Магній

Магній залучений у сотні процесів у тілі — від роботи серця до рівноваги нервової системи. Його нестача зустрічається частіше, ніж здається.

Коли тіло починає подавати сигнали — судоми в ногах, відчуття виснаження зранку, порушення сну, — ми шукаємо причину в стресі, графіку, вітамінах. Але дуже часто проблема — у дефіциті мінералу, про який згадують рідше за інші. Магній не створює ефекту моментального полегшення, як кофеїн чи знеболювальне, але саме він лежить в основі стабільної роботи нервів, серця, м’язів і навіть сну. Його нестача не завжди очевидна, але завжди відчутна — тільки з затримкою.

Що таке магній і чому він такий важливий

Магній — мікроелемент, який входить до складу кожної живої клітини. У тілі дорослої людини його накопичується приблизно 25 грамів: більшість — у кістках, частина — в м’язах і м’яких тканинах, і лише близько 1% — у крові. Але саме цей маленький відсоток у сироватці найбільше коливається і найшвидше реагує на дефіцит. [джерело]

Магній потрібен не «для підтримки здоров’я», а для самої біології життя: він активує понад 300 ферментів, що відповідають за вироблення енергії (АТФ), синтез білків, регуляцію глюкози, передачу нервових імпульсів. Без нього клітини просто не виконують свої функції. Особливо це стосується нейронів, кардіоміоцитів, м’язових волокон і клітин імунної системи.

Крім того, магній контролює баланс кальцію в організмі. Він необхідний для нормального функціонування паратгормону — ключового регулятора кальцієвого обміну. Коли магнію бракує, паратиреоїдні залози працюють нестабільно, кальцій не потрапляє в кістки, а відкладається в судинах. Це створює ризик як для опорно-рухової системи, так і для серцево-судинної. [джерело]

Його часто називають «мінералом спокою» — не через метафору, а тому, що він буквально знижує збудливість нервової системи й стабілізує клітинні мембрани. Без магнію тіло стає надмірно реактивним: з’являються судоми, напруга в м’язах, пришвидшене серцебиття, проблеми зі сном і концентрацією.

Організм не здатен самостійно виробляти магній. Щоденне надходження — єдине джерело. І навіть невеликий хронічний дефіцит здатен поступово вивести з ладу системи, які здавались міцними: серце, мозок, імунітет. Це не виняток — це звична картина у сучасному способі життя.

Основні функції магнію в організмі

Магній виконує десятки ключових завдань одночасно — це не просто підтримка обміну речовин. Його роль можна простежити в кожній системі: від нервової до серцево-судинної. Розгляньмо ці функції детальніше, починаючи з нервової системи.

Нервова система

Нервові клітини обмінюються сигналами за допомогою електрохімічних імпульсів. Щоб цей обмін був чітким, без “зависань” і хибних спрацювань, магній діє як природний стабілізатор. Він блокує надлишкову активацію рецепторів, відповідальних за збудження, зокрема NMDA-рецепторів, що реагують на глутамат — основний збуджувальний нейромедіатор у мозку.

Коли магнію не вистачає, нейрони стають надчутливими. Це не просто гіпотетична модель — наслідки цілком відчутні: погіршення концентрації, дратівливість, внутрішнє напруження, відчуття "перевантаження" навіть від незначних подразників.

Окрім того, магній впливає на рівень серотоніну — речовини, яка відіграє роль у настрої та емоційній стабільності. Тому його дефіцит пов'язують зі схильністю до тривожності, депресії, розладів сну. У клінічних спостереженнях зазначено, що люди з низьким рівнем магнію частіше мають симптоми тривоги й не можуть повноцінно розслабитися навіть у спокійних умовах [джерело].

Також є докази, що достатній рівень магнію може зменшувати інтенсивність симптомів передменструального синдрому (ПМС), таких як емоційна нестабільність, головний біль, надмірна чутливість до стресу [джерело]. У таких випадках зазвичай використовують магній у формі гліцинату або цитрату — вони краще засвоюються й менше подразнюють шлунок. 

Таким чином, магній — це не просто мінерал для загального самопочуття, а реальний регулятор нервової збудливості, якому часто бракує в нашому щоденному раціоні.

Серцево-судинна система

Серце працює як електричний насос. Його скорочення — це результат електричних імпульсів, які проходять через м’язові волокна. Щоб ці імпульси були ритмічними та керованими, організм використовує електроліти — зокрема калій, кальцій і магній. І саме магній часто залишається “в тіні”, хоча він критично важливий для стабільної роботи серця.

