Женьшень

Рід, до якого належить женьшень, називається Panax, що грецькою означає «всецілющий»: це слово того ж кореня, що й «панацея»^[1]. Китайська назва скромніша: «жень-шень» означає «людина-корінь», бо розгалужений корінь нагадує фігурку людини^[2]. А сучасне Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) визнало за «панацеєю» одне застосування, та й те лише традиційне: при втомі й слабкості^[3].

Що таке женьшень?

Женьшень справжній (Panax ginseng) є багаторічною рослиною з родини аралієвих. У природі він росте в Кореї, північно-східному Китаї та на Далекому Сході Росії, а близькі види роду Panax ростуть і в Північній Америці^[4]. Рослина має веретеноподібний або циліндричний стрижневий корінь, зазвичай з 1–2 головними розгалуженнями. Листки пальчасто-складні, кожен із 3–5 листочків із дрібнозубчастими краями, а квітки зібрані в зонтик. Висота рослини становить 30–60 сантиметрів^[5]. У побуті женьшень часто називають «коренем життя».

Вирощування женьшеню є складним процесом, який вимагає певних умов: добре дренованого ґрунту, тіні та стабільної вологості. Женьшень вирощують під навісами, що імітують лісовий затінок, або під покровом дерев. Женьшень росте повільно, і корені зазвичай збирають, коли рослині виповнюється 5 або 6 років^[5]. Таке терпіння вражає навіть досвідчених городників, які чекають урожаю огірків лише кілька тижнів. Дикий женьшень через надмірний збір у Китаї майже зник і загалом вважається видом під загрозою^[2].

Корінь женьшеню містить численні біологічно активні речовини, серед яких найважливішими вважають гінзенозиди (панаксозиди)^[4]. Саме з ними пов'язують більшість ефектів женьшеню, які вивчають у лабораторії. У червоному женьшені вже описано 57 різних гінзенозидів^[6]. Крім гінзенозидів, у корені женьшеню містяться:

• Вітаміни: у сухому корені вони є в невеликих кількостях, як і в будь-якій рослинній сировині. При добовій дозі 1–2 г їх надто мало, щоб замінити вітамін C чи вітамін E з їжі.
• Мінерали: цинк, залізо, магній, калій, кальцій теж трапляються в мізерних для харчування кількостях.
• Антиоксиданти: фенольні сполуки, флавоноїди.
• Полісахариди й амінокислоти: у женьшені їх більше, ніж у його родича Panax notoginseng^[7]. Вплив полісахаридів на імунітет поки показано переважно в лабораторних дослідах.

Використання женьшеню має глибоке коріння в традиційній китайській медицині, де його застосовували як заспокійливий засіб, для підвищення життєвої енергії й при різних хворобах^[4]. Женьшень вважається «королем трав» через його високу цінність та багатофункціональність.

З плином часу женьшень поширився на інші частини світу, ставши популярною харчовою добавкою та компонентом ліків і косметики. Сьогодні його рекламують при стресі, втомі, для пам'яті, спортивних результатів, при діабеті, старінні, астмі й тривозі^[4]. Для більшості цих обіцянок надійних доказів бракує.

Червоний і білий женьшень отримують з одного й того самого кореня, різниця лише в обробці. Білий женьшень просто висушують, а червоний спершу обробляють парою, а потім сушать^[3]. Від пропарювання корінь червоніє, краще зберігається, а частина гінзенозидів перетворюється на інші сполуки^[6].

Види женьшеню

До роду Panax належить кілька видів, які вирощують як лікарські рослини^[2]. Найпоширенішими є:

• Азіатський женьшень (Panax ginseng), також відомий як корейський або китайський женьшень, є найвідомішим видом. Його вирощують переважно в Китаї та Кореї. Саме на нього припадає більшість досліджень і саме для нього EMA уклала монографію^[3].
• Американський женьшень (Panax quinquefolius) вирощують переважно в Канаді та США. За хімічним складом він дещо відрізняється від азіатського. Його найчастіше вивчали для профілактики застуди^[8], а в одному дослідженні він послаблював дію варфарину^[9].
• Японський женьшень (Panax japonicus) є менш відомим видом, який використовують у традиційній японській медицині. Клінічних досліджень саме цього виду дуже мало.
• «Сибірський женьшень» (елеутерокок колючий, Eleutherococcus senticosus) належить до тієї ж родини, але до іншого роду. Замість гінзенозидів у ньому елеутерозиди, а корінь у нього дерев'янистий, без м'ясистості справжнього женьшеню^[2]. EMA має для нього окрему монографію традиційного застосування при втомі й слабкості^[10]. Так само неточно ашваганду називають «індійським женьшенем», а дягель китайський «жіночим женьшенем».

