Гастрит: причини, симптоми, ускладнення та лікування

Слизова оболонка шлунка постійно зазнає дії кислоти, ферментів і бактерій. Її запалення порушує цей захист і може проявитися болем, нудотою або залишитися зовсім непомітним.

Гастрит часто розвивається не відразу. У деяких людей він з’являється раптово — після вживання певних речовин або на фоні інфекції. В інших — поступово, без чіткої причини. Симптоми можуть бути вираженими або взагалі відсутніми, що ускладнює виявлення порушень. Тому навіть за відсутності скарг не варто ігнорувати зміни в самопочутті, якщо вони пов’язані з травленням.

Що таке гастрит?

Гастрит — це запальний процес, що виникає в оболонці шлунка, яка відповідає за бар’єрний захист і секрецію слизу. Коли її структура порушується — через інфекції, ліки, алкоголь чи інші чинники — до ураженої ділянки надходять імунні клітини, запускається відновлення, але паралельно можуть з’являтися симптоми або поступові зміни в роботі органа.

Це порушення має багато форм. Воно може бути короткочасним або тривалим, з незначними змінами або з глибокими пошкодженнями тканини. У когось гастрит викликає дискомфорт після їжі, а в когось — не проявляється зовсім. Перебіг залежить від тривалості дії шкідливого чинника, індивідуальної чутливості й здатності слизової до відновлення.

Захисна функція слизової оболонки

Внутрішня поверхня шлунка постійно виділяє слиз, який утворює бар’єр між стінкою органа та агресивним вмістом шлункового соку. Цей шар постійно оновлюється, але водночас чутливий до тривалого навантаження. Якщо баланс порушується, кислота й ферменти починають контактувати з живими клітинами — і саме тоді запускається запальна відповідь.

Види гастриту

Гастрит може суттєво відрізнятися за перебігом, глибиною ураження та причиною. У деяких людей він починається раптово, в інших — розвивається роками. Запалення може обмежуватися поверхнею слизової або призводити до глибоких змін, зокрема ерозій. Також існують форми, пов’язані з інфекцією, медикаментами або аутоімунною реакцією. Усі ці варіанти мають свої особливості, які враховуються в діагностиці й лікуванні.

Класифікація гастриту

Найчастіше гастрит поділяють за трьома критеріями: тривалість, глибина ураження та механізм розвитку.

• Гострий гастрит: з’являється раптово, зазвичай у відповідь на короткочасну дію токсичних або подразнювальних чинників — інфекції, алкоголю, ліків. Часто супроводжується помітними симптомами.
• Хронічний гастрит: формується поступово, може не мати чітких проявів. Часто пов’язаний з інфекцією Helicobacter pylori або аутоімунним ураженням.
• Ерозивний гастрит: характеризується ушкодженням слизової з утворенням ерозій, іноді — з кровотечею. Часто виникає через дію алкоголю, жовчі або агресивних ліків.
• Неерозивний гастрит: запалення без ерозій. Може супроводжуватися набряком, почервонінням і витонченням слизової, що з часом змінює її функції.

Атрофічний гастрит і структурні зміни

Окрему форму становить атрофічний гастрит — це неерозивне, але тривале ураження, за якого слизова оболонка стоншується й втрачає здатність виробляти захисні речовини. Такий процес порушує кислотність шлунка, ускладнює травлення і погіршує засвоєння поживних речовин. Найчастіше порушується всмоктування заліза, фолієвої кислоти і вітаміну B12, що з часом призводить до анемії.

У деяких випадках клітини слизової перебудовуються: це явище називається метаплазією. Тканини набувають властивостей, нетипових для шлунка, що підвищує ризик серйозних ускладнень. Такі зміни вважаються передраковими й потребують спостереження.

Наскільки поширений гастрит?

Гастрит зустрічається часто, особливо у своїй гострій формі. Цей тип запалення переважно виникає як реакція на короткочасний вплив — інфекцію, алкоголь, лікарські засоби. Хронічні форми трапляються рідше, проте можуть залишатися непоміченими протягом тривалого часу, поступово порушуючи роботу шлунка. Найпоширеніша причина хронічного гастриту — довготривале інфікування Helicobacter pylori.

Для розуміння масштабів — приблизні цифри:

• Гострий гастрит: приблизно 8 випадків на 1000 людей щороку.
• Хронічний гастрит: у межах 2 випадків на 10 000 осіб.
• Інфекція H. pylori: у світі поширена настільки, що пов’язана з гастритом майже в половини населення.

Симптоми гастриту

Ознаки гастриту залежать від форми захворювання та глибини ураження слизової. У багатьох випадках запалення тривалий час не дає відчутних проявів. Але якщо симптоми з’являються — це зазвичай сигнал про те, що захисний шар вже порушено, і кислота почала подразнювати тканини шлунка.

