Нейрони, нервові клітини, які передають сигнали, становлять лише частину мозку. Поряд із ними живуть клітини глії (від грецького слова «клей»): вони живлять нейрони, захищають їх, підтримують і прибирають «сміття». Коли такі клітини починають безконтрольно ділитися, виникає гліома. Це найчастіший тип злоякісних пухлин мозку: майже половину з них становлять гліобластоми, а ще близько 30% припадає на менш агресивні дифузні гліоми[1].
Загалом первинні злоякісні пухлини мозку трапляються рідко, приблизно у 7 людей на 100 тисяч на рік, і частіше з віком[1]. Але гліоми можуть з'явитися в будь-якому віці, зокрема в дітей і молодих людей.
Які бувають гліоми
Раніше гліоми, як і інші пухлини, ділили лише за тим, як виглядають клітини під мікроскопом: на астроцитоми, олігодендрогліоми й епендимоми. Класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я 2021 року змінила підхід: тепер, окрім вигляду клітин, обов'язково враховують молекулярні особливості пухлини, тобто зміни в її генах[2]. Найважливіша з них стосується гена IDH. Пухлини з цією мутацією зазвичай ростуть повільніше й мають кращий прогноз.
За агресивністю гліоми мають ступінь від 1 до 4:
- 1 ступінь: обмежені пухлини, які ростуть повільно (наприклад, пілоцитарна астроцитома, частіша в дітей);
- 2 і 3 ступені: дифузні гліоми, які проростають у навколишню тканину мозку; вони можуть роками рости повільно, але з часом стають агресивнішими;
- 4 ступінь: найагресивніші пухлини, насамперед гліобластома.
Тому слово «гліома» саме по собі ще нічого не говорить про прогноз: усе вирішують тип, ступінь і генетичний профіль пухлини.
Як проявляється
Симптоми залежать від того, де росте пухлина і як швидко. За даними огляду в журналі JAMA, при злоякісних пухлинах мозку трапляються[1]:
- головний біль (приблизно в половини людей);
- судомні напади (у 20–50%), іноді як перша ознака хвороби;
- погіршення пам'яті, уваги, мислення (30–40%);
- слабкість у руці чи нозі, порушення мови, зору чи координації (10–40%).
Британська служба охорони здоров'я (NHS) також згадує постійну нудоту, блювання, сонливість, зміни особистості й поведінки[3]. Важливий нюанс: головний біль при пухлині мозку часто відрізняється від звичного, наприклад з'являється вранці, посилюється при кашлі чи нахилах і супроводжується іншими неврологічними симптомами. NHS радить звернутися до лікаря, якщо головний біль «не такий, як зазвичай»[3].
Повільні гліоми часто вперше проявляються епілептичним нападом у людини, яка ніколи раніше на епілепсію не хворіла. Такий напад у дорослому віці завжди є приводом для МРТ.
Читайте:
Класифікація
МКХ-10 Код: C71
Чому виникає гліома
Причини більшості гліом невідомі. NHS називає три доведені чинники ризику: вік, опромінення голови (наприклад, променеву терапію в дитинстві), а також сімейну історію та деякі спадкові генетичні синдроми[3]. Опромінення пояснює лише невелику частку пухлин.
Мобільні телефони не підвищують ризику. Систематичний огляд, замовлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я, проаналізував 63 дослідження з 22 країн і не знайшов зв'язку між користуванням мобільним телефоном і гліомою, навіть у тих, хто користується ним багато років і найбільше розмовляє[4].
Несподіваний факт: алергія може захищати. Мета-аналіз 40 досліджень показав, що люди з алергією рідше хворіють на гліому (приблизно на 29%), а з астмою чи екземою ризик теж нижчий[5]. Учені припускають, що активніша імунна система краще «стежить» за пухлинними клітинами, але це поки лише гіпотеза, а самі дослідження спостережні.
Як діагностують
Обстеження починається з неврологічного огляду: лікар перевіряє рефлекси, силу, чутливість, координацію, мову й пам'ять. Основним методом візуалізації є МРТ головного мозку з контрастом[1]. Вона показує розмір і розташування пухлини, а також ознаки, які дозволяють запідозрити її тип.
Остаточний діагноз неможливий без дослідження тканини. Її отримують під час біопсії або операції, і патоморфолог визначає тип клітин та молекулярні маркери: мутацію IDH, втрату ділянок хромосом 1p і 19q тощо[1][2]. Від цього залежить, яке лікування буде найкращим.
