Харчова добавка E151 (Чорний PN, Блискучий Чорний BN)

Опис

Чорний блискучий PN (харчова добавка E151) — синтетичний барвник чорно-фіолетового кольору. Його міжнародна назва — Brilliant Black PN, а в старіших джерелах трапляється варіант Brilliant Black BN. Це азобарвник: його колір дає азогрупа, тобто два атоми азоту, з'єднані подвійним зв'язком. До цієї ж групи належать, наприклад, E129 і E102.

E151 — чорний порошок або гранули, які добре розчиняються у воді. У продуктах він дає фіолетово-чорний колір. Барвник синтетичний, тож тваринних компонентів не містить.

Хімічно E151 — не простий, а подвійний азобарвник: у його молекулі дві азогрупи, що з'єднують три ароматичні кільця. Готовий барвник — тетранатрієва сіль, а в міжнародному каталозі він значиться як «харчовий чорний 1»^[1]. Під час нагрівання разом із відновлювальними цукрами барвник частково руйнується й дає оранжеву сполуку^[2]. Тому в солодощах, які довго варять, колір може змінюватися.

Застосування

У ЄС E151 входить до групи барвників зі спільною максимальною межею: у дозволених продуктах його можна поєднувати з іншими барвниками цієї групи, але в сумі не більше за встановлений ліміт^[3]. Найчастіше його використовують для:

• Кондитерських виробів, десертів, глазурі й прикрас, де потрібні чорні або темні кольори.
• Напоїв з темним забарвленням.
• Рибних продуктів. Для рибної пасти й пасти з ракоподібних і копченої риби закон окремо дозволяє до 100 мг/кг, для попередньо зварених ракоподібних — до 250 мг/кг^[3].

Користь для організму

Користі для здоров'я E151 не має: це барвник, який змінює лише зовнішній вигляд продукту.

Шкода для організму

Головне джерело знань про безпеку E151 — переоцінка Європейського агентства з безпечності харчових продуктів (EFSA) 2010 року^[4]:

• Пошкодження генів у пробірці. У двох лабораторних тестах на клітинах барвник дав позитивний результат, тобто міг пошкоджувати генетичний матеріал. Проте в довготривалих дослідженнях на тваринах він не спричиняв раку, тому EFSA вважає, що ці знахідки не означають ризику раку для людини.
• Діти й великі кількості. У дітей до 10 років, які їдять найбільше продуктів з цим барвником, споживання може сягати 6,9 мг на кілограм маси тіла на день, тобто трохи перевищувати безпечну межу (див. «Регулювання»). У дорослих і більшості дітей воно нижче.

Що відбувається в організмі. У досліді з міченим барвником щури виводили 94–98% дози з калом і менше 5% із сечею за 40 годин. У печінці й крові активності не знайшли. Кишкові бактерії майже повністю розщеплюють барвник за азозв'язками, а продукти розпаду погано всмоктуються. Коли дорослі люди ковтали 240 мг E151, у сечі знаходили лише сульфанілову кислоту — так само, як у щурів^[2].

Досліди на тваринах^[2][5]:

• Щури трьох поколінь отримували корм із барвником до 3% (близько 1500 мг/кг на день). Плідність, кількість і вага малят, їхній ріст і розвиток не змінювалися, вад розвитку не знайшли. Збільшувалася лише сліпа кишка за найвищої дози.
• Щури два роки й миші 80 тижнів отримували до 1% барвника в кормі. Ні смертність, ні аналізи, ні частота пухлин не відрізнялися від контрольних тварин.
• Поросята 90 днів отримували 100–900 мг/кг на день. У частини тварин за доз 300 і 900 мг/кг у слизовій клубової кишки з'являлися кісти зі слизом. Дослідники припускали, що це подразнення від високої місцевої концентрації барвника. За 100 мг/кг змін не було.

Інші питання:

• Поведінка дітей. E151 часто згадують разом з барвниками, які можуть впливати на поведінку дітей. Але в Саутгемптонському дослідженні 2007 року, де вивчали суміші синтетичних барвників, E151 не було^[6], і на продукти з ним у ЄС не поширюється обов'язкове попередження щодо активності й уваги дітей^[3]. Огляд токсичності синтетичних барвників 2015 року розглядає E151 окремо й наголошує, що для оцінки впливу барвників на поведінку дітей потрібні нові дослідження^[7].
• Алергія й непереносимість. Азобарвники іноді згадують серед можливих причин кропив'янки чи загострень астми, проте окремих надійних даних про такі реакції саме на E151 немає.

Регулювання

E151 дозволений у ЄС. У 2010 році EFSA підтвердила для нього допустиме добове споживання (ДДС) — 5 мг на кілограм маси тіла. ДДС — це кількість речовини, яку людина умовно може отримувати з їжею щодня впродовж життя без шкоди для здоров'я. Межа ґрунтується на довготривалому дослідженні на щурах. Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ (JECFA) раніше встановлював суворішу межу — 1 мг/кг^[4].

Чому межі EFSA і JECFA так відрізняються? JECFA ще в 1974 році дав барвнику лише тимчасове ДДС 0–2,5 мг/кг і попросив нових досліджень. У 1981 році комітет отримав їх, але причину кіст у кишківнику поросят так і не з'ясували. Тому JECFA встановив ДДС 0–1 мг/кг, взявши за основу найчутливіших тварин — поросят, у яких 100 мг/кг на день не давали змін, і поділивши цю дозу на сто^[2][1]. EFSA ж спиралася на довготривалий дослід на щурах^[4]. Для дитини вагою 20 кг межа EFSA — 100 мг на день, а межа JECFA — лише 20 мг.

За розрахунками EFSA, у дорослих і більшості дітей споживання E151 нижче ДДС, але в дітей до 10 років з найвищим споживанням воно може його перевищувати^[4]. На етикетці його позначають назвою або кодом E151.