Халязіон: чому з’являється ґуля на повіці та як її позбутись

Халязіон здається дрібницею, проте в дитячій очній хірургії він займає несподівано багато місця. У семирічному дослідженні кількох лікарень Китаю з 117 009 дитячих операцій на очах під загальним наркозом 28,62% припадало саме на видалення халязіону, і найчастіше оперували малюків 1–3 років^[1]. У дорослих він зазвичай минає без скальпеля, але нікуди не поспішає: росте повільно, майже не болить і тому часто тягнеться тижнями. Коли повіка набрякає, а око починає сльозитися, стає зрозуміло, що без уваги не обійтися. Це не заразна інфекція і не невідкладний стан, проте неприємностей халязіон додати може, особливо якщо ґулю видавлювати або зовсім нічого не робити.

Що таке халязіон

Халязіон є невеликим щільним вузликом у товщі повіки, який з'являється через закупорену мейбомієву залозу. У побуті його називають «градиною» або просто кажуть «ґуля на повіці», «шишка на повіці». Мейбомієві залози лежать у хрящі повіки (так називають щільну пластинку, що тримає її форму), а їхні протоки відкриваються вздовж краю повіки. Вони виділяють жировий секрет, який вкриває слізну плівку й не дає їй швидко випаровуватися^[2]. Коли протока перекривається, секрет застоюється і просочується в навколишні тканини. Організм відповідає на це хронічним запаленням без участі мікробів, і довкола жиру формується щільний вузлик із клітин імунної системи, який лікарі називають стерильною ліпогранульомою^[3]. Тож халязіон не є гнійником, хоча на вигляд може насторожити. Дехто називає його «жировиком», але це неточно: жировиком у побуті звуть ліпому чи атерому шкіри, а халязіон виникає саме в залозі хряща повіки.

Найчастіше халязіон з'являється на верхній повіці, бо мейбомієвих залоз там більше^[2]. Нижня повіка страждає рідше, але теж не застрахована. Розміри різні: від ледь помітного вузлика до ущільнення, яке змінює форму повіки, хоча зазвичай халязіон менший за 1 см. Найчастіше він трапляється у віці 30–50 років, однаково в чоловіків і жінок^[3].

Біль може бути лише на самому початку, і то не завжди. Перші дні вузлик буває червоним і чутливим, а потім перетворюється на тверду, майже безболісну ґулю, яка повільно росте^[4]. Він не пульсує і не свербить. Сильний біль натомість свідчить, що приєдналася інфекція^[2].

Коротко, чим є халязіон:

• Альтернативна назва: мейбомієва кіста^[5], у побуті «градина»; у довідниках трапляється й написання «халазіон». За будовою це запальний вузлик, а не кіста з власною оболонкою
• Локалізація: переважно верхня повіка, іноді нижня
• Темп розвитку: поступовий, гострої фази немає, хіба що короткий період почервоніння на старті
• Біль: відсутній або короткочасний на самому початку

Халязіон і ячмінь: у чому різниця

Ці два утворення часто плутають, і недарма, адже зовні вони схожі. Проте виникають вони з різних причин і поводяться по-різному. Якщо коротко, халязіон є закупоркою залози, а ячмінь (медична назва гордеолум) є гострою бактеріальною інфекцією^[2]. У народі халязіон іноді називають «холодним ячменем». Назва влучна лише наполовину: гнійного запалення, як при ячмені, у ньому немає.

Читайте:

6 способів позбутися ячменю вдома без ускладнень

Як позбутися ячменю на оці вдома: шість способів домашнього догляду, як правильно робити теплий компрес і очи...

Ячмінь з'являється раптово. Це гостре, болюче запалення волосяного фолікула вії (зовнішній ячмінь) або мейбомієвої залози (внутрішній ячмінь)^[2]. Він швидко червоніє, набрякає, може мати гнійну цятку в центрі, дає відчуття стороннього тіла в оці, сльозотечу й чутливість до світла^[6]. Часто болить під час кліпання і від дотику.

Халязіон розвивається неспішно. Бактерії не є його причиною, тож гострих симптомів він зазвичай не дає. Розташований він далі від краю повіки, ніж ячмінь, і рідко спричиняє набряк усієї повіки^[6]. Іноді халязіон з'являється після ячменю, коли інфекція минула, а залоза залишилася перекритою^[7].

