Ячмінь на оці: чому з’являється, як відрізнити та що робити

Ячмінь знайомий майже кожному, проте наукових даних про його лікування напрочуд мало. Огляд Кокранівської співпраці шукав контрольовані дослідження нехірургічного лікування внутрішнього ячменю (компреси, антибіотики, масаж) і не знайшов жодного^[1]. Тому поради «від ячменю» тримаються переважно на досвіді лікарів і логіці процесу. Зате добре відомо інше: як ячмінь виглядає, скільки зазвичай триває і за якими ознаками його можна сплутати з небезпечнішою інфекцією.

Що таке ячмінь

Ячмінь (гордеолум, у МКХ-10 рубрика H00.0) є гострим гнійне запалення однієї з дрібних залоз на краю повіки або волосяного мішечка вії^[2]. Найчастіше він виглядає як щільний болючий вузлик, схожий на прищ. Зазвичай уражене одне око, хоча бувають і кілька ячменів одночасно, зокрема на обох очах^[3]. Більшість ячменів минає сама за тиждень-два^[4].

Причиною найчастіше є бактерії, які потрапляють у закупорену залозу на повіці. Це спричиняє запалення, накопичення гною, біль і чутливість навколо ураженої ділянки.

Ячмінь часто плутають з іншим утворенням на повіці, халязіоном. Зовні вони можуть бути схожими, але причини й перебіг різняться. Ще одна річ, яку варто відрізняти, рідша, але значно небезпечніша: целюліт повіки.

Чим ячмінь відрізняється від халязіону

Халязіон теж є ущільненням на повіці, але це хронічне незапальне утворення: залоза, що виробляє жир, закупорюється, і довкола застояного секрету формується щільний вузлик^[2]. Перші кілька днів халязіон може трохи червоніти й набрякати, а потім перетворюється на тверду, гумоподібну й майже безболісну ґулю, яка росте повільно; шкіра над нею вільно зсувається^[5]. Ячмінь розвивається гостро, за день-два, болить і в більшості випадків має бактеріальне походження. Практичне правило Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS): якщо ґуля тверда, але майже не болить, найімовірніше це халязіон^[3]. Ячмінь, що не розсмоктався до кінця, іноді переходить у халязіон^[5].

Чим ячмінь відрізняється від целюліту повіки

Целюліт є бактеріальним запаленням шкіри та підшкірної клітковини, яке розповзається тканинами. На повіці розрізняють два його види. Пресептальний целюліт уражає тканини перед перегородкою очної ямки: повіка червона, набрякла й болюча цілком, а не в одній точці, і чіткого вузлика, як при ячмені, немає^[2]. Зір і рухи ока при цьому збережені. Орбітальний целюліт (флегмона очної ямки) поширюється за перегородку, до тканин довкола самого ока. Його видають випинання ока вперед, біль під час руху очима, обмеження руху ока, погіршення зору й гарячка^[6]. Без лікування така інфекція може призвести до втрати зору, менінгіту й абсцесу мозку. Найчастіше целюліт довкола ока буває в дітей до 5 років^[6]. Ячмінь лише зрідка ускладнюється целюлітом, тому набряк, що виходить за межі вузлика й захоплює всю повіку, є приводом показати око лікарю того ж дня^[2].

Коротко: ячмінь болить в одній точці й має вузлик; халязіон твердий і майже не болить; якщо ж червоніє та набрякає вся повіка, а око болить під час руху, це може бути целюліт, і потрібна невідкладна допомога.

Типи ячменів

Ячмінь може з'являтися як ззовні повіки, так і всередині. Це залежить від того, яка саме залоза уражена. За цим принципом ячмені поділяють на зовнішні та внутрішні. Відрізнити їх можна за місцем появи й характером дискомфорту, а лікують обидва типи однаково^[2].

Зовнішній ячмінь

Найпоширеніший варіант. Такий ячмінь з'являється біля основи вії, на зовнішньому краї повіки. Уражується волосяний мішечок вії або прилеглі до нього дрібні залози Цейса і Молля^[2]. Ділянка швидко червоніє, набрякає, часто утворюється жовта гнійна головка. Біль зазвичай гострий, відчувається під час моргання або легкого натискання. Коли гнійник проривається, біль здебільшого стихає^[5].

Внутрішній ячмінь

Розвивається на внутрішній стороні повіки, ближче до ока. У цьому разі інфекція зачіпає мейбомієві залози: вони розташовані в товщі хряща повіки й виробляють жир, що вкриває слізну плівку й не дає їй швидко випаровуватися^[2]. Внутрішній ячмінь не завжди видно ззовні, бо він лежить глибше, і через це може давати сильніший біль і більший набряк. У деяких випадках такі ячмені прориваються всередину повіки або залишають після загоєння ущільнення, тобто халязіон.

