Рак молочної залози — один із найпоширеніших видів раку серед жінок у світі, але завдяки ранній діагностиці дедалі більше пацієнток одужують повністю.
Коли клітини молочної залози починають ділитися безконтрольно, з них формується пухлина — так виникає рак молочної залози. Це одне з небагатьох онкологічних захворювань, для якого за останні десятиліття вдалося суттєво покращити прогноз: рання діагностика й сучасні методи лікування рятують дедалі більше життів.
Водночас саме слово «рак» лякає й заважає тверезо розібратися в фактах: які симптоми справді мають привести до лікаря, чому хвороба виникає, які стадії вона проходить і які сьогодні є способи лікування.
Що таке рак молочної залози
Рак молочної залози починається з мутації — зміни в ДНК клітини, яка порушує нормальний контроль над її ростом і поділом. У здоровому організмі імунна система вчасно розпізнає й знищує клітини з такими пошкодженнями. При раку цей механізм дає збій: змінені клітини продовжують ділитися, ігнорують сигнали до загибелі й поступово формують пухлину, яка забирає поживні речовини в довколишніх тканин. Що саме запускає першу мутацію, у більшості випадків точно невідомо — це поєднання випадкових помилок під час поділу клітин, спадкових факторів і зовнішніх впливів. [джерело]
Приблизно 80% випадків — це інвазивний рак: пухлина проростає за межі протоки чи часточки, де виникла, у сусідні тканини молочної залози, а з часом може поширюватися й далі. Решта випадків — неінвазивний (протоковий carcinoma in situ) рак, коли змінені клітини залишаються в межах протоки й не проростають у навколишню тканину. Такий стан ще називають переінвазивним, або 0 стадією. [джерело]
Типи раку молочної залози
Тип пухлини визначають за тим, з яких саме клітин молочної залози вона розвинулася, та за тим, чи вийшла вона за межі протоки або часточки.
Основні типи
- Інвазивна протокова карцинома: найпоширеніший тип раку молочної залози, розвивається з клітин, що вистилають молочні протоки, і проростає в навколишню тканину.
- Інвазивна часточкова (лобулярна) карцинома: другий за поширеністю тип, виникає в часточках — залозистих структурах, які виробляють молоко.
- Протокова карцинома in situ (DCIS): неінвазивна форма, клітини залишаються всередині протоки; вважається передраковим станом, який за відсутності лікування може з часом перейти в інвазивний рак.
Менш поширені типи
- Тричі негативний рак молочної залози: пухлина, яка не має рецепторів до естрогену, прогестерону й білка HER2, через що на неї не діє гормональна й таргетна терапія; схильний до агресивнішого й швидшого перебігу.
- Запальний рак молочної залози: рідкісна, але агресивна й швидкопрогресуюча форма; часто не утворює окремого вузла, а проявляється почервонінням, набряком і потовщенням шкіри грудей.
- Хвороба Педжета молочної залози: уражає шкіру соска й ареоли, спричиняючи почервоніння, лущення й свербіж; трапляється менш ніж у 4% випадків.
Окремо пухлину класифікують за чутливістю до гормонів і білків, які можуть стимулювати її ріст. Це визначає вибір лікування:
- ER-позитивний рак: клітини пухлини мають рецептори до естрогену.
- PR-позитивний рак: клітини мають рецептори до прогестерону.
- HER2-позитивний рак: клітини виробляють надлишок білка HER2, який прискорює їхній ріст; на такий тип припадає 15–20% усіх випадків.
Від того, які саме рецептори «позитивні», залежить, чи спрацює гормональна терапія і чи варто застосовувати таргетні препарати, спрямовані саме на HER2. [джерело]
Симптоми: на що звернути увагу
На ранніх стадіях рак молочної залози нерідко не викликає жодних відчутних симптомів і виявляється лише на мамографії. Коли ознаки все ж з’являються, найчастіше йдеться про такі зміни:
- Ущільнення чи вузлик у грудях або в пахвовій западині: може бути завбільшки з горошину; більшість таких утворень виявляються доброякісними, але кожне з них варто показати лікарю.
- Зміна розміру, форми або контуру грудей: одна залоза раптово стає помітно іншою порівняно з іншою або із власним попереднім станом.
- Втягнення чи «ямкуватість» шкіри: текстура нагадує шкірку апельсина.
