Харчова добавка E132 (Індигокармін)

Опис

Індигокармін (харчова добавка E132), або індиготин, — синій барвник. Історично він пов'язаний з індиго, тією самою фарбою, якою століттями фарбували тканини, зокрема джинси. Проте харчовий індигокармін отримують хімічним синтезом і додатково обробляють так, щоб він розчинявся у воді. Тож, всупереч деяким описам, це не натуральна речовина і не червоний, а синій барвник.

Це темно-синій порошок. У продукті він дає синій колір, а разом із жовтими барвниками, як-от тартразин (E102), — зелений.

Індигокармін відомий і поза кухнею: хірурги й урологи вводять його у вену, щоб підфарбувати сечу й перевірити сечовивідні шляхи під час операцій і обстежень^[1].

Нирки дуже швидко відфільтровують барвник із крові й забарвлюють сечу в синій колір. У 2022 році в США препарат на основі індигокарміну офіційно схвалили як контрастну речовину для урологічних операцій. Його також наносять на слизову кишківника під час ендоскопії: барвник не проникає в клітини, а збирається в нерівностях і робить помітними дрібні зміни поверхні. А в хімічних лабораторіях індигокармін служить індикатором: його розчин синій за pH 11,4 і жовтий за pH 13^[2].

У міжнародному каталозі барвників індигокармін має назву «харчовий синій 1», а в США — FD&C Blue No. 2^[3]. На відміну від більшості синтетичних барвників, він не азобарвник, а належить до окремої групи індигоїдних. Тому в організмі він розпадається на інші речовини, ніж жовті й червоні азобарвники^[4].

Застосування

У Європейському Союзі E132 належить до групи III барвників, для яких у багатьох продуктах діє спільна межа для всієї групи^[5]. Найчастіше його можна зустріти в таких продуктах:

• солодощі, драже й жувальна гумка — до 300 мг/кг разом з іншими барвниками групи;
• глазурі й кондитерські прикраси — до 500 мг/кг;
• ароматизовані напої — до 100 мг/л;
• морозиво, ароматизовані йогурти й вершки — до 150 мг/кг;
• здобна випічка — до 200 мг/кг.

На відміну від азобарвників, як-от E110 чи тартразин, для E132 попередження про поведінку дітей на етикетці не потрібне^[5]. Він не входив до сумішей барвників у відомому дослідженні з Саутгемптона^[6].

Користь для організму

Як харчова добавка індигокармін не корисний. Він додає лише колір.

Шкода для організму

• Засвоєння. З кишківника індигокармін всмоктується погано. У досліді з міченим барвником щури після ковтання виводили із сечею лише 3% дози за три дні, а 60–80% виходило з калом саме тому, що барвник не всмоктувався. Та невелика частина, що потрапляє в кров, швидко виходить через нирки, частково у вигляді ізатин-5-сульфокислоти та 5-сульфоантранілової кислоти^[4]. Пошкодження генів Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) не виявило^[7].
• Сім'яники щурів. У 2014 році EFSA звернула увагу на одне дослідження, де в щурів змінювалися сім'яники вже за 17 мг/кг на день. Експерти сумнівалися, що винна сама речовина, а не домішки в зразку. Щоб перевірити, виробники провели нове дослідження, і в 2023 році EFSA дійшла висновку, що за очищеного барвника підстав для занепокоєння немає, але вимоги до чистоти треба посилити^[8].
• Медичне введення у вену. У великих дозах, введених безпосередньо в кров під час операцій, індигокармін зрідка спричиняє тяжкі реакції. Описано випадок загрозливої для життя реакції з анафілаксією й зупинкою серця^[1]. До їжі це відношення не має: з харчових продуктів барвник майже не всмоктується, а кількості в них набагато менші.
• Алергія на харчовий E132. Надійних даних про частоту харчової алергії саме на індигокармін ми не знайшли. У давніх дослідах на морських свинках барвник не викликав сенсибілізації^[4].

Що показали тривалі досліди на тваринах^[4]:

• Щури два роки отримували корм із 0,5–5% індигокарміну. За 2% і 5% самці росли повільніше, але смертність, аналізи крові, маса й будова органів не змінювалися. Доза 1% у кормі (близько 500 мг/кг на день) не мала жодного шкідливого впливу й стала основою безпечної межі.
• Миші 80 тижнів отримували до 1,6% барвника в кормі. Пухлин не побільшало, лише за найвищих доз з'являлася легка анемія.
• Вагітні щури й кролі отримували до 250 мг/кг на день у період формування органів плоду. Вад розвитку й інших змін у потомства не знайшли.
• Поросята 90 днів отримували до 1350 мг/кг на день без впливу на ріст, аналізи й органи.
• Головний продукт розпаду, ізатин-5-сульфокислота, у 13-тижневому досліді на щурах не шкодив навіть за 2% у кормі.

Регулювання

У 2014 році EFSA підтвердила для індигокарміну допустиме добове споживання (ДДС) 5 мг на кілограм маси тіла^[7]. ДДС — це кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди. За максимально дозволених рівнів малюки й діти, які їдять багато кольорових продуктів, теоретично могли б цю межу перевищити. Але за реальними даними про використання барвника перевищення не виявили в жодній віковій групі^[7].

У 2023 році EFSA підтвердила це ДДС і рекомендувала підвищити мінімальний вміст чистого барвника до 85% та знизити межі для токсичних елементів у специфікації^[8]. Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) теж вважає безпечним ДДС 0–5 мг/кг^[3]. Він оцінював індигокармін ще в 1964 і 1969 роках, а межу 0–5 мг/кг встановив у 1974-му, коли було завершено тривалий дослід на мишах: безпечну для щурів дозу 500 мг/кг поділили на стократний запас^[4]. Для дитини вагою 20 кг це 100 мг на день.