Рак стравоходу: симптоми, діагностика та лікування

Рак стравоходу — одне з тих захворювань, яке довго залишається непоміченим. Симптоми зазвичай з’являються лише тоді, коли пухлина вже заважає ковтанню. Але навіть у такій ситуації сучасна медицина пропонує варіанти лікування.

Стравохід — це довга м’язова трубка, яка проводить їжу з горла до шлунка. Пухлини, що утворюються в його стінках, можуть довгий час не викликати дискомфорту, і саме тому рак стравоходу часто виявляють лише на пізніх етапах. Це складне для лікування захворювання, але на ранніх стадіях хірургія й інші методи можуть дати хороший результат. Коли вилікувати хворобу неможливо, лікування спрямоване на продовження життя, полегшення симптомів і збереження повсякденного функціонування.

Що таке рак стравоходу

Рак стравоходу — це злоякісне новоутворення, яке починається в тканинах стравоходу, тобто трубки, що з'єднує глотку зі шлунком. Він входить до десятки найпоширеніших видів раку у світі. Пухлина розвивається зі змінених клітин слизової або поверхневого шару стінки й поступово проникає вглиб. Більшість випадків діагностують тоді, коли новоутворення вже встигло прорости крізь кілька шарів тканини або поширитись на сусідні органи чи лімфовузли.

Цей тип раку має кілька особливостей. Стравохід досить гнучкий, він може розширюватися під час ковтання. Саме через це пухлина довго не створює відчутних перешкод для проходження їжі. А коли симптоми з’являються — процес уже далеко не на початковій стадії. Та навіть за таких умов хвороба може бути частково контрольованою, особливо якщо вчасно застосовувати комплексне лікування.

Роль стравоходу в організмі

Стравохід не перетравлює їжу — він лише транспортує її з ротової порожнини до шлунка. Але це не означає, що пошкодження цієї ділянки проходить без наслідків. Будь-яке порушення просвіту стравоходу одразу впливає на здатність людини нормально харчуватися. До того ж, пухлини в цій зоні можуть викликати біль, задуху, кашель або кровотечу.

Особливість розвитку пухлини без симптомів

На ранніх стадіях пухлина може рости всередині стінки стравоходу або вздовж неї, не створюючи фізичного перешкоджання. Через це пацієнти тривалий час не помічають жодних змін. Перші прояви часто плутають із симптомами гастриту або печії, і лише наростання утруднення ковтання змушує звернутися до лікаря.

Як рак стравоходу впливає на організм

У здоровому стані стравохід легко пропускає великі шматки їжі, розширюючись під час ковтання. Але коли в його стінці з’являється злоякісна пухлина, усе змінюється. Спершу клітини починають неконтрольовано ділитись, утворюючи новоутворення. Воно розростається й поступово звужує просвіт — отвір, через який проходить їжа. Коли пухлина перекриває значну частину стравоходу, з’являються перші фізичні симптоми.

Саме ця здатність стравоходу «терпіти» й розширюватись пояснює, чому рак часто виявляють пізно. Пацієнт може спокійно ковтати навіть із наявною пухлиною, поки та не досягне критичних розмірів. Коли пухлина значно збільшується, вона починає блокувати проходження їжі або викликати больові відчуття.

У міру прогресування новоутворення може проростати в сусідні структури — наприклад, трахею, бронхи чи аорту. Це ускладнює перебіг хвороби й робить її значно агресивнішою. Також можливе метастазування — коли ракові клітини поширюються лімфою або кров’ю в інші частини тіла. Найчастіше це лімфовузли, печінка або легені.

Види раку стравоходу

Залежно від того, які саме клітини стравоходу перетворюються на злоякісні, виділяють два основних типи раку стравоходу. Вони відрізняються за походженням, локалізацією і поширеністю в різних регіонах світу.

Аденокарцинома

Це найпоширеніший тип раку стравоходу у країнах із високим рівнем доходу. Він виникає з клітин, які виробляють слиз для зволоження поверхні стравоходу. Найчастіше аденокарцинома розвивається в нижній третині стравоходу — ближче до шлунка. Її появу часто пов’язують із хронічним кислотним рефлюксом і станом, який називають «стравоходом Барретта» — коли клітини слизової набувають атипових властивостей.

