Головний біль у дитини: що робити вдома і коли до лікаря

Головний біль знайомий більшості дітей: в огляді 50 популяційних досліджень його мали 58,4% дітей і підлітків, а мігрень 7,7%^[1]. Здебільшого за ним стоять застуда, голод чи втома, і він минає за кілька годин. Тому батькам корисно знати дві речі: що допоможе вдома і за якими ознаками зволікати не можна.

Причини головного болю у дітей

Коли дитина скаржиться на біль у голові, важить усе, що йому передувало: як вона спала, чи їла, скільки пила, чи не хворіє. Сам по собі такий біль ще не означає хвороби, але й відмахуватися від нього не слід.

Іноді причину видно одразу: пропущений обід, день без води, емоційна перевтома. Буває, що вона менш очевидна. Що краще зрозумілий контекст, то легше відрізнити нешкідливий біль від того, який потребує огляду лікаря.

До найпоширеніших чинників головного болю в дітей належать^[2]:

Вірусні інфекції: застуда, грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Саме вони спричиняють більшість гострих головних болів у дітей; біль часто залежить від висоти температури і зазвичай триває кілька днів.
Голод: довга перерва між їдою або пропущений сніданок. Близько 30% людей відчувають головний біль, коли голодні, і він минає протягом 30 хвилин після їжі^[2]. Справа тут не в низькому цукрі: біль від голодування виникає і за нормальної глюкози^[3].
Зовнішні подразники: яскраве сонце, важке фізичне навантаження, гра на духових інструментах, жування гумки, сильний кашель. Холодна їжа чи напій дають так званий біль від морозива, медично його називають головним болем від холодового подразника: найсильніше болить між очима, у переніссі^[2]. У дітей він трапляється частіше, ніж у дорослих^[4].
М’язова напруга: напруження м’язів шиї та плечей після довгого сидіння в одній позі, за читанням чи комп’ютером, або через погану поставу^[5].
Психоемоційні чинники: стрес, тривога, хвилювання через оцінки, зміни в житті або сімейні конфлікти. Біль, який з’являється переважно вранці в шкільні дні, дитина не вигадує: він справжній, просто поріг болю в такі моменти нижчий^[2].
Запалення лобових пазух: фронтит дає біль у чолі над бровою, який може посилюватися при нахилі голови чи дотику, разом із закладеним носом і стіканням слизу по задній стінці горла. До 10 років він рідкісний, бо лобові пазухи ще не сформувалися, а запалення інших пазух частіше болить в обличчі^[2]. У побуті будь-яке запалення пазух часто називають «гайморитом», хоча гайморит означає запалення лише верхньощелепних пазух, а синусовий головний біль має свої ознаки.
Генетична схильність: мігрень найчастіше передається в родині^[2], і ризик вищий, якщо її має близький родич^[6].
Харчові добавки: нітрати й нітрити, які додають у ковбаси та сосиски як консерванти, належать до відомих тригерів головного болю; у людей із мігренню в ротовій порожнині знаходили більше бактерій, що перетворюють нітрати на оксид азоту, а він здатен запускати біль^[7]. Глутамат натрію, підсилювач смаку, у великій кількості може раптово спричинити пульсівний біль і почервоніння обличчя^[2].
Різкі запахи: у дослідженні 200 людей із мігренню запахи провокували напад у 70%, у середньому через 25 хвилин. Найчастіше винними були парфуми, далі фарба, бензин і засоби з хлором^[8]; тригером може стати й інший різкий запах побутової хімії чи диму.
Зневоднення: нестача рідини сама по собі спричиняє головний біль^[5]. Приблизно кожен десятий опитаний знав такий біль, і в більшості він повністю минав протягом 30 хвилин після того, як людина випивала в середньому пів літра води^[9].
Порушення сну: недосипання і втома належать до тригерів мігрені^[6]. Шкодить і протилежне: спати набагато довше, ніж зазвичай, теж може посилити біль^[5].