Дані про один вид не можна автоматично переносити на інший: склад гінзенозидів у них різний, а дослідження проводили з різними екстрактами й дозами. Тому, обираючи добавку, дивіться на латинську назву на етикетці.

Коротко: «женьшенем» називають різні рослини. Справжній женьшень належить до роду Panax, а елеутерокок і ашваганда, попри народні назви, є зовсім іншими рослинами з іншими речовинами.

Лікувальні властивості женьшеню

Женьшень вивчали в багатьох дослідженнях, але більшість із них були малими, до 200 учасників, і короткими, до 3 місяців^[4]. EMA після оцінки всіх даних не визнала жодного застосування доведеним клінічно й залишила лише традиційне, при втомі та слабкості^[3].

Міф: женьшень, як і обіцяє його латинська назва, допомагає від багатьох хвороб. Насправді: переконливих доказів немає для жодного застосування, а лікарські препарати женьшеню в ЄС зареєстровані лише як традиційні засоби при втомі^[11].

Підвищення енергії та витривалості

Однією з найпоширеніших причин використання женьшеню є бажання додати енергії та зменшити втому.

У дослідженні 90 людей з хронічною втомою невідомої причини 1 або 2 г екстракту женьшеню на день протягом 4 тижнів не зменшили загальну оцінку втоми порівняно з плацебо. Покращилися лише окремі показники, зокрема відчуття розумової втоми^[12]. Метааналіз 19 рандомізованих досліджень загалом не виявив достовірного зменшення втоми. Невеликий ефект з'являвся лише в окремих підгрупах, зокрема при загальній втомі, не пов'язаній з певною хворобою, та при трав'яних сумішах із женьшенем^[13].

Твердження, що женьшень покращує використання кисню під час навантажень і знижує рівень кортизолу, у людей не підтверджені. Більшість досліджень показують, що спортивних результатів женьшень не покращує^[4]. Якщо втома не минає, краще шукати її причину, а порівняти женьшень з іншими популярними засобами допоможе огляд добавок від втоми.

Поліпшення когнітивних функцій

Женьшень рекламують як засіб для пам'яті, уваги та швидкості мислення.

Огляди лабораторних досліджень показують, що гінзенозиди та інші сполуки женьшеню діють на нервові клітини в моделях на тваринах, проте клінічних даних небагато^[14]. Кокранівський огляд 9 досліджень дійшов висновку, що переконливих доказів покращення мислення в здорових людей немає, а якісних досліджень при деменції бракує^[15]. За оцінкою NCCIH, невеликі дослідження вказують на можливу користь для абстрактного мислення й швидкості реакції в людей середнього віку, але не в молодих. Користь для пам'яті з'являлася лише в поєднанні з гінкго^[4].

У попередньому дослідженні 2016 року 14 пацієнтів із хворобою Альцгеймера (3 чоловіки та 11 жінок, середній вік 74,93 року) отримували по 4,5 г корейського червоного женьшеню на день протягом 12 тижнів. Покращилася оцінка за тестом функцій лобової частки мозку^[16]. Проте контрольної групи в дослідженні не було, тож воно не доводить, що допоміг саме женьшень. Ліки й підтримку при деменції підбирає лікар, і женьшень їх не замінює.

Протизапальні властивості

Запалення бере участь у розвитку багатьох хронічних захворювань, таких як артрит, серцево-судинні хвороби та діабет. У дослідах на клітинах гінзенозиди знижують вироблення речовин, що підтримують запалення, і допомагають запаленню згасати^[17]. Клінічних доказів, що женьшень лікує запальні хвороби в людей, поки немає.

