Неприємний присмак у роті: що може бути причиною

Людина з'їдає жменю кедрових горіхів, а через 1–3 дні майже вся їжа починає віддавати гіркотою або металом. Так проявляється синдром кедрових горіхів, якого в медичній літературі описано вже кілька тисяч випадків. Хоча в побуті їх називають кедровими, ідеться про насіння сосни, і найчастіше винним виявлялося насіння китайської білої сосни (Pinus armandii). Токсин досі не знайшли, ліків немає: треба перестати їсти ці горіхи й зачекати, доки смак повернеться^[1]. Здебільшого причини простіші. Одноразова гіркота після кави чи жирної їжі не має тривожити. Якщо ж присмак тримається кілька днів, не минає після чищення зубів і заважає нормально їсти, його джерело глибше: запалення ясен, рефлюкс, нестача вітамінів, інфекція або побічна дія звичних ліків.

Читайте:

Язик Оземпіка: чому змінюється смак і як це виправити

«Язик Оземпіка» у побуті називають гіркий, кислий чи металевий присмак і притуплений смак у людей, які лікуют...

Що означає колір вашого язика

Колір язика: який вигляд має здоровий язик, що можуть означати червоний, фіолетовий, синій, жовтий, білий і чор...

Причини неприємного смаку в роті

Неприємний присмак у роті, не пов'язаний з їжею, буває кислуватим, металевим, солоним або солодкуватим. Лікарі називають такий стан дисгевзією, тобто спотворенням смаку. У побуті кажуть простіше: «присмак у роті», «гірчить у роті», «металевий присмак». За даними Cleveland Clinic, хоча б раз у житті дисгевзію відчувають до 17% людей^[2]. Поруч стоять ще два терміни: агевзія, повна втрата смаку, і гіпогевзія, коли смак притуплюється^[3]. Присмак з'являється раптово або тримається постійно, посилюється під час їжі або не залежить від неї. Багато людей, які скаржаться на «смак», насправді втратили частину нюху: аромат їжі ми сприймаємо носом, і порушення нюху легко сплутати з порушенням смаку^[4].

Насторожитися варто, коли присмак не минає після чищення зубів і полоскання рота. Якщо до нього додаються сухість у роті, наліт на язиці, печія, кровоточивість ясен або біль під час ковтання, це вже комплекс симптомів. За ним можуть стояти стоматологічні, гастроентерологічні, ендокринні або інфекційні хвороби, і такий присмак потрібно показати стоматологові чи сімейному лікарю. Те саме стосується присмаку, що з'явився після початку нового препарату: у більшості випадків дисгевзія зникає, коли лікар знаходить і усуває причину^[2].

Стан ротової порожнини як джерело проблеми

Одна з найчастіших причин стороннього присмаку криється в зубах і яснах. Карієс, інфекція зуба, гінгівіт і пародонтит (запалення тканин, що утримують зуб; у побуті його часто називають «пародонтозом», хоча справжній пародонтоз є окремою, рідшою хворобою без запалення) змінюють склад слини, а з нею і смакові відчуття^[5]. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) серед наслідків хвороб ясен прямо називає поганий присмак і неприємний запах з рота^[6]. Навіть коли нічого не болить, скупчення бактерій і залишків їжі здатне змінювати смак. Коли інфекцію вилікувано, металевий присмак зазвичай минає^[5].

Основні проблеми, які варто виключити насамперед:

• Погана гігієна: рідке чищення зубів і язика сприяє накопиченню нальоту й бактерій, які змінюють запах і смак слини^[2].
• Карієс і зубний камінь: у порожнинах і під каменем затримуються рештки їжі, що дає кислий або гнилісний присмак. Карієс найчастіше спричиняють надлишок солодкого та нерегулярне чищення зубів^[7].
• Запалення ясен (гінгівіт): ясна червоніють, набрякають і кровлять під час чищення, тому в слині з'являється кров і гіркувато-металевий присмак^[6].
• Гнійні процеси (абсцеси): зубний абсцес є одним з ускладнень хвороб ясен; коли гнійник проривається, виникає виразний солоний або металевий присмак, який важко не помітити^[6].

