Гастроентерит: симптоми, причини, лікування

Для зараження норовірусом, найчастішою причиною гастроентериту, вистачає мізерної кількості вірусу: за оцінкою дослідників, які аналізували дані експериментів на добровольцях, одна-єдина вірусна частинка має близько 50% шансу спричинити інфекцію, і це найвищий показник серед усіх вивчених вірусів^[1]. Саме тому гастроентерит так швидко охоплює родини, дитячі садки й круїзні лайнери. Хвороба виникає, коли травна система стикається з інфекцією або токсином, симптоми з'являються стрімко, а реакція організму буває бурхливою. Більшість випадків минає без спеціального лікування, але для дітей, людей похилого віку й людей з ослабленим імунітетом гастроентерит може закінчитися серйозними ускладненнями^[2]. Пусковим чинником можуть стати віруси, бактерії, паразити або хімічні речовини. Імунна система намагається усунути загрозу, але іноді їй потрібна допомога.

Що таке гастроентерит

Гастроентерит є запаленням шлунка й кишківника^[3]. Ураження обох відділів травного тракту одночасно пояснює характерне поєднання симптомів: блювання, болю в животі та діареї. Запалення виникає у відповідь на шкідливі чинники, найчастіше інфекційні, але іноді й хімічні.

Механізми залежать від збудника. Віруси порушують роботу клітин слизової, і в просвіт кишки виходять вода та солі, що дає водянисту діарею; одні бактерії виділяють токсини, які змушують кишку посилено виділяти рідину, а інші проникають у слизову й спричиняють запалення з кров'ю та слизом у калі^[4]. Посилена робота кишківника допомагає швидше вивести збудника або токсин. У легких випадках процес триває недовго, але при сильному чи тривалому ушкодженні відновлення потребує більше часу й медичної допомоги.

Запалення можуть спричинити вірусні, бактеріальні, паразитарні чи грибкові інфекції, а також хімічні речовини^[3]. Деякі токсини діють навіть у мікроскопічних дозах. Інші, як-от алкоголь чи ліки, ушкоджують слизову при надмірному або неправильному вживанні^[4].

Типи гастроентериту

Гастроентерит може мати різні причини, але найчастіше його спричиняють інфекції. Рідше запалення викликають хімічні речовини або токсини з їжі^[3]. Щоб правильно визначити причину й обрати тактику, варто розуміти основні типи гастроентериту.

Інфекційний гастроентерит

Це найпоширеніший тип, і виникає він унаслідок інфікування травного тракту. Залежно від збудника він по-різному проявляється й триває від кількох годин до кількох днів, а іноді й тижнів. Збудниками бувають віруси, бактерії, паразити або гриби. Найчастіше джерелом інфекції стає забруднена їжа чи вода або контакт із хворою людиною^[5].

Вірусний гастроентерит становить близько 60% усіх випадків, і приблизно половину з них спричиняє норовірус^[3]. Віруси порушують всмоктування води й електролітів у кишківнику^[4]. Норовірус є найчастішою причиною вірусного гастроентериту, тоді як ротавірус, аденовірус і астровірус уражають переважно немовлят і маленьких дітей^[5]. У світі ротавірус залишається головною причиною смертей від діареї: у 2021 році з ним пов'язували 35,2% таких смертей серед дітей до 5 років^[6].

Найпоширеніші віруси, що спричиняють гастроентерит^[3]:

Норовірус: головна причина спалахів, особливо в закритих колективах; симптоми з'являються через 12–48 годин після зараження й тривають 1–3 дні^[7].
Ротавірус: частіше уражає дітей, проявляється діареєю, блюванням і гарячкою; симптоми з'являються приблизно через 2 дні й тривають 3–8 днів^[5]. Вакцинація суттєво знижує ризик тяжких форм^[8].
Астровірус: зазвичай спричиняє легшу хворобу, переважно в дітей; симптоми з'являються через 4–5 днів і тривають 1–4 дні^[5].
Аденовірус: деякі його типи уражають травний тракт; інкубаційний період становить 3–10 днів, а хвороба триває 1–2 тижні^[5].
Каліцивірус і саповірус: діагностуються рідше, але також спричиняють діарею та блювання. Каліцивірусами називають цілу родину вірусів, до якої належать і саповірус^[9], і норовірус^[10].

