Гонартроз — це форма остеоартрозу, яка вражає колінний суглоб і з часом призводить до втрати хряща, болю та обмеження рухів. Зазвичай розвивається поступово і зачіпає одне або обидва коліна.

Остеоартроз коліна є найпоширенішим типом артриту нижніх кінцівок. Він виникає, коли хрящ у колінному суглобі поступово зношується, втрачаючи свою гладкість і амортизувальні властивості. Це призводить до тертя кісток, появи болю, запалення і, в підсумку, до змін у структурі самого суглоба. На ранніх стадіях симптоми можуть бути ледь помітними, але з часом біль і обмеження рухливості можуть суттєво впливати на повсякденну активність.

Що таке гонартроз

Гонартроз — це різновид остеоартрозу, тобто хронічного ураження суглоба, при якому поступово зношується хрящ колінного суглоба. Хрящ у здоровому коліні діє як амортизатор: він покриває кінці кісток і допомагає їм вільно ковзати під час руху. Коли хрящ зношується, кістки починають тертися одна об одну, що викликає біль, скутість і втрату гнучкості суглоба.

Залежно від причин, лікарі розрізняють два типи гонартрозу. Перший — первинний, виникає сам по собі, найчастіше з віком. Він розвивається без конкретної травми чи іншого захворювання, просто внаслідок тривалого навантаження на коліна і поступової втрати еластичності хрящової тканини. Другий — вторинний гонартроз, який є наслідком інших проблем: травм, запальних процесів, деформацій кісток або ускладнень після операцій на коліні.

Захворювання може вражати як одне, так і обидва коліна. У деяких випадках симптоми з’являються з одного боку, а потім через змінене навантаження з часом виникає ураження і на другому коліні. Часто пацієнти не помічають початку хвороби — вона розвивається поступово, без різких проявів, але з часом біль і обмеження рухів починають заважати звичному способу життя.

Причини та фактори ризику

Щоб зрозуміти, чому розвивається гонартроз, важливо знати, що відбувається в коліні. З часом або під впливом зовнішніх чинників хрящова тканина втрачає свою міцність і гладкість. Це може бути наслідком природного зношення, але часто є інші причини, які прискорюють процес. Гонартроз може бути пов’язаний з біомеханічними, метаболічними або генетичними чинниками.

Первинний гонартроз зазвичай не має однієї чіткої причини, проте вважається, що вікові зміни у структурі хряща та суглобових тканин є ключовим фактором. Зниження здатності клітин хряща підтримувати нормальний обмін речовин призводить до поступового виснаження тканини, навіть без додаткового зовнішнього навантаження.

Вторинний гонартроз розвивається після вже відомої причини — наприклад, після травми, операції або іншого захворювання. Особливо часто це трапляється після пошкодження меніска, розривів зв’язок, деформацій кісток або запальних процесів, які змінюють стабільність і механіку суглоба.

До розвитку гонартрозу можуть спричинитися й певні зовнішні або спадкові чинники. Ось основні з них:

  • Надмірна вага: кожен додатковий кілограм збільшує навантаження на колінний суглоб і пришвидшує зношення хряща.
  • Вік: ризик зростає з роками, особливо після 45 років, навіть без попередніх травм.
  • Жіноча стать: після менопаузи частота захворювання у жінок зростає, ймовірно через гормональні зміни та іншу будову суглоба.
  • Травми коліна: особливо переломи, вивихи, хірургічні втручання чи пошкодження зв’язок і менісків.
  • Сімейна історія: якщо близькі родичі мають гонартроз, ймовірність підвищується.
  • Тип навантаження: тривале стояння, важка фізична праця або часті присідання можуть створювати зайвий тиск на суглоб.

Як розвивається остеоартроз коліна

Розвиток гонартрозу починається на рівні хрящової тканини. У здоровому стані хрящ має гладку поверхню, яка забезпечує легке ковзання між кістками в колінному суглобі. Коли виникає порушення обміну речовин у клітинах хряща, зменшується вироблення важливих білків, зокрема колагену та протеогліканів, які відповідають за міцність і гнучкість. Паралельно активізуються ферменти, що руйнують хрящ, насамперед металопротеїнази (MMP), які дестабілізують структуру тканини.

