Гліома: види, симптоми, діагностика та лікування

Нейрони, нервові клітини, які передають сигнали, становлять лише частину мозку. Поряд із ними живуть клітини глії (від грецького слова «клей»): вони живлять нейрони, захищають їх, підтримують і прибирають «сміття». Коли такі клітини починають безконтрольно ділитися, виникає гліома. Це найчастіший тип злоякісних пухлин мозку: майже половину з них становлять гліобластоми, а ще близько 30% припадає на менш агресивні дифузні гліоми^[1].

Загалом первинні злоякісні пухлини мозку трапляються рідко, приблизно у 7 людей на 100 тисяч на рік, і частіше з віком^[1]. Але гліоми можуть з'явитися в будь-якому віці, зокрема в дітей і молодих людей.

Які бувають гліоми

Раніше гліоми, як і інші пухлини, ділили лише за тим, як виглядають клітини під мікроскопом: на астроцитоми, олігодендрогліоми й епендимоми. Класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я 2021 року змінила підхід: тепер, окрім вигляду клітин, обов'язково враховують молекулярні особливості пухлини, тобто зміни в її генах^[2]. Найважливіша з них стосується гена IDH. Пухлини з цією мутацією зазвичай ростуть повільніше й мають кращий прогноз.

За агресивністю гліоми мають ступінь від 1 до 4:

• 1 ступінь: обмежені пухлини, які ростуть повільно (наприклад, пілоцитарна астроцитома, частіша в дітей);
• 2 і 3 ступені: дифузні гліоми, які проростають у навколишню тканину мозку; вони можуть роками рости повільно, але з часом стають агресивнішими;
• 4 ступінь: найагресивніші пухлини, насамперед гліобластома.

Тому слово «гліома» саме по собі ще нічого не говорить про прогноз: усе вирішують тип, ступінь і генетичний профіль пухлини.

Як проявляється

Симптоми залежать від того, де росте пухлина і як швидко. За даними огляду в журналі JAMA, при злоякісних пухлинах мозку трапляються^[1]:

• головний біль (приблизно в половини людей);
• судомні напади (у 20–50%), іноді як перша ознака хвороби;
• погіршення пам'яті, уваги, мислення (30–40%);
• слабкість у руці чи нозі, порушення мови, зору чи координації (10–40%).

Британська служба охорони здоров'я (NHS) також згадує постійну нудоту, блювання, сонливість, зміни особистості й поведінки^[3]. Важливий нюанс: головний біль при пухлині мозку часто відрізняється від звичного, наприклад з'являється вранці, посилюється при кашлі чи нахилах і супроводжується іншими неврологічними симптомами. NHS радить звернутися до лікаря, якщо головний біль «не такий, як зазвичай»^[3].

Повільні гліоми часто вперше проявляються епілептичним нападом у людини, яка ніколи раніше на епілепсію не хворіла. Такий напад у дорослому віці завжди є приводом для МРТ.

Читайте:

Головний біль: коли небезпечно і треба до лікаря

Головний біль і його червоні прапорці: за якими ознаками треба викликати швидку, з чим іти до лікаря того ж дн...

Класифікація

МКХ-10 Код: C71

Чому виникає гліома

Причини більшості гліом невідомі. NHS називає три доведені чинники ризику: вік, опромінення голови (наприклад, променеву терапію в дитинстві), а також сімейну історію та деякі спадкові генетичні синдроми^[3]. Опромінення пояснює лише невелику частку пухлин.

Мобільні телефони не підвищують ризику. Систематичний огляд, замовлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я, проаналізував 63 дослідження з 22 країн і не знайшов зв'язку між користуванням мобільним телефоном і гліомою, навіть у тих, хто користується ним багато років і найбільше розмовляє^[4].

Несподіваний факт: алергія може захищати. Мета-аналіз 40 досліджень показав, що люди з алергією рідше хворіють на гліому (приблизно на 29%), а з астмою чи екземою ризик теж нижчий^[5]. Учені припускають, що активніша імунна система краще «стежить» за пухлинними клітинами, але це поки лише гіпотеза, а самі дослідження спостережні.

Як діагностують

Обстеження починається з неврологічного огляду: лікар перевіряє рефлекси, силу, чутливість, координацію, мову й пам'ять. Основним методом візуалізації є МРТ головного мозку з контрастом^[1]. Вона показує розмір і розташування пухлини, а також ознаки, які дозволяють запідозрити її тип.

Остаточний діагноз неможливий без дослідження тканини. Її отримують під час біопсії або операції, і патоморфолог визначає тип клітин та молекулярні маркери: мутацію IDH, втрату ділянок хромосом 1p і 19q тощо^[1][2]. Від цього залежить, яке лікування буде найкращим.

Як лікують гліому

Лікування підбирає команда фахівців: нейрохірург, онколог, радіотерапевт, невролог. Зазвичай поєднують кілька методів^[1].

Операція. Нейрохірург намагається видалити якомога більше пухлини, не пошкоджуючи важливих ділянок мозку. Коли гліома розташована поруч із зонами мови чи руху, інколи оперують «з пробудженням»: на певному етапі пацієнт приходить до тями, розмовляє чи рухає рукою, а хірург у реальному часі перевіряє, які ділянки не можна чіпати. Дифузні гліоми зазвичай не мають чітких меж, тому повністю видалити їх рідко вдається.

Променева й хіміотерапія. Для гліобластоми стандарт лікування склався після великого дослідження 2005 року: операція, а потім опромінення разом із таблетками хіміопрепарату темозоломіду. Таке поєднання подовжило медіану виживаності з 12,1 до 14,6 місяця, а дворічна виживаність зросла з 10,4% до 26,5%^[6]. Для олігодендрогліом застосовують інші схеми хіміотерапії, які в довгострокових дослідженнях суттєво подовжують життя^[1].

Таргетна терапія. Важливий прорив стосується гліом 2 ступеня з мутацією IDH. У дослідженні INDIGO таблетки ворасиденіб, які блокують саме мутантний фермент, подовжили час до прогресування пухлини з 11,1 до 27,7 місяця порівняно з плацебо^[7]. Це перший препарат, створений спеціально під генетичну «поломку» гліоми, і він дозволяє деяким пацієнтам відкласти опромінення й хіміотерапію.

Коротко: прогноз при гліомі дуже різний. Повільні пухлини з мутацією IDH можна контролювати роками, тоді як гліобластома, попри лікування, залишається однією з найважчих онкологічних хвороб. Саме тому молекулярний аналіз пухлини такий важливий.

Життя з гліомою

Лікування гліоми змінює й повсякденне життя. Людям може знадобитися протиепілептичне лікування, реабілітація мови чи руху (наприклад, при афазії), допомога психолога. Після судомних нападів зазвичай обмежують керування автомобілем, тож це варто обговорити з лікарем.

Окремої дієти, яка лікує гліому, немає. Збалансоване харчування з достатньою кількістю білка допомагає краще переносити операцію, опромінення й хіміотерапію. Кетогенну дієту вивчають у дослідженнях, але її користь поки не доведена, тому змінювати раціон радикально без лікаря не варто.

Зверніться до лікаря, якщо головний біль відрізняється від звичного, посилюється з часом, з'являється вранці чи супроводжується нудотою й блюванням, а також якщо змінилися пам'ять, поведінка, зір чи мова^[3]. Негайно викликайте швидку при першому в житті судомному нападі, раптовій слабкості чи онімінні половини тіла, порушенні мови або раптовому сильному головному болю: ці ознаки можуть свідчити й про інсульт.