Щоб не плутати їх між собою, зверніть увагу на кілька характерних ознак:

• Причина: ячмінь спричиняє інфекція, халязіон виникає через закупорену залозу
• Локалізація: ячмінь сидить на краю повіки, халязіон глибше, у її товщі
• Біль: ячмінь болить, халязіон не болить або злегка ниє на старті
• Перебіг: ячмінь розвивається швидко, халязіон росте повільно й тримається довше^[4]

Причини виникнення халязіону

Для появи халязіону достатньо зовсім небагато: одна з мейбомієвих залоз закупорюється, і жировий секрет, який мав вийти, залишається всередині. Він просочується в тканини, довкола нього розвивається запалення, і утворюється ущільнення, яке поступово збільшується^[2].

Протоку можуть закупорити загуслий секрет, лусочки шкіри й дрібне сміття, особливо коли край повіки хронічно запалений^[4]. Жир цих залоз входить до складу слізної плівки^[2], тому порушення їхньої роботи часто йде поряд із синдромом сухого ока. Якщо залози в людини схильні до закупорки, халязіон нерідко повертається або з'являється не один, а кілька поспіль^[8].

Халязіон не є заразною хворобою і не передається від людини до людини ні через контакт, ні через рушники чи подушки. Інфекція іноді може запустити процес, наприклад коли халязіон лишається після ячменю, проте сам вузлик є стерильним запаленням^[3].

Симптоми халязіону

Спочатку халязіон може видатися чимось несерйозним: невелика припухлість, яка з'являється без попередження. З часом вона збільшується, і тоді стає очевидно, що щось не так. Болю здебільшого немає, але повіка може здаватися важкою, а в зоні ущільнення з'являється відчуття тиску^[5].

Великий халязіон, особливо на верхній повіці, тисне на рогівку і змінює її кривизну. Так з'являється астигматизм, через який зображення розпливається; ризик помітно зростає, коли вузлик більший за 5 мм^[3]. Інколи сльозяться очі, і причина тут суто механічна: вузлик подразнює око.

Набряк усієї повіки для халязіону нетиповий^[6]. Якщо повіка запухла цілком, почервоніла й болить, це може бути ознакою інфекції.

Основні симптоми, на які варто звернути увагу:

• Помітна ґуля на повіці, найчастіше на верхній
• Червоність і припухлість в зоні утворення, переважно в перші дні^[4]
• Щільний, гумоподібний на дотик вузлик, на початку він буває м'якшим
• Сльозотеча й почервоніння ока, якщо вузлик його подразнює^[5]
• Погіршення зору через тиск великого вузлика на рогівку (не постійне)

Фактори ризику

Халязіон може з'явитися в будь-кого, але деякі стани підвищують імовірність його утворення. Найсильніші з них: блефарит, розацеа і халязіон у минулому^[2]. У великому дослідженні за медичними записами блефарит підвищував шанси на халязіон у 6,2 раза, а розацеа у 2,9 раза^[9]. Іноді халязіони виникають повторно, на тому самому місці або на іншому оці.

Особливо уважними треба бути, якщо халязіони з'являються регулярно. Це може свідчити про фонове порушення роботи залоз повік або хронічне запалення їхніх країв, яке варто лікувати окремо.

Кілька поширених чинників, які можуть сприяти появі халязіону:

• Попередній халязіон: якщо таке вже траплялося, є шанс на повторення
• Хронічний блефарит: постійне запалення країв повік
• Себорейний дерматит або розацеа: шкірні захворювання, що впливають на сальні залози^[6]. Коли розацеа зачіпає повіки й очі, говорять про очну розацеа
• Суха, подразнена шкіра навколо очей: як окремий чинник халязіону в дослідженнях не підтверджена, проте часто супроводжує блефарит і себорейний дерматит, зв'язок яких із халязіоном доведений
• Кліщі демодекси на віях: демодекоз повік теж належить до чинників ризику^[2]
• Куріння і нестача вітаміну А: куріння трохи підвищувало шанси на халязіон, у 1,2 раза^[9], а в дітей із халязіоном дефіцит вітаміну А виявляли у 52,2% проти 28,6% у здорових ровесників^[10]
• Гормональні коливання і стрес: зв'язку халязіону з гормонами дослідження не довели, але в людей із халязіоном частіше траплялися тривожні розлади (у 1,5 раза) і синдром подразненого кишківника (у 1,7 раза)^[9].

Ускладнення халязіону

У більшості випадків халязіон не створює серйозних проблем: він просто існує, доки не зникне. Але якщо ущільнення велике або розташоване близько до центру повіки, можуть з'явитися небажані наслідки.

