Демодекоз: що потрібно знати

Кліщі Demodex є єдиними багатоклітинними тваринами, які постійно живуть на людині, і більшість із нас носить їх у волосяних фолікулах усе життя^[1]. За оглядовими даними, після 60 років їх знаходять у 84% людей, а після 70 майже в усіх^[2]. Здебільшого господар про сусідів не здогадується. Але коли кліщів стає забагато, вони спричиняють запалення шкіри обличчя, випадіння вій і хронічне подразнення очей, яке місяцями списують на втому чи алергію.

Що таке демодекоз і як він проявляється

Демодекоз — це хвороба шкіри та повік, яку спричиняє надмірне розмноження мікроскопічних кліщів Demodex. У побуті їх часто називають «підшкірним кліщем», хоча під шкірою вони не живуть: їхній дім у гирлах волосяних фолікулів і в сальних залозах. Поки кліщів небагато, вони не шкодять. Якщо ж шкіра ослаблена, імунітет знижений або змінюється її природне середовище, популяція зростає, і з'являється запалення^[2].

Першими ознаками можуть бути сухість, подразнення, легкий свербіж, найчастіше на обличчі: на щоках, лобі, підборідді, біля носа. Далі з'являються почервоніння, дрібні червоні горбики (папули) і гнійнички (пустули). Висип найчастіше зосереджується навколо рота й очей^[3]. Сильне потовщення шкіри носа іноді називають «демодекозним носом», але медична назва цього стану ринофіма, і вона є пізньою формою розацеа, а не окремим проявом демодекозу^[4].

Інший варіант розвитку — ураження повік. Коли кліщів біля вій стає багато, виникає блефарит, тобто запалення країв повік. Повіки червоніють, з'являються свербіж і печіння, вії стають ламкими й випадають. Кліщі можуть уражати мейбомієві залози, які виробляють жирову частину сльози, і тоді з'являються сухість очей та відчуття стороннього тіла. Рідше запалення переходить на рогівку^[3].

Існує два види кліщів Demodex, і кожен дає свою картину. Demodex folliculorum живе біля основи вій, у фолікулах, а Demodex brevis заглиблюється в сальні та мейбомієві залози повік і може їх руйнувати^[2]. Тому перший вид пов'язують переважно з переднім блефаритом (запаленням краю повіки біля вій), а другий із заднім, коли страждають залози.

Демодекоз не належить до небезпечних хвороб, але без лікування може тягнутися місяцями, давати ускладнення на очах і помітно знижувати якість життя. Якщо очі роками червоніють і сверблять, а краплі від алергії не допомагають, є сенс попросити офтальмолога оглянути вії під щілинною лампою.

Де живуть кліщі Demodex і як передаються

Домівка цих кліщів — волосяні фолікули й сальні залози шкіри людини. Їх знаходять на обличчі, повіках, лобі, щоках, носі, підборідді, а також у зовнішньому слуховому проході, на грудях і в інших місцях, де багато сальних залоз^[2]. Їм потрібне середовище, багате на шкірне сало, тому кліщів Demodex на обличчі найбільше там, де сальні залози найактивніші: на носі, щоках, лобі й підборідді.

Особливості двох типів кліщів

У людини трапляються два види демодекозних кліщів. Кожен має свої звички та зони ураження^[2]:

• Demodex folliculorum: довший, 0,3–0,4 мм, живе в гирлах волосяних фолікулів, часто групами по кілька особин.
• Demodex brevis: коротший, 0,2–0,3 мм, зазвичай поодинці заглиблюється в сальні та мейбомієві залози, трапляється і у вушному каналі.

Обидва види уникають світла й активні вночі, а пересуваються зі швидкістю близько 16 мм на годину^[2]. Генетики припускають, що добовий ритм кліща підлаштований під мелатонін людини, гормон, рівень якого вночі зростає^[1]. Живляться кліщі шкірним салом і вмістом клітин, які проколюють гострими ротовими органами^[2].