- Виділення із соска: прозорі або з домішкою крові, особливо якщо з’являються без стискання грудей.
- Втягнення соска або зміна його положення.
- Біль у грудях або в ділянці соска без очевидної причини.
- Збільшені лімфовузли в пахвовій западині чи над ключицею.
- Зміни шкіри: сухість, лущення, потовщення або ділянка, що на дотик нагадує тверду кульку під шкірою.
Більшість утворень у грудях не є злоякісними, проте це неможливо визначити на дотик — будь-яке нове або таке, що не зникає утворення, потребує огляду лікаря. [джерело] [джерело]
Причини та фактори ризику
Точна причина, чому саме в конкретної людини клітина мутує й запускає ріст пухлини, здебільшого залишається невідомою. Натомість добре вивчено фактори, які підвищують імовірність захворіти.
Вік
Ризик зростає з віком: близько 95% нових випадків діагностують у жінок старших за 40 років. За статистикою, зібраною у США, захворюваність серед жінок 20–24 років становить приблизно 1,5 випадку на 100 000 осіб, тоді як серед жінок 75–79 років — уже 421,3 випадку на 100 000, тобто ризик зростає у сотні разів. [джерело]
Спадковість і генетика
Мутації в генах BRCA1 і BRCA2 істотно підвищують ризик раку молочної залози та яєчників; підвищений ризик пов’язують і з мутаціями гена TP53. Родинна історія раку молочної залози також сама по собі є фактором ризику. Серед жінок ашкеназького єврейського походження носійство мутації BRCA трапляється значно частіше, ніж у середньому в популяції, — приблизно в 1 з 40. [джерело] За оцінками, спадкові генетичні мутації лежать в основі до 15% усіх випадків захворювання. [джерело]
Гормональні фактори
Тривалий вплив естрогену на організм — через ранній початок менструацій або пізню менопаузу — підвищує ризик. Гормонозамісна терапія під час менопаузи та тривале застосування оральних контрацептивів можуть дещо підвищувати ризик, проте для контрацептивів цей підвищений ризик поступово знижується після припинення прийому. [джерело]
Читайте:
Менопауза: усе, що потрібно знатиМенопауза — це природний етап у житті жінки, коли репродуктивна функція завершується. Зміни гормонального ф...
Спосіб життя й супутні стани
- Ожиріння після менопаузи: пов’язане з підвищеною ймовірністю розвитку раку молочної залози.
- Вживання алкоголю: дослідження стабільно показують, що жінки, які вживають алкоголь, мають вищий ризик, ніж ті, хто не п’є.
- Куріння: входить до підтверджених факторів ризику.
- Щільна тканина молочної залози: висока щільність, яку видно на мамографії, сама по собі підвищує ризик і водночас ускладнює виявлення пухлини на знімку.
- Перенесений рак молочної залози або атипова протокова гіперплазія: наявність в анамнезі підвищує ймовірність повторного захворювання.
- Попередня променева терапія ділянки грудної клітки, шиї або голови з приводу іншого онкологічного захворювання.
Грудні імпланти на ризик раку молочної залози не впливають, хоча це поширений страх. Метааналіз 2015 року не виявив зв’язку між імплантами й підвищеною захворюваністю, а деякі дослідження навіть фіксували дещо нижчу частоту раку молочної залози серед жінок з імплантами порівняно з тими, хто їх не мав. [джерело]
Расові відмінності
У США захворюваність на рак молочної залози найвища серед білих жінок неіспаномовного походження, проте смертність від цієї хвороби вища серед чорношкірих жінок, ніж серед білих. Дослідники пов’язують це з тим, що в чорношкірих жінок частіше діагностують агресивніші форми пухлин, а також із соціально-економічними відмінностями в доступі до своєчасного лікування. [джерело] [джерело]
Хвороба також трапляється, хоч і значно рідше, у чоловіків: на них припадає менш ніж 1% усіх випадків раку молочної залози. [джерело]
Стадії захворювання
Щоб оцінити поширеність пухлини й підібрати лікування, лікарі використовують систему TNM, яка враховує три показники: T — розмір і поширення первинної пухлини, N — залучення регіонарних лімфовузлів, M — наявність віддалених метастазів. На основі цих трьох параметрів визначають загальну стадію хвороби — від 0 до IV. [джерело]
- Стадія 0: неінвазивний рак, клітини залишаються в межах протоки й не проникають у навколишню тканину.
