Що таке токсоплазмоз і як не заразитися

Приблизно третина людей на планеті носить у тканинах паразита Toxoplasma gondii і здебільшого навіть не підозрює про це^[1]. Головним винуватцем зазвичай вважають кота. Проте коли в шести європейських центрах шукали, звідки вагітні жінки підхопили інфекцію, контакт із котами взагалі не виявився чинником ризику. Від 30% до 63% випадків пояснило недостатньо просмажене або в'ялене м'ясо, ще 6–17% контакт із ґрунтом^[2]. Тож захищатися від токсоплазмозу доводиться передусім на кухні та на городі.

Симптоми токсоплазмозу

Більшість інфікованих не мають жодних симптомів і почуваються цілком здоровими^[3]. Після зараження паразит переходить у «сплячий» стан і залишається в організмі на все життя^[4]. Ситуація змінюється, коли імунітет різко слабшає або коли інфекція потрапляє до дитини ще в утробі.

У більшості людей

Звичайна форма токсоплазмозу у людей зі здоровим імунітетом зазвичай нічим себе не проявляє. Якщо симптоми все ж з'являються, вони схожі на легку застуду або грип. Такий стан може тривати від кількох тижнів до кількох місяців і минає без лікування^[5].

Прояви часто обмежуються такими ознаками^[3]:

• Гарячка: температура трохи підвищується без очевидної причини.
• Міалгія: ниючий біль у м'язах, часто разом із втомою.
• Біль у горлі: нагадує легкий фарингіт.
• Головний біль: зазвичай помірний, як при застуді.
• Збільшення лімфатичних вузлів: наприклад, на шиї; вузли часто безболісні. Саме збільшені вузли інколи стають єдиною ознакою, через яку людину обстежують^[4].

У людей зі зниженим імунітетом

У людей, чия імунна система ослаблена через хворобу або лікування (наприклад, хіміотерапію чи пересадку органів), токсоплазмоз може спричинити тяжкі ускладнення^[5]. Найчастіше «сплячі» цисти паразита знову активуються і уражають мозок, легені й очі^[4].

Поширені симптоми включають^[3]:

• Судоми та порушення координації: хитка хода, нечітке мовлення через ураження центральної нервової системи.
• Сплутаність свідомості: зниження концентрації, повільна реакція.
• Задишка, кашель: при ураженні легень (токсоплазмовий пневмоніт).
• Проблеми із зором: біль в очах, нечітке зображення, світлобоязнь.

У новонароджених і дітей

Більшість дітей із вродженим токсоплазмозом при народженні виглядають здоровими^[6]. Але іноді ознаки помітні вже в перші дні життя, і тоді стан дитини буває тяжким. Крім того, симптоми можуть з'явитися через місяці або навіть роки.

У разі тяжкого перебігу одразу після народження можуть спостерігатися^[6]:

• Погане смоктання та відмова від їжі: ознака слабкості та неврологічних розладів.
• Жовтяниця: жовтизна шкіри та білків очей.
• Збільшення печінки та селезінки: живіт може виглядати здутим.
• Судоми: у тяжких випадках.
• Кровоточивість і синці: через зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенію).
• Ознаки ураження мозку: мікроцефалія (замала голова), гідроцефалія (надлишок рідини в черепі, через який голова, навпаки, збільшується) та кальцифікати, тобто дрібні відкладення кальцію в мозку. Класична тріада вродженого токсоплазмозу: запалення сітківки й судинної оболонки ока, гідроцефалія і кальцифікати.

Через кілька місяців, років і навіть десятиліть можуть проявитися затримка розвитку, зниження слуху, судоми або проблеми із зором, навіть у дітей, які при народженні здавалися здоровими^[6]. Запалення сітківки та судинної оболонки ока (ретинохороїдит) з часом розвивається у 10–30% дітей із внутрішньоутробною інфекцією^[7].

Причини зараження

Зараження відбувається, коли паразит потрапляє в організм людини через рот. Від людини до людини токсоплазмоз не передається, за винятком дитини в утробі матері, а також рідкісних випадків переливання крові чи пересадки органа від інфікованого донора^[8]. Особливо уважними мають бути ті, хто часто працює з сирим м'ясом, ґрунтом або доглядає за котами.

