Сифіліс: симптоми, стадії, ускладнення та лікування

Перша ознака сифілісу зазвичай не болить, не свербить і за кілька тижнів зникає сама, навіть без лікування^[1]. Через це багато хто вирішує, що нічого не сталося. Тим часом бактерія вже розійшлася організмом і може роками тихо уражати судини, нерви, очі й мозок. За оцінкою ВООЗ, лише у 2022 році сифілісом заразилися близько 8 мільйонів дорослих віком 15–49 років^[2].

Природа інфекції

Сифіліс належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Його збудник, бліда трепонема (Treponema pallidum), це бактерія у формі спіралі. Поза тілом вона довго не живе, тому передається через прямий контакт із виразкою чи висипом на шкірі або слизовій. Через речі, одяг, посуд чи поверхні заразитися не можна^[1]. Для зараження достатньо тілесного контакту з ураженням, проникнення чи еякуляція для цього не потрібні.

Після потрапляння в організм бактерія не залишається на місці. Вона поширюється з кров'ю і лімфою, досягає внутрішніх органів. На цьому етапі немає болю, свербежу чи інших сигналів. Людина може нічого не помічати і водночас бути заразною.

Бактерія Treponema pallidum здатна роками зберігатися в організмі без жодних симптомів. Стійкого імунітету вона не залишає: перенесена інфекція не захищає від нового зараження^[1]. Сифіліс виліковують антибіотиками на будь-якій стадії, але лікування не повертає тих уражень органів, які вже встигли виникнути.

Для зараження не обов'язковий класичний статевий акт. Небезпечний будь-який контакт зі шкірою або слизовими, на яких є прояви інфекції. Зараження можливе в таких ситуаціях:

• Статевий контакт: вагінальний, анальний або оральний секс із людиною, яка має сифіліс.
• Контакт зі шкірними ураженнями: твердий шанкр, висип або виразки на слизових.
• Поцілунки: якщо в роті чи на губах є ураження.
• Внутрішньоутробна передача: через плаценту або під час пологів. Рідше інфекція передається через спільні шприци для ін'єкцій^[3].

Міф: сифіліс можна підхопити в басейні, з унітаза чи з чужого рушника. Насправді: через предмети, сидіння унітаза чи воду в басейні він не передається, бо поза тілом бактерія швидко гине^[1]. Головна зона ризику це тілесна близькість.

Стадії сифілісу

Інфекція розвивається поступово й переходить з однієї фази в іншу. У кожній свої симптоми і свій ризик для партнерів. Людина може бути заразною навіть тоді, коли жодних ознак немає. Лікарі виділяють чотири стадії: первинну, вторинну, приховану (латентну) і третинну, або пізню^[1].

Первинна стадія

Перші ознаки з'являються в середньому через 3 тижні після зараження, іноді пізніше^[3]. На місці проникнення бактерії виникає твердий шанкр: невелика щільна кругла виразка з чіткими краями. Вона зазвичай не болить, не свербить і часто не завдає жодного дискомфорту. Шанкр може з'явитися на статевих органах, у роті, на губах, навколо заднього проходу або в прямій кишці. Він тримається 3–6 тижнів і загоюється сам, незалежно від лікування^[1].

На цьому етапі багато хто вирішує, що все минуло. Але бактерія вже поширилася в організмі. Людина в цей час заразна, незалежно від того, помітила вона шанкр чи ні.

Вторинна стадія

Висип з'являється, коли шанкр ще загоюється, або через кілька тижнів після того, як він зник^[1]. Він може охоплювати все тіло, включно з долонями та підошвами, і зазвичай не свербить. Паралельно бувають загальні прояви: слабкість, підвищена температура, болі в м'язах і горлі, головний біль, збільшені лімфатичні вузли.

Цей період теж не завжди насторожує. Симптоми зникають і повертаються або минають повністю. Але без лікування це не означає, що хвороба завершилася.

Ознаки, які можуть з'являтися в цій фазі^[1]:

• Висип на тілі, долонях, підошвах: червоні або червонувато-бурі плями, що не сверблять.
• Загальні симптоми: гарячка, втома, біль у м'язах, біль у горлі, головний біль.
• Збільшені лімфатичні вузли: зазвичай у кількох зонах одночасно.
• Випадіння волосся: найчастіше вогнищеве, «плямами».
• Широкі кондиломи: пласкі вологі розростання біля заднього проходу або на статевих органах; їх легко сплутати з гостроконечними кондиломами (генітальними бородавками), але вони дуже заразні.
• Зниження маси тіла: буває на тлі загального нездужання.