Найпоширеніше з них: тимчасове погіршення зору, коли великий вузлик торкається рогівки і зображення стає розмитим^[3]. Саме око при цьому не ушкоджується, але відчуття неприємне.

Інколи халязіон деформує повіку, особливо якщо росте довго або виникає повторно на одному й тому ж місці^[3].

Ще одна можлива проблема: подразнення слизової оболонки ока, аж до легкого кон'юнктивіту^[5]. Тоді в оці з'являється відчуття піску або свербіж.

Рідше халязіон інфікується. Тоді він починає боліти, а запалення може поширитися на тканини повіки: так розвивається пресептальний бактеріальний целюліт, за якого повіка червоніє й набрякає цілком^[3]. Такий стан потребує огляду лікаря того ж дня.

Діагностика халязіону

Щоб переконатися, що це справді халязіон, а не щось інше, покажіть повіку офтальмологу. Самодіагностика не завжди точна, особливо якщо халязіон великий або має нетипову форму.

Огляд триває недовго. Лікар розглядає око під збільшенням, оцінює стан повіки, краю вій та залоз. Для цього використовують лупу або щілинну лампу, спеціальний мікроскоп, що дозволяє побачити найдрібніші зміни в тканинах. Часто лікар вивертає повіку, бо так вузлик видно краще^[2].

Щоб поставити точний діагноз, лікар зазвичай діє за такою схемою:

• Збір анамнезу: чи були раніше халязіони, які хронічні захворювання є
• Огляд повіки зовні: форма, розмір, почервоніння, розташування ґулі
• Огляд внутрішньої поверхні повіки: перевірка місць, де відкриваються мейбомієві залози

Аналізів у типовій ситуації не потрібно, усе видно під час огляду. Виняток становлять халязіони, які повертаються на тому самому місці, нетипові на вигляд, з випаданням вій поруч, а також ґулі в людей старшого віку^[7]. Тоді тканину досліджують під мікроскопом (біопсія), щоб виключити рідкісну себацейну карциному, тобто рак сальних залоз, і інші види раку шкіри^[3]. Ця пухлина трапляється рідко, приблизно 0,6 випадку на мільйон людей, але вміло маскується: у дослідженні з Фінляндії третину таких пухлин (34%) спершу приймали за халязіон, а діагноз затримувався в середньому на 12 місяців^[11].

Домашнє лікування халязіону

У більшості випадків халязіон можна вилікувати вдома без ліків. Найголовніше: не намагатися його видавити^[7]. Це не прищ і не щось, що треба проколювати. Тиснення лише погіршить ситуацію і може занести інфекцію глибше в повіку^[6].

Найефективніша й безпечна стратегія: терпляча гігієна й тепло. Тепло розм'якшує загуслий жир у залозі, а легкий масаж після компресу допомагає йому вийти^[8]. Але потрібна регулярність, а не один компрес на день «на ходу».

Що робити вдома, чітко й послідовно:

• Теплий компрес: змочити чисту серветку або рушник теплою (гарячою, але не обпікальною) водою і прикласти до заплющеного ока на 10–15 хвилин. Повторювати 3–5 разів на день, а коли тканина холоне, змочувати знову^[6].
• Легкий масаж: одразу після компресу чистими пальцями м'яко помасажувати вузлик у напрямку до вій^[8].
• Не торкатися очей руками: якщо дуже хочеться потерти, то лише чистими руками й без тиску.
• Відмовитися від макіяжу і контактних лінз: поки халязіон не зникне, ніяких тіней, туші чи підводки^[6].
• Щоденне очищення повік: тепла вода і м'який засіб без агресивних компонентів. Для гігієни повік підходять спеціальні серветки або розведений водою дитячий шампунь^[7].

Терпіння тут знадобиться. У рандомізованому дослідженні після трьох тижнів компресів і масажу халязіон зник у 46% пацієнтів^[12], тож компреси не варто кидати, щойно «полегшало».

Коротко: халязіон лікують теплом і терпінням: компрес і масаж кілька разів на день та жодного видавлювання. Якщо за місяць ґуля не меншає, її показують офтальмологу.

Медичне лікування

Іноді домашні методи не дають результату. Якщо халязіон не зникає протягом місяця або продовжує рости, лікар може запропонувати втручання^[3]. Нічого страшного в цьому немає: просто ущільненню потрібна допомога ззовні, щоб розсмоктатися або вийти.