Як відбувається зараження

Кліщі переходять від людини до людини під час тісного контакту: при поцілунках, через спільні рушники, постільну білизну, подушки, гребінці та косметику, зокрема туш, помаду і спонжі для пудри^[2]. Немовля отримує перших кліщів від матері в перші дні життя, зокрема під час годування груддю, але поки шкірного сала мало, їх зовсім небагато^[2]. Поза тілом кліщі гинуть при температурі понад 37 °C, а 58 °C їх гарантовано знищує; при низьких температурах вони виживають довше^[5].

Умови для розмноження

Наявність кліщів ще не означає хвороби. Надмірне розмноження підтримують^[2]:

• надмірне виділення шкірного сала
• тепло: загострення частіше бувають навесні й улітку, хоча в лабораторії кліщі найкраще розвиваються при 16–20 °C
• ослаблення імунітету: лікування стероїдами, імунодепресантами чи хіміотерапією, ВІЛ-інфекція, діаліз, у дітей виснаження
• тривале нанесення гормональних (кортикостероїдних) мазей на обличчя, яке пригнічує місцевий імунітет.

Ці умови пояснюють, чому демодекоз часто загострюється після курсу стероїдних кремів «від почервоніння» і чому одним людям вистачає простої гігієни, а іншим потрібне лікування.

Клінічні прояви

Симптоми демодекозу бувають дуже різними: від ледь помітного свербежу до стійких висипань і уражень очей. Усе залежить від того, де саме розмножилися кліщі, скільки їх і як реагує імунна система. Зазвичай хвороба розвивається поступово.

Форми демодекозу

Дерматологи розрізняють первинний демодекоз, коли причина в самих кліщах, і вторинний, що розвивається на тлі ослабленого імунітету. Первинний має кілька форм^[3]:

• Фолікулярний пітиріаз: дрібні сухі лусочки біля фолікулів, шкіра шорстка на дотик, а запалення майже не видно
• Папулопустульозний: червоні горбики й гнійнички, схожі на акне, найчастіше навколо рота й очей
• Вузлувато-кістозний (конглобатний): рідкісна тяжка форма з глибокими болючими вузлами
• Очний: хронічний блефарит, халязіони, рідше запалення рогівки й кон'юнктиви
• Вушний: зовнішній отит або запалення барабанної перетинки.

Окремо описують вторинний демодекоз: на тлі лікування стероїдами чи імунодепресантів, при лейкемії або ВІЛ він перебігає тяжче і поширюється на більші ділянки^[3].

Шкірна форма

На шкірі демодекоз часто починається із сухості, лущення та свербежу. Потім з'являються почервоніння, папули, гнійнички, шкіра здається «пісочною» через дрібні лусочки біля пор^[2].

Серед типових симптомів шкірної форми^[2]:

• висипання у вигляді червоних плям, папул і гнійничків
• відчуття печіння, свербежу, поколювання, підвищена чутливість шкіри
• лущення, сухість, нерівна плямиста шкіра
• випадіння вій і брів, на шкірі голови іноді осередкове випадіння волосся
• розширені судини й стійке почервоніння обличчя
• приєднання бактеріальної або грибкової інфекції на ушкодженій шкірі.

Демодекоз і розацеа

Розацеа, яку раніше називали «рожевими вуграми» (хоча зі звичайними вуграми вона не пов'язана), найтісніше з усіх шкірних хвороб пов'язана з кліщами Demodex. Метааналіз 23 досліджень показав, що в людей із розацеа шанс виявити кліщів приблизно в 9 разів вищий, ніж у людей без неї, а їхня щільність на шкірі значно вища. Проте такі дослідження не доводять, що кліщі спричиняють розацеа: вони можуть просто краще розмножуватися на вже запаленій шкірі^[6].

