Біполярний розлад: симптоми, типи та лікування

Біполярний розлад — це тривале психічне порушення, що супроводжується надмірними перепадами настрою: від піднесення чи гіперактивності до глибокої пригніченості. Воно здатне істотно вплинути на щоденне життя і потребує усвідомленого лікування.

Біполярний розлад вважають одним із найскладніших психічних станів через виражені коливання настрою й енергії. Такі зміни можуть стосуватися мислення, самопочуття і здатності взаємодіяти з оточенням. Для одних це проявляється раптовими сплесками активності і впевненості, для інших — виснажливою депресією, що паралізує всі сфери життя. Слід розуміти, що біполярний розлад — не примха й не звичайний поганий настрій: це хронічна проблема, яка без належної уваги може суттєво ускладнити кар’єру, навчання, стосунки і здоров’я загалом. 

Що таке біполярний розлад

Біполярний розлад — це психічне захворювання, при якому людина переживає сильні зміни настрою. Це не просто перепади емоцій. Настрій може різко змінюватися від піднесеного й активного стану до глибокої пригніченості. Такі періоди називають епізодами манії (або гіпоманії) та депресії.

Під час манії людина відчуває прилив енергії, говорить швидко, мало спить, планує багато справ і поводиться ризиковано. У гіпоманії ці симптоми менш виражені, але все одно помітні. Депресія — це протилежний стан. Людині бракує сил, зникає інтерес до улюблених занять, погіршується концентрація, виникають сумні думки. Обидва типи епізодів впливають на повсякденне життя, роботу, навчання й стосунки.

Біполярний розлад — це не просто реакція на стрес чи втому. Його причини — складне поєднання спадковості, змін у роботі мозку та життєвих подій. У деяких людей перші симптоми з’являються після втрати близьких, конфліктів або сильного перенапруження. У когось симптоми проявляються рідко, в інших — кілька разів на рік.

Незважаючи на складність, біполярний розлад можна контролювати. З правильним лікуванням і підтримкою люди можуть жити повноцінно, працювати, будувати стосунки й реалізовувати себе. Важливо навчитися розпізнавати зміни настрою, дотримуватись режиму дня й отримувати фахову допомогу.

Зміна термінології: чому більше не “маніакальна депресія”

Раніше біполярний розлад називали “маніакально-депресивним психозом”. Ця назва була поширеною, але не точна. Вона зосереджувалась лише на крайніх проявах — манії та депресії. Сьогодні ми знаємо, що розлад має більше варіантів перебігу.

Сучасна назва — “біполярний розлад” — означає коливання між двома полюсами настрою. Вона охоплює й легші форми, наприклад гіпоманію або змішані епізоди. Крім того, новий термін менш емоційно забарвлений. Це важливо, бо старі слова, як “маніакальний” чи “психоз”, викликають страх і стигму.

Зміна термінології — це не просто нове слово. Це точніше пояснення суті розладу й основа для правильного діагнозу та лікування. Вона допомагає краще зрозуміти себе і сприймати свій стан без сорому.

Симптоми біполярного розладу

Симптоми біполярного розладу залежать від фази, у якій перебуває людина. Це можуть бути підйоми настрою, надмірна активність або, навпаки, повне виснаження, апатія та втрата інтересу до життя. Також можливі змішані епізоди, психотичні прояви та нестабільність, що виникає кілька разів на рік. Розглянемо ці стани докладніше.

Манія та гіпоманія

Маніакальний епізод проявляється в яскравій ейфорії або сильній збудженості. Людина стає дуже активною, майже не спить, говорить швидко, переходить від однієї думки до іншої. Вона відчуває впевненість у своїх силах, бере на себе багато справ і часто не помічає ризиків. Можуть з’явитися імпульсивні рішення, великі витрати, раптові покупки або ризикована поведінка. За тяжкої манії іноді виникають психотичні симптоми — наприклад, марення величі чи переслідування.

