Рак ротової порожнини: ознаки, діагностика, лікування

Рак ротової порожнини може розвиватися непомітно: без болю, без явної причини, без зовнішніх змін. Але навіть невелика пляма чи виразка в роті можуть виявитися злоякісною пухлиною.

Злоякісні новоутворення в роті можуть з’являтися на губах, яснах, язику, піднебінні та слизовій щік. Найчастіше вони виникають у людей старшого віку, але вік — не єдиний чинник. Більшість пухлин починаються в поверхневому епітелії, але можуть проростати вглиб і поширюватися на прилеглі тканини. У початковій стадії такі зміни легко пропустити або сплутати з нешкідливими утвореннями. Саме тому регулярний огляд порожнини рота — не формальність, а елемент раннього виявлення небезпечного процесу.

Що таке рак ротової порожнини

Рак ротової порожнини — це злоякісне утворення, що виникає в тканинах, які вистилають внутрішню поверхню рота. Йдеться про ділянки, вкриті плоским епітелієм: губи, ясна, язик, піднебіння, щоки та дно ротової порожнини. Найпоширенішим типом є плоскоклітинний рак — пухлина, що починається з клітин плоского епітелію, які під мікроскопом нагадують луску. У цих клітинах відбуваються зміни на рівні ДНК, і вони починають ділитися неконтрольовано, витісняючи здорові структури та проростаючи вглиб тканин.

Початкові прояви можуть бути дуже непоказними. Часто вони виглядають як незначна виразка, що не загоюється, або пляма на слизовій. Через схожість зі звичайними запаленнями чи механічними травмами перші ознаки легко пропустити. Та головна відмінність у тому, що такі зміни не зникають із часом, а поступово збільшуються. Без лікування рак здатен проростати в м’язи, кістки щелепи, лімфатичні вузли, а згодом і в інші ділянки голови та шиї.

Також можливо поширення пухлинних клітин у напрямку задньої стінки глотки та мигдаликів — зона, яка називається ротоглоткою. Якщо рак виходить за межі первинного вогнища, ймовірність ускладнень різко зростає. Через це важливо не відкладати діагностику при будь-яких підозрілих змінах у роті.

Кого вражає і наскільки поширений

Рак ротової порожнини зустрічається нечасто, але не є рідкісним. У середньому близько 11 людей із кожних 100 000 протягом життя стикаються з цим діагнозом. Захворювання частіше виявляють у чоловіків, ніж у жінок. Ризик вищий серед людей зі світлою шкірою. Хоча вікові зміни в тканинах також відіграють роль, рак може виникати й у відносно молодому віці, особливо якщо присутні інші чинники ризику.

За статистикою, близько 63% пацієнтів із таким типом раку живуть щонайменше п’ять років після встановлення діагнозу. Прогноз багато в чому залежить від того, на якій стадії виявлено пухлину, та від загального стану здоров’я людини.

Є кілька чинників, що впливають на ймовірність виникнення хвороби. Зв’язок із ними не є абсолютним, але вони значно підвищують ризик:

• Вік понад 60 років: вікові зміни підвищують сприйнятливість клітин до мутацій.
• Чоловіча стать: у чоловіків виявляють рак рота вдвічі частіше, ніж у жінок.
• Світлий тип шкіри: деякі форми раку, зокрема на губах, частіше виникають у людей із меншою кількістю меланіну.

Варто зазначити: приблизно кожен четвертий випадок не пов’язаний із жодним відомим чинником ризику. Це ще раз підкреслює важливість регулярного огляду навіть за відсутності скарг.

Де виникає і як поширюється

Рак ротової порожнини не обмежується лише якимось одним місцем. Це захворювання може з’явитися в будь-якій зоні, де слизова оболонка покрита плоским епітелієм. На перших етапах пухлина залишається локалізованою, але за відсутності втручання може поступово проростати вглиб, уражаючи м’язи, судини, нерви, кістки, а згодом — лімфатичні вузли та сусідні анатомічні структури. Поширення відбувається не лише в межах рота, а й у напрямку глотки, язика, щелепи, шиї.

Основні анатомічні ділянки

Найчастіше рак виникає в місцях, які піддаються тривалому подразненню або контакту з канцерогенами. Серед них — області, що постійно задіяні у жуванні, мовленні, ковтанні, або контактують із тютюном, алкоголем чи інфекціями.