Лікарі розрізняють розацеа, де кліщів більше, ніж зазвичай, і окремий «розацеаподібний» демодекоз, при якому лусочки біля фолікулів і свербіж виражені сильніше, а стійкого почервоніння може й не бути^[3]. На практиці межа між ними розмита, і лікують їх схожими засобами. Схожий зв'язок обговорюють і для очної розацеа, при якій страждають повіки та поверхня ока.

Коротко: кліщі Demodex є майже в усіх дорослих, тож сам факт їх знаходження ще не діагноз; важать кількість кліщів і симптоми.

Очна форма

Ураження повік призводить до блефариту. Його характерна ознака, яку лікарі вважають специфічною саме для кліщів, це циліндричні лусочки біля основи вій, схожі на маленькі комірці^[7]. У дослідженні 2022 року такі «комірці» знайшли в 57,7% із 1032 пацієнтів звичайних очних клінік, і 44% із них ніколи не чули від лікаря діагнозу «блефарит»^[8].

До основних проявів ураження очей належать^[7]:

• випадіння вій
• циліндричні лусочки («комірці») біля основи вій
• свербіж, сльозотеча, почервоніння, відчуття стороннього тіла в оці
• порушення росту вій, вії ростуть неправильно
• ускладнення: кератит, халязіон, синдром сухого ока, дисфункція мейбомієвих залоз.

Читайте:

Очні паразити: види, симптоми та як уберегти зір

Очні паразити: які найпростіші, черви та кліщі здатні уразити око, як вони потрапляють в організм, за якими оз...

Відмінності у дітей і дорослих

У дорослих частіше уражується шкіра обличчя, а з віком кліщів на віях більшає: у 10-річному дослідженні їх знайшли в 62,4% людей із блефаритом і у 24,3% людей без скарг^[9]. У дітей демодекоз частіше проявляється на очах: ламкими віями, лусочками біля їх основи, легким почервонінням. Серед понад 1500 здорових дітей 3–14 років кліщів на віях виявили у 12%^[2]. У дітей із халязіоном (у побуті його нерідко звуть «внутрішнім ячменем», хоча ячмінь на оці є гострим гнійним запаленням, а халязіон хронічною ґулею) кліщів знайшли в 52,9%, а повторні халязіони були тісно пов'язані з ними^[10]. Симптоми в дітей бувають майже непомітними, тому діагноз легко пропустити.

Ускладнення

Без лікування демодекоз переходить у хронічну форму. На очах це повторні халязіони, тривалий блефарит і дисфункція мейбомієвих залоз, а при тяжкому перебігу кератит і рубці рогівки, які погіршують зір^[3]. На шкірі можуть залишатися нерівні рубці і стійке почервоніння (еритема)^[2], а після запалення іноді лишаються темні плями, тобто гіперпігментація.

Патогенність і супутні інфекції

Роками кліщі можуть жити на шкірі без жодної шкоди. Проблеми починаються, коли їх стає забагато. Тоді вони порушують бар'єр шкіри, подразнюють тканини і відкривають шлях іншим мікроорганізмам^[2].

Кліщі повзають, розмножуються і виділяють відходи прямо в сальній залозі. Загиблі особини розпадаються в шкірному салі, і разом із відходами це механічно та хімічно подразнює шкіру й очі та спричиняє реакцію гіперчутливості^[2].

На поверхні кліщів переносяться стафілококи і стрептококи, а всередині бактерія Bacillus oleronius, яку пов'язують із блефаритом і розацеа^[2]. Найчастіше при демодекозі знаходять золотистий і епідермальний стафілококи, а також кутибактерії, відомі за роллю в акне^[2]. Якщо приєднується бактеріальна інфекція, запалення посилюється, з'являються гнійники, і крім засобів проти кліщів можуть знадобитися протимікробні препарати.

Діагностика

Демодекоз легко сплутати з фолікулітом, розацеа і периоральним дерматитом^[3], тому діагноз підтверджують аналізом. Завдання не просто знайти кліща, а оцінити, чи їх справді забагато.

