Що таке холецистит і чим він небезпечний

Холецистит — це запалення жовчного міхура, яке зазвичай виникає раптово, але може формуватися і повільно. Його причини різні, але ускладнення — завжди серйозні.

Тіло людини — складна система, де кожен орган має свою функцію. Жовчний міхур — маленький резервуар для жовчі — зазвичай непомітний, доки не порушується його робота. У певний момент цей міхур може запалитися, і тоді вся система травлення опиняється під загрозою. У когось це трапляється раптово, у когось — накопичується роками.

Причини холециститу

Жовчний міхур накопичує жовч, яку виробляє печінка. В нормі вона виводиться через міхур у кишківник, щоб допомогти перетравлювати жири. Але коли відтік жовчі порушується, міхур може запалитися. Найчастіше причиною стає камінь, який перекриває вихід із жовчного міхура. Проте це не єдиний можливий варіант. Існує низка інших факторів, здатних викликати запалення навіть без каменів.

Закупорка жовчовивідного каналу

Камені в жовчному міхурі утворюються із залишків холестерину, білірубіну або змішаних речовин. Коли один із них блокує міхур або протоку, жовч не може вийти. Вона застоюється, і в міхурі починається запалення. Це найтиповіша причина як гострого, так і хронічного холециститу.

Альтернативні причини

У деяких випадках холецистит виникає без каменів. Найчастіше це відбувається у людей із тяжкими порушеннями загального стану організму. Також запалення може розвиватися через фізичні або метаболічні фактори.

Найчастіші некаменеві причини холециститу:

• Травми або оперативні втручання: пошкодження органів черевної порожнини може вплинути на кровообіг у жовчному міхурі.
• Системні інфекції, сепсис або опіки: загальний запальний процес в організмі може провокувати порушення в жовчовивідній системі.
• Тривале голодування або повне парентеральне харчування: за відсутності нормального прийому їжі жовч застоюється і не оновлюється.
• Судинні ураження: при васкулітах кровопостачання міхура порушується, що може викликати ішемію та запалення.
• Ослаблений імунітет: підвищує ризик інфекцій і знижує здатність організму реагувати на застій жовчі.
• Застій жовчі на фоні хвороб печінки: при цирозі або гепатиті погіршується рух жовчі й підвищується ризик запалення.

Типи холециститу

Запалення жовчного міхура не завжди розвивається однаково. Іноді симптоми з’являються раптово й інтенсивно, іноді — формуються поступово й тривають роками. Також важливо враховувати, чи є в міхурі камені: вони радикально змінюють перебіг хвороби.

Гострий холецистит

Це раптовий напад запалення, який часто виникає після вживання жирної їжі. Болі зосереджуються у верхній частині живота справа, можуть віддавати в спину або плече. Біль зазвичай наростає, не минає сам по собі й посилюється при глибокому вдиху. Часто супроводжується нудотою, блюванням і гарячкою. Без лікування запалення швидко прогресує.

Хронічний холецистит

Цей тип формується повільно, іноді роками. Основний симптом — дискомфорт або ниючий біль у правому підребер’ї, особливо після прийому їжі. Часто хворий не пов’язує цей біль із серйозною патологією, тому звертається до лікаря вже на пізніх етапах. У періоди загострень симптоми стають подібними до гострої форми.

Калькульозний і акалькульозний холецистит

Ці терміни вказують, чи пов’язане запалення із жовчними каменями.

• Калькульозний холецистит: виникає через камінь, що блокує відтік жовчі. Це найпоширеніша форма — зустрічається у 9 з 10 випадків.
• Акалькульозний холецистит: розвивається без участі каменів, найчастіше у тяжкохворих пацієнтів або після травм. Часто має швидкий і агресивний перебіг.

Кожна з форм має свої особливості, але в усіх випадках запалення потребує уваги. Вчасне визначення типу холециститу дозволяє обрати правильну тактику лікування й уникнути ускладнень.

