Синдром відміни алкоголю: симптоми та ризики

Для людини, яка багато п'є щодня, найнебезпечнішим днем може виявитися перший тверезий. Різко кинути пити при алкогольній залежності буває дуже небезпечно, тому медики радять спершу отримати допомогу, а вже потім припиняти чи зменшувати вживання^[1]. Звучить парадоксально, але пояснення просте. Мозок місяцями чи роками працював під постійною дією етанолу і перебудувався під нього. Коли алкоголь раптом зникає, нервова система опиняється без звичного «гальма» і переходить у стан перезбудження. Перші ознаки з'являються вже через 6–24 години після останньої чарки, а найважчі ускладнення можуть настати через кілька діб^[2].

Що таке синдром відміни алкоголю

Алкоголь належить до речовин, які пригнічують роботу центральної нервової системи. Він посилює дію гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), головної «заспокійливої» сигнальної речовини мозку, і водночас приглушує глутамат, який нервові клітини збуджує. При регулярному пиятстві мозок пристосовується: гальмівна система слабшає, збуджувальна посилюється, змінюється і робота моноамінів, зокрема дофаміну^[3]. Ці зміни не минають безслідно. Вони позначаються на сні, настрої, рухах і навіть на здатності відчувати задоволення без спиртного.

Коли людина різко припиняє пити, перебудований мозок залишається без алкоголю, під який він налаштувався. Гальмування бракує, збудження надлишкове, і звідси тремтіння, тривога, пітливість, прискорений пульс і підвищений тиск^[3]. Так запускається синдром відміни, стан, що зачіпає нервову, серцево-судинну систему і психіку. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) він має код F10.3, а синдром відміни з делірієм виділено окремо, F10.4^[4]. У побуті частіше кажуть «абстинентний синдром», «абстиненція» або «вихід із запою». Буває, що його називають і «похмільним синдромом», хоча зі звичайним похміллям це зовсім інший стан. Найчастіше він розвивається на тлі тривалого розладу вживання алкоголю, і сам по собі є ознакою фізичної залежності^[1].

Читайте:

Ускладнення при розладі вживання алкоголю

Розлад вживання алкоголю уражає майже всі системи організму, від печінки й серця до мозку, кісток і крові, а т...

Симптоми

Прояви синдрому відміни залежать від того, скільки людина пила і як довго. Перші сигнали можуть з'явитися вже через 6 годин після останньої дози^[5]. У когось усе обмежується пітливістю й тривогою, в іншого доходить до судом або галюцинацій. Частіше тяжкий перебіг буває в тих, хто п'є багато щодня, старших за 65 років, людей з хворобами печінки, зневодненням чи порушеннями електролітів, а також у тих, хто вже переживав судоми або делірій під час попередніх спроб кинути^[2]. Делірій у минулому серед окремих ознак найсильніше підвищує ймовірність тяжкого синдрому відміни^[6]. Більшість симптомів минає за 3–7 днів, але безсоння, тривожність і перепади настрою в частини людей тримаються місяцями^[1].

Легкі симптоми

Найчастіше все починається з помітних, але ще не загрозливих порушень самопочуття. Вони з'являються в перші 6–24 години, а пік легких і помірних проявів припадає на 24–72 години після останньої чарки^[2].

Найчастіші симптоми цього етапу^[5]:

• Тремор: мимовільне тремтіння рук або всього тіла, у побуті кажуть «руки трусяться»
• Загальна слабкість: відчуття знесилення навіть у спокої
• Надмірне потовиділення: тіло реагує, як на сильний стрес
• Нудота і блювання: часто разом із дискомфортом у шлунку
• Прискорене серцебиття: пульс частішає навіть у спокої
• Підвищений тиск: наслідок перезбудження нервової системи
• Головний біль: один із перших і найпоширеніших симптомів^[7]
• Відчуття тривоги або нервозності: без чіткої причини, часто разом із безсонням.

Судоми й галюцинації

Через 12–48 годин можуть з'явитися серйозніші прояви. Судоми найчастіше виникають саме в цей проміжок. Зазвичай це генералізовані тоніко-клонічні напади, коли напружуються й посмикуються м'язи всього тіла, і вони можуть статися навіть без інших ознак делірію^[8]. Зовні такий напад схожий на епілептичний, але спричинює його відміна алкоголю. Інші люди стикаються з галюцинаціями, найчастіше зоровими, іноді слуховими: людина бачить фігури, яких немає, або чує голоси. Цей стан називають алкогольним галюцинозом. Свідомість при ньому зазвичай ясна, а самі галюцинації переважно минають протягом 48 годин^[7].

