Сифіліс: симптоми, стадії, ускладнення та лікування

Сифіліс — це бактеріальна інфекція, яка передається під час сексу (ІПСШ) і може залишатися непоміченою роками. Але невидимість — не безпека: без лікування хвороба повільно руйнує організм зсередини.

Сифіліс не зник — він просто навчився краще ховатися. Безболісна виразка, яка не привертає уваги, висип, що зникає сам — ці симптоми не здаються серйозними. Але саме з них починається повільне ураження серця, мозку, нервової системи. І якщо не помітити його на старті, хвороба переходить у фази, де лікування вже не виправляє заподіяної шкоди.

Природа інфекції

Сифіліс належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Збудником є бактерія Treponema pallidum. Вона не виживає поза тілом і передається лише при прямому контакті — через шкіру або слизові. Побутові предмети, одяг, поверхні — не становлять загрози. Зараження відбувається через статевий акт або тілесний контакт з ураженням, навіть без проникнення або еякуляції.

Після потрапляння в організм бактерія не залишається на місці. Вона поширюється через кров і лімфу, досягає внутрішніх органів. На цьому етапі немає болю, свербежу чи інших сигналів. Людина може не помічати нічого — і залишатися заразною.

Бактерия Treponema pallidum здатна роками зберігати активність без жодних симптомів. Вона не створює імунітету: одужання після першого епізоду не захищає від повторного зараження. Лікування можливе — антибіотиками, але тільки до моменту незворотних уражень.

Передача сифілісу відбувається не тільки при класичному статевому акті. Усі варіанти, при яких відбувається контакт зі шкірою або слизовими, потенційно небезпечні. Нижче перелік ситуацій, у яких зараження можливе:

• Статевий контакт: вагінальний, анальний або оральний секс із носієм інфекції.
• Контакт зі шкірними ураженнями: шанкр, висип або слизові виразки.
• Поцілунки: якщо в роті є ураження.
• Внутрішньоутробна передача: через плаценту або під час пологів.

На відміну від багатьох побутових інфекцій, сифіліс не передається через посуд, дверні ручки чи туалетні сидіння — поза тілом бактерія швидко гине. Саме тому головна зона ризику — це тілесна близькість.

Стадії сифілісу

Інфекція розвивається поступово. Вона не атакує одразу, а переходить з однієї фази в іншу. У кожній — інші симптоми, інша поведінка бактерії і різний ризик зараження для оточення. Людина може бути заразною навіть тоді, коли жодних ознак немає. Усього виділяють чотири стадії перебігу сифілісу.

Первинна стадія

Перші ознаки з’являються через 2–12 тижнів після контакту із збудником. На місці проникнення виникає шанкр — невелика щільна виразка з чіткими краями. Вона не болить, не свербить і часто не викликає жодного дискомфорту. Може з’явитися на статевих органах, у роті, на губах або навколо ануса. Через кілька тижнів зникає без втручання.

На цьому етапі багато хто вирішує, що все минуло. Але бактерія вже поширилася в організмі. Людина в цей час заразна — незалежно від того, чи помітила шанкр, чи ні.

Вторинна стадія

Через 1–6 місяців після зникнення виразки з’являється нова хвиля симптомів. Найпомітніший — висип. Він може охоплювати все тіло, включно з долонями та підошвами. Часто він не свербить і не завдає дискомфорту. Паралельно з ним з’являються системні прояви: слабкість, підвищена температура, болі в м’язах, збільшені лімфовузли.

Цей період теж не завжди викликає занепокоєння. Симптоми зникають і повертаються, чергуються між собою або минають повністю. Усе це — без лікування — не означає, що хвороба завершилася.

Ознаки, які можуть з’являтися в цій фазі:

• Висип на тілі, долонях, підошвах: червонуваті або бурі плями, що не сверблять.
• Загальні симптоми: лихоманка, млявість, біль у м’язах.
• Збільшені лімфовузли: зазвичай у кількох зонах одночасно.
• Випадіння волосся: може бути вогнищевим або дифузним.
• Бородавчасті утворення: з’являються навколо ануса або в зоні геніталій.
• Зниження маси тіла: пов’язане з метаболічними змінами.

Прихована стадія

У цьому періоді зовнішні ознаки відсутні. Аналіз крові може виявити інфекцію, але візуально її ніщо не видає. У багатьох людей латентна стадія триває роками. В окремих випадках можуть періодично з’являтися легкі прояви, але вони швидко минають.

