Анальний герпес: як проявляється і що з ним робити

Настанова Британської асоціації сексуального здоров'я і ВІЛ 2024 року наводить показові дані: серед чоловіків, які мають секс із чоловіками і в яких герпес спричинив запалення прямої кишки, лише 32% мали видимі виразки навколо анального отвору^[1]. В інших інфекція ховалася всередині, а людина відчувала тільки біль і печіння. Тому анальний герпес легко сплутати з гемороєм чи тріщиною. Виявити вірус можна лише лабораторно, а противірусні ліки добре полегшують загострення.

Читайте:

Безпека анального сексу: як уникнути болю, травм та інфекцій

Безпека анального сексу: чим він ризикований для слизової прямої кишки і щодо статевих інфекцій, навіщо потр...

Що таке анальний герпес

Анальний герпес виникає, коли вірус простого герпесу уражає шкіру навколо анального отвору (ануса) або слизову анального каналу і прямої кишки. Вірус передається від людини до людини через тісний контакт шкіри і слизових, переважно під час сексу, тому хворобу відносять до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Інфекція дуже поширена: за оцінкою ВООЗ, близько 846 мільйонів людей віком 15–49 років живуть з аногенітальним герпесом, і щороку додається щонайменше 42 мільйони нових випадків^[2].

Вірус простого герпесу (ВПГ) має два типи. Перший тип найчастіше уражає губи й шкіру навколо рота, другий частіше оселяється на статевих органах і в анальній ділянці, як і при генітальному герпесі. Саме другий тип залишається головною причиною анального герпесу. Перший тип теж може спричинити висип біля ануса, і частка таких аногенітальних інфекцій зростає, переважно через оральний секс^[3].

Заразитися можна під час анального, вагінального або орального сексу, а також через спільні секс-іграшки^[4]. Вірус проникає крізь мікроскопічні пошкодження слизової або шкіри. Більшість інфікованих не мають жодних симптомів або мають дуже слабкі^[2], проте вірус у них періодично виділяється на шкіру, тож людина без висипу теж може заразити партнера.

Симптоми та ознаки

Хвороба може довго залишатися безсимптомною або проявлятися так м'яко, що людина не звертає уваги. У тих, хто захворів одразу після зараження, перші ознаки з'являються через 2 дні – 2 тижні^[1]. В інших перший висип виникає через місяці або навіть роки, тому він не обов'язково пов'язаний з останнім партнером^[5].

Часто все починається з поколювання, печіння, свербежу або подразнення в анальній ділянці. Може з'являтися відчуття тиску чи дискомфорт під час сидіння. Згодом на шкірі або слизовій виникають дрібні пухирці, які лопаються і залишають червоні болючі ранки на шкірі навколо ануса, сідницях чи стегнах^[5].

Ранки можуть зливатися у виразки або тріщини, шкіра навколо червоніє і набрякає. Під час першого епізоду бувають гарячка, головний біль, загальне нездужання і болючі збільшені лімфовузли в паху^[6].

До типових симптомів анального герпесу належать:

• постійне свербіння або печіння в ділянці ануса
• почервоніння або поява болючих пухирців із прозорим вмістом
• виразки, тріщини або мокнучі ранки навколо анального отвору
• відчуття стороннього тіла або тиску в прямій кишці
• зміна частоти чи характеру випорожнень.

Коли вірус уражає пряму кишку, виникає проктит, тобто її запалення. У дослідженні 102 чоловіків з болем і виділеннями з прямої кишки герпес виявили у 23. У всіх них був сильний біль і тенезми (болісні хибні позиви до випорожнення), у 78% закреп, у 48% гарячка і утруднене сечовипускання, у 26% оніміння чи поколювання в ділянці крижів^[7]. Річ у тім, що вірус може зачіпати нерви крижового відділу. Іноді це закінчується гострою затримкою сечі, яка в середньому триває близько 10 днів і в окремих випадках потребує катетера^[8].