Прихована стадія

У цьому періоді зовнішніх ознак немає. Інфекцію виявляє лише аналіз крові. Без лікування прихований сифіліс може тривати роками^[1]. Лікарі розрізняють ранній прихований сифіліс (зараження протягом останнього року) і пізній прихований, коли інфекція давніша або її тривалість невідома^[4].

Пізніше передача статевим шляхом малоймовірна, але вагітна жінка і далі може передати інфекцію дитині. Без лікування частина людей згодом переходить у пізню стадію.

Пізня стадія

У більшості людей без лікування третинний сифіліс так і не розвивається. Якщо ж він виникає, то через 10–30 років після зараження і може закінчитися смертю^[1]. Уражаються серце й великі судини, головний і спинний мозок, очі, кістки та м'язи.

На цьому етапі бактерію ще можна знищити антибіотиками, але шкоду, якої вона встигла завдати, усунути не вдасться^[1].

Серед найчастіших наслідків:

• Неврологічні розлади: втрата пам'яті, зміни особистості, порушення координації.
• Серцево-судинні ураження: запалення аорти, аневризма, вади клапанів серця, серцева недостатність.
• Проблеми з рухом: слабкість, параліч, хитка хода.
• Ураження очей: зниження зору аж до сліпоти.

Ці ускладнення розвиваються повільно, роками. І навіть якщо симптомів не було десятиліттями, це не означає, що інфекція минула безслідно.

Коротко: сифіліс може дістатися нервової системи, очей і вух на будь-якій стадії, навіть у перші місяці^[5]. Раптове погіршення зору, шум у вухах чи втрата слуху в людини з сифілісом потребують огляду в той самий день.

Зовнішні прояви

Перші ознаки сифілісу це зміни на шкірі та слизових, які легко пропустити. Вони можуть бути поодинокими, безболісними, невеликими. Саме тому їм часто не надають значення. Але саме тоді людина найбільш заразна.

Як виглядає шанкр

Твердий шанкр виникає в місці, де бактерія потрапила в організм. Це гладка щільна виразка з чітким краєм і чистим дном. Вона не гноїться, не болить і зазвичай не завдає дискомфорту^[1]. Тому її часто приймають за подразнення або прищ. Шанкр може бути один або кілька, суті це не змінює.

Місце появи залежить від типу контакту. Після орального сексу шанкр може бути на губах або в роті. Після вагінального чи анального контакту він з'являється на статевих органах, біля заднього проходу або в прямій кишці, де його зовсім не видно.

Як виглядає висип

На вторинній стадії з'являється висип. Він не свербить і рідко турбує. Зовні це грубуваті плями червоного або червонувато-бурого кольору. Розташування буває різним, але є характерна ознака: висип на долонях і підошвах, який при інших поширених висипах трапляється нечасто^[1].

Крім шкіри, уражаються слизові: на них утворюються ерозії або мокнучі ділянки, схожі на звичайне подразнення. Усі ці прояви містять багато бактерій. Людина з ними становить реальну небезпеку для партнера, навіть якщо інших симптомів немає.

Залежно від статі та анатомії, ураження найчастіше з'являються в таких зонах:

• У жінок: вульва, піхва, шийка матки, ділянка навколо заднього проходу, губи, слизова рота.
• У чоловіків: статевий член, мошонка, під крайньою плоттю, ділянка заднього проходу, пряма кишка, ротова порожнина.

Зовнішні прояви зникають самостійно, але це не свідчить про одужання. Міф: якщо виразка чи висип зникли, хвороба минула. Насправді: інфекція залишається в організмі й без лікування переходить у наступні стадії^[1].

Вроджений сифіліс

Якщо вагітна жінка має сифіліс і не лікується, інфекція може передатися плоду. Так виникає вроджений сифіліс. Бактерія проходить крізь плаценту й потрапляє до дитини ще до народження. Заразитися дитина може й під час пологів, якщо в матері є виразки на статевих органах.