Токсоплазмоз часто плутають із токсокарозом, бо назви схожі, а обидві інфекції пов'язують із домашніми тваринами. Токсокароз спричиняють круглі черви (глисти) собак і котів, чиї яйця дозрівають у ґрунті 2–4 тижні^[9]. Токсоплазма ж одноклітинний паразит, тому побутова фраза «глисти від кота» до неї не пасує. Протиглисні засоби на неї не діють.

Коти як основні носії

Паразит Toxoplasma gondii може жити в тканинах майже всіх теплокровних тварин, але розмножуватися статевим шляхом і виділяти заразні ооцисти (дрібні яйцеподібні форми) з калом здатні лише коти та інші котячі^[4]. Кошенята й коти, які заразилися вперше, виділяють мільйони паразитів із фекаліями протягом до 3 тижнів, а дорослі коти, що вже перехворіли, роблять це рідше^[8]. Самі коти при цьому зазвичай не мають симптомів.

Ооцисти стають заразними не одразу, а через 1–5 днів після потрапляння в навколишнє середовище. Саме тому щоденне прибирання лотка суттєво знижує ризик інфікування^[10]. Але якщо людина торкається вмісту котячого туалету чи забрудненого піску і не миє після цього руки, ризик зараження залишається.

Коти, які не виходять на вулицю і не їдять сирого м'яса, мають набагато менше шансів заразитися, бо інфікуються, з'ївши мишей, птахів чи сире м'ясо^[11]. Через охайність котів, короткий період виділення ооцист і те, що свіжі ооцисти ще не заразні, прямий контакт із котом не вважають головним шляхом зараження людини^[11]. Погладити чи тримати вдома кота безпечно^[3].

Міф: на час вагітності кота треба віддати. Насправді: у європейському дослідженні контакт із котами не підвищував ризик зараження вагітних, головними джерелами були м'ясо і ґрунт^[2]. Достатньо доручити лоток комусь іншому або прибирати його в рукавичках.

Недоготоване м'ясо і морепродукти

Інший частий шлях зараження: м'ясо або морепродукти, які не пройшли належну термічну обробку. У м'язах інфікованих тварин паразит утворює тканинні цисти, які гинуть при достатньому нагріванні^[4]. Деякі продукти мають вищий ризик^[8]:

• Свинина та ягнятина: можуть містити цисти паразита в м'язових волокнах.
• Дичина: зокрема оленина, м'ясо диких тварин, що не проходить санітарної перевірки.
• Молюски: зокрема мідії, устриці та інші двостулкові, які фільтрують воду й можуть накопичувати паразита.

Контакт із сирим м'ясом теж ризикований. Якщо після нарізання м'яса не помити руки, можна перенести паразита до рота. Так само небезпечні ножі, дошки чи посуд після сирого м'яса або молюсків, якщо їх не помити перед подальшим використанням^[8].

Забруднені продукти й вода

Ооцисти потрапляють на овочі, зелень і ягоди з ґрунтом, забрудненим котячими фекаліями. Тому немиті продукти з городу ще один шлях зараження, як і сама робота з землею без рукавичок^[8]. Навіть шкірка не завжди захищає, якщо руки після очищення не помити.

Також не варто пити неочищену воду з відкритих джерел або колодязів, бо вона може містити ооцисти T. gondii, а також непастеризоване козяче молоко^[10]. Овочі, фрукти та інвентар для них краще мити й тримати окремо від сирих продуктів тваринного походження.

Діагностика

Щоб з'ясувати, чи була зустріч із токсоплазмою, роблять аналіз крові на антитіла. Це білки, які імунна система виробляє у відповідь на паразита; аналізи знаходять їх через кілька тижнів після зараження^[12]. Тип і кількість антитіл допомагають зрозуміти, чи інфекція свіжа, чи сталася давно. Сумнівні результати під час вагітності радять перевіряти в референс-лабораторії, яка спеціалізується на токсоплазмозі^[12].