Плоскоклітинна карцинома

Цей тип виникає з плоского епітелію, що вкриває внутрішню поверхню стравоходу. Частіше вражає середню та верхню його частину. Основні фактори ризику включають тривале куріння, зловживання алкоголем, дефіцит поживних речовин, а також регулярне вживання надто гарячих напоїв. Постійне термічне ушкодження слизової оболонки призводить до хронічного запалення, що підвищує ризик злоякісних змін. Плоскоклітинна карцинома частіше зустрічається у жителів Азії, Африки та Східної Європи.

Порівняння основних характеристик

Щоби краще зрозуміти відмінності між цими формами раку, нижче наведено їх порівняння за ключовими ознаками:

• Клітинне походження: аденокарцинома — із залозистих клітин, плоскоклітинна — з плоского епітелію.
• Локалізація: аденокарцинома — нижній відділ стравоходу, плоскоклітинна — середній або верхній.
• Основні фактори ризику: аденокарцинома — кислотний рефлюкс, ожиріння; плоскоклітинна — тютюн, алкоголь.
• Поширеність: аденокарцинома — частіше у білого населення розвинених країн; плоскоклітинна — у темношкірого та азійського походження.

Хто частіше хворіє на рак стравоходу

Хоч рак стравоходу не належить до найпоширеніших онкологічних захворювань, він має певні демографічні особливості. 

Захворювання найчастіше виявляють у чоловіків віком від 60 років і старше. Причини цього поки що не повністю з’ясовані, але статистика послідовна: чоловіки страждають на рак стравоходу приблизно втричі частіше, ніж жінки. Додатково впливає поєднання факторів — тривалий вплив тютюну, алкоголю, гастроезофагеального рефлюксу та надмірної ваги.

Залежно від етнічного походження також простежується різниця в типах пухлин:

• Темношкірі й азійського походження: у цих групах частіше діагностують плоскоклітинну карциному, яка виникає в середньому або верхньому відділі стравоходу.
• Біле населення: у цієї групи переважає аденокарцинома, яка найчастіше вражає нижню третину стравоходу, особливо на тлі рефлюксу й ожиріння.

Симптоми раку стравоходу

Рак стравоходу часто довгий час не дає про себе знати. Перші помітні прояви виникають уже тоді, коли пухлина починає суттєво звужувати просвіт і заважати проходженню їжі. Тому першим і найбільш типовим симптомом є утруднене ковтання — людина може відчувати, ніби їжа застрягає в грудях. Із часом ситуація погіршується: доводиться все ретельніше пережовувати, переходити на м’яку або рідку їжу, а потім — і зовсім втрачати здатність нормально харчуватись.

Але труднощі з ковтанням — не єдиний можливий симптом. Пухлина може викликати подразнення, кровотечі або стискати сусідні структури. Тому перелік можливих проявів досить широкий.

До інших симптомів, які можуть виникати при раку стравоходу, належать:

• Біль: може з’являтись у горлі, за грудиною, у спині або між лопатками.
• Кров у блювоті або мокроті: нечастий, але тривожний симптом.
• Печія: часте печіння за грудиною може бути не лише ознакою рефлюксу, але й симптомом пухлини.
• Охриплість або хронічний кашель: виникає, якщо пухлина тисне на голосові зв’язки або дихальні шляхи.
• Небажане схуднення: через зменшення споживання їжі та виснаження організму.

Ці симптоми не завжди вказують саме на рак, але в сукупності або за наявності декількох із них потрібно не зволікати з обстеженням.

Причини та фактори ризику

Точну причину розвитку раку стравоходу в кожному конкретному випадку встановити неможливо. Але на основі клінічних спостережень і досліджень сформульовано перелік факторів, які суттєво підвищують ризик появи злоякісної пухлини в тканинах стравоходу. Деякі з них пов’язані зі способом життя, інші — з хронічними захворюваннями або генетичними особливостями.

Ці чинники не гарантують, що рак обов’язково виникне, але їхня присутність значно підвищує ймовірність хвороби. Особливо важливо враховувати комбінацію кількох факторів одночасно.