Є два основні варіанти медичного лікування:

• Розтин і вишкрібання (кюретаж). Офтальмолог під місцевою анестезією робить невеликий надріз із внутрішнього боку повіки, тож помітного рубця на шкірі не лишається, і вишкрібає накопичений вміст; видалену тканину відправляють на гістологічне дослідження^[2]. Госпіталізація не потрібна. За метааналізом 8 досліджень, одна така процедура допомагала у 78% пацієнтів^[13]. Кілька днів повіка може бути набряклою, а повністю вона загоюється за кілька тижнів^[2].
• Ін'єкція глюкокортикоїду. Замість розтину лікар може ввести в халязіон невелику дозу гормонального протизапального препарату, найчастіше тріамцинолону. Він гасить запалення і прискорює розсмоктування. За тим самим метааналізом, одна ін'єкція допомагала у 60,4% пацієнтів, одна-дві у 72,5%^[13]. У рандомізованому дослідженні результат через три тижні був майже таким самим, як після розтину (84% проти 87%), але процедура була менш болючою^[12]. Можливий побічний ефект: світлі плями або потоншення шкіри в місці уколу, частіше в людей із темною шкірою^[2].

Антибіотики при звичайному халязіоні не потрібні. Їх застосовують, якщо лікар підозрює інфекцію, а при тяжких чи частих рецидивах можуть призначити курс доксицикліну всередину^[2]. Вибір методу залежить від розміру халязіону, тривалості його існування та загального стану ока. На цьому етапі домашні засоби вже не допоможуть, потрібна точна рука фахівця.

Тривалість і прогноз

Більшість халязіонів розсмоктується приблизно за місяць^[3], і що раніше почати компреси, то краще. Але є й уперті, які залишаються на повіці кілька місяців, хоча й не завдають болю чи шкоди зору; майже всі вони зникають самі протягом двох років^[5].

У тих, хто вже мав халязіон, шанс повторення вищий. Залози можуть бути схильні до закупорки, особливо при хронічному блефариті чи захворюваннях шкіри. Це не означає, що повіка неодмінно знову «вистрілить», але профілактика має значення. У маленьких дітей із підтвердженим дефіцитом вітаміну А його приймання за призначенням лікаря зменшувало кількість рецидивів, хоча це поки пілотне дослідження^[14].

Добра новина в тому, що прогноз чудовий^[3]. Неінфікований халязіон нешкідливий^[5], після зникнення не впливає на якість зору й не переростає в щось небезпечне. Головне: дати йому час і не втручатися агресивно.

Профілактика халязіону

Уникнути халязіону на 100% неможливо, а перевіреної стратегії профілактики немає. Проте регулярна гігієна повік і теплі компреси, імовірно, знижують ризик^[3]. Особливо це важливо для тих, у кого такі утворення вже були: їм радять робити компреси й масаж навіть тоді, коли халязіону немає^[8]. Принцип простий: менше подразників, більше чистоти. І жодних лінощів під час вечірнього вмивання.

Основні речі, на які варто звертати увагу:

• Мийте руки перед дотиком до очей і не тріть їх: шкіра повік дуже чутлива^[4].
• Догляд за контактними лінзами: завжди мити руки перед зніманням чи надяганням, лінзи зберігати в чистому контейнері, не користуватися простроченими розчинами і не спати в контактних лінзах.
• Очищення обличчя ввечері: перед сном варто знімати макіяж, бо залишки косметики й бруду на краю повіки можуть сприяти закупорці залоз.
• Очищення повік: якщо є схильність до блефариту, допоможуть спеціальні серветки для повік або розведений дитячий шампунь^[7].
• Не користуйтеся старим макіяжем: туш і кремові тіні замінюють через три місяці після відкриття, а після очної інфекції викидають одразу^[15]. Ділитися косметикою для очей з іншими не варто^[4].

Прості щоденні звички і є найкращою профілактикою. Складних рішень шукати не треба, якщо працює звичайне миття рук і розумне ставлення до очей.

Коли звертатися до лікаря

Більшість халязіонів зникають без сторонньої допомоги, але іноді самодопомоги недостатньо. Якщо ущільнення не зменшується протягом чотирьох тижнів або, навпаки, росте, час іти до фахівця^[3].

Тривожними сигналами також є погіршення зору, випадання вій у зоні ґулі^[7] і почервоніння, що поширюється на всю повіку: у такому разі огляд потрібен швидко^[4]. Якщо халязіон з'являється знову і знову, лікар може запідозрити фонову проблему, допоможе її виявити і за потреби призначить біопсію^[6].

Звертатися краще до офтальмолога. Він визначить, чи потрібне лікування, і пояснить, як запобігти повторенню. Іноді своєчасна консультація вирішує проблему без жодних втручань.