До кінця 2012 року в Україні офіційно зареєстрували 1533 випадки дирофіляріозу, і найчастіше тонкого черв'яка знаходили на голові, під кон'юнктивою (тонкою прозорою оболонкою, що вкриває білок ока) та навколо очей[1]. Цього паразита переносять комарі від собак, і людина іноді помічає його сама, коли він повзає під шкірою повіки. Більшість очних паразитарних інфекцій рідкісні. Проте кілька збудників живуть зовсім поруч: у воді з крана, у ґрунті на городі, у недосмаженому м'ясі й навіть на власних віях. Інфекція в оці часто починається непомітно.
Що таке паразити та як вони шкодять
Паразитами називають організми, які живуть за рахунок іншого організму (хазяїна): отримують від нього поживні речовини і водночас завдають йому шкоди. Вони можуть розташовуватися як зовні, так і всередині тіла. На початкових етапах людина часто навіть не помічає їхньої присутності, проте згодом з'являються проблеми зі здоров'ям. Для очей такі інфекції особливо небезпечні: навіть невеликі ушкодження тут швидко позначаються на зорі.
Умовно всіх паразитів поділяють на кілька великих груп. Кожна з них по-своєму впливає на організм:
- Найпростіші (protozoa): одноклітинні паразити, які розмножуються безпосередньо в організмі. Вони здатні спричиняти запалення та поступове руйнування тканин. До них належать акантамеба і токсоплазма.
- Гельмінти (helminths): різні види червів: круглі (нематоди), плоскі стрічкові та сисуни. Вони можуть мешкати у внутрішніх органах, уражати очі й залишати після себе рубці.
- Ектопаразити (ectoparasites): живуть на поверхні тіла. До них належать кліщі й воші: кліщі Demodex мешкають у фолікулах вій, а лобкові воші іноді чіпляються за вії і спричиняють свербіж та подразнення[2]. Комарі, мошки й ґедзі живляться кров'ю лише короткочасно, зате переносять личинки червів, які можуть дістатися до ока.
Шкоди завдають і продукти життєдіяльності паразитів, і власна запальна реакція організму на них. Саме після такого запалення в оці залишаються рубці, які погіршують зір[3].
Коротко: в Україні реально зустріти акантамебу, токсоплазму, токсокару, кліщів на віях і дирофілярію від комарів. Річкова сліпота, лоаоз і гнатостомоз пов'язані з тропіками та Азією і загрожують переважно мандрівникам.
Акантамебний кератит
Акантамебний кератит належить до рідкісних, але дуже небезпечних інфекцій. Його спричиняють акантамеби: найпростіші, що живуть у ґрунті, прісній воді, пилу та водопровідних системах[4]. Найчастіше хворіють люди, які носять контактні лінзи: у десятирічному спостереженні однієї очної клініки лінзи носили 12 із 13 пацієнтів[5]. Ризик різко зростає, якщо брати лінзи немитими руками, доливати свіжий розчин до старого в контейнері або промивати лінзи водою з-під крана[6]. Потрапивши в око, акантамеби атакують рогівку, прозору оболонку, яка заломлює світло. Так розвивається запалення рогівки (кератит), що може закінчитися тяжкою втратою зору.
На початку людина може відчувати лише незначний дискомфорт, але процес прогресує. Акантамебний кератит легко сплутати з бактеріальним, грибковим чи вірусним, а помилка і зволікання з правильним лікуванням можуть коштувати зору[7]. Особливо шкодять краплі з кортикостероїдами, призначені до встановлення діагнозу[8].
Симптоми акантамебного кератиту
Для цього захворювання характерні такі прояви:
- Нечіткий зір: зображення стає розмитим, наче крізь матове скло. У спостереженні клініки на нього скаржилися всі пацієнти[5].
- Біль в оці: відчувається як при русі очей, так і в стані спокою.
- Почервоніння: сигналізує про активне запалення рогівки.
- Світлобоязнь: непереносимість яскравого світла, бажання примружуватися або закривати око.
- Сльозотеча: сльози виділяються у великій кількості навіть без подразників.
- Відчуття стороннього тіла: здається, ніби під повікою пісок чи ворсинка.
Коли симптоми посилюються, людина часто не може носити лінзи і навіть відкрити око на світлі. Лікування триває місяцями, тому акантамебний кератит вважають однією з найнебезпечніших очних паразитарних хвороб.