Міф: якщо в дитини часто болить голова, винен зір, і окуляри все вирішать. Насправді: погане бачення і напружене вдивляння в дошку дають біль в очах, інколи й головний біль напруги, але окуляри рідко позбавляють головного болю, якщо очі при цьому не болять^[2].

Це найчастіші причини. Рідше головний біль буває проявом тяжкого стану: травми, пухлини, судом або запалення оболонок мозку. Найдорожче зволікання коштує при менінгіті.

Менінгіт означає запалення оболонок, що вкривають головний і спинний мозок; його спричиняють бактерії або віруси. Бактеріальний менінгіт без раннього лікування може залишити ураження мозку^[2]. Тривожне поєднання: гарячка, сильний головний біль, блювання, скутість шиї (ригідність м’язів потилиці), сплутаність або сонливість, світлобоязнь, дуже холодні руки й ноги, висип, що не блідне, якщо щільно притиснути до шкіри бік прозорої склянки^[10]. Менші діти стають млявими або такими дратівливими, що їх неможливо заспокоїти^[2], а в немовляти може випинатися тім’ячко. Висип з’являється не завжди, тому чекати на нього не можна: за таких ознак одразу телефонуйте 103 або 112^[10].

Типи головного болю у дітей

Головні болі різняться за силою, причиною, тривалістю і супутніми проявами. Лікарі ділять їх на первинні та вторинні, і цей поділ одразу підказує, чи біль є самостійною проблемою, чи ознакою іншої хвороби.

Первинні головні болі не пов’язані з іншою хворобою: за ними найчастіше стоять напружені м’язи, зміни в роботі судин чи нервових сигналів^[11]. Вони можуть повторюватися, бути тривалими або короткими, з іншими симптомами або без них.

До найпоширеніших форм первинного болю в дітей належать^[2]:

Головний біль напруги: найчастіший тип повторюваного болю. Відчувається як тиск або стискання, ніби голову стягує тугий обруч, а м’язи шиї стають болючими й напруженими. Нудоти чи світлобоязні зазвичай немає. Часто пов’язаний зі стресом, втомою або довгим сидінням в одній позі.
Мігрень: сильний, часто пульсівний біль, нерідко з одного боку, який не дає займатися звичними справами. Нудота або блювання бувають у 80% випадків, світло і звуки посилюють біль, можливі порушення зору, іноді пітливість. Більшість дітей під час нападу хочуть лягти в темній тихій кімнаті.

У вторинних головних болях завжди є конкретна причина: інше захворювання або стан. Вони трапляються значно рідше за первинні, і серед них є інфекції, крововиливи та пухлини мозку^[11]. Такий біль часто з’являється разом з іншими проявами: температурою, зміною поведінки, судомами чи загальною слабкістю, і потребує детального обстеження.

Читайте:

Абдомінальна мігрень: коли в дитини болить живіт
Абдомінальна мігрень: що це за напади болю в животі у дітей і дорослих, чим вони схожі на звичайну мігрень, як ...

Домашні методи полегшення болю

Якщо тривожних симптомів немає, головний біль у дитини здебільшого можна зменшити вдома. Біль без явної причини зазвичай минає за кілька годин або щонайдовше за добу, а біль при вірусній хворобі за 2–3 дні^[2].

