Проктит: причини, симптоми та лікування

Проктит — це запалення слизової прямої кишки, що проявляється болем, кров’ю або слизом у калі. Його можуть спричинити інфекції, запальні захворювання кишечника чи інші чинники, які подразнюють слизову оболонку.

Коли пряма кишка запалюється, навіть звичний процес дефекації може стати болючим і викликати відчуття тиску або неповного спорожнення. Іноді це пов’язано з інфекцією, іноді — з хронічним запаленням кишечника, а в окремих випадках причина взагалі неочевидна. Проктит може бути тимчасовим і швидко минати, або ж тривалим, коли запалення повторюється. Незалежно від форми, він суттєво впливає на щоденний комфорт і потребує уваги, щоб запобігти ускладненням.

Що таке проктит

Пряма кишка — це нижня частина товстого кишечника, яка закінчується анусом. Вона накопичує кал перед випорожненням, тому будь-яке її запалення відразу впливає на комфорт і викликає неприємні відчуття. Слово «проктит» утворене від грецьких коренів: procto — «пряма кишка» та itis — «запалення».

Запалення слизової виникає, коли на неї діють подразники: бактерії, хімічні речовини або власна імунна система, яка з якихось причин починає атакувати тканини. При цьому стінка прямої кишки червоніє, набрякає, може з’являтися біль, свербіж, кров чи слиз у калі. У деяких випадках запалення обмежується лише слизовим шаром, а іноді переходить глибше, викликаючи виразки або тривале подразнення.

Види проктиту

За перебігом проктит буває гострим або хронічним. Гостра форма з’являється раптово, часто після інфекції чи впливу подразника, і зазвичай минає після лікування. Хронічна форма може тривати місяцями або роками, періодично загострюючись.

Залежно від причини виділяють кілька типів:

• інфекційний, коли запалення спричинюють бактерії чи віруси
• радіаційний, що розвивається після променевої терапії
• виразковий, який є проявом виразкового коліту. 

Кожен із цих варіантів має власні особливості, але всі вони пов’язані з ушкодженням слизової оболонки прямої кишки.

Симптоми проктиту

Ознаки запалення зазвичай з’являються поступово, але можуть проявитися раптово. Їх інтенсивність залежить від причини й ступеня ураження слизової. Людина може помітити зміни під час дефекації або невдовзі після неї.

До найтиповіших симптомів, які супроводжують проктит, належать:

• Біль у прямій кишці: може бути пекучим, колючим або ниючим, посилюється під час випорожнення.
• Біль у лівій нижній частині живота: тягнучий або спазматичний, іноді віддає в поперек.
• Кров або слиз у калі: червоні прожилки чи желеподібні домішки вказують на запалення слизової.
• Відчуття повноти або тиску в прямій кишці: створює дискомфорт навіть після спорожнення.
• Постійні позиви до дефекації (тенезми): бажання випорожнитись без результату.
• Болюче або утруднене випорожнення (дисхезія): спазми й біль під час дефекації.
• Закреп: кал може бути твердим або виходити частково.
• Діарея: часті водянисті випорожнення, іноді з домішками слизу чи крові.

На початкових етапах людина часто відчуває печіння, напруження або судоми в ділянці прямої кишки. Може з’являтися терміновість позиву «піти в туалет», навіть якщо кишечник порожній. Такі симптоми не варто ігнорувати, бо вони сигналізують про запальний процес, який може прогресувати.

Причини проктиту

Запалення слизової прямої кишки може розвиватися з багатьох причин — від інфекцій до порушення кровопостачання або дії радіації. У більшості випадків процес починається через подразнення тканин бактеріями, вірусами чи власними імунними клітинами. 