Вірусна форма зазвичай починається гостро, у розвинених країнах триває 1–3 дні й минає самостійно^[2]. У більшості випадків ліки не потрібні, головне стежити за водним балансом: антибіотики на віруси не діють^[11].

Бактеріальний гастроентерит трапляється рідше, ніж вірусний, але може перебігати тяжче. Деякі бактерії виділяють токсини, інші проникають у слизову кишківника^[4]. На бактеріальну природу вказують гарячка, кров або слиз у калі, сильний біль у животі, нещодавній прийом антибіотиків чи госпіталізація, хоча за самими симптомами відрізнити бактеріальну інфекцію від вірусної вдається не завжди^[12].

Найчастіші бактеріальні збудники^[3]:

Campylobacter: спричиняє запалення кишківника з діареєю, гарячкою й спазмами; найчастіше люди заражаються через сире або недоварене м'ясо птиці, а кампілобактер є найчастішою бактеріальною причиною діареї в США з майже 1,9 млн випадків на рік^[13].
Salmonella: спричиняє сальмонельоз; симптоми з'являються через 6 годин – 6 днів і тривають 4–7 днів, а в рідкісних випадках інфекція поширюється в кров, мозкові оболонки, кістки чи суглоби^[14].
Escherichia coli (кишкова паличка): деякі штами виділяють шига-токсин і можуть призводити до гемолітико-уремічного синдрому, небезпечного ураження крові й нирок. У дослідженні 3464 випадків інфекції E. coli O157 цей синдром розвинувся в 6,3% хворих, а серед дітей до 5 років у 15,3%^[15].
Shigella: спричиняє шигельоз, бактеріальну дизентерію з гарячкою, діареєю з кров'ю і спазмами^[12].
Clostridioides difficile (C. difficile): провідна причина діареї, пов'язаної з антибіотиками; найбільший ризик дають антибіотики широкого спектра, а в лікарнях спори бактерії тривалий час зберігаються на поверхнях^[16]. Потребує специфічного лікування.
Стафілококи: деякі штами виділяють ентеротоксини, через які симптоми з'являються раптово, через 30 хвилин – 8 годин після вживання зараженої їжі, і зазвичай минають протягом доби^[17].

Лікування залежить від збудника. Більшості людей достатньо відновлення рідини, а антибіотики навмання зазвичай не призначають; їх використовують за певних показань, наприклад при підтвердженій інфекції, яка потребує лікування, чи при діареї мандрівників^[4].

Паразитарний гастроентерит трапляється рідше, але про нього варто пам'ятати, особливо після подорожей у тропічні регіони чи вживання неочищеної води. Деякі паразити спричиняють тривалі або повторювані симптоми, які з'являються не відразу після зараження.

Найпоширеніші паразити, що спричиняють гастроентерит^[3]:

Giardia (лямблії): передаються через забруднену воду, їжу, поверхні й від людини до людини; спричиняють діарею, гази, жирні випорожнення, спазми й нудоту, які тривають 2–6 тижнів^[18], а при хронічній інфекції порушують всмоктування й призводять до втрати ваги^[19].
Cryptosporidium: ооцисти дуже стійкі до хлору в концентраціях, які використовують для знезараження басейнів, тому криптоспоридії є головною причиною спалахів гастроентериту, пов'язаних із басейнами^[20]; основний симптом водяниста діарея, яка триває 1–2 тижні^[21].
Cyclospora: передається через їжу чи воду, забруднені фекаліями; без лікування хвороба може тривати від кількох днів до понад місяця, а симптоми зникати й повертатися^[22].
Entamoeba histolytica (амебна дизентерія): захворюють лише 10–20% інфікованих; тяжка форма проявляється болем у животі, кров'ю в калі й гарячкою, а зрідка паразит потрапляє в печінку й утворює абсцес^[23].

Для діагностики зазвичай потрібен аналіз калу. Лікування включає специфічні протипаразитарні препарати: лямбліоз добре лікується нітроімідазолами, як-от метронідазол^[19], а нітазоксанід у рандомізованому дослідженні усував діарею, спричинену криптоспоридіями, за 7 днів у 80% хворих проти 41% у групі плацебо^[24].

