Що таке біла гарячка і чим вона небезпечна

Як окрему хворобу, спричинену пиятством, білу гарячку описали ще 1813 року^[1]. Минуло понад двісті років, а вона так само підступна: з'являється через кілька днів після останньої чарки, коли людина вирішила зупинитися самотужки. Без належного лікування смертність від неї може сягати 37%^[1], а за вчасної допомоги в лікарні виживають близько 95% хворих^[2]. У цьому стані людина втрачає зв'язок з реальністю, бачить або чує те, чого немає, не впізнає рідних, може поводитися агресивно. Це не вигадка і не «характер»: так мозок реагує на раптову відсутність алкоголю, до якого він роками пристосовувався.

Що таке біла гарячка

Біла гарячка є найтяжчою формою синдрому відміни алкоголю, тобто стану, що виникає, коли людина після тривалого пиття раптово кидає або різко зменшує дозу. Медична назва цього стану алкогольний делірій, латиною delirium tremens, що означає «тремтливе марення». У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) його позначають кодом F10.4, як синдром відміни алкоголю з делірієм^[3]. У побуті кажуть «біла гарячка», а в розмовній мові ще й «білочка». Слово «гарячка» тут не означає інфекцію: температура справді може підвищуватися, але через перезбудження нервової системи^[4]. Делірієм лікарі називають раптову тяжку сплутаність свідомості: людина втрачає орієнтацію в часі й просторі, марить, галюцинує^[4].

Причина цього стану полягає в різкому порушенні балансу в роботі мозку. Алкоголь пригнічує нервову систему, і при розладі вживання алкоголю вона місяцями чи роками пристосовується до постійної присутності спиртного: гальмівні механізми слабшають, збуджувальні посилюються^[5]. Коли алкоголь раптово зникає, стримувати це перезбудження вже нічим. Звідси тяжке збудження, марення, галюцинації, тремтіння, прискорений пульс.

Делірій розвивається приблизно у 3–5% людей із синдромом відміни^[1] і може розгортатися стрімко. Без лікування вона здатна закінчитися смертю^[6], а збуджена людина в маренні небезпечна і для тих, хто поруч.

Причини виникнення

У людей, які зрідка випивають, білої гарячки не буває. Це ускладнення тих, хто п'є багато і тривалий час: його описують у людей, які кілька місяців сильно пили або вживають алкоголь понад 10 років^[4]. Мозок таких людей настільки звикає до алкоголю, що працює ніби «на підвищених обертах». Коли спиртне різко зникає, ця система дає збій: збудження наростає, психіка не витримує, з'являються марення і галюцинації.

Має значення й те, як саме людина припиняє пити. Якщо різко, після багатьох днів запою, ризик вищий. Небезпечно й дуже швидко зменшувати дозу або робити це на тлі виснаження, хвороби чи голодування. Що частіше людина вже кидала після періодів важкого пиття, то вищий ризик білої гарячки наступного разу^[2].

Читайте:

Синдром відміни алкоголю: симптоми та ризики

Синдром відміни алкоголю (абстинентний синдром): що відбувається з мозком і тілом, коли людина після тривалог...

Провокувальні чинники

Деякі обставини підвищують імовірність білої гарячки під час відмови від алкоголю. Самі по собі вони її не спричиняють, але можуть стати поштовхом: у людини, яка багато п'є, делірій можуть запустити травма голови, інфекція чи інша хвороба^[4].

Додаткові тригери:

• підвищена температура тіла або гостра інфекція
• черепно-мозкова травма, навіть давня
• зневоднення організму
• виснаження, відсутність нормального харчування
• супутні тяжкі захворювання.

Хто в зоні ризику

Щоб біла гарячка розвинулася, потрібна історія тривалого і значного вживання алкоголю. Найбільший ризик мають ті, хто п'є регулярно протягом багатьох років. Якщо в людини вже бували прояви синдрому відміни, наприклад тремтіння, пітливість, тривожність, або вона вже колись переживала білу гарячку, імовірність повторення різко зростає. Делірій у минулому серед окремих ознак найсильніше підвищує ймовірність тяжкого синдрому відміни^[7]. Ризик вищий і в старшому віці: у людей молодших за 30 років біла гарячка трапляється рідко^[2].

