Болить спина, шия, плечі, ноги, а аналізи в нормі, на рентгені чисто, суглоби не запалені. Звичний ібупрофен майже не допомагає. Так часто виглядає фіброміалгія: біль тут сильніший і ширший, ніж можна пояснити станом м’язів чи суглобів, бо головна проблема криється в тому, як нервова система обробляє больові сигнали[1]. Люди з фіброміалгією часто виглядають здоровими, тому їхній стан іноді не сприймають серйозно. Це додає ще й психологічного тягаря.

Читайте:

Що таке фіброміалгія

Фіброміалгія є хронічним станом, за якого людина відчуває поширений біль у тілі, сильну втому, погано спить і гірше зосереджується[2]. Раніше її вважали хворобою м’язів, зв’язок і сухожиль, але в тканинах не знаходять ні запалення, ні пошкодження. Сьогодні біль при фіброміалгії відносять до ноципластичного, тобто такого, що виникає через змінену обробку болю в головному та спинному мозку: нервова система ніби «підкручує гучність» сигналів, і звичайний дотик чи навантаження відчуваються як біль[1]. Цим він відрізняється і від соматичного болю через травму чи запалення тканин, і від болю через пошкодження нерва. Цей механізм називають центральною сенситизацією[3].

Люди описують біль як ниючий, тупий або пекучий, від помірного до дуже сильного. Втома не минає навіть після тривалого відпочинку чи повноцінного за тривалістю сну. Вранці часто з’являється скутість, особливо після того, як людина довго перебувала в одній позі[4].

Стан часто супроводжують «спалахи», коли впродовж певного часу симптоми різко погіршуються, а потім знову слабшають[4]. Загострення може стосуватися болю, втоми, сну чи мислення. Може здаватися, що біль «мандрує» тілом без очевидної логіки.

Міф: фіброміалгія вигадана, «це все в голові». Насправді: у людей із фіброміалгією дослідження фіксують посилене «підсумовування» болю, слабшу роботу власної знеболювальної системи організму, зміни в обміні нейромедіаторів і в зв’язках між ділянками мозку[3]. Біль справжній, просто його джерело міститься в системі обробки сигналів. Тому фіброміалгію не варто плутати зі звичайним болем у м’язах після навантаження чи травми, який минає разом із причиною.

Фіброміалгія трапляється приблизно у 2–3% людей, і з віком частка хворих зростає[3]. Жінкам діагноз ставлять приблизно вдвічі частіше, ніж чоловікам[3]. Хворіють і підлітки: серед школярів, за різними даними, від 1 до 6%[3].

Фіброміалгія може розвинутися на тлі інших хронічних хвороб або після сильного стресу, травми чи інфекції. Багато випадків довго залишаються без діагнозу, бо симптоми мінливі, а звичайні обстеження нічого не показують.

Симптоми фіброміалгії

Фіброміалгія має широкий спектр симптомів, що стосуються і тіла, і психіки. Вони змінюються залежно від дня, навантаження, рівня стресу і навіть погоди[4].

Фізичні симптоми

Головна ознака фіброміалгії: поширений біль, який часто сильніший у спині чи шиї[4]. Він посилюється після незвичного навантаження або емоційного стресу. Тіло стає надзвичайно чутливим: неприємним може бути навіть легкий дотик, яскраве світло, дим чи деякі продукти[4]. Люди скаржаться також на ранкову скутість, головний біль, оніміння й поколювання в кистях і стопах, запаморочення, синдром неспокійних ніг і відчуття, що їм то надто жарко, то надто холодно[4]. У частини людей болить щелепа чи обличчя.

Часто трапляється синдром подразненого кишківника з болем у животі, здуттям, діареєю або закрепами[4]. У деяких людей бувають часті позиви до сечовипускання або дискомфорт у ділянці сечового міхура.

Психоемоційні симптоми

У багатьох людей з’являються проблеми з концентрацією, пам’яттю і мовленням, які називають «фіброфогом», тобто «туманом у голові»[4]. Депресія або тривожність трапляються приблизно у 30–50% людей із фіброміалгією[3]. Погана якість сну, біль, втома і пригнічений настрій підсилюють одне одного, і людині дедалі важче впоратися з повсякденними справами.

Реклама

Причини фіброміалгії

Точний механізм розвитку фіброміалгії невідомий. Дослідники вважають, що вона виникає через поєднання спадковості, змін у роботі нервової системи і зовнішніх тригерів[5].