Сухість у роті та недостатня кількість слини

Слина зволожує ротову порожнину, змиває рештки їжі із зубів і ясен, стримує шкідливі мікроби й допомагає відчувати смак. При сухості у роті (лікарі кажуть «ксеростомія») людині важче жувати, ковтати, говорити й відчувати смак^[8]. Їжа довше затримується на слизовій, мікроорганізми розмножуються активніше, а смакові рецептори реагують на продукти їхнього розпаду. Поруч часто з'являються відчуття липкості, печіння в роті, неприємний запах і тріщини на губах^[8]. Іноді сухість списують на втому чи брак води, хоча причина буває глибшою.

Чинники, які зменшують кількість слини й спричиняють неприємний смак у роті:

• Зневоднення: якщо пити замало, слинні залози виробляють менше слини, і сухість посилюється^[2].
• Паління: тютюн належить до відомих причин дисгевзії^[2].
• Приймання ліків: сотні препаратів зменшують вироблення слини, зокрема засоби від підвищеного тиску, депресії та нетримання сечі^[8].
• Порушення роботи слинних залоз: їх уражають синдром Шегрена (аутоімунна хвороба), ВІЛ-інфекція, а також опромінення під час лікування раку^[8].
• Неврологічні або ендокринні хвороби: сухість у роті спричиняє цукровий діабет, а травма голови чи шиї може пошкодити нерви, які керують слинними залозами^[8].

Рефлюкс і кислотне середовище

Коли вміст шлунка закидається назад у стравохід і доходить до горла, у роті з'являється кислий або гіркий присмак. Найчастіше це буває при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ), коли м'язовий клапан між шлунком і стравоходом пропускає кислоту вгору. У побуті кажуть «печія» або «кислота підступає до горла», хоча печія є лише одним із симптомів цієї хвороби. Шлунковий сік із соляною кислотою подразнює слизову, і неприємний присмак виникає саме через кислоту^[9]. Симптоми зазвичай сильніші після їжі та в положенні лежачи^[9], а кислий присмак з'являється незалежно від того, що саме людина з'їла. Коли кислота доходить до гортані, смак може притуплюватися: у рандомізованому дослідженні з 40 пацієнтами з таким рефлюксом 8 тижнів лікування езомепразолом покращили сприйняття гіркого, солоного й кислого, тоді як фамотидин майже не вплинув^[10].

До типових ознак кислотного рефлюксу, що супроводжуються неприємним смаком у роті, належать^[9]:

• Печія: пекучий біль посередині грудей, за грудниною, або у верхній частині живота після їжі.
• Кисла відрижка: смак кислоти або гіркоти в роті після їжі чи при зміні положення тіла.
• Неприємний запах із рота: часто виникає разом із кислим присмаком.
• Нудота або здуття живота: особливо після переїдання або жирної їжі.
• Осиплість голосу та кашель: кислий вміст подразнює горло й гортань, кашель або гикавка можуть повертатися знову й знову.
• Біль у горлі або утруднене ковтання: можуть з'являтися при тривалому подразненні слизової.

Грибкові інфекції та молочниця

Коли рівновага мікроорганізмів у роті порушується, грибки роду Candida починають активно розмножуватися. Так виникає кандидоз ротової порожнини, у МКХ-10 кандидозний стоматит, а в побуті молочниця. Найчастіше він трапляється в немовлят і літніх людей, при ВІЛ-інфекції, тривалому лікуванні антибіотиками чи кортикостероїдами. Інгаляційні кортикостероїди, які призначають при астмі, теж послаблюють місцевий захист слизової^[11], тому після інгалятора лікарі радять полоскати рот. Інфекція не завжди болить, але часто змінює смак: він стає гіркуватим, кислим або «дріжджовим», а частина людей гірше розрізняє смаки^[12]. Особливо чітко присмак відчувається після сну або тривалого мовчання. Уражаються язик, внутрішній бік щік, піднебіння й куточки губ.