Магній регулює потрапляння кальцію в серцеві клітини. Якщо кальцію надто багато — клітини можуть перезбуджуватись, і тоді виникають аритмії. Якщо ж магнію достатньо — ритм вирівнюється, скорочення відбуваються рівномірно, а серце працює без перевантаження. [джерело]

У великих метааналізах доведено: кожні додаткові 100 мг магнію на день асоціюються зі зниженням ризику інсульту приблизно на 8%. Такий зв’язок найбільш помітний для ішемічного типу інсульту — найпоширенішого у загальній популяції. [метааналіз]

Магній також відіграє роль у зниженні артеріального тиску. Він розслабляє стінки судин, знижуючи їхній тонус, і тим самим зменшує загальний судинний опір. Це особливо актуально для людей із м’якою або прикордонною формою гіпертензії, де магній може бути ефективною немедикаментозною підтримкою.

Крім того, він може позитивно впливати на рівень ліпідів: знижує концентрацію «поганого» холестерину (LDL) і сприяє підвищенню «хорошого» (HDL), що загалом зменшує ризик атеросклерозу. [джерело]

Отже, для серця магній — це не просто додаток до калію, а повноцінний учасник системи, який відповідає за стабільність ритму, тиск і навіть виживаність після серцевих подій.

Обмін речовин і контроль глюкози

Магній напряму пов’язаний з метаболізмом глюкози. Якщо говорити просто: він потрібен для того, щоб клітини правильно реагували на інсулін — гормон, який "відкриває двері" для цукру з крові. Коли магнію бракує, ця взаємодія порушується, і тіло починає втрачати контроль над рівнем глюкози.

Дослідження демонструють, що дефіцит магнію зустрічається частіше саме у людей із діабетом 2 типу [джерело]. Це не випадковість: інсулінорезистентність, характерна для цієї форми діабету, пов’язана з низьким внутрішньоклітинним рівнем магнію. Деякі роботи навіть вказують, що хронічно знижений рівень магнію — це не лише наслідок, а можливо, один з факторів, що сприяє розвитку діабету.

У клінічних умовах додавання магнію до лікування пацієнтів із порушенням толерантності до глюкози або предіабетом може покращити чутливість до інсуліну та знизити рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c). 

Окрім діабету, магній відіграє роль у регуляції жирового обміну. Його брак може супроводжуватись підвищеним рівнем тригліцеридів, розвитком інсулінорезистентного метаболічного синдрому та, у перспективі, підвищеним ризиком неалкогольної жирової хвороби печінки.

Тож при сучасному стилі життя, де переважає перероблена їжа, малорухомість і хронічний стрес, магній перетворюється з "другорядного" нутрієнта на реальний захисний фактор метаболічного здоров’я.

Імунна система

Магній рідко згадується, коли йдеться про імунітет — але дарма. Його роль у формуванні імунної відповіді підтверджена: без нього Т-лімфоцити не активуються належним чином. Саме магній необхідний для функціонування поверхневого білка LFA-1, який забезпечує зчеплення клітин імунної системи між собою та з мішенню.

При хронічному дефіциті спостерігається порушення активації цитотоксичних Т-клітин, зниження вироблення інтерлейкінів та інша “млявість” імунної відповіді [джерело]. Людина частіше хворіє, довше одужує, гірше переносить інфекції. Іноді це проявляється не як застуди, а як загальна імунна нестабільність: висипання, затяжне відновлення після стресу, втома після кожного контакту з вірусом. 

Інші важливі функції

Про кістки зазвичай говорять у контексті кальцію та вітаміну D, але саме магній запускає ключові етапи їх метаболізму. Він активує ферменти, що перетворюють вітамін D у його активну форму, а також підтримує стабільну секрецію паратгормону — гормону, який керує рівнем кальцію в крові. Коли магнію бракує, паратгормон виробляється неритмічно, кальцій розподіляється неправильно, а кісткова тканина поступово втрачає щільність. [джерело]

Цей процес не швидкий, але поступовий: особливо він помітний у жінок після менопаузи та літніх людей. У таких групах дефіцит магнію часто поєднується з остеопенією або остеопорозом. У клінічних дослідженнях спостерігалося: додавання магнію до схем, що містять кальцій і вітамін D, покращує мінералізацію кісткової тканини й зменшує ризик переломів.