Гіпоманія — легша форма манії. Людина виглядає енергійною, більш відкритою, сповненою ідей. Вона може бути дуже продуктивною, хоча близькі вже помічають зміну поведінки. Сам пацієнт часто не усвідомлює, що щось не так. Якщо не втрутитися на цьому етапі, гіпоманія може перерости в манію або змінитися депресією.

Депресивна фаза

У фазі депресії настрій різко падає. Людина втрачає інтерес до усього, що раніше приносило задоволення. Вона відчуває втому, пригніченість, має труднощі з концентрацією. Навіть прості дії здаються непосильними. Часто з’являється почуття провини або нікчемності. Важкі депресивні епізоди можуть супроводжуватися думками про смерть або суїцид.

Ця фаза може тривати тижнями або навіть місяцями. Вона часто є більш глибокою, ніж при звичайній депресії. Особливо складно, коли людина не знає про біполярний розлад і сприймає симптоми як прояв слабкості.

Психотичні прояви

У тяжких випадках можуть виникати психотичні симптоми. При манії це, наприклад, ідеї власної особливої місії, величі або надзвичайних здібностей. При депресії — переконання, що людина заслуговує на покарання або що її переслідують. Усі ці прояви не мають зв’язку з реальністю. Такий стан потребує термінового втручання, оскільки людина втрачає здатність критично оцінювати себе й навколишній світ.

Змішані епізоди

Іноді симптоми манії та депресії виникають одночасно. Наприклад, людина почувається неспокійною, збудженою, але при цьому — пригніченою і тривожною. Це називається змішаним епізодом. Він може бути дуже небезпечним, адже енергія поєднується з відчаєм. Саме в такі періоди високий ризик імпульсивних рішень і суїцидальних дій.

Швидке чергування

У деяких людей симптоми змінюються дуже часто — чотири або більше разів на рік. Це називається швидким чергуванням. У таких випадках важко досягти стабільності. Епізоди виникають раптово, лікування ускладнюється, а сама людина часто не встигає повністю відновитись після кожної фази. Причинами можуть бути гормональні зрушення, хронічна втома, стрес або порушення сну.

• Ознаки манії: збуджений стан, гіперактивність, надмірна впевненість, імпульсивні дії, марення.
• Ознаки депресії: втрата інтересу, відсутність сил, труднощі зі сном, думки про безнадійність або самознищення.
• Психоз: галюцинації, ілюзії, переконання, що суперечать реальності.

Типи біполярного розладу

Біполярний розлад має кілька клінічних форм. Вони різняться за тривалістю, вираженістю та чергуванням симптомів. Кожен тип має свої особливості, але всі потребують діагностики та індивідуального підходу до лікування. Нижче розглянемо найпоширеніші з них.

Біполярний розлад І типу

Цей тип діагностують, коли в людини був хоча б один маніакальний епізод. Депресивні фази можуть бути, але для постановки діагнозу вони не є обов’язковими. Манія часто виглядає надмірною: людина бере участь у ризикованих ситуаціях, порушує соціальні норми, має імпульсивні витрати або агресивну поведінку. Через вираженість симптомів оточення швидко помічає зміни, а сам хворий може потрапити до лікарні. Після завершення епізоду люди часто почуваються спустошеними або навіть шокованими через власні дії.

Біполярний розлад ІІ типу

Передбачає хоча б один гіпоманічний та один депресивний епізод. Манія повноцінно не розвивається, тому захворювання часто довго залишається непоміченим. Людина може не вважати себе хворою, особливо якщо гіпоманія покращує працездатність і сприймається позитивно. Насправді ж саме депресія при ІІ типі буває затяжною, виснажливою й іноді важчою за маніакальні епізоди. Часто пацієнти звертаються по допомогу лише в періоди пригнічення, отримуючи неповне або помилкове лікування.

Циклотимія

Це легша, але хронічна форма розладу. Людина постійно переживає перепади настрою, які не досягають порогу для діагнозу “манія” чи “депресія”, але тривають не менше двох років. Відчутні коливання — то підйом, то занепад — заважають стабільно працювати, будувати стосунки й планувати майбутнє. Через поступовий початок циклотимію рідко виявляють одразу, але вона також потребує корекції, щоб не прогресувати.