Алкогольний делірій, або біла гарячка

Алкогольний делірій (delirium tremens) у побуті називають білою гарячкою, а в розмовній мові ще й «білочкою». Це найнебезпечніша форма синдрому відміни. Розвивається він приблизно у 3–5% людей із синдромом відміни і може закінчитися смертю^[7]. Симптоми зазвичай починаються через 48–96 годин після останньої дози, тобто на 2–4 добу, але іноді й через 7–10 днів^[8]. Стан розвивається стрімко і потребує лікування в лікарні.

Міф: біла гарячка «накриває» людину посеред запою. Насправді: вона з'являється після того, як людина перестала пити, зазвичай через 2–4 доби, і найчастіше в тих, хто роками пив багато щодня або вже переживав важку відміну^[8].

Типові симптоми алкогольного делірію^[7]:

• Сильне тремтіння всього тіла
• Галюцинації: яскраві, з втратою зв'язку з реальністю
• Порушення орієнтації: людина не розуміє, де вона і який сьогодні день, з'являється раптова тяжка сплутаність свідомості^[8]
• Підвищена температура тіла: гарячка разом із рясним потом
• Судоми: нерідко передують делірію^[8], а збудження буває таким сильним, що людина не може всидіти на місці
• Високий тиск і прискорений пульс: серце працює на межі
• Розлад дихання й кровообігу: без лікування делірій може бути смертельним.

Чим синдром відміни відрізняється від похмілля

Похмілля й синдром відміни алкоголю мають кілька спільних симптомів, наприклад головний біль, нудоту, слабкість. На цьому подібність закінчується: у них різні причини і зовсім різні наслідки.

Похмілля буває після разового надмірного пиття, і може статися з будь-ким. Його симптоми найсильніші, коли рівень алкоголю в крові опускається майже до нуля. До них причетні легке зневоднення, подразнення слизової шлунка й ацетальдегід, токсичний продукт розпаду етанолу. Похмілля зазвичай минає за добу, хоча іноді тримається й довше^[9].

Натомість синдром відміни є наслідком фізичної залежності: він виникає тоді, коли людина, яка пила багато й регулярно, раптово зупиняється або різко зменшує дозу^[10]. Мозок не встигає перебудуватися назад, і симптоми можуть тривати кілька днів, посилюватися з часом і переходити в судоми, галюцинації чи делірій^[5]. Плутанини додає й те, що «похміллям» у побуті називають будь-який поганий ранок після пиття. Якщо ж тремтіння, пітливість і тривога з'являються щоразу, коли людина перестає пити чи зменшує дозу, це вже ознака залежності^[1].

Коротко: похмілля після застілля мине саме, а синдром відміни в людини з алкогольною залежністю може за кілька діб перейти в судоми чи делірій, тому потребує лікаря.

Коли звертатися по допомогу

Не кожен синдром відміни потребує госпіталізації, але деякі ознаки ігнорувати не можна. Медичну допомогу варто отримати навіть при легких симптомах^[2], а при тяжких проявах слід викликати швидку і не їхати до лікарні самотужки за кермом^[1].

Негайно телефонуйте 103 або 112, якщо з'являються такі ознаки:

• Галюцинації: зорові або слухові, навіть короткочасні
• Втрата свідомості: або її затьмарення, млявість, загальмованість, сплутаність
• Судоми: напади з напруженням і посмикуванням м'язів
• Тривале блювання: яке не вдається зупинити
• Різкі стрибки тиску або пульсу: особливо разом із запамороченням чи гарячкою
• Сильна тривога чи паніка: яка наростає і не минає.

Якщо є сумніви, краще діяти. Симптоми можуть посилюватися протягом кількох діб, і стан, що спершу здавався помірним, здатен різко погіршитися.

Як діагностують синдром відміни

Діагноз ставлять за симптомами, історією вживання алкоголю та результатами огляду. Лікар з'ясовує, як довго людина пила, скільки і коли була остання доза, чи бували раніше судоми або делірій. Ці деталі допомагають оцінити ризик тяжких ускладнень^[6].

Під час огляду звертають увагу на тремор, тиск, пульс, температуру, координацію рухів і стан свідомості. Тяжкість симптомів часто оцінюють за спеціальною шкалою, найвідоміша з них CIWA-Ar^[11]. Для уточнення стану можуть застосовувати:

• Токсикологічний скринінг: визначає наявність алкоголю чи інших речовин у крові
• Біохімічні аналізи: показують, як працюють нирки, чи немає захворювань печінки, який рівень електролітів і глюкози.