Токсоплазмоз
Токсоплазмоз спричиняє найпростіший паразит Toxoplasma gondii, поширений у всьому світі: він здатен інфікувати будь-яких теплокровних тварин і людину[9]. Заразитися можна, з'ївши недостатньо просмажене м'ясо (свинину, баранину, дичину) чи сирі молюски (устриці, мідії), випивши забруднену воду або випадково проковтнувши частинки ґрунту чи котячих випорожнень після прибирання лотка[10]. Яйцеподібні форми паразита (ооцисти) з фекаліями виділяють лише коти та інші котячі[9]. Потрапивши до організму людини, токсоплазма утворює в тканинах цисти і залишається там на все життя[9].
Особливий ризик існує для вагітних і людей з ослабленим імунітетом. Якщо жінка вперше заражається під час вагітності, паразит може передатися дитині: у 10–30% дітей із внутрішньоутробним токсоплазмозом розвивається запалення сітківки та судинної оболонки ока (ретинохороїдит)[11]. У людей з ослабленим імунітетом очний токсоплазмоз перебігає агресивніше, а більш ніж у половини описаних пацієнтів діагноз спочатку пропускали[12].
У більшості випадків людина не відчуває жодних проявів. У деяких інфікованих з'являються симптоми, схожі на грип: підвищена температура, слабкість, збільшені лімфатичні вузли[9]. Такі ознаки можуть тривати кілька тижнів, створюючи відчуття затяжної застуди. Якщо ж паразит уражає око, він спричиняє ретинохороїдит. Токсоплазма є головною причиною запалення задніх відділів судинної оболонки ока, тобто заднього увеїту, у більшості країн світу[12]. Наслідком стає погіршення зору, яке може бути незворотним.
Симптоми токсоплазмозу
Ураження очей токсоплазмою проявляється такими ознаками:
- Зниження зору: картинка стає розмитою, часто уражене тільки одне око.
- Біль від яскравого світла: виникає світлобоязнь, яка ускладнює щоденні справи.
- Почервоніння: око може виглядати запаленим і подразненим.
- Сльозотеча: око сльозиться навіть тоді, коли немає подразників.
- Загальні прояви: тривале збільшення лімфатичних вузлів, біль у м'язах і виснажлива слабкість.
Найнебезпечніше те, що токсоплазма може роками дрімати в тканинах, а потім знову активуватися, особливо коли імунітет слабшає[9]. Людина почувається здоровою, але кожне нове загострення залишає на сітківці рубець, який назавжди погіршує якість зору.
Річкова сліпота (онхоцеркоз)
Річкову сліпоту спричиняє паразитичний черв'як Onchocerca volvulus. Людина заражається після повторних укусів інфікованих мошок, які розмножуються у швидких річках і потоках[13]. Понад 99% інфікованих живуть в Африці та Ємені, решта у прикордонні Бразилії й Венесуели[13]. Личинки, що потрапляють у тіло під час укусу, дозрівають у дорослих черв'яків, навколо яких під шкірою формуються вузлики. Дорослі самки народжують мікроскопічні личинки (мікрофілярії), які розселяються в шкірі й можуть уражати рогівку, сітківку та зоровий нерв.
На ранніх стадіях людина може не відчувати жодних змін. Згодом з'являються вузлики, ураження шкіри, і починають страждати очі. За оцінкою 2017 року, онхоцеркоз позбавив частини зору 1,15 млн людей[13]. Масове щорічне лікування дає результат: у 2025 році Нігер став першою африканською країною, яку Всесвітня організація охорони здоров'я визнала вільною від цієї хвороби[13].
Симптоми онхоцеркозу
У хворих можуть проявлятися такі ознаки:
- Сильний свербіж і висип на шкірі: тривале подразнення, яке не минає від звичайних засобів для шкіри[13].
- Зміни зору: поступове погіршення, яке людина часто сприймає як звичайну втому очей.
- Підшкірні вузлики: щільні утворення, всередині яких живуть дорослі черв'яки.
- Тяжкі випадки: ураження очей, що закінчуються незворотною сліпотою.
Людина може довго жити без помітних проблем, а зміни в очах проявляються тоді, коли паразити вже суттєво пошкодили тканини. Саме тому річкову сліпоту вважають однією з головних паразитарних загроз для зору у світі, хоча для мандрівника, який не жив довго біля таких річок, ризик невеликий.
Очний токсокароз
Очний токсокароз спричиняють круглі черви роду Toxocara, які зазвичай паразитують у собак і котів. Яйця цих гельмінтів потрапляють у довкілля з фекаліями тварин і довго зберігаються в ґрунті. Людина заражається, коли випадково проковтує частинки землі чи бруду з яйцями. В організмі личинки мандрують різними тканинами і в окремих випадках дістаються до очей. Найчастіше хворіють діти та підлітки[3].