Інші форми

Існують випадки, коли симптоми не відповідають жодній із трьох основних форм, але все одно вказують на біполярний спектр. У такому разі лікар може діагностувати “інший специфікований” або “неуточнений” біполярний розлад. Також можливе надшвидке чергування, нестандартні поєднання фаз або ускладнення через інші психічні стани. Усі ці варіанти не менш серйозні й вимагають уваги, навіть якщо виглядають “незвично”.

• І тип: хоча б один повноцінний маніакальний епізод.
• ІІ тип: хоча б один гіпоманічний і один депресивний епізод.
• Циклотимія: нестійкий настрій, що коливається понад два роки без повних епізодів.

Причини біполярного розладу

Точна причина біполярного розладу досі невідома, але науковці вважають, що він виникає через поєднання кількох чинників. Генетика, особливості роботи мозку та життєві обставини — усе це може сприяти розвитку хвороби. Ці фактори не діють ізольовано, а взаємодіють між собою, підвищуючи ризик виникнення симптомів.

Генетичні фактори

Біполярний розлад часто спостерігається в кількох поколіннях однієї родини. Якщо хтось із близьких родичів має такий діагноз, ризик захворіти збільшується. Водночас це не означає, що хвороба передається обов’язково. Дослідження показують, що не існує одного "гена біполярності". Швидше за все, мають значення кілька генетичних варіацій, які активуються за певних умов. Тому навіть у межах однієї родини один член може мати яскраві симптоми, а інший — жити без жодних ознак розладу.

Біологічні та гормональні чинники

Деякі зміни у структурі та хімії мозку також пов’язані з біполярним розладом. Йдеться про порушення балансу нейромедіаторів — таких як серотонін, дофамін і норадреналін. Ці речовини впливають на наш настрій, сон і мотивацію. Окрім цього, у деяких людей спостерігаються зміни у роботі ендокринної системи — особливо щитоподібної залози. Коливання рівня гормонів можуть запускати або посилювати симптоми. Хоча ці зміни не є єдиною причиною, вони часто супроводжують перебіг розладу.

Психосоціальні обставини

Стресові події можуть стати поштовхом до появи першого епізоду. Це можуть бути втрати, розлучення, фінансові проблеми або інші глибокі переживання. Навіть приємні зміни — як-от нова робота чи народження дитини — здатні викликати перевтому, що спровокує симптоми. Окрім того, відсутність сну, вживання психоактивних речовин або нестабільне середовище можуть підвищити ризик загострення.

Варто пам’ятати, що біполярний розлад зазвичай не має однієї причини. У більшості випадків це результат поєднання біологічної вразливості та впливу зовнішніх обставин. Усвідомлення своїх тригерів і спостереження за реакцією організму допомагають краще керувати станом. Регулярний сон, уникнення перевантаження й стабільне лікування — основа профілактики загострень.

Діагностика

Щоб виявити біполярний розлад, недостатньо спиратися лише на настрій у конкретний момент. Для встановлення діагнозу лікар повинен уважно проаналізувати історію змін у психічному стані людини, зібрати інформацію про минулі епізоди, вплив зовнішніх обставин і реакцію на лікування. Це складний процес, що потребує точності, часу й співпраці між пацієнтом та фахівцем.

Як ставлять діагноз

Перш за все спеціаліст проводить клінічну бесіду. Він ставить запитання про настрій, зміни енергії, поведінку, тривалість і частоту епізодів. Також важливо дізнатися, чи були подібні прояви в родині, які події передували змінам стану та як вони вплинули на життя. Увага приділяється саме маніакальним або гіпоманіакальним фазам, бо саме вони допомагають відрізнити біполярний розлад від інших станів.