Грибковий гастроентерит є найрідкіснішим типом і розвивається в людей з тяжким імунодефіцитом: після трансплантацій, при ВІЛ-інфекції чи під час хіміотерапії. Гриби можуть проникати в слизову травного тракту й спричиняти запалення, іноді з ускладненнями.

Основні грибки:

Candida: найчастіше уражає стравохід; типові симптоми утруднене й болісне ковтання та біль за грудниною, а хворіють переважно люди з ослабленим імунітетом^[25].
Aspergillus: трапляється ще рідше, головним чином у людей з ослабленим імунітетом^[26]; ураження травного тракту є найрідкіснішою формою інвазивного аспергільозу, описаною здебільшого в гематологічних пацієнтів, і потребує термінового лікування^[27].

Лікування ґрунтується на протигрибкових препаратах. Флуконазол застосовують, зокрема, при кандидозі стравоходу^[28], до азолів належить і вориконазол^[29], а амфотерицин B понад 50 років використовують при інвазивних грибкових інфекціях^[30]. Вибір залежить від збудника й тяжкості ураження.

Хімічний гастроентерит

Цей тип виникає, коли токсичні речовини ушкоджують слизову шлунка чи кишківника. Це може бути випадкове або навмисне проковтування хімікатів, надмірне вживання алкоголю, ліків або харчові отрути^[4]. Запалення не пов'язане з інфекцією, але симптоми схожі: нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Можливі причини хімічного гастроентериту:

Важкі метали: свинець, ртуть, кадмій та миш'як можуть потрапляти в організм з їжею й водою^[31].
Отруйні рослини та гриби: наприклад, бліда поганка; гриби з аматоксинами спричиняють 95% смертей від отруєння грибами у світі^[32].
Передозування ліків: нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, кетопрофен) пригнічують захисні простагландини й ушкоджують слизову шлунка та кишківника^[33]; при отруєнні дигоксином часто бувають втрата апетиту, нудота й блювання^[34], а отруєння колхіцином у перші 10–24 години нагадує гастроентерит^[35].
Алкоголь: у високих дозах подразнює слизову й спричиняє запалення; надмірне вживання алкоголю належить до найчастіших причин запалення шлунка^[36].
Хіміотерапія: протипухлинні препарати безпосередньо ушкоджують слизову травного тракту й спричиняють нудоту, блювання, мукозит і діарею^[37].

Діагноз ґрунтується на анамнезі та аналізах. Лікування спрямоване на виведення токсину й відновлення слизової. В окремих випадках потрібні антидоти або госпіталізація.

Харчове отруєння

Харчове отруєння є клінічним підтипом гострого гастроентериту. Воно виникає після вживання їжі, що містить збудників або токсини, які спричиняють запалення травного тракту. За природою токсинів харчове отруєння може належати до інфекційного або хімічного гастроентериту, тобто охоплює випадки з обох основних типів. Масштаб проблеми величезний: за оцінкою ВООЗ, через забруднену їжу щороку хворіють близько 866 млн людей і 1,52 млн помирають^[31].

До інфекційного харчового отруєння належать ситуації, коли токсини утворюються мікроорганізмами в продуктах. Найчастіше це:

Стафілококовий ентеротоксин: потрапляє в їжу з рук людей, які є носіями бактерії й не помили руки; симптоми виникають через 30 хвилин – 8 годин, а приготування їжі вбиває бактерію, але не руйнує токсин^[17].
Clostridium perfringens і Bacillus cereus: B. cereus швидко розмножується при кімнатній температурі й накопичує в їжі готовий токсин^[38], а C. perfringens утворює спори, стійкі до несприятливих умов^[39], тому небезпечна їжа, яка довго стоїть теплою і повторно підігрівається.

Якщо джерелом є не мікроорганізми, а токсичні речовини, харчове отруєння належить до хімічного гастроентериту. До таких випадків відносять:

Харчові хімікати: важкі метали, стійкі органічні забруднювачі на кшталт діоксинів, природні токсини, як-от мікотоксини^[31], а також глікоалкалоїди картоплі (соланін), які спричиняють поодинокі спалахи отруєнь^[40].
Природні морські токсини: скомбротоксин (гістамін у неправильно охолодженій рибі), сигуатоксин і сакситоксин; їх не руйнують ні варіння, ні заморожування, ні копчення, ні соління^[41].