• Губи: особливо нижня губа, яка частіше зазнає впливу сонця.
• Ясна: ураження можливе як з зовнішнього, так і з внутрішнього боку.
• Слизова щік: зона, яка часто травмується через погано підігнані протези або пломби.
• Передні дві третини язика: найрухоміша частина язика, часто в контакті з зубами.
• Дно рота: ділянка під язиком, багата на дрібні судини та залози.
• Передня частина піднебіння: кісткова структура, яка межує з верхніми зубами.
• Зона за зубами мудрості: важкодоступна ділянка, де симптоми можуть довго залишатись непомітними.

Поширення на суміжні структури

Якщо пухлина не виявлена вчасно, вона здатна поширюватися на прилеглі ділянки, зокрема в напрямку ротоглотки. До неї належать мигдалики, задня частина язика, бічні й задні стінки горла, а також верхня частина глотки, яка відкривається під час широко розкритого рота. Така форма захворювання вже класифікується як рак ротоглотки і має свої особливості перебігу та лікування.

Пухлини можуть також проростати у щелепну кістку, вражати нижньощелепні або підщелепні лімфатичні вузли. Чим довше триває процес без втручання, тим складніше зберегти функцію жування, мовлення та ковтання. Тому рання діагностика відіграє вирішальну роль у збереженні якості життя.

Симптоми і прояви

Зміни, які викликає рак ротової порожнини, на перший погляд не здаються серйозними. Саме це і є найнебезпечнішим: симптоми нагадують звичайне подразнення слизової, грибкове ураження чи механічну травму. Утім, ознаки злоякісного процесу мають одну ключову рису — вони не минають, а з часом посилюються. Важливо звертати увагу навіть на дрібниці, особливо якщо вони не проходять протягом двох тижнів.

Патологічні зміни слизової

Іноді рак розпочинається із передракових станів. Вони виглядають як плями різного кольору й форми. Ці утворення не можна зіскоблити, і вони не зникають спонтанно. Часто саме вони вказують на початок онкологічного процесу.

• Лейкоплакія: білі або сірі плями на слизовій рота чи горла, плоскі, щільні, не зішкрібаються.
• Еритроплакія: червоні, іноді злегка підняті або плоскі ділянки, що можуть кровоточити при дотику.
• Еритролейкоплакія: комбінація білих і червоних зон на тій самій ділянці слизової.

Інші поширені симптоми

Окрім плям, злоякісні процеси проявляються порушеннями, які не пов’язані із зовнішніми подразненнями. Якщо вони виникають раптово, не мають очевидної причини і не минають — варто їх розцінювати як тривожний сигнал.

• Виразки: у роті або на губах, легко кровоточать, не загоюються понад два тижні.
• Шорсткі чи тверді ділянки: на яснах, губах або внутрішній поверхні щік.
• Кровотечі: без видимих причин.
• Біль або оніміння: у ротовій порожнині, обличчі або шиї, без чіткої локалізації.
• Порушення ковтання: утруднення або біль при ковтанні їжі або рідини.
• Ускладнення мовлення: труднощі з рухом язика чи щелепи.
• Непояснене схуднення: без зміни раціону.
• Біль у вусі: без супутніх захворювань вуха.
• Неприємний запах із рота: постійний, без інших стоматологічних причин.

Причини і механізми розвитку

Більшість пухлин ротової порожнини виникають із плоского епітелію. Це тонкий шар клітин, що вистилає внутрішню поверхню губ, язика, щік та інших ділянок. Коли в цих клітинах відбуваються мутації — зміни в структурі ДНК — запускається процес безконтрольного поділу. Так утворюється пухлина, яка згодом може проростати вглиб, уражати інші тканини та поширюватися далі через лімфатичну систему або кровоносні судини.

Що підвищує ризик

Не кожне ураження слизової призводить до раку, але є чинники, які суттєво підвищують ризик. Деякі з них пов’язані зі способом життя, інші — із зовнішніми впливами чи інфекціями.

• Куріння: тютюн у будь-якій формі — сигарети, сигари, люльки — вивільняє канцерогени, які ушкоджують клітини епітелію.
• Жування тютюну: снюс, нюхальний тютюн та інші бездимні форми також підвищують ризик.
• Вживання алкоголю: особливо у великих кількостях і регулярно.
• Ультрафіолетове випромінювання: тривалий вплив сонця на губи без захисту може викликати ракові зміни.
• Вірус папіломи людини (ВПЛ): деякі штами цього вірусу асоціюються з онкопроцесами в ротовій порожнині.
• Спадковість: наявність випадків раку рота в родині.

