Брадикардія: що це таке, симптоми, причини та лікування

Пульс 45 ударів за хвилину в марафонця часто означає лише добре треноване серце, а той самий пульс у літньої людини, яка раптом знепритомніла, може бути приводом для встановлення кардіостимулятора. Вирішальне питання інше: чи встигає серце забезпечити кров'ю мозок та інші органи^[1].

Серце задає ритм усьому кровообігу. Якщо воно скорочується надто повільно, органи недоотримують кисню, і з'являються слабкість, запаморочення чи навіть непритомність^[2]. Одні люди живуть із брадикардією все життя без жодних проблем, іншим потрібне лікування.

Що таке брадикардія

Брадикардія означає, що серце скорочується рідше ніж 60 разів за хвилину. Такий ритм буває нормою для людей із хорошою фізичною підготовкою, а буває наслідком хвороби чи ліків. Головне питання завжди одне: чи встигає серце перекачувати достатньо крові для органів і тканин.

У тренованих людей тонус блукаючого нерва, який гальмує серцевий ритм, підвищений, тому в спокої пульс у них часто нижчий за 60^[1]. Їхнє серце за одне скорочення виштовхує більше крові, тож рідший ритм не шкодить. Проблеми починаються, коли уповільнення супроводжується нестачею кровопостачання. Тоді брадикардія потребує обстеження і лікування.

Міф: пульс нижче 60 завжди свідчить про хворе серце. Насправді: 40–60 ударів за хвилину можуть бути нормою під час сну чи відпочинку, у молодих здорових дорослих і в добре тренованих людей; насторожувати мають насамперед симптоми^[3].

Відмінності між брадикардією і тахікардією

Брадикардія і тахікардія є двома протилежними порушеннями серцевого ритму. Брадикардія означає сповільнене серцебиття, тахікардія означає прискорене. Обидва стани бувають нормою за певних обставин або вказують на проблеми зі здоров'ям.

Назва «брадикардія» походить від грецьких слів «bradys» (повільний) і «kardia» (серце), тобто «повільне серце». «Тахікардія» утворена від «tachys» (швидкий) і «kardia», тобто «швидке серце».

При брадикардії серце б'ється рідше ніж 60 разів на хвилину, а при тахікардії частота скорочень у спокої перевищує 100 ударів на хвилину. В обох випадках лікар з'ясовує, чи спричиняє зміна ритму симптоми і чи отримують органи достатньо крові.

Брадикардія як тип аритмії

Брадикардія належить до групи аритмій, тобто порушень нормального ритму роботи серця. Нормальна частота серцевих скорочень у дорослої людини в спокої становить від 60 до 100 ударів на хвилину. Якщо пульс повільніший за 60 ударів, а ритм залишається регулярним і задається синусовим вузлом (природним водієм ритму), це називають синусовою брадикардією^[1].

Оскільки в багатьох здорових людей пульс у спокої тримається між 50 і 60, американські настанови ACC/AHA/HRS 2018 року визначають клінічно значущу синусову брадикардію як частоту менше 50 ударів за хвилину^[4]. Уві сні пульс нижче 60 трапляється часто, особливо в людей після 65 років^[1].

У багатьох випадках синусова брадикардія не має негативних наслідків. Якщо ж уповільнення пульсу супроводжується симптомами або погіршує роботу серця, такий стан вважають патологічним, і він потребує лікування.

Коротко: здоровій людині без симптомів із пульсом 50–60 лікування не потрібне; рішення ухвалюють за самопочуттям і даними ЕКГ, число пульсу саме по собі нічого не вирішує^[1].

Як брадикардія впливає на організм

Коли серце б'ється повільніше, ніж потрібно, воно може не встигати забезпечувати органи і тканини достатньою кількістю крові. Найперше від нестачі кисню страждають мозок і саме серце, найбільш чутливі до порушень кровопостачання.

Мозок становить лише близько 2% маси тіла, але отримує 15–20% усієї крові, яку серце виштовхує за хвилину^[5]. Якщо кровотік зменшується, з'являються симптоми недостатньої роботи мозку: запаморочення, сплутаність свідомості, погіршення пам'яті, проблеми з концентрацією уваги або навіть непритомність^[2].

Серце теж страждає від нестачі кисню. Повільний ритм може погіршувати перебіг серцевої недостатності або провокувати стенокардію, тобто біль чи тиск у грудях через ішемію міокарда (недостатнє кровопостачання серцевого м'яза)^[1]. Якщо серце не здатне компенсувати уповільнення ритму сильнішими скороченнями чи більшим об'ємом крові за одне скорочення, страждає весь організм.

Симптоми брадикардії

У багатьох людей брадикардія не дає помітних симптомів, особливо якщо серце пристосувалося до повільного ритму. Коли ж серце не забезпечує достатнього об'єму крові, з'являються характерні ознаки^[2].