Аналіз крові на антитіла

Найпоширеніший метод це серологічний аналіз. У крові шукають два типи антитіл: IgM і IgG. Їхня присутність і співвідношення дають багато інформації. У побуті такий аналіз часто здають у складі «аналізу на TORCH-інфекції»: так позначають групу інфекцій, небезпечних для плода (токсоплазмоз, інші, краснуха, цитомегаловірус, герпес)^[13].

• IgM: з'являються першими після зараження і вказують на можливу свіжу інфекцію. Проте IgM іноді зберігаються в крові місяцями й навіть роками, а інколи дають хибнопозитивний результат^[14].
• IgG: формуються пізніше й залишаються на все життя. Їхня наявність означає, що людина вже зустрічалася з токсоплазмою.

Позитивний IgM ще не доводить свіжого зараження. Щоб уточнити час інфікування, визначають авідність IgG, тобто міцність зв'язку антитіл із паразитом. Висока авідність виключає зараження за останні 4 місяці, а низька вказує на ймовірну недавню інфекцію^[14]. Ще одна ознака свіжої інфекції: поява IgG у людини, яка раніше їх не мала, або зростання їхнього рівня щонайменше вчетверо в повторному аналізі^[6].

Коротко: позитивний IgM без інших змін ще не вирок для вагітності. Час зараження допомагає визначити тест на авідність IgG, і робити висновки варто разом із лікарем.

Молекулярні методи

У складніших випадках, особливо під час вагітності, застосовують полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Вона виявляє фрагменти ДНК паразита у біологічних рідинах, наприклад у крові, спинномозковій або навколоплідній рідині^[12].

Якщо в жінки під час вагітності виявили свіжу інфекцію, лікар може запропонувати дослідження навколоплідних вод (амніоцентез), щоб визначити, чи передався паразит дитині. Цей аналіз ПЛР зазвичай роблять близько 18-го тижня вагітності^[15].

У рідкісних випадках беруть зразок тканини (біопсію), щоб побачити паразита безпосередньо. Таке обстеження проводять лише за медичними показаннями.

Для контролю стану плода використовують ультразвукове дослідження (УЗД). Воно може показати збільшення шлуночків мозку чи кальцифікати, хоча ці ознаки не специфічні саме для токсоплазмозу^[6].

Чи потрібен аналіз під час вагітності

Підходи в різних країнах відрізняються. Франція та Австрія регулярно перевіряють вагітних без антитіл, щоб вчасно помітити зараження, а в багатьох інших країнах такої програми немає. Причини розбіжностей: суперечливі дані про ефективність лікування під час вагітності та вартість обстежень^[16]. Частину програм спостереження згодом згорнули через обмежену користь^[1]. Український стандарт медичної допомоги «Нормальна вагітність» передбачає консультування жінки щодо профілактики токсоплазмозу, а рутинного аналізу на нього всім вагітним не включає^[17]. Аналіз доречний, якщо є симптоми, підозра на зараження чи високий ризик, наприклад частий контакт із котячими фекаліями^[6].

Міф: позитивний IgG перед вагітністю означає загрозу для дитини. Насправді: вроджений токсоплазмоз майже завжди виникає, коли жінка заражається вперше під час вагітності або за 3 місяці до неї. Повторне зараження чи активація давньої інфекції трапляються рідко, переважно при тяжкому імунодефіциті^[6].

Можливі ускладнення

У більшості людей токсоплазмоз не спричиняє проблем. Але є ситуації, коли інфекція має серйозні наслідки, особливо для вагітних і людей зі зниженим імунітетом. Ураження може торкатися мозку, очей, легень або внутрішніх органів, а в деяких випадках навіть загрожувати життю^[4].

Під час вагітності

Найбільший ризик пов'язаний із передачею токсоплазми від матері до плода через плаценту. У великому європейському дослідженні 603 вагітних зі свіжою інфекцією паразит передався дитині загалом у 29% випадків. Ризик передачі різко зростав із терміном: від 6% при зараженні на 13-му тижні до 72% на 36-му^[18].

