Хвороба Грейвса: причини, діагностика та лікування

Серце калатає так, наче ви щойно пробігли сходами, хоча ви сидите. Вам спекотно там, де іншим комфортно, руки тремтять, а вага падає, попри добрий апетит. Саме так часто починається хвороба Грейвса. Її назвали на честь ірландського лікаря Роберта Грейвса, який описав її в 1835 році, а в Східній Європі її довго називали базедовою хворобою чи дифузним токсичним зобом. Хвороба неприємна й без лікування небезпечна, але сьогодні її добре контролюють.

Що відбувається в організмі

Щитоподібна залоза виробляє гормони тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3), які задають темп обміну речовин, роботі серця й температурі тіла. Зазвичай нею керує гіпофіз за допомогою тиреотропного гормону (ТТГ), наче термостатом.

При хворобі Грейвса імунна система помилково виробляє антитіла до рецептора ТТГ. Вони імітують дію ТТГ і постійно «тиснуть на газ»: залоза збільшується й виробляє забагато гормонів, не зважаючи на сигнали гіпофіза^[1]. Так виникає гіпертиреоз. Приблизно у 4 з 5 людей із гіпертиреозом причиною є саме хвороба Грейвса^[2].

Ризик захворіти протягом життя становить близько 3% у жінок і 0,5% у чоловіків. Найчастіше хвороба починається у віці 20–50 років^[3].

Як проявляється

Надлишок гормонів пришвидшує майже всі процеси в організмі. У молодших людей найчастіше бувають^[3]:

• погана переносимість спеки й посилене потовиділення;
• втома і слабкість;
• схуднення, попри нормальний чи навіть підвищений апетит;
• сильне серцебиття, тахікардія.

До цього часто додаються тремтіння рук, дратівливість, тривога, проблеми зі сном. Залоза може збільшуватися, і тоді на шиї стає помітним зоб. Набір і вираженість симптомів у різних людей неоднакові: в одних на перший план виходить серцебиття, в інших схуднення чи тривожність, і всі ознаки разом трапляються не завжди.

Інколи в старих описах хвороби можна натрапити на слово «гіпертермія», але висока температура тіла не є типовим симптомом. Людина відчуває жар і пітніє через прискорений обмін речовин, а справжня гарячка разом із сильним серцебиттям і сплутаністю свідомості може бути ознакою тиреоїдної кризи, яка потребує невідкладної допомоги.

Читайте:

Хвороба Грейвса: симптоми та ускладнення

Хвороба Грейвса — найчастіша причина гіпертиреозу. Які симптоми вона дає, чим небезпечна для очей, серця й кі...

Хвороба, яка зачіпає очі

Ця хвороба має особливість, яка вирізняє її серед інших причин гіпертиреозу: вона може зачіпати очі. Офтальмопатію Грейвса мають приблизно 1 із 4 людей із цією хворобою. Очі стають сухими, «піщаними», сльозяться, червоніють, з'являються світлобоязнь, двоїння, нечіткий зір, а в тяжчих випадках очі випинаються вперед^[4]. Причина в тому, що імунне запалення зачіпає м'язи й жирову тканину за очним яблуком.

Найважливіший чинник, на який можна вплинути, — куріння. Американська тиреоїдна асоціація зазначає, що в людей, які курять, проблеми з очима бувають значно частіше й тяжче^[5]. Європейська група з офтальмопатії Грейвса (EUGOGO) серед чинників ризику називає також порушення функції щитоподібної залози, високий рівень антитіл, лікування радіоактивним йодом і підвищений холестерин^[6].

При легкій активній офтальмопатії настанова EUGOGO радить, окрім контролю чинників ризику й місцевого лікування (зволожувальних крапель), селен^[6]. У рандомізованому дослідженні 159 пацієнтів селен по 100 мкг двічі на день протягом шести місяців покращив якість життя, зменшив ураження очей і сповільнив прогресування хвороби порівняно з плацебо^[7]. Важливо, що мова лише про легку форму й чітко визначену дозу, а не про селен «для щитоподібної залози» взагалі.

Рідше, у 2–3% випадків, хвороба зачіпає шкіру: на гомілках з'являються ущільнені, потовщені ділянки^[3].

Читайте:

Офтальмопатія Грейвса: симптоми й лікування тиреоїдної хвороби очей

Офтальмопатія Грейвса є аутоімунним запаленням тканин навколо очей, яке найчастіше супроводжує хворобу Гре...