Щоб полегшити стан дитини під час головного болю, можна використати такі підходи^[2]:

Відпочинок або сон: полежати в тихому затемненому місці, доки не полегшає. При мігрені найкраще часто допомагає саме сон: після нього напад нерідко минає.
Холодний компрес: холодний пакет або змочену холодною водою серветку прикладають до чола на 20 хвилин і за потреби повторюють. У дослідженні з дорослими, які мали мігрень, холодна пов’язка на шию в ділянці сонних артерій через 30 хвилин зменшувала біль приблизно на третину^[12].
Тепло: тепла ванна або теплий компрес на шию допомагають розслабити м’язи, якщо біль пов’язаний із напругою. При болю в шиї підходять тепло або холод і невисока тверда подушка^[13], а напружені м’язи шиї корисно розтягнути й помасажувати.
Релаксація: глибоке дихання, м’язове розслаблення або спокійна музика, бо стрес посилює головний біль^[5].
Їжа або напої: якщо дитина голодна або давно не пила, дайте воду, сік або легку їжу; якщо вона не їла понад 4 години, її варто погодувати.
Знеболювальні: ібупрофен або парацетамол у дозі за віком і вагою, якомога раніше, щойно почався біль^[6]. У дослідженні з 88 дітьми 4–15 років із мігренню обидва препарати допомагали краще за плацебо, а ібупрофен удвічі частіше за парацетамол знімав напад протягом 2 годин^[14]. Аспірин (ацетилсаліцилову кислоту) дітям і підліткам до 16 років дають лише за призначенням лікаря через ризик синдрому Рея; те саме стосується засобів із саліцилатами, зокрема деяких гелів від виразок у роті^[15].

Усі ці дії підбирають за станом дитини та її реакцією. Якщо біль повторюється або посилюється, дитину треба обстежити, а постійні знеболювальні проблему не розв’яжуть.

Обережність із ліками

Безрецептурні знеболювальні не варто давати частіше ніж 2 дні на тиждень^[6]. Інакше може розвинутися головний біль від надмірного вживання ліків, його ще називають абузусним, а в побуті «рикошетним». Його діагностують, коли голова болить 15 і більше днів на місяць на тлі регулярного надмірного приймання ліків понад 3 місяці^[16]. Частину знеболювальних випускають із кофеїном, і він теж може підтримувати такий біль^[2].

Парацетамол можна давати з 2 місяців, і не частіше ніж 4 рази на добу з перервою щонайменше 4 години; його не поєднують з іншими засобами, що містять парацетамол, як-от порошками від застуди^[17]. Ібупрофен підходить більшості дітей від 3 місяців, але перед ним варто порадитися з лікарем, якщо в дитини астма, хвороба нирок чи печінки або вітряна віспа. Одночасно обидва препарати не дають, а чергувати їх можна лише за порадою медика^[18]. Якщо дитині постійно потрібні ліки, разом із лікарем шукайте причину й довгострокове рішення.

Коротко: ібупрофен або парацетамол за вагою дитини дають на самому початку болю і не більше ніж 2 дні на тиждень, а аспірин до 16 років лише тоді, коли його призначив лікар.

Коли слід звернутися по медичну допомогу

Здебільшого головний біль у дитини не небезпечний. Підказку дають супутні ознаки, сила болю і загальний стан, тож зміни в поведінці чи вигляді дитини ігнорувати не можна^[2].

Якщо є підозра, що ситуація невідкладна, телефонуйте 103 або 112. Це критичні випадки^[5]:

Дитина не прокидається або знепритомніла: її важко розбудити, вона не реагує на звертання.
Сильна скутість шиї: особливо в поєднанні з гарячкою, світлобоязню або висипом, що не блідне під склянкою.
Сплутана свідомість або незрозуміле мовлення: дитині важко говорити, тримати рівновагу, ходити чи пригадати щось.
Слабкість або оніміння в руці, нозі чи на обличчі: особливо з одного боку тіла.
Судоми або раптова втрата зору.
Раптовий надзвичайно сильний біль: так проявляється громовий головний біль.
Травма голови за останні 3 місяці: наприклад, після падіння чи удару.
Ознаки тяжкого зневоднення: сухість у роті, запалі очі й дуже рідке сечовипускання разом із надмірною сонливістю, холодною, блідою чи «мармуровою» шкірою або частим диханням^[19].