Для харчового отруєння характерний раптовий початок, коли симптоми з'являються вже через кілька годин після їжі: при отруєнні скомбротоксином навіть через 10–60 хвилин^[41]. Найчастіше це діарея, блювання й спазми в животі. Гарячка при отруєннях готовими токсинами нетипова, на відміну від інфекцій, що проникають у слизову^[4]. Переважна більшість випадків минає самостійно, але потребує уважного контролю за водним балансом.

Наскільки гастроентерит поширений

Гастроентерит належить до найпоширеніших хвороб травного тракту: практично кожна людина хворіє на нього, і, найімовірніше, не раз^[3]. Зазвичай він минає самостійно, але для окремих груп становить серйозну загрозу. У світі діарейні хвороби у 2021 році спричинили близько 1,17 млн смертей, хоча з 1990 року смертність знизилася на 60,3%; найбільші ризики для дітей і дорослих пов'язані з небезпечною водою й поганими санітарними умовами^[6]. Вірусний гастроентерит є третьою провідною причиною смерті дітей до 5 років у світі^[2]. Найвищий ризик мають діти до 5 років, люди похилого віку та люди з ослабленою імунною системою.

Симптоми та ознаки

Гастроентерит проявляється раптово й уражає одночасно кілька відділів травної системи. Саме поєднання симптомів з боку шлунка й кишківника робить цей стан таким упізнаваним^[3]. Зазвичай процес починається стрімко: організм намагається якнайшвидше позбутися шкідливого чинника, тому з'являються і блювання, і діарея.

Перші симптоми

Першими зазвичай виникають шлунково-кишкові розлади. Людина раптово відчуває нудоту, дискомфорт у животі, з'являються рідкі випорожнення або блювання^[7]. Симптоми можуть повторюватися дуже часто, а шість і більше рідких випорожнень на день уже є приводом звернутися до лікаря^[5]. У дітей та ослаблених людей ці прояви розвиваються особливо швидко, і зневоднення в маленьких дітей настає стрімко^[14].

Системні симптоми

З прогресуванням хвороби або посиленням запалення додаються загальні симптоми, тобто реакція всього організму. У частини людей підвищується температура, з'являються озноб, біль у м'язах, слабкість^[3]. Ці прояви можуть зберігатися навіть після того, як основні шлунково-кишкові симптоми стихли.

Типові ознаки гастроентериту включають^[3]:

Діарея: рідкі, часто багаторазові випорожнення; при вірусних інфекціях вони зазвичай водянисті, а кров частіше буває при бактеріальних^[4].
Нудота й блювання: можуть бути короткочасними або тривалими.
Біль у животі: різного характеру, від тупого до переймоподібного.
Втрата апетиту: небажання їсти через дискомфорт або нудоту.
Гарячка: підвищення температури, частіше при інвазивних бактеріальних інфекціях^[4].
Озноб: відчуття холоду або тремтіння, особливо при гарячці.
Загальна слабкість: втома навіть без навантаження.
Біль у тілі: ломота в м'язах, схожа на симптоми застуди; при норовірусі можливий і головний біль^[7].

Тривалість перебігу

У більшості випадків гастроентерит триває недовго: найпоширеніші його форми минають за день-два^[3]. Імунна система самостійно справляється зі збудником. Однак деякі бактеріальні, паразитарні або токсичні форми не зникають так швидко й потребують цілеспрямованого лікування. Наприклад, кампілобактеріоз зазвичай минає протягом тижня^[13], лямбліоз може тривати 2–6 тижнів^[18], а нелікований циклоспороз понад місяць^[22]. В окремих випадках затяжна хвороба призводить до ускладнень.

Причини гастроентериту

Гастроентерит виникає у відповідь на зовнішню загрозу інфекційного або хімічного походження. Імунна система розпізнає небезпечний мікроорганізм чи речовину й запускає запалення, щоб знищити збудника, очистити слизову та відновити її. Якщо причину усунуто, запалення стихає, якщо ні, хвороба затягується й потребує втручання.