Матеріал беруть там, де кліщів найімовірніше знайти: зі шкіри обличчя, з вій чи брів, з ділянок запалення. Вії та брови висмикують разом із коренем, а зі шкіри беруть зішкріб або відбиток на липку стрічку^[2].

Основні способи виявити кліщів^[2]:

• Світлова мікроскопія: найпоширеніший метод, матеріал з вій чи шкіри розглядають під мікроскопом
• Біопсія шкіри: дає змогу дослідити глибші шари тканини, коли підозрюють тяжку форму або треба виключити інші хвороби
• Стандартизована поверхнева біопсія шкіри: на шкіру наносять краплю ціанакрилатного клею під скельце й знімають верхній шар, щоб підрахувати кліщів на 1 см²
• Конфокальна мікроскопія: неінвазивний метод, що показує живих кліщів у шкірі без її ушкодження і навіть дозволяє відрізнити два види за розміром, але потребує складного обладнання.

Аналіз ДНК кліща методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) поки не став рутинним^[2]. Про патологічне розмноження свідчить щільність понад 5 кліщів на 1 см² шкіри^[2]. На віях орієнтуються передусім на «комірці»: група експертів-офтальмологів погодилася лікувати людей, у яких їх щонайменше 10, незалежно від інших ознак^[11].

Лікування

Лікування демодекозу зазвичай тривале, бо кліщі ховаються глибоко у фолікулах і залозах. Доказова база для більшості препаратів слабка, і найефективніші концентрації досі не визначені^[3]. Тому схему підбирає лікар, а пацієнтові доводиться бути терплячим.

Засоби місцевої дії

Це основа лікування. Їхнє завдання зменшити кількість кліщів і загасити запалення^[2]:

• Метронідазол: гель (наприклад, 2%) або таблетки, має протизапальну й протипаразитарну дію
• Сірчані мазі: давно застосовують, зокрема при очній формі, але вони можуть подразнювати шкіру
• Івермектин, крем 1%: при розацеа зменшив щільність кліщів уже через 6 тижнів, а 16 із 20 пацієнтів досягли чистої або майже чистої шкіри^[12]
• Перметрин: ефективно зменшує кількість кліщів, але може подразнювати чутливу шкіру
• Азелаїнова кислота: допомагає контролювати запалення при розацеа^[13], а даних про її дію на самих кліщів мало.

Для очного демодекозу з'явилися спеціальні очні краплі з лотиланером 0,25%. У липні 2023 року їх схвалила FDA (американське регуляторне агентство), а в 2026 році Китай^[14]. У двох великих дослідженнях (833 учасники) через 6 тижнів кліщі зникли у 60,2% людей, які закапували лотиланер, і в 16,1% у групі плацебо^[15]. Препарат зареєстрований не в усіх країнах.

Коли кремів недостатньо, лікар може призначити таблетки івермектину, іноді разом із метронідазолом. У дослідженні з ураженням шкіри й очей повна ремісія настала в 71,6% пацієнтів на комбінації і в 45% на одному івермектині^[16].

Очищення повік та обличчя

Щоденна гігієна повік і обличчя зменшує кількість кліщів і допомагає ліками працювати. Для повік застосовують засоби з олією чайного дерева, головна діюча речовина якої терпінен-4-ол^[2]. Огляд Cochrane не дав певної відповіді щодо їхньої ефективності й радить нижчі концентрації, бо олія може подразнювати очі^[17]. Показово, що в людей, які вже користувалися засобами з олією чайного дерева, «комірці» на віях знаходили навіть частіше^[8], тож безрецептурна гігієна не завжди справляється сама.

Тривалість лікування

Повний курс зазвичай триває від кількох тижнів до кількох місяців^[2]. Крем з івермектином, наприклад, застосовують щонайменше 12 тижнів^[2], а краплі з лотиланером у дослідженнях закапували 6 тижнів^[15]. Навіть після зникнення симптомів догляд продовжують, бо після лікування повторне заселення кліщами можливе завжди^[11].