Водночас при ранньому зараженні наслідки для плода значно тяжчі^[18]. Можливі викидень, мертвонародження або передчасні пологи^[3]. Якщо ж малюк народжується з вродженим токсоплазмозом, у нього можуть бути ураження очей, мозку або затримка розвитку. Найвищий ризик народити дитину з помітними ознаками інфекції, близько 10%, мали жінки, які заразилися на 24–30-му тижні^[18].

У людей з імунодефіцитом

Якщо імунна система не працює належним чином, токсоплазмоз може перейти в агресивну форму. Найчастіше він вражає центральну нервову систему, легені або очі. До появи сучасної антиретровірусної терапії токсоплазмовий енцефаліт за рік розвивався приблизно в третини людей із тяжким імунодефіцитом при ВІЛ-інфекції, які мали антитіла до паразита і не отримували профілактики^[19].

Ось які прояви спостерігаються найчастіше:

• Токсоплазмовий енцефаліт (церебральний токсоплазмоз): запалення мозку, яке може спричинити головний біль, гарячку, слабкість у руці чи нозі, судоми, сплутаність свідомості, а без лікування кому^[19].
• Пневмоніт: інфекційне ураження легень, схоже на пневмонію, із задишкою, кашлем і підвищенням температури.
• Очна форма: ретинохороїдит, тобто запалення сітківки й судинної оболонки ока, яке проявляється болем, нечіткістю зору або підвищеною чутливістю до світла. Токсоплазма є провідною причиною заднього увеїту у більшості країн, а при ослабленому імунітеті очна форма перебігає агресивніше^[20].

У таких випадках токсоплазмоз може стати загрозливим для життя, особливо якщо вчасно не поставити діагноз і не почати лікування.

Ураження інших органів

Хоча рідше, токсоплазмоз може впливати й на інші частини тіла. При тяжкому поширеному перебігу на тлі різкого зниження імунітету паразит здатен уражати багато органів^[4], зокрема серцевий м'яз (міокардит) і печінку^[6]. Такі форми трапляються нечасто.

Лікування

Більшість людей зі здоровим імунітетом одужують без лікування^[15]. Ліки обов'язкові в тяжких випадках, при імунодефіциті, під час вагітності, у новонароджених і при ураженні очей^[3].

У здорових людей

Якщо токсоплазмоз перебігає м'яко, лікар може обмежитися спостереженням. Лікування призначають лише тоді, коли симптоми тяжкі або затяжні чи уражені внутрішні органи. Тоді курс зазвичай триває 2–4 тижні^[15].

У складних випадках

Коли інфекція дає серйозні ускладнення, застосовують комбіновану терапію. Очну форму лікують 4–6 тижнів, після чого стан ока оцінюють повторно; старі загоєні рубці на сітківці лікувати не потрібно^[15]. При ослабленому імунітеті лікування триває щонайменше 4–6 тижнів після зникнення симптомів, а загалом може зайняти 6 місяців і довше^[15].

Основні препарати, які використовують^[15]:

• Піриметамін: протипаразитарний засіб, який блокує розмноження токсоплазми. У першому триместрі вагітності його уникають.
• Сульфадіазин: протимікробний засіб із групи сульфаніламідів, який діє разом із піриметаміном і посилює його ефект. При алергії на сульфаніламіди його замінюють на кліндаміцин.
• Кальцію фолінат (фолінова кислота): захищає кістковий мозок від пригнічення, яке спричиняє піриметамін. Це не те саме, що звичайна фолієва кислота (вітамін B9), тому препарат і дозу визначає лікар.

При ВІЛ-інфекції після основного курсу продовжують підтримувальне лікування, доки імунітет не відновиться на тлі антиретровірусної терапії, бо інакше токсоплазмоз повертається^[15]. Людям із ВІЛ, які мають антитіла IgG до токсоплазми і рівень імунних клітин CD4 нижче 100 в 1 мм³, для профілактики призначають ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол). Його відміняють, коли CD4 понад 3 місяці тримаються вище 200 на тлі пригніченого вірусу^[19].