Якщо личинка досягає сітківки, навколо неї виникає запальне вогнище (гранульома), а згодом рубці, які можуть частково або повністю порушити зір. У 90% випадків уражене тільки одне око[3], тому дитина може довго не скаржитися. Батьки часто помічають косоокість або білуватий відблиск зіниці на фото, і лікарю доводиться виключати пухлину сітківки (ретинобластому)[3].
Симптоми токсокарозу
Коли личинки Toxocara уражають око, можливі такі прояви:
- Набряк та запалення сітківки: уражена ділянка змінює вигляд, і зображення втрачає чіткість.
- Рубцювання: після запалення залишаються рубці, які вже неможливо усунути.
- Поступова втрата зору: уражене око з часом може майже повністю перестати бачити.
- Косоокість і білий зіничний рефлекс (лейкокорія): часто перші ознаки, які помічають у дітей[3].
Очний токсокароз підступний: початкові стадії часто проходять без виражених симптомів. Про інфекцію дізнаються тоді, коли зір на одне око вже суттєво погіршився.
Демодекоз
Демодекоз спричиняють мікроскопічні кліщі Demodex. Demodex folliculorum живе у волосяних фолікулах вій, а Demodex brevis у сальних залозах повік; поки кліщів небагато, вони зазвичай не шкодять[14]. Проблеми починаються, коли їхня популяція значно зростає. Тоді кліщі подразнюють шкіру повік і поверхню ока, підтримуючи хронічне запалення.
Міф: кліщі на віях бувають лише в неохайних людей. Насправді: демодекс знаходять у багатьох людей, і що старша людина, то частіше[14].
Найбільше від демодекозу страждають повіки та краї вій. Типова ознака: циліндричні лусочки, схожі на комірці, біля основи вій[14]. Кліщі спричиняють свербіж, подразнення, сльозотечу і можуть ушкоджувати рогівку, залишаючи рубці. Для багатьох людей така інфекція стає причиною тривалого дискомфорту та косметичних проблем.
Симптоми демодекозу
Коли кількість кліщів збільшується, з'являються такі прояви:
- Блефарит: запалення країв повік, яке супроводжується свербінням і почервонінням.
- Кон'юнктивіт: подразнення слизової оболонки ока з відчуттям піску чи стороннього тіла.
- Рубці на рогівці: залишаються після тривалого запалення й можуть погіршувати зір.
Демодекоз рідко призводить до повної втрати зору, проте суттєво знижує комфорт і часто стає хронічною проблемою.
Читайте:
Дирофіляріоз
Дирофіляріоз спричиняє круглий черв'як Dirofilaria repens, основними хазяями якого є собаки. Переносять його звичайні комарі родів Aedes, Anopheles і Culex, яких в Європі багато[15]. Людина для цього паразита випадковий хазяїн: у її тілі черв'як зазвичай не може завершити розвиток[16]. За останні 20 років дирофілярії помітно поширилися Європою, особливо її центральною частиною[15]. Під час молекулярного обстеження безпритульних собак в Україні філярій виявили у 28,3% тварин[17].
В Україні про кожен випадок дирофіляріозу обов'язково повідомляють із 1975 року. Хворобу реєстрували в усіх областях, найчастіше в людей 21–40 років, а у 1997–2002 роках найвищу захворюваність мала Херсонщина[1]. Зазвичай людина помічає вузлик під шкірою повіки чи під кон'юнктивою або відчуває, як під шкірою щось ворушиться. В одному описаному випадку жінка з України звернулася до офтальмолога зі скаргою, що під шкірою верхньої повіки вночі звивається і «кусає» черв'як[16]. Лікування хірургічне: паразита видаляють. У серії з восьми очних випадків п'ятьох черв'яків вийняли через невеликий розріз кон'юнктиви, а двох зсередини ока під час вітректомії, тобто видалення частини склистого тіла[18].
Ще один «європейський» очний черв'як, телязія (Thelazia callipaeda), живе в кон'юнктивальному мішку собак, котів, лисиць і людей. Його переносять дрібні плодові мушки, і його вже знаходили у 20 країнах Європи[19].