- Стадія I: ракові клітини виявляють у сусідній із пухлиною тканині молочної залози.
- Стадія II: сформована пухлина — або менша за 2 см з ознаками поширення в лімфовузли, або більша за 5 см без такого поширення.
- Стадія III: місцево поширений рак, що охоплює навколишні тканини та лімфовузли.
- Стадія IV: метастатичний рак, що поширився на віддалені органи — найчастіше кістки, печінку, легені або головний мозок.
Діагностика
Підтвердження діагнозу завжди складається з кількох етапів — від огляду до лабораторного дослідження тканини.
- Фізикальний огляд: лікар обмацує груди та пахвові западини в різних положеннях рук, щоб виявити ущільнення чи асиметрію.
- Мамографія: рентгенівське дослідження молочної залози, основний метод скринінгу, здатний виявити утворення ще до того, як воно промацується.
- Ультразвукове дослідження: уточнює розмір і структуру виявленого утворення, зокрема дає змогу відрізнити щільне (солідне) утворення від заповненої рідиною кісти.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ): дає докладніше зображення тканини молочної залози, застосовується для уточнення діагнозу чи планування лікування.
- Біопсія: взяття зразка тканини для дослідження під мікроскопом; єдиний спосіб остаточно підтвердити, чи є клітини злоякісними, а також визначити тип пухлини.
- Імуногістохімічне дослідження: аналіз біопсійного зразка на наявність рецепторів до естрогену, прогестерону та білка HER2 — результат визначає, які варіанти лікування підійдуть.
- Генетичне тестування: пошук спадкових мутацій (зокрема BRCA1/BRCA2), які могли спричинити захворювання; рекомендують передусім за обтяженої родинної історії.
Лікування
План лікування завжди індивідуальний і залежить від типу пухлини, її стадії, рецепторного статусу та загального стану здоров’я людини. Найчастіше поєднують кілька методів.
Хірургічне лікування
- Лампектомія: видалення самої пухлини разом з невеликим краєм здорової тканини навколо неї; дає змогу зберегти більшу частину грудей.
- Мастектомія: повне видалення часточок, проток, жирової тканини, а в деяких випадках соска, ареоли та шкіри молочної залози; за потреби її доповнюють видаленням лімфовузлів.
- Біопсія сторожового лімфовузла: видалення й дослідження першого лімфовузла на шляху відтоку лімфи від пухлини, щоб оцінити, чи поширився рак.
- Пахвова лімфаденектомія: видалення більшої кількості лімфовузлів у пахвовій западині, якщо в сторожовому вузлі вже виявлено ракові клітини.
Після мастектомії можлива реконструкція грудей — імплантами або власними тканинами пацієнтки. [джерело]
Променева терапія
Опромінення ділянки, де була пухлина, контрольованими дозами радіації, щоб знищити ракові клітини, які могли залишитися після операції. Найчастіше призначають після лампектомії. [джерело]
Хіміотерапія
Призначають, якщо є високий ризик рецидиву чи поширення хвороби. Хіміотерапію після операції називають ад’ювантною — вона знищує можливі клітини, що залишились у організмі. Хіміотерапію до операції (неоад’ювантну) використовують, щоб зменшити пухлину й полегшити її подальше видалення. [джерело]
Гормональна терапія
Застосовують при ER- або PR-позитивному раку, коли ріст пухлини стимулюють естроген чи прогестерон. Основні препарати — тамоксифен та інгібітори ароматази; вони блокують дію естрогену на пухлинні клітини або знижують його вироблення в організмі. [джерело]
Таргетна та імунотерапія
При HER2-позитивному раку застосовують таргетні препарати на основі моноклональних антитіл, зокрема трастузумаб, — вони діють саме на клітини з надлишком білка HER2, зупиняючи їхній ріст. Для окремих типів пухлин розглядають імунотерапію, яка спрямовує власну імунну систему людини на розпізнавання й знищення ракових клітин. [джерело] [джерело]
Побічні ефекти й ускладнення
Найчастіші побічні ефекти лікування — втома, нудота й блювання, а також розлади травлення, зокрема запор чи діарея. Після операції можливі інфекція, утворення тромбів, ушкодження нервів і лімфедема — стійкий набряк руки чи грудної клітки через порушення відтоку лімфи після видалення лімфовузлів. [джерело]
Читайте:
Що таке лімфедема і як зменшити набряк тілаЛімфедема — це стійкий набряк, який виникає, коли лімфатична система не справляється зі своєю роботою. Вона н...
