Ротавірус: симптоми, лікування і щеплення

До появи вакцин ротавірус «знайомився» майже з кожною дитиною ще до п'яти років^[1]. Лише у 2016 році він спричинив у світі понад 258 мільйонів епізодів діареї в дітей до 5 років і близько 128 500 смертей, найбільше в Африці на південь від Сахари. Вакцинація того ж року вберегла понад 28 000 дитячих життів^[2].

Інфекція дуже заразна і легко передається через руки, іграшки, їжу чи воду. Дорослі теж хворіють, але зазвичай легше або взагалі без симптомів. Головна небезпека для малюків полягає у швидкій втраті рідини, тобто у зневодненні.

Що таке ротавірус

Ротавірус є вірусом, що викликає запалення шлунка й кишківника, або гострий гастроентерит. Основний прояв хвороби полягає в сильній водянистій діареї, яку часто супроводжують блювання, гарячка і біль у животі^[1]. Найтяжче хворіють діти до п'яти років, особливо під час першої зустрічі з вірусом після 3 місяців життя^[3].

Назва походить від латинського слова «rota» (колесо): під електронним мікроскопом вірусна частинка нагадує колесо зі спицями. Ротавірус дуже стійкий: без дезінфекції він може залишатися життєздатним на поверхнях тижнями і навіть місяцями^[3].

Вірус поширюється через контакт із забрудненими руками, предметами або їжею. Сама лише чистота в домі від нього не рятує: до запровадження щеплень ротавірусом масово хворіли діти й у країнах з високим рівнем гігієни^[1].

Найбільша загроза полягає у зневодненні, яке в немовлят розвивається особливо швидко. Тому батькам корисно знати його ознаки та вміти правильно випоювати дитину.

Причини

Хвороба починається, коли ротавірус потрапляє в рот. Основний механізм передачі називають фекально-оральним: частинки вірусу з випорожнень хворого залишаються на руках, іграшках, дверних ручках та інших предметах, а звідти потрапляють до рота. Рідше вірус передається із забрудненою водою чи їжею^[1].

Хвора людина виділяє з калом величезну кількість вірусу вже за 2 дні до появи діареї і ще кілька днів після початку симптомів^[3]. Тому дитина може заразити інших ще до того, як батьки помітять хворобу.

Серед причин швидкого поширення ротавірусу виділяють такі фактори:

• Низький рівень особистої гігієни (наприклад, невчасне миття рук).
• Тісні контакти в дитячих колективах (ясла, дитсадки, початкова школа).
• Використання недезінфікованої води або забруднених продуктів.
• Несформований імунітет у найменших: захист з'являється після перенесених інфекцій або щеплення^[4].

У лабораторному досліді вірус у краплі калу найдовше виживав на гладких поверхнях у прохолоді та сухому повітрі, а на папері й банкнотах гинув швидко. Автори дійшли висновку, що забруднені предмети можуть передавати інфекцію в лікарнях, будинках для літніх людей і дитсадках^[5].

Симптоми

Хвороба зазвичай починається раптово. Інкубаційний період, тобто час від зараження до перших симптомів, становить близько 2 днів^[1].

Ротавірус у дітей

Найпоширеніший симптом ротавірусу полягає в сильній водянистій діареї. Окрім цього, у дітей можуть спостерігатися:

• блювання, яке часто з'являється першим
• виражена втома
• висока температура: приблизно в третини хворих дітей вона перевищує 39 °C^[3]
• дратівливість і плаксивість
• зневоднення
• біль у животі.

Зневоднення становить найсерйознішу загрозу для дітей: їхній організм швидко втрачає воду і солі (електроліти) через блювання та діарею. Ознаки зневоднення^[6]:

• сухість у роті, сухі губи та язик
• холодні кисті й стопи
• відсутність сліз при плачі
• рідке сечовипускання: у немовлят менше 4 мокрих підгузків на добу
• запалі очі, а в немовлят запале тім'ячко
• незвична сонливість, часте дихання.

Без допомоги тяжке зневоднення може закінчитися шоком. Окремо ротавірус здатен викликати судоми й інші неврологічні прояви, які трапляються при ньому частіше, ніж при інших кишкових інфекціях^[7].

