Анальний герпес викликає свербіння, біль і висипання навколо анального отвору, але іноді проходить без симптомів. Передається статевим шляхом і часто лишається непоміченим.

Анальний герпес — це інфекція, спричинена вірусом простого герпесу, яка вражає ділянку навколо ануса або сам анальний канал. Вона передається під час статевого контакту і належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). У багатьох випадках хвороба тривалий час не проявляється, що ускладнює своєчасну діагностику. Водночас навіть безсимптомний перебіг не виключає можливість передавання вірусу іншій людині. Виявити інфекцію можна за характерними ураженнями шкіри, але остаточний діагноз потребує лабораторного підтвердження.

Читайте:

Генітальний герпес: як розпізнати, передається і чи лікується
Генітальний герпес: як розпізнати, передається і чи лікується
Генітальний герпес — інфекція, яка може протікати безсимптомно, але залишатися заразною. Вона передається п...

Що варто знати про статеві інфекції (ІПСШ)
Що варто знати про статеві інфекції (ІПСШ)
Статеві інфекції часто не дають жодних сигналів, але це не означає, що їх немає. Усе, що передається через секс...

Що таке анальний герпес

Анальний герпес виникає внаслідок зараження вірусом простого герпесу — інфекцією, що передається від людини до людини при тісному фізичному контакті. Переважно це стосується сексуальних контактів, тому захворювання класифікують як інфекцію, що передається статевим шляхом.

Вірус герпесу існує у двох основних формах. Тип 1 (HSV-1 або ВПГ-1) найчастіше уражає ділянку рота і губ, тоді як тип 2 (HSV-2 або ВПГ-2) частіше вражає статеві органи та анальну зону (генетальный герпес). Саме HSV-2 є основною причиною анального герпесу. У деяких випадках анальні симптоми можуть бути спричинені й HSV-1, але це трапляється рідше.

Передавання відбувається під час анального, вагінального або орального сексу з інфікованою людиною. Вірус потрапляє до організму через мікроскопічні пошкодження слизової оболонки або шкіри. Навіть якщо видимі симптоми відсутні, людина все одно може передавати вірус. Тому хвороба поширюється незалежно від наявності видимих ознак зараження.

Симптоми та ознаки

Анальний герпес може довго залишатися безсимптомним або проявлятись настільки м’яко, що людина не звертає на нього уваги. Водночас, у період активного перебігу інфекція здатна викликати виражений дискомфорт у ділянці ануса. Перша поява симптомів зазвичай трапляється через кілька днів або тижнів після контакту з вірусом.

Інфекція часто починається з печіння, свербежу або відчуття подразнення в анальній ділянці. Може виникати відчуття тиску або дискомфорту під час сидіння. Згодом на шкірі або слизовій з’являються характерні висипання у вигляді дрібних пухирців.

Пухирці можуть лопатися, утворюючи болісні виразки або тріщини. Іноді люди помічають почервоніння або набряк, що супроводжується порушеннями звичного ритму дефекації.

До типових симптомів анального герпесу належать:

  • постійне свербіння або печіння в ділянці ануса
  • почервоніння або поява болісних прозорих пухирців
  • виразки, тріщини або мокнучі ранки навколо анального отвору
  • відчуття стороннього тіла або тиску в прямій кишці
  • зміна частоти чи характеру випорожнень.

Інтенсивність симптомів може бути різною. У деяких людей рецидиви трапляються рідко й проходять швидко, в інших — супроводжуються сильним болем і загальним нездужанням.

Як розпізнати: діагностика анального герпесу

Симптоми анального герпесу можуть бути схожими на інші захворювання аноректальної ділянки, зокрема геморой, анальні тріщини або сифілітичні виразки. Через це точна діагностика є ключовою — лише за зовнішніми ознаками не завжди можливо поставити правильний діагноз.

Лікар може розпізнати герпетичну інфекцію за характерними висипаннями, особливо якщо є типовий вигляд пухирців або виразок. Огляд включає пальпацію й візуальну оцінку стану шкіри та слизової навколо анального отвору.