Передача в цей час малоймовірна, але сам процес ураження організму триває. Бактерія повільно впливає на серце, судини, мозок і кістки. Без лікування хвороба переходить у фінальну фазу.

Пізня стадія

Приблизно 1 з 5 людей, які не отримали лікування, потрапляє в цю фазу. Вона розвивається через 10–30 років після зараження. Симптоми важкі й різноманітні: уражаються нервова система, мозок, серце, очі, м’язи, кістки.

На цьому етапі сифіліс вже не лікується так само просто, як у перших фазах. Навіть якщо бактерію знищено, шкоди, якої вона встигла завдати, не вдасться усунути.

Серед найбільш поширених наслідків:

• Неврологічні розлади: втрата пам’яті, емоційна нестабільність, порушення координації.
• Серцеві ураження: аневризми, клапанні вади, серцева недостатність.
• Проблеми з рухом: слабкість, параліч, деформація ходи.
• Ураження очей: зниження зору аж до сліпоти.

Ці ускладнення не виникають раптово — це повільний, але системний процес руйнування організму. І навіть якщо симптоми були відсутні десятиліттями, це не означає, що все минуло безслідно.

Зовнішні прояви

Перші ознаки сифілісу — це зміни на шкірі та слизових, які не завжди помітні. Вони можуть бути поодинокими, безболісними, невеликими за розміром. Саме тому їх часто не помічають або не надають їм значення. Але саме в ці моменти людина є максимально заразною.

Як виглядає шанкр

Шанкр виникає у місці контакту з бактерією. Це гладка, щільна виразка з чітким краєм і чистим дном. Вона не гноїться, не болить і зазвичай не викликає дискомфорту. Через це багато хто плутає її з незначним подразненням або прищем. Вона може бути одинака або кілька — це не змінює суті.

Місце появи залежить від типу контакту. Якщо зараження відбулося під час орального сексу — шанкр може бути на губах або у роті. При вагінальному чи анальному контакті — на статевих органах, біля ануса або в прямій кишці.

Як виглядає висип

На другій стадії сифілісу з’являється висип. Його особливість у тому, що він не свербить і часто не спричиняє дискомфорту. Зовні це плями червонувато-бурого кольору. Розташування — різне, але є характерна ознака: ураження долонь і підошов, що трапляється не при всіх хворобах.

Окрім шкіри, можуть уражатися слизові — з утворенням ерозій або мокнучих виразок. Вони часто виглядають, як звичайне подразнення. Усе це — джерело інфекції. Людина з такими проявами становить реальну небезпеку для партнера, навіть якщо не має інших симптомів.

Залежно від статі та анатомічних особливостей, ураження найчастіше з’являються в таких зонах:

• У жінок: вульва, внутрішня поверхня піхви, зона навколо ануса, губи, слизова рота.
• У чоловіків: статевий член, мошонка, під крайньою плоттю, анальна зона, ротова порожнина.

Зовнішні прояви зникають самостійно, але це не свідчить про одужання. Інфекція вже розійшлася по організму, і наступні фази починаються без нових змін на шкірі. Саме тому зовнішня «нормалізація» оманлива.

Вроджений сифіліс

Якщо вагітна людина має сифіліс і не отримує лікування, інфекція може передатися плоду. Це явище має назву вродженого сифілісу. Бактерія долає плацентарний бар’єр і потрапляє до дитини ще до народження. Інфекція може також передатися під час пологів, якщо у матері є відкриті виразки в області статевих органів.

Чим небезпечний вроджений сифіліс

Передача сифілісу під час вагітності — не рідкість. Наслідки для плода можуть бути надзвичайно тяжкими. Без лікування ризики смертності та важких патологій зростають у кілька разів. Ураження відбувається на рівні органів і тканин, які ще формуються, тому пошкодження є складними і часто незворотними.

Найчастіші ускладнення вродженого сифілісу включають:

• Викидень: інфекція на ранніх етапах вагітності може призвести до втрати плоду.
• Передчасні пологи: бактерія викликає запальні процеси, що провокують передчасну родову діяльність.
• Мертвонародження: плід може загинути на пізніх термінах вагітності через системне ураження внутрішніх органів.
• Низька маса тіла при народженні: дитина народжується з вагою менше 2500 г, часто із затримкою розвитку.
• Смерть новонародженого: у перші 28 днів життя дитина може загинути від ускладнень, якщо інфекцію не виявили вчасно.

