Базальноклітинна карцинома дає метастази вкрай рідко: в оглядах наводять частоту від 0,0028% до 0,55%, тобто від одного випадку на 180 до одного на 35 тисяч[1]. Водночас це найчастіша злоякісна пухлина у людей зі світлою шкірою[2], і без лікування вона здатна роками руйнувати ніс, повіку чи вушну раковину. Базаліома схожа на прищик, пляму або кірочку, тому її легко сплутати з чимось нешкідливим. На відміну від доброякісних змін, вона сама не зникає і поступово вростає в шкіру, потім у м'язи, хрящі або кістку. Виявлену вчасно, її можна повністю видалити.

Що таке базаліома

Базаліома, або базальноклітинна карцинома шкіри, це злоякісна пухлина з базальних клітин епідермісу. Інші назви хвороби: базальноклітинний рак і епітеліома базального типу. Базальні клітини лежать у нижньому шарі епідермісу й постійно оновлюють його поверхню. Коли через ушкодження ДНК вони виходять з-під контролю й діляться надто активно, утворюється пухлина.

На перших етапах базаліома виглядає як маленький щільний вузлик або пляма тілесного, рожевого, іноді сірого чи темного кольору. Поверхня гладка або з лусочками, буває вкрита тонкою кіркою, часто крізь неї видно дрібні судини. Пухлина збільшується повільно, але постійно і з часом поширюється вглиб, уражаючи підлеглі тканини.

Міф: базаліома не справжній рак, тож вона не небезпечна. Насправді: це злоякісна пухлина, яка перебігає м'якше за інші типи раку шкіри, рідко поширюється по організму і рідко стає смертельною, але без лікування росте вглиб і може дати метастази[3]. У запущених випадках ураження сягає м'язів, хрящів або кісток і потребує значно складнішого лікування.

Види базаліоми

Клінічні форми базаліоми відрізняються зовнішнім виглядом, характером росту та улюбленими ділянками. Від форми залежить, наскільки легко помітити пухлину на ранньому етапі і як швидко вона вростає вглиб.

Вузлова

Найпоширеніша форма. На шкірі з'являється округлий або напівкулястий вузлик із перламутровим блиском. Його поверхня часто напівпрозора, крізь неї видно тонкі кровоносні судини. Іноді центр вузлика виразковується, і утворюється невелика ямка з кіркою по краях.

Поверхнева

Плоска пляма з лущенням або тонкою кірочкою, трохи світліша чи рожевіша за навколишню шкіру, з чіткими межами, яка повільно розширюється. Найчастіше виникає на тулубі, руках або ногах. Оскільки така пляма не піднімається над шкірою, її легко сплутати з екземою або псоріазом.

Склерозивна (морфеоподібна)

Рідкісна, але найпідступніша форма. Нагадує щільний білуватий або жовтуватий рубець, що з часом збільшується. Краї нерівні, поверхня може бути гладкою. Часто розташовується на обличчі, особливо на носі або щоках. Така пухлина глибоко вростає в тканини, зокрема в м'язи або хрящі, без помітної виразки на поверхні. Інфільтративні та морфеоподібні базаліоми частіше за інші дають метастази[4].

Пігментна

Рідкісніший різновид з темним забарвленням, від коричневого до синьо-чорного. Через колір пігментну базаліому плутають із родимкою, меланомою чи віковою плямою, що ускладнює діагностику. Пігментацію дає меланін у клітинах пухлини. Решта ознак як у вузлової форми: гладка поверхня, чіткі краї, видимі судини.

Реклама

Хто в групі ризику

Базаліома може виникнути в будь-кого, зокрема в людей з темною шкірою[3]. Ризик залежить від біологічних особливостей і від того, скільки ультрафіолету шкіра отримала за роки життя.

Найбільшу ймовірність захворіти мають:

  • Люди віком понад 50 років: з віком клітини шкіри накопичують більше мутацій, викликаних ультрафіолетовим випромінюванням[3].
  • Особи зі світлим фототипом шкіри: світла шкіра, блакитні чи зелені очі, руде або світле волосся свідчать про менший вміст меланіну, який природно захищає шкіру від УФ-променів.
  • Ті, хто часто перебуває на сонці або працює на відкритому повітрі: фермери, будівельники, водії, рибалки тощо.
  • Особи з історією попередніх базаліом: за метааналізом, після першої базаліоми ризик нової протягом 3 років становить 44%, що щонайменше в 10 разів перевищує частоту в загальній популяції[5].

