Харчова добавка E142 (Зелений S)

Опис

Зелений S (харчова добавка E142) — синтетичний зелений барвник з групи триарилметанових, які колись отримували з кам'яновугільної смоли. У міжнародному каталозі барвників він має назву Food Green 4, а також відомий як «блискучий зелений BS».^[1][2]

За вимогами ЄС барвних речовин у добавці має бути не менше 80%, решта — переважно кухонна сіль і сульфат натрію. Зазвичай це натрієва сіль, але дозволені також кальцієва й калієва. Найсильніше барвник поглинає світло з довжиною хвилі близько 632 нм, тому дає насичений смарагдовий відтінок.^[1] При нагріванні до 210 °C він розкладається, а сам порошок може подразнювати шкіру й очі.^[2]

Найцікавіше застосування зеленого S — в офтальмології. Під назвою «лісамін зелений» його використовують як прижиттєвий барвник: він забарвлює пошкоджені клітини поверхні ока. Разом із флуоресцеїном і бенгальським рожевим лікарі використовують його, щоб діагностувати хвороби поверхні ока, зокрема сухе око.^[2]

Барвник офіційно позначають номером Colour Index 44090. Як і інші сульфовані триарилметанові барвники, він добре розчиняється у воді, тому його зручно додавати в соуси, напої та желе.^[1][2]

Що E142 робить у продукті:

• Дає яскраво-зелений колір. Ним фарбують м'ятний соус, десерти, солодощі й морозиво.^[2]
• Фарбує горошок і соуси. Його додають у консервований горошок і гранули для підливи.^[2][3]
• Фарбує джеми й рибні пасти. Регламент окремо дозволяє його в джемах, рибних пастах і зварених ракоподібних.^[3]

Застосування

У ЄС зелений S входить до групи III барвників: у багатьох продуктах для всіх барвників цієї групи разом встановлено спільну межу.^[3] Крім того, регламент окремо дозволяє його в таких продуктах:

• Консервований горошок і горохове пюре. До 10 мг/кг.^[3]
• Джеми, желе й мармелади. До 100 мг/кг.^[3]
• Рибні пасти й пасти з ракоподібних. До 100 мг/кг; у попередньо зварених ракоподібних — до 250 мг/кг.^[3]

У дитячому харчуванні барвники групи III, зокрема E142, не дозволені.^[3] На етикетці пишуть «барвник E142» або «барвник зелений S».^[4]

Як і багато синтетичних барвників, зелений S має різний статус у різних країнах. У ЄС, Австралії та Новій Зеландії його можна додавати в їжу, а в Канаді, США, Японії та Норвегії як харчова добавка він заборонений.^[2]

Користь для організму

Користі для здоров'я E142 не має: це синтетичний барвник без поживної цінності, потрібний лише для кольору. Корисним він буває хіба що в кабінеті офтальмолога — як діагностичний барвник.^[2]

Кілька уточнень, які часто плутають:

• Зелений — не означає «з овочів». Зелений колір м'ятного соусу чи желе може давати синтетичний барвник, а не м'ята чи зелень.^[2]
• Не хлорофіл. На відміну від природних хлорофілів E140, E142 отримують хімічним синтезом.^[1]
• Легко помітити. У ЄС E142 завжди вказують у складі продукту.^[4]

Читайте:

Пробіотики й сухе око: дослідження відкриває зв’язок з мікробіомом

Досліди на мишах показали, що кишкові бактерії впливають на стан поверхні ока, а пробіотик L. reuteri зменшував оз...

Отже, у продуктах E142 працює лише на зовнішній вигляд.

Шкода для організму

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) у 2010 році переоцінило зелений S і залишило безпечну межу без змін — 5 мг на 1 кг маси тіла на добу, яку встановив Науковий комітет ЄС з харчових продуктів ще у 1984 році.^[5]

Що відомо про ризики:

• Діти. За грубими розрахунками, якщо барвник додавати на максимально дозволених рівнях, найактивніші діти можуть перевищувати безпечну межу. За уточненими розрахунками — ні.^[5]
• Дорослі. У дорослих межа не перевищується за жодним розрахунком.^[5]
• Неповні дані про гени. Даних про можливий вплив на гени недостатньо, але EFSA вважає це компенсованим тим, що довгі досліди не виявили раку й шкоди для розмноження. Сам комітет визнає, що такий підхід досі обговорюється.^[5]

Заборона E142 у Канаді, США, Японії та Норвегії не означає, що там знайшли доказ шкоди: у кожної країни свій перелік дозволених барвників і власні вимоги до досліджень.^[2] Як і до інших синтетичних барвників, до зеленого S можуть бути рідкісні реакції непереносимості, наприклад кропив’янка, але в контрольованих дослідженнях такі реакції підтверджуються рідко.^[6]

Зелений S — один із «довгожителів» серед синтетичних барвників: його безпечну межу встановили ще в 1984 році, і за чверть століття, до переоцінки 2010 року, нових даних, які б її змінили, не з'явилося. Водночас EFSA рекомендувало оновити специфікації добавки, щоб точніше контролювати її склад.^[5]

Читайте:

Кропив’янка: причини, симптоми та лікування

Кропив’янка може з’явитися раптово — червоні плями, свербіж, набряки. Цей стан часто пов’язаний з алергією,...

Найголовніше: у дозволених кількостях E142 безпечний для дорослих, а для дітей реальне споживання за уточненими даними не перевищує безпечну межу.^[5]

Регулювання

У ЄС E142 дозволений Регламентом (ЄС) № 1333/2008 у групі III барвників, а вимоги до чистоти встановлює Регламент (ЄС) № 231/2012.^[3][1]

Допустиме добове споживання (ДДС) — кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди. Для зеленого S воно становить 5 мг на 1 кг маси тіла: для дитини вагою 20 кг це 100 мг на день, а для дорослого вагою 70 кг — 350 мг. EFSA у 2010 році не знайшло підстав його змінювати, але зазначило, що специфікації добавки треба оновити.^[5]

Що це означає на практиці? У консервованому горошку E142 може бути до 10 мг/кг, тож порція 300 г дає не більше 3 мг барвника — 3% добової межі дитини вагою 20 кг. Більше його може бути в джемах і рибних пастах — до 100 мг/кг.^[3]

Чому EFSA вимагало оновити специфікації? По-перше, частина маси добавки не барвник, а кухонна сіль і сульфат натрію, і це треба чітко прописати. По-друге, у вигляді алюмінієвого «лаку» барвник додає алюміній до загального споживання, тож межу алюмінію в лаках треба переглянути. По-третє, межа свинцю в ЄС тоді була 10 мг/кг, а JECFA вимагав не більше 2 мг/кг.^[7] Найгрубші теоретичні розрахунки давали до 8,1 мг/кг маси тіла на день для дорослих і до 13,1 мг/кг для трирічних дітей — саме тому EFSA перевіряло споживання уточненими методами.^[7][5] Барвник дозволений у Європі з 1960-х років.^[7]