Для вибору лікування має значення не тільки стадія. Лікарям потрібно знати тип пухлини, її розташування біля судин, результати молекулярних досліджень і загальний стан людини.[1]
Які пухлини виникають у підшлунковій залозі
Підшлункова залоза розташована за шлунком. Вона виробляє ферменти для перетравлення їжі та гормони, зокрема інсулін і глюкагон, які беруть участь у регуляції глюкози крові.[2]
Найчастіше під раком цього органа мають на увазі протокову аденокарциному — пухлину його екзокринної частини, пов’язаної з травними ферментами. Рідше трапляються ацинарноклітинні карциноми та злоякісні кістозні новоутворення. Іншу групу становлять нейроендокринні пухлини: вони походять із клітин, що виробляють гормони, й можуть мати інший перебіг і лікування. Не кожна нейроендокринна пухлина є злоякісною.[2]
Гормонально активні пухлини називають за речовиною, яку вони виробляють: інсуліноми, глюкагономи, гастриноми, соматостатиноми. Висновки про прогноз аденокарциноми не можна автоматично переносити на них.[3]
Які симптоми мають насторожити
Особливої уваги потребує поєднання нових скарг із незрозумілою втратою ваги. Можливі біль угорі живота або в спині, зниження апетиту, слабкість, нудота, блювання, діарея чи закреп. Такі симптоми значно частіше мають інші причини, але їхнє збереження потребує обстеження.[4]
При перекритті жовчної протоки виникає жовтяниця: жовтіють шкіра та білки очей, темнішає сеча, кал стає світлим, шкіра може свербіти. Порушення надходження ферментів і жовчі також може робити випорожнення жирними, такими, що погано змиваються. Пухлина головки залози іноді спричиняє жовтяницю раніше, ніж пухлина тіла або хвоста.[5]
Інколи лікар виявляє збільшення печінки чи жовчного міхура. Можливі новий цукровий діабет або зміна рівня глюкози. Це привід з’ясувати причину, а не доказ раку. У частини людей бувають нетравлення, підвищена температура чи озноб.[5][4]
Читайте:
Коли звертатися по допомогу
Пожовтіння шкіри чи очей потребує термінового звернення до лікаря. Не відкладайте консультацію також при незрозумілому схудненні, стійкому болю або змінах травлення, які не минають чи посилюються. Якщо інші незвичні симптоми не поліпшуються протягом двох тижнів, зверніться до лікаря; при погіршенні — раніше. Блювання понад дві доби або діарея понад сім днів також потребують термінової консультації.[4]
Рак може супроводжуватися тромбозом: одна нога набрякає, болить, червоніє або стає гарячою. Раптова задишка чи біль у грудях можуть бути проявом тромбоемболії легеневої артерії — у такому разі потрібна невідкладна допомога. Ці стани мають і багато інших причин.[5]
Чому зростає ризик
Точну причину розвитку пухлини в конкретної людини часто встановити неможливо. Ризик пов’язаний із курінням, ожирінням, цукровим діабетом і хронічним панкреатитом; зростає з віком і дещо вищий у чоловіків. Значний професійний контакт із деякими речовинами в хімчистці та металообробці також може підвищувати ризик. Наявність чинника ризику не означає, що рак обов’язково виникне.[6]
Сімейні випадки та спадкові зміни, зокрема в генах BRCA1, BRCA2, PALB2 або ATM, можуть змінювати оцінку ризику. Значення мають також синдроми Лінча й Пейтца—Єгерса та спадковий панкреатит. Синдром фон Гіппеля—Ліндау насамперед пов’язаний із нейроендокринними пухлинами, тому змішувати всі ці стани в один перелік причин аденокарциноми неправильно.[6][7]
Для червоного й переробленого м’яса, малорухливості та алкоголю результати досліджень менш однозначні, ніж для куріння. Надмірне вживання алкоголю може спричиняти хронічний панкреатит. Зв’язок із Helicobacter pylori, цирозом або солодкими напоями також не дає підстав називати їх доведеними самостійними причинами цього раку чи встановлювати «небезпечну норму» у дві порції напою на день.[6]
Як підтверджують діагноз
Починають із розмови про симптоми та сімейну історію й огляду. Лікар може призначити аналізи крові, зокрема показники роботи печінки, а за потреби — дослідження сечі та калу. Основну інформацію про пухлину й судини дає КТ із контрастуванням за спеціальним протоколом; залежно від ситуації використовують МРТ та ендоскопічне УЗД. Під час останнього датчик підводять близько до залози через травний тракт.[1]