Симптоми і причини

Першим і найпомітнішим проявом ячменю є болюче ущільнення на повіці. Воно зазвичай розташоване біля краю повіки, поруч із віями. Почервоніння, набряк і чутливість на дотик типові для ячменю незалежно від його розміру чи місця появи. Зір при звичайному ячмені не погіршується^[3].

Окрім основного вузлика, можуть з'являтися й інші симптоми. Деякі з них помітні одразу, інші на другий або третій день запалення. Ось що часто супроводжує ячмінь^[4]:

• Набряк повіки: іноді настільки виражений, що прикриває око.
• Світлобоязнь: у частини людей яскраве світло спричиняє дискомфорт, проте це не головний симптом.
• Виділення з ока: може з'являтися гній, особливо вранці.
• Сльозотеча: підвищене сльозовиділення з ураженого ока.
• Свербіж і печіння: очі можуть неприємно свербіти або пекти.
• Відчуття стороннього тіла: ніби щось потрапило під повіку.
• Скоринки на повіках: утворюються після висихання гною, особливо після сну.

Головна причина ячменю є бактеріальною: у 90–95% випадків це золотистий стафілокок, рідше епідермальний стафілокок^[2]. Бактерія потрапляє в закупорену залозу й спричиняє місцеве гнійне запалення. Ситуацію можуть ускладнити тертя очей, ослаблений імунітет або забруднення повік залишками косметики чи немитими руками. Якщо ж вузлика немає, а око просто червоне й сльозиться, імовірніше це кон'юнктивіт або блефарит^[3].

Фактори ризику розвитку ячменю

Ячмінь може з'явитися в кожного, але деякі стани підвищують імовірність його виникнення. Найчастіше це хронічні хвороби шкіри та країв повік, цукровий діабет, ослаблений імунітет, стрес, недбалий догляд за контактними лінзами й нанесення косметики на очі^[2].

Обставини, які збільшують ризик розвитку ячменю^[4]:

• Ячмені в минулому: якщо вже були, ймовірність повторення вища.
• Блефарит: запалення країв повік, яке часто сприяє закупорці залоз.
• Хвороби шкіри: зокрема вугри, розацеа, себорейний дерматит.
• Цукровий діабет: порушення імунної відповіді робить організм уразливішим до інфекцій.
• Гормональні зміни: наприклад, у період статевого дозрівання або менопаузи.
• Суха шкіра: зменшує природний захист повік.
• Підвищений рівень ліпідів у крові: зокрема «поганого» холестерину.

Наявність одного або кількох таких факторів не означає, що ячмінь обов'язково з'явиться. Але ризик у таких випадках справді вищий.

Діагностика ячменю

У більшості випадків для встановлення діагнозу досить звичайного огляду. Ячмінь має характерний вигляд: червоний болючий вузлик біля краю повіки, часто з гнійною точкою посередині. Лікар звертає увагу на розташування утворення, набряк, супутні симптоми, швидкість розвитку, а також перевіряє зір і рухи ока, щоб не пропустити целюліт. Аналізи зазвичай не потрібні.

Буває, що симптоми нетипові або ущільнення не минає за кілька тижнів. Тоді треба виключити інші хвороби: халязіон, кісти, рідше пухлини повіки. Якщо ячмінь чи халязіон раз у раз з'являється на тому самому місці або не реагує на звичайне лікування, лікар бере шматочок тканини на дослідження (біопсію), щоб виключити рідкісний рак сальної залози повіки^[2].

Домашнє лікування ячменю

У більшості випадків ячмінь минає сам, без ліків. Основа домашнього догляду: теплий компрес з чистої тканини, змоченої в теплій (не гарячій) воді, на 5–10 хвилин 2–4 рази на день^[3]. Від болю допомагають парацетамол або ібупрофен. Решта безпечних способів позбутися ячменю вдома зводиться до м'якого очищення повік від скоринок і перерви в косметиці.

Міф: теплий пакетик зеленого чи чорного чаю лікує ячмінь завдяки «антибактеріальним речовинам». Насправді: досліджень, які б це підтвердили, немає; для нехірургічних методів лікування внутрішнього ячменю огляд Кокранівської співпраці не знайшов жодного контрольованого випробування^[1]. Пакетик діє як звичайний теплий компрес, тільки менш чистий.