Цікаво, що близько 25% хворих не мають жодного з цих факторів ризику. Це означає, що уникнення шкідливих звичок не гарантує повного захисту, але суттєво знижує ймовірність розвитку хвороби.

Діагностика

Огляд порожнини рота під час візиту до стоматолога або терапевта може стати першим кроком до виявлення раку. Якщо фахівець помічає підозрілі зміни — незагойну виразку, ущільнення, зміну кольору тканини — він призначає додаткові обстеження або скеровує до спеціаліста з щелепно-лицевої хірургії чи отоларингології. Важливою є не лише оцінка самого утворення, а й огляд усіх прилеглих зон, включно з лімфатичними вузлами шиї.

Первинне обстеження

На цьому етапі лікар проводить візуальний огляд ротової порожнини, пальпує ділянки під язиком, у ділянці щік, навколо щелепи. Також перевіряється стан лімфатичних вузлів на шиї — їхнє збільшення або болісність може вказувати на поширення пухлини.

Додаткові методи

Якщо є підозра на злоякісний процес, проводяться специфічні дослідження для підтвердження діагнозу та визначення обсягу ураження. Найпоширеніші з них такі:

• Щіточкова біопсія: із поверхні ураженої ділянки беруть клітини за допомогою м’якого інструмента (щітки або шпателя) для мікроскопічного аналізу. Метод ще відомий як ексфоліативна цитологія.
• Інцизійна біопсія: забирається невеликий фрагмент тканини з підозрілої ділянки для лабораторного аналізу.
• Непряма ларингоскопія та фарингоскопія: лікар використовує маленьке дзеркальце на довгій ручці, щоб оглянути горло, корінь язика, голосову щілину.
• Пряма ендоскопія: за допомогою тонкої гнучкої трубки з оптикою можна роздивитись важкодоступні зони порожнини рота та глотки.

Комбінація цих методів дозволяє точно визначити, чи є утворення злоякісним, і чи поширився процес за межі початкової зони.

Стадії захворювання

Після підтвердження діагнозу наступним кроком є визначення стадії раку. Це дає змогу оцінити глибину ураження, наявність метастазів та вибрати найдоцільнішу тактику лікування. У клінічній практиці використовується система TNM, яка враховує розмір пухлини (T), ураження лімфатичних вузлів (N) та наявність віддалених метастазів (M).

Класифікація за розмірами пухлини

Розмір і поширення пухлини — ключовий параметр для визначення стадії. За цією ознакою рак ротової порожнини поділяється так:

• T1: пухлина розміром до 2 сантиметрів, обмежена локальною ділянкою.
• T2: новоутворення від 2 до 4 сантиметрів.
• T3: пухлина перевищує 4 сантиметри.

Окрім розміру пухлини (T), враховуються також два інші важливі параметри:

• N (nodus): показує, чи є ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Визначається ступінь залучення — від відсутності метастазів (N0) до наявності в одному або кількох вузлах (N1, N2 тощо).
• M (metastasis): вказує на наявність або відсутність віддалених метастазів. M0 — метастази не виявлені, M1 — виявлені в інших органах або тканинах.

Інформація про ураження лімфовузлів та наявність метастазів уточнюється додатковими методами (наприклад, комп’ютерною томографією або МРТ). Комбінована оцінка за шкалою TNM дозволяє точно визначити стадію захворювання, що впливає як на вибір терапевтичної стратегії, так і на прогноз перебігу хвороби.

Клінічні стадії раку

На підставі класифікації TNM лікар встановлює клінічну стадію захворювання — від I до IV. Це дозволяє краще оцінити поширеність пухлини, ураження лімфатичних вузлів і наявність метастазів, а також визначити тактику лікування і загальний прогноз.

Стадія визначається не лише розміром пухлини, а комбінацією трьох чинників: наскільки велике новоутворення (T), чи є ураження регіонарних лімфовузлів (N) та чи виявлені метастази в інші органи (M).