Важать також загальний стан здоров'я і супутні хвороби. Люди з хворобами серця, печінки, з дефіцитом поживних речовин, а також ті, хто разом з алкоголем приймає снодійні чи заспокійливі, переносять відміну тяжче^[2].

Ризик розвитку білої гарячки підвищується, якщо:

• людина вживає алкоголь щодня або майже щодня протягом кількох років
• у минулому вже були симптоми синдрому відміни
• раніше був епізод білої гарячки або судоми під час відміни
• є хронічні захворювання серця, печінки або мозку
• є неврологічні порушення чи судомні стани.

Симптоми білої гарячки

Ознаки білої гарячки з'являються не одразу після відмови від алкоголю. Найчастіше вони починаються через 2–3 доби: зазвичай симптоми виникають у проміжку 48–96 годин після останньої дози, а іноді навіть через 7–10 днів^[4]. Вони можуть наростати поступово або з'явитися раптово. Спочатку це збудження, тривожність, безсоння. Згодом галюцинації, марення, дезорієнтація.

Міф: якщо минуло два дні без алкоголю і людині полегшало, небезпека позаду. Насправді: саме тоді біла гарячка зазвичай і починається, а найсильнішими симптоми бувають на 4–5 добу^[2].

Поведінкові та психічні прояви

Людина поводиться так, ніби опинилася в іншій реальності. Може не впізнавати близьких, не знати, де перебуває, плутати день і ніч. Часто бачить або чує те, чого насправді немає: тварин, людей, голоси. Буває агресивною, підозріливою або, навпаки, надмірно лякливою^[2]. Можлива й протилежна картина, коли людина стає надмірно сонливою чи загальмованою^[4].

Фізичні симптоми

Психічні розлади супроводжуються змінами в усьому тілі. З'являється сильне потовиділення, тремтіння рук і всього тіла, прискорене серцебиття. Нерідко бувають судоми, гарячка, головний біль^[2].

Часті фізичні ознаки білої гарячки:

• сильне тремтіння (тремор), особливо рук
• пітливість, іноді до зневоднення
• висока температура тіла
• прискорене дихання, прискорений пульс (тахікардія)
• нудота, блювання
• підвищена чутливість до світла, звуків, дотику
• судоми або м'язові скорочення.

Стадії розвитку

Синдром відміни розгортається поетапно, і біла гарячка є його кінцевою точкою. Межі між етапами умовні, і не в кожного проходять усі.

6–12 годин після останнього вживання алкоголю

Починаються перші ознаки відміни: зазвичай вони з'являються протягом 6–24 годин після останньої дози^[8]. Людина стає неспокійною, з'являються безсоння, пітливість, легкий тремор, головний біль. Серце б'ється частіше, може підвищитися тиск.

12–24 години

Поступово виникають порушення сприйняття. Людина може почути дивні звуки або побачити щось миготливе. Зорові та слухові образи вона сприймає як реальні. Цей стан називають алкогольним галюцинозом, і галюцинації при ньому переважно минають протягом 48 годин^[9].

24–48 годин

На цьому етапі можливі судоми, вони найчастіше трапляються в перші 12–48 годин^[4]. Це може бути один напад або серія генералізованих судом, схожих на епілептичний напад. Часто вони з'являються раптово, навіть без галюцинацій чи помітного тремтіння^[4].

48–72 години

Саме в цей період найчастіше починається біла гарячка в повному сенсі^[1]. Марення, дезорієнтація, повна втрата зв'язку з реальністю. Людина не розуміє, хто вона і де перебуває, може говорити уривками, виглядати наляканою або агресивною. Рухи стають хаотичними, дії некерованими. Зазвичай делірій триває до тижня, а в частини людей до двох тижнів^[2].

Коротко: перші 2–4 доби тверезості після тривалого пиття найнебезпечніші. Сплутаність, галюцинації чи судоми в цей час є приводом одразу викликати швидку.

