Ця практика базується на уявленні про властивості рослин і їхній вплив на баланс «інь» і «ян» в організмі. Трави використовують для покращення загального самопочуття, профілактики захворювань і лікування конкретних симптомів. За канонами традиційної китайської медицини вони стимулюють енергію «ці», гармонізують роботу внутрішніх органів і зменшують стрес. Дослідження китайських трав’яних засобів дають суперечливі результати: через низьку якість багатьох робіт твердих висновків про їхню ефективність зробити не можна[1].

Як працює траволікування

Траволікування ґрунтується на принципах індивідуального підходу. Кожна рослина, з точки зору ТКМ, має свій «характер»: наприклад, може бути теплою, холодною, зігрівальною або охолоджувальною. Також враховуються її смак (гіркий, солодкий, кислий, гострий чи солоний) і вплив на певні органи чи меридіани.

Лікар ТКМ підбирає трави залежно від стану пацієнта, враховуючи його енергетичний баланс, спосіб життя та загальний стан здоров’я. У більшості випадків трави комбінують в індивідуальні формули з кількох, а то й десятка компонентів. Чим складніша формула, тим важче перевірити її дію і тим вищий ризик підміни одного з компонентів.

Коротко: трав’яні засоби ТКМ діють як справжні ліки: вони можуть взаємодіяти з препаратами й уражати нирки чи печінку, тоді як надійних доказів користі для більшості станів поки немає.

Основні переваги лікування травами

Прихильники ТКМ приписують травам широкий спектр корисних властивостей і вважають, що рослинні засоби допомагають організму відновлювати баланс. Природне походження не гарантує безпеки, а клінічні дані щодо поширених обіцянок здебільшого слабкі.

Зміцнення імунітету

Трави, такі як астрагал, рейші або ехінацея, використовують для підвищення опору організму до вірусів і бактерій. У невеликих дослідженнях астрагал посилював показники імунної відповіді, проте, за оцінкою Національного центру комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), достатніх доказів його користі при будь-якій хворобі немає, а людям з аутоімунними хворобами його не рекомендують[2]. У Кокранівському огляді в онкологічних пацієнтів рейші трохи підвищував частку CD3-, CD4- і CD8-лімфоцитів (приблизно на 2–4 процентні пункти), але якість досліджень була незадовільною[3]. В огляді 24 досліджень ехінацеї (4631 учасник) жодне профілактичне порівняння окремо не показало значущого зниження захворюваності на застуду, а лікування нею не скорочувало хворобу[4].

Полегшення симптомів менопаузи і ПМС

Рослинні засоби пропонують для полегшення припливів, безсоння, дратівливості чи спазмів. У Кокранівському огляді 22 досліджень (2902 жінки) китайські трави порівняно з плацебо майже не змінювали кількість припливів і нічної пітливості[5]. Корінь дягелю китайського (дунгуай) традиційно використовують для регуляції менструального циклу, але в рандомізованому дослідженні 71 жінки після менопаузи він за 24 тижні допомагав не краще за плацебо[6]. Для ПМС Кокранівський огляд знайшов лише два дослідження і визнав доказів недостатньо[7]. Доказів заспокійливого впливу кореня солодки на гормональний баланс немає, а при тривалому прийомі він може знижувати рівень калію й підвищувати артеріальний тиск[8].

Підтримка травлення

Трави, як-от м’ята, імбир чи корінь солодки, застосовують, щоб покращити травлення, зменшити здуття і впоратися із закрепами чи діареєю. Найкращі дані має олія м’яти перцевої: у метааналізі 12 досліджень (835 пацієнтів) із синдромом подразненого кишківника вона в 2,39 раза частіше за плацебо полегшувала загальні симптоми й зменшувала біль у животі[9]. У Кокранівському огляді 75 досліджень трав при СПК деякі китайські формули перевершували плацебо, проте якість більшості робіт була низькою[10].

Зменшення симптомів стресу та тривожності

Женьшень, лаванду і пасифлору вважають заспокійливими рослинами, які допомагають зменшити тривожність, покращити сон і знизити рівень кортизолу. Переконливих клінічних даних про це мало. Для пасифлори Кокранівський огляд знайшов лише два дослідження (198 учасників), яких замало для будь-яких висновків[11]. Женьшень у ТКМ вважають тонізувальним засобом, що дає відчуття енергії без перезбудження.

Реклама

Як застосовують трави у ТКМ

Лікування травами в ТКМ має кілька форм, які залежать від потреб пацієнта та поставлених цілей:

  • Відвари та настої: один із найпоширеніших методів. Трави заварюють у воді, і відвар п’ють теплим.
  • Порошки та капсули: для зручності багато трав перетирають у порошок або виготовляють з них капсули. Це полегшує прийом, особливо коли відвар має занадто сильний смак.
  • Олії та мазі: трави використовують у зовнішніх засобах при шкірних проблемах, запаленні або для розслаблення м’язів.
  • Чаї: трав’яні суміші для щоденного вживання з м’якою дією, які часто п’ють для профілактики.

Безпека траволікування

Хоча лікування травами вважають природним і безпечним, воно має свої ризики. Трави можуть взаємодіяти з лікарськими засобами або викликати алергічні реакції, якщо їх використовувати безконтрольно. Дунгуай у пацієнтки, яка приймала варфарин, більш ніж удвічі підвищив МНВ, показник згортання крові[12], а даньшень (шавлію червонокореневу) людям на варфарині радять уникати[13]. Тому важливо консультуватися з лікарем ТКМ або кваліфікованим травником перед початком лікування і обов’язково повідомити про трави лікаря, який призначає вам ліки.