Згодом поверхня хряща втрачає гладкість і починає покриватися мікротріщинами. Ці тріщини поглиблюються, з’являються ерозії — ділянки, де хрящ зникає повністю. В результаті кістки починають тертися одна об одну, що спричиняє біль і запалення. Організм намагається компенсувати ситуацію, і на краях суглоба починають формуватися остеофіти — кісткові вирости, які ще більше обмежують рухливість і можуть подразнювати навколишні тканини.

Зміни відбуваються не тільки у хрящі. Суглобова капсула, зв’язки, м’язи, синовіальна рідина — усі ці компоненти залучені в процес. У тканинах розвивається хронічне запалення, зменшується кількість синовіальної рідини, яка в нормі зволожує суглоб і полегшує рух. Також змінюється стан субхондральної кістки — тієї, що розташована безпосередньо під хрящем. Вона стає щільнішою, менш еластичною, може формувати мікротріщини і кісткові порожнини.

На пізніх стадіях процес стає незворотним: зникає більшість хряща, остеофіти обмежують рух, кістки деформуються, а суглоб частково втрачає свою функцію. У таких випадках можливе лише хірургічне втручання.

Ступені тяжкості гонартрозу

Гонартроз розвивається поступово, і лікарі виділяють чотири основні ступені його перебігу. Цей поділ базується на змінах, які видно на рентгені, та відповідає тому, що реально відчуває людина. Такий підхід дозволяє краще зрозуміти, як хвороба прогресує і коли потрібно переходити від однієї тактики лікування до іншої.

  • 1 ступінь: хрящ починає втрачати свою пружність, але рентген ще не показує суттєвих змін. Можуть з’явитися дрібні остеофіти (кісткові вирости), але суглобова щілина не змінена. Біль або відсутній, або дуже легкий і виникає лише після серйозного навантаження.
  • 2 ступінь: на знімку видно помірне звуження суглобової щілини та більші остеофіти. З’являється біль після активності, особливо ввечері, або скутість після тривалого сидіння. Часто людина ще не сприймає це як хворобу.
  • 3 ступінь: зміни суглоба добре помітні: щілина звужена, остеофіти масивні, кісткові краї стають нерівними. Біль регулярний, може виникати навіть при звичних діях. Коліно починає втрачати рухливість, виникає відчуття тертя, набряк або деформація.
  • 4 ступінь: хрящ практично зник, кістки суглоба торкаються одна одної. Рухи різко обмежені, біль сильний і не минає навіть у спокої або вночі. Коліно деформоване, часто потребує хірургічного втручання.

Розуміння ступеня ураження допомагає не лише лікарю обрати тактику лікування, а й пацієнту краще усвідомити, на якому етапі він перебуває і чого очікувати далі.

Симптоми гонартрозу

Прояви гонартрозу змінюються в міру прогресування захворювання. На перших стадіях вони можуть бути майже непомітними, але з часом стають постійними й обмежують рухливість. Розуміння симптомів на кожному етапі допомагає вчасно відреагувати й запобігти ускладненням.

Початкові симптоми

На ранніх стадіях хрящ лише починає втрачати свою пружність. Колінний суглоб ще зберігає повну функціональність, але перші сигнали з'являються після фізичного навантаження. Людина може не пов’язувати дискомфорт із хворобою.

  • Легкий біль після навантаження: наприклад, після тривалої ходьби, бігу або підйому по сходах.
  • Скутість уранці або після сидіння: проходить через кілька хвилин руху.
  • Незначне зниження гнучкості: відчуття тугорухомості під час повного згинання чи розгинання.

Симптоми при помірному ураженні

Коли хрящ зношується далі, ознаки хвороби стають чіткішими. Людина вже не ігнорує біль, а змушена обмежувати активність. На цьому етапі гонартроз часто починають діагностувати.