Іноді додатково роблять електрокардіограму або візуалізаційні дослідження, якщо є підозра на ураження серця чи мозку, наприклад після падіння під час судом.

Лікування та стабілізація

Легкий і помірний синдром відміни часто лікують амбулаторно, під щоденним наглядом лікаря, а тяжкий або з високим ризиком ускладнень лікують у стаціонарі^[5]. Основою є спокій, контроль життєвих показників і ліки, що знижують збудження нервової системи. Конкретні препарати й дози підбирає лише лікар.

Бензодіазепіни

Це основні ліки при синдромі відміни алкоголю^[10]. Вони зменшують тривогу, збудження і запобігають судомам: у метааналізі порівняно з плацебо бензодіазепіни знижували ризик судом приблизно на 84%^[12]. Найчастіше застосовують діазепам, лоразепам або хлордіазепоксид, а за потреби лікар може обрати інші засоби^[2]. Курс короткий і під контролем лікаря, бо навіть при правильному прийманні бензодіазепіни можуть спричиняти фізичну залежність, а в поєднанні з алкоголем різко зростає ризик небезпечних побічних ефектів^[13]. Тому «заспокійливі» з домашньої аптечки під час відміни без лікаря не приймають.

Підтримувальна терапія

Тривале пиятство виснажує запаси вітамінів і порушує водно-сольовий баланс. Тому лікування включає корекцію дефіцитів:

• Тіамін (вітамін B1): його призначають людям із високим ризиком енцефалопатії Верніке, тяжкого ураження мозку через нестачу цього вітаміну^[11]
• Фолієва кислота: при тривалому вживанні алкоголю фолатів бракує через бідне харчування, гірше всмоктування і посилене виведення з сечею^[14]
• Магній: його рівень у людей із розладом вживання алкоголю часто знижений^[15], і дефіцит виправляють, але доказів, що магній сам по собі запобігає судомам чи делірію, поки бракує^[16].

Стаціонарна допомога

При тяжкому перебігу потрібне спостереження в стаціонарі, іноді у відділенні інтенсивної терапії^[2]. Там контролюють тиск, пульс, дихання, вводять рідину внутрішньовенно («крапельниці»), щоб усунути зневоднення й порушення електролітів, за потреби дають кисень. Людям молодшим за 16 років, ослабленим чи з порушеннями пам'яті й мислення госпіталізацію пропонують навіть за меншого ризику^[11].

Як відбувається детоксикація

Детоксикація, у побуті «прокапатися» або «вивести із запою», насправді означає не «чищення крові», а безпечне проходження синдрому відміни під наглядом медиків. Тому в клінічних настановах ідеться про ведення синдрому відміни^[17]. Сам алкоголь печінка розщеплює у власному темпі^[9], а найважче припадає на перші дні після останньої дози, коли пік симптомів настає на 24–72 годині^[2].

У легких випадках детоксикація триває кілька днів і минає без ускладнень. Але передбачити перебіг наперед складно: жодна окрема ознака не дає змоги впевнено виключити тяжкий синдром відміни^[6]. Тому навіть якщо людина почувається відносно добре, це не гарантує безпеки.

Коротко: людині, яка тривалий час пила багато, не варто кидати різко на самоті: безпечніше пройти перші дні тверезості під наглядом лікаря.

Самостійна детоксикація вдома без медичного супроводу означає серйозний ризик. Якщо з'являться судоми чи делірій, часу на реакцію може не вистачити. У медичному закладі є змога швидко ввести ліки, стабілізувати тиск і дихання, запобігти ускладненням.

Профілактика та зниження ризиків

Найнадійніший спосіб уникнути синдрому відміни полягає в тому, щоб не допустити алкогольної залежності. Якщо ж вона вже сформувалася, кидати пити різко самотужки небезпечно, а перехід до тверезості має бути контрольованим^[1].

Щоб зменшити ризики, корисно дотримуватися таких принципів:

• Не кидати різко без лікаря: особливо після тривалого щоденного пиття або якщо після перерв уже з'являлися тремтіння чи пітливість^[1]
• Звернутися до фахівця: щоб скласти безпечний план відмови вдома чи в лікарні
• Отримати підтримку: до лікування залежності входять розмовна психотерапія і групи взаємодопомоги^[1]
• Вчасно помітити залежність: і не чекати ускладнень.

Після того як мине гострий етап, справжнє лікування тільки починається: довгостроковий результат залежить від того, чи продовжить людина лікувати саму залежність^[5].