У м’язах магній працює як антагоніст кальцію. Він не просто допомагає скороченню, а головне — забезпечує розслаблення. Без нього м’язове волокно залишається в напрузі. Саме тому люди з низьким рівнем магнію часто мають нічні судоми, відчуття "тремтіння всередині" або навіть м’язові болі без явної причини [джерело].

На рівні клітин магній критично важливий для синтезу білків і нуклеїнових кислот. Без нього не утворюються молекули ДНК і РНК, не відбувається нормальне клітинне ділення, а процеси відновлення після навантаження або хвороби сповільнюються. Цей вплив не видно одразу, але саме він визначає, як швидко тіло відновлюється і як довго зберігає функціональність.

І нарешті — енергія. Магній зв’язується з молекулою АТФ і активує її. Фактично, кожна клітина використовує не просто АТФ, а саме Mg-АТФ. Без цього зв’язку енергія залишається "непідключеною" — формально вона є, але біохімічно не працює. І навіть легкий дефіцит магнію може створити відчуття постійної втоми, яке не минає після сну.

Ознаки і наслідки дефіциту магнію

Нестача магнію — поширене явище навіть у країнах із достатком їжі. Виробництво перероблених продуктів, втрата магнію в ґрунтах, хронічний стрес, зловживання кавою та алкоголем, а також деякі ліки — усе це поступово знижує рівень споживання та засвоєння мінералу. Водночас його витрати ростуть, особливо при психоемоційних і фізичних навантаженнях.

Дефіцит зазвичай розвивається повільно. Симптоми на початкових етапах не виглядають тривожними — їх легко сплутати зі звичайною перевтомою чи нестачею сну:

• м’язові посмикування й судоми: зокрема в литках, частіше вночі або під час фізичних навантажень
• тремтіння повік, гіперреактивність: різка реакція на світло, звук, дотик; знижений поріг збудливості нервових клітин
• поверхневий або переривчастий сон: важко заснути, з’являються часті нічні пробудження
• втома, що не минає: навіть після відпочинку зберігається слабкість — на тлі порушеного клітинного вироблення енергії
• зниження концентрації, дратівливість: особливо в умовах тривалого інформаційного чи емоційного навантаження

Якщо дефіцит триває місяцями, можуть виникати системні порушення:

• аритмії: зокрема екстрасистолія або тахікардія — порушення серцевого ритму, які особливо небезпечні при фоновій патології серця
• гіпертонія: через втрату судинної еластичності та спазм дрібних артерій
• оніміння й поколювання в кінцівках: прояви нейром’язового збудження, іноді разом з порушенням координації
• тривожність, панічні симптоми: без об’єктивної загрози, на тлі порушеної нейротрансмітерної регуляції
• інсулінорезистентність: магній необхідний для функціонування рецепторів до інсуліну — при дефіциті розвивається метаболічна нестабільність
• падіння рівня калію і кальцію: вторинне порушення їх балансу внаслідок втрати магнію, особливо при одночасному прийомі діуретиків

Є групи людей, які мають підвищений ризик хронічного дефіциту:

• пацієнти з діабетом 2 типу: через глюкозурію магній активно виводиться з сечею
• люди з порушенням всмоктування в кишківнику: наприклад, при целіакії, хворобі Крона або після резекції тонкої кишки
• ті, хто тривалий час приймає ІПП або сечогінні: ці препарати знижують кислотність або посилюють виведення електролітів
• люди з алкогольною залежністю: дефіцит поглиблюється одночасно за рахунок поганого харчування, порушеної абсорбції та втрати магнію з сечею

Низький рівень магнію не завжди видно в аналізі крові — адже більшість мінералу зосереджена всередині клітин. Але коли симптоми накопичуються, і немає чіткого пояснення їхньої причини, саме магній може виявитися тією “втраченoю ланкою”. Його дефіцит здатен одночасно впливати на серце, судини, нерви, гормональну систему і навіть імунітет — створюючи ефект системної розбалансованості, який не вкладається в жоден конкретний діагноз.

Зв’язок з хронічними захворюваннями

Магній рідко потрапляє у фокус уваги, коли мова йде про хронічні хвороби. Але все частіше саме він виявляється прихованою ланкою, яка впливає на перебіг і тяжкість багатьох станів. Не як допоміжний елемент, а як частина самої проблеми.