Чим небезпечний вроджений сифіліс

Наслідки для плода бувають надзвичайно тяжкими. Якщо сифіліс у вагітної не лікували, лікували пізно або неправильно, несприятливим результатом закінчуються 50–80% вагітностей^[2]. Ураження відбувається на рівні органів і тканин, які ще формуються, тому пошкодження часто незворотні.

Найчастіші ускладнення вродженого сифілісу^[2]:

• Викидень: інфекція може призвести до втрати вагітності.
• Передчасні пологи: запалення в плаценті й тканинах плода провокує ранній початок пологів.
• Мертвонародження: плід може загинути на пізніх термінах через ураження внутрішніх органів.
• Низька маса тіла при народженні: дитина народжується з вагою менше 2500 г.
• Смерть новонародженого: дитина може загинути в перші 28 днів життя від ускладнень інфекції.

Більшість інфікованих немовлят спершу виглядають здоровими, а симптоми з'являються згодом. У перші два роки це збільшення печінки й селезінки, погане набирання ваги, гарячка, висип на долонях і підошвах, тріщини шкіри навколо рота, ураження кісток. Пізніше можуть розвинутися проблеми із зором аж до сліпоти, зниження слуху, зміни форми зубів і носа^[6].

Найнадійніший спосіб запобігти вродженому сифілісу це аналіз на першому ж візиті до лікаря під час вагітності і негайне лікування, якщо результат позитивний^[2]. Найкращі результати для дитини бувають, коли лікування починають щонайменше за 30 днів до пологів^[7].

Групи ризику

Сифілісом може заразитися будь-хто, незалежно від статі чи віку. Але в деяких людей ризик помітно вищий через сексуальні практики, кількість партнерів або вже наявні інфекції.

Найвразливіші групи:

• Чоловіки, які мають секс із чоловіками: саме в цій групі за останнє десятиліття захворюваність зросла найбільше^[8].
• Люди з ВІЛ: сифіліс у них трапляється частіше, а виразки при сифілісі, своєю чергою, полегшують зараження ВІЛ^[8]. Тому людям із ВІЛ і тим, хто приймає PrEP, радять регулярно здавати аналіз на сифіліс^[1].
• Особи з кількома сексуальними партнерами: що більше контактів, то вищий шанс зустріти інфікованого партнера.
• Ті, хто не користується засобами захисту: незахищений секс залишається основним шляхом передачі^[3].
• Люди, у яких уже виявили інші ІПСШ: хламідіоз, гонорея чи генітальний герпес свідчать про ризиковані контакти, тож обстеження на сифіліс у такому разі доречне.

Це не означає, що всі інші в безпеці. Сифіліс може вразити будь-кого, незалежно від орієнтації, соціального статусу чи звичок.

Ускладнення сифілісу

Без лікування сифіліс розвивається повільно, але неухильно і зачіпає найважливіші системи організму^[8]. На ранніх етапах пошкодження можна зупинити, а в запущених випадках вони стають незворотними.

Що відбувається без лікування

Якщо інфекція переходить у пізню фазу, вона системно уражає органи. Тут ідеться вже про можливу інвалідність або смерть^[1].

Найсерйозніші ускладнення сифілісу:

• Ураження головного мозку (нейросифіліс): порушення пам'яті, зміни поведінки, дезорієнтація, втрата когнітивних функцій.
• Серцево-судинні ураження: запалення аорти, ураження клапанів серця, аневризми, серцева недостатність.
• Пошкодження нервової системи: стріляльний біль, параліч, тремтіння, порушення рухів, судоми.
• Ураження очей (очний сифіліс): зниження гостроти зору, запалення оболонок ока, сліпота^[5].
• Ураження вуха (отосифіліс): шум у вухах, запаморочення, зниження слуху, яке може стати незворотним^[5].
• Ураження кісток і м'язів: слабкість, біль, нестійка хода, деформації кісток.

Пізній сифіліс може впливати й на психіку, аж до розвитку деменції. Органи, які вже були пошкоджені, після знищення бактерії не відновлюються. Саме тому хворобу важливо виявити до того, як вона встигне завдати шкоди.

