Меланома: як розпізнати найнебезпечніший рак шкіри

Меланома — це агресивний тип раку шкіри, який може розвинутися навіть на чистій, незміненої ділянці. Її раннє виявлення дає шанс на повне вилікування без тяжких наслідків.

Меланома виникає з клітин шкіри, що називаються меланоцитами. Саме вони відповідають за вироблення меланіну — пігменту, який надає шкірі її колір. У більшості випадків меланома має темний колір — чорний або коричневий, але може бути також рожевою, червоною, фіолетовою або навіть наближеною до тілесного відтінку. Хоча приблизно третина випадків починається у вже наявних родимках, решта виникає на, здавалося б, здоровій шкірі. Це означає, що спостереження лише за родимками — недостатнє. Оскільки пухлина росте швидко й може дати метастази майже в будь-який орган, зволікання з лікуванням може коштувати життя. Проте якщо виявити меланому на початковій стадії, шанс на одужання становить понад 99% — саме тому так важливо помічати зміни на шкірі та не ігнорувати тривожні сигнали.

Що таке меланома

Меланома — це злоякісне новоутворення, що виникає з меланоцитів — клітин, які синтезують меланін. Цей пігмент надає шкірі, волоссю та очам їхній природний відтінок. Під впливом певних чинників меланоцити можуть почати неконтрольовано ділитися й формувати пухлину. Саме ця форма раку шкіри вважається найнебезпечнішою через її здатність швидко поширюватися глибше в тканини й далі по організму.

На вигляд меланома не завжди відповідає типовому уявленню про рак шкіри. Більшість таких пухлин мають чорний або темно-коричневий колір, але зустрічаються й інші варіанти — рожевий, червоний, фіолетовий або навіть колір шкіри. Ці зміни можуть проявитися як на вже існуючих родимках, так і на зовні здоровій шкірі.

Близько 30% меланом дійсно з’являються у родимках, які вже були раніше. Проте в переважній більшості випадків новоутворення виникає на непошкодженій ділянці. Тому орієнтуватися тільки на родимки — недостатньо. Важливо спостерігати за всіма змінами шкіри — новими плямами, ущільненнями, ранами, що не гояться, або незвичними ділянками кольору. У цьому контексті також має значення загальна кількість родимок на тілі: що їх більше — то вищий ризик розвитку меланоми.

Головна небезпека цієї пухлини — швидке зростання та здатність до метастазування. Якщо не втрутитися на ранньому етапі, клітини меланоми можуть проростати вглиб шкіри, проникати в лімфатичну систему, кров і поширюватися на будь-який орган. Шанс на успішне лікування прямо залежить від того, наскільки глибоко встигла проникнути пухлина. Саме тому раннє виявлення відіграє вирішальну роль у прогнозі.

Наскільки поширена меланома

Попри те, що меланома становить лише близько 1% усіх випадків раку шкіри, саме вона є основною причиною смертей, пов’язаних із цим типом онкології. Її агресивна природа і здатність швидко проростати в глибші тканини відрізняють її від інших шкірних пухлин.

Це одне з найпоширеніших онкологічних захворювань у молодому віці. Особливо часто меланома реєструється у жінок до 30 років, хоча чоловіки також не захищені від її появи. Останні десятиліття відзначені стрімким зростанням кількості випадків, і цей тренд не демонструє тенденції до зниження.

Одним із головних факторів, що сприяють цьому зростанню, вважають підвищення рівня ультрафіолетового опромінення. Причини такого впливу можуть бути різними — від збільшення часу перебування на відкритому сонці до надмірного використання штучних джерел засмаги. У результаті — клітини шкіри частіше зазнають ушкодження, які згодом можуть призвести до мутацій і розвитку ракових змін.

Статистичні дані чітко демонструють, що ризик меланоми не є гіпотетичним — це реальна загроза, яка стосується не лише людей похилого віку, а й молодих, активних, зовні цілком здорових людей. Саме тому важливо бути уважним до власної шкіри незалежно від віку, статі чи способу життя.