Для підтвердження діагнозу можуть бути призначені:

  • аналіз крові: визначає наявність антитіл до HSV, свідчить про факт інфікування, але не дозволяє виявити локалізацію чи тип вірусу
  • мазок із ураженої ділянки: береться з пухирця або виразки для точного виявлення збудника
  • NAAT (тест на ампліфікацію нуклеїнових кислот): сучасний метод, який дозволяє визначити, чи йдеться про HSV-1 чи HSV-2

Ці тести швидкі та високочутливі, тому дозволяють не лише підтвердити діагноз, а й уточнити тип вірусу, що має значення для подальшого лікування й прогнозу.

Лікування анального герпесу

Оскільки анальний герпес спричинений вірусом, лікування передбачає застосування противірусних препаратів. Ці засоби не знищують вірус повністю, але пригнічують його активність, полегшують перебіг хвороби й скорочують тривалість симптомів. Також вони знижують ймовірність передачі вірусу іншим людям.

Чим раніше розпочато лікування після появи симптомів, тим ефективніше воно діє. У гострій фазі це дозволяє зменшити поширення інфекції й уникнути тяжких проявів, як-от глибокі виразки або ураження сусідніх тканин.

Препарати, які застосовують

Доступні кілька препаратів для лікування інфекцій вірусу простого герпесу:

  • Вальтрекс (валіцикловір): зменшує тривалість і вираженість симптомів, особливо ефективний у перші дні після появи висипань
  • Фамвір (фамцикловір): пригнічує розмноження вірусу, може застосовуватись при первинному зараженні й рецидивах
  • Зовіракс (ацикловір): один із найперших засобів проти герпесу, діє локально й системно

У деяких випадках лікар може призначити тривалу профілактичну терапію — наприклад, людям із частими рецидивами або з високим ризиком передавання вірусу партнеру.

Фактори ризику

Інфікування анальним герпесом відбувається під час інтимного контакту з людиною, яка вже має гепрес. Найвищий ризик виникає при анальному сексі без бар’єрного захисту, але можливе зараження і при оральному чи вагінальному контакті, якщо в партнера є активна форма герпесу.

Передавання вірусу можливе через:

  • шкіру або слизову, якщо є виразки, тріщини або мікропошкодження
  • слину — під час орального сексу з партнером, у якого є герпетичне ураження ротової порожнини
  • генітальні виділення, навіть у період без активних симптомів

Важливо знати, що навіть без видимих проявів інфекція залишається заразною. Це пов’язано з тим, що вірус виділяється на шкіру і слизову періодично, навіть коли людина не має жодних симптомів.

Профілактика: як знизити ризик зараження

Жоден метод не гарантує 100% захисту від зараження анальним герпесом, але кілька кроків значно зменшують імовірність інфікування. Особливо важливо дотримуватись запобіжних заходів людям, які мають кількох сексуальних партнерів або не знають статус партнера щодо герпесу.

Бар’єрні методи контрацепції допомагають зменшити контакт зі слизовими оболонками і шкірними ураженнями:

  • використання презервативів під час анального, вагінального та орального сексу
  • латексні серветки для захисту при орально-анальному контакті.

Регулярні обстеження на інфекції, що передаються стетвим шляхом (ІПСШ), допомагають виявити вірус навіть у безсимптомних випадках. Це дозволяє вчасно почати лікування й уникнути передавання інфекції. Людям із підтвердженим герпесом слід повідомляти партнерів про свій статус і дотримуватись рекомендацій лікаря щодо тривалого прийому ліків.

Уникнення сексу під час загострення — ще один ефективний спосіб зменшити ризик інфікування партнера.

Чи піддається анальний герпес лікуванню повністю?

На сьогодні не існує методів, які дозволяють повністю вивести вірус герпесу з організму. Вірус герпесу HSV-2 залишається в нервових клітинах у неактивному стані, періодично активуючись і викликаючи рецидиви. У деяких людей це трапляється кілька разів на рік, у інших — лише одного разу за все життя.

Повторне загострення інфекції може виникати на фоні:

  • загального ослаблення імунітету
  • стресових ситуацій або емоційного перенапруження
  • інших захворювань або фізичного виснаження
  • тривалого впливу ультрафіолету

Кожен наступний епізод зазвичай м’якший і триває менше, ніж перший. Частота рецидивів з часом може знижуватись.

Підсумок

Анальний герпес — це не лише питання дискомфорту, а й невидимий елемент передачі вірусу у суспільстві. Найефективніший інструмент у протидії йому — знання. Усвідомлення шляхів зараження, симптомів, можливостей діагностики й профілактики дає змогу контролювати ситуацію і не допустити її поширення далі.