Діагностика

Сифіліс не завжди дає чіткі симптоми, а коли дає, вони легко маскуються під інші хвороби. Тому самого огляду недостатньо, діагноз ставлять за лабораторними аналізами. Аналізи виявляють інфекцію навіть тоді, коли зовнішніх ознак немає.

Як проводиться обстеження

Перший етап це розмова з лікарем. Потрібно чесно відповісти на запитання про сексуальні контакти, симптоми і про те, чи був контакт із людиною, у якої виявили інфекцію. Ці відповіді потрібні для правильної діагностики, а не для оцінок.

Далі проводять аналізи:

• Аналіз крові: основний метод, який працює і в прихованій фазі. Діагноз підтверджують двома видами тестів. Трепонемні тести виявляють антитіла саме до блідої трепонеми; у більшості людей вони залишаються позитивними все життя, навіть після вдалого лікування. Нетрепонемні тести (RPR, VDRL) показують активність інфекції: після лікування їхній показник (титр) знижується. Нетрепонемний тест буває хибнопозитивним, наприклад під час вагітності чи при аутоімунних хворобах, тому один тест без другого діагнозу не підтверджує^[9].
• Дослідження вмісту виразки: якщо є свіжий шанкр, лікар бере з нього зразок і шукає бактерію під мікроскопом або методом ПЛР^[1].

Ці методи не потребують складної підготовки чи госпіталізації. Існують і швидкі тести, які дають результат за кілька хвилин, тож лікування можна почати в той самий візит^[2].

Якщо є ознаки ураження нервової системи, очей чи вух, потрібен огляд невролога, офтальмолога або отоларинголога; при неврологічних симптомах роблять люмбальну (спинномозкову) пункцію, щоб дослідити спинномозкову рідину^[10]. При підозрі на ураження серця й аорти можуть знадобитися ЕКГ та УЗД. Але все починається з аналізу крові.

Читайте:

Захворювання, що передаються статевим шляхом

Захворювання, що передаються статевим шляхом: чим інфекція відрізняється від хвороби, які збудники найпошир...

Лікування сифілісу

Сифіліс виліковний на будь-якій стадії. На ранніх етапах це робиться швидко, однією ін'єкцією антибіотика^[10]. Що раніше почати лікування, то менше шансів на ускладнення. Але курс має бути повним і контрольованим.

Які препарати застосовують

Основний препарат це пеніцилін тривалої дії, бензатину бензилпеніцилін, який вводять у м'яз^[8]. У разі алергії на пеніцилін невагітним можуть призначити доксициклін (на ранніх стадіях 100 мг двічі на день 14 днів), але лише за рішенням лікаря^[10]. Міф: сифіліс можна вилікувати азитроміцином. Насправді: через стійкість бактерії до цього антибіотика і задокументовані невдачі лікування азитроміцин для лікування сифілісу більше не рекомендують^[10]. Вагітним підходить тільки пеніцилін: якщо в жінки алергія на нього, її спершу десенсибілізують (обережно привчають організм до препарату під наглядом), а потім лікують пеніциліном^[11].

Курс лікування залежить від стадії сифілісу:

• На ранніх етапах (первинний, вторинний і ранній прихований сифіліс): зазвичай достатньо однієї внутрішньом'язової ін'єкції бензатину бензилпеніциліну 2,4 млн МО^[10].
• У пізній прихованій фазі або коли тривалість інфекції невідома: три ін'єкції по 2,4 млн МО з інтервалом у тиждень^[4].
• При ураженні нервової системи, очей чи вух: пеніцилін вводять внутрішньовенно у високих дозах протягом 10–14 днів, зазвичай у лікарні^[12].

Що потрібно врахувати під час лікування

Курс потрібно пройти до кінця, навіть якщо симптоми зникли. Перерва між ін'єкціями в пізній фазі у 10–14 днів ще може бути прийнятною, а у вагітних затримка понад 9 днів означає, що весь курс повторюють спочатку^[4]. Сексу (вагінального, анального чи орального) радять уникати, доки не мине 2 тижні після завершення лікування у вас і партнера^[3].

У перші 24 години після першої ін'єкції можуть з'явитися гарячка, головний біль і ломота в м'язах, схожі на грип^[3]. Це реакція Яриша-Герксгеймера: так організм реагує на масову загибель бактерій. Вона минає сама, а самопочуття полегшують протизапальні знеболювальні, наприклад ібупрофен^[13]. У вагітних ця реакція може спровокувати передчасні пологи, тому їх лікують під наглядом за станом плода^[7].