Поширені причини

До основних чинників, які найчастіше призводять до проктиту, належать:

• Запальні захворювання кишечника: хвороба Крона та виразковий коліт. У кожного третього пацієнта запалення локалізується саме в прямій кишці. У таких випадках проктит має хронічний характер і може загострюватися хвилеподібно.
• Інфекції, що передаються статевим шляхом: гонорея, хламідіоз, герпес 2 типу, сифіліс, вірус папіломи людини (ВПЛ). Зараження можливе при анальному контакті, незалежно від статі партнера. Ці інфекції здатні спричинити гостре запалення з виразками або виділеннями слизу.
• Шлунково-кишкові інфекції: сальмонела, шигела, кампілобактер, а також Clostridioides difficile, який активується після прийому антибіотиків. Препарати порушують баланс мікробіому, знищуючи корисні бактерії, що стримують ріст C. difficile.

У таких випадках запалення пов’язане не лише з наявністю патогенів, а й із порушенням природного захисту слизової. Відновлення балансу мікрофлори часто є важливою частиною лікування.

Рідкісні причини

Іноді проктит виникає з менш поширених причин. До них належать такі стани:

• Диверсійний проктит: розвивається у людей після колостомії чи ілеостомії, коли кал перестає проходити через пряму кишку. Через відсутність коротколанцюгових жирних кислот, які живлять слизову, тканини висихають і запалюються.
• Ішемічний проктит: виникає, коли зменшується притік крові до прямої кишки через тромб, аневризму або бляшку в судині. Клітини починають страждати від нестачі кисню.
• Ано-ректальна травма або хімічне подразнення: результат введення сторонніх предметів чи агресивних речовин, наприклад, деяких клізм. Це викликає гостре запалення й біль.
• Еозинофільний проктит: частіше буває у дітей до двох років і пов’язаний із надмірною реакцією імунної системи на певні харчові білки.
• Радіаційний проктит: з’являється після променевої терапії органів малого таза. Іноді супроводжується радіаційним колітом або ентеритом, оскільки уражається більша частина кишечника.
• Алергія до білків молока або сої у немовлят: білки потрапляють до організму дитини через суміш або грудне молоко, що викликає запалення в кишкових стінках.
• Ідіопатичний проктит: запалення без визначеної причини, яке має тенденцію повторюватися. Приблизно 10 % таких випадків з часом переходять у виразковий коліт.

Характер запалення залежить від його причини: гострі інфекційні форми зазвичай минають після лікування, тоді як хронічні, пов’язані з запальними захворюваннями кишечника або радіацією, можуть тривати роками й вимагати постійного контролю.

Ускладнення

Проктит зазвичай не становить загрози для життя, але без лікування або при тривалому перебігу він може спричинити ускладнення. Уражена слизова легко травмується, утворюються виразки, які кровоточать або глибшають. Такі процеси здатні вплинути не лише на пряму кишку, а й на сусідні тканини.

До можливих ускладнень проктиту належать:

• Кровотеча та анемія: постійна втрата крові може призводити до зниження рівня гемоглобіну.
• Фістули: формування каналів між прямою кишкою та сусідніми органами.
• Стриктури: рубцеве звуження просвіту кишки, що ускладнює дефекацію.
• Нейрогенна дисфункція сечового міхура: порушення контролю сечовипускання.
• Парестезії нижніх кінцівок: поколювання, печіння або оніміння через подразнення нервів.
• Еректильна дисфункція: рідкісне ускладнення, коли запалення торкається нервових закінчень.

Якщо запалення затяжне, невилікувана виразка може спричинити сильну кровотечу або навіть руйнування стінки прямої кишки. Хоч такі випадки трапляються нечасто, саме вони підкреслюють, чому важливо вчасно звертати увагу на симптоми і не затягувати з лікуванням.

Діагностика проктиту

Щоб визначити причину запалення, лікар спочатку оцінює симптоми й проводить огляд. Під час первинного обстеження можуть ставитися запитання про прийом ліків, подорожі, можливі статеві контакти або наявність аутоімунних захворювань у родині. Далі проводиться фізикальне обстеження прямої кишки — пальцеве дослідження або аноскопія.