Існують також ситуації, коли дитину треба показати лікарю того самого дня, навіть якщо швидка не потрібна^[2]:

Блювання: особливо повторне або без інших ознак інфекції.
Порушення зору: двоїння (диплопія) або розмитість.
Різка зміна стану: дитина виглядає дуже хворою, апатична, не реагує на знайомі подразники.
Біль посилюється або будить дитину вночі: порушення сну через біль є тривожним сигналом^[5].

Є й інші ситуації, коли не потрібно поспішати, але дитину варто показати лікарю протягом доби^[2]:

Гарячка: у поєднанні з болем або загальним нездужанням.
Біль у лобі над бровою: болить сама ділянка пазухи, закладеного носа для цього замало.
Набряк навколо ока з болем: можливе ускладнення інфекції.
Біль під час кашлю, чхання, нахилу чи бігу: зв’язок із напруженням може вказувати на тиск усередині черепа^[5].
Супровідні симптоми: нудота, чутливість до звуків, біль у вусі або оці.

Окремо варто записатися до лікаря на звичайний прийом, якщо спостерігаються такі стани^[2]:

Головний біль триває понад 24 години без інших симптомів.
Є підозра на мігрень, але діагноз не підтверджено.
Біль супроводжує біль у горлі, що триває понад 48 годин.
Біль не минає вже понад три дні.
Головний біль повторюється регулярно без зрозумілої причини.

Якщо поведінка або стан дитини викликають сумніви, звернення не відкладайте: зайвий огляд коштує менше, ніж пропущена хвороба.

Профілактика головного болю у дітей

Щоб головний біль не повторювався, корисно впливати на його причини: сон, харчування, навантаження, рівень тривоги. Змінити все одразу неможливо, але поступові кроки зменшують частоту й силу нападів.

Уникати головного болю або хоча б зменшити його прояви допомагають кілька звичних, але дієвих кроків:

Визначення тригерів і ведення щоденника: записувати, коли і за яких умов з’являється біль, щоб побачити повторювані чинники^[5].
Зниження рівня стресу: вислухати, що турбує дитину, навчити її робити перерви під час уроків і не перевантажувати вимогами^[2]. При частих болях допомагають психологічні методи, зокрема релаксація і когнітивно-поведінкова терапія: у 2,35 раза частіше вони зменшували частоту головного болю одразу після курсу, хоча з часом ефект слабшав^[20].
Повноцінне харчування: їсти в один і той самий час, не пропускаючи сніданку, з різноманітним раціоном, бо пропуск їжі належить до тригерів мігрені^[6].
Сон: дотримання режиму, без пізніх засинань і з мінімумом гаджетів перед сном; удень не варто довго напружувати очі перед екраном^[5].
Фізична активність: щоденні прогулянки або помірне навантаження без перевтоми, бо брак регулярного руху теж провокує мігрень^[6].
Питний режим: достатньо води протягом дня, вода замість солодких напоїв, а енергетики й кола з кофеїном під обмеженням^[6]. Чарівним засобом вода не є: у дослідженні з дорослими додаткові 1,5 л на день не зменшили кількості нападів, лише трохи скоротили їхню тривалість і силу^[21].
Медичне спостереження: при частих головних болях лікар може призначити обстеження та підібрати профілактичне лікування.

Такі дії не дають миттєвого ефекту, але з часом знижують чутливість до тригерів. Що стабільніші режим і обстановка дитини, то рідше болить голова.

Підсумок

Більшість дитячих головних болів спричиняють віруси, голод, нестача води чи сну і напруга, тому вдома зазвичай вистачає тиші, холодного компресу, їжі з водою і правильної дози ібупрофену чи парацетамолу. Знеболювальні не повинні ставати щоденною звичкою: часті болі краще записувати в щоденник і розбирати з лікарем. Сонливість, сплутаність, слабкість з одного боку, судоми чи гарячка зі скутістю шиї означають, що час відкласти домашні методи й телефонувати 103 або 112.

Джерела21