Ознаки, що можуть указувати на грибкову інфекцію в роті^[12]:

• Білий наліт або виразки: білі плями на язиці, щоках чи піднебінні; якщо їх зняти, лишаються червоні ділянки, які можуть кровити.
• Відчуття вати в роті: слизова стає сухою й ніби пухкою.
• Тріщини в куточках губ (ангулярний хейліт): у побуті їх називають заїдами, вони можуть боліти або лущитися.
• Зміна смаку (дисгевзія) або його втрата (агевзія): їжа здається прісною, дивною чи неприємною.
• Утруднене ковтання (дисфагія): людині важко їсти й пити, іноді з болем або печінням.
• Дискомфорт під зубними протезами: може бути першим проявом кандидозу в літніх людей.

Інфекції дихальних шляхів

Запалення в носоглотці, приносових пазухах, середньому вусі чи мигдаликах може давати металевий або гнилісний присмак. Слиз із рештками клітин і бактерій стікає задньою стінкою глотки в рот, а набряк у носі заважає відчувати аромати. Такі симптоми часто супроводжують застуду, грип, синусит (запалення верхньощелепної пазухи в побуті називають гайморитом) або фарингіт. Зазвичай присмак зникає разом з інфекцією^[5]. Окремо стоїть COVID-19: у метааналізі 59 досліджень із 29 349 пацієнтами порушення смаку мали 48,1% хворих, і найчастіше це було саме спотворення смаку, дисгевзія^[3]. Металевий присмак після COVID-19 може триматися тижнями або місяцями після одужання^[5].

Ці симптоми можуть супроводжуватися стійким присмаком у роті:

• Біль у горлі: печіння або подразнення, що посилюється під час ковтання.
• Головний біль: особливо в ділянці лоба, щік або навколо очей при синуситі.
• Закладеність носа або виділення з нього: часто разом зі зниженням нюху.
• Біль у вусі: може бути гострим або пульсівним.
• Підвищення температури тіла: не завжди значне, але із загальним нездужанням.

Дефіцит поживних речовин

Нестача деяких вітамінів і мінералів впливає і на смакові рецептори, і на слизову рота. Через це змінюється сприйняття їжі, з'являється стійкий присмак або смак частково зникає. Cleveland Clinic серед причин дисгевзії називає нестачу цинку та вітамінів групи B^[2]. Такий дефіцит не завжди дає яскраві симптоми, тому його підтверджують аналізом крові.

Речовини, брак яких найчастіше пов'язують зі зміною смаку:

• Вітамін B12: потрібен нервовій системі; при його нестачі буває болючий або червоний язик, іноді з виразками в роті^[13].
• Цинк: потрібен для оновлення клітин слизової та смакових рецепторів. У метааналізі 12 рандомізованих досліджень із 938 учасниками добавки цинку покращували смак у людей із нестачею цинку, при дисгевзії без явної причини та при хронічній хворобі нирок^[14].
• Фолати (вітамін B9): підтримують здоров'я слизових; при їхній нестачі, як і при нестачі B12, язик може запалюватися й боліти^[13].
• Вітамін C: його тривалий брак призводить до цинги, однією з частих ознак якої є кровоточивість ясен^[15], а кров у слині дає металевий присмак.

Гормональні зміни

Гормональні коливання впливають на слиновиділення, роботу рецепторів і загальне сприйняття смаку. Найпомітніше це в певні періоди життя.

Вагітність

Багато жінок на ранніх термінах вагітності помічають металевий присмак у роті. Дисгевзія під час вагітності трапляється часто, найсильніша вона в першому триместрі й зазвичай минає сама^[5]. Пов'язують її з гормональними змінами^[2]. Присмак може бути постійним або з'являтися періодично, частіше вранці чи після певних продуктів. Коли смак вимірюють тестами, вагітні майже не відрізняються від невагітних, зате гірше розпізнають запахи на будь-якому терміні^[16]. Тож частину «смакових» змін, імовірно, дає саме нюх. Окремого лікування такий присмак зазвичай не потребує.