Як лікують гліому
Лікування підбирає команда фахівців: нейрохірург, онколог, радіотерапевт, невролог. Зазвичай поєднують кілька методів[1].
Операція. Нейрохірург намагається видалити якомога більше пухлини, не пошкоджуючи важливих ділянок мозку. Коли гліома розташована поруч із зонами мови чи руху, інколи оперують «з пробудженням»: на певному етапі пацієнт приходить до тями, розмовляє чи рухає рукою, а хірург у реальному часі перевіряє, які ділянки не можна чіпати. Дифузні гліоми зазвичай не мають чітких меж, тому повністю видалити їх рідко вдається.
Променева й хіміотерапія. Для гліобластоми стандарт лікування склався після великого дослідження 2005 року: операція, а потім опромінення разом із таблетками хіміопрепарату темозоломіду. Таке поєднання подовжило медіану виживаності з 12,1 до 14,6 місяця, а дворічна виживаність зросла з 10,4% до 26,5%[6]. Для олігодендрогліом застосовують інші схеми хіміотерапії, які в довгострокових дослідженнях суттєво подовжують життя[1].
Таргетна терапія. Важливий прорив стосується гліом 2 ступеня з мутацією IDH. У дослідженні INDIGO таблетки ворасиденіб, які блокують саме мутантний фермент, подовжили час до прогресування пухлини з 11,1 до 27,7 місяця порівняно з плацебо[7]. Це перший препарат, створений спеціально під генетичну «поломку» гліоми, і він дозволяє деяким пацієнтам відкласти опромінення й хіміотерапію.
Коротко: прогноз при гліомі дуже різний. Повільні пухлини з мутацією IDH можна контролювати роками, тоді як гліобластома, попри лікування, залишається однією з найважчих онкологічних хвороб. Саме тому молекулярний аналіз пухлини такий важливий.
Життя з гліомою
Лікування гліоми змінює й повсякденне життя. Людям може знадобитися протиепілептичне лікування, реабілітація мови чи руху (наприклад, при афазії), допомога психолога. Після судомних нападів зазвичай обмежують керування автомобілем, тож це варто обговорити з лікарем.
Окремої дієти, яка лікує гліому, немає. Збалансоване харчування з достатньою кількістю білка допомагає краще переносити операцію, опромінення й хіміотерапію. Кетогенну дієту вивчають у дослідженнях, але її користь поки не доведена, тому змінювати раціон радикально без лікаря не варто.
Зверніться до лікаря, якщо головний біль відрізняється від звичного, посилюється з часом, з'являється вранці чи супроводжується нудотою й блюванням, а також якщо змінилися пам'ять, поведінка, зір чи мова[3]. Негайно викликайте швидку при першому в житті судомному нападі, раптовій слабкості чи онімінні половини тіла, порушенні мови або раптовому сильному головному болю: ці ознаки можуть свідчити й про інсульт.
Підсумок
Гліома є пухлиною з допоміжних клітин мозку, найчастішою серед злоякісних пухлин мозку. Вона буває як повільною, так і дуже агресивною, і з 2021 року її тип визначають за виглядом клітин і генами пухлини, насамперед за мутацією IDH. Найчастіше вона проявляється незвичним головним болем, судомними нападами, змінами пам'яті й поведінки, слабкістю чи порушенням мови. Мобільні телефони не підвищують ризику, а алергія, як не дивно, пов'язана з нижчим ризиком. Лікування поєднує операцію, опромінення й хіміотерапію, а для гліом із мутацією IDH з'явився перший таргетний препарат.
Джерела7
- Огляд. Schaff LR. та ін. Glioblastoma and Other Primary Brain Malignancies in Adults: A Review. JAMA, 2023.
- Огляд. Louis DN. та ін. The 2021 WHO Classification of Tumors of the Central Nervous System: a summary. Neuro Oncol, 2021.
- Brain tumours. NHS.
- Мета-аналіз. Karipidis K. та ін. The effect of exposure to radiofrequency fields on cancer risk in the general and working population: A systematic review of human observational studies - Part I: Most researched outcomes. Environ Int, 2024.
- Мета-аналіз. Pan Z. та ін. The association between allergy and risk of brain tumors: Evidence from 40 observational studies. Acta Neurochir (Wien), 2025.
- Дослідження. Stupp R. та ін. Radiotherapy plus concomitant and adjuvant temozolomide for glioblastoma. N Engl J Med, 2005.
- Дослідження. Mellinghoff IK. та ін. Vorasidenib in IDH1- or IDH2-Mutant Low-Grade Glioma. N Engl J Med, 2023.
