ІМТ і ризик хвороб: що показав генетичний аналіз 570 тисяч людей

Кожен із нас від народження отримує сотні дрібних генетичних варіантів, які трохи підштовхують вагу вгору або вниз. Науковці вже знайшли 941 такий варіант, пов'язаний з ІМТ^[1]. Їх неможливо змінити дієтою чи спортом, і саме тому вони стали для дослідників природним експериментом: якщо людина з «важким» генетичним набором хворіє частіше, винна в цьому сама вага чи щось інше, що закладено в тих самих генах? Науковці компанії deCODE Genetics дослідили^[1], чи справді ІМТ, який часто використовують для оцінки ступеня ожиріння, є ключовим фактором ризику різних захворювань. Показник виявився важливим індикатором ризику, тісно пов'язаним із самим розвитком таких хвороб, як цукровий діабет 2 типу, серцева недостатність, інфаркт та інші патології, які частіше трапляються в людей із надмірною вагою^[1].

Читайте:

Індекс маси тіла (ІМТ)

Індекс маси тіла (ІМТ, або BMI) показує співвідношення між масою тіла та зростом. Це зручний орієнтир, проте під...

Вплив ІМТ на різні захворювання: що показало дослідження?

Дослідження спиралося на генетичні дані та вимірювання ІМТ із двох великих баз: 139 236 жителів Ісландії та 429 700 учасників британського UK Biobank^[1]. Учені намагалися зрозуміти, наскільки ризик захворювань, пов'язаний із генетичними варіантами ІМТ, пояснюється самим ІМТ. Це питання має практичне значення: якщо певні ризики пояснює саме вага, то контроль маси тіла може стати ключовим кроком у профілактиці цих захворювань^[1].

Для цього з 941 відомого варіанта відібрали 665 незалежних і вилучили ще 45 «нетипових». Більше половини з них (25) виявилися «викидами» саме для діабету: імовірно, вони насамперед впливають на ризик діабету, а на вагу вже через нього^[1]. З решти склали генетичну шкалу ризику. Вона пояснювала лише 4,9% різниці в ІМТ між людьми в Ісландії та 5,5% у Великій Британії, але цього достатньо для статистичного аналізу. Кожна одиниця шкали відповідала ІМТ, вищому на 1 кг/м², і найсильніше вона була пов'язана з діабетом 2 типу: ризик зростав на 23% в Ісландії та на 26% у Великій Британії^[1]. Шкалу перевірили на десяти станах:

• фібриляція передсердь, найпоширеніший вид аритмії;
• хронічна хвороба нирок;
• жирова хвороба печінки;
• порушення толерантності до глюкози;
• серцева недостатність;
• заміна кульшового суглоба через важкий остеоартрит;
• заміна колінного суглоба через важкий остеоартрит;
• інфаркт міокарда;
• інсульт;
• цукровий діабет 2 типу^[1].

Далі дослідники ставили просте запитання: чи зберігається зв'язок «гени ІМТ → хвороба», якщо врахувати реально виміряну вагу людини? Якщо зв'язок зникає, то гени діють саме через вагу.

Ключові результати дослідження

Зникнення ризику для деяких захворювань при врахуванні ІМТ

Для таких станів, як жирова хвороба печінки, порушення толерантності до глюкози (стан, близький до предіабету) та заміна колінного суглоба, генетично зумовлений ризик повністю зникав при врахуванні ІМТ, і так було в обох країнах^[1]. Це означає, що головним чинником розвитку цих проблем зі здоров'ям є саме ожиріння або надлишкова вага. Для колін це легко уявити механічно: в іншому дослідженні в людей старшого віку з артрозом колін кожен скинутий кілограм зменшував навантаження на колінний суглоб під час кожного кроку приблизно вчетверо, тобто майже на 4 кілограми^[2]. Тому зайва вага так тісно пов'язана з гонартрозом. Для печінки дані теж обнадійливі: серед людей із запальною формою жирової хвороби печінки, які за рік схудли на 10% і більше, у 90% запалення зникло, а в 45% зменшився фіброз^[3].

Зниження, але не повне зникнення ризику для інших хвороб

У випадку таких захворювань, як цукровий діабет 2 типу, серцева недостатність, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь і заміна кульшового суглоба, ІМТ пояснював більшу частину ризику, але не весь^[1]. Схожа картина була для хронічної хвороби нирок та інсульту, хоча тут результати різнилися: для хвороби нирок вага пояснювала 49% генетичного ризику в Ісландії та 96% у Великій Британії, а з інсультом генетична шкала в британських даних взагалі не мала значущого зв'язку^[1]. Загалом частка ризику, яку пояснював виміряний ІМТ, коливалася від 29% до 85%^[1]. Це свідчить, що контроль ваги може допомогти знизити ризик, але на розвиток цих захворювань впливають і інші фактори. Автори перелічують можливі пояснення: ті самі гени можуть діяти на організм ще якимось шляхом, крім ваги; ІМТ вимірювали лише кілька разів за життя; зв'язок між вагою і хворобою може бути нелінійним^[1]. Врахування куріння, співвідношення талії та стегон і рівня освіти майже не змінило результатів^[1].

Різниця у впливі ІМТ на чоловіків та жінок

Загальні закономірності щодо впливу ІМТ були схожими для обох статей, за одним винятком: інфаркт міокарда^[1]. У британських даних кожна додаткова одиниця генетично зумовленого ІМТ підвищувала ризик інфаркту в жінок на 8%, а в чоловіків на 13%. Після врахування виміряного ІМТ у жінок зв'язок зникав повністю, а в чоловіків зберігався залишковий ризик близько 5%^[1]. Це може означати, що біологічні відмінності між чоловіками та жінками впливають на схильність до певних захворювань при підвищеному ІМТ, хоча точну причину дослідження не встановлювало.