• Цукровий діабет 2 типу: коли в клітин не вистачає магнію, вони гірше сприймають інсулін. Через це цукор довше залишається в крові. До того ж, при підвищеному рівні глюкози організм втрачає магній із сечею — і це лише поглиблює замкнене коло.
• Остеопороз: кістки — це не тільки кальцій. Без магнію він не засвоюється повноцінно й починає накопичуватися там, де не треба — у судинах або м’яких тканинах. Через це кістки втрачають щільність, а ризик переломів зростає, особливо у жінок після менопаузи.
• Проблеми з серцем: магній впливає на ритм серця, тиск і стан судин. Його нестача може спричинити серцебиття, спазм судин або навіть підвищення тиску. Є дані, що люди, які регулярно отримують достатньо магнію з їжею, рідше мають інфаркти, інсульти чи гіпертонію.
• Мігрень: при зниженому рівні магнію судини в головному мозку стають нестабільними. Магній допомагає зменшити кількість і силу нападів. Його навіть офіційно рекомендують як засіб профілактики — наприклад, у вигляді цитрату у певних дозах.
• Передменструальний синдром (ПМС): у жінок із сильними перепадами настрою, головним болем чи затримкою рідини в другій половині циклу часто виявляють знижений рівень магнію. Додавання цього мінералу (наприклад, у формі гліцинату) допомагає вирівняти стан.
• Ускладнення вагітності: у деяких випадках магній призначають як повноцінний медичний засіб — особливо для запобігання судом і стабілізації тиску при прееклампсії. Це один із небагатьох мікроелементів, який застосовують не як вітамін, а як ліки.
• Астма: магній допомагає бронхам розслабитися. Його іноді вводять при важких нападах, щоб зменшити спазм. А у хронічній формі він може знизити частоту нападів, хоча не замінює основного лікування.

Коли хронічна хвороба не піддається контролю, як хотілося б, або симптоми повертаються знову і знову, варто перевірити — а чи достатньо в організмі магнію? Бо іноді ця дрібна деталь змінює весь механізм.

Скільки магнію потрібно щодня

Потреба в магнії змінюється залежно від віку, статі, фізичної активності та стану здоров’я. Теоретично, середньостатистичній дорослій людині достатньо близько 310–420 міліграмів на добу. Але на практиці цієї кількості може не вистачати. [джерело]

Причин — кілька. Організм втрачає магній швидше під час стресу, при захворюваннях, особливо пов’язаних із кишківником або сечовою системою, а також при регулярному вживанні кави, алкоголю чи солодких продуктів. У таких випадках потреба в магнії зростає, навіть якщо формально людина харчується “нормально”.

Рекомендовані добові норми

• Чоловіки 19–30 років: 400 мг/добу
• Чоловіки від 31 років: 420 мг/добу
• Жінки 19–30 років: 310 мг/добу
• Жінки від 31 років: 320 мг/добу
• Вагітні: 350–360 мг/добу
• Грудне вигодовування: 310–320 мг/добу

Ці норми орієнтовані на здорових людей. Якщо в людини є діабет, проблеми зі всмоктуванням, серцеві чи ниркові захворювання, потреба може бути вищою. В окремих випадках — значно вищою.

Природні джерела магнію

Магній є в багатьох продуктах, але не завжди в тій формі чи кількості, яку легко отримати з раціону. Найбільше його — у рослинній їжі, яка зберігає природну структуру: листова зелень, горіхи, бобові, цільні зерна.

Основні джерела, які справді варто включити до раціону [джерело]:

• Листова зелень: шпинат, кріп, мангольд, петрушка — завдяки хлорофілу
• Горіхи й насіння: мигдаль, кеш’ю, гарбузове насіння, кунжут
• Бобові: квасоля, сочевиця, нут
• Цільнозернові: гречка, перловка, вівсянка
• Риба: скумбрія, лосось, тунець
• Молочні продукти: твердий сир, кефір, йогурт без добавок
• Чорний шоколад: щонайменше 70% какао

Однак є нюанси. Під час технологічної обробки більшість магнію втрачається. Білий рис містить майже вчетверо менше магнію, ніж коричневий. Очищене борошно — практично нуль. Навіть деякі овочі втрачають частину мінералів при тривалому варінні.

Зелені продукти — непогане джерело, але мало хто їсть їх у достатній кількості. До того ж, не весь магній у продуктах засвоюється однаково. Фітини в злаках або оксалати в шпинаті можуть знижувати біодоступність. Тому навіть збалансоване меню не завжди гарантує покриття потреби — особливо за умов додаткового навантаження.