Як лікарі ставлять діагноз

Діагностувати білу гарячку може лише лікар, і чим раніше, тим краще. Насамперед він орієнтується на поведінку людини, загальний вигляд, відповіді на прості запитання. Якщо пацієнт не орієнтується в часі, не розуміє, де перебуває, не впізнає близьких або реагує на неіснуючі звуки чи образи, це вже сигнал.

Огляд і перші ознаки

Під час огляду лікар звертає увагу на пульс, тиск, тремтіння, температуру тіла, пітливість. Спостерігає за реакціями на запитання, оцінює мову і мислення. Також з'ясовує, як довго і скільки людина пила, коли була остання доза, чи бували раніше судоми або делірій^[7]. Схожі прояви можуть мати й інші хвороби, тому лікар їх теж виключає^[10].

Лабораторні та інструментальні обстеження

Щоб оцінити загальний стан організму, лікар може призначити низку аналізів. Вони підтверджують делірій і допомагають виявити супутні ускладнення, зокрема з боку печінки, серця чи нервової системи. Під час лікування стежать і за рівнем електролітів та рідини в організмі^[4].

Найчастіше проводять такі дослідження:

• Аналіз крові на магній і фосфати: допомагає виявити електролітні порушення, характерні для тяжкого синдрому відміни
• Біохімічний аналіз крові: показує роботу печінки, нирок і дає уявлення про обмін речовин; загальний аналіз крові теж має значення, бо низький рівень тромбоцитів пов'язаний з вищим ризиком делірію і судом^[11], це одне з ускладнень розладу вживання алкоголю
• Токсикологічний скринінг: визначає рівень алкоголю в крові та наявність інших речовин
• Електрокардіограма (ЕКГ): дає змогу оцінити серцевий ритм і виявити порушення, спричинені відміною
• Електроенцефалограма (ЕЕГ): застосовується в разі підозри на судоми або глибокі зміни активності мозку

Ще один інструмент лікаря шкала CIWA-Ar. Це перелік запитань і симптомів, за якими оцінюють тяжкість синдрому відміни^[12]. Вона допомагає і поставити діагноз, і стежити за динамікою стану під час лікування.

Лікування

Біла гарячка не минає сама по собі, і перечікувати її вдома не можна. Це невідкладний стан: при перших симптомах треба викликати швидку, не чекаючи, чи стане краще^[4]. Лікують її лише в лікарні, часто у відділенні інтенсивної терапії, де можна постійно стежити за диханням, тиском і пульсом^[6]. Людям, які вже мають ризик білої гарячки чи судом, госпіталізацію пропонують ще до того, як вони з'являться^[12].

Спочатку стабілізують загальний стан, знижують збудження, усувають галюцинації, підтримують роботу серця й мозку. Потім підбирають план подальшої відмови від алкоголю та реабілітації.

Основні методи лікування включають:

• Внутрішньовенне введення рідини: для відновлення водно-сольового балансу та боротьби зі зневодненням^[2]
• Бензодіазепіни: основа лікування, вони зменшують збудження і запобігають судомам; найчастіше застосовують лоразепам, діазепам, оксазепам^[6], а настанови Національного інституту охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) радять починати з лоразепаму^[12]
• Протисудомні засоби: при судомах, спричинених відміною, перевагу віддають швидкодійному бензодіазепіну, а фенітоїн для цього не застосовують^[12]
• Антипсихотики: якщо марення чи збудження не минають, лікар може додати галоперидол^[12]; замість бензодіазепінів вони гірші, у метааналізі ризик смерті при лікуванні лише ними був у 6,6 раза вищим^[13]
• Тіамін (вітамін B1): вводиться для профілактики уражень мозку, зокрема синдрому Верніке-Корсакова, ще до будь-якої крапельниці з глюкозою^[14]
• Жарознижувальні та знеболювальні засоби: використовують як допоміжну терапію.

Седацію підбирають так, щоб людина весь час делірію перебувала в легкій сонливості. Такий підхід разом із ретельним доглядом добре запобігає ускладненням і смертям: у дослідженнях із бензодіазепінами чи барбітуратами серед 217 пацієнтів не помер ніхто^[13]. Після виходу з делірію важливо не залишити людину без подальшої підтримки, бо саме тоді починається лікування самої залежності^[4].