Нижче наведено загальноприйнятий поділ стадій:

• Стадія I: невелика пухлина (до 2 см), без ураження лімфовузлів, без метастазів. Відповідає поєднанню T1 N0 M0.
• Стадія II: пухлина розміром 2–4 см, також без ураження лімфовузлів і метастазів (T2 N0 M0).
• Стадія III: пухлина понад 4 см (T3) або менша пухлина, яка вже вразила один регіонарний лімфовузол з одного боку шиї, розміром до 3 см (T1–T3 N1 M0).
• Стадія IV: пухлина проростає в сусідні структури (T4), або є множинні чи великі ураження лімфовузлів (N2–N3), або виявлені віддалені метастази (M1).

Кожна стадія потребує окремого підходу до лікування. І чим раніше виявлено рак, тим більша ймовірність зберегти функції мовлення, ковтання та зовнішній вигляд, уникнувши складних реконструктивних втручань.

Методи лікування

Вибір способу лікування раку ротової порожнини залежить від локалізації пухлини, її розміру, ступеня поширення, а також від загального стану пацієнта. Лікарі оцінюють не лише клінічну стадію, а й анатомічні особливості уражених ділянок, функціональну важливість тканин та можливість відновлення після втручання. Найчастіше застосовують комбінований підхід: хірургія в поєднанні з опроміненням або медикаментозним лікуванням.

Хірургія

Оперативне втручання є основним методом лікування локалізованих пухлин у ротовій порожнині. Метою є повне видалення злоякісного утворення з дотриманням «чистих країв» — без залишків пухлинних клітин. Обсяг операції залежить від розміру пухлини та її розташування.

• Видалення первинної пухлини: здійснюється через порожнину рота або через розріз на шиї.
• Глосектомія: часткове або повне видалення язика при пухлинах язикової ділянки.
• Мандибулектомія: резекція нижньої щелепи, якщо в неї проросла пухлина.
• Максилектомія: видалення частини або всього твердого піднебіння (верхньої щелепи).
• Біопсія сигнального лімфовузла: дослідження вузла, який першим приймає лімфу з ураженої ділянки — для виявлення можливого поширення раку.
• Розсічення шиї: хірургічне видалення груп лімфатичних вузлів шиї при підозрі на метастази.
• Реконструкція: після масштабного видалення тканин проводиться відновлення структури обличчя та рота за допомогою власних тканин пацієнта (кістка, шкіра, м’язи).

Інші методи

У разі поширеного процесу або як доповнення до операції застосовують інші види лікування. Вони можуть зменшити пухлину перед хірургією, знищити залишкові клітини або стримувати розвиток хвороби.

• Променева терапія: використовує спрямовані пучки енергії для знищення злоякісних клітин. Може бути основним методом лікування або додатковим після операції.
• Таргетна терапія: препарати, які діють на специфічні молекули пухлинних клітин, не пошкоджуючи здорові тканини. Найчастіше використовують моноклональні антитіла.
• Хіміотерапія: застосування протипухлинних ліків, що діють системно — впливають на всі клітини організму, включно з пухлинними. Використовується окремо або разом з опроміненням.
• Імунотерапія: стимулює власну імунну систему пацієнта до розпізнавання та знищення ракових клітин. В окремих випадках її застосовують при рецидивах або в запущених формах.

План лікування завжди складається індивідуально. Його мета — максимально повне видалення пухлини з мінімальною шкодою для важливих функцій: мовлення, ковтання, зовнішності. У складних випадках лікування може проводитися поетапно з участю хірургів, онкологів, отоларингологів та реабілітологів.

Прогноз і рецидиви

Як і при більшості онкологічних захворювань, раннє виявлення пухлини ротової порожнини значно покращує шанси на успішне лікування. У середньому близько 63% пацієнтів залишаються живими через п’ять років після встановлення діагнозу. Цей показник вищий, якщо пухлина виявлена на I або II стадії, і знижується при пізньому виявленні або поширенні процесу.

Проте, навіть після повного лікування, рак ротової порожнини може повертатися. За даними спостережень, приблизно третина пацієнтів, які вже пройшли курс терапії, згодом стикаються з повторною появою пухлини або розвитком нового злоякісного процесу в іншій ділянці. Це пов’язано як із біологічною агресивністю хвороби, так і з чинниками ризику, які продовжують діяти.

Саме тому регулярні контрольні огляди після завершення лікування є обов’язковими. Вони дають змогу виявити можливі зміни на ранньому етапі, коли повторне втручання ще може бути ефективним.

