Надмірне потовиділення (гіпергідроз): причини та ефективні методи лікування

Піт потрібен організму, щоб охолоджуватися в спеку чи під час навантаження. При гіпергідрозі потові залози працюють більше, ніж потрібно для терморегуляції, і долоні, пахви чи стопи можуть бути мокрими навіть у прохолодній кімнаті^[1]. За даними національного опитування понад 8 тисяч людей у США, гіпергідроз має 4,8% населення, і 70% з них описують пітливість хоча б в одній ділянці як сильну. Водночас лише 51% обговорювали проблему з лікарем, переважно тому, що не вважали її медичною або не знали, що її лікують^[2].

Тим часом методів лікування чимало, і вибір залежить насамперед від того, з яким типом гіпергідрозу людина має справу.

Первинний і вторинний гіпергідроз

Приблизно 93% людей із гіпергідрозом мають первинну форму. Вона не пов'язана з іншою хворобою, і понад 90% таких випадків уражають симетрично пахви, долоні, стопи чи обличчя. Вважають, що причина в надмірній активності нервової системи, яка «вмикає» цілком нормальні потові залози^[1]. Вторинний гіпергідроз є наслідком іншої хвороби чи ліків і частіше охоплює все тіло або розподіляється несиметрично^[1]. Первинний гіпергідроз зазвичай починається рано: у дослідженні 387 пацієнтів пітливість долонь і стоп з'являлася в середньому в 11–12 років, пахв приблизно у 20, а обличчя й голови близько 25 років. Найчастіше її посилювали стрес і хвилювання (у 56,7% пацієнтів) та спека з вологістю (22%). При цьому від появи симптомів до лікування минало в середньому майже 9 років^[3].

Розрізнити їх допомагають критерії, які запропонувала група експертів. Про первинний гіпергідроз думають, якщо помітна місцева пітливість без очевидної причини триває щонайменше 6 місяців і є щонайменше дві з таких ознак^[4]:

• пітливість двобічна й приблизно симетрична;
• вона заважає щоденним справам;
• епізоди трапляються щонайменше раз на тиждень;
• перші прояви з'явилися до 25 років;
• є родичі з такою ж проблемою;
• уві сні пітливість зникає.

Коротко: симетрична пітливість долонь, пахв чи стоп, яка почалася в юності й зникає вночі, найчастіше є первинним гіпергідрозом, а генералізована чи нічна пітливість потребує пошуку причини.

Що спричиняє вторинний гіпергідроз

Вторинний гіпергідроз завжди має конкретну причину, і на відміну від первинного частіше охоплює все тіло й з'являється вночі^[1]. Перелік таких причин чималий:

• Ліки. Пітливість може викликати частина антидепресантів (флуоксетин, венлафаксин, амітриптилін), опіоїди, інсулін і нестероїдні протизапальні засоби^[5], а також жарознижувальні, гормони щитоподібної залози й препарати для лікування психічних розладів^[6].
• Системні захворювання. Серед них цукровий діабет з епізодами низького цукру в крові, гіпертиреоз, хвороба Паркінсона, феохромоцитома (пухлина, що виробляє адреналін), лімфома Ходжкіна та інші онкологічні захворювання^[5]. Лімфома належить до хвороб, для яких сильне нічне потіння є одним із провідних симптомів^[7].
• Гормональні зміни. Посилене потовиділення буває під час менопаузи, коли його спричиняють припливи, і під час вагітності^[5].
• Інфекції. Генералізоване й нічне потіння можуть провокувати туберкульоз, сепсис та інші стани з гарячкою^[5], а також ВІЛ-інфекція^[7].
• Інші причини. До них належать ожиріння, травми спинного мозку та зловживання алкоголем^[5].

Тому, щоб відрізнити його від первинного, лікар розпитує й оглядає людину, а за потреби призначає аналізи крові чи направляє до ендокринолога чи невролога^[8]. Пітливість може бути й побічною дією ліків^[9], тож про всі препарати, які ви приймаєте, лікарю варто розповісти.

Лікування вторинного гіпергідрозу спрямоване насамперед на його причину^[8]. Наприклад:

• у людей із діабетом підтримують нормальний рівень цукру в крові;
• при гіпертиреозі нормалізують роботу щитоподібної залози;
• якщо пітливість спричинили ліки, лікар переглядає схему лікування.