Класифікація

МКХ-10 Код: E05.0

МКХ-11 Код: 5A02.0

Хто в групі ризику

У жінок ця хвороба у 7–8 разів частіше трапляється, ніж у чоловіків^[5]. Схильність до хвороби частково успадковується, тож ризик вищий, якщо хворобу Грейвса чи інші аутоімунні хвороби мають родичі^[3]. Аутоімунні хвороби часто трапляються в однієї людини «парами»: у великому дослідженні понад 3000 пацієнтів з аутоімунними хворобами щитоподібної залози майже в кожного десятого з хворобою Грейвса була ще одна аутоімунна хвороба, найчастіше ревматоїдний артрит^[8]. Тому людям, які вже мають ревматоїдний артрит, цукровий діабет 1 типу чи іншу аутоімунну хворобу, варто уважніше ставитися до серцебиття, схуднення й інших ознак гіпертиреозу. Серед чинників, які можуть запустити хворобу в схильної людини, називають куріння та надлишок йоду^[3]. Часто хворі пригадують, що перші симптоми з'явилися після сильного стресу, але довести, що стрес спричиняє хворобу, поки складно. Водночас хвороба може розвинутися й у людини без жодного з цих чинників.

Як діагностують

Діагноз зазвичай нескладний. Аналізи крові показують низький ТТГ і підвищені Т4 та Т3, а аналіз на антитіла до рецептора ТТГ підтверджує, що причиною є саме хвороба Грейвса. На УЗД залоза при цьому має характерний вигляд із посиленим кровотоком^[1]. Антитіла визначають також перед відміною ліків і під час вагітності^[1]. Самостійно зорієнтуватися в цифрах допоможе розшифровка тестів щитоподібної залози.

Як лікують

Є три основні шляхи: ліки, які зменшують вироблення гормонів, радіоактивний йод або операція^[1]. Вибір залежить від віку, стану очей, планів на вагітність і бажання самої людини.

Антитиреоїдні ліки. Найчастіше починають саме з них. Європейська тиреоїдна асоціація (ETA) радить тіамазол як препарат вибору, зазвичай на 12–18 місяців, а дітям на 24–36 місяців^[1]. Ефект з'являється не одразу: до помітного покращення може минути кілька місяців^[9]. Поки ліки «набирають силу», серцебиття й тремтіння полегшують бета-адреноблокатори^[9].

Ці ліки зазвичай добре переносяться, але мають рідкісний серйозний побічний ефект: агранулоцитоз, тобто різке зниження кількості білих кров'яних клітин, які захищають від інфекцій. Він трапляється приблизно в 0,7% людей^[3]. Тому, якщо на тлі лікування з'явилися висока температура, біль у горлі чи стійкий кашель, треба негайно звернутися до лікаря^[9].

Після курсу ліків у частини людей настає ремісія, а в частини хвороба повертається. Шанси на ремісію значно нижчі, якщо антитіла лишаються високими^[5]. Тоді можна продовжити тіамазол або обрати радикальне лікування; якщо хвороба повернулася після курсу, зазвичай рекомендують радикальне лікування, хоча можливий і тривалий прийом малих доз тіамазолу^[1].

Радіоактивний йод. Його приймають у капсулі чи розчині, і він поступово руйнує частину клітин залози. Цей метод не підходить вагітним і жінкам, що годують груддю, а після лікування близько трьох тижнів треба уникати тривалого тісного контакту з дітьми й вагітними^[9]. При активній тяжкій офтальмопатії радіоактивний йод протипоказаний, а при легкій активній його поєднують із профілактичними гормонами-глюкокортикоїдами^[1].

Операція. Щитоподібну залозу видаляють повністю, і робити це має досвідчений хірург, який часто виконує такі втручання^[1]. Після операції, як і часто після радіоактивного йоду, потрібно все життя приймати левотироксин^[9]. Це звучить лякаюче, але одна таблетка на день зазвичай повністю замінює роботу залози. Хоч який метод обрано, після лікування лікар регулярно перевіряє аналізи на гормони щитоподібної залози^[5]: так можна вчасно підібрати дозу ліків і помітити як повернення хвороби, так і нестачу гормонів.

Коротко: хворобу Грейвса добре контролюють ліки, а якщо вона повертається, допомагають радіоактивний йод чи операція. Кожен метод має свої переваги, і рішення ухвалюють разом з ендокринологом.