Спадковість має велику вагу. У дослідженні сімей, де фіброміалгія була в кількох людей, ризик для братів і сестер хворого виявився приблизно в 13,6 раза вищим, ніж у середньому серед населення[6]. Одного «гена фіброміалгії» не знайшли: ймовірно, діє сукупність багатьох генів[3]. Змінюється і обмін нейромедіаторів, хімічних речовин, якими нервові клітини передають сигнали, серед них ГАМК і глутамат[3]. Через це мозок реагує болем навіть на слабке подразнення. Порушення сну можуть з’являтися ще до болю[3].

Серед можливих тригерів називають фізичні та психологічні травми, сильний або тривалий стрес і деякі інфекції[5]. Часто ці події лише запускають хворобу в людей, які вже мають схильність.

Фактори ризику

Жінки, за статистикою, хворіють приблизно вдвічі частіше за чоловіків[3]. Найчастіше фіброміалгія розвивається у віці від 25 до 55 років, хоча захворіти можна в будь-якому віці, зокрема в дитинстві й старості[5].

Ризик вищий у людей з іншими хронічними хворобами. Ноципластичний біль може поєднуватися з болем від пошкодження тканин, наприклад при остеоартриті[1]. Фіброміалгію часто супроводжують синдром подразненого кишківника, депресія і тривожні розлади. Імовірність хвороби зростає й після серйозної інфекції, травми або сильного емоційного потрясіння.

Чинники, які найчастіше асоціюються з вищим ризиком фіброміалгії:

  • Жіноча стать і середній вік
  • Наявні хронічні захворювання
  • Попередній досвід тяжких інфекцій або травм
  • Затяжний або сильний стрес
  • Проблеми з психологічним станом (тривога, депресія).

Що провокує загострення

Загострення часто бувають раптовими, хоча іноді люди заздалегідь відчувають, що стан погіршується. Найчастіше їх пов’язують зі стресом, змінами погоди і рівнем фізичної активності: і перенавантаження, і тривале сидіння без руху можуть погіршувати самопочуття[4]. Утім, у систематичному огляді 9 з 13 досліджень не знайшли стійкої залежності болю від температури повітря[7]. Емоційні переживання, криза в особистому житті чи фінансові труднощі «підживлюють» біль і втому. Різкі зміни режиму, нічні зміни на роботі, переліт через кілька часових поясів збивають сон, а поганий сон посилює біль.

Типові тригери загострень фіброміалгії:

  • Сильне емоційне або психологічне напруження
  • Збій звичного режиму сну
  • Різкі зміни погоди й температури
  • Незвичне навантаження або, навпаки, тривала нерухомість
  • Нові ліки або різке припинення лікування
  • Переломні періоди в житті (переїзд, звільнення, втрати).

Деякі люди помічають зв’язок загострень із певною їжею, але переконливих доказів, що конкретна дієта чи відмова від напівфабрикатів зменшує симптоми фіброміалгії, немає. Різко кидати ліки не слід: дулоксетин, прегабалін та інші препарати в помірних і високих дозах відміняють поступово, щоб не викликати синдрому відміни[3].

Реклама

Діагностика фіброміалгії

Аналізу чи знімка, який би «показав» фіброміалгію, не існує: діагноз клінічний, тобто лікар ставить його за симптомами й оглядом[3]. Сьогодні використовують критерії Американського коледжу ревматології 2010 року з переглядом 2016 року. Діагноз можна поставити, якщо біль генералізований, тобто охоплює щонайменше 4 з 5 ділянок тіла, симптоми тримаються щонайменше 3 місяці, а сума балів за кількістю болючих зон і вираженістю втоми, проблем зі сном і мисленням досягає порогового значення[3]. Натискати на 18 «больових точок», як за старими критеріями 1990 року, вже не обов’язково[3]. За переглянутими критеріями фіброміалгію діагностують незалежно від інших хвороб: вона може співіснувати, наприклад, з артритом[8].

Аналізи потрібні, щоб не пропустити інші стани зі схожими симптомами. Дорослим зазвичай роблять загальний аналіз крові та визначають СРБ або ШОЕ, показники запалення; за потреби перевіряють гормони щитоподібної залози, залізо, вітамін D, B12[3]. Аналізи на ревматоїдний фактор і антинуклеарні антитіла призначають, лише коли є ознаки запальної хвороби, як-от ревматоїдного артриту чи червоного вовчака[3]. Якщо людина хропе і зупиняє дихання уві сні, може знадобитися обстеження сну на апное[3].