Симптоми

Прояви холециститу залежать від його форми, але в будь-якому разі жовчний міхур не дає про себе знати безсимптомно. Біль, нудота чи дискомфорт після їжі — це сигнали, які не варто ігнорувати. Основна локалізація болю — права верхня частина живота. Іноді симптоми плутають з іншими станами, наприклад, серцевими або кишковими проблемами.

Симптоми гострого холециститу

Гострий напад супроводжується вираженими симптомами, які зазвичай виникають раптово. У деяких випадках стан може нагадувати інфаркт або отруєння, що ускладнює самодіагностику.

Основні прояви включають:

• Інтенсивний біль у правому підребер’ї: біль може віддавати в плече, шию чи спину, наростає протягом 1–6 годин.
• Нудота та блювання: виникають майже одразу після початку болю.
• Підвищення температури тіла: зазвичай до 38–39°C, іноді супроводжується ознобом.
• Здуття живота: дискомфорт посилюється при натисканні на живіт.
• Загальна слабкість: зниження апетиту, пітливість, відчуття тривоги.

Симптоми хронічного холециститу

При хронічній формі прояви менш виражені, але турбують довше. Вони з’являються періодично, особливо після переїдання або вживання жирної їжі. Температура зазвичай нормальна.

Що може свідчити про хронічний холецистит:

• Ниючий біль або тяжкість у правому підребер’ї: особливо ввечері або вночі.
• Гіркий присмак у роті: переважно вранці.
• Періодичне здуття та метеоризм: після їжі.
• Нудота: без явних причин, особливо при зміні дієти.

Наявність таких симптомів — привід звернути увагу на стан жовчного міхура. Чим довше триває запалення, тим більша ймовірність ускладнень.

Діагностика

Щоб підтвердити діагноз холециститу, одного лише опису симптомів недостатньо. Лікар має зібрати клінічну картину, провести фізикальне обстеження і призначити обстеження, які допоможуть точно визначити джерело проблеми. Особливо важливо виключити інші причини болю в животі, зокрема апендицит, виразку або панкреатит.

Огляд і пальпація

Під час обстеження лікар звертає увагу на болючість правої верхньої частини живота. Класична ознака — симптом Мерфі. Пацієнта просять зробити глибокий вдих під час натискання на жовчний міхур. Якщо в цей момент з’являється різкий біль і людина мимоволі зупиняє вдих — це свідчить про можливе запалення міхура.

Аналізи крові

Лабораторні показники допомагають виявити запальний процес і оцінити функцію печінки. Вони не завжди змінені при хронічній формі, але при гострій — дуже інформативні.

• Лейкоцитоз: підвищений рівень білих кров’яних клітин свідчить про запалення або інфекцію.
• Підвищення білірубіну: може вказувати на порушення відтоку жовчі або ураження печінки.
• Амінтрансферази (АЛТ, АСТ) і лужна фосфатаза: допомагають виключити супутнє ураження печінки або жовчних проток.

Інструментальні методи

Візуалізація жовчного міхура та прилеглих структур дозволяє побачити зміни, які не можна виявити при огляді. Найпоширеніші методи — ультразвук і сцинтиграфія.

• Ультразвукове дослідження: показує наявність каменів, запалення стінок міхура, розширення проток.
• КТ черевної порожнини: використовується при підозрі на ускладнення або інші захворювання.
• HIDA-сканування: дозволяє оцінити, як жовч рухається з печінки в кишечник. Допомагає виявити повну або часткову непрохідність.

Комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити холецистит, а й оцінити ступінь ризику, наявність ускладнень і доцільність хірургічного втручання.

Лікування

Холецистит не минає сам собою. Якщо не втрутитися, запалення може погіршитися й призвести до ускладнень. Основне завдання лікування — зняти запалення, відновити прохідність жовчовивідних шляхів і запобігти повторним нападам. Більшість пацієнтів потребують госпіталізації, де їм надають допомогу залежно від тяжкості стану.