Найтиповіші скарги включають:

• Біль або дискомфорт у верхній частині живота: найчастіше локалізується в епігастральній ділянці — між пупком і грудною кліткою. Це може бути тупий тиск, печіння чи відчуття, ніби «шлунок себе з’їдає». Іноді біль розпливається і не має чіткої локалізації. У частини людей він зменшується після їжі — що вводить в оману.
• Відчуття важкості й здуття: навіть після невеликої порції їжі виникає враження переповненого шлунка.
• Зниження апетиту: відсутність бажання їсти або раннє насичення.
• Нудота або блювання: виникає після прийому їжі або на голодний шлунок, частіше при гострому запаленні.

Якщо гастрит ускладнився утворенням виразки, можуть з’явитися ознаки внутрішньої кровотечі. Вони вказують на те, що ураження вийшло за межі поверхні слизової:

• Чорний кал (мелена): свідчить про наявність перетравленої крові.
• Блювання, що нагадує кавову гущу: ознака крові, яка контактувала з шлунковою кислотою.

Причини гастриту

Гастрит виникає тоді, коли слизова оболонка шлунка стикається з речовинами або чинниками, що порушують її захисні механізми. У гострому випадку пошкодження зазвичай різке й інтенсивне. У хронічному — дія триває повільно, роками. Усе залежить від характеру подразника та реакції організму.

До основних причин належать:

• Інфекція Helicobacter pylori: бактерія, яка колонізує слизову й викликає хронічне запалення. Без лікування може зберігатися десятиліттями, поступово руйнуючи тканини.
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота та інші подібні засоби знижують рівень простагландинів, що захищають слизову. Їх тривале застосування часто призводить до ерозивного гастриту.
• Алкоголь: у великих кількостях ушкоджує клітини шлунка, змінює кислотність середовища та уповільнює регенерацію тканин. Систематичне вживання — фактор ризику хронічного запалення.
• Аутоімунні процеси: імунна система починає атакувати клітини слизової, сприймаючи їх як чужорідні. Такий тип гастриту іноді розвивається ізольовано, а іноді — у межах інших аутоімунних хвороб.
• Фізіологічний стрес: тяжкі травми, опіки, сепсис або великі хірургічні втручання можуть знижувати кровопостачання шлунка. Це відкриває шлях до так званого стресового гастриту.

Окрім цього, існують менш поширені, але також важливі чинники:

• Жовчний рефлюкс: закид жовчі з дванадцятипалої кишки у шлунок ушкоджує слизову, навіть без інфекції.
• Променева терапія й хіміопрепарати: при лікуванні онкологічних захворювань можуть негативно впливати на слизову оболонку.
• Інші інфекції: вірусні, грибкові або паразитарні, особливо за зниженого імунного захисту.

Тип гастриту та його наслідки можуть залежати від того, в якій саме частині шлунка виникло запалення. Якщо уражена нижня частина, частіше з’являється надлишок кислоти та ризик виразок. А коли страждає верхня зона, навпаки — кислотність знижується, і організм гірше засвоює вітамін B12.

Ускладнення гастриту

Гастрит може залишатися непомітним роками, але за відсутності лікування він здатен спричинити низку ускладнень — як гострих, так і хронічних. Їхня тяжкість залежить від типу гастриту, його тривалості та ступеня ураження слизової оболонки.

Пептична виразка та гострі ускладнення

Тривале або ерозивне запалення може призвести до утворення пептичної виразки — глибокого дефекту слизової оболонки. Вона збільшує ризик гострих наслідків:

• Шлункова кровотеча: з’являється у разі пошкодження судин виразкою, супроводжується блюванням темною масою або чорним калом.
• Перфорація: прорив стінки шлунка з виходом вмісту у черевну порожнину, що викликає перитоніт і потребує термінової операції.
• Стеноз вихідного відділу шлунка: звуження через рубцювання тканин після повторних ушкоджень. Стан ускладнює проходження їжі.
• Анемія: результат хронічної непомітної крововтрати або дефіцитів всмоктування.

Хронічні структурні зміни слизової

За тривалого перебігу гастрит змінює будову шлунка навіть без утворення виразок. Серед таких наслідків:

• Атрофічний гастрит: втрата залоз, що продукують кислоту й ферменти. Це порушує травлення та кислотно-лужний баланс.
• Кишкова метаплазія: заміна клітин шлунка на клітини, схожі на кишкові. Це вважається передраковим станом.
• Дисплазія: патологічна перебудова клітин, що підвищує ризик переходу в онкологічні захворювання.

Порушення всмоктування і дефіцити

Запалена або атрофована слизова втрачає здатність засвоювати низку речовин. Це може спричинити:

• Дефіцит вітаміну B12: веде до пернициозної анемії й неврологічних симптомів.
• Порушення всмоктування заліза, фолієвої кислоти, вітаміну D, вітаміну C, кальцію, магнію, цинку: спричиняє анемії, остеопороз і загальну слабкість.
• Ахлоргідрію: відсутність шлункової кислоти, що порушує перетравлення білків і всмоктування мікроелементів.