Інтенсивність симптомів буває різною. У деяких людей загострення рідкісні й швидко минають, в інших супроводжуються сильним болем і загальним нездужанням. Людям з ослабленим імунітетом, зокрема з ВІЛ, загрожують тривалі й тяжкі епізоди герпесу в перианальній ділянці^[3].

Як розпізнати: діагностика анального герпесу

Симптоми анального герпесу схожі на інші хвороби аноректальної ділянки, зокрема геморой, анальні тріщини або сифіліс. Сифіліс іноді дає кілька болючих виразок і маскується під герпес. Пухирцевий висип буває і при мпоксі (віспі мавп), а близько 3% висипань, схожих на типовий генітальний герпес, насправді спричиняє вірус оперізувального лишаю^[1]. Виразки біля ануса бувають також при хворобі Крона і хворобі Бехчета^[6]. Тому лише за зовнішнім виглядом правильний діагноз поставити вдається не завжди.

Лікар може запідозрити герпес за типовими пухирцями або виразками. Огляд включає пальпацію (обмацування) та огляд шкіри і слизової навколо анального отвору, а за потреби огляд прямої кишки.

Для підтвердження діагнозу можуть призначити:

• аналіз крові на антитіла: показує, що людина колись інфікувалася. Типоспецифічні тести розрізняють перший і другий тип вірусу, але не показують, де саме він «живе» і чи пов'язаний з ним теперішній висип. Аналіз на антитіла класу IgM для діагностики герпесу не рекомендують^[3]
• мазок із ураженої ділянки: матеріал беруть з пухирця або виразки; при проктиті беруть мазок із прямої кишки навіть без видимих виразок^[1]
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) мазка: метод ампліфікації нуклеїнових кислот, найчутливіший спосіб знайти вірус у виразці, який водночас визначає його тип^[3]

Посів вірусу з мазка значно менш чутливий, особливо при повторних загостреннях і коли ранки вже загоюються^[3]. Тому мазок найкраще здавати зі свіжого висипу. Тип вірусу має значення для прогнозу: при аногенітальному герпесі першого типу загострення трапляються рідше, ніж при другому^[9].

Лікування анального герпесу

Причина хвороби вірусна, тому її лікують противірусними препаратами. Вони не знищують вірус повністю, але пригнічують його розмноження, полегшують загострення і скорочують тривалість симптомів. При першому епізоді таблетки призначають протягом 5 днів від його початку, поки з'являються нові ранки^[1]. Курс триває від 5 до 10 днів залежно від настанови, і його продовжують, якщо ранки ще не загоїлися^[9].

Чим раніше почато лікування, тим краще воно діє. При повторному загостренні ліки найефективніші, якщо почати їх у першу добу після появи висипу або ще під час передвісників, як-от поколювання чи печіння^[3]. Противірусні засоби також зменшують виділення вірусу і ризик заразити партнера^[10].

Біль полегшують знеболювальні, теплі ванночки з підсоленою водою і 5% мазь чи гель з лідокаїном, особливо перед сечовипусканням^[1]. Вазелін на ранки теж зменшує подразнення^[4]. Неможливість помочитися, ознаки подразнення мозкових оболонок (сильний головний біль, напружена шия) або тяжкий загальний стан можуть потребувати госпіталізації^[1].

Препарати, які застосовують

Для лікування інфекцій вірусу простого герпесу застосовують три препарати в таблетках^[9]:

• валацикловір: зменшує тривалість і вираженість симптомів; його приймають рідше, ніж ацикловір
• фамцикловір: пригнічує розмноження вірусу, підходить і при першому епізоді, і при повторних загостреннях
• ацикловір: найстаріший засіб проти герпесу, ефективний у таблетках

Міф: досить намазати висип противірусною маззю. Насправді: мазі з противірусними засобами дають мінімальну користь, і настанови не радять ними лікувати аногенітальний герпес^[3]. Додавання мазі до таблеток теж нічого не додає^[1].