Міф: раз женьшень гасить запалення, він корисний при аутоімунних хворобах і артриті. Насправді: женьшень може посилювати аутоімунні захворювання, тож людям із ними його краще не приймати без поради лікаря^[4]. Антиоксидантні властивості женьшеню, як і протизапальні, показані переважно в лабораторії.

Підтримка імунної системи

Женьшень рекламують як засіб, що зміцнює імунітет у сезон застуд і грипу. У дослідах на клітинах і тваринах його речовини справді діють на імунні клітини, але для людей картина скромніша.

Систематичний огляд 5 досліджень з 747 учасниками, де всі вивчали американський женьшень, не знайшов достатніх доказів, що він зменшує частоту чи тяжкість застуди. Водночас у двох дослідженнях застуда при профілактичному прийманні протягом 8–16 тижнів тривала в середньому на 6,2 дня менше^[8]. Щодо азіатського женьшеню, за оцінкою NCCIH, дуже обмежені дані вказують, що він може трохи знижувати ризик захворіти на грип, але не зменшує тяжкості й тривалості симптомів^[4].

Екстракт корейського червоного женьшеню покращував виживання клітин легень людини, заражених респіраторно-синцитіальним вірусом, гальмував розмноження вірусу, а в мишей зменшував кількість вірусу в легенях^[18].

Однак механізм противірусної дії женьшеню залишається невизначеним, а лабораторні результати не можна переносити на людей.

Лікування еректильної дисфункції

Женьшень здавна вважають засобом для чоловічої сили. У лабораторних дослідах гінзенозиди сприяють виробленню оксиду азоту, який розширює судини, тож ідея має фізіологічне підґрунтя. Але що показали дослідження на чоловіках з еректильною дисфункцією?

Систематичний огляд 2008 року охопив 7 досліджень червоного женьшеню. У 6 порівняннях із плацебо женьшень частіше давав покращення, але якість досліджень була загалом низькою, тож автори назвали докази лише «вказівними»^[19]. Новіший Кокранівський огляд 2021 року проаналізував 9 досліджень з 587 чоловіками з легкою та помірною еректильною дисфункцією. Женьшень дав лише дуже незначне покращення порівняно з плацебо, а впевненість у цьому висновку низька^[20].

У дослідженні, опублікованому наприкінці 2012 року, 119 чоловіків з легкою та помірною еректильною дисфункцією протягом 8 тижнів приймали 4 таблетки екстракту ягід корейського женьшеню (по 350 мг) або плацебо. У групі женьшеню покращилися показники сексуальної функції за міжнародною шкалою^[21].

Коротко: ефект женьшеню на ерекцію, якщо він і є, дуже малий. Еректильна дисфункція може бути першою ознакою хвороб судин, тому її причину варто з'ясувати з лікарем ще до будь-яких добавок.

Зниження рівня цукру в крові

Корінь, можливо, трохи знижує рівень цукру в крові, що цікавить людей з діабетом 2 типу.

Метааналіз рандомізованих досліджень 2014 року показав, що женьшень помірно, але достовірно знижує цукор натщесерце в людей з діабетом і без нього^[22]. Метааналіз 20 досліджень 2022 року в людей з предіабетом і діабетом 2 типу знайшов зниження цукру натщесерце, загального холестерину й інсулінорезистентності^[23]. Проте загалом дані щодо контролю цукру при діабеті NCCIH називає непереконливими й суперечливими^[4].

У дослідженні 2014 року люди з порушеною глікемією натщесерце або діабетом 2 типу щодня приймали 2,7 г ферментованого червоного женьшеню. Порівняно з плацебо в них знизився рівень цукру після їди, а інсуліну після їди стало більше. Цукор натщесерце, інсулін натщесерце й ліпіди крові не змінилися^[24].

Щоб визначити, чи може женьшень бути додатковою терапією при діабеті, потрібні більші й довші дослідження зі стандартизованими препаратами та чітко визначеними дозами^[22]. Ліків від діабету він не замінює.

Антиоксидантний захист

Женьшень містить речовини, які в лабораторних дослідах нейтралізують вільні радикали й захищають клітини від окисного (оксидативного) стресу. Звідси й реклама, що женьшень уповільнює старіння та знижує ризик серцево-судинних хвороб і раку. Проте для старіння надійних даних немає^[4], а захист від серцевих хвороб чи раку в людей не доведено.