Для підтвердження діагнозу симптоми мають відповідати критеріям: тривалість (від чотирьох до семи днів і більше), кількість ознак (наприклад, підвищена активність, знижена потреба у сні, імпульсивна поведінка), а також виражене порушення функціонування. Лікар може призначити аналізи крові, зокрема на рівень гормонів щитоподібної залози, щоб виключити фізіологічні порушення, які іноді проявляються схожими симптомами.

У складних випадках проводять диференціальну діагностику: відмежовують біполярний розлад від депресії, розладу особистості, шизофренії або синдрому дефіциту уваги. Пацієнта можуть попросити вести щоденник настрою або залучити родичів, які спостерігали зміни поведінки. Чим точніше й чесніше буде описана картина, тим вірогідніше поставити правильний діагноз.

Труднощі й помилки

Часто пацієнти звертаються до лікаря в депресивному стані, не вважаючи гіпоманію проблемою. Через це лікарі іноді діагностують уніполярну депресію й призначають лише антидепресанти. Але без стабілізаторів настрою це може викликати зсув у манію. Інша поширена помилка — плутання біполярного розладу з СДУГ, особливо в підлітків чи людей із підвищеною активністю.

Також при психотичних симптомах (марення, галюцинації) є ризик помилково встановити шизофренію. Тому необхідно розглядати повну історію хвороби, а не лише окремі епізоди. Надійним джерелом інформації часто є близькі, які можуть пригадати моменти гіпоманії чи нестандартної поведінки, про які сам пацієнт не згадує або не усвідомлює.

Лікування

Біполярний розлад не виліковується повністю, але його можна тримати під контролем. Лікування зазвичай включає поєднання медикаментів, психотерапії, здорового способу життя та іноді спеціалізованих процедур. Комплексний підхід допомагає зменшити частоту епізодів, пом’якшити симптоми та покращити якість життя.

Медикаменти

Фармакотерапія — ключовий елемент лікування. Основна мета — стабілізувати настрій і запобігти загостренням. Найчастіше призначають:

• Стабілізатори настрою — літій, вальпроат, карбамазепін, ламотриджин. Вони знижують частоту та силу епізодів.
• Антипсихотики — кветіапін, оланзапін, рисперидон. Допомагають при гострих проявах або психотичних симптомах.
• Антидепресанти — використовують лише у поєднанні зі стабілізатором настрою, щоб уникнути переходу в манію.

Підбір препаратів — індивідуальний. Лікар враховує загальний стан здоров’я, побічні ефекти, попередні реакції на лікування. Наприклад, при прийомі літію потрібно регулярно перевіряти рівень у крові та слідкувати за функцією нирок і щитоподібної залози. Важливо повідомляти лікаря про зміни в самопочутті, щоб своєчасно скоригувати дозу або змінити ліки.

Психотерапія

Психотерапія допомагає краще розуміти свій стан, виявляти тригери та впливати на поведінкові патерни. Ефективними є:

• Когнітивно-поведінкова терапія — вчить розпізнавати деструктивні думки та змінювати реакції.
• Міжособистісна терапія — фокусується на стосунках та соціальній підтримці.
• Психоосвіта — надає інформацію про розлад, допомагає родині краще підтримувати людину.

Психотерапія підвищує ефективність медикаментів і сприяє довготривалому контролю над симптомами. Вона особливо корисна під час ремісій або в періоди легких порушень настрою.

Інші підходи

У випадках, коли стандартне лікування неефективне або стан загрожує життю, застосовують спеціальні методи:

• Електросудомна терапія (ECT) — ефективна при важких депресіях або психозах.
• Транскраніальна магнітна стимуляція (TMS) — діє на ділянки мозку імпульсами, покращує стан без медикаментів.
• Кетамінові інфузії — швидко зменшують суїцидальні думки, застосовуються у кризових ситуаціях.

Ці методи використовують під наглядом лікарів, лише за чіткими показаннями та з урахуванням ризиків.

Здоровий спосіб життя

Щоденні звички мають велике значення для контролю симптомів. До корисних підходів належать:

• Регулярний сон — однаковий режим допомагає уникнути перепадів настрою.
• Відмова від алкоголю та наркотиків — ці речовини погіршують перебіг розладу.
• Фізична активність — покращує самопочуття та знижує напругу.
• Щоденник настрою — допомагає виявляти перші ознаки зміни фази.