Розкажіть лікарю, коли біль сильнішає, у який час доби найбільше слабкості, як ви спите. Це допомагає зрозуміти, чи відповідають симптоми фіброміалгії. Діагностика може тривати довго, але без неї легко отримати непотрібні аналізи й ліки.

Лікування та підтримка

Ліків, які вилікують фіброміалгію, поки немає, але симптоми можна пом’якшити до рівня, що дозволяє жити майже звичним життям[5]. Рекомендації Європейського альянсу асоціацій ревматологів (EULAR) 2017 року пропонують діяти поетапно[9]. Спочатку пояснюють людині природу хвороби і починають немедикаментозне лікування. Якщо цього мало, додають психологічну допомогу, ліки при сильному болю чи безсонні або комплексну реабілітацію при вираженому обмеженні життєдіяльності. Ефект більшості методів помірний, тому їх поєднують[9].

Єдиний метод, який отримав у EULAR «сильну» рекомендацію, це фізичні вправи[9]. Найкраще підходять аеробні навантаження з низьким ударним впливом (ходьба, велосипед, плавання, аквааеробіка), силові вправи і тайцзі; на початку біль може трохи посилитися, тому навантаження нарощують поступово[3]. Як підібрати навантаження і чому рух полегшує біль, пояснює стаття про фізичні вправи при фіброміалгії. Масаж EULAR не рекомендує (слабка рекомендація «проти»), а гідротерапію і спа-терапію оцінює як можливий допоміжний метод[9]. Тепло багатьом приємне, але окремих доказів його користі при фіброміалгії в рекомендаціях немає.

Коротко: в основі лікування фіброміалгії лежить регулярний рух, який нарощують поступово, і розуміння природи болю. Ліки лише допомагають і діють далеко не на кожного.

Медикаментозне лікування

Препарати при фіброміалгії діють на те, як мозок обробляє біль, тому використовують здебільшого засоби, які впливають на нервову систему. Усі вони мають у EULAR лише «слабку» рекомендацію «за»[9]. У Кокранівських оглядах дулоксетин, мілнаципран і прегабалін зменшували біль щонайменше вдвічі приблизно в 1 з 10 людей із помірним чи сильним болем, а доказів ефекту понад пів року немає[10].

Міф: при сильному болю допоможуть сильніші знеболювальні. Насправді: нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, диклофенак тощо) EULAR не рекомендує. Сильні опіоїди і кортикостероїди не рекомендує категорично[9]. Парацетамол і опіоїди мають мало користі при фіброміалгії, а ризики опіоїдів, зокрема залежність, переважують[3].

Основні групи препаратів, які застосовують при фіброміалгії:

  • Знеболювальні: трамадол як можливий варіант у важких випадках; звичайні НПЗЗ і опіоїди не рекомендовані[9]
  • Антидепресанти для регуляції болю й настрою: амітриптилін у низьких дозах (зазвичай 20–30 мг на ніч, тобто значно менше, ніж для лікування депресії), дулоксетин, мілнаципран[3]
  • Засоби для покращення сну й зменшення болю: прегабалін, особливо коли сон дуже порушений[3].

Будь-який із цих препаратів має побічні ефекти (сонливість, запаморочення, нудота, збільшення ваги), тому дозу підбирає лікар.

Немедикаментозна терапія

Комплексна програма охоплює помірну фізичну активність, розтяжку і зміцнення м’язів. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає змінити думки й звички, які посилюють біль, наприклад катастрофізацію («це ніколи не мине») чи уникання будь-якого руху. Вона зменшує біль, порушення сну, депресію і тривогу, особливо разом із навчанням пацієнта, і може проводитися онлайн чи телефоном[3]. EULAR також слабко рекомендує йогу, цигун, тайцзі, практики усвідомленості та акупунктуру[9].

Гігієна сну входить до базових заходів[3]: стабільний розклад, спокійний вечір без екранів, прохолодна темна спальня. Якщо розвинулося безсоння, його лікують окремо. Ерготерапевт допоможе пристосувати побутові й робочі завдання до можливостей людини, щоб уникати перевтоми.