Безпека, побічні ефекти та фактори ризику

Короткочасне приймання женьшеню всередину, до 6 місяців, у рекомендованих дозах, імовірно, безпечне для більшості дорослих. Щодо тривалого вживання є питання^[4]. EMA обмежує курс традиційних препаратів 3 місяцями й радить звернутися до лікаря, якщо за 2 тижні симптоми не минають або погіршуються^[11]. Якщо у вас є хронічні захворювання або ви приймаєте ліки, обговоріть женьшень з лікарем заздалегідь.

Побічні ефекти

EMA перелічує такі побічні ефекти женьшеню, частота яких невідома^[11], а NCCIH доповнює їх рідкісними тяжкими реакціями^[4]:

• Безсоння: найчастіший побічний ефект женьшеню^[4]. Людям, схильним до безсоння, краще приймати його вранці або в першій половині дня.
• Головний біль: його описували в дослідженнях і повідомленнях про побічні ефекти^[25].
• Розлади травлення: дискомфорт у шлунку, нудота, блювання, діарея або закреп^[11].
• Зміни артеріального тиску: серед повідомлень про побічні ефекти трапляється й підвищення тиску^[25]. Людям з гіпертензією чи хворобами серця варто бути особливо обережними.
• Прискорене серцебиття: у метааналізі 2022 року женьшень трохи підвищував частоту серцевих скорочень^[23], що може бути неприємним для людей з хворобами серця.
• Шкірні й алергічні реакції: кропив'янка й свербіж^[11]. Рідко трапляються тяжкий висип, тяжкі алергічні реакції й ураження печінки^[4].
• У жінок можуть виникати: болючість грудей (масталгія) і кровотечі з піхви, зокрема після менопаузи. EMA наводить шість описаних випадків масталгії та кілька випадків кровотеч^[25]. У невеликому дослідженні 28 жінок у менопаузі під час приймання червоного женьшеню у двох учасниць з'явилися кровотечі з піхви^[26]. Кровотеча після менопаузи завжди є приводом звернутися до гінеколога.

Фактори ризику

Женьшень може взаємодіяти з деякими ліками. EMA у монографії взаємодій не наводить, але в літературі описані окремі випадки, а NCCIH радить обговорювати женьшень з лікарем будь-кому, хто приймає ліки^[4]. Особливо обережними варто бути, якщо ви приймаєте:

• Антидепресанти: особливо інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Описано випадки, коли женьшень разом із фенелзином спричиняв головний біль і тремтіння, а в іншої пацієнтки маніакальні симптоми^[25].
• Препарати для серця: переконливих даних про взаємодію женьшеню зі статинами чи блокаторами кальцієвих каналів немає. Проте він може впливати на тиск і серцебиття^[23], тож людям на серцевих ліках краще порадитися з лікарем.
• Антикоагулянти: насамперед варфарин. У рандомізованому дослідженні американський женьшень послаблював дію варфарину й знижував міжнародне нормалізоване відношення (МНВ), показник згортання крові^[9]. Описано й випадок, коли МНВ знизилося після початку приймання азіатського женьшеню й повернулося до норми після його відміни^[25]. Проте в дослідженнях корейського червоного женьшеню значущих змін МНВ не знайшли^[27][28]. Варфарин має вузьке терапевтичне вікно, тому навіть невеликі зміни важливі, а в оглядах описано тяжкі ускладнення при поєднанні варфарину з різними травами, зокрема з женьшенем^[29]. Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) діє інакше, але NCCIH попереджає, що женьшень може впливати на згортання крові^[4].
• Ліки від діабету: женьшень може знижувати цукор у крові^[4], тож разом з інсуліном чи таблетками від діабету теоретично зростає ризик гіпоглікемії.

Міф: женьшень «розріджує кров», тож з варфарином він лише посилює дію ліків. Насправді: у контрольованому дослідженні американський женьшень, навпаки, послаблював дію варфарину^[9], тобто теоретично міг підвищувати ризик тромбів.