Для підтвердження типу пухлини досліджують зразок тканини — біопсію. Необхідність і спосіб її виконання залежать від плану лікування. Онкомаркер CA 19-9 допомагає оцінювати захворювання в певних ситуаціях, але сам по собі не підтверджує й не виключає рак та не підходить як самостійна перевірка «про всяк випадок».[8]
Схожі скарги бувають при гострому або хронічному панкреатиті, холангіті, холециститі, виразковій хворобі та раку шлунка. За симптомами вдома їх не розрізнити. За підтвердженого раку рекомендовано генетичне тестування на спадкові мутації незалежно від віку й сімейної історії, а молекулярні особливості самої пухлини можуть допомогти підібрати лікування.[1]
Що означають стадія і можливість операції
Стадію визначають за розміром пухлини, ураженням лімфовузлів і віддаленими метастазами. Для протокової аденокарциноми I стадія означає пухлину в межах залози до 4 см; II може включати більшу пухлину або ураження 1–3 регіонарних лімфовузлів; III — ураження щонайменше 4 вузлів або певних великих артерій; IV — віддалені метастази. Для нейроендокринних пухлин існує окрема система.[9]
Окремо команда оцінює резектабельність — чи можна видалити пухлину повністю. Вона може бути резектабельною, гранично резектабельною, місцево-поширеною або метастатичною. Контакт із судинами не завжди виключає операцію: важливі конкретна судина й обсяг ураження. Рішення приймає команда профільних фахівців.[1]
Як лікують рак підшлункової залози
Метою може бути повне видалення пухлини, стримування її росту або полегшення симптомів. План узгоджують із людиною з огляду на поширення раку, стан здоров’я, можливі побічні ефекти та її пріоритети.[10]
- Операція при пухлині головки. Панкреатодуоденектомія, або операція Віппла, передбачає видалення головки залози, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура, частини жовчної протоки й прилеглих лімфовузлів; обсяг щодо шлунка залежить від техніки.[11].
- Операція при пухлині тіла чи хвоста. Дистальна резекція видаляє відповідну частину залози, нерідко разом із селезінкою. Після видалення селезінки потрібні заходи профілактики інфекцій.[11].
- Повне видалення залози. Тотальну панкреатектомію застосовують за окремими показаннями. Після неї потрібні довічний інсулін і ферменти для травлення. Хірургічні ризики включають кровотечу, інфекції, витікання секрету та порушення спорожнення шлунка.[11].
Хіміотерапію призначають до операції, після неї або як основне системне лікування. Вона може зменшувати пухлину й стримувати хворобу, але здатна спричиняти нудоту, блювання, втому, випадіння волосся та інші небажані реакції. Схеми й цикли різні: часто лікування проводять циклами по 2–3 тижні, однак конкретний графік і паузи визначає онколог.[10][1]
Променева терапія діє на визначену ділянку й у частини пацієнтів поєднується з хіміотерапією. Вона може допомагати контролювати пухлину або біль. Побічні ефекти включають втому, зміни шкіри й порушення травлення; при звичайному опроміненні сеанси можуть проводити п’ять днів на тиждень протягом кількох тижнів; існують і коротші режими.[12]
Таргетні препарати діють на конкретні молекулярні зміни; серед підходів є інгібітори PARP, NTRK та EGFR. Імунотерапія підходить лише певній частині пухлин із відповідними біомаркерами, а не всім пацієнтам. Обидва підходи можуть мати серйозні побічні ефекти. Для імунотерапії можливі, зокрема, висип, втома, кашель, біль у суглобах та імунні ускладнення. Інтервали введення залежать від препарату й схеми.[13][14]
Абляція руйнує тканину теплом або холодом, емболізація перекриває кровопостачання. При цьому раку їх застосовують значно рідше, зокрема для окремих метастазів у печінці, разом з іншими методами. Це не рівноцінна заміна операції на первинній пухлині: абляція зазвичай придатніша для вогнищ до приблизно 2 см. Можливі біль, інфекція й кровотеча, а при емболізації — також температура, нудота та тромбози.[15]
Допомога, яка потрібна під час лікування
Якщо пухлина перекрила жовчну протоку чи вихід зі шлунка, стент або обхідна операція можуть відновити прохідність. Такі втручання полегшують стан, хоча самі по собі не виліковують рак. Паліативна допомога включає знеболення, підтримку харчування, контроль нудоти й психологічну підтримку; її можна отримувати поряд із протипухлинним лікуванням.[10]