Немедикаментозні методи, які зазвичай входять до програми підтримки:

  • Регулярні вправи й розтяжка
  • Психотерапія для корекції деструктивних думок
  • Оптимізація режиму відпочинку
  • Ерготерапія та адаптація побуту.

Профілактика

Оскільки причини фіброміалгії до кінця не з’ясовані, способів гарантовано запобігти їй не існує. Доказів, що певний спосіб життя знижує ризик захворіти, теж немає. Ті самі звички, які допомагають лікувати хворобу, можуть рідше провокувати загострення в людей, у яких діагноз уже є: регулярний сон, рух і керування стресом.

Практичні поради, які можуть допомогти зменшити загострення:

  • Дотримуватися стабільного режиму сну й відпочинку
  • Збалансовано харчуватися
  • Регулярно рухатися в посильному темпі
  • Контролювати рівень стресу.

Прогноз і ускладнення

Фіброміалгія зазвичай хронічна: симптоми тривають роками, то посилюючись, то слабшаючи[3]. У підлітків симптоми найчастіше зберігаються і в молодому віці[3]. Комусь вдається досягти стану, коли симптоми мінімальні, а в інших загострення часті. За різними даними, від 10 до 30% людей із фіброміалгією мають інвалідність або значне обмеження працездатності[3]. Гірший прогноз пов’язують із депресією, пережитим насильством, звичкою катастрофізувати біль і великою кількістю інших скарг на здоров’я[3].

Нелікована депресія і тривога можуть поглиблюватися і вести до соціальної ізоляції, а ризик самогубства при фіброміалгії підвищений[3]. Тому пригнічений настрій, що не минає тижнями, потребує уваги: тяжка депресія лікується, і чим раніше, тим краще. Найпоширеніші ускладнення:

  • Часті загострення і часті звернення по медичну допомогу
  • Поглиблення депресії та тривожних розладів
  • Когнітивні порушення й забудькуватість.

Коли звертатися до спеціаліста

Новий незрозумілий біль, що не минає кілька тижнів, або затяжні розлади сну й настрою є приводом звернутися до лікаря. Серйозними сигналами є різке посилення болю, постійна втома, погіршення пам’яті й уваги, а також емоційні збої, від тривожності до думок про самоушкодження. З думками про самогубство не відкладайте: зверніться по допомогу того ж дня. Раннє звернення дає змогу виключити інші хвороби і, якщо діагноз підтвердиться, вчасно почати лікування.

Звернутися до спеціаліста слід у разі появи таких ознак:

  • Тривалий нез’ясований біль
  • Порушення когнітивних функцій
  • Наростання тривоги чи депресії
  • Хронічне безсоння.

Підсумок

Фіброміалгія є реальним болем, який народжується в системі обробки сигналів нервовою системою, тому протизапальні таблетки і сильні опіоїди тут не допомагають. Найбільше користі дають регулярні посильні вправи, розуміння своєї хвороби, КПТ і налагоджений сон, а амітриптилін у низькій дозі, дулоксетин чи прегабалін можуть додати полегшення частині людей. Хвороба хронічна, але багато людей можуть навчитися тримати симптоми під контролем.

Джерела10
  1. Огляд. Fitzcharles MA. та ін. Nociplastic pain: towards an understanding of prevalent pain conditions. Lancet, 2021.
  2. Огляд. Clauw DJ. Fibromyalgia: a clinical review. JAMA, 2014.
  3. Довідник. NCBI Bookshelf
  4. Fibromyalgia - Symptoms. NHS.
  5. Fibromyalgia. NHS.
  6. Дослідження. Arnold LM. та ін. The fibromyalgia family study: a genome-wide linkage scan study. Arthritis Rheum, 2013.
  7. Огляд. Berwick RJ. та ін. A Systematic Review Into the Influence of Temperature on Fibromyalgia Pain: Meteorological Studies and Quantitative Sensory Testing. J Pain, 2021.
  8. Дослідження. Wolfe F. та ін. 2016 Revisions to the 2010/2011 fibromyalgia diagnostic criteria. Semin Arthritis Rheum, 2016.
  9. Довідник. Macfarlane GJ. та ін. EULAR revised recommendations for the management of fibromyalgia. Ann Rheum Dis, 2017.
  10. Мета-аналіз. Moore A. та ін. Effectiveness of pharmacological therapies for fibromyalgia syndrome in adults: an overview of Cochrane Reviews. Rheumatology (Oxford), 2025.