Де на тілі виникає меланома

Меланома може з’явитися практично на будь-якій ділянці тіла — не лише там, де шкіра регулярно піддається дії сонячного світла. Вона може виникнути на тулубі, кінцівках, обличчі, шкірі голови, у складках тіла, під нігтями, а також на слизових оболонках і навіть в очах. В окремих випадках пухлина виявляється у внутрішніх органах, де діагностувати її складніше.

У чоловіків меланома частіше локалізується на тулубі, особливо у верхній частині спини. У жінок найпоширенішим місцем є ноги, переважно в області стегон або гомілок. Але ці тенденції не скасовують того факту, що злоякісні зміни можуть виникнути в будь-якому місці — навіть там, де їх менше очікують.

У людей зі світлою шкірою меланома зазвичай з’являється на відкритих ділянках тіла, тоді як у людей із темнішою шкірою вона частіше виникає в менш пігментованих зонах, таких як:

• долоні
• підошви стоп
• область під нігтями
• слизові оболонки (наприклад, у ротовій порожнині або статевих органах).

Через таку широку варіативність локалізації варто регулярно оглядати все тіло — включно з ділянками, які рідко перебувають на сонці або не помітні без дзеркала. Самоспостереження має бути системним, а не епізодичним.

Ознаки меланоми

Раннє виявлення меланоми значно підвищує шанси на ефективне лікування. Проте перші зміни часто залишаються поза увагою, адже меланома може маскуватися під звичайну родимку, висип або незначне подразнення. Зовні вона може бути плоскою або піднятою, гладкою або шершавою, і навіть виглядати як невелика відкрита ранка, що не загоюється.

Щоб краще орієнтуватися в тому, які зміни на шкірі викликають настороженість, дерматологи пропонують орієнтуватися на правило «ABCDE». Це зручна пам’ятка, яка допомагає помітити потенційно небезпечні новоутворення.

Правило ABCDE:

• Asymmetry (Асиметрія): одна половина плями не збігається з іншою;
• Border (Край): краї нерівні, зазубрені або нечіткі;
• Color (Колір): неоднорідний відтінок з включеннями чорного, коричневого, червоного, сірого або білого;
• Diameter (Діаметр): розмір більший за 6 мм — приблизно як гумка на кінці олівця;
• Evolving (Еволюція): пляма змінює форму, розмір або колір з часом.

Не всі меланоми відповідають критеріям правила ABCDE. Іноді пухлина виглядає інакше — зокрема як єдина пляма, що відрізняється від усіх інших на тілі. Це називають симптомом «потворного каченяти».

У деяких випадках меланома проявляється не плямою, а:

• постійною виразкою, що не загоюється
• ущільненням, що збільшується або змінюється на дотик
• зміною структури чи кольору вже наявної родимки
• появою висипу або подразнення без очевидної причини.

Будь-яке новоутворення, яке змінюється, кровоточить, свербить або болить, не можна залишати без уваги. Особливо, якщо ці зміни не минають з часом або прогресують. В таких ситуаціях важливо не зволікати й отримати професійну оцінку.

Причини виникнення меланоми

Однією з головних причин розвитку меланоми вважається надмірне ультрафіолетове (УФ) опромінення. Особливо небезпечними є сонячні опіки, отримані в дитинстві або молодому віці. Саме цей тип ушкодження шкіри викликає порушення в ДНК клітин, що згодом може призвести до злоякісної трансформації меланоцитів. Пошкоджена ДНК здатна змінювати функції генів, які контролюють ріст і поділ клітин. У результаті — клітини починають розмножуватися без контролю.

Джерелом ультрафіолетового випромінювання можуть бути не тільки природні сонячні промені. Штучні джерела, зокрема солярії, також завдають шкоди. Використання соляріїв визнане канцерогенним — їх пов’язують із тисячами випадків меланоми щороку. При цьому опромінення в солярії за короткий час може дати значно вищу дозу УФ, ніж за аналогічний період на відкритому сонці.