  • Біль під час щоденної активності: при ходьбі, стоянні, навантаженні на суглоб.
  • Скутість, що триває довше: після сну або тривалого перебування в одному положенні.
  • Хрускіт у коліні: відчуття тертя або клацання під час руху.
  • Локальний набряк: коліно здається трохи припухлим, особливо в кінці дня.
  • Нерівномірне навантаження: через біль з одного боку часто виникає дискомфорт у другому коліні.

Прояви на пізніх стадіях

Коли хрящ практично стертий, кістки починають тертись одна об одну. З'являється стійкий запальний компонент, змінюється форма коліна, а біль не відпускає навіть у стані спокою.

  • Постійний біль: навіть у спокої або вночі, посилюється при найменших рухах.
  • Сильне обмеження рухів: складно повністю зігнути або розігнути ногу.
  • Помітна деформація суглоба: коліно втрачає симетрію, змінюється вісь ноги.
  • М’язова слабкість і кульгавість: внаслідок обмеження рухливості.
  • Втрата опори на уражену ногу: зростає ризик падінь, суглоб здається “нестабільним”.

Найпоширеніші симптоми гонартрозу

Для зручності ось підсумок ознак, які найчастіше супроводжують остеоартроз колінного суглоба на різних етапах:

  • Біль у коліні: спершу після навантаження, згодом — постійний.
  • Скутість після відпочинку: зменшується з рухом, але поступово триває довше.
  • Хрускіт або тертя в суглобі: особливо під час згинання чи розгинання.
  • Обмеження рухливості: складно повністю зігнути чи розігнути ногу.
  • Набряк або напруження: особливо після фізичної активності або в кінці дня.
  • Зміна форми коліна: на пізніх стадіях — деформація, викривлення осі ноги.

Симптоми не завжди розвиваються за чітким сценарієм. У деяких випадках рентгенівські зміни незначні, а біль виражений, і навпаки. Тому клінічна оцінка має враховувати як об'єктивні зміни, так і реальні відчуття людини.

Діагностика остеоартрозу коліна

Діагностика гонартрозу передбачає поєднання скарг пацієнта, фізичного огляду та візуалізаційних методів. Важливо враховувати, що ранні стадії хвороби можуть не проявлятися на рентгені, тому вирішальну роль часто відіграє ретельне клінічне обстеження.

Збір анамнезу

Лікар детально розпитує про характер болю, його тривалість, умови виникнення, залежність від навантаження, наявність ранкової скутості або нічного болю. Також з'ясовується, чи були в минулому травми коліна, операції, запальні процеси або подібні симптоми в інших суглобах.

Фізикальне обстеження

Огляд коліна включає перевірку симетрії, наявність набряку, деформацій або локального підвищення температури. Під час рухів можуть бути чутні характерні звуки — хрускіт (крепітація). Лікар оцінює обсяг згинання та розгинання, перевіряє болючість при натисканні та стабільність суглоба.

  • Обмеження рухливості: ознака структурних змін або болю, що перешкоджає руху.
  • Крепітація: грубий хрускіт або тертя, що вказує на втрату хрящової гладкості.
  • Нестабільність: іноді свідчить про супутнє ураження зв’язок або м’язову слабкість.

Рентгенографія

Це основний інструмент для підтвердження діагнозу гонартрозу. Рентген дозволяє візуалізувати структури кістки та побачити характерні зміни:

  • Звуження суглобової щілини: свідчить про втрату хрящової тканини.
  • Остеофіти: кісткові вирости на краях суглоба.
  • Субхондральний склероз: ущільнення кісткової тканини під хрящем.
  • Деформація суглобових поверхонь: вказує на тривалий перебіг хвороби.

На початкових стадіях зміни можуть бути мінімальними або відсутніми, попри наявність симптомів. У таких випадках діагноз встановлюють на основі скарг та клінічних ознак.

Інші методи візуалізації

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) може бути корисною, якщо є підозра на супутнє ураження м’яких тканин — менісків, зв’язок, синовіальної оболонки. Проте МРТ не використовується рутинно при типових випадках гонартрозу.