Додатково до групи ризику належать ті, хто користувався соляріями, мав сонячні опіки в дитинстві або проходив променеву терапію[3].

Симптоми та прояви

Ознаки базаліоми залежать від форми, розміру, локалізації та віку пухлини. Її вигляд з часом змінюється, тому насторожувати має будь-яке утворення, яке не загоюється або змінюється.

Типовими проявами є:

  • Щільний вузлик або пляма на шкірі: зазвичай тілесного, рожевого або сіруватого кольору. Іноді утворення блищить або має перламутровий відтінок.
  • Лущення або поява тонкої кірочки: періоди, коли новоутворення «заспокоюється», можуть чергуватися з активізацією.
  • Помітні кровоносні судини на поверхні: дрібна судинна сітка часто видно на блискучих вузликах.
  • Утворення виразки або тріщини: у центрі пухлини може з'являтися западинка, яка легко травмується та довго не загоюється.
  • Свербіж, печіння або дискомфорт: не обов'язкові, але іноді супроводжують пухлину.
  • Повільне, але стабільне зростання: утворення не зникає і поступово збільшується в діаметрі.

Початок буває майже непомітним: невелика пляма або «прищик», що не минає кілька тижнів або загоюється й знову відкривається.

Типові локалізації

Базаліома найчастіше виникає на ділянках шкіри, які за життя отримують найбільше ультрафіолету.

Найпоширеніші місця локалізації:

  • Обличчя: лоб, щоки, верхня губа, підборіддя; це найчастіша зона появи.
  • Ніс: особливо спинка й крила, через постійний контакт із сонцем.
  • Повіки: тонка шкіра робить цю зону вразливою до УФ-пошкоджень.
  • Вуха: особливо верхні краї та задня поверхня.
  • Шкіра голови: у людей із порідшеним волоссям або облисінням.
  • Руки та передпліччя: зони, які майже завжди відкриті в теплу пору року.
  • Гомілки: особливо в жінок, які часто носять спідниці чи сукні.

Базаліома може з'явитися й на закритих частинах тіла, особливо за наявності факторів ризику або вродженої схильності.

Причини виникнення

Базаліома виникає через ушкодження ДНК у базальних клітинах шкіри. У більшості випадків винне ультрафіолетове (УФ) випромінювання, сонячне або штучне. Пошкоджені клітини перестають зупиняти поділ вчасно, і в межах епідермісу формується пухлина, яка поступово росте.

Основні чинники, що сприяють розвитку цього процесу:

  • Інтенсивне або тривале сонячне опромінення: регулярне перебування на сонці без захисту накопичує мутації в клітинах шкіри.
  • Використання соляріїв: штучне УФ-випромінювання теж канцерогенне. Міф: засмага в солярії безпечніша за сонячну. Насправді: у метааналізі 12 досліджень ті, хто хоч раз засмагав у солярії, мали на 29% вищий ризик базаліоми, а при першому використанні до 25 років на 40% вищий[6].
  • Променева терапія в минулому: базаліоми можуть з'являтися в зоні колишнього опромінення через багато років[3].
  • Ослаблений імунітет: у людей після трансплантації органів, з ВІЛ-інфекцією чи онкологічними хворобами імунна система гірше знищує злоякісні клітини[3].

Окремий фактор становить рідкісне спадкове захворювання, синдром Горліна (синдром базальноклітинного невуса). У таких людей множинні базаліоми можуть з'являтися вже в дитинстві та юності, тому їм потрібні регулярні огляди шкіри[2].

Реклама

Діагностика

Виявлення базаліоми починається з огляду шкіри. Досвідчений лікар часто запідозрює діагноз уже за зовнішнім виглядом і картиною під дерматоскопом; європейська настанова 2023 року вимагає гістологічного підтвердження в усіх сумнівних випадках[2].

Під час консультації лікар оцінює вигляд утворення і те, як воно змінювалося. Запитує:

  • коли вперше з'явилася підозріла ділянка
  • чи змінювалася її форма або розмір з часом
  • чи були свербіж, біль або виділення
  • чи лікувались раніше від раку шкіри.

Найчастіше проводять біопсію: беруть невеликий фрагмент тканини для дослідження під мікроскопом. Так визначають гістологічний тип пухлини, її агресивність і межі ураження, а також відрізняють базаліому від меланоми або плоскоклітинної карциноми.

