію, — дефіцит вітамінів, депресію, ендокринні порушення, побічні дії ліків.

Перший етап — загальна оцінка стану

На первинному етапі сімейний лікар або невролог опитує пацієнта і близьких: коли почалися симптоми, як змінювались, які ліки приймаються. Оцінюється здатність до самостійного життя, мовлення, орієнтація в часі та просторі.

• Фізичний огляд: перевірка рефлексів, координації, рухів, мовлення.
• Аналізи крові: виключають анемію, дефіцит вітаміну B12, порушення функції щитоподібної залози, інфекції.
• Огляд медикаментів: деякі препарати (особливо заспокійливі, протисудомні, антидепресанти) можуть пригнічувати когніцію.

Наступний етап — нейровізуалізація

Щоб оцінити стан мозку, проводяться інструментальні дослідження:

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): виявляє атрофію мозкових структур, сліди мікроінсультів, пухлини, гідроцефалію.
• Комп’ютерна томографія (КТ): альтернативний метод, коли МРТ неможливе. Дає менш деталізовану, але корисну інформацію.
• Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ): іноді застосовується для виявлення метаболічної активності в мозку, особливо в складних випадках. У клінічній практиці в Україні — рідше.

Оцінка когнітивного статусу

Застосовуються стандартизовані тести, які перевіряють пам’ять, увагу, орієнтацію, мовлення, мислення:

• MMSE (Mini-Mental State Examination): коротка шкала загальної оцінки когнітивної функції.
• MoCA (Montreal Cognitive Assessment): чутливіший до ранніх змін, включає складніші завдання.
• Шкала ГДС (Geriatric Depression Scale): застосовується для виключення депресії, яка може маскуватися під деменцію.

Додаткові методи

Інколи проводять:

• Люмбальну пункцію: для аналізу рівнів бета-амілоїду й тау-білка в спинномозковій рідині (висока специфічність для хвороби Альцгеймера).
• Генетичні тести: у випадках підозри на спадкові форми, переважно в осіб молодого віку з сімейним анамнезом. Проводяться лише за погодженням з генетичним консультантом.

Діагноз деменції ставиться тільки після виключення інших причин когнітивного спаду й підтвердження тривалості симптомів не менше 6 місяців. У більшості випадків це — колективне рішення: лікаря, родини та міждисциплінарної команди.

Лікування та підтримка

Наразі деменція — це незворотний процес. Але це не означає, що нічого не можна зробити. Є методи, які уповільнюють симптоми, покращують якість життя, зменшують дратівливість, тривогу, апатію. Лікування залежить від типу деменції, стадії та загального стану людини.

Медикаментозна терапія

В Україні зареєстровано кілька препаратів, які частіше використовують при хворобі Альцгеймера. Вони не лікують деменцію, але можуть сповільнити її прогресування або зменшити окремі прояви:

• Донепезил: покращує передачу нервових імпульсів, призначається при легкій та середній формі деменції.
• Ривастигмін: доступний у вигляді таблеток і трансдермального пластиру, часто використовується в середній стадії.
• Галантамін): підсилює холінергічну активність, застосовується переважно при початкових формах.
• Мемантин: діє як антагоніст NMDA-рецепторів, рекомендований при середньо-тяжкому та тяжкому перебігу.

Ці препарати можуть викликати побічні ефекти — нудоту, зниження апетиту, безсоння, запаморочення. Їх призначає лікар-невролог після детальної оцінки стану пацієнта. Якщо деменція має іншу природу (наприклад, судинну), ці засоби можуть бути малоефективними або взагалі не показані.

У випадках вираженої тривоги, депресії або збудження лікар може додатково призначити:

• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): наприклад, есциталопрам або сертралін — у малих дозах для стабілізації емоційного стану.
• Антипсихотики: короткочасно можуть використовуватись при сильній агресії чи мареннях, але з великою обережністю, особливо в осіб літнього віку через ризик побічних ефектів (судоми, інсульт, падіння).