Тривожні ознаки

Негайно звертайтеся по медичну допомогу, якщо в дитини^[6][8][9]:

• кров у калі або в блювотних масах
• зелене (жовчне) блювання
• вік до 6 місяців: таких немовлят із підозрою на кишкову інфекцію лікар має оглянути завжди
• температура в дитини до 3 місяців на тлі блювання
• набагато менше мокрих підгузків, ніж зазвичай, або сеча довго не з'являється
• блювання після кожного ковтка, коли дитина не втримує рідину
• сильний біль у животі, млявість, дитину важко розбудити.

Ротавірус у дорослих

Дорослі часто переносять ротавірус без симптомів, але можуть захворіти на діарею^[3]. Зазвичай у них бувають:

• нудота і блювання
• слабкість
• підвищення температури
• переймоподібний біль у животі
• водяниста діарея
• спрага і легке зневоднення.

Вищий ризик тяжчого перебігу мають люди похилого віку, батьки й доглядальники хворих дітей, а також люди з ослабленим імунітетом, наприклад з ВІЛ^[1]. Їм особливо важливо стежити за ознаками зневоднення.

Симптоми зазвичай тривають від 3 до 8 днів^[1]. Після того як діарея минула, вірус ще якийсь час виділяється з калом: у дослідженні дітей з кількох країн у середньому близько 8 днів^[10]. У людей з ослабленим імунітетом виділення може тривати понад 30 днів^[3]. Тож навіть після видимого одужання дитина ще може заражати інших.

Діагностика

При водянистій діареї, блюванні та різкому погіршенні самопочуття варто звернутися до педіатра (якщо йдеться про дитину) чи сімейного лікаря. Лікар насамперед оцінює загальний стан і ступінь зневоднення. Аналізи для лікування зазвичай не потрібні^[11].

Для підтвердження діагнозу можуть застосовувати такі методи:

• Аналіз калу (ПЛР, імуноферментний аналіз). ПЛР виявляє генетичний матеріал вірусу, а імуноферментний аналіз шукає його білки-антигени^[1].
• Швидкі тести. Експрес-тести (імунохроматографія) визначають антиген ротавірусу у випорожненнях за кілька хвилин, але ПЛР чутливіша^[7].
• Аналізи крові. Вони не підтверджують ротавірус, проте при тяжкому зневодненні показують порушення солей і кислотно-лужного балансу: для ротавірусу характерний знижений рівень бікарбонату^[7].

Часто лікар ставить діагноз за симптомами й епідемічною ситуацією (хворіє вся група в садочку) і призначає підтримувальне лікування. Аналіз калу корисний, коли дитина в лікарні, коли треба виявити спалах або відрізнити ротавірус від інших кишкових інфекцій, таких як норовірус чи аденовірус. Видима кров у калі для ротавірусу нетипова і змушує шукати іншого збудника^[7].

Лікування

Ліків, які знищують ротавірус, не існує. Антибіотики на віруси теж не діють. Лікування полягає в тому, щоб відновити втрачену рідину й полегшити симптоми^[1].

Підтримувальна терапія

• Регідратація, тобто відновлення води й солей, є головним лікуванням. Починати її треба якомога раніше, і найкраще підходять регідраційні розчини зі зниженою осмолярністю: у них менше солі й глюкози, ніж у старих сумішах^[11]. Порошок розводять точно за інструкцією: занадто концентрований чи розбавлений розчин порушує баланс солей^[8]. Як діяти в перші години, описано в матеріалі про першу допомогу при діареї. Якщо дитина не може пити через постійне блювання, рідину вводять у лікарні через зонд або внутрішньовенно^[11].
• Жарознижувальні засоби. Високу температуру знижують парацетамолом чи ібупрофеном у вікових дозах. Ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) дітям і підліткам до 16 років давати не можна^[9] через ризик синдрому Рея, тяжкого ураження печінки й мозку.
• Харчування. Міф: при діареї дитину треба тримати на голодній дієті або на дієті BRAT (банани, рис, яблучне пюре, тости). Насправді: звичне харчування продовжують без змін, включно з молоком, а грудне вигодовування не переривають^[11]. Дітям старше 6 місяців корисна поживна їжа, яку вони звикли їсти^[12]. Порадами, що їсти під час діареї, можна скористатися й дорослим.