Не існує однієї універсальної причини — меланома виникає в результаті взаємодії зовнішніх факторів і внутрішніх особливостей організму. Деякі люди мають вищу ймовірність захворіти, навіть якщо не зазнавали серйозних сонячних опіків. Це пов’язано з наявністю додаткових факторів ризику.

До факторів, які підвищують імовірність розвитку меланоми, належать:

• наявність меланоми в особистому анамнезі
• сімейна історія меланоми серед родичів першого ступеня
• світлий тип шкіри, наявність веснянок, руде або світле волосся, блакитні очі
• періоди інтенсивного перебування на сонці або регулярні сонячні опіки
• проживання в місцевості з високим рівнем ультрафіолету — зокрема в гірських регіонах чи поблизу екватора;
• використання соляріїв
• велика кількість родимок, особливо нетипових або неоднорідних
• порушення роботи імунної системи — наприклад, при імуносупресії або після трансплантації.

Хоча меланома найчастіше виникає у людей зі світлою шкірою, вона також зустрічається в осіб з усіма типами шкіри. У людей з темнішою шкірою пухлина частіше локалізується на нетипових ділянках — долонях, підошвах або в зоні під нігтями, де її складніше помітити на ранньому етапі.

Діагностика меланоми

Першим етапом у діагностиці меланоми зазвичай є огляд шкіри. Якщо лікар бачить утворення, яке виглядає підозрілим, його видаляють і відправляють на гістологічне дослідження. Цю процедуру називають біопсією. Під час неї аналізують клітини під мікроскопом, щоб визначити, чи є вони злоякісними.

Якщо біопсія підтверджує наявність меланоми, наступне завдання — з’ясувати, чи поширилася пухлина далі. Цей процес називають стадіюванням. Для встановлення стадії враховують кілька чинників: глибину проникнення пухлини в шкіру, наявність змін на мікроскопічному рівні, а також наявність метастазів у лімфатичних вузлах або внутрішніх органах.

Найважливішим прогностичним показником у меланомі вважається товщина пухлини — чим глибше вона проникла в шкіру, тим вищий ризик поширення й складніше лікування. Водночас у процесі діагностики враховують і супутні зміни: виразкування, мітотичну активність клітин, наявність запалення чи ураження судин.

Залежно від виявлених характеристик, меланому класифікують за стадіями:

• Стадія 0: злоякісні клітини знаходяться лише в епідермісі — верхньому шарі шкіри
• Стадія I: пухлина не поширилася, але є ризик локального рецидиву
• Стадія II: наявні ознаки вищого ризику рецидиву, але без поширення в лімфовузли або інші структури
• Стадія III: уражені сусідні лімфатичні вузли або прилеглі ділянки шкіри
• Стадія IV: метастази у віддалені органи або віддалені ділянки шкіри й лімфовузли.

Крім біопсії шкіри, у разі необхідності проводять додаткові обстеження — щоб точно визначити поширення пухлини й підібрати відповідне лікування. До таких методів належать: візуалізаційна діагностика (КТ, МРТ, ПЕТ), аналізи крові, а також біопсія сигнального лімфовузла — якщо пухлина має особливі риси, що вказують на вищий ризик метастазування.

Методи визначення стадії

Після того, як біопсія підтверджує наявність меланоми, необхідно з’ясувати, наскільки далеко поширилася пухлина. Для цього застосовують різні методи, залежно від глибини ураження, характеру клітин і супутніх змін у тканинах. Метою цих досліджень є точне встановлення стадії захворювання, що безпосередньо впливає на вибір тактики лікування й оцінку прогнозу.

У пацієнтів, у яких товщина пухлини перевищує 0,8 мм, або у випадках, коли під мікроскопом виявляють виразку або інші несприятливі ознаки, рекомендовано проведення біопсії сигнального лімфатичного вузла. Ця процедура дозволяє виявити, чи почала пухлина поширюватися через лімфатичну систему. Виявлення меланоми на цьому етапі має велике прогностичне значення: пацієнти, у яких діагноз ставлять на підставі біопсії сигнального вузла, мають вищі шанси на успішне лікування, ніж ті, у кого метастази знаходять під час фізикального огляду.