Ось основні обставини, за яких ризик розвитку раку стравоходу зростає:

• Вживання тютюну: куріння сигарет, сигар або вживання жувального тютюну — один із найпотужніших факторів ризику.
• Алкоголь: регулярне і тривале вживання алкоголю, особливо міцного, значно підвищує ймовірність появи плоскоклітинної карциноми.
• Вживання надто гарячих напоїв: регулярне споживання рідин високої температури ушкоджує слизову стравоходу, що сприяє розвитку хронічного запалення та змін у клітинах. Це підвищує ризик плоскоклітинної карциноми.
• Ожиріння: надмірна маса тіла спричиняє хронічне запалення і підвищений тиск на шлунок, що сприяє рефлюксу.
• Хронічний кислотний рефлюкс і стравохід Барретта: тривале закидання шлункового соку в стравохід змінює його клітини, створюючи передракові умови.
• Вірус папіломи людини (ВПЛ): деякі штами цього вірусу здатні викликати зміни в тканинах, у тому числі в стравоході.
• Онкологічний анамнез: люди, які перенесли рак голови або шиї, мають вищий ризик розвитку раку стравоходу.
• Рідкісні спадкові стани: зокрема, ахалазія (порушення моторики стравоходу) та тилоз (надмірне зроговіння шкіри на долонях і підошвах).
• Вплив хімічних речовин: особливо органічних розчинників, що використовуються, наприклад, у хімчистках, за умов тривалого контакту.

Як діагностують рак стравоходу

Щоби виявити рак стравоходу, недостатньо лише скарг пацієнта. Підозра може виникнути на основі симптомів, але підтвердити її можна лише за допомогою інструментальних і лабораторних методів. Діагностика складається з кількох етапів: візуалізація, ендоскопія, взяття зразків тканин та визначення стадії хвороби. Кожен із цих кроків дає конкретну інформацію, яка впливає на вибір лікування.

До основних методів, які застосовують для виявлення раку стравоходу, належать такі:

• Барієве контрастування (барієва суміш + рентген): пацієнт випиває рідину з барієм, після чого роблять серію рентгенівських знімків. Це дозволяє побачити нерівності, звуження або інші дефекти стінки стравоходу.
• КТ грудної клітки та живота: дає змогу визначити, чи поширилася пухлина на сусідні органи або лімфовузли.
• Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС): за допомогою гнучкого ендоскопа лікар оглядає внутрішню поверхню стравоходу, виявляє підозрілі ділянки та може взяти біопсію.
• Ендоскопічне ультразвукове дослідження: дає змогу оцінити глибину проростання пухлини в стінку стравоходу, а також стан сусідніх лімфатичних вузлів.
• Біопсія: під час ЕГДС лікар відбирає фрагмент тканини для гістологічного дослідження, яке підтверджує або спростовує наявність злоякісних клітин.

Стадіювання та градація пухлини

Після підтвердження діагнозу наступним кроком є визначення стадії захворювання. Це дозволяє з’ясувати, наскільки глибоко пухлина проросла в тканини стравоходу, чи уражені прилеглі лімфатичні вузли та чи є віддалені метастази. Для цього використовують систему TNM, де:

• T (tumor): описує розміри пухлини та глибину її проникнення в стінку стравоходу.
• N (nodes): вказує, чи є метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.
• M (metastasis): визначає, чи поширилася пухлина на віддалені органи.

На основі цієї інформації встановлюють клінічну стадію захворювання:

• Стадія I: пухлина обмежена слизовою оболонкою стравоходу, відсутні уражені лімфовузли та метастази.
• Стадія II: пухлина проростає глибше в стінку стравоходу або уражує кілька ближніх лімфатичних вузлів.
• Стадія III: пухлина виходить за межі стравоходу або поширюється на численні лімфатичні вузли, але без віддалених метастазів.
• Стадія IV: виявлено віддалені метастази в інших органах, наприклад у печінці, легенях або кістках.

Крім TNM, оцінюють також ступінь злоякісності пухлинних клітин — так званий grade. Він вказує, наскільки клітини пухлини відрізняються від нормальних. Низький grade означає, що клітини схожі на здорові й пухлина, ймовірно, росте повільно. Високий grade — це агресивна пухлина з високою швидкістю росту та вищим ризиком метастазування.