Магній у вигляді добавок: коли, скільки і які форми

Навіть якщо людина харчується збалансовано, організм не завжди отримує або засвоює достатньо магнію. При захворюваннях кишківника, хронічному стресі, посиленому потовиділенні або вживанні певних ліків втрати мінералу можуть значно перевищувати його надходження. У таких випадках мають сенс магнієві добавки.

Але не кожна банка з написом “магній” однаково корисна. Цей мінерал існує в різних формах — хімічно він поєднаний з іншими речовинами, які впливають на те, як добре засвоюється препарат і як він діє на шлунково-кишковий тракт.

Найпоширеніші форми магнію

• Цитрат магнію: одна з найбільш доступних для засвоєння форм. Часто використовується при закрепах або для зменшення частоти мігрені. Може мати легкий послаблювальний ефект.
• Гліцинат магнію: м’який для шлунка, не викликає діареї. Добре підходить людям із чутливою системою травлення, а також при підвищеній тривожності чи труднощах зі сном.
• Оксид магнію: містить велику кількість магнію на одиницю ваги, але засвоюється гірше. У великих дозах використовується як проносне або входить до дешевших комплексів.
• Сульфат магнію: застосовується у вигляді ін’єкцій в екстрених ситуаціях — наприклад, при судомах у вагітних або серцевих нападах. У формі порошку — для короткочасного очищення кишківника.
• Малат і лактат магнію: ці форми краще переносяться при довготривалому прийомі. Часто застосовуються при втомі, слабкості або м’язовому дискомфорті.

Цифра на упаковці не завжди показує, скільки магнію потрапить в організм. Наприклад, 500 мг оксиду й 200 мг гліцинату можуть мати однакову користь — через різницю в біодоступності. Саме тому форма має значення не менше, ніж дозування.

Коли і скільки приймати

У більшості випадків профілактична доза становить 200–350 мг магнію на день. Якщо виявлено дефіцит або є додаткове навантаження (стрес, активне тренування, вагітність), добову кількість можна підвищити до 400–500 мг. Дозу краще ділити на два прийоми — це знижує ризик розладів травлення і покращує засвоєння.

Приймати добавки до або після їжі — залежить від чутливості шлунка. Загалом після їжі краще: менше шансів на дискомфорт. Якщо ви вживаєте антибіотики, особливо тетрациклінового ряду або фторхінолони, магній потрібно приймати з інтервалом у 2–3 години — інакше ліки можуть засвоюватися гірше.

Що є в аптеках України

• Magne B6®: містить магній і вітамін B6. Часто використовується при дратівливості, судомах або перепадах настрою.
• Доппельгерц актив Магній + B6: популярний комплекс, який застосовується при фізичному та психоемоційному навантаженні.
• Solgar Magnesium Citrate: добавка в капсулах, м’яка до шлунка, містить цитратну форму магнію.
• Now Magnesium Citrate: капсульна форма з добрим рівнем засвоєння, часто використовується при м’язовій напрузі.

Незалежно від форми, важливо не перевищувати допустиму добову дозу. Надлишок магнію з добавок у здорової людини зазвичай виводиться з сечею, але при порушенні роботи нирок це може бути небезпечно. Основні побічні ефекти — діарея, нудота, рідко — м’язова слабкість.

Добавки — не “вітамінка на щастя”, а інструмент, який треба використовувати з розумінням. У більшості випадків вони корисні, якщо підібрані правильно і відповідають реальній потребі.

Чи буває занадто багато магнію?

Звичайні продукти харчування не здатні викликати передозування магнію. Якщо організм отримає його трохи більше, ніж потрібно, нирки просто виведуть надлишок. Але коли мова йде про аптечні добавки, ситуація інша — особливо якщо приймати їх у великих дозах або без урахування стану здоров’я.

Найбільший ризик виникає при зниженій функції нирок. Якщо фільтрація крові порушена, магній не виводиться, а накопичується. Такий стан має назву гіпермагніємія. Він може проявлятись падінням тиску, м’язовою слабкістю, сповільненими рефлексами. У важких випадках — порушенням дихання або серцевого ритму.

У здорових людей теж можуть з’явитися побічні ефекти, особливо якщо доза перевищує допустимі межі або обрана форма викликає подразнення травної системи.