Консервативна терапія

На початковому етапі лікування зазвичай призначають медикаментозну підтримку. Вона допомагає зменшити запалення та стабілізувати стан пацієнта до проведення операції або, у деяких випадках, як самостійне лікування.

Консервативна терапія передбачає кілька обов’язкових елементів, які допомагають стабілізувати стан пацієнта:

• Голод і внутрішньовенні рідини: дають змогу «відпочити» травній системі. Рідини вводять через крапельницю для підтримки водного балансу.
• Антибіотики: застосовують для боротьби з інфекцією або її профілактики. Підбираються відповідно до ймовірного збудника.
• Знеболювальні препарати: дозволяють зменшити біль і напруження м’язів черевної стінки.

Оперативне лікування

У більшості випадків остаточним методом лікування є видалення жовчного міхура — холецистектомія. Це дозволяє повністю усунути джерело проблеми й запобігти рецидивам.

Сучасна хірургія пропонує два основні способи видалення жовчного міхура, вибір між якими залежить від стану пацієнта та складності випадку:

• Лапароскопічна холецистектомія: стандарт сучасної хірургії. Проводиться через невеликі отвори в животі, із використанням камери та мініінструментів. Має коротший період відновлення та менше ускладнень.
• Відкрита операція: застосовується у складних або невідкладних випадках, коли лапароскопія неможлива. Передбачає більший розріз і тривалішу реабілітацію.

Альтернативні підходи

Коли провести операцію відразу неможливо, або якщо причина запалення — не камінь, можуть бути використані інші, менш інвазивні методи для тимчасового полегшення стану:

• Дренування жовчного міхура: через шкіру вводиться трубка, що дозволяє виводити жовч і знижувати тиск усередині органа.
• ЕРХПГ (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія): через рот і шлунок проводять ендоскоп, щоб дістатися до жовчовивідних шляхів. З його допомогою можна видалити камінь або вивести жовч.

Після завершення гострої фази запалення пацієнтам часто все одно рекомендують операцію, щоб уникнути повторних нападів. Кожен випадок розглядається індивідуально з урахуванням супутніх захворювань і загального стану людини.

Життя після холецистектомії

Жовчний міхур не є життєво необхідним органом. Після його видалення жовч продовжує утворюватися в печінці, але потрапляє у кишечник безпосередньо, минаючи накопичення в міхурі. Це вимагає певної адаптації з боку травної системи, особливо в перші тижні або місяці після операції.

Як змінюється травлення

Після холецистектомії жовч виділяється постійно, а не лише після їжі. Це може впливати на ефективність травлення, особливо при споживанні великої кількості жирів. У більшості людей адаптація проходить без ускладнень, але певний дискомфорт — не рідкість.

Тимчасові зміни, які можуть виникати після видалення жовчного міхура:

• Часті випорожнення: жовч потрапляє в кишечник навіть тоді, коли їжа відсутня, що може спричинити діарею.
• Непереносимість жирної їжі: організму важко впоратися з великим об’ємом жирів без концентрації жовчі.
• Здуття або спазми: пов’язані з підвищеним надходженням жовчі в тонку кишку.

Ці симптоми зазвичай минають через кілька тижнів. Якщо вони затягуються або посилюються, варто обговорити ситуацію з лікарем. У деяких випадках можуть знадобитися жовчогінні засоби або ферментні препарати, які доступні в аптеках.

Фактори ризику

Не всі люди однаково вразливі до розвитку холециститу. Існують обставини та особливості організму, які суттєво підвищують імовірність як утворення каменів, так і запалення жовчного міхура. Ці чинники важливо враховувати не лише для профілактики, а й для розуміння причин захворювання.

Зовнішні чинники

Деякі аспекти способу життя безпосередньо впливають на стан жовчовивідної системи. Порушення обміну речовин, дієтичні звички або різка зміна ваги можуть викликати утворення каменів і застій жовчі.