У немовлят, які виживають, симптоми можуть з’явитися не відразу. У деяких випадках вони починають проявлятися лише через кілька тижнів або місяців після народження. Це можуть бути висипання, збільшення печінки та селезінки, анемія, проблеми зі слухом або зором, ураження кісток.

Єдиний ефективний спосіб уникнути вродженого сифілісу — це своєчасне обстеження під час вагітності. Згідно з міжнародними рекомендаціями, тестування на ІПСШ має проводитися ще на перших термінах. Лікування до 26 тижня вагітності значно знижує ризик ускладнень і дає шанс дитині народитися здоровою.

Групи ризику

Інфекція вражає всіх — незалежно від статі чи віку. Але певні категорії людей мають істотно вищий ризик. Це пов’язано зі способом життя, сексуальними практиками або вже наявними станами здоров’я.

Найвразливішими є такі групи:

• Чоловіки, які мають секс із чоловіками: саме серед цієї групи найвищий рівень виявлення сифілісу за останні роки.
• Люди з ВІЛ: через ослаблений імунітет інфекція перебігає активніше, а ризик зараження — вищий.
• Особи з кількома сексуальними партнерами: чим більше контактів, тим вищий шанс зіткнутися з інфікованим партнером.
• Ті, хто не користується засобами захисту: незахищений секс — основний механізм передачі інфекції.
• Люди, у яких вже виявлено інші ІПСШ: наявність хламідіозу, гонореї або герпесу збільшує ризик паралельного зараження сифілісом.

Це не означає, що всі інші в безпеці. Сифіліс може вразити будь-кого, незалежно від орієнтації, соціального статусу чи звичок. 

Ускладнення сифілісу

Сифіліс — це не лише тимчасовий висип або виразка, які зникають без сліду. Без лікування інфекція розвивається повільно, але неухильно, вражаючи найважливіші системи організму. І якщо на перших етапах пошкодження можна зупинити, то в запущених випадках наслідки стають незворотними.

Що відбувається без лікування

Якщо інфекція проходить стадію прихованості і переходить у пізню фазу, вона починає системно руйнувати органи. На цьому етапі вже не йдеться про легке нездужання — мова про потенційну інвалідність або смерть.

Найсерйозніші ускладнення сифілісу включають:

• Проблеми з головним мозком: порушення пам’яті, емоційна нестабільність, дезорієнтація, втрата когнітивних функцій.
• Серцево-судинні ураження: запалення судин, ураження клапанів серця, розвиток аневризм, серцева недостатність.
• Пошкодження нервової системи: біль, параліч, тремтіння, порушення рухів, судоми.
• Ураження очей: зниження гостроти зору, запалення сітківки, повна сліпота.
• Деформація кісток і м’язів: слабкість, біль, нестійка хода, викривлення кінцівок.

Крім фізичних наслідків, пізній сифіліс часто впливає й на психіку — аж до розвитку деменції. Ці зміни часто не піддаються лікуванню навіть після усунення самої бактерії. Органи, які вже були пошкоджені, не відновлюються. Саме тому критично важливо виявити хворобу до того, як вона встигне завдати шкоди.

Діагностика

Сифіліс не завжди дає чіткі симптоми, а коли дає — вони легко маскуються під інші стани. Тому діагностика завжди ґрунтується не лише на огляді, а й на лабораторних аналізах. Саме це дозволяє виявити інфекцію навіть тоді, коли зовнішніх ознак немає.

Як проводиться обстеження

Перший етап — це бесіда з лікарем. Важливо чесно відповісти на запитання про сексуальні контакти, наявність симптомів або контактів з людьми, у яких виявлено інфекцію. Ніхто не засуджує — ці відповіді потрібні не для оцінок, а для правильної діагностики.

Далі проводяться аналізи:

• Аналіз крові: основний метод, який виявляє наявність антитіл до збудника. Він ефективний навіть у латентній фазі.
• Мікроскопія вмісту виразки: якщо є активний шанкр, лікар може взяти зразок і дослідити його під мікроскопом для виявлення Treponema pallidum.

Жоден із цих методів не потребує складної підготовки або госпіталізації. Але саме завдяки ним можна підтвердити або виключити наявність інфекції. Якщо аналіз виявив сифіліс, потрібно починати лікування — без зайвого зволікання.

У деяких випадках, коли є підозра на ураження внутрішніх органів або нервової системи, можуть знадобитися додаткові дослідження: спинномозкова пункція, ЕКГ або УЗД. Але все починається з простого аналізу крові.