Партнерам теж потрібні обстеження і лікування. Скільки місяців назад шукати контакти, залежить від стадії. Тих, хто мав контакт із людиною з раннім сифілісом протягом останніх 90 днів, лікують одразу, навіть якщо їхній аналіз ще негативний^[13].

Після лікування повторюють нетрепонемний аналіз крові: на ранніх стадіях через 6 і 12 місяців^[10], при прихованому сифілісі ще й через 24 місяці^[4]. Ознака успіху це зниження титру щонайменше вчетверо. Трепонемний тест для контролю не підходить, бо зазвичай залишається позитивним довічно.

Коротко: позитивний трепонемний тест через роки після лікування ще не означає нової інфекції. Про активність сифілісу і про те, чи подіяло лікування, свідчить титр RPR або VDRL, тому зберігайте попередні результати аналізів.

Повторне зараження

Багато хто думає, що після лікування про сифіліс можна забути назавжди. Але перенесена інфекція не формує стійкого імунітету. Після повного одужання людина знову може заразитися під час наступного ризикованого контакту^[1].

Джерелом нового зараження часто стає партнер, який не обстежився і не пролікувався^[1]. Нове зараження може проходити ті самі стадії, що й перше, тому його так само легко пропустити.

Саме тому після лікування важливо не втрачати пильності:

• Регулярно проходити тестування: особливо якщо є нові партнери або симптоми, що насторожують.
• Уникати незахищеного сексу: незалежно від того, чи була інфекція раніше.
• Говорити з партнерами про ІПСШ: відвертість допомагає вчасно обстежитися і захистити обох.

Навіть якщо ви вже перехворіли на сифіліс, це не кінець історії. Аналіз після нових ризикованих контактів потрібен і тим, хто вже лікувався.

Профілактика

Сифілісу можна запобігти. Вакцини від нього поки немає, але ефективні заходи профілактики цілком реальні. Захист починається з особистих рішень: як, з ким і в яких умовах відбувається сексуальний контакт.

Як знизити ризик зараження

Повністю уникнути сифілісу дозволяє лише відмова від статевих контактів. У реальному житті головне це безпечніша сексуальна поведінка^[1].

Щоб захистити себе і партнера, допоможуть такі кроки:

• Користуйтеся бар'єрними засобами захисту: презервативи, які використовують постійно і правильно, найкраще захищають від сифілісу^[2]. Проте вони не закривають усіх ділянок, де може бути виразка, тому знижують ризик, але не усувають його повністю^[1].
• Мінімізуйте кількість партнерів: що більше партнерів, то вищий ризик контакту з інфекцією. Взаємно моногамні стосунки з партнером, який пройшов обстеження, знижують ризик найбільше^[1].
• Питайте про історію ІПСШ: обговорення попередніх інфекцій чи тестувань не має бути табу. Це турбота, а не підозра.
• Регулярно тестуйтеся: особливо якщо ви сексуально активні або належите до групи ризику. Планове обстеження допоможе виявити інфекцію до появи ускладнень.
• Обговоріть доксі-ПКП: одна доза доксицикліну 200 мг протягом 72 годин після сексу. У дослідженні серед чоловіків, які мають секс із чоловіками, і трансгендерних жінок, що приймали PrEP, вона знизила ризик сифілісу приблизно на 87%^[14]. Її радять пропонувати саме цим групам, якщо за останній рік у них уже була бактеріальна ІПСШ; для інших людей даних поки недостатньо^[15].

Профілактика під час вагітності

Для майбутніх батьків профілактика сифілісу має особливе значення. Аналіз на сифіліс потрібно здати на першому візиті під час вагітності^[1]. Там, де сифіліс поширений, його повторюють і в третьому триместрі, бо жінка може заразитися вже під час вагітності^[7]. Якщо тест позитивний, лікування починають одразу. Партнерові вагітної теж варто обстежитися, щоб вона не заразилася повторно.

Прості правила безпечного сексу і своєчасні аналізи здебільшого дозволяють ніколи не мати справи з цією інфекцією.