Найчастіші побічні ефекти стосуються шлунково-кишкового тракту й виникають переважно при надмірному дозуванні або чутливості до певних форм:

• діарея: найчастіше виникає при прийомі оксиду або сульфату магнію
• нудота, спазми в животі: зазвичай при перевищенні дози
• сонливість, млявість: рідше, але можлива реакція на надлишок

За даними Національного інституту здоров’я США, безпечна межа для магнію з добавок — до 350 мг елементного магнію на добу. Це не стосується магнію з їжі — тільки з добавок. У деяких ситуаціях лікар може призначити вищі дози — до 400–600 мг, але це вже контрольована терапія, а не самостійний вибір.

Проблема в тому, що симптоми надлишку легко не помітити. Якщо після початку прийому добавки з’явилася втома, уповільнення реакцій або дискомфорт у животі — варто переглянути дозу. Можливо, її потрібно знизити. Або ж замінити форму — на ту, що м’якше діє на травну систему.

Магній і взаємодія з ліками

Магній не діє у вакуумі. Він взаємодіє з багатьма ліками — іноді це на користь, іноді навпаки. Особливо важливо це враховувати тим, хто регулярно приймає препарати від хронічних хвороб.

Препарати, що знижують рівень магнію

• Інгібітори протонної помпи (ІПП): омепразол, пантопразол, езомепразол — знижують кислотність шлунка. При тривалому прийомі можуть порушити засвоєння магнію з їжі. Дефіцит розвивається повільно й часто непомітно.
• Сечогінні засоби: фуросемід, гідрохлортіазид — виводять зайву рідину, але разом з нею організм втрачає й магній. Навіть при повноцінному харчуванні це може призвести до зниження рівня мінералу.
• Деякі противірусні й протигрибкові препарати: впливають на баланс електролітів — особливо у високих дозах або при лікуванні тяжких інфекцій.

Препарати, на які впливає сам магній

• Антибіотики тетрациклінового і фторхінолонового ряду: доксициклін, левофлоксацин. Якщо прийняти їх разом із магнієм, може утворитися сполука, яка не засвоюється. Її організм просто виведе.
• Препарати заліза: магній може зменшити кількість заліза, що всмоктується. Якщо їх приймати з різницею в часі, проблема зникає.
• Засоби для щитоподібної залози: наприклад, левотироксин. Якщо вживати магній одночасно, ефективність препарату може зменшитися.

Ці поєднання не є небезпечними самі по собі, але можуть впливати на результат лікування. Найпростіше правило: залишати інтервал між магнієм і іншими препаратами хоча б 2 години. А іноді — до 4, якщо мова про чутливі ліки.

Якщо ви приймаєте кілька препаратів одночасно, краще не підбирати все самостійно. Навіть звичайний мінерал, такий як магній, може змінити ефект ліків — іноді непомітно, але суттєво. Тут варто радитися з лікарем або фармацевтом.

Часті питання

Чи можна приймати магній щодня?

Так. Організм не зберігає магній “про запас”, тому йому потрібна стабільна щоденна підтримка. Якщо ви отримуєте його з їжею — чудово. Якщо з добавок, краще обирати ті форми, які легко засвоюються і не викликають дискомфорту: гліцинат або цитрат. Доза має бути розумною — без надлишку.

Коли краще приймати магній — зранку чи ввечері?

Залежить від того, навіщо ви його вживаєте. Якщо хочете краще спати або зменшити вечірню напругу — ближче до вечора. Якщо більше турбує м’язова втома чи дратівливість вранці — краще на початку дня. Але регулярність важливіша за точну годину.

Чи підходить магній дітям?

Так, але тільки у вікових дозах. У деяких дітей із гіперактивністю, нічними судомами або проблемами зі сном магній може допомагати. Проте самостійно підбирати дозу не варто — краще спочатку порадитись із педіатром, особливо якщо дитина вже приймає інші препарати.

Чи допомагає магній при ПМС?

Так. Особливо якщо є перепади настрою, головний біль або набряки перед місячними. Найкраще діють м’які форми — гліцинат або цитрат. Вони заспокоюють, зменшують напругу в тілі і не дратують шлунок.

Чи можна комбінувати магній з кальцієм і вітаміном D?

Можна і варто. Ці три речовини працюють разом. Магній допомагає кальцію не потрапляти туди, куди не треба — наприклад, у стінки судин. Також він “вмикає” ферменти, потрібні для засвоєння вітаміну D. Щоб не заважали одне одному, краще приймати магній і кальцій із проміжком у 2 години.