Крім біопсії, можуть бути призначені такі інструментальні обстеження:

• Комп’ютерна томографія (КТ): дає змогу виявити наявність пухлини у внутрішніх органах;
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): дозволяє оцінити стан головного й спинного мозку при підозрі на метастази;
• Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ): допомагає знайти віддалені метастази в лімфовузлах і інших ділянках тіла;
• Аналізи крові: включають визначення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ), а також загальні показники крові й біохімічні маркери.

Результати цих досліджень у сукупності дозволяють визначити, чи залишилася пухлина локалізованою, чи вже почала поширюватися в організмі. Це критично важливо для вибору ефективного й вчасного лікування.

Лікування меланоми

Тактика лікування меланоми залежить передусім від стадії, на якій її виявлено, та загального стану здоров’я пацієнта. Основним методом лікування залишається хірургічне видалення пухлини, але у випадках поширення за межі первинного вогнища можуть знадобитися додаткові втручання — зокрема медикаментозна терапія, опромінення або комбінація кількох підходів.

На ранніх етапах висічення меланоми разом із ділянкою здорової шкіри навколо неї зазвичай є достатнім для повного видалення пухлини. Така операція найчастіше проводиться амбулаторно під місцевим знеболенням. Обсяг видалення здорової тканини залежить від розміру та розташування новоутворення.

У випадках, коли меланома поширилася в лімфатичні вузли або інші тканини, може бути рекомендоване хірургічне видалення регіонарних лімфовузлів — процедура, що називається лімфаденектомією. Це може зменшити ризик подальшого метастазування.

Якщо пухлина дала метастази в окремі органи, іноді проводять метастазектомію — хірургічне видалення окремих вогнищ. Цей підхід застосовують лише в ретельно відібраних клінічних ситуаціях, де можлива користь перевищує ризики.

При неоперабельних формах або для запобігання рецидиву можуть застосовуватись інші методи:

• Таргетна терапія: використання препаратів, що прицільно діють на специфічні мутації в пухлинних клітинах. Вона не зачіпає здорові тканини, що знижує загальну токсичність лікування;
• Променева терапія: локальне опромінення пухлини або зон метастазування для зменшення об’єму ураження та зменшення симптомів;
• Імунотерапія: стимуляція імунної системи на боротьбу з пухлинними клітинами. Цей підхід особливо ефективний при деяких формах поширеної меланоми;
• Клінічні дослідження: участь у програмах, де вивчаються нові методи лікування, препарати або схеми терапії, які ще не стали стандартними, але вже продемонстрували потенційну ефективність.

Комбінація методів підбирається індивідуально, залежно від особливостей перебігу хвороби та відповіді організму на попереднє лікування. Злагоджена робота мультидисциплінарної команди дає змогу максимально адаптувати підхід до кожного пацієнта.

Прогноз

У більшості випадків рак шкіри виліковується повністю, якщо його виявлено до моменту поширення. Саме тому рання діагностика має вирішальне значення — чим менша глибина проростання меланоми, тим вищі шанси на повне одужання.

На початкових стадіях, коли пухлина ще не встигла проникнути в глибші шари або метастазувати, хірургічного видалення зазвичай достатньо. В таких випадках ефективність лікування досягає максимально можливих показників. Навпаки, якщо захворювання виявляють на пізніх стадіях, коли вже є ураження лімфовузлів або внутрішніх органів, лікування ускладнюється, а ризик смертельного наслідку зростає.

Рівень виживаності напряму залежить від стадії, на якій встановлено діагноз. Тому ключовим чинником залишається уважне ставлення до власної шкіри, своєчасне виявлення змін і доступ до кваліфікованої медичної допомоги.

Профілактика

Знизити ризик розвитку меланоми можливо, якщо системно захищати шкіру від надмірного ультрафіолетового опромінення. Це стосується як природного сонячного випромінювання, так і штучних джерел, зокрема соляріїв. Повна відмова від їх використання — один із базових запобіжних кроків.