Інфекційні причини

Це найпоширеніший варіант гастроентериту. Збудники потрапляють в організм з їжею, водою або через брудні руки, а слизова шлунка й кишківника відповідає запаленням. Вірусні інфекції становлять близько 60% усіх випадків, з них приблизно половину спричиняє норовірус^[3]. Поширена назва «шлунковий грип» некоректна: вірус грипу гастроентериту не спричиняє^[7].

Основні інфекційні чинники^[3]:

Віруси: норовірус, ротавірус, астровірус, аденовірус, каліцивірус, саповірус.
Бактерії: Campylobacter, Salmonella, Escherichia coli, Shigella, Clostridioides difficile, стафілококи.
Паразити: Giardia (лямблії), Cryptosporidium, Cyclospora, Entamoeba histolytica (амебна дизентерія).
Гриби: Candida, Aspergillus; трапляються рідко, переважно в людей з пригніченим імунітетом.

Хімічні причини

Запалення може бути реакцією на токсичну речовину, а не на мікроорганізм. Це трапляється при отруєннях, передозуваннях або тривалому прийомі деяких ліків. Деякі речовини ушкоджують слизову навіть у невеликій кількості, інші лише після накопичення чи перевищення терапевтичної дози: наприклад, у колхіцину дуже вузький проміжок між лікувальною, токсичною й смертельною дозою^[35]. У таких випадках клітини слизової ушкоджує хімічна дія речовини.

Найпоширеніші причини хімічного гастроентериту:

Важкі метали: свинець, миш'як; вони накопичуються в рослинах, морепродуктах і м'ясі, а деякі токсичні навіть у дуже низьких концентраціях^[42]. Миш'як часто потрапляє в організм із забрудненою водою та їжею^[43].
Отруйні гриби та рослини: особливо ті, що містять аматоксин^[32] або соланін^[40].
Алкоголь: у високих дозах ушкоджує слизову й посилює запалення^[36].
Ліки: колхіцин, дигоксин, нестероїдні протизапальні засоби при передозуванні або тривалому прийомі^[35]^[34]^[33].
Наркотики: зокрема кокаїн, який звужує судини, сприяє тромбозу й безпосередньо ушкоджує стінку травного тракту, спричиняючи ішемічний коліт і ентерит^[44].
Хіміотерапевтичні засоби: ушкоджують слизову навіть при застосуванні за показаннями^[37].

Заразність

Інфекційний гастроентерит заразний. Людина найзаразніша, поки має симптоми, і ще два дні після їх зникнення^[3], а норовірус може виділятися ще кілька днів після одужання^[7]. Збудники виходять з організму з калом і блювотою, і навіть мікроскопічні їх кількості можуть заразити інших^[1]. Це особливо небезпечно в місцях спільного проживання й догляду: дитячих садках, лікарнях, будинках для літніх людей. Вірусні спалахи частіше трапляються саме в таких колективах, а також на круїзних суднах^[2].

Хімічний гастроентерит не заразний, бо не пов'язаний зі збудником. Але якщо джерело токсину спільне, наприклад забруднена вода чи їжа, одночасно можуть постраждати багато людей.

Основні шляхи передачі інфекційного гастроентериту^[7]:

Через їжу: продукти, що містять збудника, особливо без термічної обробки.
Через воду: питна вода або лід із забруднених джерел.
Контактним шляхом: через руки, рушники, посуд після контакту з хворим.
З поверхонь: дверні ручки, крани, унітази, сповивальні столики без дезінфекції.

Фактори ризику

Деякі люди хворіють на гастроентерит частіше або переносять його важче. Це пов'язано з особливостями імунітету, способом життя чи навколишніми умовами. Часто повторні інфекції пояснюються середовищем, у якому людина перебуває, більше, ніж її власним здоров'ям.

До основних факторів ризику належать^[3]:

Ранній і похилий вік: діти до 6 років і дорослі старші 65 років мають менш ефективний імунний захист.
Проживання або робота в колективах: ясла, дитячі садки, інтернати, будинки для літніх людей.
Вживання сирих продуктів: риби, м'яса, морепродуктів без термічної обробки; для кампілобактера достатньо навіть краплі соку сирої курки^[13].
Подорожі до регіонів з іншими санітарними стандартами: залежно від країни діарея мандрівників розвивається в 10–70% подорожніх, і в 80–90% випадків її спричиняють бактерії^[45].
Імунодефіцитні стани: вроджені чи набуті порушення захисної системи організму.
Часте або неправильне вживання ліків і алкоголю: тривалий прийом НПЗЗ, хіміотерапія, зловживання спиртним, а також антибіотики широкого спектра, які відкривають шлях C. difficile^[16].