Вагітність

Якщо хвороба погано контрольована, під час вагітності зростає ризик прееклампсії, викидня, передчасних пологів і низької ваги дитини^[4]. Тому вагітність краще планувати разом з ендокринологом. Жінкам, які приймають тіамазол, ETA радить перейти на пропілтіоурацил ще на етапі планування й у першому триместрі^[1], а під час вагітності контролюють рівень антитіл^[1], бо вони можуть впливати на щитоподібну залозу дитини.

Можливі ускладнення

Без лікування надлишок гормонів поступово шкодить організму. Він підвищує ризик фібриляції передсердь, серцевої недостатності й остеопорозу^[4]. Найнебезпечніше ускладнення — тиреоїдна криза: різке серцебиття, висока температура, високий тиск, пожовтіння шкіри, сильне збудження, сплутаність чи втрата свідомості. Це невідкладний стан, при якому треба одразу викликати швидку^[4].

Харчування

Окремої дієти, яка вилікувала б хворобу Грейвса, немає. Проте харчування допомагає почуватися краще: при прискореному обміні речовин важливо їсти достатньо, щоб не втрачати вагу й м'язи, а кальцій і вітамін D підтримують кістки, які страждають від надлишку гормонів. Найчастіше люди питають, чи треба обмежувати йод, як бути з кавою і чи шкідлива капуста. Ось кілька практичних правил:

• Не перебирайте йоду. Надлишок йоду може спричиняти гіпертиреоз, а люди з аутоімунними хворобами щитоподібної залози можуть відчувати шкоду навіть від кількостей, безпечних для інших^[10]. Найбільше йоду у водоростях (ламінарія, норі): його вміст у продуктах із водоростей різниться майже в 200 разів^[10]. Тому від добавок із йодом чи ламінарією краще відмовитися, а морепродукти й йодовану сіль уживати помірно.
• Обмежте каву, міцний чай і енергетики. Надлишок кофеїну сам по собі пришвидшує серцебиття, викликає тривожність, тремтіння й безсоння^[11], тобто посилює ті самі симптоми, що й хвороба Грейвса.
• Пийте достатньо води. Через прискорений обмін речовин людина більше пітніє й легше втрачає рідину.
• Не робіть ставку на селен із горіхів. Добавки селену мають доведену користь лише при легкій активній офтальмопатії і за призначенням лікаря. Рибу, горіхи й цільнозернові продукти їсти корисно, але бразильськими горіхами краще не захоплюватися: в одному горіху 68–91 мкг селену, а безпечна верхня межа для дорослого за даними Європейського агентства з безпечності харчових продуктів (EFSA) становить 255 мкг на добу (у США — 400 мкг)^[12]. Надлишок селену проявляється часниковим запахом із рота, металевим присмаком, випаданням волосся й ламкістю нігтів^[12].

Перш ніж суттєво змінювати раціон, порадьтеся з ендокринологом або дієтологом.

Читайте:

Дієта і гіпертиреоз

Їжа не вилікує гіпертиреоз, але може допомогти почуватися краще, поки діють ліки, і вберегти від ускладнень. Р...

Трави й традиційна китайська медицина

Чимало людей із хворобою Грейвса цікавляться трав'яними засобами, особливо традиційною китайською медициною. Мережевий мета-аналіз 35 китайських досліджень за участю 2828 пацієнтів повідомив, що деякі трав'яні препарати (зокрема на основі суховершків і тріптеригіуму) покращували аналізи щитоподібної залози краще за стандартне лікування^[13]. Однак усі ці дослідження проведено в Китаї, вони переважно невеликі, і їхні висновки поки не підтверджені незалежними дослідженнями.

З безпекою теж не все просто. Тріптеригіум (громова лоза) може спричиняти ураження нирок і печінки, знижувати кількість білих кров'яних клітин, а під час вагітності вважається небезпечним^[14]. Зниження білих кров'яних клітин особливо небажане для людей, які вже приймають антитиреоїдні ліки з тим самим рідкісним ризиком. Якщо ви хочете спробувати фітотерапію чи акупунктуру, обов'язково скажіть про це ендокринологу і не відміняйте призначених ліків.

Зверніться до лікаря, якщо у вас тривалий час прискорене серцебиття, ви худнете без причини, вам постійно жарко, тремтять руки чи збільшилася шия. Негайно звертайтеся по допомогу, якщо на тлі антитиреоїдних ліків з'явилися висока температура, біль у горлі чи стійкий кашель, якщо раптово погіршився зір, з'явилося двоїння чи сильний біль в очах, а також при ознаках тиреоїдної кризи: дуже частому серцебитті, гарячці, сильному збудженні чи сплутаності свідомості.