Ускладнення

Від делірію страждає далеко не одна психіка. Якщо його вчасно не зупинити, під ударом опиняється весь організм. Частина ускладнень розвивається під час самого делірію, інші є наслідком тривалого зловживання алкоголем і проявляються саме в цей момент.

Небезпечні стани під час білої гарячки

У стані марення чи галюцинацій людина втрачає контроль над своїми діями. Звідси нещасні випадки: падіння, порізи, удари, спроби втечі чи напади на інших. Смерть при білій гарячці спричиняють тяжкі порушення ритму серця, зупинка дихання, сепсис, тяжкі електролітні порушення, тривалі судоми та травми під час них^[6].

Ураження внутрішніх органів

Окремі ускладнення спричиняють роки систематичного пиття, і даються вони взнаки саме під час відміни. Організм у цей час ослаблений, і будь-яке додаткове навантаження стає критичним.

До частих ускладнень належать:

• Алкогольна хвороба печінки: включає стеатоз (жировий гепатоз), фіброз і цироз, які можуть ускладнити перебіг делірію та погіршити прогноз
• Серцева недостатність: розвивається внаслідок алкогольної кардіоміопатії, підвищеного тиску й аритмій
• Периферична нейропатія: ураження нервів кінцівок, яке спричиняє біль, слабкість, оніміння, утруднює рухи
• Синдром Верніке-Корсакова: ураження мозку через нестачу тіаміну з порушенням пам'яті та координації^[2]
• Порушення ритму серця: можуть виникнути під час делірію і бути смертельними^[6].

Крім фізичних загроз, біла гарячка психологічно травмує і саму людину, і її родину. Після неї нерідко лишаються тривожність і пригнічений настрій^[2], тому часто потрібна допомога психіатра чи психотерапевта, а також участь у програмах тривалої підтримки.

Стан після білої гарячки

Навіть після того, як гостра фаза минула, людина ще довго може відчувати наслідки. Біла гарячка виснажує нервову систему, і повне відновлення настає не одразу. Найчастіше лишаються проблеми зі сном, сильна втома, дратівливість, гірша здатність зосередитися. Інколи зберігаються тривожність або знижений настрій.

Тривалість відновлення залежить від загального стану здоров'я, стажу пиття і того, наскільки тяжким був сам делірій. Буває, що залишкові симптоми минають за кілька тижнів, а деякі прояви відміни тримаються рік і довше^[4].

Саме в цей період людині потрібна підтримка, і фізична, і емоційна. Часто біла гарячка стає переломним моментом, після якого починається шлях до тверезого життя. Але без допомоги ззовні втримати цей курс дуже складно.

Профілактика

Найнадійніший спосіб уникнути білої гарячки полягає в тому, щоб не допустити залежності. Для дорослих Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить не перевищувати 14 одиниць алкоголю на тиждень і розподіляти їх щонайменше на 3 дні^[15]. Якщо ж залежність уже сформувалася, кидати пити різко самотужки небезпечно: перед тим як припиняти чи зменшувати вживання, потрібна допомога медиків^[16]. Особливо це стосується тих, хто п'є щодня або вже мав тяжкі прояви відміни.

Самостійні спроби різко кинути небезпечні, навіть якщо біла гарячка не розвинеться: лишається ризик судом, зневоднення, психічних розладів. Без професійної підтримки також значно частіше трапляються зриви й нові запої. Білу гарячку не слід плутати з передозуванням алкоголем: отруєння буває під час пиття, а делірій через кілька днів після нього.

Коротко: людині, яка вже переживала білу гарячку чи судоми під час відміни, кидати пити безпечно лише під медичним наглядом, найкраще в лікарні.

Для тих, хто вже стикався з делірієм, найбезпечнішим шляхом є повна і довічна відмова від алкоголю, разом із консультаціями фахівців і групами підтримки^[4]. Це знижує ризик повторення і допомагає жити без залежності.