Час перебування на сонці також має значення. Найінтенсивніше випромінювання спостерігається між 10:00 і 16:00 — саме в цей період варто максимально обмежувати прямий контакт з сонцем. Якщо уникнути перебування на вулиці неможливо, важливо захищати відкриті ділянки тіла одягом і засобами із сонцезахисними фільтрами.

Для зниження ризику важливо дотримуватись таких рекомендацій:

• перебувати в затінку або в приміщенні в години найвищої сонячної активності (з 10:00 до 16:00)
• носити капелюхи з широкими крисами, сонцезахисні окуляри, сорочки з довгим рукавом і закритий одяг із щільної тканини
• наносити на відкриті ділянки шкіри сонцезахисний крем із широким спектром захисту (SPF 30 або вище) і поновлювати його кожні 1,5 години, а також після купання чи сильного потовиділення
• використовувати захисні бальзами для губ зі SPF
• захищати дітей — наносити сонцезахисні засоби на шкіру малюків віком від 6 місяців.

Крім дотримання правил безпеки на сонці, важливо уважно спостерігати за шкірою. Нові плями, ущільнення, виразки або родимки, які змінюють форму чи колір, потребують професійної оцінки. Регулярні огляди шкіри фахівцем дають змогу виявити підозрілі зміни ще до появи серйозних симптомів.

Роль харчування

Харчування не замінює сонцезахисні заходи, але може підтримати імунну систему, яка відіграє важливу роль у протистоянні розвитку пухлинних процесів. Перевага надається раціону, який базується переважно на продуктах рослинного походження. Така система харчування вважається сприятливою не лише для загального стану здоров’я, а й для зниження онкологічних ризиків.

Однією з моделей, яку активно досліджують у контексті профілактики раку, є середземноморська дієта. Вона передбачає споживання великої кількості овочів, фруктів, бобових, цільнозернових продуктів, горіхів, оливкової олії та помірної кількості риби. Саме така дієта потенційно підтримує захисні механізми організму.

Є певні продукти, які показали асоціацію з нижчим ризиком розвитку меланоми. Зокрема:

• Зелений чай: містить поліфеноли — природні антиоксиданти, що підтримують імунну відповідь
• Овочі: регулярне споживання моркви, хрестоцвітих (броколі, цвітна капуста), а також листових овочів асоціюється зі зниженням ризику меланоми
• Риба: у людей, які вживали рибу щонайменше раз на тиждень, частота діагностування меланоми була нижчою порівняно з тими, хто її не вживав.

Останні дослідження свідчать, що користь у профілактиці меланоми дають саме антиоксиданти, отримані з їжі. Натомість антиоксидантні добавки не продемонстрували ефективності. Тому наголос робиться на цільних продуктах, а не на біологічно активних добавках.

Коли слід звернутися до лікаря

Деякі зміни шкіри не можна ігнорувати, навіть якщо вони здаються незначними. Рання діагностика меланоми суттєво підвищує шанси на ефективне лікування. Тому є конкретні ситуації, коли огляд шкіри у фахівця є обов’язковим.

Особливу увагу до стану шкіри варто проявляти людям, які мають підвищений ризик:

• особистий анамнез раку шкіри або наявність атипових родимок (невусів)
• сімейна історія захворювань на рак шкіри
• інтенсивне сонячне опромінення в дитячому віці, зокрема сонячні опіки з утворенням пухирів
• велика кількість родимок або новоутворень, які змінюються з часом
• родимка, яка змінює розмір, форму чи колір, або починає свербіти, кровоточити чи спричиняє дискомфорт.

Усі ці ознаки не завжди свідчать про наявність меланоми, але є достатнім приводом для повноцінного огляду. Самостійне спостереження важливе, але не може замінити професійної оцінки дерматолога.

Розацеа -дієта

Типи шкіри обличчя та поради щодо догляду за нею

Шавлія