Альтернативне лікування

Коли звичні засоби не допомагають або погано переносяться, люди часто шукають альтернативу. Частина таких методів має лише лабораторні чи поодинокі клінічні дані, тому їх розглядають тільки як доповнення до основної терапії.

Екстракти рослинного походження

Деякі речовини рослинного походження мають акарицидну дію, тобто здатні знищувати кліщів. Ефірні олії досліджують як компоненти засобів для шкіри й повік, але дозувати їх треба обережно^[2]:

• Екстракт зеленого чаю: його часто додають у косметику для чутливої шкіри, але клінічних досліджень саме проти кліщів Demodex знайти не вдалося
• Олія чайного дерева: найвивченіша з рослинних, використовується для очищення повік, хоча її ефективність лишається непевною^[17]
• Березовий дьоготь: традиційний засіб із сильним запахом, який може подразнювати шкіру; надійних даних щодо демодекозу немає
• Алое вера: на кліщів не діє, а для заспокоєння подразненої шкіри його використовують переважно за традицією.

Серед інших олій в огляді досліджень згадано шавлієву, м'ятну, рицинову й бергамотову, але переконливих клінічних випробувань для них немає^[2].

Фізичні методи

Апаратні методи поки не стали стандартом. У Кокранівському огляді одне рандомізоване дослідження показало повне зникнення кліщів через 3 місяці після інтенсивного імпульсного світла (IPL), але впевненість у цьому результаті дуже низька^[17]. У рандомізованому дослідженні фотодинамічної терапії при розацеа висипань поменшало так само, як після доксицикліну (82,3% і 81,8%), а кліщів поменшало помітно більше^[18].

Обмеження й ризики

Жоден із цих підходів не гарантує позбавлення від кліщів, особливо без базового лікування. Ефірні олії здатні подразнювати шкіру й очі, тому їх розглядають лише як доповнення до засобів, які призначив лікар.

Фактори, які ускладнюють лікування

Навіть за правильно підібраної терапії результат іноді нестійкий, і симптоми повертаються. Це не завжди означає, що ліки погані: на перебіг впливають інші чинники.

Чому результат буває нестійким

Ось що може погіршувати лікування або сприяти повторному заселенню кліщами:

• Спільні речі: рушники, подушки, косметика, туш і пензлі, якими користується кілька людей, передають кліщів^[2]
• Хронічні хвороби та знижений імунітет: при них кліщів більшає і лікування дає гірший результат^[2]
• Гормональні мазі на обличчі: стероїди тимчасово знімають почервоніння, але пригнічують місцевий імунітет і затримують очищення шкіри від кліщів^[2]
• Неправильне застосування: якщо самостійно скоротити курс чи змінити дозу, кліщів може лишитися досить, щоб симптоми повернулися
• Стрес: стрес впливає на імунну систему, а в опитуванні 1066 людей із розацеа емоційний стрес назвали пусковим чинником загострень 79%^[19].

Щоб результат був тривалим, ці чинники усувають паралельно з основним лікуванням.

Профілактика рецидивів

Після лікування важливо не дати хворобі повернутися. Рецидив зазвичай означає, що кліщі, які пережили терапію, знову розмножилися, або що їх повторно занесли зі спільних речей.

Що допомагає уникнути повторного загострення

Кілька простих звичок для щоденного догляду:

• Регулярна заміна рушників і постільної білизни: особливо наволочок; прання при 60 °C перевищує температуру, за якої кліщі гинуть^[5]
• М'які очищувальні засоби: вони не пересушують шкіру і не руйнують її захисний шар
• Своя косметика: не позичати туш, помаду, спонжі й пензлі^[2]
• Не видавлювати висипання: це поширює запалення і може залишити рубці
• Контроль хронічних хвороб: шкіри, очей та імунної системи, а при розацеа ще й догляд за шкірою при розацеа.

Ці звички після курсу лікування допомагають зберегти результат і зменшити ймовірність, що кліщів знову стане забагато.