Африканський очний черв'як (лоаоз)
Африканський очний черв'як, або лоаоз, спричиняє гельмінт Loa loa, поширений у Центральній та частині Західної Африки. Личинки переносять кровосисні ґедзі роду Chrysops[20]. Хворіють переважно місцеві жителі, але інфекцію виявляють і в мандрівників, тому настанови щодо лоаозу мають навіть країни, де цієї хвороби немає[20]. Дорослі черви мігрують під шкірою людини і час від часу проходять крізь тканини ока.
Особливість цього паразита в тому, що його можна побачити на власні очі, буквально. Черв'як переповзає під кон'юнктивою, і це помітно в дзеркалі. Видовище лякає, але такий епізод зазвичай триває лише кілька годин і мало шкодить оку[21].
Симптоми лоаозу
Інфекція може перебігати без явних ознак, але коли вони з'являються, серед них найчастіше відзначають:
- Свербіж і набряки: сверблячі неболючі набряки, що з'являються і зникають (калабарські набряки), найчастіше біля суглобів[21].
- Рух паразита в оці: видно як тонку нитку, що ковзає під слизовою оболонкою.
- Світлобоязнь і біль: поки черв'як рухається, око подразнене й чутливе до світла.
Лоаоз рідко спричиняє серйозне ураження очей, проте потрапляння паразита в око супроводжується неприємними відчуттями і є приводом негайно звернутися до лікаря.
Гнатостомоз
Гнатостомоз спричиняють черви роду Gnathostoma. Найбільше випадків діагностують в Азії, особливо в Таїланді, інших країнах Південно-Східної Азії та Японії, але інфекцію описано й у Південній та Центральній Америці та Африці[22]. Людина заражається, з'ївши сиру чи погано приготовану прісноводну рибу, вугрів, жаб, птицю або рептилій, у яких є личинки[22]. Потрапивши до шлунка, личинка не залишається там надовго: вона проникає крізь стінку травного тракту й мандрує тілом. Через подорожі гнатостомоз дедалі частіше виявляють далеко від Азії, і випадків з ураженням очей описують усе більше[23].
На початковій стадії симптомів може не бути зовсім. В інших людей з'являються ознаки, схожі на харчове отруєння: біль у животі, нудота, блювання, діарея, а також підвищена температура і втома. Цей період може тривати два-три тижні[22]. Згодом личинки мігрують під шкірою, і з'являються набряки, що можуть боліти, червоніти й свербіти. Зазвичай вони виникають через три-чотири тижні після зараження, але можуть з'являтися і через десять років[22]. Рідше паразит досягає ока й ушкоджує рогівку або сітківку, спричиняючи запалення та зниження зору.
Симптоми гнатостомозу
Розвиток інфекції супроводжується кількома характерними ознаками:
- Гострі розлади травлення: різкий біль у животі, нудота, блювання та діарея.
- Загальні прояви: підвищення температури, втома, відсутність апетиту.
- Підшкірні набряки: сверблячі ущільнення, що з'являються через кілька тижнів після зараження й можуть повертатися роками.
- Очні ураження: запалення, біль і погіршення зору аж до повної його втрати.
Саме тривалий і хвилеподібний перебіг робить гнатостомоз підступним. Очна форма трапляється рідко[22], але вважається однією з найтяжчих, бо загрожує безповоротною втратою зору.
Лікування
Лікування очних паразитарних інфекцій залежить від конкретного збудника, тому діагноз ставить офтальмолог, часто разом з інфекціоністом. При акантамебному кератиті місяцями закапують антисептичні краплі: у дослідженні за участю 135 пацієнтів краплі з полігексанідом вилікували понад 86% хворих, а 6% знадобилася пересадка рогівки[24]. При очному токсоплазмозі поєднують протипаразитарні препарати (наприклад, піриметамін з азитроміцином) і через 24–48 годин додають кортикостероїди, а при частих загостреннях призначають профілактичний курс триметоприму із сульфаметоксазолом[25]. При токсокарозі основою є кортикостероїди, іноді з альбендазолом[3]. При онхоцеркозі застосовують івермектин[13], при гнатостомозі альбендазол або івермектин, хоча рецидиви трапляються[23]. Лоаоз лікують діетилкарбамазином, але через ризик тяжких реакцій тільки під наглядом фахівця[20]. При демодекозі в клінічних дослідженнях краплі з лотиланером за шість тижнів позбавили кліщів 60,2% пацієнтів проти 16,1% у групі плацебо[26]. Якщо паразит виявляється безпосередньо в оці або під кон'юнктивою, його видаляють хірургічно.