Лабораторні дослідження

Загальні аналізи крові при остеоартрозі зазвичай у нормі. Їх призначають не для підтвердження діагнозу, а щоб виключити інші захворювання — наприклад, ревматоїдний артрит, подагру або інфекційний процес. Визначення рівня запальних маркерів (СРБ, ШОЕ) може бути корисним у диференційній діагностиці.

Методи лікування

Гонартроз не виліковується повністю, але його перебіг можна суттєво вповільнити, а біль — зменшити. Усі сучасні методи лікування спрямовані не на відновлення хряща, а на контроль симптомів, покращення рухливості та збереження функції коліна. Вибір підходу залежить від ступеня ураження, вираженості болю, віку, активності та супутніх захворювань.

Загальні немедикаментозні підходи

Це перший і обов’язковий етап для пацієнтів з будь-яким ступенем гонартрозу. У багатьох випадках зміна способу життя вже дає помітне полегшення.

  • Зменшення маси тіла: кожен кілограм зайвої ваги створює додаткове навантаження на колінні суглоби. Зменшення ваги навіть на 5–10% знижує інтенсивність болю.
  • Фізична активність: регулярні вправи на зміцнення м’язів стегна (особливо квадрицепса) покращують стабільність суглоба та зменшують біль.
  • Фізіотерапія: заняття з фахівцем допомагають зберігати амплітуду рухів, навчити пацієнта правильній техніці навантаження.
  • Ортопедичні засоби: наколінники, тростини, устілки — дозволяють перерозподілити тиск у суглобі та покращити підтримку.

Медикаментозне лікування

Препарати застосовують для контролю болю, особливо в періоди загострення. Вони не впливають на сам процес руйнування хряща.

  • Парацетамол: рекомендований як препарат першої лінії при помірному болю. Ефективний при регулярному прийомі, без перевищення добової дози.
  • НПЗП: ібупрофен, напроксен або мелоксикам застосовують при вираженому болю. Вони мають протизапальну дію, але можуть спричиняти побічні ефекти з боку ШКТ, нирок і серця. Уразливим пацієнтам підбирають альтернативи або мінімальні дози.
  • Місцеві препарати: гелі з диклофенаком або кетопрофеном можуть зменшити біль без системного навантаження на організм.

Ін’єкційні методи

Ін’єкції у порожнину суглоба застосовують, коли пероральні препарати недостатньо ефективні або протипоказані. Їх ефективність залежить від ступеня ураження.

  • Кортикостероїди: мають потужну протизапальну дію, швидко зменшують набряк і біль. Ефект зазвичай триває кілька тижнів. Часте введення не рекомендоване через ризик ушкодження тканин.
  • Гіалуронова кислота: застосовується переважно на ранніх стадіях. Змащує поверхні суглоба, покращує рухливість. Ефективність варіює, але в деяких випадках полегшення зберігається кілька місяців.
  • PRP (плазма, збагачена тромбоцитами): метод ще досліджується. У деяких пацієнтів спостерігається полегшення, але дані про тривалу користь поки обмежені.

Інтервенційні методи

Якщо звичні методи не працюють, у деяких випадках проводять радіочастотну абляцію — процедуру, що тимчасово блокує больові сигнали від суглоба. Вона не усуває причину болю, але може забезпечити полегшення на кілька місяців.

Хірургічне лікування

Застосовується, коли всі інші методи неефективні, а функція суглоба суттєво обмежена. Рішення приймається індивідуально, з урахуванням віку, активності та ступеня деформації.

  • Остеотомія: операція, під час якої змінюють вісь навантаження в суглобі. Використовується рідко, переважно в молодших пацієнтів.
  • Ендопротезування: заміна колінного суглоба штучним. Найефективніший метод для пацієнтів із 4 ступенем гонартрозу, коли біль не піддається контролю, а рухливість втрачена.

Незалежно від ступеня ураження, жоден із наявних методів лікування не може повністю зупинити розвиток гонартрозу. Але при правильному підході можна роками зберігати рухливість, зменшувати біль і уникнути хірургії.