Женьшень може бути небезпечним при прийманні всередину під час вагітності: одна з його речовин спричиняла вади розвитку у тварин^[4]. У дослідах на ембріонах щурів гінзенозид Rb1 порушував їх розвиток^[30]. Про безпеку женьшеню під час грудного вигодовування відомо мало, і EMA не рекомендує його вагітним і жінкам, що годують^[11].

Специфічні групи ризику

• Особи з аутоімунними захворюваннями: женьшень може посилювати аутоімунні хвороби^[4], такі як ревматоїдний артрит або системний червоний вовчак.
• Особи з алергіями: при алергії на женьшень його не можна застосовувати^[11], а людям, схильним до алергійних реакцій, варто бути обережними.
• Особи з порушеннями функції печінки чи нирок: за даними LiverTox, сам женьшень не пов'язують з ураженням печінки, але він може взаємодіяти з ліками так, що печінка страждає^[31]. Наприклад, описано ураження печінки в пацієнта, який роками приймав іматиніб і почав пити напій із женьшенем^[32].
• Діти й підлітки: EMA не рекомендує женьшень до 18 років через брак даних^[11].

Як вживати женьшень

Женьшень продають у різних формах, але вміст гінзенозидів у них сильно різниться. Основні форми для приймання всередину:

• Капсули та таблетки: найпопулярніша форма, бо дозволяє точно дозувати. Для сухого екстракту з кореня білого женьшеню EMA наводить добову дозу 200–670 мг, розділену на 1–4 приймання. Для порошку кореня добова доза становить 600–2000 мг^[11]. Дози інших екстрактів залежать від їх концентрації, тож орієнтуйтеся на інструкцію.
• Рідкі екстракти й настоянки: їх додають до води чи інших напоїв. Концентрація в різних виробників різна, тому єдиної дози в ложках немає, а спиртові настоянки не підходять тим, кому протипоказаний алкоголь^[11].
• Чаї та відвари: традиційний спосіб споживання. EMA наводить 1–2 г подрібненого кореня на 150 мл води у вигляді відвару 2–3 рази на день^[11]. Чай із женьшеню можна поєднувати з іншими травами для смаку.
• Свіжі корені: свіжий корінь женьшеню можна жувати або додавати до їжі, наприклад до супів. Такий невисушений корінь називають ще «зеленим» женьшенем, і він гірше зберігається, ніж червоний^[2].

Женьшень також додають у косметику, спираючись на його антиоксидантні властивості в лабораторії. Надійних даних про безпеку зовнішнього застосування недостатньо, можливі подразнення й печіння шкіри^[4]. Основні види таких засобів:

• Креми та лосьйони: екстракт кореня вводять у засоби для зволоження й проти ознак старіння. Клінічних доказів, що саме женьшень у кремі зменшує зморшки, мало.
• Маски для обличчя: маски з женьшенем часто містять й інші активні інгредієнти, такі як гіалуронова кислота або вітаміни, тож ефект важко приписати саме женьшеню.
• Шампуні та кондиціонери: виробники обіцяють, що вони зміцнять волосся й зменшать випадіння, але переконливих клінічних досліджень цього немає.
• Сироватки та олії: женьшень буває складовою сироваток і олій для обличчя. Як і з іншими засобами, перед першим використанням варто перевірити реакцію шкіри на невеликій ділянці.

Рекомендації щодо дозування та тривалості приймання

Схеми на кшталт «2–3 тижні приймання, 1–2 тижні перерви» поширені, але в дослідженнях не перевірені. EMA обмежує курс традиційних препаратів женьшеню 3 місяцями. Якщо втома й слабкість не минають за 2 тижні або посилюються, слід звернутися до лікаря^[11]. Схожі традиційні показання при втомі має й родіола рожева.

Читайте:

Родіола рожева (Оливник)

Родіолу рожеву, або золотий корінь, називають адаптогеном, тобто рослиною, яка допомагає витримувати стрес і ...

Зберігання та обробка

Для збереження активних компонентів женьшеню важливо правильно зберігати його продукти. Сухі корені слід тримати в прохолодному, сухому місці, захищеному від прямого сонячного світла. Рідкі екстракти та настої зберігають у темних пляшках і використовують у межах терміну придатності. Також дотримуйтеся умов зберігання, зазначених виробником на упаковці.