У виняткових випадках, коли є підозра на глибоке проростання або пухлина розташована в складному місці, призначають візуалізаційні дослідження, такі як КТ або МРТ. Потреба в них виникає рідко, бо базаліома майже ніколи не дає метастазів.

Після підтвердження діагнозу оцінюють розмір пухлини, глибину проростання, локалізацію, гістологічний тип і, у рідкісних запущених випадках, залучення лімфовузлів. Європейська класифікація ділить базаліоми на «прості для лікування» (більшість) і «складні для лікування»; останні обговорює мультидисциплінарний онкологічний консиліум[2].

Лікування

Лікування має прибрати пухлину повністю, зберігши якомога більше здорової тканини. Метод обирають за розміром, глибиною, локалізацією, гістологічним типом пухлини і загальним станом пацієнта. Першою лінією для більшості базаліом є хірургічне видалення[2].

Залежно від клінічної ситуації можуть застосовуватись такі підходи:

  • Хірургічне висічення: видалення пухлини разом із невеликою облямівкою здорової шкіри скальпелем. Стандартний метод при невеликих і середніх утвореннях.
  • Операція Мооса: поетапне висічення пухлини з мікроскопічним контролем країв, що максимально зберігає здорову шкіру. Її пропонують при базаліомах високого ризику, рецидивах і пухлинах на обличчі та інших критичних ділянках[2]. В огляді досліджень за кілька десятиліть 5-річна частота рецидиву первинної базаліоми після операції Мооса становила 1,0% проти 10,1% після звичайного висічення[7].
  • Кріотерапія: заморожування пухлини рідким азотом. Підходить для поверхневих форм і невеликих утворень низького ризику[2].
  • Кюретаж з електродеструкцією: вишкрібання пухлини з подальшим припіканням. Метод простий, але рецидиви після нього в тому ж огляді траплялися в 7,7% випадків[7].
  • Фотодинамічна терапія (ФДТ): препарат, що накопичується в пухлинних клітинах, активують світлом (для базаліоми зазвичай червоним). Ефективна при поверхневих і вузлових базаліомах низького ризику[2].
  • Лазерне видалення: випаровування ураженої ділянки лазером. Можливе при дрібних і поверхневих ураженнях.
  • Місцеві креми: іміквімод або фторурацил для поверхневої базаліоми низького ризику. У рандомізованому дослідженні за участю 601 пацієнта через рік без пухлини залишалися 83,4% після іміквімоду, 80,1% після фторурацилу і 72,8% після ФДТ[8]. Хірургія все ж надійніша: через 5 років успіх після іміквімоду становив 82,5% проти 97,7% після операції[9].
  • Системна терапія: коли пухлина неоперабельна або поширилась у глибші структури, застосовують таргетні препарати та імунотерапію.

Для лікування місцево-поширеної або метастатичної базаліоми застосовують інгібітори сигнального шляху Hedgehog[2]:

  • Вісмодегіб: зареєстрований в Україні[10] і застосовується, коли хірургія або променева терапія неможливі. У дослідженні ERIVANCE пухлина зменшилась у 43% пацієнтів із місцево-поширеною формою та в 30% з метастатичною; найчастіші побічні ефекти: м'язові судоми, випадіння волосся, порушення смаку, втрата ваги та втома[11].
  • Сонідегіб: препарат із подібним механізмом дії та спектром побічних ефектів. У дослідженні BOLT на дозі 200 мг відповідь отримали 36% пацієнтів[12]; лікування вимагає контролю стану пацієнта.

Якщо інгібітори Hedgehog не діють або їх не можна приймати, другою лінією є імунотерапія цеміплімабом[2]: у дослідженні 84 пацієнтів пухлина відповіла на лікування у 31%[13]. Променеву терапію розглядають для тих, кому операція не підходить, особливо для літніх людей[2].

Міф: народні мазі, чистотіл чи «чорна мазь» можуть вивести базаліому без операції. Насправді: клінічних досліджень «чорної мазі» (її діюча речовина сангвінарин міститься також у чистотілі) немає; описані випадки показують погані лікувальні й косметичні результати, а сама речовина руйнує і здорову, і пухлинну тканину[14]. Прийом препаратів чистотілу всередину пов'язують із токсичним ураженням печінки[15].

Будь-яке оперативне втручання залишає рубець. Його розмір і вигляд залежать від методу та локалізації пухлини. Ускладнення рідкісні, але можливі кровотеча, інфекція або потреба в повторному втручанні при рецидиві.