Ускладнення

У неускладнених випадках гастроентерит триває недовго й закінчується повним одужанням. Але якщо симптоми інтенсивні або затягуються, виникають ризики, пов'язані з втратою рідини, ушкодженням слизової чи дією токсинів. У дітей, людей похилого віку та людей із хронічними хворобами ускладнення розвиваються швидше й важче піддаються корекції^[2].

Найпоширеніші ускладнення гастроентериту^[4]:

Зневоднення: втрата великої кількості рідини й солей з калом і блюванням; у тяжких випадках воно призводить до гіповолемічного шоку й гострого ураження нирок.
Електролітні порушення: нестача калію й натрію (електролітів) спричиняє м'язову слабкість, порушення ритму серця, судоми.
Ушкодження слизової: при інвазивних бактеріальних інфекціях запалення супроводжується кров'ю та слизом у калі.
Системні ускладнення: шига-токсин E. coli може спричинити гемолітико-уремічний синдром^[15], а сальмонела зрідка проникає в кров^[14].
Загострення хронічних хвороб: у людей з діабетом, серцевою недостатністю чи онкологічними хворобами зневоднення й порушення електролітів можуть спровокувати декомпенсацію.
Тяжчий перебіг у вразливих груп: без належної підтримувальної терапії маленькі діти, літні люди й люди з імунодефіцитом можуть потребувати госпіталізації^[2]; за даними про E. coli O157, найвища смертність була серед людей від 60 років^[15].

Діагностика

У типових випадках діагноз ставлять за симптомами й анамнезом, тобто розповіддю пацієнта про обставини, за яких почалася хвороба. Гостра водяниста діарея рідко потребує аналізів, якщо вона не затягується^[4], а конкретний вірус у звичайній практиці зазвичай не визначають^[2]. Аналіз калу призначають, зважаючи на клінічну картину: при запальній діареї з кров'ю шукають бактерії, а при тривалій діареї паразитів^[4]. Загальний і біохімічний аналізи крові допомагають оцінити зневоднення, запалення й порушення електролітів. У рідкісних випадках потрібні ендоскопія чи візуалізація.

Лікування

Переважна більшість випадків гастроентериту не потребує спеціальних ліків. Головне завдання полягає в тому, щоб відновити втрачену рідину й електроліти та запобігти зневодненню^[11]. Проте при тяжкому перебігу або виявленому збуднику лікування потребує більшої уваги.

Самодопомога

У перші дні зосередьтеся на питті. Дорослим підходять вода, бульйони, розведені соки, а дітям краще давати оральні регідратаційні розчини; солоні крекери теж допомагають відновити електроліти^[11]. Голодувати не потрібно: щойно повертається апетит, можна поступово повертатися до звичної їжі, навіть якщо діарея ще триває^[46]. Відпочинок і достатня кількість рідини допомагають організму одужати^[3]. Дорослим без гарячки та крові в калі можна приймати лоперамід чи вісмуту субсаліцилат, але немовлятам і дітям ці засоби протипоказані^[11]. Часто достатньо перечекати добу-дві, підтримуючи водний баланс.

Коротко: основа лікування гастроентериту полягає у відновленні рідини та солей; антибіотики допомагають лише при окремих бактеріальних і паразитарних інфекціях, а на віруси не діють.

Медична допомога

Якщо симптоми не минають, наростають або з'являються ознаки ускладнень, зверніться до лікаря. Основою лікування залишається відновлення водно-електролітного балансу, при тяжкому зневодненні внутрішньовенно^[11]. Іноді застосовують протиблювотні засоби: у метааналізі досліджень у дітей ондансетрон припиняв блювання, зменшував потребу у внутрішньовенному введенні рідини та госпіталізації^[47]. Протидіарейні засоби призначають лише за показаннями: їх не можна давати при інфекції C. difficile, E. coli O157 або крові в калі, а дітям до 2 років вони протипоказані^[4]. Пробіотики теж не панацея: у великому дослідженні в дітей дошкільного віку п'ятиденний курс Lactobacillus rhamnosus GG не скорочував діарею порівняно з плацебо^[48].