Менопауза

У період гормональної перебудови після припинення менструацій, тобто під час менопаузи, нерідко з'являється сухість у роті. В оглядовій праці, що охопила 50 досліджень, у жінок під час і після менопаузи часто фіксували зменшення слиновиділення, сухість, печіння в роті та порушення смаку^[17]. Автори пов'язують ці зміни зі зниженням рівня естрогену, який впливає зокрема на слинні залози. Дані про користь замісної гормональної терапії для рота поки суперечливі^[17]. Їжа може здаватися гіркою або прісною, а в роті тримається відчуття плівки. Такий стан буває тривалим, тому зволоження слизової та догляд за ротом потрібні постійно.

Медикаменти як причина смакових порушень

Багато ліків змінюють смак або спотворюють його. Вони діють на рецептори, на кількість слини чи на мікрофлору рота. Інколи присмак з'являється одразу після таблетки, але частіше пізніше, як фоновий ефект, особливо під час тривалого лікування або коли людина приймає кілька засобів одночасно. Металевий присмак описано для антибіотиків кларитроміцину, метронідазолу й тетрацикліну, протиподагричного алопуринолу, препаратів літію та метформіну, який призначають при цукровому діабеті^[5].

Типи препаратів, які найчастіше спричиняють неприємний присмак у роті:

• Антибіотики: змінюють смак безпосередньо або через порушення мікрофлори^[2].
• Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ): ліки від підвищеного тиску; металевий присмак описано, зокрема, для каптоприлу^[5].
• Гормональні контрацептиви: їх часто підозрюють, але доказів мало: у дослідженні з 60 жінками пороги смаку й нюху в тих, хто приймав пероральні контрацептиви, не відрізнялися від інших^[18].
• Протиревматичні препарати: іноді супроводжуються побічними смаковими ефектами.
• Імуносупресанти: змінюють склад слини або спричиняють сухість у роті.
• Антидепресанти: часто спричиняють сухість у роті, а вона впливає на смак^[5].
• Протиепілептичні (протисудомні) й антипсихотичні засоби: іноді змінюють сприйняття смаку.
• Опіоїди: знижують вироблення слини і так впливають на смак.
• Вітаміни й мінеральні добавки: металевий присмак дають препарати заліза й кальцію, цинкові льодяники, вітаміни для вагітних, мультивітаміни з міддю, хромом чи цинком^[5].

Коротко: якщо присмак з'явився через кілька днів чи тижнів після нового препарату або добавки, покажіть лікареві повний список усього, що приймаєте. Замінити засіб часто простіше, ніж шукати хворобу, але робить це лише лікар.

Порушення функції печінки та нирок

Зміни в роботі печінки або нирок теж впливають на смак, хоча зазвичай на пізніх стадіях хвороби, коли вже є й інші симптоми^[5]. Ось два приклади таких станів.

Гепатит

Запалення печінки, вірусне чи алкогольне, може супроводжуватися змінами смаку. При тяжкому ураженні, наприклад при цирозі, у крові накопичуються сірковмісні сполуки, зокрема диметилсульфід, які виходять із видихом^[19]. Так з'являється «печінковий запах» (fetor hepaticus): солодкуватий, затхлий, з нотками сірки. Поруч бувають жовтяниця (пожовтіння шкіри й білків очей), втрата апетиту, біль у правому підребер'ї та темна сеча. Що далі прогресують хвороби печінки, то частіше страждає смак: в одному дослідженні дисгевзію мали 65,7% людей із запущеною хронічною хворобою печінки і лише 5% на ранніх стадіях^[20].

Міф: гіркота в роті означає, що «барахлить печінка» чи жовчний міхур. Насправді: на ранніх стадіях хвороби печінки смак змінюється рідко^[20], а гіркий чи кислий присмак набагато частіше дають рефлюкс, проблеми з яснами та ліки^[2].

Хронічна хвороба нирок

Коли нирки працюють гірше, з організму виводиться менше продуктів обміну, і склад слини змінюється. Це дає гіркий, металевий або, навпаки, прісний смак. Дисгевзія належить до частих скарг людей із хронічною хворобою нирок і погіршує їхнє харчування^[21]. Пацієнти часто не пов'язують присмак із нирками, тому про нього варто сказати лікареві.

Інші можливі причини

Зміни смаку іноді з'являються при станах, які безпосередньо не стосуються рота чи травлення. Причина тоді в порушенні передачі сигналів у мозку або в дії лікування на слизові. Іноді інших симптомів немає, тому такі випадки довго лишаються непоміченими.

