Анальний свищ: причини, симптоми та лікування

Анальний свищ — це патологічний канал між прямою кишкою та шкірою навколо ануса. Він формується після інфекції, спричиняє біль, виділення та потребує лікування, щоб уникнути ускладнень.

Анальний свищ (анальна нориця, або свищ прямої кишки) — одна з найпоширеніших проблем у проктології. Він утворюється, коли після інфекції чи запалення в ділянці анального каналу формується хибний хід, який виходить на поверхню шкіри. Такий стан не лише приносить біль і дискомфорт, але й без належного лікування може призвести до повторних запалень та хронічних ускладнень.

Що таке анальний свищ

Анальний свищ — це патологічний хід, що з’єднує внутрішню частину анального каналу зі шкірою поруч із анусом. Найчастіше він утворюється після перенесеного періанального абсцесу, коли інфекція проривається назовні й утворює дренажний канал. Цей хід не загоюється самостійно та з часом перетворюється на хронічний свищ.

У медичній термінології офіційною назвою є анальна нориця, однак у побуті частіше використовують поняття анальний свищ. Обидва терміни описують один і той самий стан, і він вважається найпоширенішим різновидом свища прямої кишки.

Є кілька ключових фактів, які допомагають зрозуміти природу цього захворювання:

• Походження: у більшості випадків свищ виникає на тлі інфекції анальної залози.
• Частота: приблизно половина людей, які перенесли періанальний абсцес, стикаються з утворенням свища.
• Основний тригер: абсцес у ділянці анального каналу, що проривається назовні.

Таким чином, анальний свищ — це не випадкове явище, а закономірне ускладнення інфекцій у ділянці анальних залоз. Без втручання він рідко зникає, а частіше стає постійним джерелом проблем.

Симптоми та зовнішній вигляд

Анальний свищ проявляється досить помітно. Людина стикається з болем, неприємними виділеннями та почервонінням у ділянці ануса. Симптоми можуть посилюватися, коли ви сидите, кашляєте або під час випорожнення.

Основні прояви

Є кілька ознак, які найчастіше вказують на наявність свища:

• Біль: інтенсивний, іноді пульсуючий, стає сильнішим під час дефекації чи навіть під час звичайного сидіння.
• Набряк і почервоніння: свідчать про активне запалення навколо ануса.
• Виділення: гній, кров або кал, які можуть мати різкий запах.
• Додаткові симптоми: підвищена температура, труднощі з утриманням випорожнень або газів, а іноді навіть біль під час сечовипускання.

Як виглядає свищ

Зовні свищ часто виглядає як невеликий отвір на шкірі біля ануса. Із нього можуть виходити гній чи інші виділення. Іноді отвір закривається, що призводить до накопичення інфекції, набряку та болю. Потім він знову відкривається, і цикл повторюється. Не кожен свищ можна помітити у дзеркалі — деякі з них приховані глибше й проявляються лише симптомами.

Причини та фактори ризику

Головна причина утворення анального свища — це інфекція анальних залоз, яка призводить до формування періанального абсцесу. Коли гній проривається назовні, утворюється канал, що згодом стає хронічним свищем. Проте є й інші чинники, які можуть спричинити розвиток цього захворювання.

Основні причини

Анальний свищ може виникати не лише через абсцес. Серед рідкісніших, але можливих причин виділяють:

• Хвороба Крона: хронічне запальне захворювання кишківника, що може пошкоджувати тканини й сприяти формуванню нориць.
• Інфекції, що передаються статевим шляхом: іноді викликають запальні процеси в ділянці ануса.
• Туберкульоз: здатен уражати не лише легені, а й тканини прямої кишки.
• Актиномікоз: рідкісна бактеріальна інфекція, що може провокувати утворення абсцесів і свищів.
• Променева терапія: після лікування пухлин у малому тазі іноді виникають вторинні свищі.
• Гідраденіт: хронічне запалення потових залоз, яке зрідка зачіпає періанальну ділянку.

Фактори ризику

Є обставини, які підвищують ймовірність появи свища:

• Стать: у чоловіків він зустрічається приблизно вдвічі частіше.
• Перенесений абсцес: люди, які вже мали періанальний абсцес, мають значно вищий ризик повторного утворення свища.
• Хронічні хвороби: зокрема запальні захворювання кишківника або імунодефіцитні стани.
• Попередні операції чи опромінення: втручання в ділянці прямої кишки або малого таза створюють додаткові ризики.

Таким чином, основою проблеми зазвичай стає інфекція, але загальний стан організму, супутні хвороби та навіть перенесене лікування теж можуть мати важливе значення.

Можливі ускладнення

Анальний свищ рідко зникає сам по собі, і якщо його не лікувати, він може призвести до ряду серйозних наслідків. Ускладнення виникають через постійне існування каналу, який не заживає та підтримує запальний процес.