Якщо виявлено конкретного збудника, може знадобитися цілеспрямоване лікування:

Антибіотики: застосовують лише за певних бактеріальних інфекцій, наприклад фідаксоміцин при C. difficile чи азитроміцин при кампілобактеріозі^[4]. При шигельозі, сальмонельозі чи інших бактеріальних інфекціях рішення ухвалюють з огляду на збудника, тяжкість хвороби й стан пацієнта, а при підозрі на кишкову паличку, що виробляє шига-токсин, антибіотиків уникають, бо вони можуть підвищити ризик гемолітико-уремічного синдрому^[12].
Протипаразитарні препарати: призначають після лабораторного підтвердження інфекції Giardia, Entamoeba чи Cryptosporidium^[19]^[23]^[24].

Хімічне отруєння

Якщо гастроентерит спричинений токсичною речовиною, лікування залежить від її типу. Найважливіше припинити надходження токсину. Активоване вугілля зв'язує деякі ліки й токсини в травному тракті та найкраще діє, якщо його дати незабаром після потрапляння отрути^[49]. Далі може знадобитися внутрішньовенне введення рідини, підтримка роботи печінки й нирок, а в деяких випадках специфічні антидоти, наприклад фрагменти антитіл до дигоксину при отруєнні цим препаратом^[50], або госпіталізація до токсикологічного відділення.

Прогноз

У більшості людей гастроентерит минає без ускладнень і без спеціального лікування: у розвинених країнах вірусна форма триває 1–3 дні^[2]. Після цього симптоми поступово зникають, і за кілька днів настає повне відновлення. Прогноз гірший, якщо хворіє дитина, людина похилого віку чи пацієнт з імунодефіцитом. У таких випадках навіть легка на початку хвороба може швидко стати тяжкою через зневоднення або супутні хвороби. Тому саме вразливі групи потребують особливої уваги навіть при, здавалося б, типовому перебігу.

Профілактика

Знизити ризик гастроентериту можна навіть там, де інфекцій багато. Основу профілактики становлять гігієна, безпечна їжа й уважне ставлення до свого здоров'я. Особливо це стосується колективів, подорожей і догляду за дітьми та людьми похилого віку. Навчання миттю рук у дитячих садках і школах запобігало приблизно третині епізодів діареї^[51]. Від ротавірусу захищає вакцинація: у країнах з низькою смертністю вакцина Rotarix запобігала 93% тяжких випадків ротавірусної діареї протягом першого року життя^[8].

До ефективних профілактичних заходів належать:

Миття рук: з милом щонайменше 20 секунд, після туалету й зміни підгузків, перед їжею та приготуванням їжі, після догляду за хворим^[52].
Дезінфекція поверхонь: регулярне прибирання у ванних кімнатах, на кухнях, у зонах догляду за дітьми^[11].
Безпечне приготування їжі: термічна обробка м'яса, уникнення перехресного забруднення, миття овочів і фруктів.
Обережність із їжею в подорожах: щоб уникнути мікробів під час подорожей, відмовтеся від некип'яченої води, льоду, сирих продуктів і вуличної їжі сумнівного походження.
Контроль ліків: уникнення самолікування, особливо препаратами з потенційною токсичністю, і їх поєднання з алкоголем.

Харчування під час хвороби

Під час гастроентериту травна система подразнена, і зниження апетиту в цей період є природною реакцією. Суворої дієти дослідження не підтримують: обмежувальний раціон не прискорює одужання від вірусного гастроентериту, і більшість експертів не радять голодувати^[46]. Немовлят продовжують годувати грудним молоком або сумішшю, як зазвичай^[46]. Проте в перші дні багатьом легше переносити просту їжу, і вибір того, що їсти та яких продуктів уникати під час діареї, залежить передусім від самопочуття^[3].

Продукти й напої, які зазвичай добре переносяться в період гострих симптомів^[3]:

Сухарі, тости, крекери: легко засвоюються, а солоні крекери ще й допомагають відновити електроліти^[11].
Каші на воді: рисова, вівсяна або пшоняна каша без молока й цукру.
Банани: м'які, поживні, містять калій, який втрачається з діареєю.
Яблучне пюре: м'яке джерело вуглеводів.
Бульйони: прозорі, нежирні, допомагають підтримати водний баланс.
Розчини для регідратації: відновлюють воду й електроліти; для дітей їм віддають перевагу перед звичайною водою^[11].
Кубики льоду або фруктовий лід: дозволяють пити потроху, коли нудить.