Додаткові обстеження

Щоб підтвердити діагноз і визначити причину проктиту, застосовують такі методи:

• Аналіз крові: показує ознаки запалення, інфекції або анемії.
• Аналіз калу: допомагає виявити кров, лейкоцити чи збудників інфекції.
• Ректальний посів: проводиться для ідентифікації бактерій або вірусів у зразку слизу.
• Проктоскопія чи сигмоїдоскопія: ендоскопічне дослідження слизової з можливістю взяти біопсію. Перед сигмоїдоскопією необхідна підготовка кишечника.

Результати цих досліджень дозволяють визначити тип проктиту та підібрати лікування, яке усуває не лише симптоми, а й першопричину запалення.

Лікування проктиту

Тривалість одужання залежить від причини запалення. У більшості випадків симптоми зникають через чотири–шість тижнів після початку терапії. Гострі форми можуть минути самостійно, але лікування значно пришвидшує процес і запобігає ускладненням. Під час відновлення можна застосовувати безрецептурні засоби для зменшення болю чи діареї. Якщо причину не усунути, запалення може повторюватися.

Методи лікування проктиту залежать від його походження і можуть включати:

• Усунення причини запалення: скасування медикаментів чи впливів, які спричинили подразнення слизової.
• Антибіотики або противірусні засоби: використовуються при інфекційних формах, щоб усунути збудника.
• Імуносупресанти: препарати, що пригнічують надмірну реакцію імунної системи при аутоімунному проктиті.
• Сульфасалазин або месалазин: протизапальні ліки, ефективні при виразковому коліті та виразковому проктиті.
• Інфліксімаб: біологічна терапія, яку застосовують при проктиті, пов’язаному з хворобою Крона.
• Місцеві кортикостероїди або сукрафлатні клізми: зменшують запалення, полегшують біль і сприяють загоєнню слизової.
• Ендоскопічні процедури: використовуються для зупинки кровотечі або усунення виразкових дефектів.

При радіаційному проктиті запалення зазвичай зникає через кілька тижнів після завершення терапії, але в цей час допомагають місцеві знеболювальні засоби. У хронічних формах, пов’язаних із запальними хворобами кишечника, запалення може періодично повертатися, тому лікування проводять повторними курсами, спрямованими на контроль процесу.

Прогноз і тривалість хвороби

У більшості дорослих гострий проктит минає за чотири–вісім тижнів після усунення причини. У немовлят, коли запалення пов’язане з харчовими білками, відновлення може тривати кілька місяців. Хронічні форми, особливо при запальних захворюваннях кишечника, мають хвилеподібний перебіг — періоди загострень чергуються з ремісіями. Радіаційний проктит іноді зберігається довше й може вимагати тривалого спостереження. Загалом прогноз сприятливий: більшість людей повністю одужують і повертаються до звичного способу життя.

Профілактика проктиту

Не всі форми проктиту можна попередити, але ризик певних видів можна знизити. Безпечна сексуальна поведінка, використання презервативів і стоматологічних дамб під час орального чи анального контакту зменшують ймовірність зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом. Харчові отруєння, які можуть спричинити кишкові інфекції, легше уникнути, дотримуючись правил гігієни та обережності під час подорожей. Водночас запальні захворювання кишечника та радіаційний проктит запобігти неможливо, але раннє звернення по допомогу допомагає контролювати симптоми.

Коли звертатися до лікаря

При перших проявах проктиту варто звернутися по медичну допомогу. Навіть легкі симптоми можуть свідчити про запалення, яке з часом посилюється. Якщо лікування не дає ефекту або стан погіршується, необхідна повторна оцінка, адже різні типи проктиту потребують різних методів терапії. У поодиноких випадках, коли запалення не реагує на стандартні схеми, може знадобитися хірургічне втручання.

Демпінг-синдром: коли їжа проходить шлунок занадто швидко

Як позбутися закрепу: 8 ефективних домашніх методів

Закреп: причини, симптоми, методи лікування