Профілактика гонартрозу

Попри те, що вікові зміни в колінних суглобах уникнути неможливо, є багато способів знизити ризик розвитку гонартрозу або сповільнити його прогрес. Профілактичні заходи особливо важливі для тих, хто має додаткові фактори ризику — надмірну вагу, хронічні травми або генетичну схильність.

Профілактика гонартрозу

Хоча вікові зміни в суглобах уникнути неможливо, є багато способів знизити ризик розвитку гонартрозу або сповільнити його перебіг. Профілактика важлива не лише для людей без діагнозу, а й для тих, у кого вже з’явилися початкові симптоми. Більшість немедикаментозних методів є одночасно і засобами лікування, і засобами запобігання прогресу хвороби.

Основна мета профілактики — зменшити навантаження на колінні суглоби, зберегти міцність м’язів, підтримати рухливість і уникати травм. Для цього не потрібні складні дії — достатньо уваги до щоденних звичок і навантажень.

  • Контроль ваги: надмірна маса тіла є одним із найважливіших факторів ризику. Навіть невелике схуднення зменшує тиск на коліна й уповільнює зношення хряща.
  • Регулярна фізична активність: ходьба, плавання, їзда на велосипеді або вправи з низьким ударним навантаженням зміцнюють м’язи та підтримують об’єм рухів.
  • Підтримка сили м’язів: особливо м’язів стегна (квадрицепса), які стабілізують коліно. Їх слабкість збільшує навантаження на суглоб.
  • Уникнення надмірних навантажень: тривале стояння, повторювані присідання з вагою або стрибки можуть прискорити розвиток хвороби.
  • Захист суглобів від травм: правильна техніка рухів у спорті та побуті, носіння зручного взуття, обережність при ходьбі слизькою поверхнею.
  • Своєчасне відновлення після травм: адекватна реабілітація після розтягнень, вивихів або операцій знижує ризик вторинного остеоартрозу.

Профілактика гонартрозу — це не одноразова дія, а постійний підхід до збереження рухливості колін. Навіть мінімальні зміни в способі життя мають значення, якщо вони регулярні та послідовні.

Коли звертатися до спеціаліста

Люди часто намагаються терпіти біль у колінах, списуючи його на втому, вік або погоду. Але гонартроз — це не просто "незручність", а захворювання, яке прогресує. Якщо вчасно не втрутитись, знос хряща може призвести до деформації суглоба й потреби у хірургії. Тому важливо знати, коли звичний дискомфорт переходить межу і стає сигналом до звернення по допомогу.

Існує кілька ситуацій, у яких консультація фахівця є не просто бажаною, а необхідною:

  • Біль у коліні не минає або посилюється: навіть після відпочинку, знеболення чи зміни активності.
  • Суглоб набрякає або стає теплим: особливо якщо це виникає регулярно або супроводжується обмеженням рухів.
  • Зміни форми коліна: помітне викривлення, асиметрія, виступання кісток чи опуклість.
  • Відчуття нестабільності: коли здається, що коліно "провалюється" або не тримає вагу.
  • Порушення сну через біль: якщо біль у коліні будить вночі або не дає заснути.
  • Симптоми заважають виконувати звичні справи: підйом по сходах, прогулянка, стояння на кухні — якщо це стало важко, час діяти.

Не обов’язково чекати сильного болю чи втрати рухливості. Раннє звернення дає більше варіантів лікування і дозволяє уникнути ускладнень. Навіть помірні симптоми — привід для обстеження, особливо якщо вони зберігаються довше кількох тижнів.

Підсумок

Гонартроз змінює хід життя не відразу — але щойно біль у коліні стає постійним супутником, прості речі на кшталт ходьби, присідань чи навіть відпочинку вже не приносять полегшення. І саме в цей момент важливо не миритися з обмеженням, а шукати рішення. Це захворювання не має "чарівного лікування", але має алгоритми, які дозволяють зберегти рухливість, зменшити біль і не допустити втрати опори на ногу. Не кожен біль — вирок, але кожен біль — привід діяти обдумано.