Можливі симптоми брадикардії:

• задишка навіть при невеликому фізичному навантаженні або в спокої
• біль або відчуття тиску в грудях
• постійна втома і знижена витривалість, особливо під час фізичної активності
• запаморочення або відчуття нестійкості при зміні положення тіла
• раптова непритомність (синкопе) або стан, близький до неї
• відчуття перебоїв у серцевому ритмі або повільного серцебиття
• проблеми з пам'яттю, концентрацією уваги або мисленням
• зміни настрою, дратівливість, сплутаність свідомості.

Симптоми бувають постійними або з'являються періодично, особливо коли організму потрібно більше кисню, наприклад під час фізичних навантажень. Якщо пульс нижчий за 60 і з'являються такі ознаки, слід якнайшвидше показатися лікарю^[3].

Червоні прапорці: коли викликати швидку (103)

Повільний пульс разом із наведеними ознаками означає, що мозок і серце вже недоотримують крові. Телефонуйте 103, якщо^[2][3]:

• людина знепритомніла або почуває, що ось-ось знепритомніє
• біль у грудях триває довше кількох хвилин
• з'явилися сильна задишка чи утруднене дихання
• раптово виникли сплутаність свідомості, різка слабкість або запаморочення на тлі дуже повільного пульсу.

Читайте:

7 ранніх сигналів серця, які можуть врятувати життя

Ранні ознаки інфаркту: які сигнали серце може подавати за дні й тижні до нападу, як вони виглядають у жінок, ко...

Причини брадикардії

Брадикардія виникає з різних причин: природних, пов'язаних із хворобами або із зовнішніми чинниками. В одних випадках це норма, в інших ознака порушень, які потребують уваги.

Основні причини брадикардії:

• порушення балансу електролітів у крові: надлишок калію (гіперкаліємія)^[1], надлишок магнію (гіпермагніємія), який описано, наприклад, у людей із тяжкою хворобою нирок після приймання проносних із магнієм^[6], а також зміни рівня кальцію^[2]
• хвороби серця, серед яких інфаркт міокарда, серцева недостатність або ішемічна хвороба серця, а також вікові зміни тканини серця^[2]
• запальні процеси в серці, такі як ендокардит, міокардит або перикардит
• інфекційні хвороби, наприклад хвороба Лайма (бореліоз), за якої може порушуватися проведення імпульсів між передсердями і шлуночками; вчасне лікування антибіотиками часто відновлює ритм без постійного кардіостимулятора^[7], або хвороба Чагаса
• синдром слабкості синусового вузла, коли природний водій ритму серця працює неправильно
• атріовентрикулярна блокада, яка порушує проведення електричних імпульсів від передсердь до шлуночків
• вроджені аномалії провідної системи серця
• дія ліків: бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, дигоксин, івабрадин, клонідин, антиаритмічні препарати, препарати літію, амітриптилін^[1], а також донепезил та інші інгібітори холінестерази, які призначають при деменції: у великому популяційному дослідженні люди, які їх приймали, частіше потрапляли до лікарні з брадикардією (6,9 проти 4,4 випадку на 1000 людино-років) і частіше потребували кардіостимулятора^[8]
• опіоїди та заспокійливі (седативні) засоби^[2]
• ускладнення хірургічних втручань або променевої терапії в ділянці серця
• ендокринні порушення, зокрема гіпотиреоз
• гіпотермія (переохолодження), коли температура тіла суттєво знижується
• обструктивне апное сну, що спричиняє повторні зупинки дихання під час сну
• підвищення внутрішньочерепного тиску через набряк мозку або крововилив у мозок
• розлади харчування, зокрема нервова анорексія^[9].

Часто брадикардія тимчасова і минає після усунення причини. В інших випадках вона стає постійною і потребує тривалого спостереження або лікування.

Діагностика брадикардії

Щоб діагностувати брадикардію, лікар розпитує про симптоми, проводить фізикальний огляд і призначає обстеження, які показують, наскільки сповільнений ритм і чому. Так з'ясовують, чи це безпечна особливість організму, чи ознака серйозної проблеми.

Основні методи діагностики брадикардії:

• фізикальний огляд з оцінкою пульсу, артеріального тиску та загального стану серця
• електрокардіограма (ЕКГ) у 12 відведеннях, яка записує електричну активність серця; без неї діагноз не ставлять^[1]
• аналізи крові для перевірки рівня електролітів (калію, кальцію, магнію), гормонів щитоподібної залози та тропоніну
• токсикологічний скринінг для виявлення можливого впливу ліків або токсичних речовин

У складніших випадках лікар може рекомендувати додаткові обстеження. Метод моніторингу обирають залежно від того, як часто з'являються симптоми^[4]:

• холтерівське моніторування ЕКГ, яке записує ритм серця впродовж 24–48 годин
• подієвий монітор (реєстратор подій), який людина вмикає під час нападу; він зручний, коли симптоми з'являються раз на тиждень чи раз на місяць, але марний, якщо людина втратила свідомість і не встигла його активувати^[10]
• імплантований петльовий реєстратор (імплантований кардіомонітор): пристрій розміром із флешку, який під місцевим знеболенням вводять під шкіру грудної клітки; він безперервно записує ритм до 3 років^[10] і рекомендований при рідкісних непритомностях, причину яких не знайшли іншими методами^[11]
• ехокардіографія (УЗД серця) для оцінки будови серця та роботи клапанів
• електрофізіологічне дослідження для детальної оцінки роботи провідної системи серця

Такий поетапний підхід дає змогу визначити характер брадикардії, знайти її причину й підібрати лікування.