Продукти й напої, яких краще уникати, доки симптоми зберігаються^[3]:

Кофеїн: кава, чай і деякі газовані напої можуть посилювати симптоми^[46].
Молочні продукти: після вірусного гастроентериту деякі люди погано перетравлюють лактозу ще місяць і довше^[46].
Алкоголь: посилює втрату рідини й подразнює слизову.
Смажене й жирне: смажена їжа, піца, фастфуд можуть посилювати нудоту й діарею^[46].
Гострі спеції: додатково подразнюють травний тракт.
Солодощі та підсолоджувачі: солодкі напої, деякі соки й штучні підсолоджувачі можуть посилювати діарею^[46].
Горіхи, насіння, хрусткі снеки: важко перетравлюються, тому їх краще відкласти до одужання.

Коли звертатися до лікаря

Хоча більшість випадків гастроентериту минає самостійно, іноді симптоми вказують на небезпечний перебіг або супутню хворобу. Тоді потрібна кваліфікована допомога, щоб уточнити діагноз і запобігти ускладненням. Не зволікайте, якщо помічаєте щось із наведеного нижче.

Терміново зверніться до лікаря, якщо є такі симптоми^[3]:

Неможливість утримати рідину: будь-яке пиття викликає блювання.
Ознаки зневоднення: сильна спрага, темна сеча або мало сечі, сухість у роті, запалі очі, млявість, а в малюків плач без сліз і мало мокрих підгузків^[5].
Тривалі симптоми: діарея, блювання чи біль у животі, що тривають понад п'ять днів; дорослим з діареєю понад 2 дні та дітям з діареєю понад добу Національний інститут діабету, хвороб органів травлення та нирок США (NIDDK) радить звернутися раніше^[5].
Висока температура: понад 40°C або гарячка, що триває понад три доби; у новонародженого будь-яке підвищення температури^[5].
Сильний біль у животі: особливо якщо живіт напружений або здутий.
Кров у калі: навіть у невеликій кількості або у вигляді прожилок.
Зелене блювання: може свідчити про кишкову непрохідність або тяжке запалення.
Порушення свідомості: сплутаність, загальмованість, дезорієнтація, судоми.
Утруднене дихання або порушення ритму серця: відчуття нестачі повітря, прискорене серцебиття, перебої.

Різниця між гастритом і гастроентеритом

Гастрит є запаленням слизової оболонки шлунка, а гастроентерит охоплює і шлунок, і кишківник^[3]. Обидва стани можуть спричиняти нудоту, блювання та біль у верхній частині живота. Але гастроентерит майже завжди супроводжується діареєю, бо уражений кишківник, а для гастриту діарея нехарактерна^[3]. Відповідно, гастрит проявляється переважно шлунковими симптомами, тоді як гастроентерит охоплює весь спектр травних розладів і часто супроводжується загальними симптомами, як-от гарячкою й ломотою в тілі.

Читайте:

Понос (діарея): перша допомога і що робити
Перша допомога при діареї: що пити і скільки, як відпоювати дитину, чи потрібні пробіотики й дієта, які ліки мо...

Підсумок

Гастроентерит є гострою реакцією травного тракту на вірус, бактерію, паразита, гриб або токсин. Найчастіше його спричиняють віруси, передусім норовірус, і тоді хвороба минає за 1–3 дні. Головне в лікуванні полягає в тому, щоб пити достатньо рідини й за потреби регідратаційні розчини, повертатися до звичної їжі, щойно з'являється апетит, і не приймати антибіотики без призначення. Бурхливі симптоми здебільшого свідчать, що захисні механізми працюють, але у дітей, літніх людей і людей з ослабленим імунітетом зневоднення розвивається швидко, тому ознаки небезпеки, як-от кров у калі, висока гарячка чи неможливість пити, не можна ігнорувати. Миття рук, безпечна їжа й вакцинація від ротавірусу допомагають уникнути хвороби.

Джерела52