Основні можливі ускладнення включають:

• Хронічна інфекція: свищ стає джерелом постійного запалення. Періодично він може «закриватися», але в глибині залишається осередок інфекції, що з часом знову відкривається.
• Розгалуження ходу: тривале існування нориці може призвести до утворення нових каналів і отворів на шкірі, що значно ускладнює лікування.
• Злоякісне переродження: у поодиноких випадках, коли свищ існує роками, постійне запалення може стати чинником розвитку анального раку.

Ці ускладнення ще раз підтверджують, що самовільне очікування загоєння — не вихід, адже чим довше існує свищ, тим складніше його лікувати.

Діагностика

Щоб визначити наявність анального свища, лікар зазвичай починає з огляду. У багатьох випадках зовнішній отвір можна побачити неозброєним оком. Проте важливо знайти й внутрішній отвір, який з’єднує канал з анальним каналом. Це може вимагати додаткових методів обстеження.

Огляд та інструментальні методи

Під час первинного огляду лікар може використати аноскоп або проктоскоп — невеликі інструменти зі світлом, які допомагають оглянути анальний канал. Іноді в зовнішній отвір вводять перекис водню: він починає пінитися у внутрішньому отворі, що допомагає точно його визначити.

Додаткові обстеження

Для складних випадків потрібні більш точні методи, щоб зрозуміти, яким шляхом проходить свищ:

• МРТ: детальне зображення дозволяє побачити весь хід свища та його відношення до м’язів.
• Ендоанальне УЗД: за допомогою ультразвуку та маленької камери, введеної в анальний канал, можна оцінити будову тканин.
• Фістулографія: рентгенологічне дослідження із введенням контрастної речовини, яка «підсвічує» канал свища.

Визначення точного ходу свища критично важливе: це допомагає правильно підібрати метод лікування й уникнути пошкодження анальних м’язів.

Типи анальних свищів

Анальний свищ може мати різний хід. Це означає, що канал може проходити поверхнево під шкірою або глибше — між чи навколо м’язів, які контролюють випорожнення. Для пацієнта це виглядає як один і той самий стан, але для лікаря дуже важливо знати, де саме проходить свищ, адже від цього залежить спосіб лікування.

Найчастіше виділяють кілька типів:

• Поверхневий: проходить під шкірою, не зачіпаючи м’язів. Це відносно простий варіант.
• Інтерсфінктерний: починається всередині анального каналу й виходить назовні між шарами м’язів.
• Транссфінктерний: проходить крізь обидва м’язових кільця, тому лікування складніше.
• Супрасфінктерний: огинає зовнішній м’яз і виходить на поверхню.
• Екстрасфінктерний: бере початок вище — у прямій кишці — й минає обидва сфінктери. Це рідкісний, але складний тип.

Знати назву свого типу свища людині необов’язково, але розуміти різницю корисно: чим складніший хід, тим делікатніший підхід потрібен під час лікування, щоб не пошкодити м’язи та зберегти контроль над випорожненням.

Лікування

Анальний свищ практично завжди потребує операції. Якщо залишити його без втручання, він не загоїться самостійно. Навіть якщо отвір тимчасово закриється, зазвичай інфекція накопичується знову, утворює абсцес і канал проривається повторно. Це створює замкнене коло. В окремих випадках, коли свищ з’явився на тлі запальних захворювань кишківника (наприклад хвороби Крона) і немає активної інфекції, лікар може спробувати медикаментозне лікування імуномодуляторами, зокрема препаратом інфліксимаб. Якщо ефекту немає — наступний крок хірургія.

Хірургічне лікування

Операція може бути простою або складною, залежно від того, який саме свищ. Найпоширеніші — прості інтерсфінктерні свищі, які проходять лише через невелику ділянку м’яза. Вони добре лікуються за одну операцію. Більш складні свищі, що мають кілька відгалужень або проходять через більшу частину м’язів, часто вимагають кількох етапів лікування.

Прості свищі

Якщо свищ зачіпає мінімальну частину м’язів і не має гілок, його називають простим. Для таких випадків використовують фістулотомію. Це «one-and-done» процедура — розтин каналу по всій довжині, щоб він загоївся від дна до поверхні. Лікар також може видалити інфіковану тканину. Іноді розтин зачіпає невелику частину м’яза, але це не призводить до втрати контролю над випорожненнями. Якщо ж розсікти занадто багато м’яза — може з’явитися нетримання, тому хірург діє дуже обережно. Ефективність методу — близько 95%.