Діагностика гіпергідрозу

Діагноз здебільшого ставлять після розпитування й огляду^[8]. Лікаря цікавить, коли з'явилася пітливість, які ділянки тіла уражені, чи буває вона вночі, як заважає роботі та спілкуванню і які ліки людина приймає. Якщо є підозра на вторинну форму, можуть знадобитися додаткові обстеження:

• Аналізи крові. Зокрема загальний аналіз крові, тиреотропний гормон, ШОЕ, а за потреби тест на ВІЛ і туберкулінова проба^[7].
• Методи візуалізації. Рентгенографія органів грудної клітки, а іноді комп'ютерна томографія грудної клітки та живота, щоб не пропустити туберкульоз чи пухлину^[7].
• Йод-крохмальна проба (проба Мінора). Шкіру змащують розчином йоду, потім присипають крохмалем, і ділянки посиленого потовиділення темніють^[5].
• Гравіметрія. Фільтрувальний папір прикладають до шкіри й зважують: що більше поту він увібрав, то сильніша пітливість. Метод застосовують переважно в дослідженнях, бо результат залежить від температури й інших умов^[5].

Як гіпергідроз впливає на життя

Мокрі долоні під час рукостискання, плями на одязі, необхідність кілька разів на день перевдягатися здаються дрібницями лише збоку. У дослідженні понад 2 тисяч пацієнтів дерматологічних клінік тривогу мали 21,3% людей із гіпергідрозом проти 7,5% без нього, а депресію 27,2% проти 9,7%. Що тяжчою була пітливість, то частіше траплялися ці стани^[10]. Якщо пітливість змушує уникати людей чи пригнічує, про це варто сказати лікарю, адже тривожні розлади й депресія теж лікуються.

Коротко: гіпергідроз помітно підвищує ризик тривоги й депресії, тому його варто лікувати, а не просто терпіти.

Гіпергідроз і шкіра

Постійно волога шкіра стає зручним середовищем для мікробів. У тому самому дослідженні в людей із первинним гіпергідрозом шкірні інфекції траплялися втричі частіше, ніж у людей без нього. Грибкові інфекції були частішими в 5 разів, бактеріальні в 2,6 раза, а вірусні, зокрема бородавки, майже вдвічі. Особливо зростав ризик ямкового кератолізу, бактеріального ураження підошов із неприємним запахом, і грибкового ураження стоп. Частіше траплялася й екзема^[3]. Автори зазначають, що лікування гіпергідрозу може водночас зменшувати ризик інфекцій^[3]. Ще одна проблема, пов'язана з потом, це пітниця: коли потові протоки закупорюються, на шкірі з'являються дрібні червоні вузлики, які сильно сверблять^[11].

Коротко: гіпергідроз у кілька разів підвищує ризик грибкових і бактеріальних інфекцій шкіри, тож його лікування захищає ще й шкіру.

Що можна зробити самостійно

Перший крок полягає в простих змінах, які рекомендує Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS)^[9]:

• носіть вільний одяг і уникайте тісних речей та синтетики, наприклад нейлону;
• обирайте шкарпетки, що вбирають вологу, і міняйте їх щонайменше двічі на день;
• носіть шкіряне взуття, чергуйте пари щодня й уникайте закритих черевиків і кросівок;
• зменшіть тригери, як-от алкоголь і гостра їжа;
• замість звичайного дезодоранту використовуйте сильніший антиперспірант, а для одягу спеціальні вкладиші в пахви.

Допомагають і кілька побутових звичок:

• обмежте каву та інші напої з кофеїном, який посилює пітливість^[6];
• після душу ретельно витирайте шкіру насухо, особливо між пальцями ніг;
• майте при собі змінну футболку чи сорочку на випадок, якщо одяг промокне;
• дайте взуттю повністю просохнути між носіннями;
• опануйте техніки релаксації, як-от повільне глибоке дихання, адже стрес і хвилювання є найчастішим тригером пітливості^[3].

Лікування первинного гіпергідрозу

Найпростішим засобом першого вибору для пахв залишаються антиперспіранти з хлоридом алюмінію. У давньому, але показовому дослідженні 20% розчин хлориду алюмінію наносили щовечора протягом тижня, а потім за потреби, і в 64 із 65 пацієнтів пітливість пахв вдалося добре контролювати^[12]. Такі розчини застосовують і для долонь. Наносити їх найкраще ввечері, перед сном, коли потові залози найменш активні, а найчастішими побічними ефектами є почервоніння й подразнення шкіри^[5]. Якщо простих заходів недостатньо, лікар пропонує методи з доведеною ефективністю, від місцевих до хірургічних^[8].