Чого робити не можна, бо це погіршує перебіг або спричиняє ускладнення^[3]:

• Не тисніть ячмінь і не висмикуйте вію, навіть якщо здається, що він «дозрів»: так інфекція може поширитися глибше в тканини.
• Не торкайтеся очей немитими руками і не користуйтеся спільним рушником: це збільшує ризик нових запалень.
• Не використовуйте косметику для очей і контактні лінзи, поки ячмінь не прорветься й повіка не загоїться.

Медичне лікування ячменю

Якщо за дві доби домашнього догляду біль і набряк не зменшуються або посилюються, варто звернутися до офтальмолога^[4]. Додаткове втручання залежить від розміру ячменю, глибини ураження та ускладнень.

Що може запропонувати лікар:

• Розтин і дренування: якщо гнійник великий або довго не проривається, лікар робить невеликий надріз під місцевим знеболенням і випускає вміст^[2].
• Мазі з антибіотиками: їх часто призначають, проте доказів, що місцеві антибіотики прискорюють загоєння звичайного ячменю, мало^[2]; для внутрішнього ячменю контрольованих досліджень немає зовсім^[1].
• Антибактеріальні очні краплі: мають сенс, якщо є гнійні виділення або запалення перейшло на кон'юнктиву, слизову оболонку ока.
• Антибіотики всередину: їх залишають для випадків, коли інфекція поширилася на тканини довкола (целюліт)^[2].
• Ін'єкції глюкокортикоїду (тріамцинолону): застосовують переважно при халязіоні або хронічному ущільненні, що лишилося після ячменю й не минає; за даними StatPearls, вони допомагають приблизно у 77% випадків^[2]. Для гострого гнійного ячменю це не стандартне лікування.

Усі ліки має підбирати лікар. Самолікування антибіотиками або спроби «підсушити» ячмінь випадковими засобами можуть призвести до ускладнень і повторного запалення.

Профілактика

Запобігти кожному ячменю неможливо, але гігієна повік зменшує ризик. Особливо це стосується людей, які вже мали ячмінь або хворіють на блефарит^[3].

• Мийте руки: завжди перед тим, як торкатися очей, знімати чи надягати контактні лінзи.
• Знімайте макіяж перед сном: залишки косметики подразнюють повіки й сприяють закупорці залоз.
• Не користуйтеся старою або чужою косметикою: спільна косметика легко забруднюється, а туш частина фахівців радить міняти через 3 місяці після купівлі. Косметику для очей, якою користувалися на початку інфекції, краще викинути^[7].
• Доглядайте за контактними лінзами: дотримуйтесь інструкцій із дезінфекції, вчасно міняйте контейнери, не носіть лінзи довше рекомендованого терміну.
• Регулярно міняйте наволочки й рушники: тканини, що контактують з обличчям, накопичують шкірний жир і бактерії.

Читайте:

Що буде, якщо спати в лінзах

Сон у контактних лінзах підвищує ризик інфекції рогівки. Що робити після випадкової ночі в лінзах і за яких с...

Не тріть очі руками, особливо на вулиці чи в громадських місцях. Якщо очі часто сверблять або турбує сухість очей, варто знайти причину: алергія, хронічний блефарит чи недбала гігієна можуть бути тлом для повторних ячменів. Ячмінь лише одна з багатьох хвороб очей, що починаються з почервоніння повіки, тому повторні запалення варто показати офтальмологу.

Коли звертатися до лікаря

Більшість ячменів минає без ускладнень, але бувають ситуації, коли зволікати не можна. Якщо за дві доби компресів повіці не краще, а ячмінь не зник за 1–2 тижні, потрібен огляд офтальмолога. Особливо це стосується сильного набряку, погіршення зору чи повторних запалень.

Симптоми, з якими треба звернутися до лікаря якомога швидше^[4]:

• Повіка повністю набрякла: око не відкривається або відкривається частково.
• З ячменю виділяється гній або кров: особливо якщо це супроводжується болем або підвищенням температури.
• Біль і набряк посилюються після другого-третього дня: це може свідчити про ускладнення.
• З'явилися пухирі на шкірі повіки: для звичайного ячменю це нетипово.
• Зір погіршився: розмитість, затемнення, двоїння є приводом для термінового огляду.
• Ячмені виникають регулярно: у цьому разі лікар може призначити додаткове обстеження або біопсію.

Ознаки целюліту: потрібна невідкладна допомога

Негайно звертайтеся по невідкладну допомогу, якщо поряд із ячменем з'явилося щось із цього переліку^[6]:

• Почервоніння й набряк розповзаються: захоплюють усю повіку, шкіра довкола ока гаряча.
• Око випинається вперед або його важко чи боляче рухати.
• Гарячка й погане загальне самопочуття.
• Будь-які з цих ознак у дитини, особливо до 5 років.