Завдання людини з біполярним розладом — створити стабільне середовище. Чіткий розпорядок дня, своєчасне лікування й уважність до сигналів організму — ключ до збереження рівноваги.

Життя з біполярним розладом

Життя з біполярним розладом може бути стабільним і змістовним, якщо людина отримує правильне лікування та підтримку. Хоча розлад не зникає повністю, з часом можна навчитися з ним жити, розпізнавати ознаки загострення й запобігати важким фазам. Стабільність — це результат щоденної турботи про себе.

Якість життя при лікуванні

Сучасні методи лікування дозволяють людям з біполярним розладом залишатися активними, працювати, вчитися, будувати стосунки й реалізовувати себе. За умови дотримання терапії можливі тривалі періоди стабільного стану. Навіть у складних випадках, коли симптоми сильні, правильне лікування допомагає зменшити їхню інтенсивність і тривалість.

Ключове значення має дисципліна: регулярний прийом ліків, контроль за сном, уникнення стресу. Раптове припинення терапії чи самостійна зміна дозування — часті причини рецидивів. Підтримка близьких важлива не менше за медичну допомогу. Людина має відчувати прийняття, а не осуд. Родичам варто знати, що коливання настрою — це не “каприз”, а частина захворювання.

Чого варто уникати

Деякі звички або середовища можуть погіршити перебіг розладу. Серед них:

• Нерегулярний режим дня, часте недосипання, перенапруження.
• Вживання алкоголю, наркотиків або великих доз кофеїну.
• Самовільне припинення прийому ліків або зміна дози без консультації.
• Постійний стрес, конфлікти, ізоляція від соціального середовища.

Чим менше у житті хаосу, тим простіше підтримувати баланс. Біполярний розлад вимагає передбачуваності: чим стабільніше життя, тим краще прогноз. Усвідомленість, відповідальність і підтримка — ключ до того, щоб цей діагноз не став перешкодою для повноцінного життя.

Часті питання

У якому віці зазвичай проявляється біполярний розлад?

Найчастіше перші симптоми виникають у молодому віці — близько 25 років. Проте захворювання може проявитися раніше, у підлітковому віці, або значно пізніше — після 40–50 років. Велику роль відіграє спадковість і реакція на стрес. Чим уважніше людина або її близькі ставляться до змін у настрої, тим раніше можна виявити розлад.

Чи можна вилікувати біполярний розлад повністю?

Біполярний розлад вважається хронічним, тобто повністю не зникає. Проте з правильно підібраним лікуванням і психотерапією можливі тривалі періоди ремісії. У цей час симптоми майже не проявляються, і людина живе повноцінно. Головне — не припиняти терапію після полегшення, адже саме стабільність лікування забезпечує результат.

Як зрозуміти, що це не просто депресія?

Біполярний розлад відрізняється тим, що окрім депресії у людини були хоча б раз епізоди гіпоманії або манії. Це можуть бути періоди підвищеної активності, впевненості, зниженого сну, імпульсивних рішень. Якщо такі стани мали місце, важливо розповісти про них психіатру. Це допоможе поставити правильний діагноз.

Чи допомагають фізичні вправи?

Так, регулярна фізична активність позитивно впливає на психічне здоров’я. Вона знижує рівень тривожності, покращує настрій і допомагає нормалізувати сон. Вправи не замінюють медикаментозного лікування, але є його корисним доповненням, особливо у фазах стабільного стану.

Додатково варто використовувати щоденники настрою або мобільні додатки для самоспостереження. Записи про самопочуття й зміни в поведінці допомагають краще зрозуміти перебіг розладу та своєчасно виявити ознаки загострення. Це полегшує роботу лікаря і підвищує ефективність лікування.

Серотонін і його роль в організмі

Як щитоподібна залоза впливає на настрій?

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ): симптоми, типи, терапія...