Профілактика і самоперевірка

Рак ротової порожнини — один із тих видів злоякісних пухлин, розвиток яких часто можна запобігти або значно знизити ймовірність появи. Це можливо завдяки уникненню відомих чинників ризику, захисту слизових оболонок і регулярному нагляду за станом ротової порожнини. За умови дотримання профілактичних заходів шанси на вчасне виявлення або запобігання хворобі значно зростають.

Що знижує ризик

Деякі прості звички можуть істотно зменшити ймовірність виникнення злоякісних змін у ротовій порожнині. Нижче наведено перелік дій, які варто впровадити у повсякденне життя:

• Відмова від тютюну: як у формі куріння, так і жування, незалежно від виду продукту.
• Обмеження вживання алкоголю: регулярне надмірне споживання збільшує онкологічний ризик.
• Захист губ від сонця: використання бальзамів з УФ-фільтрами або кремів із захисним фактором.
• Вакцинація проти ВПЛ: знижує ризик розвитку пов’язаних з вірусом форм раку.
• Повноцінне харчування: раціон з достатньою кількістю вітамінів, антиоксидантів та клітковини.
• Регулярні огляди в стоматолога: у віці 20–40 років — щонайменше раз на три роки, після 40 — щороку.

Як провести самоогляд

Огляд ротової порожнини самостійно займає кілька хвилин, але може виявити підозрілі зміни ще до появи скарг. Самообстеження рекомендується проводити щомісяця.

• Огляньте губи, ясна та піднебіння: за допомогою дзеркала й ліхтарика.
• Вивчіть щоки зсередини: відтягніть щоку і уважно розгляньте слизову.
• Огляньте язик: підніміть його, роздивіться верхню, нижню і бічні поверхні.
• Подивіться на дно рота: нахиліть голову вперед і дослідіть ділянку під язиком.
• Пальпуйте шию та підщелепну зону: перевірте, чи немає ущільнень або болючих вузлів.

Якщо ви виявили ділянки, які не загоюються, змінили колір, стали болючими або кровоточать — це привід звернутися до фахівця.

Життя після лікування

Наслідки лікування раку ротової порожнини можуть бути дуже різними. У деяких випадках усе обмежується видаленням невеликої пухлини, після чого пацієнт повертається до звичного способу життя без помітних ускладнень. В інших ситуаціях, особливо при поширеному процесі, доводиться видаляти значні ділянки язика, щелепи або піднебіння, що потребує подальшого відновлення функцій мовлення, ковтання, міміки.

Після операції можливе проведення реконструктивних втручань, використання протезів або тканин із інших частин тіла для заміщення втрачених структур. Пацієнтам також можуть бути потрібні заняття з логопедом, дієтологом або спеціалістом із реабілітації. Незалежно від обсягу втручання, регулярне спостереження залишається обов’язковим. Лікарський нагляд дозволяє вчасно виявити ознаки рецидиву або нової пухлини, а також підтримувати якість життя після складного етапу лікування.

Коли звертатися до лікаря і які ставити запитання

Будь-які незвичні зміни у ротовій порожнині, які не минають протягом двох тижнів, мають стати приводом для звернення до фахівця. Це стосується виразок, шорстких ділянок, болю, кровотеч, утрудненого ковтання або руху язика. Не варто чекати появи сильного дискомфорту: рак може тривалий час не викликати болю, але при цьому прогресувати.

Якщо підозра підтверджується, важливо не лише слухати лікаря, а й ставити конкретні запитання, які допоможуть краще зрозуміти ситуацію та прийняти зважені рішення.

• У чому різниця між передраковим станом і злоякісною пухлиною?
• Яка ймовірна причина мого діагнозу?
• Які обстеження потрібні і як вони проводяться?
• Який варіант лікування рекомендований і чому саме він?
• Чи існують альтернативні методи терапії?
• Чи буде потрібна реконструкція після операції?
• Як лікування вплине на мої звички, мовлення, харчування?
• Як я можу полегшити симптоми або покращити відновлення?

Ці запитання не лише допомагають зібрати повну інформацію, а й забезпечують відчуття контролю над ситуацією під час складного діагнозу.

Свербіж у грудях: що це означає та як із цим боротися

Базаліома (базальноклітинна карцинома): що варто знати

Рак стравоходу: симптоми, діагностика та лікування