Немедикаментозні підходи

Терапія без ліків — не менш важлива. Особливо ефективна в початкових стадіях деменції:

• Когнітивна стимуляція: вправи на увагу, логіку, пам’ять, які проводяться під керівництвом психолога або логопеда.
• Терапія спогадами: використання фото, музики, знайомих запахів або предметів для активізації пам’яті та позитивних емоцій.
• Музикотерапія й арттерапія: особливо корисна для зменшення тривоги, підняття настрою, навіть коли вербальні навички знижені.
• Залучення родичів: сімейна підтримка часто ефективніша за будь-який препарат. Людина має відчувати, що її не залишили.

У пізніх стадіях основне завдання — забезпечення комфорту, запобігання ускладненням, контроль болю, догляд і гідність.

Роль способу життя

Харчування, фізична активність, режим сну — усе це має значення. Найкраще себе показала середземноморська дієта: багато овочів, риби, оливкової олії, горіхів. Надлишок солі, трансжирів, оброблених продуктів — небажаний.

Фізична активність — у міру можливостей: щоденні прогулянки, легка зарядка, водна гімнастика. Для тих, хто ще має змогу — настільні ігри, рукоділля, садівництво. Усе, що дає відчуття участі в житті — працює на користь.

Догляд за людиною з деменцією

Догляд за людиною з деменцією — це не лише про нагадування, коли поїсти чи що вдягнути. Це постійне стеження за безпекою, настроєм, реакціями. Із часом потреба в допомозі зростає, тому важливо вчасно переосмислити, що саме ви як родина можете забезпечити самостійно, а де варто залучити додаткову допомогу.

Адаптація простору

Чим раніше підлаштувати побут під нові потреби — тим краще. Простір має бути безпечним і передбачуваним. Це знижує тривожність і зменшує ризики.

• Убрати зайве: прибрати зайві меблі, килимки, дроти — усе, об що можна перечепитися або впасти.
• Контролювати доступ: небезпечні предмети — ножі, медикаменти, газ — повинні бути недоступними.
• Позначити двері: великі наклейки, стрілки, кольорові наліпки допоможуть краще орієнтуватися вдома.
• Встановити нічне освітлення: це знижує ризик падінь уночі, особливо в коридорах і ванній кімнаті.

Підтримка режиму

Людині з деменцією важко пристосовуватись до змін. Тому дуже допомагає стабільний розпорядок: однаковий час для їжі, прогулянок, гігієни, відпочинку. Щоденні повторювані дії дають відчуття контролю й безпеки.

Спілкування

Говорити просто й чітко. Одна дія — одне речення. Уникати складних запитань. Якщо щось забуто — не докоряти, не виправляти кожного разу. Краще підтримати настрій і запропонувати спільну дію: «Ходімо разом», «Ось твоє місце», «Я з тобою».

Турбота про доглядальника

Якщо ви доглядаєте за близькою людиною, це може виснажувати. Не ігноруйте власне здоров’я. Сон, харчування, емоційне розвантаження — не менш важливі, ніж турбота про іншу людину. Ознаки виснаження часто з’являються непомітно: дратівливість, втрата мотивації, відчуття провини, ізоляція. Якщо це відбувається — зверніться по підтримку.

• Розподіл обов’язків: не намагайтеся зробити все самі. Навіть раз на тиждень — уже полегшення.
• Допомога соціальних служб: у багатьох громадах доступні денні центри або програми догляду вдома.
• Групи підтримки: онлайн або офлайн — це спосіб проговорити свої труднощі без осуду.

Важливо: якщо ви не можете більше самостійно піклуватися про людину — це не провина. Залучення фахівців або переїзд у спеціалізований заклад не означає, що ви здалися. Це може бути найкращим способом зберегти людську гідність і стосунки в родині.

Алергія на пшеницю: симптоми, причини та шляхи лікування

Діабетична нефропатія

Діабетична ретинопатія: симптоми, діагностика, лікування