Методи лікування раку стравоходу

Тактика лікування залежить від того, на якій стадії виявлено захворювання, яка його гістологічна форма, та в якому стані перебуває сам пацієнт. Якщо пухлину діагностують рано, її можна видалити хірургічно. При більш поширеному процесі лікарі застосовують комбіноване лікування — поєднуючи оперативні втручання, променеву та хіміотерапію. У запущених випадках лікування фокусується на полегшенні симптомів і продовженні життя.

Перелічимо основні методи, які застосовують залежно від стадії хвороби:

• Хірургія: основний метод лікування на ранніх стадіях. Найпоширеніша операція — езофагектомія, під час якої видаляють частину або весь стравохід разом із прилеглими тканинами. Після цього верхню частину шлунка переміщують догори, щоб сформувати новий прохід для їжі.
• Променева терапія: використовують як самостійно, так і разом з операцією або хіміотерапією. Опромінення спрямоване на знищення ракових клітин або зменшення пухлини.
• Хіміотерапія: препарати, що впливають на клітини, які активно діляться. Її можуть призначити до або після хірургії, а також як паліативний метод на пізніх стадіях.
• Ендоскопічна резекція слизової: підходить для дуже ранніх форм раку, коли злоякісні клітини розташовані лише в поверхневому шарі слизової.
• Ендоскопічна дисекція підслизового шару: більш складна процедура, яка дозволяє видалити пухлину разом із частиною підслизової оболонки — також у ранніх випадках.
• Лазерна терапія: застосовується переважно для полегшення ковтання, якщо пухлина перекриває просвіт. Спрямований лазер випаровує тканину пухлини.
• Фотодинамічна терапія: спеціальні препарати (фотосенсибілізатори) накопичуються в пухлинних клітинах і активуються світлом. Це призводить до руйнування пухлини зсередини.
• Таргетна терапія: спрямована на пухлини з високою експресією білка HER2. У таких випадках використовують спеціальні препарати, які блокують цей білок і зупиняють ріст раку.
• Імунотерапія: препарати з групи інгібіторів контрольних точок допомагають імунній системі розпізнавати й атакувати ракові клітини. Це варіант для пізніх або рецидивних форм.

Хірургія

Езофагектомія — складне оперативне втручання, яке потребує високої кваліфікації та ретельної підготовки пацієнта. Після видалення частини стравоходу формується новий хід для їжі, зазвичай із використанням частини шлунка. Реабілітація після такої операції триває кілька тижнів або навіть місяців.

Променева та хіміотерапія

Їх призначають як доповнення до операції або в разі, коли хірургічне втручання неможливе. У комбінації вони можуть зменшити розмір пухлини перед операцією або знищити залишкові клітини після неї.

Сучасні методи: ендоскопія, таргетна терапія, імунотерапія

Ендоскопічні техніки дозволяють уникнути масштабної операції, якщо рак виявлено на дуже ранній стадії. Таргетні препарати та імунотерапевтичні засоби відкривають нові можливості для пацієнтів із метастатичним процесом або непереносимістю класичного лікування.

Прогноз і тривалість життя

Результат лікування залежить не лише від типу пухлини, але й від того, наскільки рано її виявили. Якщо рак діагностовано на ранньому етапі й проведено радикальне лікування, п’ятирічне виживання становить близько 46%. Це означає, що майже половина пацієнтів із локалізованим процесом живуть понад п’ять років після встановлення діагнозу. Однак така статистика характерна лише для ранніх стадій, які зустрічаються рідко.

У більшості випадків рак стравоходу виявляють пізно, коли повне вилікування вже неможливе. У таких ситуаціях мета лікування змінюється: замість повного видалення пухлини фокус зміщується на зменшення симптомів, збереження можливості ковтати, зниження болю та продовження життя наскільки це можливо.

Наявність метастазів, загальний стан організму, вік, супутні хвороби — усе це впливає на прогноз. Тому навіть у межах однієї стадії ситуації можуть бути дуже різними. У деяких випадках пацієнти з поширеним процесом живуть кілька місяців, в інших — роками, особливо якщо лікування допомагає стримувати ріст пухлини й підтримувати функції організму.