Залежно від стану потрібні ферментні препарати, корекція глюкози та допомога дієтолога. Також можна обговорити клінічне дослідження: участь має визначені критерії й не гарантує користі. Доступність спеціалізованої допомоги впливає на результати лікування, тому важливо отримати оцінку профільної команди.[16]
Яким буває прогноз
За даними великих реєстрів для діагнозів 2015–2021 років, п’ятирічна відносна виживаність становила 44% при локалізованому процесі, 17% при регіонарному поширенні та 3% при віддалених метастазах; загалом — 13%. Це порівняння з виживаністю загальної популяції, а не строк життя конкретної людини. Категорії реєстру не тотожні стадіям I–IV.[17]
На прогноз впливають тип пухлини, можливість її видалення, стан здоров’я й відповідь на лікування. Статистика відображає попередні роки та не враховує всі можливості нових методів. Рідкісні нейроендокринні пухлини можуть мати інший прогноз.[17][1]
Чи можна знизити ризик і чи допоможуть добавки
Гарантованого способу запобігти цьому раку немає. Відмова від куріння, підтримання здорової ваги, регулярний рух і раціон із овочами та фруктами є розумними заходами зниження ризику. Радять також обмежувати червоне й перероблене м’ясо та надмірний алкоголь. Для людей зі значною сімейною історією або спадковими змінами генів може бути потрібна спеціальна програма спостереження; масове обстеження всіх людей без симптомів не рекомендоване.[18][1]
Метааналіз 2018 року об’єднав 25 досліджень із 1 214 995 учасниками й описав зв’язки споживання вітамінів, зокрема D і B12, із ризиком. Це спостережні дані, які не доводять профілактичної дії таблеток. У метааналізі 2020 року з 18 досліджень вищі споживання B6 та рівень його активної форми в крові були пов’язані з нижчим ризиком, але результат щодо споживання переважно спирався на дослідження «випадок—контроль»; у когортних роботах такого зв’язку не підтвердили. Для B12 значущого зв’язку не знайшли.[19][20]
Трави, «очищення» та вітамінні комплекси не повинні підміняти онкологічне лікування. Будь-які добавки обговоріть зі своєю командою: вони можуть взаємодіяти з лікуванням. Не припиняйте призначені препарати заради альтернативних методів.[21]
Читайте:
Підсумок
Рак підшлункової залози складно виявити рано, але нові стійкі симптоми потребують перевірки, а жовтяниця — термінового звернення. Діагноз встановлюють за обстеженнями, не за одним симптомом чи онкомаркером. Лікування залежить від типу й поширення пухлини; підтримка харчування, контроль болю та інша паліативна допомога є частиною лікування.
Джерела21
- Рак підшлункової залози. Державний експертний центр МОЗ України.
- What Is Pancreatic Cancer? | Types of Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- What Are Neuroendocrine Pancreas Tumors?.
- Symptoms of pancreatic cancer. NHS.
- Signs and Symptoms of Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Pancreatic Cancer Risk Factors. American Cancer Society.
- Causes & Risk Factors | Neuroendocrine Pancreas Tumors.
- Tests for Pancreatic Cancer | Diagnosing Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Pancreatic Cancer Stages | Staging Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Treatment | Pancreatic Cancer.
- Surgery for Pancreatic Cancer | Pancreatic Cancer Surgery. American Cancer Society.
- Radiation Therapy for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Targeted Therapy for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Immunotherapy for Pancreatic Cancer | Keytruda for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Ablation or Embolization Treatments for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- What Is Pancreatic Cancer?. Cleveland Clinic.
- Survival Rates for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
- Can Pancreatic Cancer Be Prevented?. American Cancer Society.
- Liu Y. та ін. Vitamin intake and pancreatic cancer risk reduction: A meta-analysis of observational studies. Medicine (Baltimore), 2018.
- Wei DH. та ін. Vitamin B6, vitamin B12 and methionine and risk of pancreatic cancer: a meta-analysis. Nutrition Journal, 2020.
- Complementary and Alternative Medicine (CAM).