Лікування сифілісу

Незалежно від стадії, сифіліс лікується. У перші фази це робиться швидко й ефективно — за допомогою антибіотиків. Чим раніше почати терапію, тим вищі шанси повністю позбутися інфекції без ускладнень. Але лікування має бути повним, контрольованим і відповідальним.

Які препарати застосовують

Основним засобом є бензилпеніцилін. Його ефективність доведена десятиліттями клінічного використання. У разі алергії до пеніциліну можуть застосовуватись інші антибіотики — наприклад, доксициклін або азитроміцин, але виключно за призначенням лікаря.

Курс лікування залежить від стадії сифілісу:

• На ранніх етапах: зазвичай достатньо одноразового внутрішньом’язового введення бензилпеніциліну.
• У латентній або пізній фазі: необхідна серія ін’єкцій протягом кількох тижнів.
• При ураженні нервової системи: використовується внутрішньовенне введення пеніциліну у високих дозах.

Що потрібно врахувати під час лікування

Одне з найважливіших правил — пройти весь курс до кінця, навіть якщо симптоми зникли. Інфекція може залишитися активною, якщо припинити лікування раніше. Також важливо повідомити всіх партнерів за останні два роки — їм також потрібне обстеження і, можливо, лікування.

Після завершення курсу антибіотиків лікар призначає повторний аналіз крові. Це дозволяє перевірити, чи зникли антитіла і чи не залишилася інфекція в організмі. І навіть після повного одужання потрібно пам’ятати: сифілісом можна заразитися знову.

Повторне зараження

Багато хто думає, що після лікування сифілісу можна забути про нього назавжди. Але реальність інша: перенесена інфекція не формує стійкого імунітету. Це означає, що після повного одужання людина знову може заразитися — вже під час наступного ризикованого контакту.

Причина цього — особливості бактерії Treponema pallidum, яка не залишає після себе надійного імунного сліду. Повторне зараження може мати такий самий перебіг, як і первинне, або відбуватися швидше, якщо імунна система ослаблена.

Саме тому після лікування важливо не втрачати пильності:

• Регулярно проходити тестування: особливо якщо є нові партнери або симптоми, що насторожують.
• Уникати незахищеного сексу: незалежно від того, чи була інфекція раніше.
• Говорити з партнерами про ІПСШ: відвертість дозволяє уникнути непорозумінь і захистити обох.

Навіть якщо ви вже пережили сифіліс, це не кінець історії. Наслідки повторного зараження можуть бути ще складнішими, особливо якщо інфекція буде виявлена не відразу. 

Профілактика

Сифіліс — це інфекція, якій можна запобігти. Жодна вакцина наразі не існує, але ефективні заходи профілактики цілком реальні. Захист починається не в кабінеті лікаря, а з особистих рішень: як, з ким і в яких умовах відбувається сексуальний контакт.

Як знизити ризик зараження

Найефективніший спосіб уникнути сифілісу — відмова від статевих контактів. Але в реальному житті важливо зосередитися на безпечній сексуальній поведінці. Нижче — ключові кроки, які знижують ризик.

Щоб захистити себе і партнера, варто дотримуватись наступного:

• Користуйтесь бар’єрними засобами захисту: презервативи та латексні серветки зменшують ризик передачі інфекції при вагінальному, анальному та оральному сексі. Важливо, щоб засіб був цілісним і правильно використаним.
• Мінімізуйте кількість партнерів: що більше партнерів — то вищий ризик контакту з інфекцією. Надійні стосунки з перевіреною людиною — найкраща профілактика.
• Питайте про історію ІПСШ: обговорення попередніх інфекцій чи тестувань не має бути табу. Це турбота, а не підозра.
• Регулярно тестуйтеся: особливо якщо ви сексуально активні або належите до групи ризику. Планове обстеження допоможе виявити інфекцію до появи ускладнень.

Профілактика під час вагітності

Для майбутніх батьків профілактика сифілісу має особливе значення. Під час першого триместру вагітності обов’язковим має бути скринінг на ІПСШ, зокрема й на сифіліс. Якщо тест позитивний — лікування потрібно розпочати якомога раніше. Ідеально — до 26 тижня. Це дає максимальний шанс народити здорову дитину і запобігти вродженим ураженням.

Сексуальне здоров’я — це не лише про інтимні стосунки, а й про відповідальність. Простих правил часто достатньо, щоб ніколи не мати справу з цією небезпечною інфекцією.

8 причин болю після сексу

Трихомоніаз: симптоми, лікування, профілактика

Полюція: як і чому виникає нічний оргазм