Профілактика та скринінг

Попри те, що уникнути розвитку раку стравоходу на 100% неможливо, існують чітко визначені способи знизити ризик його появи. У більшості випадків профілактика зводиться до корекції способу життя та контролю хронічних станів, які сприяють ураженню стравоходу. Особливу увагу варто приділяти людям із тривалим кислотним рефлюксом, оскільки саме в них часто розвивається передраковий стан — стравохід Барретта.

Для зменшення ймовірності розвитку пухлини варто зосередитись на наступних діях:

• Контроль маси тіла: підтримка стабільної ваги в межах норми знижує тиск на шлунок і зменшує ризик кислотного рефлюксу.
• Відмова від тютюну: припинення куріння значно знижує ризик виникнення обох основних типів раку стравоходу.
• Обмеження вживання алкоголю: особливо важливе при схильності до плоскоклітинної форми хвороби.
• Уникання надто гарячих напоїв: зниження температури рідин до комфортного рівня допомагає уникнути термічного ушкодження слизової, що може сприяти розвитку раку.
• Лікування кислотного рефлюксу: своєчасне виявлення й контроль ГЕРХ (гастроезофагеальної рефлюксної хвороби) запобігає структурним змінам у слизовій стравоходу.
• Розгляд вакцинації проти вірусу папіломи людини: деякі штами вірусу папіломи людини пов’язані з онкологічними процесами в тканинах стравоходу.
• Спостереження при стравоході Барретта: людям із цим діагнозом можуть періодично проводити ендоскопічні обстеження для раннього виявлення можливих змін.

У загальній популяції не існує обов’язкової програми скринінгу на рак стравоходу. Але для людей із високим ризиком — наприклад, із діагностованим стравоходом Барретта або хронічним рефлюксом — лікар може рекомендувати регулярне ендоскопічне спостереження. Частота таких процедур визначається індивідуально залежно від стану слизової оболонки й результатів попередніх біопсій.

Життя після лікування

Навіть після успішного лікування рак стравоходу залишає після себе відчутний слід у житті пацієнта. Багато з труднощів пов’язані не з пухлиною як такою, а з наслідками лікування: хірургічні втручання, променева терапія чи хіміопрепарати можуть змінити функціонування шлунково-кишкового тракту, вплинути на апетит і загальний стан. Частині людей доводиться пристосовуватись до нових фізіологічних умов харчування.

Ускладнення можуть бути різними, але найчастіше пацієнти стикаються з такими труднощами:

• Складнощі з їжею: після операції ковтання може залишатися утрудненим. У деяких випадках потрібне спеціальне харчування або зміна структури раціону.
• Нудота та блювання: часто виникають унаслідок зменшеного об’єму шлунка чи порушення моторики стравоходу після хірургічного втручання.
• Печія: поширений симптом, особливо коли верхня частина шлунка замінює стравохід і шлунковий сік легко потрапляє вгору.
• Синдром швидкого випорожнення (демпінг-синдром): їжа дуже швидко проходить зі шлунка в кишечник. Це викликає нудоту, біль у животі, діарею, відчуття слабкості, пітливість або навіть різке почервоніння шкіри.

Плани спостереження і ризик рецидиву

Після завершення основного лікування пацієнти проходять регулярні контрольні обстеження. Їхня мета — не лише виявити можливе повернення хвороби, але й своєчасно виявити ускладнення або надати допомогу в адаптації. Графік таких візитів встановлюється індивідуально. Зазвичай протягом перших двох років огляди проводять кожні 3–6 місяців, а далі — кожні 6–12 місяців упродовж наступних трьох років.

Ризик рецидиву залишається навіть після видалення пухлини. Щоби знизити ймовірність повернення раку, важливо виключити всі чинники, які сприяли його розвитку, зокрема куріння й алкоголь. Також корисними можуть бути зміни в харчуванні та психологічна підтримка в адаптації до змін, які принесла хвороба.

Рак легень: міфи та реальність

Вірус папіломи людини: все, що варто знати

Рак щитоподібної залози: все, що потрібно знати