Профілактика і скринінг
Універсального способу повністю запобігти раку молочної залози не існує, але кілька звичок достовірно знижують ризик:
- Підтримання здорової ваги — особливо важливо після менопаузи.
- Збалансоване харчування: достатньо овочів, фруктів, молочних продуктів як джерела кальцію та нежирного білка.
- Регулярна фізична активність.
- Обмеження алкоголю — оптимально не більш як один стандартний напій на день.
- Регулярні мамографії та самообстеження грудей, щоб виявити зміни якомога раніше.
Для жінок із підвищеним спадковим ризиком (наприклад, за підтвердженої мутації BRCA1/BRCA2 чи обтяженої родинної історії) розглядають додаткові заходи: генетичне консультування й тестування, профілактичний прийом препаратів на кшталт тамоксифену, ралоксифену чи інгібіторів ароматази, частіші обстеження або, в окремих випадках, профілактичну мастектомію. [джерело]
Щодо віку початку регулярного скринінгу думки провідних медичних організацій дещо різняться. Так, у США робоча група з профілактики (USPSTF) від 2024 року рекомендує мамографію раз на два роки жінкам 40–74 років із середнім ризиком. Американське онкологічне товариство (ACS) 2023 року рекомендує щорічну мамографію з 45 років (за бажанням — уже з 40), а після 55 років — щорічно або раз на два роки, на вибір жінки. Американський коледж лікарів пропонує жінкам 40–49 років обговорювати з лікарем співвідношення користі й ризику, 50–74 років — проходити обстеження що два роки, а після 75 років — продовжувати скринінг лише за умови очікуваної тривалості життя понад 10 років. [джерело] Конкретні рекомендації різняться залежно від країни й індивідуальних факторів ризику, тож оптимальний графік обстежень варто узгоджувати з лікарем.
Читайте:
Як харчування впливає на ризик розвитку ракуЩоденні харчові звички можуть як підвищувати ризик розвитку раку, так і зменшувати його. Дослідження підтвер...
Прогноз і виживаність
За останні десятиліття прогноз при раку молочної залози суттєво покращився завдяки ранньому виявленню й розвитку лікування: смертність від цієї хвороби знизилася приблизно на 40% у період з 1989 до 2017 року. [джерело]
Загальна п’ятирічна виживаність становить близько 91%, але цей показник істотно залежить від стадії на момент виявлення: якщо пухлина виявлена локально, в межах молочної залози, п’ятирічна виживаність сягає 99%; при поширенні на регіонарні лімфовузли — близько 86%; а якщо на момент діагностики вже є віддалені метастази — близько 30%. [джерело]
Ці цифри — статистика на рівні популяції, а не прогноз для конкретної людини: реальний результат лікування залежить від безлічі індивідуальних факторів, а сучасні дані про виживаність традиційно спираються на пацієнтів, пролікованих кілька років тому, тож для людини, якій діагноз ставлять сьогодні, шанси можуть бути навіть кращими завдяки постійному вдосконаленню терапії. [джерело]
Водночас навіть після успішного лікування на ранній стадії хвороба може повернутися: приблизно в 1 з 3 жінок з раком, виявленим на ранній стадії, згодом розвивається метастатичне захворювання, тому спостереження в онколога після завершення лікування залишається важливим. [джерело]
Підсумок
Рак молочної залози починається з мутації клітини, яка виходить з-під контролю імунної системи й формує пухлину; приблизно 80% випадків — інвазивні. Ризик зростає з віком, а також залежить від спадковості (мутації BRCA1, BRCA2, TP53), тривалості впливу естрогену, ваги, вживання алкоголю та куріння. Для визначення стадії — від 0 до IV — використовують систему TNM, а діагноз підтверджують мамографією, УЗД, МРТ і біопсією з визначенням рецепторного статусу пухлини. Лікування комбінує хірургію, променеву й хіміотерапію, гормональну та таргетну терапію залежно від типу пухлини. Завдяки ранньому виявленню й сучасним методам лікування загальна п’ятирічна виживаність сягає 91%, а за умови виявлення на ранній, локальній стадії — 99%, що робить регулярний скринінг і уважність до симптомів одним з найдієвіших інструментів проти цієї хвороби.