Людям із частими загостреннями лікар може призначити тривалу щоденну (супресивну) терапію. Вона зменшує кількість рецидивів на 70–80%^[3]. У дослідженні пар, де інфікований був лише один партнер, щоденний валацикловір знизив частку заражень з 3,6% до 1,9% і зменшив кількість днів виділення вірусу з 10,8% до 2,9%^[10]. Ті самі препарати застосовують і при герпесі на губах, але дози й тривалість курсу для аногенітальної інфекції інші, їх підбирає лікар.

Коротко: противірусні таблетки, початі в першу добу загострення, працюють найкраще, а мазі майже нічого не дають.

Фактори ризику

Анальним герпесом заражаються під час інтимного контакту з людиною, яка вже має вірус. Кожен незахищений статевий акт поступово підвищує ризик зараження вірусом другого типу^[11]. Заразитися можна під час анального, орального чи вагінального сексу, найімовірніше тоді, коли в партнера є висип.

Передавання вірусу можливе через:

• шкіру або слизову, якщо є виразки, тріщини або мікропошкодження
• слину під час орального або орально-анального сексу з партнером, у якого є герпес на губах чи в роті
• генітальні виділення, навіть у період без симптомів

Міф: якщо в партнера немає висипу, заразитися герпесом неможливо. Насправді: вірус періодично виділяється на шкіру і слизові без жодних симптомів. У невеликому дослідженні чоловіків, які мають секс із чоловіками, все виділення вірусу відбувалося в перианальній ділянці або прямій кишці, і половина таких днів припадала на безсимптомні періоди^[12].

Герпес другого типу ще й полегшує зараження іншими інфекціями. За метааналізом, у чоловіків і жінок з цією інфекцією ризик заразитися ВІЛ приблизно утричі вищий^[13].

Профілактика: як знизити ризик зараження

Жоден метод не гарантує стовідсоткового захисту від анального герпесу, але кілька кроків помітно зменшують імовірність зараження. Особливо це стосується людей, які мають кількох сексуальних партнерів або не знають, чи є герпес у партнера.

Бар'єрний захист зменшує контакт зі слизовими оболонками і висипом:

• презервативи під час анального, вагінального та орального сексу; у великому об'єднаному аналізі ті, хто користувався ними завжди, заражалися герпесом другого типу на 30% рідше, ніж ті, хто не користувався ніколи^[11]
• латексні серветки (оральні дамби) для захисту під час орально-анального контакту.

Захист неповний, бо висип і виділення вірусу бувають на шкірі, яку презерватив не закриває. Регулярні обстеження на статеві інфекції допомагають виявити зараження навіть без симптомів і вчасно почати лікування. Людям з підтвердженим герпесом варто повідомляти партнерів про свій діагноз і обговорити з лікарем тривале приймання противірусних ліків.

Ще один дієвий спосіб уберегти партнера: не займатися анальним, вагінальним чи оральним сексом, доки ранки повністю не загоїлися^[4].

Коротко: презерватив знижує ризик зараження приблизно на третину, тож найкращий захист дає його поєднання з паузою в сексі під час загострення і щоденними ліками в інфікованого партнера.

Чи піддається анальний герпес лікуванню повністю?

Вилікувати герпес остаточно поки неможливо^[2]. Після зараження вірус залишається в нервових вузлах (гангліях) попереково-крижового відділу в неактивному стані^[6] і час від часу «прокидається», спричиняючи рецидиви. Частота дуже різна: після першого епізоду з симптомами другого типу повторні загострення мали 89% людей, 38% мали щонайменше шість за перший рік, а дехто лише одне або жодного^[14].

Повторне загострення інфекції може виникати на тлі:

• загального ослаблення імунітету
• стресу або емоційного перенапруження
• інших захворювань або фізичного виснаження
• ультрафіолету на уражену ділянку, тертя, куріння й алкоголю^[5]

Повторні епізоди зазвичай м'якші й коротші за перший, а з часом загострення трапляються рідше і перебігають легше^[5].