Симптоматична допомога

• Блювання зменшує дробне пиття: по кілька ковтків розчину кожні кілька хвилин. Ондансетрон (протиблювотний препарат) зменшує блювання, скорочує потребу в крапельницях і госпіталізації^[13], але дітям його призначає лише лікар, бо в рідкісних випадках він впливає на роботу серця^[11].
• Біль у животі та гарячку зазвичай достатньо полегшує парацетамол чи ібупрофен. Засоби «від спазмів» і препарати, що «закріплюють», дітям без лікаря не дають. Лоперамід заборонений дітям до 12 років^[9]: в аналізі досліджень серйозні ускладнення (паралітична кишкова непрохідність, млявість, смерть) виникли у 8 з 927 дітей, і всі вони були молодші 3 років^[14].
• Пробіотики: дані суперечливі. Європейські рекомендації допускають окремі штами (Lactobacillus GG, Saccharomyces boulardii)^[11]. Проте у великому рандомізованому дослідженні 827 дітей комбінований пробіотик не вплинув на тривалість діареї й блювання^[15], а окремий аналіз не виявив користі саме при ротавірусі^[16].
• Цинк: ВООЗ радить дітям із діареєю курс цинку на 10–14 днів^[12]. За Кокранівським оглядом, у дітей старше 6 місяців він скорочує діарею в середньому приблизно на пів доби, а найбільше допомагає дітям з недоїданням. Більшість досліджень проводили в країнах, де дефіцит цинку поширений, а дітям до 6 місяців він не допомагав^[17].

Коротко: вдома головні ліки від ротавірусу продаються в аптеці у вигляді порошку для регідратації. Протидіарейні засоби малюкам шкодять, а ондансетрон може призначити лише лікар.

Міф: сік, солодкий чай чи газована вода добре поповнять рідину. Насправді: фруктові соки й газовані напої можуть посилити діарею^[9]. Суміш для немовлят теж не розводять слабше, ніж зазвичай.

У більшості людей зі здоровим імунітетом хвороба минає сама за кілька днів^[1]. Якщо ж з'являються тривожні ознаки, до лікаря звертаються одразу.

Профілактика

Найефективніший спосіб запобігти тяжкому ротавірусу полягає у вакцинації. У США, де першу вакцину запровадили 2006 року, до щеплень ротавірус щороку спричиняв 55–70 тисяч госпіталізацій і 20–60 смертей дітей, а після появи вакцини захворюваність помітно знизилася^[1]. У перший рік життя вакцини захищають від тяжкого ротавірусу та госпіталізації на 85–98%^[18].

Вакцини

Обидві вакцини живі, їх закрапують у рот, а не колють^[3]:

• Моновалентна вакцина з ослабленого людського штаму: 2 дози (зазвичай у 2 і 4 місяці).
• П'ятивалентна вакцина з п'яти штамів, створених на основі людського й бичачого ротавірусів: 3 дози (у 2, 4 і 6 місяців).

Щеплення має жорсткі вікові межі. Першу дозу дають не пізніше 15 тижнів. Весь курс завершують до 8 місяців^[18]. За інструкціями вакцин, зареєстрованих в Україні, першу вакцину вводять з 6 до 24 тижнів, другу з 6 до 32 тижнів^[19]. Тому планувати щеплення варто вже на першому візиті до педіатра.

В Україні щеплення від ротавірусу не входить до обов'язкового Національного календаря: воно належить до рекомендованих, і батьки оплачують його самі^[19].

Санітарно-гігієнічні заходи

• Регулярне миття рук з милом щонайменше 20 секунд після туалету, після зміни підгузка, до, під час і після приготування їжі^[20].
• Дезінфекція поверхонь, іграшок і пеленальних столиків засобами з противірусною дією, бо без дезінфекції вірус живе тижнями^[3].
• Окремі рушники й посуд для хворого, особливо якщо в родині вже є хвора дитина.
• Гігієна води та продуктів: вода для пиття і приготування їжі має бути безпечною, а продукти належно обробленими.