Найвідоміша трагедія сталася в Бельгії на початку 1990-х: молоді жінки після курсу схуднення з китайськими травами швидко втрачали функцію нирок[14]. Через виробничу помилку одну з трав у капсулах підмінили кірказоном (Aristolochia fangchi). У 18 із 39 пацієнток із термінальною стадією хвороби згодом знайшли рак сечовивідних шляхів[15]. Уражених було понад 100, після цього рослини з аристолохієвою кислотою заборонили в багатьох країнах, проте їх досі продають через інтернет[16]. Ефедру (ма хуан) у добавках Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) заборонило у 2004 році через ризик серйозних ускладнень: інсульту, інфаркту, судом[17]. Окремі трави, зокрема горець багатоквітковий (хе шоу у), спричиняють ураження печінки[18].

Також необхідно враховувати, що безпечність і ефективність траволікування залежать від якості сировини. У китайських трав’яних продуктах знаходили незадекларовані рослини, ліки (зокрема варфарин і диклофенак), важкі метали, пестициди та сульфіти[1]. В аналізі 334 зразків сирих китайських трав хоча б один важкий метал знайшли в кожному, пестициди в 36,7%, хоча до потенційно небезпечного рівня доходило лише 1% і 5% зразків відповідно[19]. На Тайвані 23,7% із 2609 зразків засобів ТКМ містили синтетичні ліки[20]. Використовувати потрібно лише засоби від виробників, які проходять контроль якості.

Кому підходить лікування травами

До рослинних засобів ТКМ найчастіше звертаються:

  • люди з хронічними захворюваннями, які шукають природні доповнення до основного лікування (саме в них найвищий ризик взаємодії з ліками);
  • ті, хто має проблеми з травленням або імунітетом;
  • жінки в період гормональних змін, таких як менопауза чи вагітність (лише під контролем лікаря: безпека багатьох трав, зокрема астрагалу, для вагітних не встановлена);
  • люди, які хочуть зменшити рівень стресу та поліпшити загальний стан здоров’я.

Читайте:

Чаї традиційної китайської медицини: рецепти, користь і ризики
Чаї традиційної китайської медицини: рецепти, користь і ризики
Традиційна китайська медицина приписує трав'яним чаям здатність зменшувати запалення, підтримувати травлен...

Підсумок

Траволікування в ТКМ спирається на уявлення про взаємодію тіла і природи та на тисячолітню практику, але клінічні дані щодо імунітету, менопаузи, ПМС і стресу поки слабкі. Китайські трави діють як ліки, тому їх варто купувати лише з контрольованих джерел і приймати, повідомивши лікаря.

Джерела20
  1. Traditional Chinese Medicine: What You Need To Know. NIH.
  2. Astragalus: Usefulness and Safety. NIH.
  3. Мета-аналіз. Jin X. та ін. Ganoderma lucidum (Reishi mushroom) for cancer treatment. Cochrane Database Syst Rev, 2016.
  4. Мета-аналіз. Karsch-Völk M. та ін. Echinacea for preventing and treating the common cold. Cochrane Database Syst Rev, 2014.
  5. Мета-аналіз. Zhu X. та ін. Chinese herbal medicine for menopausal symptoms. Cochrane Database Syst Rev, 2016.
  6. Дослідження. Hirata JD. та ін. Does dong quai have estrogenic effects in postmenopausal women? A double-blind, placebo-controlled trial. Fertil Steril, 1997.
  7. Мета-аналіз. Jing Z. та ін. Chinese herbal medicine for premenstrual syndrome. Cochrane Database Syst Rev, 2009.
  8. Огляд. Yoshino T. та ін. Clinical risk factors of licorice-induced pseudohyperaldosteronism: a 2026-updated narrative review. Front Pharmacol, 2026.
  9. Мета-аналіз. Alammar N. та ін. The impact of peppermint oil on the irritable bowel syndrome: a meta-analysis of the pooled clinical data. BMC Complement Altern Med, 2019.
  10. Мета-аналіз. Liu JP. та ін. Herbal medicines for treatment of irritable bowel syndrome. Cochrane Database Syst Rev, 2006.
  11. Мета-аналіз. Miyasaka LS. та ін. Passiflora for anxiety disorder. Cochrane Database Syst Rev, 2007.
  12. Огляд. Page RL 2nd. та ін. Potentiation of warfarin by dong quai. Pharmacotherapy, 1999.
  13. Огляд. Chan TY. Interaction between warfarin and danshen (Salvia miltiorrhiza). Ann Pharmacother, 2001.
  14. Дослідження. Vanherweghem JL. та ін. Rapidly progressive interstitial renal fibrosis in young women: association with slimming regimen including Chinese herbs. Lancet, 1993.
  15. Дослідження. Nortier JL. та ін. Urothelial carcinoma associated with the use of a Chinese herb (Aristolochia fangchi). N Engl J Med, 2000.
  16. Огляд. Debelle FD. та ін. Aristolochic acid nephropathy: a worldwide problem. Kidney Int, 2008.
  17. Ephedra: Usefulness and Safety. NIH.
  18. Мета-аналіз. Byeon JH. та ін. Systematic review of published data on herb induced liver injury. J Ethnopharmacol, 2019.
  19. Дослідження. Harris ES. та ін. Heavy metal and pesticide content in commonly prescribed individual raw Chinese Herbal Medicines. Sci Total Environ, 2011.
  20. Дослідження. Huang WF. та ін. Adulteration by synthetic therapeutic substances of traditional Chinese medicines in Taiwan. J Clin Pharmacol, 1997.