Коротко: креми й ФДТ підходять лише для поверхневої базаліоми низького ризику; для решти стандарт становить операція, а на обличчі часто операція Мооса.

Якщо не лікувати

Базаліома розвивається повільно, але сама не зупиняється. Чим довше її не лікують, тим глибше вона росте і тим складніше видалити її повністю[3]. Пухлина поступово руйнує шкіру, підшкірний жир, м'язи, хрящі й навіть кістки.

Без втручання утворення перетворюється на виразку, яка не загоюється, періодично кровоточить і інфікується. У складних випадках це спричиняє хронічний біль, неприємний запах, утруднення рухів і міміки, якщо уражене обличчя або шия.

Особливо небезпечні пухлини біля очей, носа, вух, на скронях: там навіть невелика базаліома здатна завдати серйозної косметичної чи функціональної шкоди. Міф: базаліома не дає метастазів, тож її можна не лікувати. Насправді: метастази справді рідкісні, але описані ураження лімфовузлів[4] і кісток[1], і такий перебіг загрожує життю.

Профілактика

Повністю усунути ризик базаліоми неможливо, але його можна зменшити. Головний чинник ультрафіолет, тому профілактика зосереджена передусім на захисті шкіри від сонця. Це особливо актуально для людей зі світлою шкірою та для тих, хто вже мав рак шкіри.

Практичні кроки, які допомагають зменшити ризик:

  • Обмежуйте перебування на сонці з 10:00 до 16:00: у ці години УФ-випромінювання найсильніше[16].
  • Користуйтесь сонцезахисними засобами з SPF 30 і вище: наносьте їх приблизно за 15 хвилин до виходу на вулицю і повторюйте кожні 2 години, а також одразу після купання або потіння[17]. Щодо базаліоми ефект скромніший, ніж здається: у рандомізованому дослідженні в Намбурі щоденне нанесення крему знизило частоту плоскоклітинного раку на 39%, а на частоту базаліоми не вплинуло[18].
  • Носіть одяг із захистом від сонця: капелюхи з широкими крисами, окуляри з фільтром UVA і UVB, сорочки з довгими рукавами, щільні тканини або тканини з UPF[16].
  • Не користуйтеся соляріями: штучне УФ-випромінювання так само ушкоджує ДНК клітин шкіри.
  • Оглядайте шкіру щомісяця: звертайте увагу на нові плями й вузлики, що не зникають і змінюються з часом.
  • Проходьте профілактичні огляди в дерматолога: раз на рік або частіше, за рекомендацією лікаря. Тривале спостереження особливо потрібне при множинних базаліомах, пухлинах високого ризику та синдромі Горліна[2].
  • Обговоріть з лікарем нікотинамід (форму вітаміну B3): у дослідженні ONTRAC у людей, які вже мали щонайменше два раки шкіри, 500 мг двічі на день протягом року знизили частоту нових немеланомних раків шкіри на 23%, але зниження саме базаліом на 20% не було статистично значущим; після відміни ефект зникав[19]. У реципієнтів донорських органів нікотинамід не подіяв[20]. У ретроспективному аналізі даних ветеранів ризик раку шкіри був нижчим на 14%[21].

Читайте:

Коротко: щоденний сонцезахисний крем у дослідженні знизив частоту плоскоклітинного раку, для базаліоми такого ефекту не показано, тож регулярні огляди і раннє видалення важать не менше.

Поширені питання

Чи може базаліома повернутись після лікування?

Так. Рецидив імовірніший, якщо пухлину видалили не повністю або вона розташована в складній для лікування зоні, і він може проявитися пізно: лише дві третини рецидивів з'являються в перші 3 роки[7]. Ризик нових базаліом вищий у тих, хто вже мав кілька пухлин[5]. Після лікування потрібні регулярні дерматологічні огляди й самоперевірка шкіри навколо місця втручання.

Чим базаліома відрізняється від інших типів раку шкіри?

Базаліома найпоширеніша і найменш агресивна. Плоскоклітинний рак розвивається з інших клітин епідермісу, росте швидше й частіше поширюється. Меланома виникає з пігментних клітин (меланоцитів), часто перебігає агресивно й без лікування може швидко метастазувати.

Що таке актиничний кератоз і як він пов'язаний із раком?