Корисно знати: ІМТ розраховують як масу тіла в кілограмах, поділену на квадрат зросту в метрах^[4], і його легко визначити за допомогою калькулятора ІМТ. Надмірною вагою вважають ІМТ від 25, ожирінням від 30^[5]. Однак показник не розрізняє жир, м'язи та кістки й не показує, де відкладається жир^[4], тому для діагностики ожиріння ВООЗ радить додатково вимірювати обхват талії, що допомагає виявити абдомінальне ожиріння^[5].

Як можна зменшити ризики, пов'язані з підвищеним ІМТ?

Висновки дослідження підкреслюють, що зниження ІМТ може зменшити ризик багатьох захворювань, особливо пов'язаних з ожирінням. Частка ризику, яку пояснює вага, за словами авторів, показує верхню межу того, що потенційно можна змінити схудненням^[1]. Ідеться передусім про цукровий діабет, хвороби серця та проблеми з опорно-руховим апаратом. Навіть невелике зниження ваги допомагає. У контрольованому дослідженні схуднення лише на 5% одночасно покращило чутливість до інсуліну в печінці, м'язах і жировій тканині^[6]. А в американській програмі профілактики діабету люди з високим ризиком, які ставили за мету скинути щонайменше 7% ваги й рухатися не менше 150 хвилин на тиждень, захворіли на діабет на 58% рідше, ніж у групі плацебо^[7].

Ось основні кроки, які допомагають утримувати здорову вагу:

• Збалансоване харчування: обирайте раціон, багатий на овочі, фрукти, цільнозернові продукти та білки. ВООЗ радить з'їдати щонайменше 400 г овочів і фруктів на день, обмежити вільний цукор до 10% калорійності раціону (близько 12 чайних ложок при 2000 ккал) і трансжири до 1%^[8].
• Регулярні фізичні вправи: аеробні тренування, такі як ходьба, біг або плавання, допомагають витрачати калорії та підтримувати вагу. Дорослим рекомендовано 150–300 хвилин помірної або 75–150 хвилин інтенсивної активності на тиждень плюс регулярні силові вправи^[9]. Силові вправи сприяють нарощуванню м'язової маси й підвищують витрату енергії в спокої в середньому на 96 ккал на добу^[10], тож обмін речовин справді трохи пришвидшується. Тому ВООЗ радить регулярно поєднувати аеробні та силові вправи для схуднення і загального здоров'я^[9].
• Контроль за порціями: великі порції, упаковки й тарілки змушують людей їсти більше, і за оцінкою Кокранівського огляду їхнє зменшення могло б скоротити добову калорійність на 144–228 ккал^[11]. Простий спосіб почати: накладати меншу порцію й не тримати на столі велику упаковку. Практика усвідомленого харчування допомагає уникнути переїдання: у метааналізі 10 досліджень (902 учасники) цифрові програми майндфулнесу зменшували напади компульсивного та емоційного переїдання, хоча значущого впливу на сам ІМТ не показали^[12].
• Здоровий сон: якісний сон важливий для регуляції гормонів, що контролюють апетит. У людей, які спали 5 годин замість 8, рівень лептину (гормону ситості) був приблизно на 15,5% нижчим, а греліну (гормону голоду) на 14,9% вищим^[13]. Сон також допомагає знижувати рівень стресу, а хронічний стрес, за даними метааналізу, пов'язаний із набором ваги, хоча цей зв'язок слабкий^[14].

Ліки теж можуть змінити ситуацію. У дослідженні SELECT за участю 17 604 людей із надмірною вагою або ожирінням і хворобами серця, але без діабету, щотижневі ін'єкції семаглутиду знизили частоту серцево-судинних подій на 20% (6,5% проти 8,0% у групі плацебо)^[15]. Автори ісландського дослідження звертають увагу, що захисний ефект таких препаратів проявляється з перших місяців, ще до повної втрати ваги. Тому вони припускають, що частину ризику можуть визначати процеси, які призводять до набору ваги, наприклад переїдання чи розростання жирової тканини^[1].

Чому важливо розглядати ІМТ у контексті тривалого періоду

Дослідники також звернули увагу, що одне чи кілька вимірювань ІМТ не дають повної картини: в Ісландії на кожну людину припадало в середньому 4 вимірювання, а у Великій Британії 1,2^[1]. Вага змінюється впродовж життя, і саме відсутністю даних про всю цю «історію ваги» автори частково пояснюють залишковий ризик діабету, інфаркту та серцевої недостатності^[1]. Водночас у дорослому віці ІМТ досить передбачуваний: кореляція між вимірюваннями з інтервалом 5–10 років становила 0,7–0,9 і почала знижуватися лише у 60–70 років^[1]. Тому стабільне збільшення ваги з віком може свідчити про постійні ризики для здоров'я. Це підтверджують дані про понад 118 тисяч американських медиків: у жінок, які з молодості до середнього віку набрали від 2,5 до 10 кг, діабет 2 типу траплявся майже вдвічі частіше, ніж у тих, чия вага залишалася стабільною (207 проти 110 випадків на 100 тисяч людино-років). У чоловіків цей показник становив 258 проти 147. Частіше траплялася також гіпертензія, а в жінок ще й серцево-судинні хвороби^[16]. Контроль ваги допомагає підтримувати нормальний обмін речовин і знижує навантаження на серце та судини.