• Ожиріння або високий індекс маси тіла: надлишок жиру в організмі сприяє утворенню жовчних каменів.
• Швидка втрата ваги: провокує викид холестерину в жовч, що може викликати кристалізацію.
• Малорухливий спосіб життя: знижує тонус жовчного міхура та сповільнює жовчовиділення.

Фізіологічні особливості

На ймовірність розвитку холециститу впливають також вік, гормональні зміни та індивідуальні анатомічні особливості. З деякими чинниками неможливо боротися напряму, але їх знання дозволяє вчасно проходити обстеження.

• Вік понад 40 років: із віком ризик утворення каменів зростає.
• Жіноча стать: гормони естрогени сприяють накопиченню холестерину в жовчі.
• Вагітність: тиск на жовчні шляхи й гормональні зміни можуть уповільнити жовчовиділення.
• Підвищений рівень естрогену: наприклад, через гормональні препарати або багатоплідні вагітності.

У людей, які мають кілька з цих чинників одночасно, ризик холециститу зростає в рази. Це не означає, що хвороба обов’язково розвинеться, але профілактичні заходи у таких випадках особливо важливі.

Ускладнення

Холецистит — це не лише біль і нудота. Без належного лікування він може призвести до серйозних і навіть загрозливих для життя наслідків. Ускладнення розвиваються як при гострій, так і при хронічній формі, особливо якщо запалення повторюється або триває довго. Їх виникнення залежить від ступеня закупорки жовчних шляхів, наявності інфекції та загального стану організму.

Гангрена та прорив жовчного міхура

Коли міхур переповнюється жовчю, його стінки можуть втрачати живлення. Це призводить до відмирання тканин (гангрени). У тяжких випадках відбувається перфорація — прорив стінки міхура, після чого жовч і вміст потрапляють у черевну порожнину. Це може викликати перитоніт і сепсис.

Фістули, абсцеси й інфекції

Запущений холецистит може спричинити формування фістул — патологічних сполучень між жовчним міхуром і сусідніми органами (найчастіше — дванадцятипалою кишкою). Також можливе утворення абсцесу — скупчення гною в черевній порожнині.

Панкреатит і холестаз

Камінь може вийти з міхура й перекрити спільну жовчну протоку, що перетинається з протокою підшлункової залози. Це викликає застій секрету підшлункової залози та її запалення — гострий панкреатит. Інше можливе ускладнення — холестаз, або повне блокування жовчовивідних шляхів.

Профілактика

Холецистит часто починається із жовчних каменів, а ті — з неправильного харчування та способу життя. Хоча не всі чинники можна контролювати, профілактика захворювання у багатьох випадках реально залежить від щоденних звичок. Особливо важливо це для людей із груп ризику — тих, хто вже мав проблеми з жовчним міхуром або має генетичну схильність до каменеутворення.

Зміни в режимі харчування й фізичній активності допомагають зменшити ризик застою жовчі, знизити рівень холестерину та підтримувати нормальну роботу міхура. Уникнення різких коливань ваги — ще один важливий аспект.

Прості кроки, які зменшують імовірність холециститу:

• Регулярне харчування: не пропускати прийоми їжі, особливо сніданок. Жовч повинна виводитись регулярно, інакше вона застоюється.
• Уникання трансжирів і продуктів із високим вмістом насичених жирів: це зменшує рівень холестерину в жовчі.
• Фізична активність: навіть помірні навантаження знижують ризик каменеутворення.
• Контроль ваги: підтримання стабільної маси тіла знижує навантаження на жовчний міхур.
• Повільне схуднення: зниження ваги має відбуватися поступово — не більше 1 кг на тиждень.

Профілактичний підхід не гарантує повний захист від холециститу, але значно зменшує імовірність того, що одного дня доведеться боротися з наслідками запалення або хірургічними ускладненнями.

Жовчні камені: причини, ризики, лікування

Біль у верхній частині живота: які причини?

Біліарна (жовчна) коліка: причини, прояви, та лікування