Харчова добавка E160e (β-Апо-8′-каротеналь)

Опис

β-апо-8′-каротеналь (харчова добавка E160e) — помаранчевий або помаранчево-червоний каротиноїд, який у природі трапляється в шпинаті й цитрусових.^[1] У назві регламенту ЄС його позначають як «C 30»: на відміну від 40-вуглецевих каротинів, у його молекулі 30 атомів вуглецю, а формула — C₃₀H₄₀O.^[2][1]

Хімічна назва добавки — транс-β-апо-8′-каротин-альдегід: на кінці її молекули є альдегідна група.^[3] Як і β-каротин, апокаротеналь є провітаміном A, але має вдвічі меншу активність.^[1]

Чистий апокаротеналь — темно-фіолетові кристали з металевим блиском, і барвних речовин у ньому має бути не менше 96%. Для продуктів його розводять: випускають розчини чи суспензії в олії, емульсії та порошки, що диспергуються у воді. У міжнародному каталозі барвників він має назву CI Food Orange 6 (номер 40820).^[3] Його використовують і в харчових продуктах, і у фармацевтиці та косметиці.^[1]

У E160e був «родич» — етиловий ефір β-апо-8′-каротинової кислоти E160f. Його виключили з переліку дозволених у ЄС у листопаді 2011 року, бо його перестали виробляти.^[4] Сам E160e залишився в переліку; його вміст у барвнику визначають за поглинанням світла з довжиною хвилі 460–462 нм.^[3]

Що E160e робить у продукті:

• Дає помаранчево-червоний колір жировим продуктам. Маргарин, соуси й салатні заправки — класична сфера його використання.^[1][5]
• Фарбує напої, молочні продукти й солодощі. Саме ці продукти перелічує EFSA серед основних сфер застосування.^[5]
• Робить «апетитними» морепродукти. Регламент окремо дозволяє його в рибних пастах, копченій рибі та зварених ракоподібних.^[2]

Застосування

У ЄС E160e входить до групи III барвників: у багатьох продуктах для всіх барвників цієї групи разом встановлено спільну межу.^[2] Окремо регламент згадує його в таких продуктах:

• Ароматизовані плавлені сири. До 100 мг/кг окремо або разом з іншими барвниками, як-от куркумін і лютеїн.^[2]
• Рибні пасти й пасти з ракоподібних, копчена риба, аналоги ікри з водоростей. До 100 мг/кг.^[2]
• Попередньо зварені ракоподібні. До 250 мг/кг.^[2]

У дитячому харчуванні барвники групи III не дозволені.^[2] На етикетці пишуть «барвник E160e» або «барвник β-апо-8′-каротеналь».^[6]

Що означає «група III»? Це барвники, для яких у багатьох продуктах встановлено одну спільну межу: усі вони разом не можуть перевищувати цю кількість. До групи входять куркумін E100, тартразин E102, кармін E120, азорубін E122, червоний очарівний E129, патентований синій E131, індигокармін E132, блискучий синій E133, зелений S E142, блискучий чорний E151, коричневий HT E155, β-апо-8′-каротеналь E160e та лютеїн E161b.^[2]

Користь для організму

Апокаротеналь — провітамін A, тож теоретично частина його в організмі може перетворюватися на вітамін A. Але його активність удвічі нижча, ніж у β-каротину, а в продуктах його десятки міліграмів на кілограм.^[1][2]

Кілька уточнень:

• Половинна активність. Як провітамін A апокаротеналь удвічі слабший за β-каротин.^[1]
• Малі кількості. Окремі межі для E160e встановлено лише для кількох продуктів — до 100–250 мг/кг, а в інших він ділить спільну межу з усією групою III.^[2]
• Природний аналог. Той самий пігмент природно є в шпинаті й цитрусових.^[1]

Цікаво порівняти E160e з його «батьком» — β-каротином E160a. Каротини входять до групи II й дозволені «скільки потрібно», а апокаротеналь — до групи III зі спільними числовими межами.^[2] Тобто до апокаротеналю регулятор ставиться обережніше, ніж до β-каротину.

Читайте:

Вітамін A

Вітамін A потрібен для зору, імунітету та розвитку тканин. Дізнайтеся, скільки його потрібно, де він міститься...

Отже, E160e — передусім барвник, і його роль як провітаміну A в продуктах незначна.

Шкода для організму

Історія безпечної межі E160e незвична: її спершу різко знизили, а потім підняли. У 2012 році Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) переоцінило апокаротеналь і встановило допустиме добове споживання (ДДС) лише 0,05 мг на 1 кг маси тіла на день.^[7]

Що вплинуло на рішення:

• Зміни в нирках щурів. У 13-тижневому досліді в щурів, які отримували 10 мг/кг на день, у нирках з'являлися еозинофільні краплі. Цю дозу поділили на 200, і так з'явилася межа 0,05 мг/кг.^[7]
• Перевищення в дітей. За оцінкою 2012 року, нову межу досягали дорослі в середньому, а перевищували дорослі з високим споживанням і діти — як у середньому, так і з високим споживанням.^[7]
• Без шкоди генам і потомству. Дослідження на генотоксичність не викликали занепокоєння, а в дослідах на розмноження шкоди не було навіть за найвищої дози, 500 мг/кг.^[7]

Згодом виробники надали додаткові дані: зрізи нирок з того самого 13-тижневого досліду переглянули з кращою візуалізацією. Виявилося, що шкідливого впливу не було до дози 30 мг/кг на день, тож у 2014 році EFSA підняло ДДС до 0,3 мг/кг і дійшло висновку, що заявлене використання E160e не викликає занепокоєння.^[8]

Чому запас міцності у 2012 році був 200, а не звичні 100? У тому досліді не знайшли дози без ефекту, а лише найнижчу дозу, за якої ефект уже з'являвся, — 10 мг/кг. Тому EFSA застосувало подвійний запас.^[7]

Читайте:

Жовтяниця: чому жовтіє шкіра та очі

Жовтяниця — це зміна кольору шкіри та очей на жовтий або зеленуватий. Це помітний сигнал, що в організмі відб...

Найголовніше: після перегляду 2014 року апокаротеналь у дозволених кількостях вважається безпечним.^[5]

Регулювання

У ЄС E160e дозволений Регламентом (ЄС) № 1333/2008 у групі III барвників, а вимоги до чистоти встановлює Регламент (ЄС) № 231/2012.^[2][3]

Допустиме добове споживання (ДДС) — кількість, яку можна отримувати щодня все життя без шкоди. Чинне ДДС для апокаротеналю — 0,3 мг на 1 кг маси тіла (EFSA, 2014). Для дорослого вагою 70 кг це 21 мг на день, для дитини вагою 20 кг — 6 мг. Його розрахували так: безпечну для щурів дозу 30 мг/кг поділили на стократний запас міцності.^[8]

А до того апокаротеналь кілька років узагалі не мав чинного ДДС. Об'єднаний експертний комітет ФАО/ВООЗ (JECFA) у 1974 році та Науковий комітет з харчових продуктів ЄС у 1975 році встановили ДДС 0–5 мг/кг, але у 2000 році Науковий комітет цю межу відкликав.^[7]

Висновок 2014 року ґрунтувався на даних харчової промисловості про фактичні рівні використання E160e в усіх категоріях продуктів, де він дозволений, і за цих рівнів EFSA не побачило загрози для здоров'я.^[8]