Для долонь і стоп добре підходить іонофорез. Руки чи ноги занурюють у воду, через яку пропускають слабкий струм, і процедури можна продовжувати вдома зі спеціальним приладом. Метод безпечний, ефективний і недорогий^[13].

Ще одну можливість дають рецептурні серветки з глікопіронію тозилатом, який блокує сигнали до потових залоз. У двох рандомізованих дослідженнях за 4 тижні суттєве зменшення пітливості відзначили 59,5% людей, які використовували препарат, і 27,6% у групі плацебо^[14].

Таблетки з антихолінергічною дією, наприклад оксибутинін, діють на все тіло. У рандомізованому дослідженні пітливість долонь і пахв зменшилася більш ніж у 70% пацієнтів, але майже половина скаржилася на сухість у роті^[15].

Ін'єкції ботулінічного токсину особливо добре вивчені для пахв. У рандомізованому дослідженні 320 пацієнтів через 4 тижні на лікування відповіли 94% тих, хто отримав ботулінічний токсин, і 36% у групі плацебо, а через 16 тижнів 82% і 21% відповідно^[16]. Ефект не постійний: він зберігається приблизно пів року, тож ін'єкції доводиться повторювати. На долонях і стопах уколи болючіші, а на долонях можуть ще й тимчасово послаблювати м'язи кисті, тому найкраще метод підходить саме для пахв^[5]. Перед ін'єкціями межі зони надмірної пітливості часто визначають йод-крохмальною пробою: на шкіру наносять йод і крохмаль, і вологі ділянки темніють^[16].

Існує й апаратний метод, мікрохвильовий термоліз пахв, коли потові залози руйнують нагріванням. У рандомізованому дослідженні через місяць пітливість суттєво зменшилася в 89% пацієнтів після процедури й у 54% після імітації^[17]. Систематичний огляд підтвердив тривалий ефект і переважно легкі побічні дії, але досліджень поки мало, і вони невеликі^[18].

Гіпергідроз часто починається ще в дитинстві чи підлітковому віці й помітно впливає на настрій і самопочуття дитини^[19]. У підлітків від 9 до 16 років серветки з глікопіронієм діяли так само, як у дорослих^[20]. Тому не варто чекати, що дитина «переросте» проблему: дерматолог допоможе підібрати лікування з урахуванням віку.

Коротко: для пахв найкраще вивчені ботулінічний токсин і серветки з глікопіронієм, для долонь і стоп іонофорез, а таблетки допомагають багатьом, але часто сушать рот.

Читайте:

Ботокс: косметичне й медичне застосування

Ботокс, або ботулінічний токсин типу А: як він розслаблює м'язи, які зморшки ним розгладжують, які хвороби лік...

Операція

При тяжкому гіпергідрозі долонь, коли інші методи не допомогли, можуть запропонувати ендоскопічну торакальну симпатектомію, тобто перетинання чи блокування симпатичних нервів у грудній клітці. Операція добре прибирає пітливість долонь, але часто спричиняє компенсаторну пітливість в інших ділянках тіла^[21].

Чи можна уникнути компенсаторної пітливості, якщо оперувати «економніше»? Доказів цього немає. Метааналіз 11 рандомізованих досліджень за участю 1079 пацієнтів не підтвердив, що обмеження чи зниження рівня симпатектомії зменшує компенсаторну пітливість^[21]. Дані досить переконливі, хоча й не остаточні.

Для пахв існує й менш травматичне місцеве втручання, ліпосакція-кюретаж: через невеликі проколи частину потових залоз вишкрібають і відсмоктують. Систематичний огляд 16 досліджень визнав її безпечною й ефективною. У короткій перспективі вона поступається ботулінічному токсину й мікрохвильовому термолізу, зате її результат тримається довше, ніж після ін'єкцій^[22].

Через ризик компенсаторної пітливості до симпатектомії вдаються лише після того, як інші методи не допомогли, і рішення ухвалюють разом із хірургом після обговорення наслідків.

Зверніться до сімейного лікаря чи дерматолога, якщо надмірна пітливість триває щонайменше пів року, трапляється щотижня чи щоночі, заважає щоденним справам, якщо подібне є в родичів або якщо ви приймаєте ліки, що можуть її викликати^[9]. Не відкладайте візит, якщо пітливість з'явилася раптово, охоплює все тіло чи виникає вночі: так частіше проявляється вторинний гіпергідроз, причину якого треба знайти^[1].