Складні свищі

Складними вважають ті, що проходять через велику частину м’язів, мають кілька ходів або виникли на фоні хронічних хвороб. Для них застосовують різні методики, іноді в кілька етапів:

• Сетон: це спеціальна хірургічна нитка, яку протягують через свищ. Вона утримує канал відкритим, щоб гній виходив, а інфекція зникла. Сетон може поступово «прорізати» хід, при цьому тканина загоюється. Також він стимулює формування рубця, щоб рана не розходилася знову. Потім лікар може зняти сетон і виконати іншу операцію, наприклад фістулотомію. Якщо свищ пов’язаний із хронічним станом, сетон іноді залишають назавжди.
• Ендоректальний клапоть: під час операції видаляють уражені тканини навколо внутрішнього отвору свища, а сам отвір закривають клаптем здорової слизової оболонки прямої кишки. При цьому зовнішній отвір продовжує дренуватися, і загоєння йде зсередини назовні. Ефективність процедури — близько 70%. Проте у 30% випадків існує ризик пошкодження м’язів під час роботи з клаптем.
• LIFT-процедура: назва означає «ligation of intersphincteric fistula tract» — перев’язка свищевого ходу, що проходить між м’язами. Зазвичай її проводять після етапу з сетоном. Лікар накладає шви на канал між сфінктерами, може видалити його або вичистити інфіковану тканину. Метод менш ефективний (приблизно 75%), ніж фістулотомія, але практично не шкодить м’язам.

Таким чином, лікування завжди підбирається індивідуально. Простий свищ зазвичай вдається усунути за один раз. Складні потребують поетапної тактики та комбінованих методів, щоб позбавити пацієнта інфекції й водночас зберегти роботу м’язів.

Складні випадки

Якщо свищ має кілька відгалужень або проходить через значну частину м’язів, він вважається складним. У такій ситуації лікування може проводитися поетапно — кількома операціями. Це дозволяє поступово усунути проблему й зберегти функцію сфінктерів.

Можливі ризики лікування

Будь-яке хірургічне втручання має свої ризики, і операції на анальний свищ не є винятком. Найчастіше проблеми виникають тоді, коли в каналі залишається інфекція або коли є супутні хронічні хвороби, що ускладнюють загоєння.

Основні ризики включають:

• Повторна інфекція: якщо запальний осередок не був повністю усунений, він може знову активізуватися.
• Рецидив свища: іноді він повертається. Це залежить від техніки операції та від того, чи є у пацієнта хронічні захворювання, наприклад хвороба Крона.
• Проблеми з утриманням випорожнень: у поодиноких випадках можливі труднощі з утриманням газів або невеликі підтікання калу, особливо якщо свищ проходив через велику частину м’язів.

Ризики значно зменшуються, якщо операцію проводить досвідчений проктолог і пацієнт дотримується всіх рекомендацій під час відновлення.

Відновлення після операції

Після хірургічного втручання більшість пацієнтів можуть повернутися додому вже того ж дня. Проте період відновлення триває кілька тижнів і потребує уважного ставлення до власного здоров’я.

Лікар зазвичай дає індивідуальні рекомендації, але є кілька загальних порад, які допомагають швидше загоїтися:

• Дієта з клітковиною: щоб уникнути закрепів, варто вживати більше овочів, фруктів та пити достатньо води. Іноді лікар призначає харчові добавки з клітковиною.
• Знеболення: після операції може бути боляче, тому пацієнтам дають доступні знеболювальні препарати.
• Сидячі ванночки: теплі ванночки для ділянки ануса кілька разів на день зменшують біль і пришвидшують загоєння.
• Догляд за раною: потрібно регулярно міняти пов’язки, щоб уникнути повторного інфікування.

Зазвичай повне відновлення займає від трьох до шести тижнів. У цей час важливо дотримуватися гігієни та виконувати всі рекомендації лікаря.

Часті питання

У чому різниця між анальною тріщиною та анальним свищем?

Анальна тріщина — це поверхневий розрив у слизовій анального каналу. Вона болюча й може нагадувати симптоми свища, але не утворює ходу назовні. Анальний свищ — це вже сформований канал між анальним каналом і шкірою. У деяких випадках інфікована тріщина може спричинити абсцес, а згодом перерости у свищ.

Коли варто звернутися до лікаря?

Будь-який сильний біль у ділянці ануса — це сигнал, який не можна ігнорувати. Такі симптоми можуть свідчити про серйозне захворювання. Не варто сподіватися, що проблема зникне сама собою. Наприклад, геморой досить поширений, але зазвичай він не викликає настільки інтенсивного болю.

Якщо після огляду у лікаря загальної практики вам сказали, що це геморой, але біль триває, обов’язково зверніться до вузького спеціаліста — гастроентеролога або колопроктолога. Лише спеціалізований огляд допоможе виявити справжню причину симптомів і призначити правильне лікування.

Прокталгія фугакс: спонтанні анальні спазми

Анальний біль: що потрібно знати

Анальні тріщини: причини, симптоми, лікування