Джерелом неприємного присмаку можуть бути такі чинники:

• Епілепсія: рідко напад починається зі смакової аури, наприклад коли вогнище розташоване в острівцевій частці мозку^[22].
• Деменція: зміни в мозку зачіпають ділянки, що обробляють смакові сигнали^[5].
• Черепно-мозкові травми: можуть пошкоджувати зони й нерви, відповідальні за смак і нюх^[2].
• Пухлини головного мозку: трапляється рідко, але описано випадки, коли спотворення смаку й фантомні запахи стали першим проявом пухлини, тому стійкі незрозумілі зміни смаку інколи потребують МРТ^[23].
• Хіміотерапія або променева терапія: за даними метааналізу, дисгевзію мають 49,62% людей під час хіміотерапії^[24]; особливо часто смак страждає при опроміненні голови або шиї^[5].

Способи лікування

Лікування залежить від причини зміни смаку. Іноді достатньо спостереження, в інших випадках потрібні ліки чи інша цілеспрямована терапія. Лікар може оглянути рот, перевірити нюх і смак, призначити аналізи крові, зокрема на вітамін B12 і залізо, а за потреби й візуалізацію^[2].

Корекція препаратів

Якщо присмак пов'язаний із ліками чи харчовими добавками, іноді достатньо змінити дозу або замінити засіб. Такі рішення ухвалює лише лікар: самостійна відмова від препарату чи зміна дози може мати небезпечні наслідки. В інструкції до ліків зазвичай зазначено, чи можуть вони змінювати смак, і це варто перевірити, перш ніж робити висновки. Якщо препарат замінити нічим, присмак може лишатися, але його вдається пом'якшити^[2].

Терапія основного захворювання

Коли присмак є наслідком хвороби, треба лікувати першопричину. При проблемах із зубами допомагає санація ротової порожнини, тобто лікування всіх уражених зубів і ясен, іноді антибактеріальні засоби. При рефлюксі присмак зменшується разом із лікуванням кислотності^[10]. При нестачі цинку добавки покращують смак^[14], хоча огляд Кокранівської співпраці оцінив якість цих доказів як дуже низьку^[25], тож приймати цинк без аналізу та поради лікаря не варто. Після COVID-19 лікарі можуть порадити тренування нюху: кілька тижнів щодня нюхати набір різних запахів^[2]. При системних хворобах, як-от гепатит чи цукровий діабет, потрібне тривале спостереження. Під час вагітності або після вірусної інфекції лікування часто взагалі не потрібне: присмак зникає сам.

Коротко: цинк допомагає смаку переважно тоді, коли його справді бракує. Якщо присмак тримається, спершу з'ясуйте причину, а не купуйте добавки навмання.

Домашні способи покращення стану

Домашні заходи не замінюють медичну допомогу, але полегшують дискомфорт, поки людина чекає на обстеження, або доповнюють лікування. Головне тут: тримати рот у чистоті, не давати слизовій пересихати й зменшити все, що живить бактерії та грибки. Часто прості зміни у звичках помітно допомагають уже за кілька днів.

Що можна зробити самостійно:

• Регулярно чистити зуби й користуватися зубною ниткою: це зменшує кількість нальоту й бактерій^[2].
• Жувати жувальну гумку без цукру: вона стимулює виділення слини^[8].
• Пити достатньо води: ковток води під час їжі полегшує жування й ковтання і може покращити смак страв^[8].
• Відмовитися від куріння: тютюн сушить слизову і спотворює смак^[2].
• Обмежити алкоголь і кофеїн: кофеїн підсушує рот і сприяє зневодненню^[8].
• Зменшити солодке: цукор живить бактерії, що спричиняють карієс^[7].
• Уникати продуктів, що провокують рефлюкс: жирне, гостре чи смажене може підсилювати присмак.
• Пом'якшити металевий присмак: їсти пластиковими, скляними чи керамічними приборами, полоскати рот розчином харчової соди, додавати до страв цитрусові та кислі продукти, розсмоктувати шматочки льоду^[2].