Онкологічні ризики

Хронічні форми гастриту, особливо атрофічні з метаплазією або дисплазією, можуть підвищувати ризик розвитку злоякісних процесів у шлунку. Найвідоміші варіанти:

• Аденокарцинома: найбільш поширений тип раку шлунка, асоційований із хронічним гастритом і H. pylori.
• Лімфома MALT: пухлина, що виникає зі слизової асоційованої лімфоїдної тканини, частіше при довготривалій інфекції Helicobacter pylori.
• Нейроендокринні пухлини (NET): рідкісні, але можливі при тривалих структурних змінах у слизовій.

Як діагностують гастрит?

Підозра на гастрит зазвичай виникає після аналізу скарг і загального стану. Але лише на підставі симптомів встановити діагноз неможливо. Щоб підтвердити наявність запалення слизової або виявити його причину, потрібні додаткові обстеження. Частину проблем можна виявити за допомогою візуальних методів, але справжнє підтвердження дає тільки мікроскопічне дослідження тканини.

Щоби уточнити діагноз, можуть призначити такі дослідження:

• Рентгенологічне дослідження шлунка з контрастом: дозволяє виявити ерозії, виразки, деформації слизової, хоча не завжди показує саме запалення.
• Гастроскопія (фіброгастроскопія): дослідження слизової оболонки за допомогою гнучкої трубки з камерою. Під час процедури лікар може одразу взяти зразок тканини — біопсію.
• Біопсія слизової оболонки: необхідна для підтвердження запалення, атрофії чи метаплазії на клітинному рівні.
• Лабораторні аналізи: можуть включати загальний аналіз крові, тест на антитіла до H. pylori, дихальний тест на амоніак або аналіз калу на антигени бактерії.

Чи минає гастрит самостійно?

У деяких випадках так. Якщо подразнення слизової було короткочасним і чинник зник — наприклад, одноразовий прийом препарату або вірусна інфекція — захисний шар поступово відновлюється. Слизова оболонка шлунка має власну здатність до регенерації, тому організм може впоратися самостійно.

Але якщо гастрит викликаний тривалим впливом — інфекцією Helicobacter pylori, постійним прийомом НПЗП, хронічним алкоголізмом чи аутоімунними порушеннями — запалення не зникає саме по собі. У таких випадках для відновлення потрібне цілеспрямоване лікування, спрямоване не лише на симптоми, а й на усунення основної причини.

Повне відновлення можливе здебільшого на ранніх етапах, коли ушкодження ще не спричинили глибоких змін у слизовій. При хронічному перебігу або ускладненнях шанс на повне одужання зменшується.

Лікування гастриту

Підхід до лікування залежить від форми гастриту та причини його розвитку. У гострих випадках часто достатньо усунути подразник, щоб слизова почала відновлюватись самостійно. Але при хронічному перебігу або ускладненнях потрібна комплексна терапія, яка не лише полегшує симптоми, а й впливає на джерело запалення.

Швидке полегшення симптомів

При раптовому дискомфорті тимчасово можуть допомогти безрецептурні засоби. Вони знижують кислотність або створюють захисний шар, але не усувають причину гастриту. Їх доцільно використовувати як короткочасний захід:

• Інгібітори протонної помпи (ІПП): омепразол, езомепразол — зменшують секрецію кислоти.
• Антациди: препарати на основі алюмінію чи магнію — нейтралізують кислоту вмісту шлунка.
• Засоби з вісмутом: субцитрат вісмуту допомагає захистити слизову й зменшити подразнення.

Основне лікування

Якщо гастрит спричинений інфекцією або триває довго, потрібне повноцінне лікування. Його підбирають залежно від конкретної ситуації:

• Антибіотики: при наявності Helicobacter pylori застосовують комбінацію антибіотиків із ІПП.
• Корекція медикаментів: якщо гастрит пов’язаний із НПЗП, ці препарати скасовують або замінюють.
• Допомога при залежностях: у випадках, пов’язаних із алкоголем або наркотиками, призначають підтримувальні програми.
• Терапія аутоімунних станів: включає імуносупресивні або симптоматичні засоби залежно від супутніх хвороб.
• Хірургічне втручання: при ускладненнях (перфорація, стеноз, кровотеча) може знадобитися операція.

Прогноз і профілактика

У більшості випадків гастрит добре піддається лікуванню, якщо вчасно усунути чинник, що його викликав. Гострі форми часто минають повністю. При хронічному перебігу все залежить від глибини ушкоджень і супутніх змін у слизовій. У деяких випадках потрібен тривалий контроль або підтримувальна терапія.

Щоб знизити ризик розвитку гастриту або його повторення, варто уникати тривалого прийому агресивних препаратів, зловживання алкоголем та харчових отруєнь. Окрему увагу слід приділяти профілактиці інфекції Helicobacter pylori — зокрема, дотриманню базових санітарних правил. Це включає регулярне миття рук, безпечну термічну обробку їжі й використання чистого посуду.

Відрижка: що це та чому люди це роблять

Пептична виразкова хвороба: що варто знати

Чорний кал: коли це нешкідливо, а коли небезпечно