Лікування не обмежується протипаразитарними засобами. Потрібно контролювати запалення, щоб зменшити пошкодження тканин і запобігти ускладненням. Іноді терапія триває довго, адже навіть після знищення збудника залишаються наслідки у вигляді рубців чи зниження гостроти зору.
Коротко: гормональні очні краплі без точного діагнозу небезпечні. При акантамебному кератиті їх застосування до встановлення діагнозу пов'язують із тяжчим перебігом і гіршим результатом лікування[8].
Методи лікування
Найчастіше застосовують такі підходи:
- Очні краплі: протизапальні або протипаразитарні засоби для зменшення симптомів і контролю інфекції.
- Ліки для приймання всередину: протипаразитарні препарати, які діють на збудника в усьому організмі.
- Хірургічне втручання: потрібне тоді, коли паразита треба фізично видалити з ока або тканин навколо нього.
Вибір лікування залежить від того, чи паразит перебуває лише в тканинах ока, чи поширився організмом. Чим раніше почати терапію, тим більше шансів уникнути серйозних наслідків для зору.
Профілактика
Повністю убезпечитися від паразитарних інфекцій неможливо, але кожен може суттєво знизити ризик зараження. Допомагають прості щоденні дії, що стосуються харчування, гігієни та захисту від комах. Особливу увагу треба приділяти воді та продуктам, адже саме вони найчастіше стають джерелом інфекції. Так само важливий догляд за контактними лінзами: недбале зберігання і сон у контактних лінзах нерідко закінчуються серйозними проблемами з очима.
Не менш значущі побутові звички. Люди, які працюють із землею чи тримають домашніх тварин, мають пам'ятати, що яйця паразитів непомітні, але легко потрапляють на руки, а далі в організм. Собаки в Україні часто заражені філяріями[17], тому регулярна протипаразитарна профілактика тварин у ветеринара захищає і власників. Під час подорожей у тропічні регіони варто бути подвійно уважними до їжі, води та укусів комах.
Серед основних правил профілактики виділяють такі:
- Правильне приготування їжі: м'ясо й рибу слід доводити до повної готовності (температура приготування м'яса тут має значення), уникаючи сирих молюсків і сирої прісноводної риби.
- Чиста вода: пити лише перевірену або бутильовану воду, особливо в місцевостях із підвищеним ризиком зараження.
- Захист від комах: прикривати відкриті ділянки тіла одягом і користуватися репелентами, щоб зменшити кількість укусів.
- Гігієна контактних лінз: мити руки перед тим, як брати лінзи, щоразу заливати в контейнер свіжий розчин замість доливати його до старого, не промивати лінзи водою з-під крана[6].
- Миття рук після контакту з ґрунтом і тваринами: обов'язкове правило для садівників, фермерів і власників домашніх улюбленців. Вагітним краще доручити прибирання котячого лотка комусь іншому[10].
Регулярне дотримання цих порад не гарантує повного захисту, але значно знижує шанси зараження.
Коли звернутися до лікаря
Паразитарні інфекції очей іноді розвиваються приховано, і людина відчуває лише легкий дискомфорт, який здається дрібницею. Зволікати небезпечно: що довше паразит ушкоджує тканини, то складніше зберегти зір.
Особливо насторожувати мають раптові порушення, які виникають без очевидної причини. Паразитарні хвороби очей лікуються, проте результат значною мірою залежить від того, наскільки вчасно поставлено діагноз.
Найпоширеніші сигнали, які потребують огляду офтальмолога:
- Втрата чи погіршення зору: навіть часткове зниження гостроти може свідчити про ураження сітківки.
- Біль в оці або навколо нього: гострий біль в оці чи постійний біль завжди є приводом для звернення.
- Надмірна сльозотеча: коли сльози течуть без причини і не минають самі.
- Світлобоязнь: надмірна чутливість до світла, яка змушує прикривати очі.
- Запалення або почервоніння: особливо якщо воно не минає кілька днів і супроводжується дискомфортом.
- Плаваючі плями перед очима: поява темних точок чи ниток у полі зору.
- Свербіж і лусочки на повіках: можуть бути ознакою демодекозу.
- Вузлик або рухомий «черв'ячок» під шкірою повіки чи на білку ока: типова картина дирофіляріозу.
Жоден із цих симптомів не варто списувати на втому чи тимчасове подразнення. Тим, хто носить лінзи, при болю й почервонінні ока краще зняти їх і не надягати до огляду.