Читайте:

Всесвітній день миття рук

15 жовтня нагадує про просту звичку, яка зменшує поширення багатьох інфекцій....

Спеціальні рекомендації для дитячих колективів

• Навчання дітей правильному миттю рук у формі ігор.
• Хворі діти лишаються вдома, доки не мине щонайменше 2 доби після останнього епізоду діареї чи блювання. Стільки ж часу після одужання не варто ходити в басейн^[9].
• Регулярне вологе прибирання з дезінфекцією столів, іграшок і туалетів.

Протипоказання до щеплення від ротавірусу нечисленні: тяжка алергічна реакція на попередню дозу чи компонент вакцини, тяжкий комбінований імунодефіцит (SCID) та перенесена інвагінація кишківника, коли одна ділянка кишки втягується в іншу^[18]. Сама вакцина зрідка спричиняє інвагінацію: приблизно в 1 з 20 000–100 000 щеплених немовлят, переважно в перший тиждень після першої чи другої дози^[3]. Помірна чи тяжка хвороба є приводом відкласти щеплення до одужання, а легка застуда ні. Недоношеність і вагітність у когось із родини протипоказаннями не є^[18].

Ротавірус і норовірус: у чому різниця?

Ротавірус і норовірус спричиняють кишкові інфекції зі схожими симптомами: блюванням, діареєю, болем у животі. Проте це різні віруси.

• Кого вражає? Ротавірус тяжко перебігає переважно в маленьких дітей. Норовірусом хворіють люди будь-якого віку^[21].
• Тривалість симптомів: після норовірусу більшість людей одужує за 1–3 дні^[21], ротавірус триває від 3 до 8 днів.
• Вакцинація: проти ротавірусу є ефективні вакцини для немовлят. Ліцензованих вакцин проти норовірусу у світі поки немає, кандидатні вакцини проходять випробування^[22].

Відрізнити одну інфекцію від іншої за симптомами вдома неможливо, але допомога однакова: пиття, регідраційні розчини та гігієна.

Часті питання

• Чи можна захворіти повторно, якщо перший раз уже переніс ротавірус? Так, ні щеплення, ні перенесена хвороба не дають повного захисту^[1]. Однак кожна нова інфекція захищає краще. У дослідженні немовлят після однієї інфекції ризик ротавірусної діареї знижувався приблизно вчетверо, а після двох інфекцій жодна дитина вже не мала середньотяжкої чи тяжкої діареї^[4].
• Чому діти ризикують більше, ніж дорослі? Дитяча імунна система ще не зустрічалася з вірусом, а мала маса тіла робить кожну втрату рідини відчутнішою. Тому зневоднення в малюка розвивається значно швидше, ніж у дорослого.
• Навіщо потрібна вакцина, якщо інфекція минає сама? У більшості дітей хвороба справді минає, але передбачити, в кого вона закінчиться крапельницею чи реанімацією, неможливо. Щеплення запобігає більшості госпіталізацій, а у світі щороку рятує десятки тисяч дитячих життів^[2].
• Чи дає вакцина 100% захист? Ні. Від ротавірусної діареї будь-якої тяжкості вона захищає на 74–87%^[18], тому щеплена дитина може захворіти, але зазвичай легше.
• Чи можуть вакцинуватися дорослі? Ні, зареєстровані вакцини призначені лише для немовлят перших місяців життя^[19]. Дорослих захищають гігієна і вакцинація дітей у родині.
• Чи є сенс відлучати дитину від грудного вигодовування при підозрі на ротавірус? Ні, годування груддю продовжують^[11]. Якщо дитину нудить, її прикладають до грудей частіше і на коротший час^[9].
• Коли дорослому потрібна медична допомога? Якщо не вдається пити через блювання, з'явилися ознаки зневоднення (темна сеча, мало сечі, запаморочення), кров у калі, а також якщо діарея триває понад 7 днів або блювання понад 2 дні^[9].