Актиничний кератоз це передраковий стан шкіри після тривалого впливу ультрафіолету: шорстка ділянка, що лущиться та не загоюється. Сам кератоз не є раком, але може переродитися у плоскоклітинну карциному. У великому дослідженні ризик такого переходу для окремої ділянки становив 0,6% за рік і 2,6% за 4 роки; водночас приблизно 65% плоскоклітинних раків і 36% базаліом виникли на місці ділянок, які раніше вважали актиничним кератозом[22]. Лікування кератозу допомагає знизити ризик раку шкіри.

Підсумок

Базаліома рідко загрожує життю, але без лікування повільно руйнує тканини, найчастіше на обличчі. Нову пляму, вузлик чи ранку, що не гоїться кілька тижнів, варто показати дерматологу: невелику пухлину видаляють швидко і з малим рубцем. Після першої базаліоми ризик нової високий, тому огляди шкіри стають постійною звичкою, а народні мазі не замінюють видалення.

Джерела22
  1. Огляд. Khayyat A. та ін. Insights into basal cell carcinoma with bone metastasis: a comprehensive review. Skin Health Dis, 2025.
  2. Довідник. Peris K. та ін. European consensus-based interdisciplinary guideline for diagnosis and treatment of basal cell carcinoma-update 2023. Eur J Cancer, 2023.
  3. Basal cell carcinoma: From symptoms to treatments. American Academy of Dermatology.
  4. Огляд. Johannessen JT. та ін. [Metastatic basal cell carcinoma]. Ugeskr Laeger, 2021.
  5. Мета-аналіз. Marcil I. та ін. Risk of developing a subsequent nonmelanoma skin cancer in patients with a history of nonmelanoma skin cancer: a critical review of the literature and meta-analysis. Arch Dermatol, 2000.
  6. Мета-аналіз. Wehner MR. та ін. Indoor tanning and non-melanoma skin cancer: systematic review and meta-analysis. BMJ, 2012.
  7. Мета-аналіз. Rowe DE. та ін. Long-term recurrence rates in previously untreated (primary) basal cell carcinoma: implications for patient follow-up. J Dermatol Surg Oncol, 1989.
  8. Дослідження. Arits AH. та ін. Photodynamic therapy versus topical imiquimod versus topical fluorouracil for treatment of superficial basal-cell carcinoma: a single blind, non-inferiority, randomised controlled trial. Lancet Oncol, 2013.
  9. Дослідження. Williams HC. та ін. Surgery Versus 5% Imiquimod for Nodular and Superficial Basal Cell Carcinoma: 5-Year Results of the SINS Randomized Controlled Trial. J Invest Dermatol, 2017.
  10. ЕРІВЕДЖ®: інструкція, ціни, аналоги, як приймати — все про препарат.
  11. Дослідження. Sekulic A. та ін. Efficacy and safety of vismodegib in advanced basal-cell carcinoma. N Engl J Med, 2012.
  12. Дослідження. Migden MR. та ін. Treatment with two different doses of sonidegib in patients with locally advanced or metastatic basal cell carcinoma (BOLT): a multicentre, randomised, double-blind phase 2 trial. Lancet Oncol, 2015.
  13. Дослідження. Stratigos AJ. та ін. Cemiplimab in locally advanced basal cell carcinoma after hedgehog inhibitor therapy: an open-label, multi-centre, single-arm, phase 2 trial. Lancet Oncol, 2021.
  14. Огляд. Lim A. Black salve treatment of skin cancer: a review. J Dermatolog Treat, 2018.
  15. Огляд. Pantano F. та ін. Hepatotoxicity induced by greater celandine (Chelidonium majus L.): a review of the literature. Eur Rev Med Pharmacol Sci, 2017.
  16. Sun Safety Facts. CDC.
  17. How to apply sunscreen. American Academy of Dermatology.
  18. Дослідження. Green A. та ін. Daily sunscreen application and betacarotene supplementation in prevention of basal-cell and squamous-cell carcinomas of the skin: a randomised controlled trial. Lancet, 1999.
  19. Дослідження. Chen AC. та ін. A Phase 3 Randomized Trial of Nicotinamide for Skin-Cancer Chemoprevention. N Engl J Med, 2015.
  20. Дослідження. Allen NC. та ін. Nicotinamide for Skin-Cancer Chemoprevention in Transplant Recipients. N Engl J Med, 2023.
  21. Дослідження. Breglio KF. та ін. Nicotinamide for Skin Cancer Chemoprevention. JAMA Dermatol, 2025.
  22. Дослідження. Criscione VD. та ін. Actinic keratoses: Natural history and risk of malignant transformation in the Veterans Affairs Topical Tretinoin Chemoprevention Trial. Cancer, 2009.