Підсумок
Очні паразити трапляються рідко, але частина з них цілком місцева: акантамеба чекає на недбалого власника контактних лінз, токсоплазма і токсокара потрапляють в організм із недосмаженим м'ясом і брудними руками, а дирофілярію приносять комарі від собак. Найнадійніший захист складається з простих звичок: свіжий розчин для лінз і чисті руки, добре приготована їжа, репеленти та протипаразитарна профілактика домашніх тварин. Біль, почервоніння чи погіршення зору, що не минають, є приводом якнайшвидше потрапити до офтальмолога.
Джерела26
- Дослідження. Sałamatin RV. та ін. Human dirofilariasis due to Dirofilaria repens in Ukraine, an emergent zoonosis: epidemiological report of 1465 cases. Acta Parasitol, 2013.
- Мета-аналіз. Yuan F. та ін. Phthiriasis palpebrarum: A systematic review and illustrative case presentation. Eur J Ophthalmol, 2026.
- Toxocariasis - EyeWiki.
- Довідник. Vijayan V. та ін. Infections Caused by Free-Living Amebas. 2026.
- Дослідження. Chin J. та ін. Acanthamoeba keratitis: 10-year study at a tertiary eye care center in Hong Kong. Cont Lens Anterior Eye, 2015.
- Дослідження. Zhao N. та ін. Risk factors for Acanthamoeba keratitis in overnight orthokeratology lens wearers: a case-control study. Cont Lens Anterior Eye, 2026.
- Довідник. Gurnani B. та ін. Differentiating Pythium Keratitis From Fungal and Acanthamoeba Keratitis: A Practical Guide. 2026.
- Дослідження. Roozbahani M. та ін. Acanthamoeba Keratitis: Are Recent Cases More Severe?. Cornea, 2018.
- Довідник. Madireddy S. та ін. Toxoplasmosis. 2024.
- Toxoplasmosis: Causes and How It Spreads. CDC.
- Огляд. Härtel C. та ін. Transplacental Infection: Frequency, Testing, and Treatment. Dtsch Arztebl Int, 2026.
- Огляд. Kreps EO. та ін. Ocular toxoplasmosis in the immunocompromised patient. Prog Retin Eye Res, 2026.
- Onchocerciasis (river blindness). World Health Organization.
- Огляд. Moris García V. та ін. Ocular demodicosis: A review. Arch Soc Esp Oftalmol (Engl Ed), 2019.
- Мета-аналіз. Hattendorf C. та ін. Vectors, host range, and spatial distribution of Dirofilaria immitis and D. repens in Europe: a systematic review. Infect Dis Poverty, 2025.
- Огляд. Rodríguez-Calzadilla M. та ін. Human dirofilariasis in the eyelid caused by Dirofilaria repens: An imported case. Arch Soc Esp Oftalmol, 2017.
- Дослідження. Pękacz M. та ін. Molecular investigation of Dirofilaria repens, Dirofilaria immitis and Acanthocheilonema reconditum in stray dogs and cats in Ukraine. BMC Vet Res, 2025.
- Дослідження. Kalogeropoulos CD. та ін. Ocular dirofilariasis: a case series of 8 patients. Middle East Afr J Ophthalmol, 2014.
- Огляд. Rolbiecki L. та ін. The Vector-Borne Zoonotic Nematode Thelazia callipaeda in the Eastern Part of Europe, with a Clinical Case Report in a Dog in Poland. Pathogens, 2021.
- Довідник. Ramharter M. та ін. Diagnosis, management and prevention of loiasis: guideline of the German Society for Tropical Medicine, Travel Medicine, and Global Health (DTG). Infection, 2025.
- Symptoms of Loiasis. CDC.
- About Gnathostomiasis. CDC.
- Огляд. Piyaphanee W. та ін. Gnathostomiasis: shifting epidemiology and persistent challenges in diagnosis and treatment. Curr Opin Infect Dis, 2026.
- Дослідження. Dart JKG. та ін. The Orphan Drug for Acanthamoeba Keratitis (ODAK) Trial: PHMB 0.08% (Polihexanide) and Placebo versus PHMB 0.02% and Propamidine 0.1. Ophthalmology, 2024.
- Огляд. Schaeffer M. та ін. [Management of ocular toxoplasmosis in France: Results of a modified Delphi study]. J Fr Ophtalmol, 2022.
- Мета-аналіз. Yeu E. та ін. Safety and Efficacy of Lotilaner Ophthalmic Solution (0.25%) in Treating Demodex Blepharitis: Pooled Analysis of Two Pivotal Trials. Ophthalmol Ther, 2025.