Лікування брадикардії

Не кожна брадикардія потребує лікування. Якщо повільне серцебиття не спричиняє симптомів і не погіршує якість життя, спеціальна терапія може не знадобитися. Якщо ж брадикардія погіршує самопочуття або є наслідком серйозної хвороби, лікування необхідне^[12].

Методи лікування залежать від причини і тяжкості симптомів. Основні варіанти:

• ліки для тимчасового прискорення серцевого ритму, наприклад атропін, який у лікарні вводять внутрішньовенно по 0,5–1 мг з повторенням кожні 3–5 хвилин до максимуму 3 мг; людям після пересадки серця його не вводять^[4]
• тимчасова електрокардіостимуляція, зокрема черезшкірна, коли пристрій подає електричні імпульси через шкіру і підтримує ритм, якщо атропін не допоміг^[1]
• імплантація постійного кардіостимулятора, який контролює ритм серця на постійній основі.

Часто брадикардія минає після усунення основної причини, наприклад після корекції електролітних порушень або припинення приймання ліків, що сповільнюють ритм. Ліки при цьому не скасовують самостійно: заміну обговорюють із лікарем. Якщо причину усунути неможливо, найефективнішим і найнадійнішим рішенням часто стає кардіостимулятор.

Батарея сучасного кардіостимулятора зазвичай служить від 6 до 13 років; її стан перевіряють на кожному візиті і замінюють пристрій заздалегідь^[13]. Існують також безелектродні кардіостимулятори, які вводять через вену за допомогою катетера без розрізу на грудях. Європейські настанови ESC 2021 року радять розглядати їх, наприклад, коли до вен верхньої частини тіла немає доступу або ризик інфекції ложа пристрою особливо високий^[11].

Ускладнення та побічні ефекти

Без лікування брадикардія може призводити до серйозних ускладнень. Тривала нестача кисню поступово погіршує роботу органів і тканин.

Можливі ускладнення брадикардії^[2]:

• серцева недостатність, коли серце не може ефективно перекачувати кров
• часті запаморочення і ризик травматичних падінь через непритомність
• стенокардія або інфаркт міокарда через недостатнє кровопостачання серцевого м'яза
• порушення пам'яті, уваги та інших когнітивних функцій через хронічну гіпоксію (кисневе голодування) мозку
• раптова зупинка серця в тяжких випадках, коли серце повністю припиняє скорочуватися.

Лікування брадикардії теж має свої ризики, особливо медикаментозна терапія та імплантація кардіостимулятора. До можливих ризиків належать:

• інфекційні ускладнення після імплантації кардіостимулятора
• зміщення електродів стимулятора, яке може потребувати повторної процедури
• алергічні реакції на ліки або матеріали імплантатів
• побічні ефекти препаратів, які впливають на частоту серцевого ритму.

Що раніше виявлено брадикардію і правильно підібрано лікування, то менший ризик ускладнень і побічних ефектів.

Життя з брадикардією

Багато людей із брадикардією ведуть повноцінне життя, особливо якщо повільне серцебиття не спричиняє симптомів. Тоді зазвичай достатньо регулярних оглядів без активного лікування.

Якщо брадикардія супроводжується симптомами або виникла через серйозну хворобу, жити з нею доводиться уважніше до свого здоров'я.

Рекомендації для людей із брадикардією:

• регулярно проходити медичні огляди для контролю стану серця
• чітко дотримуватися призначеного лікування і не змінювати його без консультації з лікарем
• стежити за появою нових симптомів: задишки, болю в грудях, запаморочення або слабкості
• повідомляти кожному лікарю про брадикардію, бо деякі ліки (наприклад, бета-адреноблокатори, дигоксин, донепезил) можуть сповільнювати ритм ще більше, і уникати наркотичних речовин, зокрема опіоїдів
• підтримувати здоровий спосіб життя: збалансоване харчування, помірні фізичні навантаження, відмова від куріння і від зловживання алкоголем.

Після імплантації кардіостимулятора діють додаткові правила: тримати мобільний телефон щонайменше за 15 см від пристрою і прикладати його до вуха з протилежного боку, не носити магніти біля грудей, попереджати охорону в аеропорту, а перед МРТ уточнювати, чи сумісний пристрій із цим обстеженням^[13]. Роботу пристрою перевіряють щонайменше раз на рік. Більшість людей швидко звикають до кардіостимулятора і ведуть активне життя.