Під час вагітності

Якщо токсоплазмоз виявили під час вагітності, лікування залежить від терміну і того, чи інфекція вже передалася дитині. Якщо зараження сталося до 18-го тижня і плід не інфікований, призначають спіраміцин, антибіотик, який має зменшити ризик передачі паразита. Він діє найкраще, якщо почати його протягом 8 тижнів від зараження. Якщо ж інфекція виникла з 18-го тижня або паразит уже передався плоду, використовують комбінацію піриметаміну, сульфадіазину і кальцію фолінату^[15].

Чесно про докази: у метааналізі даних 1438 жінок лікування, розпочате протягом 3 тижнів від зараження, знижувало передачу інфекції дитині порівняно з початком через 8 тижнів і пізніше, хоча цей ефект був слабким. Доказів того, що лікування під час вагітності зменшує прояви хвороби в уже інфікованих дітей, у тому аналізі не знайшли^[21]. Тому час тут важить: чим раніше виявлено зараження, тим більше користі від ліків.

У новонароджених

Дитину з вродженим токсоплазмозом лікують 12 місяців комбінацією піриметаміну, сульфаніламіду і кальцію фолінату^[15]. Лікування починають і тоді, коли симптомів при народженні немає. Через ризик пригнічення кровотворення дитині регулярно контролюють загальний аналіз крові^[6].

Навіть якщо дитина виглядає здоровою, за нею спостерігають: перевіряють розвиток і кожні 3–6 місяців протягом перших 3 років оглядають очі, щоб вчасно помітити затримку розвитку, проблеми із зором чи слухом^[6].

Читайте:

Паразити та інфекції у людини: види, симптоми і ризики

Паразити та інфекції у людини: які бувають найпростіші, гельмінти (у побуті «глисти») та ектопаразити, як ними...

Очні паразити: види, симптоми та як уберегти зір

Очні паразити: які найпростіші, черви та кліщі здатні уразити око, як вони потрапляють в організм, за якими оз...

Профілактика

Більшість випадків токсоплазмозу можна попередити. Інфекція зазвичай передається через недоготоване м'ясо, забруднену воду чи ґрунт або недотримання базових правил гігієни при контакті з котячими фекаліями. Прості побутові звички допомагають суттєво знизити ризик, навіть якщо вдома є кіт або ви працюєте на городі.

Основні профілактичні кроки^[10]:

• Мийте руки: з милом після прибирання котячого туалету, готування м'яса, роботи з ґрунтом чи піском; дітей теж привчайте до цього.
• Добре готуйте м'ясо: перевіряйте температуру приготування м'яса термометром: цілі шматки 63 °C із 3 хвилинами відпочинку, фарш 71 °C, птиця 74 °C. Колір і сік не є надійною ознакою готовності. Куштувати сире м'ясо теж не варто.
• Заморожуйте м'ясо: кілька днів при −18 °C або нижче перед приготуванням значно знижують ризик зараження токсоплазмою^[5], хоча від інших паразитів і бактерій це надійно не захищає.
• Не пийте неочищену воду: уникайте колодязної або джерельної води без очищення, а також непастеризованого козячого молока.
• Не їжте сирих молюсків: устриці, мідії та інші двостулкові молюски мають бути приготовані.
• Мийте овочі та фрукти: під проточною водою, навіть ті, що з'їдаються очищеними. Ножі, дошки й стільниці після кожного продукту мийте гарячою водою з мийним засобом.
• Працюйте з ґрунтом у рукавичках: а дитячу пісочницю на подвір'ї накривайте, щоб коти не використовували її як туалет.

Якщо вдома є кіт, щодня прибирайте лоток, годуйте тварину промисловим кормом або добре провареною їжею і не давайте сирого м'яса^[10]. Кіт, який не виходить на вулицю, рідше заражається^[11]. Під час вагітності краще, щоб лотком займався хтось інший. Якщо доводиться робити це самостійно, надягайте рукавички й завжди мийте руки після контакту^[3]. Вагітним також радять не торкатися вагітних овець і новонароджених ягнят у період окоту^[3].

Коротко: для вагітної головні правила стосуються кухні: м'ясо до безпечної температури, вимиті овочі, чиста вода. Кота віддавати не треба, досить передати лоток іншому члену родини.